Програма наступності дошкільної та початкової освіти



Сторінка2/7
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Основні принципи програми «Дитина»

  • Гуманістична спрямованість і психологічна культура навчально-виховного процесу. У системі дошкільної освіти, як і в системі освіти в цілому, відбуваються істотні зміни. Так, замість однієї обов'язкової програми, за якою працювали дошкільні заклади і школи, тепер існує близько десяти, а буде ще більше, до того ж вони вже не мають такого ступеня обов'язковості. Вчитель і вихователь мають право не тільки на вибір програми, а й на певну самостійність у її корекції та адаптації. Тобто розвиток системи освіти, її рівень, можливості, спрямованість, кінцеві результати починають визначатись саме дією принципів гуманізації і демократизації.

Поняття гуманізм (від лат. humanus - людяний, людський) означає ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей. Гуманізація навчально-виховного процесу - це його олюднення, забезпечення з боку тих, хто виховує, любові, уваги до дітей і поваги до їх гідності, створення відповідних щодо їх стану здоров'я, віку, потреб, інтересів, рівня розвитку, статі, індивідуальності умов для різнобічного і повноцінного розвитку. Гуманність вихователя виявляється у його діях і ставленні до дітей.

Слово демократія походить від двох грецьких слів, що у перекладі означають влада (сила) народу, а в широкому розумінні - це форма керівництва будь-яким колективом, яка забезпечує активну участь його членів у здійсненні і плануванні усіх заходів. Демократизація - це утвердження принципів демократії як у житті педагогічного колективу, так і в здійсненні виховного процесу.

Гуманістичні концепції виховання, які проголошували Л. Толстой, Я. Корчак, С. Русова, М. Монтессорі, Р. Штайнер, В. Сухомлинський, передбачають високий рівень загальної і психологічної культури навчально-виховного процесу, що виявляється у системі взаємин між вихователями і дітьми, членами педагогічного колективу, вихователями і батьками.

Гуманістичні концепції сучасної освіти мають у своїй основі систему принципів, що визначають необхідність пильної уваги, турботи, поваги, любові до КОЖНОЇ дитини, здатності вихователя бачити в кожній дитині індивідуальність і забезпечувати умови для виховання її як особистості. Тут можна назвати такі принципи:

1. Принцип рівності, згідно з яким діти й дорослі розглядаються як рівноправні складові частини людства. Ставлення педагога до дитини має визначатись не позицією над дитиною, коли його функція зводиться до контролю за тим, як підростає малюк, а позицією поряд з дитиною і разом з нею.

2. Принцип діалогічного спілкування. Гуманістичне педагогічне спілкування обов'язково створює умови для повноцінної участі в ньому дітей. Повторення того, що сказав вихователь, відповіді на його запитання - це важлива, але далеко не повна форма участі дітей. Вихователь має створювати умови, за яких діти братимуть активну участь у діалозі, - пропонуватимуть свої запитання, здогади, власні ідеї, рішення, пропозиції. До думки дітей вихователь повинен виявити таку саму увагу і повагу, з якою малюки ставляться до думки дорослих. Саме за умови діалогу, де кожен його учасник орієнтується на думку іншого, і вихователь мусить відповідальніше ставитись до змісту і культури власної позиції, і позиція дитини стає виразнішою, цікавішою.

3. Спільна участь дорослих і дітей в організації життя групи (можливість спільно обирати улюблені заняття, планувати цікаві спостереження, прогулянки, продумувати зручне розміщення куточків для ігор та занять тощо). Спрощена функція контролю з боку вихователя і простого підпорядкування з боку дітей замінюється на педагогічну ситуацію, в якій знову ж таки відбувається взаємна гармонізація і світу дитинства, і світу дорослих.

4. Принцип орієнтації на кожну дитину як на індивідуальність, внаслідок дотримання якого основним завданням педагога стає не виконання програми, а виховання особистості. Для цього вихователь має вміти визначати причини, які зумовлюють випередження чи відставання у розвитку дитини, враховувати певні нахили та особливості поведінки кожної дитини. Саме за таких умов, приймаючи дитину такою, якою вона є, вихователь зможе конкретизувати, індивідуалізувати програму її розвитку і виховання. Не середня, для всіх однакова, програма, а саме індивідуалізована, (основою виховання кожної дитини як особистості, розвитку її творчих сил - активності, ініціативи, нахилів, інтересів, здібностей). Уміння пристосувати програму до індивідуальних особливостей розвитку дитини є однією з основних професійних здібностей вихователя.

5. Принцип пріоритету родинного виховання над суспільним. Кожний досвідчений педагог розуміє, що чим меншою є дитина, тим більше значення для її розвитку має сім'я. Яким би не був рівень культури виховання у сім'ї, саме ним визначається загальний настрій дитини, її поведінка та розвиток. Отже, для побудови повноцінного виховного процесу дошкільний заклад має докорінно змінити свою позицію відносно сім'ї, бачити в ній свого основного соціального замовника, працювати для неї і співпрацювати з нею. На жаль, у наш час далеко не кожна сім'я зберігає традиції родинного виховання, володіє скарбами народної і наукової педагогіки. Часто виховання малят відбувається стихійно. Потрібна висока культура педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і кожного вихователя у побудові взаємин із сім'єю - готовність підтримати і продовжити турботу про дитину, вміння надати батькам відповідну допомогу. Саме запити батьків стають орієнтиром для розвитку сучасного суспільного дошкільного виховання. Співпрацею з батьками визначається і рівень культури дошкільного навчального закладу.

На основі гуманістичних принципів слід осмислити і загальну мету дошкільної освіти. Існувала усталена думка, що основне призначення дошкільного виховання полягає у підготовці дітей до наступного важливого періоду - навчання у школі. Досвід показав, що така надмірна спрямованість освітнього процесу суттєво збіднює дошкільне дитинство. Так, мета освіти, що закладена у програмі «Дитина», орієнтована передусім на самоцінність дошкільного віку. Кожна підростаюча особистість має право радісно, щасливо, повноцінно пізнавати, досліджувати навколишній світ - розмаїття предметів побуту, явища природи, морально-етичні норми людського співжиття, себе і свої можливості, світ мистецтва тощо. Звідси зрозуміло, що кожна дитина виступає творцем власної картини світу, вона є активною стороною, тобто суб'єктом освітнього процесу, а не його об'єктом.

Метою програми «Дитина» є створення у сім'ї і в дошкільному навчальному закладі умов для зростання активної, життєрадісної, творчої особистості, чемної, привітної дитини, що любить і шанує батьків, рідних, свій край, рідну мову, пісню, змалечку прилучається до традицій і звичаїв свого народу, до поваги інших народів, до основних морально-етичних та естетичних цінностей національної і СВІТОВОЇ культури. У програмі визначені загальні завдання освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах. Ці завдання необхідно конкретизувати для кожного дитячого садка і для кожної групи, беручи до уваги такі фактори: місцеву екологічну та соціально-економічну ситуацію; запити, потреби, можливості, рівень культури батьків; стан здоров'я і розвиток дітей, їх кількість у групі; рівень загальної культури і педагогічної майстерності вихователів; наявність лікаря, психолога, вихователів-фахівців з різних напрямів роботи (фізичне виховання, художні види діяльності тощо). Програма дає можливість кожному педагогічному колективу виробити свою власну позицію, відповідно опрацьовуючи, поглиблюючи той чи інший розділ.

У кожному розділі Програми підсилено змістові лінії, які спрямовані на розвиток у дитини базових особистісних якостей, самооцінки, самоповаги й самосвідомості, розуміння прав та обов’язків, екологічної та валеологічної освіченості, творчості, становлення ціннісного ставлення до оточуючого середовища, людей, самої себе, діяльності.

Від виховання в родині й від діяльності співробітників ДНЗ суттєво залежить система дитячих ставлень до навколишнього світу, характер стосунків з оточуючими, тобто формування дитини, як особистості.

Завдання вихователя полягає в тому, щоб не пригасити, а розвинути самостійність, активність дошкільнят, надати їм права на здійснення власного вибору і збільшити міру їхньої свободи; так організувати діяльність, щоб діти змогли гнучко й варіативно використовувати простір, відчувати себе володарями ігор та іграшок, виявляти власні інтереси, займатись улюбленою справою, на власний розсуд використовувати свій вільний час. Доки дитина лишається об’єктом зовнішніх впливів, доки вона лише приймає турботу, опіку, увагу інших, про особистість говорити рано.

Вихователь є головною дієвою особою в освітньо - виховному процесі:

- вправляє дітей у виявах чуйності, доброзичливості, турботливості, навчає розпізнавати стан інших і емоційно на нього відгукуватись, разом радіти, співчувати;

- сприяє розвитку в дошкільників потреби бути чемною людиною;

- підтримує прагнення дітей до спільної діяльності з однолітками, встановлення з ними контактів;

- сприяє формуванню самолюбності, почуття власної гідності, вдоволення собою;

- стимулює бажання дітей розповісти про свій емоційний стан (біль, страх, радість, жаль) під час ігор, на заняттях, у процесі спілкування;

- заохочує бути уважними до емоційних станів інших дітей;

- схвалює будь-які досягнення дитини;

- цікавиться мотивами, за якими дошкільники обирають друзів, підтримує дружні й товариські стосунки між дітьми, залучає до різновікової взаємодії;

- сприяє зародженню звички планувати наступні дії;

- ознайомлює з роботою за власним задумом, з іграми-змаганнями, вчить прагнути перемоги, вправляє в умінні будувати свою поведінку з урахуванням ігрових правил.

Протягом усього перебування дітей у ДНЗ вихователь створює умови для розвитку у них самосвідомості, розсудливості, привчає аналізувати свій внутрішній світ, виділяти та називати певні властивості, визначати свої позитивні й негативні якості, з повагою ставитися до дитячого «Я сам!».

З чого починати роботу за новою програмою?


  1. Сім'я і дитячий садок

На сьогоднішній день основними замовниками послуг дошкільного навчального закладу виступають родини дошкільнят. Працівники ДНЗ мають усвідомити, що дітей їм довіряє сім’я, а значить, збереження здоров’я дитини і забезпечення належних умов для її розвитку в першу чергу турбує сім’ю. Тому необхідно поширювати практику створення відповідних функціональних структур – рад, членами яких мають бути батьки і представники колективу працівників ДНЗ, що укладають між собою певні угоди, їх виконують і взаємно звітуються. Загальні збори проводяться не рідше, ніж двічі на рік; групові батьківські збори, як правило, - раз на квартал, щотижнево плануються індивідуальні бесіди, консультації. Доцільно організовувати семінарські заняття, лекції, ділові ігри, круглі столи тощо. Тематика всіх цих заходів для батьків повинна враховувати запити і побажання батьків. Практика показує, що доцільно застосовувати такі прийоми, як показ, спостереження, вправляння.

Батьківські куточки, батьківські сторінки на офіційних сайтах, які містять цікаву інформацію про життя садочка, досягнення малюків та звітні матеріали залишаються актуальними.

Удосконалення роботи, спрямованої на налагодження взаємин вихователя з батьками дошкільнят, можна здійснювати в різних напрямах. Найголовніші з них такі:

1) гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю;

2) гармонізація взаємовідносин педагогів і батьків;

3) підвищення ефективності прийомів і засобів впливу на сім'ю.
Гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю

Гуманізація змісту і форм роботи з сім'єю неможлива без прийняття педагогом ідеї гуманізму як провідної, визначальної у своїй діяльності. Оскільки гуманізм - це насамперед визнання цінності людської особистості, її права на вільний розвиток, на реалізацію своїх здібностей, процес удосконалення довільно розпочати з критичної переоцінки вихователем типової для нього педагогічної позиції, ціннісного ставлення до батьків своїх вихованців. Ціннісне ставлення виявляється:

- в умінні надавати представникам сімей право на власну Позицію, точку зору, систему цінностей;

- у здатності інформувати батьків не лише про обов'язки по відношенню до дитячого садка, а й про їхні права;

- у готовності позитивно ставитись до проявів батьківської ініціативи та творчості, стимулювати та заохочувати їх;

- у відмові від звички розглядати сім'ю як безвідмовного, залежного, слухняного партнера, у сповідуванні ідеї рівного партнерства;

- в умінні не лише навчати і повчати батьків, а й вчитись у них;

- у здатності підтримувати у батьків почуття своєї самоцінності, самоповаги, значущості (для дитини, для сім'ї, для дитячого садка);

- у зваженому підході до визначення змісту роботи з батьками, в умінні орієнтуватись на їхнє замовлення;

- у звичці планувати спілкування з батьками, прогнозувати його характер і можливі наслідки;

- у схильності до проявів гуманізму - привітності, поваги, турботи, готовності допомогти;

- у розумінні специфіки сім'ї, особливо призначення родинного виховання.

Оскільки найважливішими соціальними інститутами, на які покладена відповідальність за виховання дошкільників, є сім'я і дитячий садок, є сенс надавати представникам родин можливість приходити в дитячий садок тоді, коли вони хочуть, і залучати їх до участі у спільних педрадах, святах, гуртковій роботі тощо. Час настійно вимагає переведення батьків з пасивної позиції спостерігачів за роботою інших на позицію активних співучасників виховного процесу.



Сповідування педагогами ідеї відкритих дверей - крок назустріч батькам. У такому садочку мами і тата навчаються міркувати, роблять несподівані відкриття, позбавляються суб'єктивізму, залучаються до неспішних спостережень за власним малюком. Саме тут з допомогою вихователя батьки усвідомлюють, що вони своєю власною поведінкою, активними зусиллями мають виховати освічену, культурну дитину.

Доцільно вдосконалювати своє вміння будувати діалог, підтримувати його, дорожити ним. Цьому сприятиме розуміння педагогом того, що батьки - активні суб'єкти спілкування, які мають право бути несхожими на нього, мати іншу точку зору, ніж він. Ми повинні плекати своє і батьківське вміння бути самим собою серед інших. У спілкуванні з представниками сімей поряд з розповідною, окличною і заперечною формами речень використовувати запитальну. Психологічно вона більш виграшна, оскільки лишає за батьками право на розмірковування, узагальнення, а за вихователем - право на сумнів: самовпевненість гальмує професійне і особистісне удосконалення.

Налагодженню ділового й особистісного спілкування сприятиме усвідомлення батьками своїх прав і обов'язків. Доцільно чітко визначити права, якими можуть скористатися батьки під час перебування малюка в дитячому садку, і коло їхніх обов'язків по відношенню до своєї дитини і дошкільної установи. Якщо такий документ існує, то:

- переглянути його положення, орієнтуючись на вимоги часу. В разі необхідності внести в нього корективи;

- подбати про забезпечення діалектичної єдності прав і обов'язків батьків;

- забезпечити доступність документа для батьків;

- використати наочність в ознайомленні батьків зі своїми правами і обов'язками;

- відобразити провідні положення у батьківських куточках (відмовитись від форми сухої настанови), супроводжувати їх чіткими коментарями. Можна використати гумор, жартівливі ілюстрації, проблемні запитання тощо;

- зробити положення документа предметом обговорення, знайти можливість з'ясувати у батьків, наскільки документ задовольняє їх, охоплює всі аспекти взаємодії.

У спілкуванні з батьками вихователь повинен виступати у двох гармонічно поєднаних між собою ролях - учителя і учня одночасно. Досвідчений педагог не лише навчає і виховує батьків, а й сам у них вчиться, не лише пропонує їм свої готові оцінки дитини, а й заохочує рідних малюка до вироблення власних оцінних суджень, не тільки створює для батьків певну програму його розвитку і виховання, а й з'ясовує ставлення близьких дорослих до неї. Вихователь для батьків - не керівник, не наставник, не контролер, а передусім - близька, мудра, терпляча, освічена людина, до якої можна прийти на СПОВІДЬ. А сповідуватись, як відомо, можна лише тому, до кого відчуваєш довіру, кого поважаєш, у порядності кого не сумніваєшся.

Формування у батьків самоповаги: адже лише той дорослий, який поважає себе, здатний плекати почуття самоповаги у сина чи доньки. На жаль, не завжди вихователі приділяють цьому питанню належну увагу: вдаються до слів неповаги на адресу матері чи батька, коментують за спиною батьків їхні вчинки, виговорюють їм у присутності дітей, низько оцінюють їх батьківські здібності тощо. Це, по-перше, може призвести до зниження самооцінки у батьків, а по-друге, віддаляє батьків від вихователів, формує у них упередженість, невпевненість, тривогу. Отже, доцільно частіше говорити батькам про те, що піднімає їх у власних очах, додає почуття впевненості й оптимізму. Це не означає, що не слід об'єктивно оцінювати батьків - їхні слова, вчинки, наслідки певних дій. Йдеться про необхідність надавати перевагу позитивним оцінкам.

Розвиток у дошкільників почуття своєї значущості, самоцінності. Вирішення цього завдання потребує об'єднання зусиль педагогів і батьків: адже саме від них діти одержують першу інформацію про себе, про те, які вони сини і доньки, трудівники, друзі тощо. Тим самим батьки і педагоги або допомагають дошкільникам прийняти власне «я», полюбити себе, радіти власним чеснотам, або стають на заваді цього, провокують виникнення конфліктів (зовнішніх і внутрішніх), комплексів, невротичних проявів.

Гуманізація роботи з сім'єю передбачає внесення змін у її зміст. Доцільно поставити акценти на таких її аспектах:

♦ забезпечення умов розвитку життєздатності дошкільника (фізичного і психічного здоров'я, самостійності, оптимізму, впевненості у своїх можливостях, самоповаги, вміння долати труднощі);

♦ виховання моральності (розвитку у дитини потреби і здатності бути корисною людям, уміння без спонукань ззовні братись і доводити до кінця справу, звичку виконувати будь-яке завдання якісно, не розраховуючи на схвалення і заохочення);

♦ статеве виховання (значення психологічних особливостей дівчаток і хлопчиків; виховання у дітей статевої самосвідомості; повага до проявів першої закоханості дитини тощо);

♦ врахування індивідуальних особливостей дошкільників у сім'ї і в дитячому садку (типологія дітей, відмінності у підходах до «шустриків» і «мямликів»; особливості спілкування інтровертів і екстравертів тощо).


Гармонізація взаємин педагогів і батьків

Гармонізувати взаємини - означає побудувати їх за правилами гармонії, яка передбачає узгодженість поглядів і поведінки обох сторін, злагодженість, суголосність, розмірність стосунків. По суті, йдеться про необхідність оволодіння партнерами мистецтвом спілкування і наукою бути відповідними, поліфонічними, співзвучними один одному.

Гармонізація взаємин можлива лише за таких умов:

♦ готовність обох сторін акцентувати увагу на тому, що їх об'єднує, а не роз'єднує;

♦ оволодіння умінням адекватно реагувати на ситуацію, вчинок, слово іншої сторони;

♦ здатність педагога і батьків критично переоцінити власне вміння спілкуватись, виявити високу культуру ;

♦ озброєність вихователя знаннями особливостей вихованця (вікових, індивідуальних) і сім'ї (тип, склад, система цінностей, культурний і освітній рівень, матеріальний достаток, віросповідання, стан здоров'я членів конкретної родини).

Отже, взаємини педагога з батьками будуються на трьох принципах — суперництва, компромісу і кооперації.

Гармонійні взаємини з батьками вихователь може налагодити лише за умови, коли він знає вікові й індивідуальні особливості дошкільників, враховує їх у своїй педагогічній діяльності, орієнтує на них сімейне виховання.

Гармонізація взаємин передбачає інформованість батьків про особливості розвитку дитини. Отже, якщо вихователь навчиться акцентувати свою увагу на тому, що об'єднує, а не роз'єднує його з батьками дошкільнят, вправлятиметься в умінні адекватно реагувати на їхні слова і вчинки, потурбується про вдосконалення рівня своєї культури, збагатить і поглибить знання вікових й індивідуальних особливостей дошкільників, підвищить свою поінформованість про типи сімей, їхні відмінності, критично оцінюватиме свої здобутки і прорахунки, він обов'язково оволодіє мистецтвом і наукою спілкування з батьками, досягне гармонії у взаєминах з ними.


Підвищення ефективності форм і засобів роботи з батьками

Завдання педагогів полягає в тому, щоб вивчати запити і пропозиції батьків, рахуватись з ними, у межах розумного і своїх можливостей задовольняти їх. Наприклад, більшість батьків із задоволенням відгукнеться на пропозицію садка навчати дітей іноземної мови, розвивати їхній естетичний смак, ознайомлювати з елементами світової культури, вдосконалювати навички ручної праці, розвивати дошкільників фізично.



  1. Доцільно використати свого роду «скриньку довіри», в яку запропонувати батькам кидати листівки зі своїми запитаннями, оцінними судженнями з приводу тих чи інших заходів дитячого садка, а також із пропозиціями і побажаннями.

  2. Для вивчення батьківських замовлень використовувати індивідуальну бесіду і метод анкетування.

  3. З метою підвищення якості роботи з батьками у кожному садку бажано створити кімнату для батьків. Кімнату для батьків слід обладнати столом, стільцями або кріслами. Тут має бути література (методична і художня для дорослих і дітей), пам'ятки, зразки, викрійки, поради тощо. Головне, щоб у садочку було місце, де батьки відчули б себе бажаними, необхідними дошкільній установі, корисними для неї. У кімнаті для батьків можна поставити «телефон довіри», який хоча б раз на місяць працював як анонімна служба допомоги сім'ї.

  4. Змінити підхід до оцінки призначення і добору матеріалів батьківського куточка. Доцільніше такий куточок зробити спільним з батьками «полігоном», на якому обидві сторони можуть вправлятися в умінні бути корисними дітям. Рубрики: «Поради батькам», «Поради батьків», «Що можна зробити з паперу», «Це цікаво прочитати», «Що Вас хвилює?», «Допоможіть розв'язати складну ситуацію» тощо.

  5. Доцільно віддавати перевагу індивідуальній формі взаємодії, а також роботі з підгрупою. Це дає змогу зробити розмову з батьками предметною, дієвою, результативною.

  6. Важливим напрямом роботи дошкільного навчального закладу з батьками є ознайомлення з цікавим досвідом сімейного виховання. Він може здійснюватись у різних формах, зокрема у вигляді «круглих столів», вечорів запитань і відповідей, дискусійних клубів, ділових ігор тощо. Поєднанню зусиль батьків і вихователів сприятиме спільна робота над матеріалами папки - пересувки.

  7. Активніше залучати батьків до освітньо-виховного процесу. Наприклад, запросити батьків-умільців взяти участь у роботі різних гуртків: з виготовлення м'якої іграшки, лялькового театру, з малювання, в'язання, вишивання, моделювання тощо.

  8. День добрих справ. Раз на місяць (періодичність визначає вихователь разом з батьками) у другій половині дня члени сімей (не більше трьох чоловік) запрошуються до дитячого садка для спільного лагодження ящиків для розсади, виготовлення дидактичного матеріалу або атрибутів для ігор, ялинкових прикрас, пошиття одягу лялькам тощо.

  9. Однією з ефективних форм роботи з батьками є «Школа молодої сім'ї». Особливу увагу доцільно приділити формі проведення занять цієї школи: вони мають бути різноманітними, не перетворюватись на монотонні лекції, повчальні нотації. Корисно проводити їх у вигляді дискусій, «круглих столів», вечорів запитань і відповідей, які залишають за молодими батьками право бути не лише слухачами, а й опонентами, здатними виробляти, формулювати і відстоювати власну точку зору.

  10. День відкритих дверей. Аспекти проведення заходу: день тижня і час слід узгодити з батьками; доцільно хоча б у цей день дозволити представникам родин відчути себе повноправними учасниками життя дошкільної установи - бути присутніми на заняттях, брати участь в іграх і розвагах, піти на кухню, в кабінет лікаря, вихователя – методиста тощо.

  11. Традиційною, важливою, найпоширенішою формою роботи з батьками є і, мабуть, ще довго залишатимуться батьківські збори, передусім групові. Підготовка до проведення зборів передбачає перш за все вивчення питання, яке виноситься на обговорення. Доцільно з'ясувати, чи вважають його актуальним батьки, чи можуть під заданим кутом зору оцінити своїх малюків і себе самих. Батьківські збори не повинні тривати довше 40 - 50 хвилин. Завдання вихователя - за відведений час висвітлити головне, ознайомити зі станом справ у групі в цілому. Схвалення і зауваження, адресовані конкретним батькам і вихованцям, слід залишити для індивідуальної бесіди, яка може відбутись після загальногрупових зборів.


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка