Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень



Сторінка11/15
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Креативний розвиток

Дизонтогенез

Інтерес дитини до гри і використання інших ігрових об’єктів помірний – дитина може виявляти невластивий інтерес до певної іграшки або використовувати її не за призначенням (наприклад, стукати іграшкою чи смоктати її). Рівень активності має незначні відхилення – дитина або невгамована або у деякій мірі «лінива» і сповільнена. Рівень активності дитини дуже слабо впливає на її успіхи.

Вікові можливості

Протягом молодшого дошкільного віку вдосконалюються мислительні дії та операції дитини: вона вправніше аналі­зує та узагальнює здобуту в різних сферах життєдіяльності інформацію — про природні явища та об'єкти, рукотворні продукти та твори мистецтва, про життя дорослих та однолітків. Про своє власне тіло, внутрішнє життя та місце у соціальній групі. У 4-5 років дитина – має власний досвід обстеження довкілля, сміливіше і водночас виваженіше обстежує незнайоме. Молодший дошкільник імпровізує з фарбами

Завдання розвитку

Виховні завдання: виховувати у молодшого дошкільника потребу і готовність виявляти елементи творчості в різних видах та умовах організації діяльності; надавати йому реальну можливість досліджувати, експериментувати, вигадувати, виявляти творчу ініціативу. Підтримувати та схвалювати щонайменші прояви конструкторської творчості дитини.

Розвивальні завдання: надавати пріоритет не стільки тому, що зробила дитина само­стійно та з допомогою дорослого, скільки тому, як саме до­сягала мети, наскільки була самостійною, винахідливою конструктивною у пошуках, яких особистісних зусиль кош­тувало їй конкретне досягнення.
Організація життєдіяльності

Оптимальною для розвитку початкових форм креатив-ності молодшого дошкільника є така модель організації йо­го буття в сім'ї та дошкільного закладу, яка сприяє урізно­манітненню та збагаченню його досвіду, надає матеріал для самостійної поведінки в різних сферах життєдіяльнос­ті. Дорослий ставить перед дитиною нові, непрості, проте доступні для само­стійного розв'язання життєві завдання. Батьки і педагоги сприяють тому, щоб уява молодшого дошкільника була основою його творчої поведінки і водночас не уводила в уявний світ; не продуку­вала занурення в себе, відлюдкуватості, замкненості, надмірної мрійливості. Творчість повинна стати нормою та постійним супутником дитячого життя, а готовність вирішувати проблеми власними силами – показником елементарних форм креативності як базової якості особистості.

ЗАГАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ КОМПЕТЕНТНОСТІ
МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(четвертий і п’ятий роки життя)


Форми активності

Показники прояву



Фізична

У дитини з аутизмом спостерігається нав’язливе повторення певних одноманітних дій (ритуалів) і виникає сильне збудження, якщо вони порушуються, дитина оволодіває елементарними навичками догляду за своїм тілом. Але не використовує за призначенням предмети побуту та вжитку, основні засоби зв’язку, знаряддя, прилади, матеріали.

Для аутичної дитини характерним є порушення м’язового тонусу (до гіпотонії або гіпертонії), нездатність розрахувати рухи за силою та амплітудою. Іноді спостерігається незграбна моторика, неритмічні, незграбні, вайлуваті, скуті або неточні рухи з тенденцією до моторної стереотипії в пальцях, руках, ходіння на пальчиках, одноманітний біг, стрибки з опорою на всю ступню, манірність і химерність рухів, несподівані і своєрідні жести, нав'язливі рухові ритуали, надзвичайна граційність і спритність, координація довільних рухів, що втрачається при довільному виконанні рухових дій, розвиток дрібної моторики у окремих проявах відбувається раніше, ніж загальної, успішніше виконання складних рухів поряд з неможливістю виконання легших.



Соціально-моральна

У дитини з аутизмом спостерігається запізніле формування розмежування власного «я» і навколишнього світу, неперенесення прямого зорового контакту «очі в очі», погляд у такої дитини ніби «повз». У дітей з аутизмом відсутня фіксація погляду на обличчя людини, також відсутня посмішка і відповідні емоційні реакції. Спостерігається ігнорування присутності інших дітей та дорослих, характерна слабкість або відсутність контактів по відношенню як до близьких, так і однолітків, спостерігається затримання формування навичок побутової адаптації, освоєння звичайних, необхідних для життя, дій з предметами та оволодіння навичками охайності, гігієни, одягання, самостійної їжі і т.п.. Діти з аутизмом прагнуть до повного домінування і контролю над оточуючими людьми.



Емоційно-ціннісна

Пізнавальна

У дітей з аутизмом спостерігається глибока недостатність емоційних контактів, підвищена емоційна чутливість, відсутній емоційний контакт з оточуючими людьми, емоційна холодність або байдужість до близьких поряд з можливим симбіотичним зв’язком з матір’ю, властиве поєднання байдужості і нечутливості до емоцій іншої людини з підвищеною чутливістю до стану матері, фіксація на неприємних враженнях. Властиві яскраво виражені страхи, яких складно позбутися, виражена потреба у захисті, підбадьорюванні, емоційній підтримці, проблеми з розумінням логіки іншої людини, її уявлень та намірів та труднощі у адекватному вираженні власних станів (емоцій, почуттів, бажань і т.п.).

Для дітей з аутизмом характерним є схильність сприймати інформацію, ніби пасивно вбираючи її в себе цілими блоками, притаманна реакція відходу від спрямованих на дитину впливів навколишнього середовища, спостерігається негативна реакція або взагалі відсутність будь-якої реакції при спробах залучення уваги до предметів навколишньої дійсності, виникають труднощі довільного навчання, цілеспрямованого розв’язання реально виникаючих задач, таким дітям притаманна нездатність переносити здобуті навички у аналогічні ситуації.





Мовленнєва

Дитина з аутизмом не співвідносить зі співбесідником та з власною персоною особові займенники. У такої дитини спостерігається виражена недостатність або повна відсутність потреби в контакті з оточуючими людьми, ігнорування присутності інших дітей та дорослих;, обмежене використання жестів та їх незграбність. Іноді спостерігається мутизм – відсутність мовлення, слабкість артикуляцій, відсутність формування простої фрази, ехолалії – повторення почутих слів та фраз – часто відірвані у часі, слова-штампи, фрази-штампи, фонографічність мовлення, що часто при хорошій пам’яті створює ілюзію розвинутого мовлення. Таким дітям властива нездатність до ведення діалогу при достатньому розвитку монологічного мовлення, відсутність слів «так» і «ні», спостерігається порушення семантичної сторони мовлення (метафоричні заміщення, розширення або надмірне, до буквальності, звуження тлумачення значення слів). широке використання неологізмів поряд з нездатністю до словотворчості, порушення синтаксичної будови мовлення, аграматизми, порушення просодичних компонентів мовлення (відхилення тональності, швидкості, ритму, інтонаційного переносу). обмеженість можливості розуміння мовлення, відсутність реакції на звернене мовлення, в тому числі і на власне ім’я. А також спостерігаються труднощі у виконанні інструкцій.




Художньо-естетична

У аутичної дитини спостерігаються незвичні реакції на звуки або шуми (наприклад, немає реагування на дуже голосні звуки, інколи спостерігається захоплення звуками шелесту або шурхоту та ін.; незрозуміле реагування страхом та надмірні реакції на певні звуки. Деякі діти надають перевагу специфічним шумам (наприклад дзюрчанню води, музиці) їх приваблює шум приладів домашнього господарства, шум моторів. При високому мовленнєвому рівні такі діти з аутизмом постійно повторюють певні звороти, речення, тексти пісень. Проте, у них порушені тон і ритм мовлення.



Творча

Дітям опановують розмаїтість пластичних матеріалів (пластилін, глина, солоне і здобне тісто, вологий пісок, сніг і т. д.), ознайомлюються із властивостями цих матеріалів (пластичність, в’язкість, вага, цілісність маси на відміну від розсипчастого), опановують можливості свого впливу на матеріал, навчаються виділяти основні форми предметів та порівнювати подібні за формою предмети, у малюнках створюють різнокольорові образи, опановують спосіб ліплення, сплющування та витягування маленьких часток зі шматка пластиліну, з допомогою вихователя створюють аплікаційні картинки: ритмічно розкладаючи однакові за розміром, але різні за кольором фігури.


СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(шостий і сьомий роки життя)
ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІКУ. ДИЗОНТОГЕНЕЗ.

  • Фізичний розвиток:

  • порушення м’язового тонусу (до гіпотонії або гіпертонії);

  • нездатність розрахувати рухи за силою та амплітудою;

  • незграбна моторика, неритмічні, незграбні, вайлуваті, скуті або неточні рухи з тенденцією до моторної стереотипії в пальцях, руках, ходіння на пальчиках, одноманітний біг, стрибки з опорою на всю ступню;

  • манірність і химерність рухів, несподівані і своєрідні жести, нав'язливі рухові ритуали;

  • надзвичайна граційність і спритність, координація довільних рухів, що втрачається при довільному виконанні рухових дій;

  • розвиток дрібної моторики у окремих проявах відбувається раніше, ніж загальної;

  • успішніше виконання складних рухів поряд з неможливістю виконання легших.




  • Психосоматиика:

  • головні болі, стреси, швидка стомлюваність;

  • дефіцит уваги, метушливість, відволікання і гіперактивність;

  • поганий апетит, слабкість інстинкту самозбереження;

  • слабкість або відсутність реакцій на дискомфорт;

  • слабка реакція на зовнішні і внутрішні подразники.




  • Сенсорний розвиток:

  • гіперчутливість або гіпочутливість до сенсорних стимулів у навколишньому середовищі;

  • хвороблива реакція на звичайні звуки, світло, колір або дотик, характерна не тільки підвищена ранимість, а й тенденція надовго фіксуватися на неприємних враженнях;

  • низькі сенсорні пороги з вираженим негативним фоном відчуттів, підвищеною готовністю до реакцій тривоги і страху;

  • спотворення цілісної картини реального предметного світу і витончене виокремлення окремих, афективно значущих, відчуттів власного тіла, а також звуків, кольорів, форм оточуючих речей;

  • дисфункції візуального сприймання, не пов'язані з порушеннями зору;

  • стереотипні дії, спрямовані на стимуляцію органів відчуттів (аутостимуляції): надавлювання на очні яблука, шурхотіння папером, розгойдування, обертання предметів перед очима;

  • порушення орієнтування в просторі.




  • Пізнавальний розвиток:

  • відсутність живої цікавості, інтересу до нового, дослідження навколишнього середовища;

  • схильність сприймати інформацію, ніби пасивно вбираючи її в себе цілими блоками;

  • реакція відходу від спрямованих на дитину впливів навколишнього середовища;

  • негативна реакція або взагалі відсутність будь-якої реакції при спробах залучення уваги до предметів навколишньої дійсності;

  • труднощі довільного навчання, цілеспрямованого розв’язання реально виникаючих задач;

  • нездатність переносити здобуті навички у аналогічні ситуації.




  • Психічний розвиток:

  • порушення взаємодії психічних функцій;

  • нерівномірність, парціальність інтелектуального розвитку;

  • дефіцит психічної активності;

  • швидка виснаженість і перенасиченість будь-якою цілеспрямованою активністю;

  • порушення цілеспрямованості, утруднення у концентрації уваги;

  • грубі порушення цілеспрямованості і довільності уваги;

  • хороша механічна пам'ять поряд з труднощами довільної пам’яті;

  • труднощі зрозуміння часу, тривалості, визначення послідовності подій, причин і наслідків;

  • складності у символізації, перенесення навичок з однієї ситуації в іншу.




  • Мовленнєво-комунікативний розвиток:

  • виражена недостатність або повна відсутність потреби в контакті з оточуючими людьми;

  • ігнорування присутності інших дітей та дорослих;

  • обмежене використання жестів та їх незграбність;

  • мутизм – відсутність мовлення – у значної частини дітей;

  • слабкість артикуляцій;

  • відсутність формування простої фрази;

  • ехолалії – повторення почутих слів та фраз – часто відірвані у часі;

  • слова-штампи, фрази-штампи, фонографічність мовлення, що часто при хорошій пам’яті створює ілюзію розвинутого мовлення;

  • відсутність у мовленні звертання, нездатність до ведення діалогу при достатньому розвитку монологічного мовлення;

  • автономність мовлення;

  • пізня поява у мовленні особистих займенників, особливо «я», невідповідність вживання займенників;

  • порушення семантичної сторони мовлення (метафоричні заміщення, розширення або надмірне, до буквальності, звуження тлумачення значення слів);

  • відсутність слів «так» і «ні»;

  • широке використання неологізмів поряд з нездатністю до словотворчості;

  • порушення синтаксичної будови мовлення;

  • аграматизми;

  • порушення мелодики мовлення: голос надто тихий або надто голосний;

  • порушення просодичних компонентів мовлення (відхилення тональності, швидкості, ритму, інтонаційного переносу);

  • обмеженість можливості розуміння мовлення;

  • відсутність реакції на звернене мовлення, в тому числі і на власне ім’я;

  • труднощі у виконанні інструкцій.




  • Соціально-моральний розвиток:

  • запізніле формування розмежування власного «я» і навколишнього світу;

  • неперенесення прямого зорового контакту «очі в очі»;

  • погляді ніби «повз»;

  • відсутність фіксації погляду на обличчі людини; відсутність посмішки і відповідних емоційних реакцій;

  • ігнорування присутності інших дітей та дорослих;

  • слабкість або відсутність контактів по відношенню як до близьких, так і однолітків;

  • затримання формування навичок побутової адаптації, освоєння звичайних, необхідних для життя, дій з предметами;

  • затримання оволодіння навичками охайності, гігієни, одягання, самостійної їжі і т.п.;

  • прагнення до повного домінування і контролю над оточуючими людьми.




  • Емоційно-ціннісний розвиток:

  • глибока недостатність емоційних контактів;

  • підвищена емоційна чутливість;

  • відсутній емоційний контакт з оточуючими людьми;

  • емоційна холодність або байдужість до близьких поряд з можливим симбіотичним зв’язком з матір’ю;

  • поєднання байдужості і нечутливості до емоцій іншої людини з підвищеною чутливістю до стану матері;

  • фіксація на неприємних враженнях;

  • яскраво виражені страхи, яких складно позбутися;

  • яскраво виражена потреба у захисті, підбадьорюванні, емоційній підтримці;

  • проблеми з розумінням логіки іншої людини, її уявлень та намірів;

  • труднощі у адекватному вираженні власних станів (емоцій, почуттів, бажань і т.п.).




  • Поведінка:

  • можлива польова поведінка: хаотичне переміщення у просторі кімнати без зосередження уваги на навколишніх предметах;

  • стереотипність поведінки;

  • деструктивність поведінки;

  • негативізм;

  • страх новизни, будь-яких змін у навколишньому середовищі;

  • вимога до дотримання стабільності у навколишньому середовищі: однакова їжа, один і той самий одяг, постійний маршрут прогулянок і т.п.;

  • хвороблива прихильність до рутинного, постійного (звичного) порядку; одноманітна поведінка зі схильністю до стереотипних рухів;

  • аутостимуляції компенсаторного характеру, як засіб підняти свій тонус і заглушити дискомфорт: надавлювання на очні яблука, шурхотіння папером, розгойдування, обертання предметів перед очима;;

  • стереотипні рухи: помахування руками, застигання в певних дивних позах на тривалий час, вибіркове напружування окремих м'язів і суглобів, біг по колу або від стіни до стіни, стрибки, кружляння, розгойдування, лазіння по меблях, перестрибування зі стільця на стілець, балансування;

  • стереотипні дії з об'єктами: невтомне трясіння мотузочком, стукання палицею, розривання паперу, розшаровування на нитки шматочків тканини, пересування і вертіння предметів і т. п.;

  • переважання маніпуляцій над предметними предметних діями;

  • прояви агресії та самоагресії (кусання та шкрябання, дряпаня власного тіла, сильні надавлювання на очі, биття головою або іншими частинами тіла об стіни або підлогу та ін.), генералізована агресія;

  • надмірна захопленість своїми власними стійкими інтересами, які проявляються у стереотипній формі;

  • аутистичні страхи;

  • ритуали як форми захисту від страхів.




  • Ігрова діяльність:

  • монотонність ігор, фантазій, інтересів;

  • ігнорування іграшки; маніпулювання з неігровими предметами, що дають сенсорний ефект (тактильний, зоровий, нюховий);

  • переваги у грі неспеціалізованим іграшкам (яскраві кубики, намисто і т.д.), побутовим предметам (папірці, ганчірочки і т.д.) поряд з бажанням діяти з матеріалами (пісок, вода) та інтересом до просто фізичних ефектів при діях з предметами (скрип дверей, шум води, шурхіт паперу, «зайчик» від дзеркала і т.д.);

  • ігри з відблисками, тінями, світлом;

  • не комунікативна гра поодинці, у відокремленому місці;

  • нестійкість рольової гри (якщо вона присутня), переривання безладними діями, імпульсивною зміною ролі, яка теж не отримує свого розвитку.


Освітньо-кореційні завдання

Старший дошкільний вік

Форма активності: фізична

Корекційне завдання: залучаючи дитину до соціально бажаної діяльності (танців, співу і т.д.). Збагачувати знання дитини про власний організм та здоров’я; формувати у дитини потребу дбати про своє здоров’я, розвивати рухові якості - швидкість, спритність, загальну витривалість; розвивати потребу в щоденній руховій діяльності та самостійність у рухливих іграх, створювати сприятливі умови для виховання самостійності, наполегливості, працелюбності.

Форма активності: соціально-моральна

Корекційне завдання: розвивати у дитини прагнення до емоційних контактів з іншими шляхом подолання психологічних бар’єрів (занепокоєння, страхів, фобій), що перешкоджають спілкуванню. Створювати спеціальні умови для становлення соціальної компетентності дитини, навчати пристосовуватись до різвих умов, формувати комунікативні навички, спонукати до ініціювання контактів.

Форма активності: емоційно-ціннісна

Корекційне завдання: навчити дитину розуміти емоції інших людей. Збагачувати внутрішній світ дитини позитивними емоціями, насичувати її життя приємними враженнями, коригувати форми прояву негативних переживань, створювати позитивний психологічний клімат, виховувати бажання бути приємною людям, що навколо.

Форма активності: пізнавальна

Корекційне завдання: розвивати у аутичної дитини навики рахунку, арифметики, вимірювання та порівняння предметів за ознакою). Навчати спостерігати за явищами та об’єктами природи, передбачати позитивні і негативні наслідки свого втручання в її світ. Розвивати симфолічну функцію мислення, здатність аналізувати, робити умовиводи, узагальнення, навчати називати ознаки предметів, що використовуються дитиною у діяльності.

Форма активності: мовленнєва

Корекційне завдання: збагачувати словниковий запас аутичної дитини шляхом вивчення нових слів. Розвивати фонематичний слух, вдосконалювати звуковимову, формувати вміння розрізняти тверді і м’які звуки в парах слів: лис – ліс, рис – рись; навчати спостерігати за артикуляційним аппаратом та виокремлювати положення губ, язика при вимові окремих звуків, передавати інтонаційне забарвлення фрази.

Форма активності: художньо-естетична

Корекційне завдання: навчити дитину самостійно виконувати творчі роботи (аплікації, малюнки, вироби із глини). Розвивати спостережливість, уміння бачити характерні естетичні ознаки навколишніх об’єктів, порівнювати їх. Ознайомлювати із творами образотворчого мистецтва. Залучати дитину до створення художніх композицій (аранжування з природніх та штучних матеріалів).

Форма активності: творча

Корекційне завдання: навчити дитину використовувати різні художні техніки у творчій діяльності (малюнок фігури людини із передаванням міміки та емоцій, виготовлення персонажів для пальчикового театру). Збагачувати практичний і теоретичний досвід дитини; надавати їй можливість здійснювати самостійний вибір, заохочувати до досліджень та експериментувань, створювати позитивні умови для розвитку творчих здібностей.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка