Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень



Сторінка12/15
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

ОСНОВНІ ЛІНІЇ РОЗВИТКУ

Фізичний розвиток

Дизонтогенез

6 років для фізичного розвитку аутичної дитини характерним є:

стереотипні, часто незвичні рухи головою, тілом, руками, пальцями, ногами інтенсивніші при збудженні (гойдання, скакання, крутіння частинами тіла, ходіння на пальчиках); моторні манеризми (наприклад, крутіння долонями, пальцями, складні рухи усім тілом), така дитина любить крутитися на місці чи захоплюється предметами, що крутяться.

Для корекції слід використовувати малюнкові вправи:

малювання постаті, дитині дається вказівка «Намалюй хлопчика або дівчинку», написання свого імені «Напиши своє ім’я»; використовуються різноманітні фізичні вправи присідання, рух тулуба вперед назад. стрибки на правій, лівій нозі і на двох ногах, вправи на вправляння м’язів рук і плечового пояса, наприклад: 1 – руки вгору, плеснути в долоні над головою; 2 – руки за спину плеснути в долоні; 3-4 тричі плеснути в долоні перед грудьми.
Вікові можливості


Завершується формування та окостеніння скелету; збільшується довжина рук та ніг, зростають їхні силові по­казники; формується постава. Удосконалюються основні нервові процеси (рухливість, урівноваженість, стійкість), проте здатність до інтенсивної та довготривалої діяльності ще не висока —дитина швидко втомлюється (фізично та психічно), що передбачає необхідність зміни інтенсивності різних видів діяльності та рухів. Рухова активність старшого дошкільника висока, але по­рівняно з попереднім віком стає більш цілеспрямованою, та­кою, шо відповідає індивідуальним можливостям дитини, її досвіду, інтересам, особистісним домаганням.

Завдання розвитку

Виховні завдання: формувати потребу дбати про своє здоров'я та здоров'я людей, що навколо, систематично займатися фізкультурою, спортом, загартовуватися; дбайли­во ставитися до свого тіла та організму, вміти його догляда­ти; сприяти усвідомленню зв'язків, що існують у природі, їхньої ролі у житті людини, закономірностей змін у її орга­нізмі;

Розвивальні завдання: формувати міцні рухові навички та забезпечувати якість їх виконання; розвивати рухові якості: швидкість, спритність, загальну витривалість, гнучкість і силу, розвивати потребу в щоденній рухо­вій діяльності; виховувати самостійність у рухливих іграх, виконанні правил гри, взаємодопомогу, коректне ставлення до до однолітків. Виховувати звичку доводити розпочату справу до кінця, отримувати кінцевий
результат своїх трудових зусиль, долати труднощі на шляху
до мети.


Організація життєдіяльності

Спосіб життя старшого дошкільника має бути рухливим, навантаження чергуватися з відпочинком, колективні ігри та заняття — з можливістю побути на самоті, слід збалансову­вати м'язову та предметно-практичну діяльність.

Загартування В холодну пору року забезпечується перебування дітей у полегшеному одязі в провітрюваному приміщенні при температурі +19/+20 °С; температура повіт­ря спальної кімнати під час денного сну — +15 °С; ранкова та гігієнічна гімнастика, заняття з фізичної культури прово­диться у фізкультурній залі при температурі повітря -44-15 СС. Прогулянка має проводитися за будь-якої пого­ди тривалістю не менш 2-2.5 год. у першій і 1-1.5 год. У другій половині дня. У теплу пору року діти перебувають переважно на свіжому повітрі, денний відпочинок організовується на відкритих терасах чи в спальній кімнаті з відчи­неними вікнами. Також слід форму­вати у дітей потребу в щоденному виконанні ранкової та гігієнічної, після денного сну, гімнастики (тривалість 8-12 хв); розвивати уміння чітко виконувати загальнорозвивальні вправи з різних вихідних положень, з більшою ампліту­дою, в заданому темпі. Дорослі створюють сприятливі умови для свідомого сприйняття дітьми правил безпечної поведінки: вдома (поводження з незнайомими предметами та речовинами, вогнем, електроприладами то­що); на вулиці (дотримання правил дорожнього руху, зустріч з незнайомими людьми, тваринами), під час відпочинку на водоймі, ів лісі; в екстремальних умовах (пожежа, повінь) і т. д.

Дорослий також закріплює уявлення дитини про себе та власне тіло, виховує позитивне ставлення до власної зовнішності (гарні очі, колір та пишність волосся, струнка постава).
Соціально-моральний розвиток

Дизонтогенез

Неможливість зрозуміти головні соціальні правила, що стосуються ініціації та підтримання зв’язків між людьми, спричиняє те, що аутичні діти не нав’язують контактів із ровесниками. Особливостями соціалізації аутичних дітей є порушення афілітації, що означає відсутність потреби у спілкуванні, в емоційних контактах, прагненні відчувати єдність з іншими людьми; дезадаптаційні труднощі, які проявляються в порушеннях процесу пристосування аутистичної особистості до змін життєвих умов, діяльності та оточення; надмірна афектація – удаваність, неприродність в поведінці, манерах, мовленні (палалія, ехолалія, вокалізації); наявність психологічних бар’єрів (занепокоєння, страхи, фобії), що перешкоджають спілкуванню з іншими людьми; нерозуміння ними поведінки та психопатологічних реакцій аутичної дитини; соціальна та психологічна депривація, викликана обмеженою можливістю засвоєння самостійної соціальної ролі. Поведінка аутичної людини інтерпретується оточуючими як нехтування нормами поведінки в соціумі і в подальшому призводить до її повної соціальної ізоляції. Несформованість процесів соціальної ідентифікації не спонукає аутичну людину до пошуку свого місця в соціальному середовищі.

Вікові можливості

Дитина із аутизмом негативно реагує на порушення її особистого простору (польова поведінка), реагуючи на це невербальною поведінкою (неадекватні рухи, експресія, жести, міміка, вокалізації, крики, пози тощо), що є проявами не тільки страждання і незадоволення аутичної людини, а й її дезорієнтацією в соціальній ситуації.

Завдання розвитку

Виховні завдання: створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дитини, навчати орієнтуватися в реальних соціальних умовах життя;

Навчальні завдання: навчати пристосовуватися до незвичних вимог, формувати комунікативні вміння, сприяти становленню мовленнєвої комунікації, вчити підтримувати діалог.

Організація життєдіяльності

Професійна діяльність фахівця, який працює з аутичними дітьми, повинна мати інтегративний характер, забезпечувати взаємозв’язок багатьох психодинамічних та особистісних якостей – таких, як соціальна відповідальність, пластичність, комунікативні й організаторські здібності, що мають корелювати із соціальною сміливістю, стійкістю до стресів та вигорання в роботі з дитиною та її батьками. Практичний психолог-дефектолог, виходячи з індивідуальних особливостей аутичних дітей, згідно з їх неповторним особистісним типажем, у процесі психолого-педагогічної діагностики розкриває когнітивні, креативні, регуляторно-вольові стилі дитини та формує особистісну індивідуально-інтегральну позицію у ставленні до неї, водночас оцінюючи власні особистісні показники ефективної корекційної роботи. Її підсумком, насамперед, є прогностична цінність, що полягає в розробленні індивідуальних прогностично-корекційних програм, які враховують не тільки напрями подолання аутистичних розладів – напруження, тривожності, аутостимуляції, вербалізму, гніву, агресії і самоагресії, але й є передумовою, психологічним інструментарієм для розвитку позитивних якостей і здібностей дитини, визначають стилі її провідної активності та особистості в цілому.

Соціально-побутова адаптація 6-7 років

Праця та соціальна адаптація дітей з аутизмом є важливим засобом корекції пізнавального та фізичного розвитку. В ході трудової діяльності активізується увага, закріплюються зв’язки між розумінням часу, простору, окремими предметами, основні кольори та властивості предметів. Поступово формуються уміння та навички необхідні дітям з РСА у побуті.

Першим етапом соціально-побутової адаптації дітей дошкільного віку є формування навичок самообслуговування, яке передбачає виховання поведінки за столом, навичок користування туалетом та вміння одягатись та роздягатись. Так, навчаючи дітей правил поведінки за столом, педагог вчить підносити до рота та опускати ложку в тарілку, набирати страву способом «рука в руці», потім – самостійно. Після цього дітей вчать користуватися серветкою, на наступному етапі – виделкою: наколювати готові поламані шматки їжі, пізніше ламати їх самостійно.

Поведінка в туалеті: вчать мити руки; витирати руки з допомогою; користуватись туалетом з допомогою; а потім самостійно, контролюючи свої дії. Пізніше вчать дитину самостійно мити руки, відкривати й закривати кран, розрізняючи холодну та гарячу воду; знімати та вішати рушник; змивати унітаз; чистити зуби під контролем та самостійно; користуватись носовою хустинкою. При одяганні вчать знімати простий розстібнутий одяг; знімати носки (з муляжу, з ноги); одягати куртку чи сорочку з довгими рукавами в маскарад); одягати светр; розстібати та застібати ґудзики (на муляжі, на одязі); знімати, взувати черевики; розв’язувати та зав’язувати шнурки.

Необхідність включення до програми цього виду роботи обумовлена труднощами пристосування дітей з вадами розвитку до навколишньої дійсності: вони погано орієнтуються у громадських місцях, не мають навичок спілкування з дорослими та іншими дітьми. Результатом зниженої адаптивності цих дітей є несамостійність, безпорадність, невпевненість у своїх можливостях, пристосувальна поведінка та висока залежність від інших людей.

У процесі навчання діти отримують не лише знання та уявлення про об’єкти суспільного життя, але й навчаються правильно та по можливості самостійно користуватися ними; розвивати навички спілкування з людьми, засвоювати правила поведінки в соціумі. Ці особистісні надбання дитини значною мірою визначатимуть рівень її соціальної адаптації дітей в подальшому житті.

Основними формами виховання цих навичок є навчальні-ігри заняття, індивідуальна робота, моделюючі ситуації, спеціальні сюжетні ігри та повсякдення. Неабияка роль у закріпленні набутих навичок відводиться батькам, що закріплюють їх у повсякденному житті. Для полегшення доцільно використовувати «книжки-малютки» з ланцюжком.

Час формування навички у дітей з аутизмом може бути різним. Тому доцільно об’єднувати дітей в невеликі підгрупи з врахуванням стану моторики та рівня психофізичного розвитку. Вік дитини особливого значення немає.

Головна мета виховати самостійну та впевнену у собі особистість. Сформувати у дітей уявлення про своє тіло, частини тіла та зовнішність. Навчити гігієнічним навичкам по дотриманню чистоти тіла та культурі поведінки.

Для досягнення основної мети всі навички розбиті у блоки. Вони формуються поступово та послідовно: кожної наступної можна навчати після того, як сформується попередня. На кожну тему відводиться декілька занять – відповідно рівня складності формування навички. Тому навчальний матеріал у блоках нашаровується та ускладнюється відповідно до формування їх у нормі. Кожне заняття має чітку структуру та певний набір необхідних матеріалів, віршованого та (або) мовного і музичного супроводу.

Основним критерієм з навчання формуванню нових навичок самостійності є наявність елементів цих навичок.

Корекція поведінки має здійснюватися на усіх видах діяльності. Особливо важливо корегувати поведінку дитини під час закріплення навички. Для цього використовуються різні заохочення та «подарунки» нематеріального характеру.

Для дітей з РСА важливо створити певні умови для впровадження набутих навичок, їх використання в певних моделюючих ситуаціях, що потім об’єднуються в рольову гру зі справжнім обладнанням та сюжетом.

Результати цієї роботи будуть в значній мірі визначати рівень соціальної адаптації дітей в їх подальшому житті.

Завдання:

Забезпечити максимально можливу для кожної дитини самостійність в побутовому та гігієнічному обслуговуванні себе. Виробити позитивне ставлення до праці, готовність до допомоги у побутовій праці та вміння виконувати нескладні доручення; сформувати звичку та позитивну установку до праці; навчитися переключатися з виконання однієї знайомої операції на другу, виконувати декілька взаємопов’язаних операцій послідовно та охайно; вчити працювати спільно з дорослими та однолітками.

Заняття з соціально-побутової адаптації спрямовані на досягнення дітьми соціального комфорту та рівноправ’я в суспільстві. Основні прийоми, що використовуються в роботі – взяті з педагогіки Монтессорі. Всі заняття розбиті на боки, кожен блок містить в собі цикл занять на вироблення певних навичок та максимально враховує вікові, фізичні та інтелектуальні можливості дітей, з кожним роком навчання заняття ускладнюються та урізноманітнюються (насичуються різними дидактичними іграми та вправами). Майже всі блоки закінчуються рольовою грою, в якій використовуються знання, отримані упродовж навчальних занять. Всі заняття мають певний ритуал – однаковий початок та кінець (звідки взяли – туди і поклали). Одне – два заняття кожного блоку поєднує в собі використання набутих навичок практично та в сюжетно-рольовій грі.

В процесі роботи створюються позитивні умови для формування суспільних мотивів праці. Кожна дитина отримує можливість відчути та пережити радість від особистої участі в суспільній праці.

Планування в праці визначається, як уміння підібрати необхідні інструменти та матеріали для роботи, підготувати зручне робоче місце, намітити логічну послідовність дій та способи її виконання, що призводять до кращого результату. Щоб передбачити процес виконання завдання, необхідно вміти аналізувати, оперувати поняттями, виказувати судження, робити висновки. Для того щоб навчити дитину планувати свою діяльність, потрібно дати їй зразок.

Діти вчаться планувати свою роботу в спеціальних трудових процесах. Вдосконалення навичок планування діяльності відбувається в повсякденному житті (чергування, догляд за рослинами та тваринами у куточку природи).

При формуванні у дітей вміння планувати свою роботу використовуються методи педагогічного впливу, що постійно ускладнюються (засвоєння зразка, використання отриманих навичок та вмінь. Використання набутого досвіду у різних умовах).

соціально-побутова адаптація містить в собі наступні блоки:

Рослини та догляд за ними, город; культурно-гігієнічні навички та догляд за тілом; вправи в практичному житті та догляд за оселею; кухня, приготування їжі.
Особливості проведення занять

Заняття в усіх вікових групах мають чітку структуру, так звану ритуальність.

Початок заняття (контроль столів та стільців, посадка за стіл, осанка), зацікавлення дітей; повідомлення мети, мотив до діяльності та самостійний вибір потрібного інвентарю (в групах молодшого віку з активною допомогою педагога, в групах старшого віку – за вказівкою педагога або самостійно); чергові беруть все, що назвали діти та виставляють із шафи на стіл; діти готують робочі місця; педагог здійснює показ із поясненням виконання; фіз. хвилинка + моторна вправа (з циклу «Принцип чотирьох»); закріплення деяких ключових моментів у схемах, або замальовках; виконання роботи дітьми; прибирання робочих місць; прибирання інвентарю до шаф черговими; закінчення заняття (контроль столів та стільців), повернення у групу.

В разі потреби проводяться дидактичні ігри та вправи.

Головним практичним принципом проведення занять є «Принцип чотирьох (пальців)»: великий палець відігнений, а чотири інші разом. Адже таким чином здійснюється правильний захват майже всіх матеріалів.

Приблизна тематика занять за роками навчання

І рік навч.

ІІ рік навч.

ІІІ рік навч.

IV рік навч.

Вода. Ігри з водою: колір, смак.

Ігри з лялькою. Вивертання лялькового одягу (кофти)

Носки (стягування, вдягання, вивертання)

Миття та витирання посуду.

Вода. Ігри: колотіння, виловлювання.

Ігри з лялькою. Вивертання лялькового одягу (штани)

Колготи (стягування, вдягання, вивертання)

Чищення столових приборів (зубним порошком). БЖД

Миття рук.

Ігри з лялькою. Складання одягу.

Футболки, джемпер.

Миття овочів та фруктів.

Миття та витирання рук + забавлянки.

Прання носовичків.

Кофта (куртка) молнія.

Приготування бутербродів (намазування маслом). БЖД

Умивання + потішки, забавлянки.

Прання білизни, ігри з прищепками.

Куртка (кнопки).

Заварювання чаю. БЖД

Миття та витирання ніг.

Складання серветок з тканини, складання рушників.

Куртка (ґудзики).

Сервіровка столу.

Сюжетна гра «Купання ляльки».

Складання рушників.

Взуття (взування, шнурування без вузлів)

Сюжетна гра «Чекаємо гостей»

Пересипання круп.

Сюжетна гра «Прибираємо в шафах з ляльковою постільною білизною».

Шнурування різного взуття, ігри-шнуровки.

Складання букетів догляд за зрізаними квітами.

сортування квасолі, горіхів, жолудів, каштанів.

Стягування та натягування штанів.

Зав’язування вузлів.

Догляд за квітами (полив та витирання).

Сортування іграшкового посуду (колір, величина)

Ремінь та застібки (продівання, застібання).

Зав’язування вузлів, бантів.

Город на вікні (вирощування розсади).

Сюжетна гра «Пригощаємо гостей-ляльок чаєм».

Сюжетна гра «Вдягаємо ляльку на прогулянку».

Сюжетна гра «Збираємося на прогулянку».

Сюжетна гра «У ляльки день народження».














Перебування і праця дітей в природі сприяє зміцненню здоров'я дітей з особливими потребами.

При організації трудової діяльності на ділянці слід дотримуватися правил гігієни:

Працювати не в жаркі години дня, а вранці і увечері;

Робоча поза дітей повинна бути правильною (при копанні тіло повинне бути випрямленим, при перенесенні води відра і лійки діти повинні носити в двох руках…); потрібно чергувати види роботи (наприклад, посадку і прополку можна чергувати із розпушенням землі граблями і так далі); інвентар повинен відповідати віку дітей; після всякої роботи, незалежно від того, де вона производилась на земельній ділянці або в куточку природи, діти повинні ретельно мити руки з милом.

Праця дітей в куточку природи і на ділянці необхідно поєднувати із спостереженнями за зростанням і розвитком рослин і тварин. Інакше у дітей пропадає інтерес до цього виду праці.

Праця на ділянці. Готують ділянку до вирощування рослин працівники дитячого саду і батьки. Вони скопують землю під город і квітник, готують грядки. Діти беруть участь в очищенні ділянки і в роботах по вирощуванню рослин.

Діти молодших груп збирають камінчики, тріски і складають їх на купу. За допомогою вихователя садять цибулю, сіють крупне насіння, спостерігають поливання грядок і клумб, розпушення ґрунту і прополку рослин, беруть участь в зборі вирощеного урожаю.

Діти середньої і старшої груп беруть активнішу участь в роботі. Вони згрібають сміття граблями і переносять його в купу на носилках. За допомогою вихователя сіють крупне насіння гороху, квасолі, вівса, настурції і інших рослин, поливають клумби і грядки, спушують землю, спостерігають прополку, збирають стиглі овочі.

Дітей підготовчої до школи групи привертають до участі в перекопуванні землі і розбиття грудок, до посіву насіння, висадки розсади, поливання, пушення, прополки рослин, збору урожаю, посадки саджанців дерев.
Третій рік навчання.

Цей період навчання передбачає оволодіння дітьми навичок спонтанної комунікації, які включають в себе спонтанне звернення з проханням у побутовій ситуації, побудову та участь в діалозі, а також узагальнення отриманих в процесі навчання навичок у натуральне побутове середовище. Це початок виходу за рамки навчального простору в реальні соціальні умови, з різними людьми і в нових місцях.

Завдання третього року навчання: Виховувати у дітей потребу в любові, доброзичливій увазі значущих дорослих і однолітків; формувати у дітей уміння бачити настрій і різні емоційні стани близьких дорослих і дітей (радість, сум, гнів), вміння висловлювати співчуття (пошкодувати, допомогти); закріпити у дітей вміння називати своє ім'я і прізвище, імена близьких дорослих і однолітків; вчити дітей називати свій вік, день народження, місце проживання (місто, селище); формувати у дітей інтереси і переваги у виборі улюблених занять, ігор, іграшок, предметів побуту; вчити дітей звертатися до однолітка з елементарними пропозиціями, проханнями, побажаннями («Давай будемо разом грати», «Дай мені іграшку (машинку), Давай поміняємось»); формувати у дітей потребу, способи та вміння брати участь у колективній діяльності однолітків (ігровий, образотворчої, музичної, театральної тощо); розширювати репертуар прохань. Вживати більш складні мовні конструкції із застосуванням прикметників, дієслів; продовжувати вчитися сидіти за столом, використовувати столові прилади, їсти охайно; заохочувати спонтанно звертатися з проханнями; заохочувати просити про допомогу; вчитися виконувати інструкції поза контекстом завдань; розширювати знання про знайомих людей, вчити впізнавати не тільки близьких знайомих, а й дітей у групі, знати їхні імена; вчитися відповідати на питання про себе; вчитися відповідати на запитання про своїх близьких; навчатись описувати предмети двома-трьома словами, вживаючи різні частини мови; заохочувати дітей грати в настільні ігри з однолітками, дотримуватися черговості, дотримуватися правил; заохочувати грати в рухливі ігри з однолітками; заохочувати реагувати на звернення дітей, відповідати їм, виконувати їхні прохання; для дітей, що використовують альтернативну комунікацію, вчити привертати увагу співрозмовника, звертатися з проханням; вчити будувати речення з двох, трьох слів, використовуючи картку «я хочу».
Приблизний перелік ігор та вправ для розвитку.

1. Я хочу тобі сказати. Мета. Навчити дітей, що використовують PECS, привертати увагу співрозмовника. Матеріали. Картки PECS.

2. Говоримо реченнями. Мета. Розширити комунікативний репертуар у дітей, що не розмовляють. Навчити побудові речень, використанню декількох частин мови. Матеріали. Картки PECS, улюблені ігри, заняття.

3. Давай знайомитися. Мета. Навчання дітей шаблонам застосування соціальної рутини. Матеріали. Немає.

4. Моя черга. Мета. Навчати дітей взаємодії з однолітками, навчати дотриманню правил гри, розвитку діалогу. Матеріали. Настільні ігри, на дитячому майданчику - гірка, м'яч, гойдалка.

5. Чий хід? Мета. Навчати дітей взаємодії з однолітками, навчання дотриманню правил гри, розвитку діалогу. Матеріали. Настільні ігри, на дитячому майданчику - гірка, м'яч, гойдалка.

6. «Закінчи недомальований малюнок (домалюй очі, хвіст)». Мета. Навчити дітей спільної діяльності, дотриманню правил. Матеріали. Папір, олівці, фарби.

7. «Продовж орнамент». Мета. Навчити дітей спільної діяльності, дотриманню правил. Матеріали. Папір, олівці, фарби.

8. Спільний малюнок.

Мета. Навчати дітей займатися спільною діяльністю, дотримуватись черговості, відчувати партнера, вчитися домовлятися, досягати компромісу.

Матеріали. Папір, олівці, фарби.

9. Що робить дівчинка? Мета. Навчити дітей розрізняти і називати дії, вживати дієслова у фразах. Матеріали. Немає. Реальні діти з групи, ситуації на вулиці.

10. Що їсть хлопчик? Мета. Навчити дітей розрізняти і називати дії, вживати дієслова у фразах. Матеріали. Немає. Реальні діти з групи, на вулиці.

11. Налий води. Мета. Навчати дітей виконання інструкцій поза контекстом завдань. Матеріали. Склянка, вода.

До кінця третього року навчання діти повинні навчитися:

Розпізнавати емоційно стан людей, персонажів казок, висловлювати співчуття; називати на прохання своє ім'я та прізвище, імена близьких дорослих і однолітків; вміти називати свій вік, день народження, місце проживання (місто, селище); звертатися до однолітка з елементарними пропозиціями, проханнями, побажаннями; вміти брати участь у колективній діяльності однолітків (ігровий, образотворчої, музичної, театральної та ін.); вживати складні мовні конструкції із застосуванням прикметників, дієслів; просити про допомогу; виконувати інструкції поза контекстом завдань; відповідати на питання про себе, своїх близьких; описувати предмети двома-трьома словами, вживаючи різні частини мови; грати в настільні ігри з однолітками, дотримуватися черговості, дотримуватися правил; грати в рухливі ігри з однолітками; реагувати на звернення дітей, відповідати їм, виконувати їхні прохання; для дітей, що використовують альтернативну комунікацію, вміти привертати увагу співрозмовника, звертатися з проханням; вміти будувати речення з двох, трьох слів, використовуючи картку «я хочу».

Четвертий рік навчання.6 років

Четвертий рік навчання є нібито підсумковим етапом всіх попередніх періодів навчання. Діти вже знайомі з основними шаблонами соціальної поведінки і правилами побудови і ведення комунікації. Тепер основне завдання розширювати ці знання й уміння шляхом збільшення соціальних і комунікативних шаблонів, тобто узагальнювати отриманий досвід у найбільшу кількість різноманітних соціальних ситуацій. Основне завдання цього етапу - це стимулювання спонтанної комунікації, а також ініціювання та ведення діалогу в малознайомих ситуаціях, з людьми різних соціальних сфер.

Завдання для четвертого року навчання.

Вчити дітей висловлювати свої почуття (радість, смуток, здивування, страх, сум, гнів, жалість, співчуття); вчити дітей розпізнавати зв'язок між вираженим емоційним станом і причиною, що викликала цей стан; формувати у дітей елементарну самооцінку своїх вчинків і дій; формувати у дітей уміння починати та підтримувати діалог зі своїми однолітками і дорослими; формувати у дітей найпростіші способи вирішення конфліктних ситуацій; навчати дітей навичкам партнерства в грі і спільній діяльності, вчити звертатися до однолітків з проханнями і пропозиціями про спільну гру та участі в інших видах діяльності; продовжувати формувати у дітей бажання брати участь у спільній соціальній діяльності (прибирання іграшок; годування і догляд за тваринами і рослинами в живому куточку; сервіровка столу, прибирання посуду; догляд за територією; вологе прибирання приміщення в дитячому садку і вдома; посадка цибулі і квітів в дитячому саду, на присадибній ділянці тощо); вчитися відповідати на запитання словами «так», «ні»; вчитися адекватно просити припинити небажану дію і т.д.

Навчання проводиться, в основному, в натуральному середовищі. Як правило - це спонтанне навчання, тобто діти виходять за рамки аудиторного навчання і в реальному середовищі застосовують отримані вміння.

Приблизний перелік вправ для навчання.

1. Як справи? Мета. Стимулювати дитини до діалогу, підтримувати прагнення до спілкування. Матеріали. Немає.

2. Город. Мета. Залучення дітей до колективної діяльності, дотримуватися правил, формувати вміння виконувати певний вид діяльності. Матеріали. Садовий інвентар, насіння, цибулини, розсада.

3. Зоопарк. Мета. Формування відповідальності, виконання обов'язків, дотримання правил. Матеріали. Тварини живого куточка, корм.

4. Пригощайся. Мета. Вчити виявляти турботу, ділитися іграшками чи солодощами. Матеріали. Іграшки, солодощі.

5. Соціальні історії. В цей період вже можна привчати дітей до самостійного вибору поведінки і контролю своєї поведінки. Для цього добре застосовувати метод «Соціальні історії», який представляє собою набір структурованих шаблонів поведінки. Соціальна історія - це коротка розповідь, що складається з 4-5 речень чотирьох типів:

описувальні речення - констатують місце, де ситуація відбувається; аналізуючи речення - дають розуміння причин, показують, чому це відбувається так; направляючі речення - показують, що треба робити; контролюючі речення - допомагають згадати потрібний шаблон в конкретній ситуації. Історії складаються індивідуально за потребою дитини, і дозволяють зняти рівень тривоги в реальному соціальному середовищі.

До кінця четвертого року навчання діти повинні навчитися.

Самостійно починати і підтримувати діалог зі своїми однолітками і близьким дорослим; вміти вирішувати конфліктні ситуації, наприклад, запрошувати дорослого; вміти грати в групові ігри, діяти за правилами, будувати послідовності дій, планувати; прагнути брати участь у громадській діяльності (прибирання іграшок; годування і догляд за тваринами і рослинами в живому куточку; сервіровка столу, прибирання посуду; догляд за територією; вологе прибирання приміщення в дитячому садку і вдома; посадка цибулі і квітів в дитячому саду, на присадибній ділянці тощо); відповідати на запитання: «так», «ні»; просити припинити небажану дію; описувати малюнки, дії з урахуванням їхньої функції; відповідати на різні запитання; розповідати маленькі історії; узагальнювати досвід у різних ситуаціях, поза школою; для альтернативної комунікації - вміти будувати розгорнуті пропозиції, описувати те, що відбувається, звертатися з проханнями, відповідати на запитання.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка