Програма наступності дошкільної та початкової освіти



Сторінка3/7
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

2. Методичне забезпечення.

- наявність примірників програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина»;

- наявність методичної та психологічної, наукової літератури за програмою. Провести огляд методичного кабінету та груп: слід визначити за яким напрямком не вистачає літератури);

- здійснення передплати на періодичні видання;

- наявність: авторських розробок занять; інтегрованих днів; виховних заходів; проектної діяльності; наочного матеріалу тощо. (Визначити кількість розробок за сферами Базового компоненту, які потребують доповнення);

- наявність рекомендацій для батьків.


3. Створення розвиваючого середовища

- естетичність ігрового, навчального та розвиваючого матеріалу в достатній кількості;

- ступінь наповнюваності розвиваючих центрів або осередків для ігор дітей;

- доступність ігрового та розвиваючого матеріалу для дітей, його розміщення в групі;

- створення оточуючого середовища, спрямованого на розвиток пізнавальних інтересів дитини, творчих здібностей та її нахилів.


4. Відповідність планування освітньо - виховної роботи вимогам програми

- використання методичних рекомендацій щодо планування освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році;

- використання інтерактивних методів;

- впровадження інтегрованих форм активності (врахування різних видів занять: домінантних, інтегрованих, комплексних, комбінованих, традиційних);

- урахування усіх освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти, які конкретизовані в різних розділах програми та розподілу фронтальних занять;

- розробка рекомендацій, пам’яток щодо календарного, перспективного планування; використання циклограм ігор, бесід, спостережень, індивідуальної роботи та роботи з батьками. Використання їх в практичній діяльності.


5. Організація освітньо - виховного процесу відповідно до вимог програми «Дитина»

- Використання інноваційних технологій.

- Вмотивованість навчально-виховного процесу (відношення дітей до запропонованих завдань: з задоволенням, зацікавлено, відмова).

- Визначення стилю спілкування педагогів закладу з дітьми.
6. Створення умов щодо підтримки позитивного емоційного стану дитини

- влаштування нетрадиційних осередків або центрів;

- вивчення та вдосконалення партнерських взаємовідносин між вихователем та батьками;

- організація виставок, конкурсів, свят, Днів відкритих дверей (співтворчість з батьками);

- надання батькам психолого-педагогічної допомоги.
Зростаємо дужими

Програма з фізичної культури передбачає організаційні форми роботи, з яких складається повсякденний руховий режим у кожній віковій групі дитячого садка.

Провідне місце в системі фізичного виховання дітей посідають заняття з фізичної культури. Восени, взимку та навесні (в холодну погоду) два з них проводиться у фізкультурному залі, а три - на свіжому повітрі. З квітня до жовтня всі заняття проводять на фізкультурному майданчику.

Щотижня під час ранкової прогулянки, якщо дозволяють погодні умови, проводиться піший перехід за межі дитячого садка. Діти йдуть у звичному для них темпі - 15 - 25 хв. (друга молодша та середня групи) та 30 - 40 хв. (старша та підготовча до школи групи) в один бік. Під час активного відпочинку між переходами (40 - 60 хв.) малята виконують вправи з основних рухів або грають у рухливі ігри.

У всіх вікових групах щодня проводиться ранкова гімнастика. Комплекси вправ вивчаються з дітьми під час занять з фізичної культури і змінюються кожні два тижні. Необхідно поєднувати проведення ранкової гімнастики і загартування повітрям (температура у приміщенні в осінньо-зимовий період має не перевищувати +16—17 °С у молодших та +14-15 °С у старших групах), а також з водними процедурами (вологе обтирання тіла, а влітку — обливання душем) з поступовим зниженням температури води.

Після денного сну щоденно проводиться комплекс гігієнічної гімнастики, до якого входять загальнорозвиваючі вправи, вправи для профілактики порушень постави, плоскостопості, а також танцювальні. Це дає можливість як швидше ввести організм дитини у відповідний робочий стан.

На заняттях з математики, розвитку мовлення, малювання та інших, які потребують тривалого перебування в одній позі, діти втомлюються, увага знижується. З метою поновлення працездатності, починаючи з середньої групи, проводиться фізкультурна хвилинка (три-чотири загальнорозвиваючї вправи, кожна з них повторюється чотири-шість разів, пальчикова гімнастика).

Між малорухливими заняттями проводяться фізкультурні паузи (динамічні перерви) для активного відпочинку дітей. Вони включають гру середньої рухливості або хороводну, танцювальні рухи, комплекс з п'яти-шести загальнорозвиваючих вправ (бажано під музику).

Рухливі ігри є основним засобом всебічного фізичного розвитку дітей, виховання у них позитивних моральних та вольових рис характеру. Щоденно у кожній віковій групі планують не менше чотирьох-п'яти рухливих ігор (під час ранкового прийому дітей, ранкової та вечірньої прогулянок).

Значна роль у фізичному вихованні дошкільнят належить сім'ї. Програмою передбачені домашні завдання з фізичної культури. Зокрема, обов'язкове виконання основних рухів та вправ спортивного характеру. Педагоги мають постійно консультувати батьків з питань створення необхідних умов для занять фізичними вправами та ігор, а також методики їх проведення .


Мова рідна, слово рідне

Рівень володіння дошкільником рідною мовою залежить від багатьох факторів. Основними з них є: а) рівень культури того мовного середовища, в якому перебуває дитина; б) увага, яку приділяли батьки розвитку мовлення дитини; в) загальний розвиток малюка. Враховуючи це, перед персоналом дошкільного навчального закладу, зокрема перед вихователем, мають бути поставлені такі завдання:

♦ вивчити рівень мовлення кожного вихованця, який приходить у дитсадок;

♦ спланувати індивідуальну роботу залежно від результатів вивчення;

♦ скласти тематичний план з розвитку мовлення для дітей певної вікової групи.

У роботі з дітьми рекомендується широко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші й оповідання українських письменників, музично-пісенні твори, декоративно-прикладне мистецтво. Усе це за відповідної уваги до слова, його образності, влучності вживання є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв.

Робота з розвитку мовлення дітей багатогранна. Вона включає удосконалення звуковимов, збагачення й активізацію словникового запасу, розвиток граматичних умінь, а також умінь спілкуватися між собою (вести діалог), зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте (зв'язне мовлення).

Важливе значення для розвитку мовлення дітей має здатність засвоювати слова, вирази мимовільно. Отже, в процесі виховання дошкільнят необхідно передбачати слухання, наслідування, спілкування, заучування напам'ять невеличких римовок, чистомовок, віршів.

Педагог має приділяти постійну увагу правильній вимові вихованців (вчасно виправляти помилки, показувати, як вимовляти слово) не лише на спеціальних заняттях, а й під час прогулянки, на заняттях з малювання, математики, ознайомлення з явищами природи, тобто під час усіх видів діяльності малят.

Зміст роботи з розвитку мовлення конкретизується в розділах: «У світі звуків», «Слово до слова - зложиться мова», «У країні граматики», «Ми розмовляємо», «Ми розповідаємо».

Здійснення завдань з розвитку мовлення може проводитись або в повсякденному житті, або через організацію і проведення спеціальних занять. І в першому, і в другому випадках ця робота повинна мати чітко окреслену навчально-розвивальну мету.

Заняття повинні мати ігровий характер, проводитись не лише в приміщенні, а й на дитячому майданчику. Це можуть бути екскурсії, подорожі, фольклорні дитячі ігри, співанки з проговорюванням слів, римованих рядків тощо.

Плануючи роботу з розвитку українського мовлення дітей, вихователю слід орієнтуватись на завдання програми для кожної вікової групи, а також враховувати індивідуальні особливості дітей даної групи, місцеві діалекти, традиції мовного етикету (звертання, вітання, подяки, побажання тощо).

Художня література

У програмі передбачена робота з дитячою книжкою, спрямована на розвиток елементарної культури майбутнього читача, цікавості до книжки, бережливого ставлення до неї.

У групових кімнатах повинні діяти «Куточки книги».
Навчання дітей грамоти

У процесі вдосконалення усного мовлення та оволодіння початками грамоти відбувається ефективний всебічний розвиток дітей. Кожне заняття з навчання грамоти має носити чітко виражений розвиваючий характер. Пізнавальна діяльність має набувати все виразніших довільних форм (діти здобувають уміння керувати своєю увагою, запам'ятовувати пропонований їм матеріал, їхнє сприйняття почутого й побаченого стає усвідомленішим).

У дітей п'ятого-сьомого років життя починають формуватись нейрофізіологічні й психологічні передумови для оволодіння більш складними знаннями і вміннями. І найголовнішу роль у цих процесах, безумовно, відіграє рідна мова.

Серед різних видів навчальної діяльності, предметом яких є рідна мова, одним з найважливіших і найскладніших є оволодіння початками грамоти. У навчанні грамоти чотири-шестирічних дітей вихователь може застосувати всі відомі словесні й практичні методи, але найдоступнішими для них є розповідь і бесіда у сполученні з практичними діями. Практичні навчальні дії доцільно організувати в ігровій формі. Програма з цього виду діяльності передбачає ознайомлення дошкільників з цілим рядом складних мовних і мовленнєвих понять, які мають бути засвоєні дітьми практично.

Використовуючи метод розповіді (навіть коли він супроводжується спостереженнями за мовленнєвими явищами), не можна обійтися без практичних дій з тими чи іншими мовними одиницями — реченням, словом, складом, звуком, які, зважаючи на складність їх матеріального вияву, мають постати в уявленні дітей у предметній формі. Слід пам'ятати, що довільна увага дошкільнят чотирьох-п'яти років ще дуже слабка, поріг сприйняття невисокий, мислення носить наочно-образний характер, загальний інтерес від діяльності спрямований на її результати, а не на способи дій. Зважаючи на це, усім завданням, що мають пізнавальний зміст, доцільно надавати ігрової форми. Елементами гри при цьому можуть служити: ігровий сюжет дитячої діяльності, пропонована дитині певна роль (слова, звука, складу тощо), установка на перемогу в змаганні в результаті успішного виконання заданих дій з обов'язковим додержанням встановлених правил. У цьому віці будь-які запитання й завдання сприйматимуться дітьми краще, якщо їх задаватимуть Буратіно, Мальвіна, Катруся, Незнайко чи інші добре відомі дітям казкові герої. У процесі виконання навчальних завдань діти з великим задоволенням обирають ролі водіїв, капітанів, будівельників, продавців. Виграють у кінцевому результаті ті діти (пари, групи), які виконують завдання швидше, точніше, правильніше. Це може бути добір слів з певними звуками або звуком у заданій позиції (на початку, в середині, в кінці слова), з певною кількістю складів, звуків, з наголосом на певному складі тощо.

Одним із найважливіших завдань у процесі навчання грамоти є формування у дітей навичок звукового аналізу слів. Це складне вміння є обов'язковим для процесу навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом. Воно формується як особлива розумова дія, в ході якої діти мають додержувати двох обов'язкових умов: послідовно і правильно називати в словах звуки. При цьому вважаємо зайвими вимоги називати в слові кількість звуків, а також у ході виділення окремих з них давати їм якусь характеристику — голосний, приголосний тощо. Важливо, щоб дитина зобразила її за допомогою умовних знаків (фішок) на моделі, і ці попередні дії стануть надійною основою для грамотного (без пропусків і заміни літер) письма.

Дидактичні ігри зі звуками — необхідний метод, який сприяє оволодінню дітьми умінням виконувати звуковий аналіз слів. За вказівкою вихователя діти, що одержали роль тих чи інших звуків, мають виконувати різноманітні дії — рухатися так, щоб у результаті перестановок утворювались склади та слова, змінювалося значення слів тощо. Важливо, щоб ці дії були не механічними, а супроводжувались активним вимовлянням окремих звуків, утворених складів, слів, речень тощо. Емоційність, інтерес, безпосередність, партнерство вихователя в колективних діях дітей сприятимуть оволодінню вихованцями такими важливими розумовими діями з різними мовними одиницями, як аналіз, синтез, класифікація, абстрагування, уміння робити правильні висновки.

Навчання грамоти дітей п'ятого року життя становить собою суто добукварний період. На заняттях діти вслухаються в мовлення, дізнаються, що воно складається з речень, речення будуються зі слів, а, слова можуть ділитися на склади і окремі звуки. З метою оволодіння звуковим аналізом слів вихованці виконують вправи на визначення початкових і кінцевих звуків у словах, на виявлення названих вихователем звуків у заданих словах, на самостійний добір слів із тим чи іншим звуком.

Вихователеві слід мати на увазі, що для виділення у словах початкових і кінцевих звуків спочатку слід добирати найпростіші випадки: для виділення голосних найзручнішою є така позиція, коли даний звук становить собою окремий склад (а-кула, о-купь, У-країна, Е-мма, і-дуть). У кінці слів такі склади в українській мові (за винятком слів іншомовного походження) відсутні, тому для виділення кінцевих голосних звуків слід добирати слова, у яких ці звуки переважно знаходяться під наголосом (гора, пишу, книжки, пливе, малі). У такій позиції голосні звуки вимовляються чітко, виразно, без будь-якої редукції (скорочення). Для приголосних найзручнішою позицією для виділення є така, коли початковий або кінцевий звуки знаходяться за межами прямого складу типу «ПГ» (приголосний + голосний), який у методиці навчання грамоти ще називають злиттям, наприклад: брова, ніс, палець, лоб, лікоть, шкіра, спина. У такій позиції вимова приголосних звуків є значно автономнішою порівняно з тією, коли вони знаходяться в безпосередньому контакті з голосними, а тому й виділення їх у слові відбувається значно легше,

Наступним кроком в оволодінні вмінням виконувати повний звуковий аналіз слів є впізнавання заданого або самостійно виділеного звука в інших словах, тобто в таких, де він може знаходитись у різних позиціях, у тому числі й у структурі «злиття». При цьому зауважимо, що для загострення фонетичного слуху дітей у пропонованому ряді слів мають бути й такі, що заданого звука зовсім не містять. Наприклад, для впізнавання звука [ш] можна подати дітям такі слова: шпак, кішка, кажан, каштан, шапка, штани, сорочка, галоша.

Щодо поділу слів на склади дітям п'ятого року життя достатньо оволодіти цим умінням зі словами, що становлять два відкриті склади типу «злиття»: ма-ма, ли-па, сі-но, бі-ле. Сильніші діти легко поділяють на склади і слова типу мо-роз, ло-па-та, то-по-ля. Не становитимуть для малят труднощів і слова з першим відкритим складом: кни-га, гри-би, кра-си-во. Корисним і цікавим видом роботи, пов'язаним зі складоподілом, є колективне, групове або самостійне промовляння за складами лічилочок, зокрема в процесі рухливих ігор.

Крім звуко - складового аналізу слів, чотирирічні діти здатні виконувати найпростіші розумові "дії з реченням. Саме поняття «речення» вони сприймають і засвоюють суто практично: «Послухайте, діти, таке речення». Малята довідуються, що речення складаються зі слів, яких може бути два, три і більше (з односкладними називними, неповними реченнями, які становлять собою одне слово, ознайомлювати дошкільників не потрібно, про них вони дізнаються в школі).

Найдоступнішими за структурою реченнями є такі, в яких підмет виражено іменником, рідше — особовим займенником, а присудок — дієсловом дійсного пособу в різних часових формах. Порядок слів у пропонованих дітям реченнях здебільшого прямий, тобто коли підмет стоїть перед присудком {Дівчатка співають. Хлопчики танцюють гопак). Але паралельно можуть аналізуватися й речення, що мають зворотний обернений) порядок слів (Незабаром настане весна, прилетять пташки. Зацвітуть квіти).

З інтонаційного боку речення, пропоновані для прийняття і елементарного аналізу (визначення кількості слів, послідовне називання слів, встановлення меж — початку і кінця — речення), можуть бути також різними. Безумовно, дітям п'ятого і шостого років життя доведеться найчастіше сприймати й аналізувати розповідні речення, але на сьомому році м доцільно буде час від часу пропонувати питальні, інколи й спонукальні речення (Звідки повертаються птахи? Летіть, гусоньки, до хати!).

Малювання (схематичне позначення) речень відбувається з допомогою відображення на моделях початку (вертикальною рискою) та кінця (відповідним розділовим знаком). Наприклад:

Настала осінь. |____ ____.

Повітря стало прохолоднішим. |________________.

Поховались від холоду комахи. |________________.

Куди збираються птахи? |______ ____. ___?

Так звані «короткі слова» (прийменники, сполучники, займенники) діти шостого року життя також мають сприймати і позначати на моделях коротшими лініями. Відстань між лініями, що позначають окремі слова, становить одну клітинку1.

На шостому році життя діти оволодівають умінням виконувати складовий та повний звуковий аналіз найпростіших за будовою слів. Доцільно виготовити для групи та для кожної дитини три складові моделі (на папері різного кольору).

Робота над моделюванням речень і слів виконується в зошитах або на окремих аркушах у клітинку, на дошці, на набірному полотні.

Практика показує, що в роботі над звуковим аналізом недоцільно застосовувати кольорові символи для умовного позначення голосних, твердих і м'яких приголосних звуків, оскільки вони, по-перше, не відображають істотних ознак того чи іншого типу звуків, а по-друге, дошкільнята нерідко плутають кольори.

Тому дана програма передбачає позначення голосних звуків кружечком (великою крапкою), твердих приголосних — смужкою (рискою), а м'яких приголосних — двома паралельними смужками (рисками). Кружечок у свідомості дитини асоціюється з вільним проходженням струменя видихуваного повітря через ротову порожнину, смужка символізує перешкоду на шляху цього струменя, дві смужки — посилену, ніби подвійну перешкоду, якою супроводжується вимовляння м'якого звука порівняно з парним твердим.

Для вправлянь у побудові звукових моделей слів кожна дитина повинна мати невеличке набірне полотно, на якому можна викладати за допомогою карток-фішок звукову форму слова.

Роботу біля дошки можна проводити по-різному: на демонстраційному набірному полотні, на дерев'яній планці з основою, на якій можна виставляти картки-фішки, або на магнітній дошці.

Якщо діти оволодіють умінням послідовно і правильно називати звуки в словах, є всі підстави для переходу до букварного періоду навчання грамоти, тобто до оволодіння початковим умінням читати. Враховуючи загальний розвиток дітей і побажання батьків, цей перехід можна здійснювати і на шостому році життя, організовуючи заняття-ігри з окремими групами «грамотіїв».

Слід мати на увазі, що пропонована програма передбачає формування у дошкільників навичок читання у діапазоні всього алфавіту. Головне ж завдання для дітей полягає у засвоєнні самого способу читання складів і слів. На початковому етапі навчання основна увага вихователя має бути зосереджена на тому, щоб не допустити так званого по-буквеного читання. Під читанням слід розуміти «процес відтворення тукової форми слів за їх графічною (буквеною) моделлю»1. В цьому визначенні слід бачити найважливішу вказівку на те, що дитина, яка розпочинає оволодівати вмінням читати, діє зі звуковою стороною мови, яку, однак, сприймає опосередковано, через букви, а тому без правильного відтворення звукової форми слова вона не зможе зрозуміти прочитаного, навіть знаючи всі букви.

Отже, перед читанням прямого складу типу «злиття» дітям необхідно добре усвідомлювати звукове значення обох літер. Особливо це стосується букви, що позначає приголосний у складі.

Діти мають навчатися прочитувати обидві букви прямого складу у єдиному злитому комплексі, відкриваючи для цього рот тільки один раз, тобто в момент вимовляння голосного. Стійке, правильне, до автоматизму засвоєне читання складів з певною буквою у сполученні її з усіма відомими дитині буквами голосних звуків є основою для читання найпростіших одно- та двоскладових слів. Читання слів типу мак, сон, ліс відбувається на основі сприйняття двох одиниць читання — злиття приголосного з голосним та приголосного, який приєднується до злиття: ма + к, со + н, лі + с.

Поступово пауза між злиттям і приголосним звуком скорочується, і діти переходять до складового читання такого типу слів.

Пропонована програма передбачає формування початкових навичок читання на основі дванадцяти літер, з яких п'ять позначають голосні звуки: а, о, у, и, і та сім — приголосні звуки: м, н, л, в, с, т, к. З поданих букв можна утворити досить багато слів простої звуко-складової структури.

Необхідно в кожній групі мати касу букв і складів для фронтальної (групової) роботи, а також розрізні азбуки в межах, передбачених програмою дванадцяти літер для кожної дитини.
Гра - джерело радості, мудрості і добра

Усі ігри, які використовуються в роботі з дітьми дошкільного віку, умовно можна поділити на дві великі групи - творчі та ігри з правилами. Зміст творчих ігор придумують самі діти. В них вони відтворюють свої враження про навколишнє життя, своє ставлення до подій, явищ, які відбуваються в реальному житті, свої знання, уміння й досвід. Ігри з правилами створюються для дітей дорослими. В них закладені навчальні та виховні завдання.



Творчі ігри поділяються на сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні (їх головний зміст — доступна для дитини творча діяльність — конструювання споруд з різних іграшкових будівельних матеріалів і конструкторів), ігри-драматизації та інсценівки, ігри з елементами праці та художньотворчої діяльності, в яких діти доступні для них трудові дії та художню творчість здійснюють в уявній ситуації, що відповідає умовам праці дорослих.

Ігри з правилами включають дидактичні, що тісно пов'язані з навчанням; інтелектуальні, які сприяють розвитку мислительної діяльності; рухливі, що мають на меті рухову активність учасників; хороводні, для яких характерним є виконання рухів під спів та музику.

Інтелектуальні ігри — це ті, що містять в собі проблемні та логічні завдання, розв'язання яких вирішується в ігровій формі. До них належать загадки, кросворди, ребуси, метаграми, анаграми, шаради, чайнворди.

Характерною рисою таких ігор є задоволення і підвищення емоційного тонусу, прояв яскравих інтелектуальних емоцій: здивування, сумніву, впевненості, здогадки, радості відкриття, успіху. Ці ігри збагачують емоційну сферу дитини, викликають прагнення до спільної діяльності і бажання допомогти товаришам. Доцільно підтримувати дітей в таких іграх, це закріплює дитячу самостійність, заповнює її позитивним моральним змістом.

Методика роботи з інтелектуальними іграми будується на компонентах пізнавальної діяльності: змістовому, мотиваційному, процесуальному, контрольно-цінювальному. Змістовний компонент забезпечує міст матеріалу, на якому створюється завдання, спішне рішення пізнавальних завдань можливе, якщо діти володіють міцними знаннями, які можуть комбінувати в процесі розгадування ігор-загадок. Мотиваційний компонент має на меті пробудити і закріпити у дітей позитивні емоції у процесі навчання, викликати інтерес, допитливість, бажання до самостійного розмірковування і, як наслідок — сформувати прагнення до розумової діяльності. Формування мотиваційного компоненту повинно створювати особливий емоційний мікроклімат, який стимулює інтелектуальні почуття дітей: здивування, зацікавленість, захопленість, інтерес, задоволення від усвідомлення переборення труднощів. Процесуальним компонентом забезпечується готовність дітей до пізнавальної діяльності. В ній передбачається здатність дітей до швидкого вибору потрібної інформації, уміння виділити головне, пов'язати відоме з невідомим. Для формування процесуального компоненту потрібно виробити навички дошкільнят швидко включатися в роботу, працювати в певному темпі, вміння планувати, що потрібно здійснити для виконання завдання, визначати послідовність дій. Контрольно-оцінювальний компонент у пізнавальній діяльності відіграє спонукальну роль. Швидка і об'єктивна оцінка успіхів дитини у розгадуванні інтелектуальних ігор багато в чому визначає пізнавальну активність, прагнення досягти результату. Ознайомлюючи дітей з ребусом, наголошуємо на тому, що це своєрідна загадка, в якій слово або фраза зображені комбінацією фігур, літер або знаків. Своєрідність ребусного письма в тому, що слова в ньому позначаються зображеннями різних предметів. Малюнки можуть поєднуватися з літерами і різними комбінаціями із літер, чисел, фігур, умовних позначень. Дітям дуже до вподоби ігри на відгадування зашифрованих слів. Коли навчаємо відгадуванню ребусів, пам'ятаємо такі правила:

— якщо малюнок зображено догори ногами, то слово читається справа наліво;

— якщо ліворуч від малюнка стоять коми, не читається відповідна кількість перших букв слова;

— якщо коми стоять праворуч від малюнка, не читаються останні букви;

— якщо в ребусі присутня геометрична фігура, вона називається повністю, далі додається буква і читається все разом;

— якщо частина слова вимовляється як числівник, то в ребусі вона зображена цифрами;

— розташування літер або складів над рискою і під нею говорить про те, що у слові-відповіді є один із складів на, під;

— якщо малюнок або літера зображені в середині іншої літери, то це означає, що у слові є літера в або у;

Метаграми — загадки, в яких зашифровані слова слід вгадувати за ознаками, сформульованими у стислому римованому тексті. Наприклад:

З «М» у полі я росту,

З «Р» у річці я живу. (Мак, рак)

З «І» я сплю в коморі,

З «И» я плаваю у морі. (Кіт, кит.)

Анаграми — це слова з різним значенням, що містять одні й ті самі звуки, розташовані в різному порядку. За допомогою перестановки звуків або складів (порядок перестановки вихователь пропонує) утворюються зовсім різні слова {пила липа, насос — сосна, осел — село). Завдання такого типу активізують мислення дітей і процес читання слів.

Шарада — загадка, в якій слово зашифроване окремими частинами:

Дві ноти ми, а далі те,

що кажуть, коли сідають на коня.

Разом — чудова гра. (Доміно.)

Криптограми — загадки, де слова зашифровано в певний спосіб: за допомогою малюнків, цифр, геометричних фігур або кольору.

Особливе місце в системі дитячих ігор посідають народні ігри, які створені багатьма поколіннями людей. Це універсальна скарбниця" духовних надбань українського народу. Традиційно в практиці суспільного дошкільного виховання широко використовувались творчі ігри, ігри з правилами, а переважна більшість видів народних ігор залишалась поза програмою.

Концепція українського національного дитячого садка може бути повною мірою реалізована за умови повернення до витоків народної педагогіки, обізнаності вихователів з її засобами, зокрема українським дитячим ігровим фольклором. До нього слід віднести приспівки, утішки, скоромовки, лічилки, мовчанки, за-клички, небилиці, примовки, мирилки, жартівливі мовні ігри, докучливі казки, дражнилки, хороводні ігри, народні рухливі ігри. Варто підкреслити, що загадки також є одним із видів ігор, які відображають мудрість народу і використовуються для перевірки знань та кмітливості дитини. В цьому і полягають очевидна педагогічна спрямованість і популярність загадок як розумової розваги.

З дитячим ігровим фольклором тісно пов'язані колискові пісні та приспівки, які з успіхом можуть бути використані в сюжетно-рольових іграх дітей, особливо іграх дівчаток з ляльками.

У навчально - виховній роботі важливо педагогічно грамотно використовувати всі види ігор, які є компонентами цілісної системи ігрової діяльності. В комплексі з іншими видами діяльності це забезпечує всебічний і гармонійний розвиток підростаючої особистості.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка