Програма комплексного вступного іспиту з української мови з методикою викладання в загальноосвітній школі розроблена на підставі навчальних програм основних дисциплін циклу професійної підготовки бакалавра за спеціальністю



Скачати 294.4 Kb.
Дата конвертації23.03.2016
Розмір294.4 Kb.


ВСТУП
Лінгвістичні кафедри українського мовно-літературного факультету імені Г.Ф. Квітки-Основ’яненка Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди здійснюють мовознавчу підготовку студентів освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю «Філологія. Українська мова і література». Здобути такий рівень освіти можуть особи, що мають диплом про вищу освіту за цим напрямом та виявляють відповідні знання з теорії українського мовознавства, уміння і навички, що свідчать про практичне володіння такими знаннями, і здатність до їхнього використання в практиці роботи вчителя загальноосвітньої школи.

Метою вступного іспиту є відбір абітурієнтів, які виявили здібності до успішного опанування мовознавчих курсів зі спеціальності «Філологія. Українська мова і література», шляхом оцінки їхніх знань, умінь і навичок.

На вступному іспиті абітурієнт повинен продемонструвати володіння категоріальним апаратом лінгвістики й методики викладання української мови в загальноосвітній школі, знання основних теорій та концепцій всіх розділів української мови, свідоме практичне володіння українською літературною мовою, засноване на вивченні її системи й підсистем – фонетичної, лексико-семантичної й граматичної, а також закономірностей, що визначають використання тих чи тих виражальних засобів відповідно до сучасних норм.

Програма комплексного вступного іспиту з української мови з методикою викладання в загальноосвітній школі розроблена на підставі навчальних програм основних дисциплін циклу професійної підготовки бакалавра за спеціальністю «Філологія. Українська мова і література», а саме сучасної української мови, історії української мови, методики викладання української мови в загальноосвітній школі.

Ця програма зорієнтована на ознайомлення абітурієнтів зі змістовим наповненням базових дисциплін, структурою екзаменаційного білета, критеріями оцінювання відповідей та рекомендованою літературою.
СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА
Тема 1. ПРЕДМЕТ КУРСУ

Сучасна українська літературна мова як предмет наукового вивчення і навчальна дисципліна в педагогічних університетах. Основний зміст, обсяг і завдання цього курсу, його головні розділи, зв'язок курсу із шкільною програмою вивчення української мови.


Тема 2. ФОНЕТИКА І ФОНОЛОГІЯ

Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему, про артикуляційні та акустичні характеристики звуків. Фонологія як учення про систему фонем української літературної мови. Поняття фонеми. Система фонем сучасної української літературної мови. Голосні фонеми, їх класифікація. Приголосні фонеми, їх класифікація. Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Склад як явище фонетичне. Наголос в українській мові. Зміни звукового складу слів у мовному потоці. Історичні чергування голосних і приголосних фонем (з історичним коментарем).


Тема 3. ОРФОЕПІЯ

Орфоепія як розділ мовознавства, що визначає систему загальноприйнятих правил української літературної вимови. Вимова і правопис. Орфоепія і культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми: вимова голосних, вимова дзвінких і глухих приголосних, губних звуків, африкат, вимова сполучень кількох приголосних внаслідок позиційних змін. Норми українського наголосу. Принципи фонетичного та орфоепічного аналізу.


Тема 4. ГРАФІКА І ОРФОГРАФІЯ

Поняття графеми. Український алфавіт, його друкована і писана форми. Співвідношення між буквами українського алфавіту і фонемами української літературної мови. Українська орфографія як розділ мовознавства, що визначає систему загальноприйнятих правил про способи передачі на письмі звукового складу слів, їх написання та переносу із рядка в рядок. Співвідношення орфографії з графікою та орфоепією. Принципи української орфографії: фонетичний, морфологічний, історичний та диференціюючий.


Тема 5. ЛЕКСИКОЛОГІЯ

Слово як лексична одиниця мови. Слово і поняття. Поняття лексеми. Типи лексичних значень слів. Однозначні і багатозначні слова. Типи переносних значень слів, омоніми, їх типи. Пароніми. Синоніми, їх типи. Антоніми. Склад української лексики з погляду її походження. Активна і пасивна лексика сучасної української мови. Архаїзми, історизми, неологізми, авторські новотвори. Склад української лексики щодо її стилістичного використання: загальновживана, суспільно-політична, специфічно-побутова, виробничо-професійна, наукова, офіційно-ділова. Емоційна лексика. Діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, аргетизми.


Тема 6. ФРАЗЕОЛОГІЯ

Типи фразеологізмів: ідіоми і фразеологічні одиниці. Фразеологізовані сполучення слів. Джерела фразеологізмів. Співвідношення між лексичним значенням слова і значенням фразеологізму. Структурно-семантична, граматична будова фразеологізмів. Багатозначність фразеологізмів, синонімія, антонімія. Принципи фразеологічного аналізу.


Тема 7. ЛЕКСИКОГРАФІЯ

Українська лексикографія як теорія і практика укладання словників. Словники лінгвістичні й енциклопедичні. Лінгвістичні словники: перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, орфографічні, словники наголосів, іншомовних слів, фразеологічні, діалектологічні, словники мови окремих письменників.


Тема 8. МОРФЕМІКА

Предмет морфеміки. Поняття про морф, аломорф, морфему. Типи морфем за місцем у слові, за функцією, за значенням. Поняття про основу слова, типи основ. Історичні зміни у морфемній будові слова: опрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція. Морфонологічні зміни: чергування, накладання морфів, усічення, нарощення. Методика морфемного аналізу слова.


Тема 9. СЛОВОТВІР

Предмет словотвору, зв'язок словотвору з морфологією, лексикологією, синтаксисом. Поняття про похідне і непохідне слово. Відношення мотивації. Поняття про мотивоване і мотивувальне слово. Словотвірне значення, словотворчий формант. Словотвірний тип як основна одиниця словотвірної системи. Словотвірна модель. Основні способи творення слів: морфологічні і неморфологічні. Методика словотвірного аналізу. Словотвір окремих частин мови.


Тема 10. ІМЕННИК

Загальне поняття про іменник і його граматичні ознаки. Лексико-граматичні категорії іменника: власні і загальні назви, назви істот і неістот, іменники з конкретним і абстрактним значенням, збірні іменники, іменники з речовинним значенням. Категорія роду, засоби родової диференціації іменників. Визначення роду, абревіатур, невідмінюваних іменників та деяких власних назв. Іменники спільного і подвійного роду, хитання в роді. Категорія числа, її значення і граматичні засоби вираження. Корелятивні форми однини і множини. Іменники singularia tantum, pluralia tantum. Категорія відмінка, її значення і граматичне вираження. Система відмінків у сучасній українській мові, основні значення відмінків. Система відмінювання іменників. Принципи поділу іменників на відміни і групи. Іменники, що стоять поза відмінами.


Тема 11. ПРИКМЕТНИК

Загальне поняття про прикметник. Граматичні категорії прикметника. Лексико-граматичні розряди: якісні, відносні і присвійні, проміжні розряди прикметників. Прикметники повні і короткі. Стягнені і нестягнені форми повних прикметників. Творення ступенів порівняння якісних прикметників. Відмінювання прикметників.


Тема 12. ЧИСЛІВНИК

Основні семантичні і граматичні ознаки числівників. Семантичні групи кількісних числівників: власне-кількісні, неозначені, збірні, дробові. Порядкові числівники. Морфологічні групи числівників: прості, складні і складені. Відмінювання і особливості вживання різних груп числівників. Синтаксичні функції і зв'язок числівника з іменником.


Тема 13. ЗАЙМЕННИК

Особливості значення займенників. Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками і синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками і числівниками. Групи займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені. Відмінювання займенників (з історичним коментарем).


Тема 14. ДІЄСЛОВО

Загальне поняття про дієслово: семантика, морфологічні ознаки, синтаксична функція. Система дієслівних форм: фінітні і нефінітні форми. Неозначена форма дієслова (інфінітив). Вид як граматична категорія дієслова. Засоби видотворення. Дієслова одновидові і двовидові. Перехідність і неперехідність дієслова як граматична категорія. Категорія дієслівного стану: граматичне значення активного і пасивного стану. Категорія особи, числа і роду в системі дієслова. Безособові дієслова. Категорія способу. Дійсний, умовний і наказовий способи, їх значення і форми. Категорія часу, її зв'язок з категоріями способу і виду. Творення часових форм. Дієвідмінювання дієслів.

Дієприкметник як форма дієслова. Проміжний морфологічний характер цієї форми. Дієслівні і прикметникові ознаки дієприкметника. Творення дієприкметників. Вживання активних дієприкметників теперішнього часу в сучасній українській мові. Безособові дієслівні форми на -но, -то.

Дієприслівник як форма дієслова. Дієслівні і прислівникові ознаки дієприслівника. Особливості категорії часу дієприслівника. Творення дієприслівників.


Тема 15. ПРИСЛІВНИК

Морфологічні ознаки і синтаксична роль прислівників. Розряди прислівників за значенням: означальні (якісно-означальні, способу дії, кількісно-означальні), обставинні (місця, часу, причини, мети). Предикативні прислівники.


Тема 16. СЛУЖБОВІ СЛОВА

Прийменники. Граматичне значення, походження, будова. Синоніміка прийменників.

Сполучники. Синтаксичні функції, будова, граматичне значення.

Частки. Функції часток, зв'язок з іншими частинами мов, групи часток за значенням.

Вигуки як слова, що стоять поза частинами мови. Роль їх у реченні, первісні і похідні вигуки, групи вигуків за значенням. Звуконаслідувальні слова.
Тема 17. СИНТАКСИС

Тема. Синтаксис як розділ мовознавства.

Предмет синтаксису. Основні синтаксичні поняття. Ієрархія синтаксичних одиниць. Історія питання. Типи синтаксичних одиниць. Поняття „елементарності/ елементарності” синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки. Синтаксичні зв’язки у словосполученні і реченні. Засоби вираження синтаксичних зв’язків. Типи синтаксичних зв’язків (предикативний, напівпредикативний, підрядний, сурядний, недиференційований). Семантико-синтаксичні відношення (атрибутивні, суб’єктні, об’єктні, інструментальні, адресатні, обставинні).
Тема 18. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ.

Поняття про словосполучення як синтаксичну одиницю. Розмежування вільних синтаксичних словосполучень, синтаксично зв’язаних і фразеологічних одиниць. Типи синтаксичних словосполучень. Питання виділення сурядних сполучень слів. Підрядні словосполучення і способи вираження в них синтаксичних відношень. Типи підрядних словосполучень за морфологічною ознакою головного компонента. Способи підрядного зв'язку: узгодження (повне і неповне); керування (сильне і слабке); прилягання (власне прилягання і відмінкове прилягання); тяжіння.


Тема 19. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ.

Історія вивчення речення та класифікація речень. Речення і його основні ознаки. Речення і судження. Члени речення і члени судження. Аспекти вивчення речення (формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, комунікативний). Просте і складне речення. Типи речень за метою висловлення. Окличні речення. Типи речень за модальною віднесеністю. Порядок слів у простому реченні. Прямий і непрямий порядок слів. Граматичні й емоційно-змістові функції порядку слів у реченні.


Тема 20. ПОНЯТТЯ ПРО ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ. ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ.

Граматична природа члена речення. „Межі” члена речення. Поняття „граматичного” і „синтаксичного” питання. Загальна характеристика головних членів речення. Підмет і способи його вираження. Простий і складений підмети. Присудок. Простий присудок, його вираження. Ускладнені форми простого присудка. Складений присудок: іменний і дієслівний. Питання про складний присудок. Синоніміка різних форм присудка. Координація простого і складного присудка з підметом.


Тема 21. ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ.

Другорядні члени речення; їх роль у формуванні структури простого речення. Додаток як синтаксичне вираження об'єкта. Прямий і непрямий додаток. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені й неузгоджені означення, способи їх вираження. Прикладка як особлива форма означення. Місце прикладок та їх смислові функції у відношенні до означуваного слова. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак і відношень дії або стану. Типи обставин за значенням і способом вираження їх окремими словами і сполученнями слів.


Тема 22. ОДНОСКЛАДНЕ ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ.

Поняття про односкладні речення. Характер головного члена в них. Характеристика структурних типів односкладних речень (означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових, безособових, інфінітивних, номінативних).


Тема 23. ПОВНЕ І НЕПОВНЕ РЕЧЕННЯ.

Поняття про повні та неповні речення. Неповні речення. Умови вживання неповних речень. Двоскладні й односкладні неповні речення, структурні різновиди та їх функції. Еліптичні речення. Уживання неповних речень у різних стилях мови.


Тема 24. УСКЛАДНЕНЕ ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ.

Поняття про ускладнення простого речення. Речення з однорідними членами. Способи вираження однорідності. Способи вираження однорідних означень та їх відмінності від неоднорідних. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Синтаксична роль узагальнювальних слів і словосполучень. Вставні слова і словосполучення. Типи вставних слів і словосполучень за будовою і значенням. Вставлені компоненти речення. Звертання. Значення і способи їх вираження. Відокремлені члени речення. Поняття про відокремлення. Основні умови відокремлення другорядних членів речення. Синонімія відокремлених і невідокремлених членів. Уточнювальні слова і звороти в складі простого речення та їх синтаксична роль.


Тема 25. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК СИНТАКСИЧНА ОДИНИЦЯ.

Історія вивчення складного речення. Трьохаспектна будова складного речення. Принципи класифікації складних речень. Типи і засоби синтаксичного зв’язку в складних реченнях.


Тема 26. СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕННЯ.

Характеристика структури складносурядних речень. Засоби вираження сурядного зв’язку. Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами складносурядних речень. Розмежування простих ускладнених речень і складносурядних. Пунктуація у складносурядних реченнях.


Тема 27. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ.

Поняття про складнопідрядне речення. Історія вивчення складнопідрядних речень. Засоби зв’язку предикативних частин складнопідрядного речення. Семантико-синтаксичні відношення. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури. Складнопідрядні речення розчленованої структури. Розмежування сполучників і сполучних слів. Займенниково-співвідносні складнопідрядні речення. Прислівні складнопідрядні речення. Детермінантні складнопідрядні речення. Пунктуація у складнопідрядних реченнях.


Тема 28. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ УСКЛАДНЕНОГО ТИПУ (багатокомпонентні складнопідрядні речення).

Загальна характеристика складнопідрядних неелементарних речень. Складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю. Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю. Складнопідрядні речення з послідовною підрядністю. Контаміновані багатокомпонентні складнопідрядні речення. Пунктуація у багатокомпонентних складнопідрядних реченнях.


Тема 29. БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ.

Історія вивчення безсполучникових складних речень. Засоби зв’язку предикативних частин безсполучникових складних речень. Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами безсполучникових складних речень. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами. Пунктуація у безсполучникових складних реченнях.


Тема 30. СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ЗВ’ЯЗКУ.

Складні речення з різними типами зв’язку: із сполучниковим сурядним і підрядним; із сполучниковим і безсполучниковим. Поняття про період. Структурні і комунікативні особливості періоду. Засоби передачі чужого мовлення. Пунктуація у складних реченнях з різними типами зв’язку.


Тема 31. СКЛАДНЕ СИНТАКСИЧНЕ ЦІЛЕ. ТЕКСТ.

Поняття про складне синтаксичне ціле, абзац, текст. Структурні і смислові зв’язки між реченнями. Поняття про статичний, динамічний і комбінований зв'язок між реченнями. Основні принципи текстотворення.



ПРОЦЕДУРА ВСТУПНОГО ІСПИТУ

Вступні випробування до магістратури проводяться в усній формі. Екзаменаційний білет складається з теоретичної частини – два питання з певних розділів української мови та одне питання з методики викладання української мови в загальноосвітній школі, практичного завдання, яке включає синтаксичний розбір речення, морфологічний і фонетичний аналізи підкреслених слів. Необхідно на окремому екзаменаційному аркуші стисло в тезовій формі викласти теоретичний матеріал, письмово виконати практичне завдання, обдумати аргументовану відповідь. Екзаменаційна комісія має право ставити додаткові уточнювальні запитання із завдань, зазначених у білеті.

Результат випробування оцінюється за 5-бальною системою.

Загальна кількість варіантів екзаменаційних завдань – 30.

Тривалість випробування – 2 академічні години.
ПРИКЛАД ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТА

1. Явище асиміляції і дисиміляції та спрощення в групах приголосних. Відбиття явищ асиміляції та дисиміляції у вимові й на письмі.

2. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Типи означень, способи їх вираження. Відокремлені означення.

3. Вивчення і впровадження педагогічного досвіду вчителів-словесників.

4. Речення для аналізу:

Зробити синтаксичний аналіз речення, морфологічний аналіз слів, підкреслених однією рискою, фонетичний - слова, написаного курсивом.



Тут не було вже білих беріз, не було метеликів, земля була вогка, чорна, вкрита гнилим листям та безліччю маленьких гілочок, які хрускали під ногами (Винниченко).

Питання до фахового випробування з методики викладання української мови

  1. Методика української мови як наука і навчальна дисципліна.

  2. Програма з української мови, її зміст і принципи побудови для різних типів школи.

  3. Розробіть дидактичний матеріал до теми: «Дієслово. Особливі форми дієслова».

  4. Українська мова як державна. Завдання вивчення державної мови в школі. Нові концепції вивчення української мови в школі.

  5. Підручники з української мови для різних типів шкіл. Особливості структури підручників для 5 – 9 класів. Аналіз одного з підручників.

  6. Нетрадиційні методи вивчення теми: «Іменник як частина мови». Подайте приклади.

  7. Загально дидактичні і лінгводидактичні принципи навчання української мови та реалізація в навчанні мови.

  8. Особливості викладання української мови в школах з російською мовою навчання.

  9. Скласти завдання для роботи зі словником при вивчення теми «Фразеологія» (6 клас).

  10. Психологічні основи навчання української мови.

  11. Загальна характеристика методів і прийомів навчання української мови.

  12. Підготувати ескізи опорних таблиць для теми: «Способи словотворення». Прокоментувати методику їх використання.

  13. Інтерактивні форми навчання української мови. Основні інтерактивні методи.

  14. Лінгвістичний аналіз тексту при вивчення української мови.

  15. Скласти план роботи гуртка української мови під час проведення тижня української мови. Визначити місце гурткової роботи в навчанні.

  16. Унаочнення в процесі навчання мови. Методи застосування ТЗН.

  17. Основні типи уроків української мови, їх структура. Характеристика основних етапів уроку.

  18. Словникова робота на уроках української мови. Навести приклади. Прокоментувати.

  19. Методика проведення традиційних уроків української мови.

  20. Тематичне й поурочне планування програмового матеріалу з мови.

  21. Прокоментувати проведення уроку РМ – твору-опису за картиною. Назвати можливі картини. Подати план такого уроку.

  22. Риторика як програмний матеріал навчання української мови. Місце риторики в навчальному процесі.

  23. Методика навчання фонетики в шкільному курсі мови.

  24. Підготувати алгоритм до теми «НЕ з дієсловами».

  25. Методика навчання лексикології в шкільному курсі мови. Робота зі словниками.

  26. Методика роботи над переказами. Переказ із творчим завданням.

  27. Подайте дидактичний матеріал до теми: «Загальні і власні назви. Велика буква і лапки у власних назвах».

  28. Методика навчання фразеології української мови. Методи опрацювання фразеології в шкільному курсі мови.

  29. Перевірка творчих робіт. Методика роботи над помилками.

  30. Прокоментувати систему вправ до вивчення теми: «Апостроф», враховуючи принцип наступності.

  31. Методика роботи над творами різних типів. Прокоментувати різновиди творчих робіт та їх опрацювання на уроках зв’язного мовлення.

  32. Методика вивчення теми: «Будова слова». Використання наочності і ТЗН.

  33. Дати зразок таблиці з теми: «Написання прислівників». Методика використання наочності на уроках вивчення орфографії.

  34. Методика вивчення теми: «Словотвір». Використання наочності і ТЗН.

  35. Опрацювання загальних відомостей про мову на уроках української мови в різних класах.

  36. Розробіть мовну гру до однієї з тем розділу: «Лексика» (5 клас).

  37. Методика вивчення розділу «Морфологія». Основні Лінгводидактичні принципи опрацювання службових частин мови. Прокоментуйте на прикладі однієї з частин мови.

  38. Види диктантів і методика їх проведення.

  39. Дібрати систему вправ з теми: «Синоніми. Антоніми. Пароніми».

  40. Методика вивчення простого речення в шкільному курсі мови. Основні прийоми й методи.

  41. Загальна характеристика робіт із розвитку зв’язного мовлення. Методика проведення.

  42. Дібрати словниковий матеріал до теми: «Правопис складних слів». Прокоментувати методику проведення такої роботи.

  43. Методика вивчення складного речення в шкільному курсі мови. основні прийоми й методи.

  44. Система роботи над орфографічними помилками й методика їх виправлення.

  45. Методика вивчення української мови в 10 – 11 (12) класах. Зміст, завдання, принципи, прийоми і методи навчання.

  46. Методика вивчення орфографії в шкільному курсі мови.

  47. Запропонуйте декілька видів творчих завдань, які можна використати при формуванні культури мовлення учнів.

  48. Методика вивчення стилістики в шкільному курсі мови. опрацювання особливостей ділового стилю.

  49. Метод проектів при вивчення української мови.

  50. Розробіть декілька різнорівневих завдань з теми: «Однозначні й багатозначні слова».

  51. Методика вивчення пунктуації в шкільному курсі мови.

  52. Позакласна та позаурочна робота з української мови. Тиждень української мови.

  53. Розробіть декілька різнорівневих завдань з теми: «Лексика за сферою вживання».

  54. Факультативні заняття з української мови в школі: проблемно-тематичний аспект.

  55. Шкільний кабінет української мови та його функція в навчальному процесі.

  56. Методика проведення уроків з контролю знань. Прокоментуйте будь-яку форму контрольної роботи з мови.

  57. Використання методичний посібників з української мови в підготовці до уроку.

  58. Диференційований підхід до навчання української мови. Робота з обдарованими дітьми.

  59. Розвиток усного мовлення. основні форми роботи. Прокоментуйте одну з них.

  60. Методика вивчення розділу «Морфологія». Основні лінгводидактичні принципи опрацювання самостійних частин мови. Прокоментуйте на прикладі однієї з частин мови.

  61. Ділове мовлення на уроках української мови. Основні види документів.

  62. Диференційовані завдання при вивчення української мови.



ОЦІНЮВАННЯ УСНИХ ВІДПОВІДЕЙ БАКАЛАВРІВ

НА СПІВБЕСІДІ ЗІ ВСТУПУ НА 5 КУРС

(рівень спеціаліста і магістра)
Оцінка 5 балів (відмінно)

Відповідь вступника на кожне з трьох питань виважена і науково обґрунтована. Вступник вільно і повно володіє теоретичним матеріалом в усіх його аспектах, здатний донести цей матеріал до свідомості інших, враховує наявні в лінгвістиці погляди і підходи, вміє встановлювати міжпредметні зв’язки та демонструє вміння застосувати набуті знання на практиці викладання в школі. Відповідь не містить жодних помилок, мовленнєве оформлення відповідає нормам української літературної мови. Виконуючи практичне завдання, вступник демонструє вміння правильного


Оцінка 4 бали (добре)

Вступник правильно відповідає на всі три питання, допускаючи незначні неточності в одній з відповідей; засвідчує високий рівень осмислення вивченого, спроможний логічно, аргументовано висловлювати власні думки, добре володіє навчальним матеріалом, спроможний з незначною допомогою викладача аналізувати, узагальнювати його, давати чіткі визначення, виявляти вміння методично грамотно викласти матеріал у школі. У процесі виконання синтаксичного, морфологічного, фонетичного аналізу допускає незначні похибки у визначенні граматичних категорій і ознак фонем та звуків.


Оцінка 3 бали (задовільно)

Вступник відповідає на два з трьох питань, відповідь містить помилки чи/та неточності, проте здатен добре відтворювати матеріал, одержаний на лекціях та практичних, неточно дає визначення окремих мовних фактів, застосовує набуті знання в стандартних ситуаціях, але ще неготовий виконувати навчальні роботи, що вимагають застосування трансформаційних умінь. Відповідь поверхова, недостатньо осмислена і логічна, містить значну кількість фактичних та мовленнєвих помилок. Виконуючи синтаксичний, морфологічний і фонетичний розбір, робить помилки у визначенні граматичних категорій, не володіє достатньою мірою знаннями про фонеми та звуки, не вміє системно викладати свої знання.


Оцінка 2 бали (незадовільно)

Вступник відповідає тільки на одне з трьох запитань, відтворює менше половини або тільки окремі смислові фрагменти матеріалу, одержаного на лекціях та практичних, в основному не розуміє того, про що говорить, сплутує мовні факти та явища, не дає визначень. Відповідь уривчаста, нелогічна, з великою кількістю фактичних та мовленнєвих помилок. Синтаксичний, морфологічний і фонетичний аналіз здійснює зі значною кількістю помилок.


Оцінка 1 бал

Вступник не може відповісти на жодне запитання.


ПРОГРАМА

ФАХОВИХ ВИПРОБУВАНЬ

З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ
Пояснювальна записка
Українська література – фахова дисципліна в системі філологічної освіти, що передбачає знання з історії українського письменства й теорії літератури, а з огляду на педагогічну орієнтацію вишу – також і методики викладання літератури в середній школі. Тож для філолога-україніста та вчителя української мови і літератури важливе опанування комплексом питань, пов’язаних з вітчизняною літературою, оволодіння навичками аналізу художнього тексту, що сприяє розвитку інтелекту й творчих здібностей, вихованню естетичного смаку.

Дисципліна включає такі складники, як усна народна творчість, давня українська література (XI–XVIII ст.), нова українська література (XIX ст.), новітня українська література (XX ст.), сучасна українська література (к. ХХ – п. ХХІ ст.) і методика викладання літератури, та передбачає ознайомлення з історією української літератури, підходами до її періодизації та вивчення, особливостями перебігу літературного процесу, основними тенденціями, провідними художньо-естетичними напрямками, ключовими постатями й специфікою їхньої творчості.


Вступник повинен знати:

  • основні тенденції художнього поступу кожного з означених періодів, їхні характерні ознаки та представників;

  • стильові риси певної літературної доби;

  • особливості побутування фольклорних і літературних жанрів та художніх форм;

  • специфіку творчості провідних письменників;

  • ідейно-естетичні засади творчої діяльності шкіл та угруповань;

  • особливості рецепції критики й літературознавства як окремих постатей, так і художньо-естетичних напрямків;

  • ключові питання літературних дискусій, а також їхнє естетичне й ідеологічне підґрунтя;

  • історичний, суспільно-політичний, соціологічний, філософський та культурно-мистецький контекст.


Вступник повинен уміти:

  • оперувати основним термінологічним та понятійним апаратом;

  • орієнтуватися в питаннях історії української літератури та її періодизації;

  • аналізувати літературні твори, критичні матеріали та явища літературного процесу;

  • характеризувати стильові риси певної літературної доби, спираючись на аналіз художньо-естетичних явищ;

  • давати визначення літературно-художніх напрямків;

  • вести дискусії, обґрунтовувати власну позицію; давати оцінку художньо-естетичним явищам;

  • використовувати знання з української літератури в педагогічній діяльності.


Критерії оцінювання

Оцінка «відмінно»

ставиться тоді, коли абітурієнт знає: основні тенденції та напрямки художнього поступу, їхні характерні ознаки та представників; специфіку творчості і стильові риси провідних письменників; ідейно-естетичні засади літературних угруповань; особливості рецепції критики та літературознавства як окремих постатей, так і напрямків, шкіл тощо; ключові питання літературних дискусій, їхнє естетичне й ідеологічне підґрунтя; історичний, суспільно-політичний, соціологічний, філософський та культурно-мистецький контекст, а також уміє: оперувати основним термінологічним та понятійним апаратом; давати визначення літературно-художніх напрямків; аналізувати літературні твори, критичні матеріали та явища літературного процесу; вести дискусію, обґрунтовувати власну позицію; давати оцінку художнім явищам.



Оцінка «добре»

ставиться тоді, коли абітурієнт знає: основні тенденції та напрямки художнього поступу, їхні характерні ознаки та представників; специфіку творчості і стильові риси провідних письменників; ідейно-естетичні засади літературних угруповань; історичний, суспільно-політичний, соціологічний, філософський та культурно-мистецький контекст, а також уміє: оперувати основним термінологічним та понятійним апаратом; давати визначення літературно-художніх напрямків; аналізувати літературні твори та явища літературного процесу; обґрунтовувати власну позицію; давати оцінку художнім явищам. Відповідь може бути не зовсім цілісною та послідовною, містить деякі помилки та неточності; вступник не завжди може правильно зробити висновок, дібрати переконливі аргументи.



Оцінка «задовільно»

ставиться тоді, коли абітурієнт знає поверхнево: основні тенденції та напрямки художнього поступу; специфіку творчості провідних письменників; а також уміє на елементарному рівні: оперувати основним термінологічним та понятійним апаратом; давати визначення літературно-художніх напрямків; аналізувати літературні твори, робити певні узагальнення.



Оцінка «незадовільно»

ставиться тоді, коли абітурієнт не знає основних тенденцій і напрямків художнього поступу; специфіки творчості провідних письменників, а також не вміє оперувати термінами та поняттями, що передбачає вивчення дисципліни, не має чіткого уявлення про її основну проблематику. Вступник відповідає здебільшого уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.



Питання до фахового випробування з української літератури
Усна народна творчість
1. Розвиток української фольклористики.

  1. Архаїчний світогляд слов’ян та його відображення в українському фольклорі.

  2. Український народний епос. Жанрові особливості дум.

  3. Обрядово-календарна поезія: походження, цикли.

  4. Родинно-побутова обрядова поезія.

  5. Види казкового епосу. Зв’язок казки з міфом та обрядом.

  6. Жанри оповідної творчості в українському фольклорі (легенди, перекази, народні оповідання).

  7. Магічна та естетична функції замовлянь.

  8. Жанрові особливості української народної пісні.

  9. Фольклорні традиції в українській літературі від давнини до сьогодні.


Давня українська література
1. Основні риси української середньовічної літератури.

2. Біблійні книги у складі давньої української літератури.

3. Давньоруська літописна традиція: «Повість минулих літ», Київський та Галицько-Волинський літописи.

4. Українська агіографія часів середньовіччя («Києво-Печерський патерик») та бароко («Книга житій святих» Дмитра Туптала).

5. Паломницький жанр в історії української літератури: «Ходіння» ігумена Данила, «Мандри» Василя Григоровича-Барського.

6. «Слово о полку Ігоревім»: питання про автентичність пам’ятки, переклади та переспіви «Слова» в українській літературі ХІХ–ХХ століть.

7. Ренесансні явища в українській літературі ХV–XVІ століть (творчість Юрія Дрогобича, Павла Русина, Станіслава Оріховського).

8. Полемічна література в Україні на зламі ХVI–XVII століть: її причини, характер та основні представники.

9. Основні ідеї та стильові риси послань Івана Вишенського.

10. Стиль бароко в українській літературі.

11. Поезія доби «мазепинського» бароко (Іван Величковський, Климентій Зиновіїв та інші).

12. Українські барокові поетики та риторики.

13. Жанрово-тематичні різновиди української шкільної драми.

14. Бурлескно-травестійна поезія українських «мандрованих дяків».

15. Козацькі літописи та «Історія русів» як пам’ятки української барокової історіографії.

16. Українська вертепна драма.

17. Поетичний цикл Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»: основні мотиви, жанри, особливості версифікації.

18. Філософська проза Григорія Сковороди: діалоги, трактати, притчі, байки.


Нова українська література
1. Жанрові особливості «Енеїди» Івана Котляревського та її місце в історії української літератури.

2. Драматичні твори І.Котляревського («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»).

3. Жанрово-стильові особливості «Малоросійських повістей» Григорія Квітки-Основ’яненка.

4. Драматургічна спадщина Григорія Квітки-Основ’яненка.



  1. Романтизм в українській літературі першої половини XIX століття. «Харківська школа» романтиків.

  2. Жанр байки в українській літературі ХІХ століття (Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Леонід Глібов).

  3. Галицьке літературне відродження. Діяльність «Руської трійці».

  4. «Кобзар» Тараса Шевченка (жанрово-тематичні особливості, місце в історії української літератури).

  5. Поема Тараса Шевченка «Гайдамаки»: історична основа, образна система, композиція.

  6.  Лірика Тараса Шевченка періоду «трьох літ».

  7.  «Невольнича» лірика Тараса Шевченка та основні мотиви творчості останніх років життя.

  8.  Історіософська поезія Тараса Шевченка (містерія «Великий льох», послання «І мертвим, і живим…»).

  9.  «Чорна рада» Пантелеймона Куліша – перший історичний роман в українській літературі.

  10.  Літературна діяльність Пантелеймона Куліша; його поетична спадщина.

  11.  Етнографічний реалізм в українській літературі ХІХ століття (Ганна Барвінок, Марко Вовчок, Олекса Стороженко, Юрій Федькович).

  12.  Основні особливості поетики Якова Щоголева.

  13.  «Люборацькі» Анатолія Свидницького: проблематика, жанрові особливості.

  14.  Іван Нечуя-Левицького як письменник-реаліст.

  15.  Українська інтелігенція в зображенні Івана Нечуя-Левицького («Хмари», «Над чорним морем»).

  16. Історія створення, проблематика та сюжетно-композиційні особливості роману Панаса Мирного й Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

  17. «Повія» Панаса Мирного як психологічний роман.

  18. Народницька ідеологія в поезії та прозі Бориса Грінченка.

  19. Жанрово-тематичні та стильові особливості української драматургії другої половини ХІХ століття (Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький).

  20. Провідні мотиви лірики Павла Грабовського та Володимира Самійленка.

  21. Світогляд та літературна діяльність Івана Франка.

  22. Філософські поеми Івана Франка.

  23. Збірка Івана Франка «Зів’яле листя»: провідні мотиви, особливості композиції.

28.Іван Франко-прозаїк: основні теми, жанри, особливості стилю.
Новітня українська література
1. Літературне життя в Україні на рубежі ХІХ–ХХ століть. Ранній український модернізм («Молода муза», «Українська хата»).

2. «Новоромантична» драматургія Лесі Українки.

3. Феміністична версія модернізму Ольги Кобилянської.

4. Експресіонізм Василя Стефаника.

5. Еволюція творчості Михайла Коцюбинського.

6. Перша світова війна в зображенні Степана Васильченка та Осипа Турянського.

7. Оновлення фольклорно-етнографічних моделей у прозі Гната Хоткевича («Камінна душа», «Злочин природи», «Трембіта»).

8. Конкордизм як філософська основа прози та драматургії Володимира Винниченка.

9. Особливості українського літературного процесу 1920-х років. Літературна дискусія 1925–1928 років.

10. Збірки Павла Тичини «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав».

11. Український неокласицизм: історія становлення, естетика.

12. Футуризм та його розвиток в українській літературі.

13. Експериментальний роман в українській літературі 1920-х років («Майстер корабля» Юрія Яновського, «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» Майка Йогансена).

14. Новелістика Миколи Хвильового.

15. Особливості поетики прози Валер’яна Підмогильного.

16. Художньо-естетичні засади «празької школи» поетів.

17. Ідейно-естетичні засади драматургії Миколи Куліша.

18. Нью-Йоркська група поетів: динаміка досвіду модернізму й авангарду в літературі української діаспорі.

19. Творчість Богдана-Ігоря Антонича.

20.Друга світова війна у творчості Олександра Довженка та Івана Багряного.

21.Мистецький Український Рух: ідея «органічного національного стилю» Юрія Шереха.

22. Естетичні засади шістдесятників.

23. Феномен табірної поезії:Василь Стус, Ігор Калинець та інші.

24. Історична романістика в українській літературі другої половини ХХ століття.

25. Основні тенденції літературного процесу в Україні 1980–1990 років.

26. Українська поезія на рубежі ХХ–ХХІ століть.

27. Українська проза на рубежі ХХ–ХХІ століть (Юрій Андрухович, Оксана Забужко та інші).

28. Основні тенденції в українській літературі початку ХХІ століття.


Методика викладання
1. Завдання навчального предмету «українська література» в школі.

2. Літературні ігри як методичний засіб активізації навчального процесу.

3. Самобутність уроку української літератури.

4. Колективне відвідування учнями вистави професійного театру як один із ефективних засобів поглибленого вивчення драматичного твору.

5. Урок прес-конференція за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та однойменною кіно версією С. Параджанова.

6. Шкільний драматичний театр як активізуючий фактор успішного вивчення української літератури.

7. Самостійна робота учнів як збирачів і пропагандистів українського фольклору.

8. Літературно-музична композиція «Наш пророк».

9. Наочність як естетично-виховний аспект уроків літератури.

10. Структура шкільного конкурсу виразного читання.

11. Вивчення літературно-критичних статей у школі.

12. Урок-екскурсія до пам’ятника Т. Шевченку в Харкові (підготовча робота, структура, процес реалізації, моніторинг).

13. Організація самостійної роботи учнів під час вивчення широкоформатних епічних полотен.

14. Літературне краєзнавство. Позакласні тематичні заходи, пов’язані із життям і творчістю М. Хвильового в Харкові.

15. Застосування інтерактивних технологій у шкільному курсі української літератури.

16. Розвиток асоціативного мислення учнів: робота над символікою художнього твору.

17. Система учнівських письмових робіт як важливий фактор формування й розвитку творчих здібностей школяра.

18. Методичні стратегії використання тестових завдань у процесі підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання.

19. Проект уроку для 9 класу «Іван Вишенський – мислитель, богослов, полеміст».

20. Творчість О. Довженка та І. Багряного в позакласній роботі.

21. Організація та методика проведення факультативних занять з української літератури.

22. Методичне обґрунтування результативного проведення уроків-бесід з позакласного читання.

23. Типологія уроків із нестандартною організацією навчального матеріалу.

24. Специфіка шкільного уроку-лекції.

25. Літературно-психологічний портрет письменника як важливий виховний чинник та матеріал для роздумів учня на світоглядні морально-етичні теми.

26. Методичний проект інтегрованого уроку вивчення поеми І. Франка «Мойсей».



27. Роль виразного читання, використання аудіовізуальних засобів під час вивчення лірики І. Франка.

28. Проект уроку з урахування особистісно орієнтованих технологій «Григорій Сковорода як символ мудрості українського народу».


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка