Програма повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до єс за всім спектром



Сторінка9/34
Дата конвертації26.03.2016
Розмір6.43 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   34

державних метрологічних установ країн Центральної і Східної Європи

(СООМЕТ), з 1998 року - членом-кореспондентом Організації

національних метрологічних установ держав Європи - EUROMET. У

рамках членства в цих організаціях Державний комітет

стандартизації, метрології та сертифікації України отримує всі

документи цих організацій і використовує їх для гармонізації норм

національного законодавства з міжнародними нормами, проводить

звірення державних еталонів з національними еталонами інших країн,

що необхідно для визнання результатів вимірювань і випробувань,

які проводяться в Україні.
Нормативна база національної метрологічної системи

складається із 132 національних нормативних документів (ДСТУ) і

630 міждержавних стандартів (ГОСТ) (додаток 1). Національна

еталонна база України включає 35 національних і 56 вихідних

еталонів. Науковими метрологічними центрами України проведено

звірення еталонів національними еталонами Німеччини, США,

Російської Федерації, Болгарії та інших держав.
Двосторонні угоди про співробітництво укладено з

національними метрологічними службами Великобританії, Нідерландів,

Німеччини, Франції, Литви, Болгарії.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Проведення аналізу вимог директив 90/384/ЄЕС "Про

неавтоматичні вагові прилади" (із зміною, внесеною директивою

93/68/ЄЕС), 76/211/ЄЕС "Про фасування продукції з дозуванням її за

вагою чи об'ємом" (із зміною, внесеною директивою 93/68/ЄЕС),

80/181/ЄЕС "Про одиниці вимірювань" (із зміною, внесеною

директивами 85/1, 89/617) та внесення (у разі необхідності) змін

до закону або рішень Уряду України.
Проведення звірення трьох національних еталонів України з

національними еталонами Німеччини (РТВ) та Франції (BNM).


Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Здійснення перекладу інших директив, зазначених у пункті 1.3

Програми інтеграції України до ЄС в галузі стандартизації,

сертифікації, акредитації та метрології, проведення аналізу вимог

та внесення (у разі необхідності) змін чи розроблення відповідних

документів.
Проведення звірення 3 національних еталонів України з

національними еталонами Великобританії (NPL), Нідерландів (NMI),

Польщі.
Розроблення національних еталонів ідентифікаційних карток та

звірення їх з первинними та вторинними еталонами, затвердженими

Phisikalisch-Technische Bundesanstalt (Lab.14 - Bundesalle 100,

D-3816 Braunchweig, Germany).


Запровадження європейських стандартів з метрології та

вимірювання.


Фінансові потреби
Загальні витшити на реалізацію завдань цього підрозділу

складаються з витрат на:


переклад та науково-технічне редагування директив;
запровадження європейських стандартів;
внесення змін та доповнень до чинних законів і розроблення

нових проектів законів.


Вихідні дані для розрахунків:
1. Загальна кількість директив (розділ 1.3 Програми

інтеграції України до ЄС в галузі стандартизації, сертифікації,

акредитації та метрології) - 38.
2. Кількість чинних європейських стандартів (клас 17 -

додаток 2) - 265.


Орієнтовний обсяг фінансування - 690 тис. гривень, в тому

числі:
2000-2001 роки - 150 тис. гривень;


2002-2003 роки - 300 тис. гривень;
2004-2007 роки - 240 тис. гривень.
6.3. Вільний рух капіталу
Поточна ситуація
Режим здійснення валютних операцій на території України,

повноваження державних органів, функції банків та інших

фінансово-кредитних установ, валютний контроль та відповідальність

за порушення валютного законодавства визначаються в Декреті

Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15 ( 15-93 )

"Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Валютні

операції здійснюються резидентами та нерезидентами - юридичними

особами на території України через уповноважені банки та інші

фінансово-кредитні установи за умови отримання відповідної

ліцензії Національного банку України.


Згідно із статтею 9 цього Декрету ( 15-93 ) валютні цінності

та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України,

підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

При цьому банк гарантує таємницю цієї інформації.


Згідно із статтею 13 Декрету ( 15-93 ) Національний банк

України є головним органом валютного контролю, що:


здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних

операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим

Декретом ( 15-93 ) до компетенції інших державних органів;
забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо

здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом ( 15-93 ) та

іншими актами валютного законодавства України.
Національним банком України встановлено обмеження щодо:
можливості укладання строкових угод на здійснення операцій з

іноземною валютою I групи Класифікатора ( v0521500-98 ) та з

купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні;
здійснення операцій через кореспондентські рахунки

банків-нерезидентів, відкритих в уповноважених банках України, у

гривнях;
здійснення обов'язкового продажу надходжень в іноземній

валюті I групи Класифікатора ( v0521500-98 ) на користь юридичних

осіб - резидентів в обсязі 50 відсотків;
переказу фізичними особами - резидентами та нерезидентами

іноземної валюти за межі України.


Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними

операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці

банки.
Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий

контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і

нерезидентами на території України.
Державний комітет зв'язку та інформатизації України здійснює

контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання

валютних цінностей через митний кордон України.
Державна митна служба України здійснює контроль за

додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний

кордон України.
Інвестиції резидентів (у тому числі банків) за межі України

(у тому числі придбання в Україні та за її межами цінних паперів)

дозволяється здійснювати на підставі індивідуальної ліцензії

Національного банку України на здійснення разової валютної

операції згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів

України від 19 лютого 1993 р. N 15 ( 15-93 ) "Про систему

валютного регулювання і валютного контролю" з метою здійснення

контролю за рухом капіталу та за доходами резидентів, одержаними

від інвестиційної діяльності за кордоном. Порядок видачі згаданих

ліцензій визначений Інструкцією про порядок видачі індивідуальних

ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, яка затверджена

постановою Правління Національного банку України від 16 березня

1999 р. N 122 ( z0259-99 ) (зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 26 квітня 1999 р. за N 259/3552). Резиденти можуть

інвестувати також майнові цінності за межами України з метою

внесення їх до статутних фондів підприємств, створених за

кордоном, закріплення за філіями, представництвами та іншими

відокремленими підрозділами для виконання покладених на них

завдань відповідно до Указу Президента України від 13 вересня

1995 р. N 839 ( 839/95 ) "Про інвестування майнових цінностей

резидентами за межами України". Інвестування майнових цінностей за

межами України підлягає ліцензуванню. Видачу індивідуальних

ліцензій на проведення такого інвестування здійснює Міністерство

економіки України.


Дозволяється здійснення іноземних інвестицій в Україну. З

метою запобігання припливу в Україну нестабільної іноземної валюти

постановою Правління Національного банку України від 20 липня

1999 р. N 356 ( z0533-99 ) передбачено, що інвестиції здійснюються

у вільно конвертованій валюті).
З метою захисту банківської системи України від

неконтрольованого припливу іноземного капіталу та забезпечення

надійності комерційних банків та відповідно до Закону України від

20 березня 1991 р. "Про банки та банківську діяльність" ( 872-12 )

(із змінами і доповненнями) іноземні інвестиції в банківську

систему України потребують дозволу Національного банку України.

Крім того, встановлено більш жорсткі вимоги до мінімального

розміру статутного капіталу банку за участю нерезидентів

(порівняно з резидентами), що має на меті запобігання штучному

збільшенню статутного капіталу банків. Забороняються зустрічні

інвестиції до статутних капіталів між українськими банками. Внески

нерезидентів до статутних фондів банків здійснюються виключно у

вільно конвертованій валюті (постанова Правління Національного

банку України від 21 липня 1998 р. N 281 ( z0541-98 ).


Вивезення валютних цінностей (за деякими виключеннями)

дозволяється на підставі ліцензії Національного банку України

(Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15

( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного

контролю").
З метою підвищення надійності повернення кредитів, підтримки

ліквідності банківської системи кредити в іноземній валюті не

надаються:
фізичним особам-резидентам, крім тих, які займаються

підприємницькою діяльністю (постанови Правління Національного

банку України від 28 вересня 1995 р. N 246 ( va299500-95 ) та від

22 грудня 1999 р. N 601 ( z0004-00 ), оскільки єдиним законним

засобом платежу на території України є гривня, а отже, реально

погашати кредит фізична особа-резидент може лише гривнею, крім

кредитів за операціями з використанням платіжних карток

міжнародних платіжних систем;


юридичним та фізичним особам - нерезидентам, крім

нерезидентів - банківських установ (постанова Правління НБУ від

22 грудня 1999 р. N 601 ( z0004-00 ).
У питанні регулювання капітальних операцій уже немає

принципових розбіжностей між УПС ( 998_012 ) та чинним

законодавством України.
Законодавство України у сфері регулювання інвестиційної

діяльності складається з:


Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ),
Закону України "Про режим іноземного інвестування"

( 93/96-ВР ),


Указу Президента України від 13 вересня 1995 р. N 839

( 839/95 ) "Про інвестування майнових цінностей резидентами за

межами України".
Згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування"

( 93/96-ВР ) для іноземних інвесторів на території України

встановлюється національний режим інвестиційної та іншої

господарської діяльності, за винятками, передбаченими

законодавством України та міжнародними договорами України. Для

окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють

інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що

реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних

галузей економіки, соціальної сфери і територій, може

встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої

господарської діяльності. Передбачено також, що законами України

можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних

інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується

або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної

безпеки.
Випуск в Україні цінних паперів, а також обіг цінних паперів

резидентів та нерезидентів регулюється Державною комісією з цінних

паперів та фондового ринку. Відповідно до нормативних документів

Комісії функціонує дозвільна система для обігу іноземних цінних

паперів, а також для обігу українських цінних паперів за межами

України. Комісією встановлено вимоги до випуску цінних паперів у

документарній та бездокументарній формі.
В Україні діють дві торговельно-інформаційні системи, які

мають дозвіл Комісії на провадження професійної діяльності з

організації торгівлі на ринку цінних паперів. Ці інституції

забезпечують обіг цінних паперів на їх організаційно оформленому

ринку.
Організації торгівлі є саморегулюючими організаціями. В

Україні діють й інші саморегулюючі організації, які об'єднують

професійних учасників ринку цінних паперів за видами діяльності,

що здійснюється, зокрема, торговцями цінними паперами, яких в

Україні налічується близько 800.
Запроваджено систему обліку прав власності на цінні папери. В

Україні функціонує близько 370 незалежних реєстраторів,

75 зберігачів цінних паперів. Створено дві депозитарні установи

для корпоративних цінних паперів - Національний депозитарій

України та кліринговий депозитарій.
Усі види професійної діяльності на ринку цінних паперів

здійснюються на підставі спеціального дозволу (ліцензії), що

видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Комісією також встановлюються технічні, фінансові вимоги щодо

провадження такої діяльності.
1999 рік став для фондового ринку України роком виходу з

кризи, що була спричинена світовою фінансовою кризою.

Спостерігається значне зростання обсягів торгівлі та кількості

угод з цінних паперів. У 1999 році спостерігалося також значне

збільшення обсягів торгівлі на організаційно оформленому ринку

цінних паперів, які склали близько 12 млрд. гривень, що втричі

перевищує рівень 1998 року.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Розроблення програми створення Національної системи

організованої торгівлі (НСОТ), яка б передбачала:


визначення організатора торгівлі, на базі електронної

торговельно-інформаційної мережі (ЕТІМ) якого буде об'єднано

фондові біржі, що не мають власної ЕТІМ, та підрозділи термінових

контрактів товарних бірж, або визначення заходів, згідно з якими

всі організатори торгівлі та підрозділи термінових контрактів

товарних бірж обладнуються ЕТІМ;


визначення організаційно-правової форми НСОТ;
запровадження єдиних правил кодифікації цінних паперів

відповідно до міжнародних стандартів;


запровадження кодування класифікації товарів, що

виставляються на торги;


уніфікація правил торгівлі товаром, цінними паперами та їх

похідними в рамках НСОТ згідно з вимогами, що їх встановлено для

аналогічних систем у державах - членах ЄС;
визначення першочергових дій державних установ на

підготовчому та наступних етапах створення НСОТ;


визначення термінів реалізації Програми створення НСОТ на

фондовому ринку України;


вирішення питання фінансового та матеріально-технічного

забезпечення НСОТ.


Розроблення Програми приєднання України до Європейської

асоціації центральних депозитаріїв (ECSDA), яка б визначала

фундаментальні засади з питань:
створення в Україні розрахунково-клірингової системи за

угодами щодо цінних паперів, яка б за своїми

організаційно-технічними можливостями була здатна інтегруватися до

аналогічних систем у ЄС;


створення Національних стандартів для розрахункових систем,

які б узгоджувалися із стандартами для розрахункових систем ЄС

(SSS);
встановлення кореспондентських відносин між депозитаріями, що

функціонують в Україні, і депозитарними установами ЄС;


реалізація заходів щодо інтеграції розрахунково-клірингових

систем за угодами щодо цінних паперів з відповідними системами ЄС;


введення в дію Національних стандартів обліку права власності

на цінні папери, які узгоджуються з відповідними нормами, що діють

у ЄС.
Опанування українськими фахівцями навчальних програм з

питань:
організації та функціонування організованих ринків у

країнах - членах ЄС;
організації та функціонування розрахунково-клірингової

системи за угодами щодо цінних паперів, навчальних програм у

депозитарних установах держав - членів ЄС, а також з питань

переходу прав на цінні папери.


Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Удосконалення чинного законодавства України з питань

іноземного інвестування з урахуванням.


Впровадження заходів, передбачених Програмами створення

Національної системи організованої торгівлі (НСОТ) та приєднання

України до Європейської асоціації центральних депозитаріїв

(ECSDA).
Розробити нові та вдосконалювати розроблені заходи (системи

заходів), що забезпечуватимуть безперешкодний та контрольований

рух капіталу між Україною та ЄС, зокрема зняти обмеження щодо

розміщення українськими емітентами цінних паперів за межами

України.
Розширювати регулювання у полі нормативно-правових актів щодо

руху капіталу та привести їх у відповідність до директив ЄС.
6.4. Вільний рух послуг
6.4.1. Банківська справа
Поточна ситуація
Однією з ключових передумов реформування української

економіки, забезпечення її сталого зростання є створення сильної

банківської системи. Процес трансформації банківської системи в

Україні, що розпочався після здобуття незалежності, привів до

перетворення державних банків у комерційні фінансові установи та

створення великої кількості нових банків (за період

1992-1998 років в Україні створено близько 230 банків). Нині

комерційні банки відіграють вирішальну роль у нагромадженні 0

заощаджень населення, кредитуванні інвестиційних і споживчих

витрат. Ці банки є основними операторами кредитно-фінансового

ринку.
Водночас банківський сектор характеризується значною

нерозвинутістю, недостатнім обсягом банківського капіталу та

незацікавленістю у кредитуванні економіки. Сума балансового

прибутку банківського сектору України за січень - серпень 1999 р.

становила 1137,3 млн. гривень, або 1,45 відсотка ВВП.

Пристосувавшись до високих темпів інфляції, комерційні банки

протягом досить тривалого часу спрямовували переважну частину

кредитних ресурсів насамперед у ті галузі, які забезпечували

швидке повернення та високу прибутковість операцій - у сферу

торгівлі, громадського харчування, операцій на валютному ринку та

інші.
Крім того, набула поширення практика комерційного (товарного)

кредитування між підприємствами, що свідчить про усунення

банківського сектору як фінансового посередника від участі у

створенні національного продукту та продовження негативної

тенденції бартеризації економіки. Незважаючи на сталу тенденцію

збільшення загального обсягу залишків вкладів населення в

національній та іноземній валюті у комерційних банках, які на

кінець вересня 1999 року становили 3900 млн. гривень, тобто

збільшилися порівняно з кінцем 1998 року на 26 відсотків,

банківський сектор залишається слабким і неспроможним істотно

впливати на реальний сектор економіки.
У 1999 році частині комерційних банків не вдалося виконати

вимоги Національного банку України щодо статутного капіталу. Тому

однією з найгостріших проблем, яка постала перед банківською

системою України у 2000 році, є капіталізація комерційних банків.


Відповідно до нормативних актів Національного банку України

вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу комерційного

банку встановлюються тільки новостворюваним банкам. Ліцензійні

вимоги визначаються на підставі загальної суми капіталу.


Сплачений статутний капітал нині діючих комерційних банків у

гривневому еквіваленті на кінець вересня 1999 р. становив

2567 млн. гривень. У доларовому еквіваленті сплачений статутний

капітал нині діючих комерційних банків становить 574 млн. доларів

США, що на 6,6 відсотка менше порівняно з початком 1999 року

(614 млн. доларів США).


На кінець вересня 1999 р. сукупні активи Національного банку

України становили 36596,6 млн. гривень, що у доларовому

еквіваленті дорівнює 8187,7 млн. доларів США.
У Законі України "Про банки і банківську діяльність"

( 872-12 ), який прийнято 20 березня 1991 р., визначено правові

основи створення банків, основні принципи їх діяльності. Однак,

виходячи з основних Директив ЄС щодо банківської діяльності,

окремі положення підлягають удосконаленню.
Національний банк України, отримуючи значну допомогу

співтовариства донорів, зробив істотні кроки на шляху реалізації

базових інституційних заходів щодо регулювання сучасного ринково

орієнтованого банківського сектору для підтримки швидко

зростаючого приватного сектору.
Однак тиск на банки, викликаний значно меншим рівнем

інфляції, і тиск на підприємства, які є клієнтами банків,

спричинений приватизацією та економічним спадом, виявив слабкість

великої кількості українських банків і зумовив потенційні системні

загрози.
Ситуація у банківській сфері ускладнюється через фінансову та

платіжну кризу, некомплексність здійснення ринкових перетворень,

гальмування інвестиційних процесів, серйозні недоліки в діяльності

комерційних банків у сфері кредитування і розрахунків, порушення

багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість

законодавства і нестабільність нормативно-правового регулювання.


Вищою стратегічною метою є створення сильної,

диференційованої та ефективної банківської системи, яка повинна

відповідати таким вимогам:
чітко реалізувати функції нагромадження заощаджень та їх

ефективного розподілу;


дисциплінувати діяльність економічних суб'єктів;
ефективно конкурувати із зарубіжними фінансовими установами.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Забезпечення введення в дію нової редакції Закону України

"Про банки і банківську діяльність", де буде враховано положення:


Першої Директиви Ради 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) від 12 грудня

1977 р. щодо координації законів, правил та адміністративних

приписів стосовно заснування та ведення справ кредитних установ;
Директиви Ради 89/299/ЄЕС ( 994_450 ) від 17 квітня 1989 р.

щодо власних фондів кредитних установ;


Директиви Ради 89/647/ЄЕС ( 994_354 ) від 18 грудня 1989 р.

щодо індексу платоспроможності кредитних установ;


Директиви Ради 94/19/ЄС ( 994_275 ) від 30 травня 1994 р.

щодо схем захисту вкладів;


Директиви Ради 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) від 10 червня 1991 р.

про запобігання використанню фінансових систем з метою

"відмивання" коштів;
Другої Директиви Ради 89/646/ЄЕС ( 994_353 ) від 15 грудня

1989 р. щодо координації законів, нормативних та адміністративних

актів стосовно відкриття та діяльності кредитних установ.
Забезпечення прийняття Закону України "Про Фонд гарантування

вкладів фізичних осіб".


Підвищення якості регулювання та нагляду за комерційними

банками, зокрема шляхом підвищення ефективності нагляду

Національного банку України за економічними показниками діяльності

банків, розв'язання питань надмірної кількості проблемних позик

банків, удосконалення системи реєстрації та порядку видачі

ліцензій на здійснення банківських операцій.


Підвищення ефективності процесу ліквідації неплатоспроможних

банків. Здійснення реорганізації, реструктуризації банків з метою

підвищення рівня капіталізації, платоспроможності і їх

ліквідності, формування стійкої, надійної банківської системи,

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   34


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка