Програма повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до єс за всім спектром



Сторінка5/34
Дата конвертації26.03.2016
Розмір6.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Стимулювання заощаджень і накопичень та їх подальшого

інвестування в економіку.


Забезпечення зростання грошових доходів населення, підвищення

соціальних гарантій відповідно до збільшення розміру прожиткового

мінімуму.
У 2000 році заходами державного регулювання має бути

забезпечено:


зниження інфляції до 15,9 відсотка (грудень до грудня);
досягнення бездефіцитного бюджету;
обмеження зниження курсу гривні до 5,78 гривні за 1 долар США

в середньорічному вимірі згідно з прогнозними значеннями

макроекономічних показників, а також до рівня внутрішніх цін і

стану валютного ринку;


раціональне використання приросту грошової маси на

18 відсотків;


створення умов для зниження ставки рефінансування

Національного банку України, що сприятиме процесу кредитування

економіки;
ліквідацію заборгованості з виплати пенсій та інших

соціальних виплат, нормалізацію виплати заробітної плати.


Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
У перехідний період (2002-2003 роки) закласти базу для

стабільного якісного росту у подальші роки, зокрема, забезпечити

зростання інвестицій на рівні близько 7 відсотків щорічно.
Довідково. В першу чергу, будуть розвиватися галузі

транспортної та телекомунікаційних мереж і будівництва, харчової і

переробної промисловості з темпами щорічного приросту близько

5 відсотків та 4 відсотків відповідно.


Не очікується скорочення від'ємного значення чистого

експорту. Це пов'язано з припущенням щодо зростання іноземних

інвестицій та відповідним зростанням потоку імпортних

інвестиційних товарів.


Частка кінцевих споживчих витрат сектора домашніх господарств

знизиться у загальному обсязі ВВП майже до 55 відсотків (цей

період орієнтований на нові інвестиції), але їх щорічний приріст

становитиме приблизно 1,1 відсотка.


Кінцеві споживчі витрати сектора загальнодержавного

управління скоротяться за цей час до 18 відсотків до ВВП, а

реальне щорічне скорочення становитиме приблизно 1 відсоток. Це

пов'язується із скороченням податків та намаганням утримати

бездефіцитний бюджет.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Забезпечити розвиток економічного потенціалу.
Довідково. Досягнутий економічний потенціал дасть змогу

розв'язувати в третьому періоді завдання подальшого розширення

інвестицій до 27 відсотків ВВП в 2010 р. (тобто щорічний приріст

становитиме 6-7 відсотків) і покращити сальдо

зовнішньоторговельного балансу. Це відбуватиметься за рахунок

орієнтації на закупівлю товарів вітчизняного виробництва нового

покоління, що забезпечить зростання обсягу промислової продукції

до 27 відсотків у структурі ВВП (реальний середньорічний приріст

становитиме 5-6 відсотків).
Частка кінцевих витрат сектора державного управління

зменшиться до 16 відсотків ВВП у 2007 році, але реальне

середньорічне збільшення цього показника становитиме 2-3 відсотки.
5.2. Структурні реформи
Поточна ситуація
Особливістю сучасного етапу структурної перебудови є те, що

вона здійснюється в умовах нестачі інвестиційних ресурсів,

технологічного відставання і низької конкурентоспроможності

вітчизняного виробництва.


Тривалий період спаду обсягів виробництва зумовлений цілим

рядом об'єктивних причин, серед яких:


демілітаризація економіки та різке скорочення військових

замовлень;


розрив господарських зв'язків із партнерами з колишнього

Союзу РСР;


залежність країни від імпорту енергоносіїв, багатьох видів

сировини, матеріалів і комплектуючих виробів та їх значне

подорожчання з переходом на світові ціни у зовнішній торгівлі;
скорочення капітальних вкладень і, відповідно, зменшення

попиту на продукцію галузей інвестиційного комплексу;


невідповідність матеріально-технічної бази підприємств

потребам випуску сучасної продукції, яка спроможна конкурувати з

іноземними аналогами;
велика кількість матеріало- і енергоємних техногенних

виробництв із застарілими технологіями та надмірною потребою у

капіталовкладеннях.
Ці та інші об'єктивні чинники стримували проведення

радикальних ринкових реформ.


Зазнала деформації відтворювальна структура економіки.

Знизилася питома вага традиційно найбільш значної складової доходу

у ВВП - оплати праці. Активізувався процес натуралізації ВВП, за

рахунок доходів від ведення підсобного господарства та

індивідуальної діяльності. Зменшилася частка заощаджень у галузях

реального сектору економіки. У використанні ВВП з'явилися ознаки

споживчої структури економіки.
Одним із головних дестабілізуючих факторів в інвестиційній

сфері стало зростання вартості капітального будівництва, зумовлене

інфляцією та високим рівнем процентних ставок за користування

кредитами, що зробило невигідним довгострокове кредитування

інвестицій. Поглибилася диспропорція у галузевій структурі

реального сектору економіки. Знижується рівень технічного і

технологічного стану вітчизняного виробництва. Значного

розповсюдження набуло фізичне і моральне старіння

промислово-виробничих основних фондів.
У 1998 році в основному було завершено етап масової

приватизації (за приватизаційні папери) і сформовано досить

потужний недержавний сектор економіки, в розпорядження якого

надійшла майже третина всіх основних фондів. Проте прогресивні

перетворення в структурі форм власності не супроводжувалися

створенням прошарку ефективних власників.


Значної гостроти набули питання формування конкурентного

середовища. Через нерозвинутість малого і середнього бізнесу,

недосконалість механізмів реструктуризації і банкрутства

неефективних підприємств, низькі темпи нагромадження та

концентрації легального капіталу повільно збільшується кількість

ефективних суб'єктів господарювання.


Недостатнім слід визнати розвиток ринкової інфраструктури -

фінансових, кредитних, страхових та фондових ринків, біржової

системи товарних ринків, тому її вплив на розвиток підприємництва

не приносить належних результатів. Обмежені інформаційні

можливості підприємців щодо вивчення кон'юнктури ринку.
Високим залишається рівень монополізації багатьох

загальнодержавних і регіональних товарних ринків, що призводить до

неправомірних обмежень конкуренції.
Територіальні диспропорції в розміщенні промислового

виробництва та його інфраструктурного забезпечення, що спричиняють

нерівномірний розвиток окремих регіонів, нераціональне

використання природно-ресурсного потенціалу і екологічний

дисбаланс територій, підривають економічну основу розвитку

регіонів, перетворюючи одних в донорів, інших - в реципієнтів.


Пріоритети структурної реформи
З огляду на складну соціально-економічну ситуацію,

необхідність здійснення комплексу цілеспрямованих заходів для

стабілізації виробництва і забезпечення економічного зростання на

якісно новій основі передбачається, що структурна перебудова

проводитиметься не за галузевим принципом, а за такими основними

напрямами:


підвищення конкурентоспроможності виробництва;
посилення соціальної орієнтації економіки;
реалізація енергозберігаючої моделі розвитку економіки;
технологічне оновлення виробництва;
реструктуризація підприємств;
розвиток структури регіональної економіки.
З цією метою передбачається:
підвищення ролі держави у проведенні структурної політики

переважно з використанням економічних важелів, власних ресурсів,

можливостей інтеграційних процесів та забезпеченням інноваційного

типу розвитку економіки;


забезпечення адаптації законодавства України до норм ЄС,

насамперед до тих, що стосуються режиму найбільшого сприяння

(відмова від застосування преференційних режимів для власних

виробників та виробників третіх країн, ліквідація обмежень

розвитку конкуренції тощо);
створення відповідного організаційно-економічного механізму

приєднання України до ГАТТ/СОТ (уніфікація зовнішньоекономічного і

податкового законодавства, забезпечення національного режиму для

іноземних торговельних партнерів та інвесторів);


реструктуризація промисловості та сільського господарства із

забезпеченням у короткостроковий період скорочення надлишкових

потужностей та випереджаючим створенням нових робочих місць,

передусім шляхом прискореного розвитку підприємств малого та

середнього бізнесу;
залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій,

країн - донорів та технічної допомоги з метою підтримання

структурної реформи і поглиблення інвестиційного, технологічного

та наукового співробітництва;


залучення внутрішніх фінансових ресурсів, іноземних

інвестиційних та кредитних ресурсів для забезпечення повноцінного

функціонування підприємств України, реструктуризації,

реконструкції, переоснащення, структурно-технологічної перебудови,

модернізації, будівництва та впровадження новітніх

конкурентоспроможних технологій, в першу чергу енерго- та

матеріалозберігаючих;
залучення грошових (у тому числі валютних) заощаджень

населення, для чого необхідною умовою повинне стати відновлення

його довіри до фінансових установ; запровадження з цією метою

механізму гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення

заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення Державного ощадного

банку України;


спрямовування одержуваних від приватизації коштів насамперед

на розвиток і структурну перебудову економіки та на

післяприватизаційну підтримку підприємств; передача в процесі

приватизації земельних ділянок в довгострокову оренду з подальшим

викупом;
створення механізмів захисту прав дрібних інвесторів з метою

залучення вітчизняного та іноземного капіталу у процесі

приватизації майна державних підприємств.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Створення умов для структурної перебудови і переходу до

позитивної динаміки відтворювальних процесів, а саме:


розроблення комплексної програми розвитку ринку капіталу

(основних ресурсів виробництва) та системи її впровадження;


забезпечення оздоровлення й прозорості фінансової і

грошово-кредитної системи та її переорієнтації на потреби

реального сектору економіки, підвищення сталості національної

валюти і оптимізація механізму курсоутворення;


подальше реформування податкової і бюджетної системи з метою

створення стимулів для розвитку вітчизняного виробництва,

збалансування дохідної і видаткової частин бюджету, зменшення

обсягів державних позик та створення умов для поступового

накопичення внутрішніх інвестиційних ресурсів;
встановлення жорстких економічних санкцій за неефективне

використання суб'єктами господарювання енергоресурсів,

інвестиційних кредитів і майна державних підприємств, забезпечення

реального скорочення обсягу бартерних (товарообмінних) операцій,

особливо в розрахунках за енергоресурси, підвищення рівня

монетизації економіки;


ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій

та інших соціальних виплат через підвищення інтересу населення до

суспільно корисної праці та довіру до урядових заходів із

структурної перебудови, реалізації національної ідеї економічного

зростання та підвищення рівня життя.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
З урахуванням оцінки сучасного стану і реальних можливостей

економіки головною метою структурної перебудови є подолання

економічної кризи і створення умов для поступового нарощування

темпів економічного розвитку. На цьому етапі структурної

перебудови основні зусилля Кабінету Міністрів України

передбачається зосередити на розв'язанні таких основних завдань:


забезпечення реалізації антикризових заходів, спрямованих на

розблокування "тромбів" у фінансовій і грошово-кредитній системі

та налагодження грошового обігу і стабілізацію національної

грошової одиниці;


здійснення інституційних перетворень з метою підвищення

ефективності функціонування ринкової економіки, забезпечення

гарантій ефективного господарювання і використання права

власності, антимонопольного регулювання і створення умов для

вільної конкуренції;
підвищення ефективності управління державними підприємствами

та державними корпоративними правами шляхом застосування

контрактної форми трудового договору з керівниками державних

підприємств, чіткого визначення повноважень органів виконавчої

влади щодо управління державним майном, ефективних процедур

банкрутства, впровадження децентралізованої системи управління

державними корпоративними правами;
проведення податкової реформи, передбачивши спрощення

податкової системи, зниження податкового тягаря на підприємства

реального сектору економіки, підвищення рівня стягнення податків

та стабілізацію податкових надходжень до бюджету;


скорочення використання псевдоринкових форм економічних

відносин - бартеру, давальницької сировини, взаємозаліку тощо;


стимулювання розвитку пріоритетних виробництв і видів

продукції, що мають або можуть отримати в короткостроковому чи

середньостроковому періоді конкурентні переваги на світовому

ринку, і забезпечити реальне зростання експортного потенціалу

держави;
проведення реструктуризації неефективних суб'єктів

господарювання з виділенням підприємств і видів продукції, що

підлягають перепрофілюванню, ліквідації, консервації або

конверсії, в тому числі через механізм банкрутства;


прискорення розвитку ринкової інфраструктури - товарних бірж,

транспортних терміналів, фондового та страхового ринку,

банківських і позабанківських фінансово-кредитних установ,

сучасних систем зв'язку, ринку інформаційної продукції і послуг та

їх інтеграції у міжнародне інформаційне поле;
створення сприятливого інвестиційного клімату; здійснення

переходу від споживацької ідеології у використанні ВВП до

забезпечення інвестиційного розвитку; підвищення рівня

нагромадження в економіці, особливо частки інвестицій в основний

капітал; стимулювання інноваційних процесів з метою технологічного

оновлення, зниження енергоємності, підвищення ефективності і

конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
У довгостроковому періоді загальна концепція структурної

політики передбачає становлення на основі науково-технологічного

розвитку високоефективної, здатної до саморозвитку соціально

орієнтованої економічної системи ринкового типу, яка в змозі

забезпечити активну мотивацію до трудової та підприємницької

діяльності, високу якість життя, умови рівноправного партнерства у

світовому економічному співтоваристві. До найважливіших

стратегічних завдань цього періоду віднесено такі:


заохочення ділової активності підприємців і населення шляхом

оптимізації форм власності, формування прошарку ефективних

власників і стратегічних інвесторів, проведення податкової реформи

з посиленням її стимулюючої функції у активізації виробництва та

інвестиційної діяльності;
ретельне обґрунтування і підтримка пріоритетів розвитку та

структурної перебудови економіки, передусім найбільш ефективних

наукоємних і високотехнологічних галузей та виробництв, спроможних

кардинально змінити економічний потенціал України, зокрема галузей

агропромислового комплексу;
запровадження нових технологій, активізація інноваційної

діяльності у напрямі науково-технологічного оновлення виробництва

в усіх галузях економіки з підвищенням його техніко-економічних

показників і забезпеченням конкурентоспроможності продукції на

світовому ринку; зменшення ресурсоємності, насамперед

енергоємності матеріального виробництва, за рахунок впровадження

ресурсо- і енергозберігаючих технологій, згортання та реформування

енерго- і ресурсоємних виробництв, переходу до ефективнішої

галузевої структури;
розширення ринків збуту із входженням до найбільш

пріоритетних і ефективних для національної економіки секторів

світового ринку, активізацією внутрішнього ринку через підвищення

рівня збалансованості виробництва, створенням замкнутих

технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції,

переорієнтацією галузей машинобудування, металургійної та хімічної

промисловості на більш повне задоволення потреб власної

міжгалузевої кооперації;


посилення соціальної орієнтації економіки і екологічне

оздоровлення життєвого простору, розв'язання на цій основі

комплексу соціально-економічних завдань, що забезпечують

ліквідацію старих і створення нових робочих місць, проведення

реформи заробітної плати, істотне підвищення рівня і якості життя

населення, його соціального захисту; зменшення техногенного

навантаження на навколишнє середовище, перехід до збалансованого

використання і відтворення природно-ресурсних факторів

життєдіяльності, формування раціональної системи розселення,

активізація функціонування сіл та малих міст, якісне оздоровлення

регіонів.
Розділ 6. ВНУТРІШНІЙ РИНОК БЕЗ КОРДОНІВ
6.1. Загальні питання
6.1.1. Державні закупівлі
Поточна ситуація
Система державних закупівель товарів, робіт та послуг, що діє

в Україні, започаткована Законом України "Про поставки продукції

для державних потреб" ( 493/95-ВР ), прийнятим Верховною Радою

України 22 грудня 1995 року, і постановою Кабінету Міністрів

України від 29 лютого 1996 року N 266 ( 266-96-п ) "Про Порядок

формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції

для державних потреб і контролю за їх виконанням".
З огляду на зміни, що сталися в національній економіці,

виникла потреба в удосконаленні механізму організації роботи з

проведення державних закупівель та внесення коректив до

нормативних актів з цього питання.


У першу чергу це пов'язано з намірами України приєднатися до

системи СОТ (WTO) та інтегруватися в ЄС. Головною умовою для

реалізації цих намірів є приведення законодавства України, у тому

числі з питань державних закупівель, у відповідність із нормами і

правилами міжнародної торгівлі.
У рамках здійснення заходів з удосконалення системи державних

закупівель в Україні та з метою наближення діючих процедур

розміщення державних закупівель до передбачених вимогами системи

СОТ у 1997-1998 роках було прийнято постанови Кабінету Міністрів

України від 28 червня 1997 року N 694 ( 694-97-п ) "Про

організацію та проведення торгів (тендерів) у сфері державних

закупівель товарів (робіт, послуг)", від 24 вересня 1997 року

N 1058 ( 1058-97-п ) "Про створення єдиної системи закупівель

товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету та

іноземних кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів

України" і від 1 вересня 1998 року N 1369 ( 1369-98-п ) "Про

проведення торгів (тендерів) у будівництві".


З метою вдосконалення норм і процедур закупівлі товарів

(робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету та іноземних

кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України,

прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада

1999 року N 2113 ( 2113-99-п ) "Про вдосконалення системи

державних закупівель".


Дія законодавства України з державних закупівель поширюється

тільки на органи державної влади, організації, установи,

підприємства, які провадять закупівлю товарів, робіт, послуг за

рахунок коштів державного бюджету, державних позабюджетних фондів

та кредитів, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України.

Чинне законодавство визначає норми щодо:


організації та проведення торгів (тендерів);
підготовки та ведення тендерної документації;
організації тендерних комітетів;
контролю за дотриманням вимог законодавства при здійсненні

державних закупівель та інших процедурних питань.


З урахуванням рекомендацій ЮНСІТРАЛ про державні закупівлі,

Уругвайської угоди про державні закупівлі СОТ і відповідних

Директив ЄС з ініціативи Кабінету Міністрів України Верховною

Радою України прийнято Закон України "Про закупівлю товарів, робіт

і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ), який набрав чинності у

липні 2000 року.


Закон передбачає створення на законодавчому рівні правової

бази, яка в цілому відповідатиме загальноприйнятим правилам

міжнародної торгівлі.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Гармонізація українського законодавства

до норм і правил ЄС


Діючі нормативно-правові акти і Закон України "Про закупівлю

товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) в цілому

відповідають основним директивам ЄС у цій сфері, в тому числі

директивам 93/36/ЄЕС (Директива про суспільну закупівлю товарів)

та 93/37/ЄЕС (Директива про суспільну закупівлю робіт). Однак з

прийняттям зазначеного Закону ( 1490-14 ) виникла потреба у

розробленні відповідних нормативно-правових актів, які

безпосередньо регламентували б реалізацію окремих його положень,

зокрема щодо:
особливостей інформаційного забезпечення тендерних процедур,

подання оголошень у спеціальному інформаційному бюлетені "Вісник

державних закупівель";
проведення моніторингу та контролю за дотриманням вимог

законодавства у разі здійснення державних закупівель;


розгляду спірних питань та оскаржень, які виникатимуть у

процесі проведення тендерів, а також інших процедурних питань.


Ці питання повинні бути вирішені у тримісячний термін з дня

набрання чинності Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і

послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).
З 2000 року запроваджена державна статистична звітність щодо

проведення торгів (тендерів) з державних закупівель, яка стане

основою їх моніторингу.
Для подальшої гармонізації українського законодавства до норм

і правил ЄС необхідно протягом 2000-2001 років забезпечити:


переклад та опрацювання відповідних директив ЄС, інших

регламентуючих документів та нормативів СОТ українською мовою з

метою їх практичного використання;
достатнє комп'ютерно-офісне та програмне забезпечення аналізу

і розроблення національних регламентів з питань державних

закупівель;
набуття теоретичних знань та практичного досвіду державними

службовцями центральних органів виконавчої влади з питань

законодавства, моніторингу, інформаційного забезпечення проведення

тендерів, у тому числі шляхом організації навчальних візитів до

окремих європейських країн;
навчання державних службовців місцевих органів виконавчої

влади з питань застосування законодавства щодо державних

закупівель та організації роботи з проведення тендерів.
Довідково. Для підготовки кадрів відповідного професійного

рівня Міністерством економіки України досягнута домовленість з

міжнародними організаціями (Світовий банк, Шведське агентство з

міжнародного розвитку про надання підтримки у реалізації освітньої

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка