Програма повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до єс за всім спектром



Сторінка4/34
Дата конвертації26.03.2016
Розмір6.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

об'єднання утворили вже 39 етнічних груп.
Україна приєдналася до основних міжнародних договорів у сфері

забезпечення прав національних меншин. Зокрема, Верховна Рада

України ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про захист

національних меншин ( 995_055 ), а також Міжнародний пакт про

громадянські і політичні права ( 995_043 ), Конвенцію про

дискримінацію в галузі праці і занять ( 993_161 ), Міжнародний

пакт про економічні, соціальні і культурні права ( 995_042 ),

Конвенцію про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього

( 995_155 ), Конвенцію про боротьбу з дискримінацією у сфері

освіти ( 995_174 ), Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм

расової дискримінації ( 995_105 ), Європейську конвенцію з прав

людини ( 995_004 ), Конвенцію про права дитини ( 995_021 ),

Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

( 995_207 ).


З метою стабілізації регіональної безпеки та розбудови

міждержавних відносин на засадах взаємної довіри Україною укладено

ряд двосторонніх угод з сусідніми державами, в положеннях яких

передбачено також і співробітництво в галузі захисту прав

національних меншин.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети


Затвердження Концепції державної етнонаціональної політики

України.
Підготовка проекту Закону України про національно-культурну

автономію національних меншин.
Опрацювання питання створення в Україні Центру етнічних

досліджень з можливим залученням коштів ЄС.


4.4. Захист інформації про особу
Поточна ситуація
Технічний прогрес у галузі інформаційних технологій,

формування баз персональних даних соціального, фінансового,

правоохоронного та іншого характеру надзвичайно загострили

проблему захисту основних прав і свобод людини, зокрема захисту

приватного життя людини.
Статтею 32 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що

ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя,

крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається

збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної

інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених

законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного

добробуту та прав людини.
Загальні питання захисту інформації про особу регулюються

Законом України "Про інформацію" ( 2657-12 ).


Питання захисту інформації про стан здоров'я особи

регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я

( 2801-12 ), Законами України "Про захист населення від

інфекційних хвороб" ( 1645-14 ), "Про психіатричну допомогу"

( 1489-14 ), "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), "Про

запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД)

та соціальний захист населення" ( 1972-12 ) тощо.


Питання захисту інформації персонального характеру, що

використовується правоохоронними органами, а також при здійсненні

правосуддя регулюються Законами України "Про міліцію" ( 565-12 ),

"Про прокуратуру" ( 1789-12 ), "Про організаційно-правові основи

боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ), "Про статус

суддів" ( 2862-12 ), "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) тощо.


Питання захисту банківської інформації регламентуються

Законами України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ),

"Про Національний банк України" ( 679-14 ).
Питання захисту інформації про особу також визначаються

Законами України "Про органи реєстрації актів громадянського

стану" ( 3807-12 ), "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ),

"Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

( 2782-12 ), "Про інформаційні агентства" ( 74/95-ВР ).
Законодавством встановлено кримінальну та цивільно-правову

відповідальність за порушення порядку використання інформації про

особу.
Однак стан нормативно-правової бази не в повному обсязі

забезпечує захист прав людини щодо виконання положень статей 3, 32

і 34 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Чинні на сьогодні закони

України з питань збирання, зберігання, використання та поширення

інформації про особу не мають чіткого та узгодженого з

європейськими стандартами визначення поняття "даних про особу".


Негайного перегляду та забезпечення додаткового захисту

потребує порядок ведення справ у різних сферах життя та діяльності

людини, пов'язаних із збором, використанням та передачею

інформації про особу. Це стосується бібліотек, ЖЕКів, відділів

кадрів за місцем роботи, медичних і спортивних закладів, а також

ряду інших установ та організацій, що володіють будь-якою

інформацією про особу.
Наявність значної кількості нормативно-правових актів, що

регулюють питання захисту персональних даних, зумовила

необхідність розроблення проекту базового комплексного Закону

України з цих питань - про захист персональних даних. На стадії

опрацювання знаходяться проекти Законів України про контроль стану

інформаційної безпеки в межах передачі даних і про електронний

документообіг. Розроблено проект Закону України про Державний

реєстр фізичних осіб. Передбачається, що цей Закон визначатиме,

зокрема, порядок збирання та використання персональної інформації

про особу.


Основним орієнтиром для вдосконалення законодавства України з

питань захисту персональних даних та його наближення до

відповідного законодавства ЄС, крім Конвенції Ради Європи від

28 січня 1981 року N 108 ( 994_326 ), може слугувати Директива

95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС від 24 жовтня

1995 року про захист (прав) фізичних осіб у зв'язку із

автоматизованою обробкою персональних даних та про вільну передачу

таких даних ( 994_242 ).


Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Підготовка до здійснення відповідних заходів, спрямованих на

забезпечення такого рівня захисту прав фізичних осіб у зв'язку з

використанням персональних даних, який би відповідав вимогам ЄС у

цій сфері. Підготовка до підписання Україною Конвенції Ради Європи

від 28 січня 1981 року N 108 ( 994_326 ) та проведення аналізу

відповідності законодавства України її вимогам з метою подальшої

ратифікації Конвенції.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Забезпечення розвитку національного законодавства, що регулює

питання захисту персональних даних, з метою його наближення до

законодавства ЄС:
підготовка на підставі матеріалів, отриманих в ході

реалізації короткострокових пріоритетів, рекомендацій щодо обсягів

та термінів адаптації законодавства України з питань захисту

персональних даних до законодавства ЄС;


внесення до планів роботи з адаптації законодавства України

до законодавства ЄС проектів нормативно-правових актів, предмет

правового регулювання яких пов'язаний із захистом персональних

даних, а також підготовка висновків щодо можливих політичних,

економічних та соціальних наслідків прийняття таких актів;
організація перекладу актів законодавства ЄС, що

використовуватимуться під час розроблення відповідних проектів

нормативно-правових актів України, внесених до планів роботи з

адаптації законодавства України до законодавства ЄС;


розроблення на основі Конвенції Ради Європи від 28.01.81 року

N 108 ( 994_326 ) про захист (прав) фізичних осіб у зв'язку з

автоматизованою обробкою персональних даних та відповідних норм ЄС

проекту закону України щодо захисту персональних даних та

забезпечення відповідного рівня захисту інформації про особу;
розроблення, з урахуванням основних положень законодавства

ЄС, інших проектів нормативно-правових актів України з питань

захисту персональних даних;
аналіз законодавства України з питань захисту персональних

даних на предмет його відповідності вимогам законодавства ЄС.


Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Досягнення повної відповідності законодавству ЄС

законодавства України з питань захисту персональних даних;

впровадження цього законодавства та забезпечення такого рівня

захисту інформації про особу, який відповідає рівню захисту в

державах - членах ЄС.
Розроблення та реалізація розширеної програми гармонізації

законодавства України із законодавством ЄС у сфері захисту

інформації про особу та забезпечення моніторингу з боку ЄК у цій

сфері.
Інституційні потреби


Реалізація цих завдань вимагатиме визначення органу, який

буде займатися питаннями захисту інформації про особу та

забезпечуватиме координацію діяльності центральних органів

виконавчої влади у цій сфері.


Для досягнення необхідного рівня інституційної спроможності,

включаючи всі аспекти, необхідно здійснити такі заходи:


організаційно-методичне забезпечення:
створення ефективної системи проведення досліджень щодо

визначення відповідності українського законодавства в галузі

захисту інформації про особу законодавству ЄС, запровадження

механізму швидкого доступу до результатів досліджень з боку всіх

органів державної влади, визначених відповідальними за адаптацію,

з поступовим коригуванням законодавчого поля країни у напрямі його

наближення до відповідних галузей європейського права;
підвищення кваліфікації та навчання фахівців, відповідальних

за здійснення заходів з реалізації цієї Програми:


створення на базі центральних органів виконавчої влади, до

компетенції яких належать питання захисту інформації про особу,

структури для здійснення нагляду за дотриманням положень

законодавства в цій галузі;


інформаційне забезпечення підрозділів, відповідальних за

інтеграційні питання:


створення на базі центральних органів виконавчої влади, до

компетенції яких належать питання захисту інформації про особу,

бази даних законодавства ЄС і надання можливості всім органам

державної влади використовувати її для забезпечення належного

рівня захисту інформації про особу;
створення або удосконалення існуючої технічної та

технологічної бази:


забезпечення всіх органів державної влади, що збирають та

використовують інформацію про особу, необхідним комп'ютерним

обладнанням, оргтехнікою, сучасними засобами зв'язку, включаючи

вільний доступ до мережі Internet у поєднанні з користуванням

електронною поштою, за умови надійного захисту інформаційних

систем від несанкціонованого втручання в їх роботу.


4.5. Суспільна інформованість
Поточний стан
Україна досягла високого рівня готовності до виконання

міжнародних зобов'язань у сфері масової інформації та задоволення

інформаційних потреб суспільства. Національні конституційні норми

та норми законів про засоби масової інформації в цілому

відповідають європейським. З огляду на те, що загальноєвропейських

правових актів, які б регулювали діяльність засобів масової

інформації, на рівні ЄС не існує, (крім деяких протокольних

зауважень у телекомунікаційній сфері, зокрема щодо громадського

телебачення, які можна було б впровадити в національне

законодавство на стадії асоційованого членства чи напередодні

вступу України до ЄС), гармонізація національного законодавства

здійснюється відповідно до резолюцій, рекомендацій та стандартів

Ради Європи і шляхом приєднання до європейських конвенцій та

програм.
Регулювання основних засад діяльності засобів масової

інформації здійснюється як конституційними нормами - стаття 34

Конституції України ( 254к/96-ВР ), що повністю відповідає статті

10 Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ), яка гарантує

право на свободу думки і слова, так і нормами Законів України "Про

інформацію" ( 2657-12 ), "Про друковані засоби масової інформації

(пресу) в Україні" ( 2782-12 ), "Про телебачення і радіомовлення"

( 3759-12 ), "Про інформаційні агентства" ( 74/95-ВР ), "Про

авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), "Про державну

підтримку засобів масової інформації та соціальний захист

журналістів" ( 540/97-ВР ), "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) та інші.


Загальнонаціональна підтримка курсу інтеграції України до ЄС,

досягнення розуміння безальтернативності даного курсу суспільством

можливі за умови тісної співпраці органів державної влади і

місцевого самоврядування, органів масової інформації, освіти,

культури.
Поряд з іншими напрямами європейської інтеграції це передусім

потребує відповідної орієнтації діяльності засобів масової

інформації на висвітлення розвитку відносин між Україною та ЄС,

широке всебічне роз'яснення значення європейського вибору України,

забезпечення неупередженого сприйняття громадянами України

європейської інтеграції, а також регулярного інформування

громадськості про політичні, економічні та соціальні процеси, що

відбуваються в ЄС, окремих його державах-членах та

країнах-претендентах.
Не менш важливим є і донесення до урядів та громадян держав -

членів ЄС об'єктивної, неупередженої інформації про Україну та її

здобутки на шляху реформ.
У 1999 році на державному рівні започатковано заходи щодо

суспільної підтримки курсу України на інтеграцію до ЄС, почали

діяти також відповідні програми в окремих областях України,

зокрема у Волинській, Луганській, Львівській, Одеській,

Черкаській.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Підготовка та розповсюдження інформаційних матеріалів про

стратегічне партнерство України і ЄС.


Створення на державному та регіональному рівнях

навчально-пізнавальних телерадіопрограм для оволодіння офіційними

мовами ЄС широкими верствами населення.
Створення аналітичних телерадіопрограм з проблем внутрішнього

та зовнішнього забезпечення європейської інтеграції, реалізації

УПС ( 998_012 ) за участю державних службовців та провідних

науковців.


Запровадження в друкованих засобах масової інформації

постійних рубрик для висвітлення процесів інтеграції України до

ЄС, міжрегіонального, транскордонного та прикордонного

соціально-економічного співробітництва.


Оптимізація державної інформаційної інфраструктури, розподілу

компетенції та координації її діяльності. Організація та

координація дій суб'єктів інформаційної політики, спрямованих на

суспільну підтримку курсу України на інтеграцію до ЄС та широку

суспільну інформованість про Україну і ЄС.
Співробітництво в сфері масової інформації з міжнародними

організаціями, Європейською Комісією, ОБСЄ, Радою Європи і НАТО

через їх представництва в Україні, а також шляхом прямих зв'язків,

із залученням ресурсів цих організацій на спільні проекти.


Розширення взаємного доступу до інформації, зокрема до баз

даних, на основі дотримання прав на інтелектуальну власність.


Підготовка, навчання і підвищення кваліфікації працівників

преси, радіо і телебачення.


Інституційні потреби
Кадрове і організаційне забезпечення структурних підрозділів

Державного комітету інформаційної політики, телебачення і

радіомовлення України, доцільність яких пов'язана з вирішенням

питань євроатлантичної інтеграції.


Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Технологічне оновлення національної інформаційної індустрії і

формування власних конкурентоспроможних інформаційних ресурсів.


Створення єдиної інформаційної системи України.
Діяльність на регіональному рівні - створення нових структур

з вивчення, розповсюдження та використання матеріалів з питань

інтеграції України до ЄС; організація оперативного інформування

комітетів інформації та прес-служб облдержадміністрацій з питань

діяльності ЄС.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Інтеграція України в світову інформаційну систему.
Розділ 5. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ
5.1. Макроекономічна стабілізація
Поточна ситуація
Сьогоднішню ситуацію в Україні характеризує

соціально-економічне становище перехідного періоду:


змінено модель економічного розвитку країни, а саме: фактично

ліквідовано стару систему директивного централізованого

планування, розподілу ресурсів і контролю з боку державних

органів;
триває процес зміни форм власності;


ліквідовано традиційний для радянської економіки тотальний

дефіцит товарів. Ринок товарів та послуг значно поповнився (в

основному за рахунок імпорту), причому цей ринок з'явився досить

швидко та без суттєвої економічної підтримки з боку держави;


частина населення перейшла в нову сферу приватного

підприємництва;


цілісну законодавчу систему ринкової економіки України ще не

створено. Ряд процесів законодавчо не врегульовано, що дає змогу

різним суб'єктам господарювання діяти не на користь держави;
велика кількість підприємств України різних форм власності

стали неплатоспроможними, накопичили значні борги, перебувають на

межі банкрутства або фактично є банкрутами, що в багатьох випадках

пов'язано з неконкурентоспроможністю та збитковістю продукції;


відбулася різка поляризація населення за рівнем доходів.
Україна продовжує з наростаючою швидкістю змінюватися в

напрямі створення ринкової економіки, закладено основи фінансової

стабілізації, які будуть підтримані поглибленням структурних

реформ.
Підсумки розвитку національної економіки за 1999 рік

свідчать, що в основному вдалося подолати негативні наслідки

фінансової кризи 1998 року. Головне - вдалося зламати негативні

тенденції у виробництві промислової продукції (вперше протягом

останніх десяти років у 1999 році одержано приріст виробництва на

4,3 відсотка).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) порівняно з попереднім роком

зменшився лише на 0,4 відсотка, що є найкращим показником за роки

незалежності. Факторами, що сприяли уповільненню падіння ВВП та

збільшенню обсягів промислової продукції, були помірна інфляція,

зусилля Уряду по збільшенню доходів бюджету, забезпеченню поточних

виплат, обмеженню бюджетних видатків, збільшенню внутрішніх

інвестицій, пристосування підприємств до умов роботи в ринковому

середовищі (зменшення частки бартерних операцій, досягнення

позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами).
У 1999 році здійснено ряд заходів щодо подальшої

лібералізації валютного ринку. Внаслідок цього, незважаючи на

окремі дестабілізаційні прояви, було витримано прогнозоване

значення середньорічного показника обмінного курсу, який досяг

4.1 гривні за 1 долар США. Поряд з цим Національний банк України

зміг збільшити валютні резерви.


Успішне подолання загрози розбалансування валютного ринку

дало змогу Національному банку України пристосувати свою монетарну

політику до умов, що склалися на валютному та грошовому ринку. У

той же час істотного зменшення процентних ставок за кредитами не

сталося. Діяльність банківської системи на кредитному ринку

України у 1999 році формувалася під впливом низької

платоспроможності суб'єктів господарської діяльності і обмежених

кредитних ресурсів комерційних банків. Обсяги кредитування

економіки комерційними банками на кінець минулого року становили

17 відсотків до ВВП.


Зміни споживчих цін залишаються помірними. Інфляція у

1999 році становила 19,2 відсотка. Спостерігалася стійка тенденція

відставання темпів інфляції від темпів девальвації, що зумовлено

високим ступенем насиченості споживчого ринку, в першу чергу

продовольчими товарами вітчизняного виробництва.
Фінансова політика держави протягом минулого року

спрямовувалася на забезпечення відповідності державних витрат сумі

надходжень до бюджету, концентрації державних витрат на

пріоритетних напрямах розвитку економіки, адресності у наданні

соціальної допомоги непрацездатним громадянам.
Довідково. Ознакою успішної бюджетної політики став той факт,

що за підсумками року дефіцит зведеного бюджету (1,5 відсотка ВВП)

повністю профінансовано за рахунок внутрішніх джерел. Крім того,

погашалися зовнішні борги і скорочувалася заборгованість з виплат

заробітної плати працівникам бюджетної сфери.
Поштовхом для розвитку фондового ринку як обов'язкового

елементу ринкового господарства стало започаткування

приватизаційних процесів. На сьогодні в Україні функціонує майже

35 тис. акціонерних товариств, якими випущено акцій на суму

близько 31 млрд. гривень. Понад 40 відсотків громадян України

реалізували своє право власності на майно приватизованих

підприємств за допомогою інвестиційних фондів та інвестиційних

компаній. З року в рік збільшуються обсяги операцій на фондовому

ринку. Так, у 1999 році порівняно з попереднім роком обсяги

торгівлі цінними паперами збільшилися майже на 33 відсотки, а

частка організованого ринку в загальному обсязі торгівлі цінними

паперами зросла з 5 до 11 відсотків.


Проте необхідно констатувати, що сьогодні потенціал фондового

ринку не повною мірою використовується для розв'язання таких

загальноекономічних проблем, як створення інвестиційно

привабливого клімату в державі, подолання кризи неплатежів,

завершення структурної перебудови економіки, забезпечення

збільшення доходів населення.


Потребує подальшого розвитку інфраструктура організованих

ринків в Україні. Слід вжити заходів до удосконалення системи

захисту прав інвесторів та системи регулювання суб'єктами

фондового ринку на основі розширення саморегулювання.


Аналіз зовнішньої торгівлі товарами та послугами свідчить про

деякі ознаки позитивних змін. Вперше за роки незалежності

досягнуто позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами.
Україна досягла певного прогресу у роздержавленні майна,

форму власності змінило понад 65 тис. суб'єктів. За чисельністю

працюючих у промисловості (62,5 відсотка), основними фондами

(понад 50 відсотків) та обсягами виробленої промислової продукції

(53 відсотки) досягнуто такої критичної маси приватизованих

підприємств, яка має визначальний вплив на загальний стан

економіки окремих регіонів і держави в цілому.
У той же час подальше поліпшення економічної ситуації

потребує вирішення ряду фундаментальних проблем, орієнтованих на

подолання збитковості значної кількості підприємств, прискорення

темпів здійснення структурних зрушень, збільшення надходжень до

державного бюджету і підвищення якості бюджетних послуг, подолання

слабкості банківської системи. Крім того, поки що не вдалося

повною мірою вирішити проблему створення єдиної правової бази для

реалізації ринкових перетворень.


Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Закладення основ для довгострокового сталого економічного

зростання на основі підвищення конкурентоспроможності.


Підвищення рівня життя населення.
Підвищення конкурентоспроможності економіки, створення умов,

які сприяють розвитку суб'єктів усіх форм власності і

господарювання та стимулювання економічної активності населення.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка