Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010 2014 роки



Скачати 158.91 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір158.91 Kb.


СХВАЛЕНО

рішенням Колегії

Державного департаменту

інтелектуальної власності

(Протокол від 14 грудня 2009 р. № 14)

ПРОГРАМА

розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності

в Україні на 2010 – 2014 роки
1. Проблема, на розв’язання якої спрямована Програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010 – 2014 роки (далі – Програма)
Існуюча в Україні державна система правової охорони інтелектуальної власності (далі – державна система) в цілому відповідає міжнародним нормам і стандартам. Однак необхідність враховувати новації міжнародного правового регулювання у сфері інтелектуальної власності, сучасні пріоритети внутрішньої та зовнішньої політики держави, зокрема вимоги щодо створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також прагнення активно сприяти використанню інтелектуальних ресурсів нації для економічного зростання країни, обумовлює потребу її вдосконалення. Програма спрямована на реалізацію положень прийнятої Концепції розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2010 2014 роки.
2. Мета Програми
Метою розробки Програми є визначення комплексу заходів щодо подальшого розвитку державної системи у 2010 2014 роках, забезпечення підвищення ефективності її функціонування в сучасних умовах та створення засад для оптимізації супровідних процесів, а саме:

- забезпечення дієвого захисту правових, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів держави;

- забезпечення набуття, здійснення та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності на рівні економічно розвинутих країн, удосконалення механізмів реалізації норм чинного законодавства;

- забезпечення максимальної зручності для заявників процедури набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності шляхом її спрощення та прискорення діловодства;

- зменшення рівня піратства та недопущення розповсюдження контрафактної продукції;

- сприяння підвищенню науково-технічного потенціалу нації, конкурентоздатності національної економіки, її розвитку на інноваційній основі;

- сприяння покращенню інвестиційного клімату України, підтримка підприємництва;

- заохочення до більш ефективного використання малими та середніми підприємствами можливостей державної системи, підвищення рівня знань з питань інтелектуальної власності представників малого й середнього бізнесу;

- оновлення та вдосконалення системи освіти у сфері інтелектуальної власності, спрямованої на підвищення рівня інноваційної культури суспільства, активності використання набутих знань та результатів інтелектуальної діяльності;

- активізація розповсюдження знань, пов’язаних з інтелектуальною власністю;

- розширення міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, покращення іміджу України.
3. Шляхи і засоби розв’язання проблеми
Розвиток і вдосконалення державної системи має здійснюватися шляхом комплексного та системного виконання таких завдань:
3.1. Удосконалення нормативно-правової бази, а саме:
1) внесення змін до чинних нормативно-правових актів;

2) розробки нових нормативно-правових актів;

3) приєднання до міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності.
При цьому метою внесення змін до чинних нормативно-правових актів та розробки нових нормативно-правових актів є:
- реалізація визначених напрямків зовнішньої та внутрішньої політики нашої держави;

- адаптація національного законодавства до законодавства ЄС;

- врахування змін, що відбуваються в міжнародному праві, з одночасним забезпеченням національних інтересів України;

- виконання зобов’язань за міжнародними договорами, учасницею яких є Україна;

- врахування набутого досвіду та практики застосування законодавства у сфері інтелектуальної власності, у тому числі вдосконалення нормативно-правової бази щодо проведення експертизи заявок на об’єкти права інтелектуальної власності;

- узгодження національних нормативно-правових актів між собою;



- законодавче врегулювання питань, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, правовідносини щодо яких не врегульовані або недостатньо врегульовані спеціальним законодавством. Зокрема, удосконалення правових норм щодо колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав; введення в господарський обіг об’єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням коштів державного бюджету; оцінка прав інтелектуальної власності; забезпечення прав на комерційну таємницю.
3.1.1. Законодавство у сфері інтелектуальної власності має розвиватися шляхом імплементації сучасних міжнародних норм та усунення розбіжностей, які існують у чинних редакціях спеціальних законів України, кодексах України та актах міжнародного законодавства, включаючи норми директив Ради ЄС та Європейського Парламенту, зокрема такі:

Директиви 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 29 квітня 2004 року про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності;

Директиви 98/44/ЄC Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 6 липня 1998 про правову охорону біотехнологічних винаходів;

Директиви 98/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 13 жовтня 1998 року про правову охорону промислових зразків;

Регламенту Ради ЄС 207/2009 від 26 лютого 2009 року про торговельну марку Європейського Співтовариства;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 87/54/ЄЕС від 16 грудня 1986 року про правову охорону топографії напівпровідникових виробів;

Регламенту Ради ЄС № 510/2006 від 20 березня 2006 року про захист географічних зазначень та позначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію певних положень, визначених законами, підзаконними актами, та адміністративних заходів у державах-членах, що стосуються здійснення діяльності з телевізійного мовлення;

Директиви Ради Європейських Співтовариств 91/250/ЄЕС 14 травня 1991 року про правову охорону комп’ютерних програм;

Директиви 93/83/ЄC від 27 вересня 1993 року Ради Європейських Співтовариств про узгодження деяких положень авторського права і суміжних прав за застосування їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 96/9/ЄС від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/84/ЄЕС від 27 вересня 2001 року про право слідування на користь автора оригінального твору мистецтва;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/115/ЄС від 12 грудня 2006 року про право на прокат, право на позичку і деякі суміжні права у сфері інтелектуальної власності;

Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/116/ЄС від 12 грудня 2006 року про строк охорони авторських прав і певних суміжних прав.
3.1.2. Удосконалення законодавства в питаннях підвищення ефективності використання та захисту прав інтелектуальної власності потребує внесення змін до чинних законів з урахуванням набутого досвіду їх практичного застосування. У першу чергу удосконалення потребують:

- Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»;

- Закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та «Про охорону прав на промислові зразки» стосовно розширення повноважень державних інспекторів з питань інтелектуальної власності відповідно до пропозиції Європейської бізнес-асоціації.
3.1.3. Приєднання до міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності має здійснюватися в разі доцільності після всебічного й глибокого аналізу положень міжнародних договорів та прогнозування можливих позитивних і негативних наслідків такого приєднання. Вирішення зазначених питань потребує проведення наукових досліджень. Зокрема, це стосується приєднання до таких важливих міжнародних актів як Європейська патентна конвенція та Лісабонська угода щодо охорони географічних зазначень.
3.2. Забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності
3.2.1. З метою розв’язання актуальних проблем захисту авторського права і суміжних прав необхідно вжити таких заходів:
1) продовження співпраці з бізнес-структурами щодо реалізації законодавства у сфері авторського права і суміжних прав з метою стабілізації ринкових відносин, спрямованих на легітимне використання об’єктів авторського права і суміжних прав;

2) проведення спільної роботи з державними органами (МВС, СБУ, Держмитслужба, ДПА), судами, а також громадськими об’єднаннями щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування з метою зменшення рівня піратства в Україні, створення сприятливих умов для легітимного розвитку промисловості та підприємництва, які базуються на створенні та використанні об’єктів авторського права і суміжних прав, недопущення неправомірного використання зазначених об’єктів;

3) продовження практики запровадження заходів щодо проведення планової інвентаризації комп’ютерних програм з метою здійснення контролю за станом дотримання законодавства з питань їх правової охорони та визначення потреби в нових програмах;

4) активізація співпраці з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України щодо передбачення в кошторисах державних телерадіоорганізацій витрат з виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав;

5) внесення змін до нормативно-правових актів та забезпечення їх практичної реалізації, спрямованої на вдосконалення системи колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав;

6) запровадження заходів, спрямованих на легалізацію програмного забезпечення, яке використовується в органах виконавчої влади, зокрема шляхом збільшення бюджетного фінансування цих заходів;

7) активізація співпраці суб’єктів господарювання з державними органами та громадськими об’єднаннями шляхом організації семінарів, «круглих» столів з питань захисту авторського права і суміжних прав та участі в них;
3.2.2. З метою вирішення актуальних проблем, пов’язаних з підвищенням ефективності захисту прав на обєкти промислової власності, необхідно вжити таких заходів:
1) здійснення аналізу судової практики та вироблення пропозицій для вищих спеціалізованих судів України для підготовки їх рекомендацій судам першої та другої інстанцій з метою забезпечення однакового застосування норм права інтелектуальної власності та захисту інтересів Міністерства освіти і науки України та/або органів і установ державної системи правової охорони інтелектуальної власності в усіх судах на всій території України, у яких зазначені особи є стороною процесу;

2) організація обговорення питання доцільності створення спеціалізованого Патентного суду (Суду з питань інтелектуальної власності) для розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності (проведення семінарів, «круглих столів» тощо) за участю представників судової гілки влади;

3) проведення спільних заходів з правоохоронними й контролюючими органами з метою посилення державного контролю та координації дій щодо боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності;

4) проведення тренінгів, семінарів та інших заходів з метою запровадження медіації як ефективного способу вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності;

5) скорочення строків розгляду звернень юридичних і фізичних осіб, що надходять до закладів та установ державної системи;

6) удосконалення організаційно-правового функціонування Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності (далі – Апеляційна палата) шляхом розширення її повноважень, забезпечення відкритості прийнятих нею рішень, надання можливості третім особам подавати заперечення проти рішень Державного департаменту інтелектуальної власності;

7) запровадження ведення реєстру рішень Апеляційної палати про визнання знаків для товарів і послуг добре відомими в Україні;

8) сприяння легальному бізнесу у сфері використання об’єктів права інтелектуальної власності з метою детінізації цього ринку;

9) створення бази даних щодо адміністративних правопорушень, пов’язаних з використанням об’єктів права інтелектуальної власності;

10) ініціювання пропозицій щодо збільшення чисельності державних інспекторів з питань інтелектуальної власності та опрацювання питання створення Державної інспекції з відповідним статусом;

11) виконання зобов’язань (гарантій), визначених регламентом УЄФА, шляхом забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності УЄФА у зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, а також вимог УЄФА стосовно захисту її прав інтелектуальної власності та сприяння терміновому розгляду будь-якого позову, поданого УЄФА стосовно захисту прав інтелектуальної власності.
3.3. Удосконалення експертизи заявок на об’єкти права промислової власності
1) удосконалення процедури набуття прав інтелектуальної власності в умовах зростання обсягів робіт, що виконуються Державним підприємством «Український інститут промислової власності» (далі – Укрпатент), з одночасним забезпеченням високої якості та стислих строків розгляду заявок;

2) здійснення заходів, спрямованих на визначення можливості та доцільності набуття відомством статусу Міжнародного пошукового органу та Міжнародного органу попередньої експертизи в системі Договору про патентну кооперацію (PCT);

3) скорочення трудовитрат при зростанні обсягів здійснюваних робіт шляхом таких змін:


  • удосконалення існуючої системи експертизи заявок на об’єкти промислової власності та системи державної реєстрації прав на них;

  • удосконалення технологічних процедур, пов’язаних з наданням правової охорони об’єктам інтелектуальної власності;

  • створення матеріальних і технічних умов для функціонування національної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, що відповідатимуть сучасним стандартам Європейського Співтовариства;

  • підвищення рівня автоматизації діловодства, виключення дублювання функцій;

4) підвищення якості експертизи за рахунок вжиття таких заходів:

  • проведення на постійній основі моніторингу стану експертизи, прогнозування тенденцій її розвитку;

  • використання сучасних технологій;

  • розробки та впровадження методологічних матеріалів;

  • ліквідації подвійних стандартів у правозастосувальній практиці;

  • забезпечення безперервного навчання всіх категорій співробітників державної системи та підвищення кваліфікаційних вимог під час формування кадрового складу експертів.


3.4 Патентно-інформаційне забезпечення у сфері інтелектуальної власності та забезпечення широкого доступу громадськості до інформації, пов’язаної з набуттям прав на об’єкти інтелектуальної власності
1) реалізація заходів щодо патентно-інформаційного забезпечення функціонування системи правової охорони об’єктів промислової власності в Україні з урахуванням світового досвіду та рекомендацій Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ);

2) забезпечення уніфікації та гармонізації патентної документації України відповідно до міжнародних стандартів ВОІВ та національного законодавства;

3) розвиток міжнародного співробітництва у сфері патентної інформації, документації та стандартизації. Удосконалення міжнародного обміну патентною документацією відповідно до світових тенденцій у цій сфері;

4) поетапний перехід від паперової технології до електронної (безпаперової) технології опрацювання сукупності технологічних документів (матеріалів заявок, листів, клопотань, платіжних документів тощо) та документів загального діловодства (вхідна/вихідна кореспонденція, накази, розпорядження, службові записки тощо) в закладі експертизи – Укрпатенті;

5) поетапне впровадження в Укрпатенті системи електронного подання заявок на всі об’єкти права промислової власності із застосуванням електронного цифрового підпису;

6) створення цифрової патентної бібліотеки з дистанційним доступом користувачів до її інформаційних ресурсів через мережу Інтернет;

7) удосконалення патентно-інформаційного забезпечення експертизи заявок.
3.5 Розвиток міжнародного співробітництва та участь України в здійсненні міжнародної політики з метою підвищення міжнародного іміджу нашої держави та впливу України на міжнародні процеси у сфері інтелектуальної власності
1) забезпечення заходів щодо виконання міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, учасницею яких є Україна;

2) участь у розробці сучасних принципів та норм міжнародного права у сфері інтелектуальної власності;

3) використання досвіду і ресурсів зарубіжних відомств і міжнародних організацій з метою підготовки і підвищення кваліфікації українських спеціалістів у сфері інтелектуальної власності;

4) розвиток двосторонніх зв’язків для вирішення питань про взаємне використання результатів пошуків та експертизи з метою скорочення трудовитрат експертів;

5) розвиток співробітництва з патентними відомствами інших держав, зокрема активізація обміну досвідом щодо захисту прав УЄФА під час проведення чемпіонатів з футболу;

6) сприяння діловому співробітництву з міжнародними державними та недержавними організаціями, установами іноземних держав з питань правової охорони інтелектуальної власності;

7) організація й проведення в Україні та за кордоном конференцій, семінарів, круглих столів, стажувань, тренінгів та інших заходів з питань правової охорони інтелектуальної власності за участю представників міжнародних організацій та іноземних відомств;

8) розвиток міжнародного співробітництва з питань освіти у сфері інтелектуальної власності:

- поглиблення співробітництва з Всесвітньою Академією ВОІВ, Академією ЄПВ та іншими освітніми організаціями;

- запровадження освітньої діяльності, пов’язаної з реалізацією міжнародних магістерських програм підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності;

- створення Міжнародного навчально-наукового центру з питань розвитку сфери інтелектуальної власності та забезпечення розвитку його правової та матеріально-технічної бази.
3.6. Підготовка спеціалістів з питань інтелектуальної власності, поширення знань, формування в суспільстві високого рівня культури та освіти у сфері інтелектуальної власності
З метою оновлення та вдосконалення системи національної освіти, пов’язаної з формуванням суспільної свідомості та розвитком людських ресурсів у сфері інтелектуальної власності, сприяння підвищенню конкурентоздатності національної економіки, її розвитку на інноваційній основі передбачається:

1) підготовка спеціалістів для державної системи, а також для правоохоронних та контролюючих органів, судів;

2) формування правової культури з питань інтелектуальної власності серед широких верств населення, у тому числі й з використанням сучасних телекомунікаційних засобів, зокрема:

- розробка програм щодо підвищення рівня обізнаності з питань інтелектуальної власності для різних соціальних категорій та вікових груп населення;

- надання знань з питань інтелектуальної власності представникам засобів масової інформації, у тому числі з використанням сучасних телекомунікаційних технологій, інформаційно-просвітницьких заходів;

- створення електронних навчальних посібників з питань інтелектуальної власності;

3) оновлення форм та методів роботи з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації патентних повірених, суддів, представників органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, різних соціальних категорій та вікових груп населення, до компетенції яких відносяться питання інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності:

- розробка та впровадження системи дистанційного навчання фахівців з питань інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності;

- розвиток матеріально-технічного та кадрового забезпечення базового навчального закладу державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

- створення Інтернет-порталу вищих навчальних закладів України, що здійснюють підготовку кадрів з питань інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності;

- включення до змісту освіти в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів навчальних курсів з питань інтелектуальної власності;

4) створення умов для підготовки наукових кадрів у сфері інтелектуальної власності:

- започаткування наукового видання у сфері інтелектуальної власності;

- відкриття аспірантури з питань економіки інтелектуальної власності;

5) удосконалення науково-методичного забезпечення освітньої діяльності:

- удосконалення галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальності «Інтелектуальна власність»;

- розробка типових програм та підручників за дисциплінами освітньо-професійних програм підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

6) удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність представників у сфері інтелектуальної власності (патентних повірених):

- удосконалення порядку атестації патентних повірених;

- підвищення кваліфікації патентних повірених;

7) постійне підвищення кваліфікації експертів, спеціалістів, діяльність яких пов’язана з виконанням функцій із забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, включаючи здійснення адміністративного та судового захисту;

8) забезпечення участі спеціалістів державної системи в роботі міжнародних організацій з питань інтелектуальної власності, міжнародних семінарах, конференціях, засіданнях робочих груп з питань правової охорони інтелектуальної власності тощо.



4. Очікувані результати виконання Програми
У результаті виконання цієї Програми будуть створені умови для ефективного функціонування державної системи, а саме:

- забезпечення набуття та захисту прав інтелектуальної власності всіх учасників цивільних правовідносин на рівні економічно розвинених держав;

- активного сприяння соціально-економічному розвитку України;

- входження України як рівноправного партнера до Європейського Співтовариства;

- покращення інвестиційного клімату України та підтримки підприємництва;

- підвищення міжнародного іміджу нашої держави та активної участі України в усіх міжнародних процесах у сфері інтелектуальної власності;

- підвищення рівня свідомості та правової культури українського суспільства у сфері інтелектуальної власності;

- створення умов для реалізації конституційних прав громадян на доступність освіти у сфері інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності;

- задоволення потреб національної економіки країни у фахівцях у сфері інтелектуальної власності;

- підвищення якості та рівня підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів у сфері інтелектуальної власності, у тому числі працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, суддів тощо;

- запровадження нових напрямків науково-методичного забезпечення освітньої діяльності, пов’язаної з підготовкою кадрів у сфері інтелектуальної власності;

- удосконалення механізмів сприяння підприємництву, зокрема малому і середньому бізнесу.



5. Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів та джерела фінансування
Прийняття та реалізація Програми не потребують додаткового фінансування з державного або місцевих бюджетів та змін матеріально-технічних і трудових ресурсів.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка