Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень



Сторінка10/15
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Мовленнєвий розвиток

Дизонтогенез

Двоскладові та трискладові слова повністю не вимовляє, промовляє лише частини слів, переважно формуючи слово з першого складу та останнього звуку або з першого та третього складів.



З дорослими та однолітками для спілкування або виконання будь-яких дій вступає лише за спонуканням. Дії з предметами, іграшками та ті, що стосуються самообслуговування – одягання, взування, споживання їжі, санітарно-гігієнічні навички – намагається виконувати самостійно, інколи звертаючись по допомогу до дорослого, який стимулює мовленнєву активність дитини: “Скажи, як тебе звати. Скажи, що ти робиш, Скажи, що тобі допомогти.”
Вікові можливості

Мовлення дитини супроводжується такими засобами комунікації, як усмішка, сміх, виразні рухи. Формується вміння слухати та коригувати свою звуковимову, вловлювати спільне та відмінне у звуках та словах. На кінець п'ятого року життя дитина переважно оволодіває багатьма звуками рідної мови. Вона грає зі звуками та словами, експериментує з ними, вдається до римування та творчоеті, внаслідок чого виникає багато "дитячих" слів, не притаманних мовленню дорослих. Істотно збагачується словник малюка.

Завдання розвитку.

Розвивальні завдання: на четвертому році життя дитину заохочують називати предмети, явища, їхні дії, водночас навчають відповідати на запитання: “Що це? Хто це? Що робить мама? Що буде робити хлопчик? (чистити зуби(. Спонукають за наслідуванням повторити речення з 2-3 слів, надаючи постійно позитивне підкріплення, щоб викликати інтерес до предмету мовлення та навчити самостійно висловлюватися, правильно відповідати на поставлені запитання.

Навчальні завдання: для правильної вимови звуків, артикулювання їх, насамперед розвивають мовне дихання (разом з дитиною дорослий у процесі безпосереднього контакту дмухає на смужки паперу, “гасить” свічку, надуває кульку, виспівує голосні “як мама, коли співає колискову”. Водночас дитина навчається повторювати голосні з різною силою голосу: голосно – звично – пошепки; у різному темпі: швидко – звично – повільно; навчається розрізняти інтонацію: “Як сказати цуцику, щоб не гавкав?, пожалій ляльку, ведмедика; поклич кицю.” Працюючи зі звуковими іграшками, дитина навчається визначати напрям руху: “Де телефон? Де дзиґа? Де барабан?” З метою розвитку фонематичного слуху, слухового сприймання з дитиною проводять різноманітні ігри: “Хто сказав? Що чуєш?” Залучаючи її до колективної ігрової діяльності. вчать розрізняти значення та співвідносити зі співбесідником особові займенники: я- ти, ми – ви, він – вона – воно – вони шляхом залучення дитини до колективних ігор. Дорослий постійно заохочує дитину до практичної та мовленнєвої діяльності, викликаючи позитивне емоційне ставлення дитини до власного мовлення.

Організація життєдіяльності.

На четвертому році продовжується знайомство дитини з дитячим садочком. Дорослий знайомить її з приміщенням дитсадка: ігрова кімната, спальні, кабінет логопеда, їдальня, медпункт, кухня, санітарно-гігієнічний вузол. Водночас ознайомлює з обслуговуючим персоналом, вводячи у словник дитини відповідну лексику, стимулює називати предмети, які бачить і яких торкається у навчальній кімнаті (стіл, стілець, телевізор, шафа з книжками), у спальні (ліжко, вазони, тумбочка). У їдальні знайомить зі столовим посудом (ложка, виделка, ніж, чашка, тарілка), його призначенням, навчає ним користуватися, складаючи речення: “У каструлі варять їжу. У тарілку наливають суп, борщ. Каша в тарілці. ЇЇ їдять виделкою. Ложкою їдять суп, борщ. Хліб ріжуть ножем. З чашки п’ють молоко.” Навчає дитину розрізняти посуд, називати відповідними словами.



Розвиток комунікативної функції мовлення:

Дитина правильно реагує та орієнтується звідки лунає звук; розуміє прості ігри на «ніби»; дитина реагує не лише на вказівний жест, але й на інші («дай», «підійди», «тихенько»); вказує на предмет рукою; наслідує рухи тіла педагога, маніпуляції зі знайомими предметами; реагує на своє ім’я; співвідносить добре знайомі почуті слова із зображеними на предметних малюнках; охоче вступає у контакт зі знайомими людьми; реагує на прості (одноетапні) вказівки педагога; робить спроби наслідувати голоси тварин (вокалізує); розуміє інтонацію заборони і схвалення; показує не менше трьох частин тіла; вміє видувати бульбашки через соломку у воду, пересувати клаптики паперу та інші легкі предмети дмухаючи на них, пити через соломинку, облизувати льодяники, морозиво, жувати тверду їжу; виконує прості дії почергово: вкладає кубики у коробку, штовхати іграшку у відповідь (м’ячик, машинку…); предметні винагороди заохочують дитину до дії; бавиться в ігри з елементами прогнозування («Їхали ми, їхали…», «Їхав пан, їхав пан…» ).

Для дітей, які володіють мовленням:

Дитина може часто повторює слова та вирази почуті раніше; може користуватися незрозумілим мовленням; використовує щонайменше 5 слів правильно; відповідає на запитання: «Як тебе звати?».

Для дітей, які не володіють мовленням

Використовуючи альтернативну комунікацію діє спонтанно. Вміє обирати серед опрацьованих картинок потрібну, звертатись до комунікативного партнера, який знаходиться на певній відстані ( 3-5 м ), користується комунікативною дошкою, яка розміщена у приміщенні (таблиці з розкладом занять та ін.); дитина засвоїла мінімум три картки із зображенням бажаних предметів для альтернативної комунікації.

Підготовка до оволодіння писемним мовленням:

Впізнає добре знайомі предмети на дотик із зоровою допомогою (не менш ніж два); нанизує хоча б один предмет на шнурок; замальовує великі контури предметів на аркуші А-4, використовуючи один кольоровий олівець, виходячи за контур не більше ніж на 1,5 см; складає фігуру хоча б із двох сірників за зразком, та малюнок із двох частин; з’єднує дві крапки на відстані від 2-5см; дитина може взяти з поверхні предмет (драже, маленька цукерка), використовує для цього великий та два або більше пальців.

П’ятий рік життя.

Дитина п’ятого року життя, у якої аутизм, ще дуже неконтактна, хоч за період роботи з нею гувернера чи вихователя у дитячому садку поведінка її дещо змінилася стосовно комунікації. Вона починає відгукуватися на своє ім’я, знає своє прізвище, імена рідних, педагогів. Намагається звертатися до рідних, до гувернера з нагальним проханням, але у спілкування самостійно не вступає. На адресовані їй запитання відповідає, якщо перебуває у прямому контакті з тим, хто її запитує. Може використовувати у власному мовленні слова-речення, що означають її потреби: пити, їсти, дати іграшку, проте мовлення супроводжує відповідними діями. На звернене мовлення реагує тоді, коли з нею встановлено прямий контакт: називає оточуючих людей, тварин, птахів, рослини, предмети, проте мовлення спотворене – погано вимовляє свистячі та шиплячі, вимова яких ще не автоматизована.



Завдання розвитку.

Насамперед значна робота проводиться з розвитку фонематичного слуху: “Що звучить? Хто співає? Хто говорить? Хто кричить? Що поїхало? Хто гуде? Що гуде?” Дитину навчають розрізняти інтонацію мовлення, відповідати у різному темпі, з різною силою голосу та різною інтонацією, залучаючи її до сюжетно-рольової гри разом з дорослим та з іншими дітьми.



Виховні завдання: гувернер чи вихователь, незважаючи на небажання дитини вступати у пряме спілкування з оточуючими дітьми та дорослими, продовжує формувати у неї уміння діалогічного мовлення, зокрема уміння правильно будувати репліки діалогу, навчає адекватно відповідати на запитання стосовно зображеного чи певної мовленнєвої ситуації.

Навчальні завдання: формуванню умінь усного зв’язного мовлення сприяють ілюстрації дитячих книжок, особливо з пазлами, які дають можливість скласти – відтворити відповідну зображену ситуацію не лише розповідного, а й описового характеру, прокоментувати її.

Організація життєдіяльності.

П’ятирічна дитина спроможна відбути недовготривалу екскурсію, в процесі якої у неї закріплюються уміння діалогічного мовлення, розвивається довготривала пам’ять, формується наочно-образне мислення. Вчиться складати невеличкі твори-мініатюри описового та розповідного характеру, у яких відображено почуте й побачене на екскурсії. Основна увага дорослого звертається на правильну звуковимову, дотримання граматичного ладу мовлення. Забезпечення лексико-граматичної сполучуваності слів.




Мовленнєвий розвиток

Мета: Виховання уміння реагувати на стимули навколишнього середовища мовленням. Розвиток пасивного та активного словника (наповнення словника дієсловами, прикметниками). Розвиток складової структури слова. Формування фразового мовлення. Навчання писемному мовленню.

Зміст роботи:

На другому році навчання продовжуємо розвивати у дитини моторику рук та артикуляційний праксис, увагу, фізіологічне та мовленнєве дихання, силу голосу,а також:

Накопичення пасивного словника. Збагачуємо пасивний словник дитини іменниками, а також дієсловами, прикметниками (основні кольори, солодкий, кислий, солоний, холодний, гарячий та ін.), прийменниками (на, під,в, за), займенниками (я, ти, ми, вони). Діти засвоюють в імпресивному мовленні назви предметів, дій, які здійснює сама дитина, поступово навчається розрізняти ознаки предметів, орієнтуватися у просторі. З цією метою можна використовувати ігри: «Холодно – гаряче», «Знайди предмет», «Впіймай слово» та ін.

Гра «Впіймай слово»

Мета: розвивати вміння дитини розуміти мовлення оточуючих, співвідносити малюнок зі словом.

Хід гри: логопед показує дитині малюнок із зображеним предметом, далі називає ряд слів і учень повинен плеснути в долоні коли почує назву зображеного предмета.

Розвиток складової структури слова. З того набору звуків,що присутні у активному словнику дитини будуємо односкладові слова (дім, сир, сік,сад, м’яч, лід,лак, ліс та ін.). Далі переходимо до двоскладових слів з відкритими складами (диня, нога, муха, діти, небо, буду, хочу та ін.). Для формування складової структури слів можна використати вправи: «Довге та коротке слово», «Запам’ятай та скажи», «Відплескай слово» та ін.

Гра «Запам’ятай та скажи»

Мета: розвиток складової структури, почуття ритму.

Хід гри: логопед пропонує дитині прослухати поєднання однорідних складів з різним наголосом, інтонацією (па, папа, папапа), запам’ятати та з точністю відтворити.

Формування фрази. Навчаємо дитину будувати найпростіші фрази, виражати свої бажання фразами («дай сік», «на м’яч», «хочу іти», «ось диня» та ін.)

Навчання читанню. Проводиться у трьох напрямках, які почергово використовуюся у навчанні: 1) побуквенне (лото з малюнком та першою літерою зображеного предмета, останньою буквою та ін.), 2)поскладове (читання таблиць зі складами, схем та ін.), 3) глобальне (читання автоматизованих неграм, слів, розуміння письмових інструкцій та ін.).

Показники засвоєння змісту:

  1. Дитина активно вступає у спілкування з близькими та спеціалістами. Розуміє мовлення та відповідає на прості питання, виконує інструкції у контексті ситуації.

  2. В активному словнику дитини присутні повноцінні слова, що означають назву предмета, дію чи ознаку, які часто зустрічаються у побуті.

  3. Виловлюється фразами, що несуть побутовий зміст.

  4. Співвідносить букви рідної мови з їх звуковими образами.

Розвиток комунікативної функції мовлення

Дитина реагує на жести (непослідовно), на деякі відповідає; звертається по допомогу використовуючи постійний жест; дитина правильно реагує на звук, проявляє зацікавлення та докладно орієнтується, звідки походить звук; вказує на предмет пальцем; наслідує дії педагога; вказує де її найближчі родичі (мама, тато, брат, сестра); проявляє зацікавлення до малюнків, відкриває зошит, перегортає сторінки, цікавиться картинками; у знайомій обстановці, після нетривалої адаптації налагоджує контакт із незнайомими людьми; показує частини обличчя; виконує почергово дії, під час малювання, ліплення, складання пазлів; дитина розуміє значення іменників та дієслів (від 3 -50), та показує/називає карточку з відповідним зображенням; адекватно реагує на своє зображення у дзеркалі, вміє відтворити 3-5 артикуляційних вправ; вибирає серед трьох іграшок (сопілки, брязкальця, дзвіночка), вибирає ту , що звучала; мотивацією до виконання завдань служить очікування цікавих для дитини ігор, дій.

Для дітей, які володіють мовленням

Називає щонайменше ім’я одного із найближчих родичів; правильно вживає 7-25 слів; може повторювати багато слів і звуків почутих раніше, користуватися «дивним», незрозумілим мовленням.
Для дітей, які не володіють мовленням

Альтернативна комунікація: аби виявити своє бажання вміє підійти до комунікативної, вибрати із набору картинок – відповідну та вручити її партнеру, який знаходиться у тому самому приміщенні, вміє вибрати із двох карток із зображенням нейтральних предметів та однієї із зображенням бажаного предмету – потрібну.
Підготовка до оволодіння писемним мовленням:

Нанизує щонайменше три кульки з отворами на шнурок; вміє тримати олівець, ручку; спонтанно щось креслить, малює у зошиті; перегортає сторінки по одній; під час перемальовування кола малює фігуру, яка щонайменше нагадує його; при замальовування фігур виходить за край не більше ніж на 1 см та під час розмальовування дрібних деталей; розпізнає на дотик предмети сховані у мішку (без зорової допомоги знаходить щонайменше один названий предмет); дитина бере дрібний предмет діаметром 1-1,5 см (драже, маленька цукерка, користуючись для цього великим та вказівним пальцями); з’єднує крапки у зошиті (3-5); складає малюнок щонайменше з 4-х частин та фігуру щонайменше із 4-х паличок.
Художньо-естетичний розвиток
Образотворча діяльність

Дизонтогенез

У дитини не розвинене символічне мислення, і вона не проявляє зацікавлення до створення простих образів. При малюванні не заповнює всю площину аркуша, не вміє знаходити подібність з предметами та не демонструє емоційного відгуку на твори образотворчого мистецтва.

Вікові можливості

У процесі роботи з пластичними матеріалами дитина охоче оволодіває різними способами ліплення. У видозміненому шматку глини чи пластиліну маленький "творець" упізнає знайомі форми та образи. Під час роботи з папером (аплікація) дитина розкладає готові форми (коло, квадрат, овал), милуючись красою простих колірних композицій; може складати зображення різноманітних предметів, персонажів казок за допомого готових частин.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: заохочувати до експериментування та створення простих образів фарбами, олівцями, фломастерами, матеріалами, що використовуються у нетрадиційних техніках, а також за до­помогою глини, пластиліну, готових аплікаційних форм, деталей будівельного конструктора, паперу, природного мате­ріалу.

Навчальні завдання: вчити вдивлятися в лінії, форми, мазки, плями, силу­ети у власних творах, знаходити подібність з предметами та явищами, радіти результатам власної роботи та емоційно відгукуватися на твори образотворчого мистецтва. Розвивати емоційну чутливість; долучати до споглядання краси природи, різноманітних форм і кольорів предметного та соціального довкілля; виховувати здатність дивуватися, радіти, захоплюватися, розглядаючи твори декоративно-вжиткового мистецтва, народні іграшки, предмети побуту, карти­ни, ілюстрації.

Виховні завдання: спонукати створювати художній образ засо­бами виразності пластичного матеріалу, передавати характер­ну будову, форму, виразність руху, радіти результатам влас­ної роботи.

Організація життєдіяльності

Слід виявляти образотворчі можливості дітей. З цією метою проводиться обстеження дітей, в ході якого вчитель пропонує дітям малювання за бажанням. В процесі спостережень визначається провідна рука; ознайомлюємо дітей з необхідними атрибутами для образотворчої діяльності (олівець, кисть, папір, фарби, крейда, глина, пластилін і т. п.), із способами їх використання, з процесом малювання, ліплення, виконання аплікації; формуємо позитивного емоційного відношення до образотворчої діяльності; викликаємо в аутичних дітей інтересу до співтворчості з вчителем та іншими дітьми при створенні колективних робіт; показуємо дітям в ігровій формі процес створення образів; організовуємо спостереження в природі та в оточенні для розширення уявлень дітей про зовнішній вигляд об’єктів та уточнення зорових вражень, учити співставляти знайомі предмети та явища з їх зображеннями в малюнку, ліпленні та аплікації; організовуємо умови для систематичного навчання дітей елементарних прийомів зображення, які поступово ускладнюютьсяє.

У ліпленні

Показуємо дітям розмаїтість пластичних матеріалів (пластилін, глина, солоне тісто, вологий пісок, сніг, манна каша), ознайомити з властивостями (пластичність, в’язкість, вага, цілісність маси на відміну від розсипчастого), можливостями свого впливу на матеріал і на цій основі вчити дітей; дослідним шляхом та у співтворчості з педагогом опановуємо пластичні матеріали (місити, ставити відбитки пальців, відривати та відщипувати шматочки та знову з’єднувати разом, м’яти, стискати, сплющувати, робити заглибини пальчиком або стеком); навчаємо бачити основні форми предметів, виділяти характерні ознаки порівнювати подібні за формою предмети.

У малюванні

Розвиваємо сприйняття дітей, формувати уявлення про предмети та навколишнє середовище; на базі того, що малюнок – це площинне зображення об'ємних предметів вчимо дітей - правильно тримати ручку, фломастер та залишати слід на папері, вміти ними користуватися; навчаємо розуміти що таке фарба, вміти користуватися пензлем; навчаємо бачити межі аркуша паперу, сторінки в альбомі, розфарбовувати в межах границь.

У аплікації

Ознайомлюємо дітей з папером як художнім матеріалом, його властивостями (тонкий, кольоровий, легкий), навчити м’яти, розрізати, склювати папір. Для цього на заняттях вчимося створювати різноманітні образи з рваного, м’ятого паперу; вчимо склеювати різноманітні образи з вирізаних вихователем форм; ознайомлюємо з ножицями, і правилами їх безпечного використання.

Ліплення: ознайомлення з тістом та глиною в якості художніх матеріалів. Пізнання пластичності як базової властивості цих матеріалів; створення зображень на глині або тісті за допомогою пальчиків; одержання силуетних зображень за допомогою видавлювання через формочки. Розвиток тактильних відчуттів; створення рельєфних картин за допомогою вищипування шматочків пластиліну і примазування до тіла шматка. Розвиток відчуття кольору і дрібної моторики; опанування способу ліплення такого, як розкочування джгутиків прямими рухами долонь; створення об’ємної фігури за допомогою пластичного матеріалу (глина, тісто, пластилін) та допоміжних матеріалів (таких як сірники або зубочистки). Приклад: їжачок, кактус. Розвиток відчуття форми і ритму.

Малювання: створення зображень на піску (сухому та мокрому) за допомогою пальців та палички; ознайомлення з фарбами. Опанування художньої техніки друкування (нанесення фарби наприклад на листя) і створення зображення-відбитків. Розвиток відчуття кольору; продовження ознайомлення з фарбами та опанування техніки пальчикового живопису.

Аплікація: ознайомлення з силуетними картинками як видом зображень предметів. Розглядання, обведення пальчиком; складання аплікації за зразком, опанування техніки наклеювання і розвиток зорового сприйняття; створення колективних композицій з готових форм; опанування елементів паперової пластики. Створення композицій зі жмутиків м’ятого паперу.

Ліплення: створення образів у співпраці з вихователем, розкручування джгутиків. Розвиток дрібної моторики та практичне освоювання пластичних особливостей пластиліну; опанування прийому розкочування долонями шматків пластиліну до форми кульки; продовження тренування створення кульок з пластиліну шляхом обігравання казки «Колобок»; ліплення бубликів; розкочування ковбасок та замикання їх в кільце;

4 роки (Молодший дошкільний вік — молодша група).

Завдання навчання і виховання

Формуємо способи здорового та тактильного обстеження предметів. Спонукання до вивчення їх форми, кольору, пропорцій; організовуємо спостереження в природі та в оточенні для розширення уявлень дітей про зовнішній вигляд об’єктів та уточнення зорових вражень, учити співставляти знайомі предмети та явища з їх зображеннями в малюнку, ліпленні та аплікації; ознайомлюємо з народною іграшкою, з творами відомих майстрів дитячої книги.

У ліпленні: показати дітям розмаїтість пластичних матеріалів (пластилін, глина, солоне і здобне тісто, вологий пісок, сніг, манна каша, паперова маса для пап’є-маше), ознайомити з властивостями (пластичність, в’язкість, вага, цілісність маси на відміну від розсипчастого), можливостями свого впливу на матеріал і на цій основі вчити дітей; навчити бачити основні форми предметів, виділяти характерні ознаки порівнювати подібні за формою предмети; синхронізувати роботу рук, розвивати координацію очей та рук, формувати зоровий контроль за рухом рук.

У малюванні: розвивати сприйняття дітей, формувати уявлення про предмети та явища; продовжити вчити малювати олівцями, фломастерами – проводити різноманітні лінії, малювати прості форми та образи; продовжуємо ознайомлювати дітей з малювання фарбами, формуємо навички малювання пензлем. Вчимо створювати різнокольорові образи; спонукаємо дітей до наслідування вчителя та до самостійної творчості; продовжуємо працювати над розфарбуванням в межах границь.

У аплікації: ознайомлювати дітей з папером як художнім матеріалом, створювати умови для експериментального вивчення його властивостей та способів свого впливу на папір; на заняттях вчимося створювати різноманітні образи з рваного, м’ятого паперу; розкладати та склеювати різноманітні образи з вирізаних вихователем форм; продовжуємо ознайомлення з ножицями, і правилами їх безпечного використання.
Музична діяльність

Дизонтогенез

4 роки для музичного розвитку аутичної дитини характерним є:

прислухання до особливих звуків; парадоксальна реакція на збудники органів відчуттів (наприклад, дитина прикриває очі при звуках, закриває вуха при світлових збудниках); поспішне мовлення з особливою мелодією, продукування стереотипно одних тих же звуків і тонів та присутність ехолалії; дитина наслідує слова співаків та ведучих телевізійних програм.

5 років для музичного розвитку аутичної дитини характерним є:

незвичні реакції на звуки або шуми (наприклад, немає реагування на дуже голосні звуки, інколи спостерігається захоплення звуками шелесту або шурхоту тощо; незрозуміле реагування страхом, надмірні реакції на певні звуки; деякі діти надають перевагу специфічним шумам (наприклад дзюрчанню води, музиці) їх приваблює шум приладів домашнього господарства, шум моторів.

При високому мовленнєвому рівні такі діти постійно повторюють певні звороти, речення, тексти пісень. Проте, у них порушені тон і ритм мовлення.
Вікові можливості

Молодший дошкільник легко набуває співочих навичок. Здатність інтонувати мелодію голосом ще не сформована. Співочий голос здебільшого слабкий, хрипкуватий, дихання коротке, артикуляція нечітка. Зароджується тип співочого голосу. Дитина охоче співає нескладні пісні, виконує їх ви­разно та музикально; володіє навичками розподілу дихання, здатна до правильної постави корпуса тіла під чає співу.
Завдання розвитку

Розвивальні завдання: спонукати дитину брати участь у виставі на певну тематику, у якій вона б виконувала певні дії відповідно до театрального сюжету; розвивати у дитини почуття ритму.

Виховні завдання: формування здатності виконувати вимоги педагога на музичних заняттях; доручення до музичної групи; включення у процес навчання; формування здатності свідомого використання музичного інструменту.

Організація життєдіяльності

Буття молодшого дошкільника має сприяти розширенню його музичного досвіду, збагаченню вражень про різнома­нітність мелодій, способи їх виконання голосом та на різно­манітних інструментах, розвитку м'язового почуття та від­чуття ритму, вміння орієнтуватися в просторі, використову­вати в танцювальних рухах міміку і пантоміміку, імпровізу­вати, відтворювати найпростіший ритмічний малюнок з до­помогою хлопків, притулів та гри на дитячих інструментах; в іграх-інсценівках тощо. Спільне з дорослими слухання музичних творів у сім'ї й дошкільному закладі сприяє розвитку музичного смаку, ін­дивідуальних уподобань, уміння розпізнавати прослухане за жанром, темпом і тембром звучання ("На що схожа?", "Про що розповідає?" тощо). Важливо використовувати для про-слуховування високохудожні й доступні дитині музичні тво­ри та коментувати їх

Для корекції стереотипних рухів слід застосовувати:

музико-терапевтичні вправи; навчити дитину танцювальних рухів.

З метою корекції емоційно-вольової сфери доцільно використовувати:

- релаксуючі

- психогімнастичні вправи

- музичні хвилинки.

На цих заняттях діти зосереджуються на відчуттях свого тіла та намагаються розслабитись.

Художня література

Дизонтогенез

Мовлення дитини із аутизмом може бути змішаним з осмисленою або дивною мовою, із невеликою ехолалією. Особливістю в осмисленій мові є включення зайвих питань та зацікавленість певними темами.

Вікові можливості

Дитина здатна протягом короткого часу слухати літературні твори різних жанрів і тематики (фольклорні твори, вірші, оповідання), з допомогою дорослого здатна збагачувати свою ігрову, образотворчу діяльність, театральні дійства фрагментами сюжетів з літературних творів.
Завдання розвитку

Розвивальні завдання: створювати сприятливі умови для розуміння тем та змісту вірша, казки. Опановувати із дитиною навики читання окремих слів. Збагачувати художній досвід дітей на­родними та авторськими творами.

Організація життєдіяльності

Дитина із аутизмом цього віку повинна збагачувати свою мовленнєву, ігрову, образотворчу діяльність, театральні дійства фрагментами сюжетів з літературних творів, бережно ставитися до книжок. Для того, щоб навчити дитину із аутизмом читати слід використовувати багато листків білого цупкого паперу, який слід розрізати на полоски 60 х 10 см. А також вибрати червоний маркер, який малює широкі лінії і на кожній полосці написати по одному слову. Висота букв повинна не перевищувати 7,5 см. Слова слід писати друкованими буквами, тому що саме в такому вигляді дитина побачить їх у книгах. Букви обов’язково повинні бути написані жирними лініями. Товщина лінії повинна бути приблизно 1,5 см. і більше. Це необхідно для того, щоб дитині було легше розглянути слово.

Для того, що краще опанувати вивчені слова діти беруть участь у колективному проговорюванні лічилок, загадок. Буття дитини із аутизмом у сім'ї та в освітньому закладі ор­ганізовується таким чином, щоб оптимально збалансувати різні форми її життєдіяльності: організовану дорослим розповідання, читання казок та оповідань та самостійну діяль­ність дитини (розглядання книжок, ілюстрацій; декламу­вання віршів, мовленнєві ігри— скла­дання лічилок, римівок; фрагменти ін­сценування сюжетів улюблених казок, віршиків).

Показники ефективної організації життєдіяльності дити­ни: упізнає персонажів казки на ілюстраціях, розповідає про них, свої переживання в малюн­ках, іграх, рухах; виявляє інтерес до поетичних творів, є чутливою до тих, які характеризуються мелодійністю, ритмі­чністю, чіткою римою; розуміє зміст поетичного твору, проявляє схильність до мовленнєвотворчої діяльності — разом з дорослим складає загадки, лічилки, короткі казки, ігрові діалоги.
Театралізована діяльність

Дизонтогенез

Емоційні реакції дитини із аутизмом можуть бути загальмованими або надмірними і незв’язані з ситуацією, дитина може виявляти різні емоції, коли нічого змінювалось, також недостатність розвитку емоційних зв'язків проявляється у нестачі співпереживання, нерозумінні, емоційного підтексту ситуації. Затримка і порушення розвитку мовлення, особливо - комунікативної функції, може бути обмеженням у відігріванні певних ролей чи сцен.

Вікові можливості

Молодший дошкільник має уявлення про те, що теат є відтворення життєвих ситуацій в акторській грі,володіє певними вміннями та навичками: у сприйманні театрального видовища – стежить за розвитко дій у художніх творах, в ігровій діяльності діяльності — передає най­простіші образно-виражальні вміння при виконанні ролі (стрибає, як жабка, бігає, як мишка тощо), виконує ролі в спільній з дорослим театралізованій діяльності під час ігор-імітацій, драматизацій; виконує ролі в спільній з однолітка­ми грі, в сюжетах із двома дійовими особами, в індивідуаль­них іграх із партнерами-іграшками (ляльками, ведмедиками, зайчиками), оживлює їх, виконуючи ролі почергово (за себе, за ляльку); розігрує малі форми фольклорних творів.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: формуванні в дитини уявлення про ма­лі поетичні жанри українського фольклору (потішки, забавлянки, віршики, пісні, заклички, мирилки, прислів'я, при­казки, загадки, колядки, щедрівки);

Навчальні завдання: вправляти в запам'ято­вуванні невеликих за текстом та легких у вивченні віршів.

Організація життєдіяльності

Буття молодшого дошкільника має розгортатися в сім'ї та дошкільному закладі таким чином, щоб оптимально поєд­нувалися різні форми організації театралізованої діяльності — організовані дорослим заняття (театралізація окремих епізодів казок, драматизація казок, показ настільного теат­ру та театру іграшок, організація ігор-імітацій) із самостійною діяльністю дитини (рядження; ін­сценування віршиків, казок, самостійно та з однолітками; сюжетно-рольові ігри за уривками казки, імпровізовані ігри у театр). Батьки і педагоги можуть використати настіль­ний театр іграшок, театр ляльок картинок.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка