Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень



Сторінка14/15
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Мовленнєвий розвиток

Дизонтогенез мовленнєвого розвитку

Шостий рік.

Шестирічна дитина з аутизмом розуміє звернене до неї мовлення, може виконувати певні доручення. Але потребує постійного контакту з боку дорослого, щоб вступити у спілкування чи виконати якесь доручення. Йде на контакт зі знайомим дорослим, вслухається у його мовлення. Виконуючи завдання, прохання, дотримується заборони. Вступає у сюжетно-рольову гру з дорослим – впізнає та розрізняє людей за статтю, за віком, називає і вказує зображені предмети. На прохання може відповідати реченням з 2 – 3 слів, вступає в діалог, але репліки діалогу неповні, скорочені. Уважно протягом нетривалого часу може прослухати опис будь-якої іграшки, а на прохання – знайти її й показати. За запитаннями та в процесі дотикового контакту стисло описує предмет, який пропонує дорослий; зупиняє погляд на ілюстрації, стисло передає її зміст простими непоширеними реченнями.



Вікові можливості

Якщо у дитини розвинене мовлення, воно стає об’єктом її уваги. Вона активно грається словами, римами, смислами, експери­ментує, задовольняючи свої ділові, пізнавальні та особистісні потреби. Удосконалюються лінгвістичні властивості мовлення: зростає та урізноманітнюється словник: дитина розуміє та активно використовує в мовленні прикметники, дієслова, антоніми, синоніми і т. д.



Завдання розвитку.

Навчальні завдання: навчати дитину граматично правильно, з дотриманням лексико-граматичної сполучуваності будувати мікроконтекст та речення, збагачувати словник, сприяти розвитку опановування уміння самостійного діалогічного мовлення (вступати у спілкування) та уміннябудувати власне зв’язне висловлювання на задану тему.

Виховні завдання: спостерігати за поведінкою дитини під час розмови і навчати її: стояти прямо, не хитатися, руки вийняти з кишень, дивитися співбесіднику в обличчя, закріплювати правильна вимову звуків ш, с, ч. г, х. к, ф, ґ., знайомити дитину із способами визначення місця фонем у слові – голосних звуків а, о, у та із словами, що мають різні префікси, від чого залежить значення кожного слова: їдь – приїдь – виїдь – заїдь – під їдь.

Розвивальні завдання: навчати дитину дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів, порядку слів у реченні: Дай червоний фломастер. На червоне яблуко. Одягни червону шапку. Практичним шляхом в процесі предметно-практичної діяльності на різних заняттях (розвиток мовлення, образотворче мистецтво, трудові заняття) навчається правильно вживати слова в однині та множині, роді, числі, відмінку. Заохочуючи дитину до спілкування з домашніми тваринами, у її словник вводяться слова, що означають кличну форму та клички тварин: цуцику Тузику, котику Мурчику, корівко Зірко; навчаючи кликати диких тварин: ведмедику, зайчику, лисичко, вовчику. Водночас у мовлення вводяться слова, що означають прикметники вищого і найвищого ступеня: високий – вищий – найвищий, багато – більше - найбільше. Формуються уміння зосереджено слухати зміст казки, твору-мініатюри, вірша, які читає дорослий.

Організація життєдіяльності.

Дитина шостого року життя здатна спостерігати за працею інших людей в процесі їхньої трудової діяльності. Дорослий знайомить її з людьми різних професій: лікар, продавець, кухар, будівельник, листоноша кравець, міліціонер, водій, прибиральниця, чергова, швець. Організовує знайомство з інструментами, якими користуються люди у своїй діяльності: шпатель, ножиці, голка, викрутка, щітка, віник. Залучаючи дитину до сюжетно-рольових ігор, з’ясовує призначення й використання інструментів, навчає користуватися певними інструментами як іграшковими, так і натуральними. Знайомить з різноманітними матеріалами і виробами, які обробляють цими інструментами (тканина, папір, дерево, шкіра, глина, залізо, скло). Виховуючи любов до батьківщини, до рідної землі, дитину залучають до участі у різних народних та державних святах: свято урожаю, день учителя, День незалежності, 8 Березня, день матері, Різдво, Великдень, Новий рік. З цією метою розучують різноманітні віршики, пісеньки, танці, гаївки, веснянки, водять хороводи, залучають дитину до участі у різних інсценівках, знайомлять з характерними ознаками кожного свята, з атрибутикою свят. Знайомлячи дитину з порами року, дорослий звертає увагу на сезонні зміни в природі: зміни погоди, змінив способах праці людей у різні пори року в саду, на городі, на полі, на фермі; знайомить з працею людей у місті та в селі.



Сьомий рік

Вікові показники

Дитина чітко розрізняє у мовленні та звертанні займенники: я, вона, ти, ми, він, вона, воно, вони. Правильно, чітко вимовляє поставлені звуки. Деякі звуки (залежно від їх порушення), ще не автоматизовані. Будує речення з 3 –4 слів, намагається дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів, граматичного ладу мовлення. У мовленні адекватно вживає слова, що означають назви та дії предметів найближчого оточення. Менше уникає спілкування з дорослими та однолітками, намагається брати участь у діалозі на задану тему, адекватно конструює репліки діалогу, не перебиває співбесідника. У спілкуванні з дорослими та дітьми намагається вживати формули мовленнєвого етикету: слова ввічливості при зустрічі і прощанні, проханні, подяки. Уважно слухає казки та невеличкі розповіді, відповідає на запитання щодо їх змісту, завдяки позитивній мотивації, інтересу будує власне зв’язне висловлювання з 2-3 речень. Може переказати 2-3 реченнями прослухану казку, оповідання, адекватно вживаючи відповідну лексику. Починає розвиватися монологічне мовлення, продукує зв’язні висловлювання з 3 – 4 речень, які стосуються опису предмета або розповіді відповідно до запитань дорослого. При емоційній підтримці, заохоченні декламує невеличкі віршики, лічилки; разом з дорослим складає загадки описового змісту про тварин, птахів, квітів, предмети побуту.



Завдання розвитку.

Навчальні завдання: дитину навчають сприймати на слух і розуміти художні твори різних жанрів (казка, вірш, оповідання, пісня, гаївка, веснянка) тлумачити їхній настрій з наступним вживанням у власному мовленні образних виразів, пісеньок, повторів. Водночас навчається давати власну оцінку почутого. Висловлює ставлення до нього (подобається чи ні) персонаж, вчинки інших дітей. Дорослий спрямовує увагу дитини зосереджено слухати його розповідь, казку, вірш, оповідання, відповідати на запитання за змістом прослуханого чи побаченого на сюжетному малюнку, кадру діафільму, ілюстрації.

Розвивальні завдання: дитину тренують у вимові звуків ч – щ, ц- ць, слів: цукор, чобіт, щітка, цукерки, шапка, чашка, палець, кицька, дощ, кущ, щучка, ручка; у розрізненні слів, що різняться одним звуком: коса – коза, ніж – ріж, ліс – ліз, миска – мишка, жабка – шапка з одночасним введенням їх у мовлення в реченнях, які дитина складає разом з дорослим, користуючись предметами і сюжетними малюнками. Тренують у промовлянні швидкомовок, у яких є певні звуки, що важко даються дитині для вимови, вчать впізнавати голосні звуки у пропонованих словах, визначати кількість слів у реченні, формують знання про склад, уміння визначати простукуванням або проплескуванням кількість складів у слові. Навчають розповідати за серією сюжетних малюнків, за знайомим кадром з діафільму, складати оповіді з 3 – 4 речень, відповідаючи на запитання дорослого про враження від почутого, побаченого, про щось з власного досвіду. За даними зразками вчиться складати загадки про іграшки, знайомі речі; вчиться складати описові розповіді про людей, тварин, птахів, рослин, за якими спостерігала разом з дорослим. Лексика поповнюється присвійними прикметниками: мамин, бабусин, Вірин, братиків. Водночас дитину вправляють у доречному вживанні присвійних та вказівних займенників чоловічого, жіночого й середнього роду у різних відмінках: моя мама (мою, моїй, моєю), ця дівчинка (цій, цієї), цей стільчик (на цьому, під цим, над цим). Навчають за запитаннями переказувати почуту прослухану казку, оповідання; удосконалюють уміння дитини передавати інтонацію мовлення персонажів та героїв оповідань у процесі інсценізації прослуханих творів, ігор; послідовно відтворювати зображені події, діалоги персонажів, правильно вживати різноманітні граматичні форми іменників з прийменниками і без них.

Організація життєдіяльності.

Сьомий рік – останній рік перебування дитини у ДНЗ перед початком шкільного навчання. Дорослий готує її до навчання у класі разом з іншими дітьми, правильно організовуючи її життєдіяльність з метою майбутньої соціалізації та адаптації у школі. Насамперед знайомить з професією учителя, вихователя школи. Дитина дізнається, для чого діти ходять до школи, як потрібно готуватися до шкільного навчання, опановує обов’язки учнів. Її знання поглиблюють про рік, пори року, назви місяців, днів тижня, частини доби, уточнюють значення понять день – ніч, вчора – сьогодні – завтра.



Неабияке значення надається ознайомленню дитини з природними особливостями рідного краю: закріплюються знання про свійських і диких тварин, уточнюються спільні та відмінні ознаки між ними, особливості способу існування; більш детально знайомлять з птахами, рибами, формуючи знання про них: де живе, чим живиться, яка будова тіла (частини тіла), особливості поведінки, яку користь чи школу приносить людям. Організовані спостереження за зовнішніми змінами рослин відповідно до пір року забезпечують знання про особливості життєдіяльності рослин. Дитину навчають розрізняти види рослин: дерево – кущ – квітка; основні частини рослини: стовбур, корінь, гілки, стебло, листя, квіти. Водночас формують почуття турботи про свійських і диких тварин, птахів, навчають спостерігати за їхньою поведінкою, турбуватися про них (підгодівля взимку, виготовлення шпаківень весною, не нищити пташиних гнізд). У мовлення дитини вводиться емоційно-оцінна пестлива лексика, вона навчається відгадувати та складати загадки –описи про тварин, птахів, риб, рослини, розповідає вірші про них.
Мовленнєвий розвиток

Мета: Розвиток активного мовлення дитини, збагачуючи його різноманітними мовними засобами. Розвиток навичок читання. Розвиток активного та пасивного словника дитини. Формування уміння будувати речення.

Зміст роботи:

Розвиток активного словника. Збагачення експресивного мовлення трискладовими словами із відкритим складом (панама, ягода, какао, кубики та ін.), двоскладовими із закритими складами (банан, батон, обід, букет, котик та ін.) Збагачення мовлення дитини присвійними займенниками, а також розширювати діапазон дієслів (призначення предметів), прикметників, які використовує дитина у мовленні. Можна використати вправи «Чия рука, чиї вуха», «Що з цим роблять?», «Пошиємо сукню» та ін.

Гра «Чия рука, чиї вуха»

Мета: збагатити мовлення дитини присвійними займенниками, розвивати уміння впізнавати предмети за їх частинами.

Хід гри: логопед торкається до руки дитини і запитує: «Чия рука?», на що дитина відповідає: «Моя». Так продовжуємо з іншими частинами тіла, а також можна використати малюнки де зображені окремі частини тіла тварин та предметів, а дитина повинна впізнати та назвати предмет.

Розвиток навичок читання. Удосконалення навичок читання спрямоване на вміння дитини читати прості речення (котик сидить, собака біжить, корова мукає, змія повзе та ін.)

Формування уміння будувати речення. Навчаємо дитину самостійно будувати прості речення за візуальною підказкою (схемою) (він іде, корова лежить, бабуся сидить, я їм, сік на столі, ягоди в кошику та ін.)

Показники засвоєння змісту: дитина розуміє звернену мову, виконує інструкції; знаходить предмети за описом, розрізняє дорослих та дітей за статтю; будує речення за візуальною підказкою; у мовленні дитини присутні займенники, прийменники; може назвати призначення предмета.


6 років

Мета: Розвивати навички зв’язного мовлення. Розвивати уміння користуватися граматичними засобами рідної мови. Формування правильної звуковимови. Формування уміння вести діалог.

Зміст роботи:

Розвиток граматичної структури. Навчаємо дитину будувати приставні дієслова (під-, від-, за-, пере- ), змінювати структуру слова за числами та родами, формувати зменшено-пестливі іменники, узгоджувати прикметники з іменниками. Можна використати такі вправи : «Тварини та їх дитинчата», «Скажи лагідно», «Хто чим займається?», «Вгадай слово» та ін.

Гра «Скажи лагідно»

Мета: навчити дитину створювати зменшено-пестливі слова.

Хід гри: дитині пропонуються малюнки із зображеннями предметів, які дитина повинна назвати лагідно.

Розвиток зв’язного мовлення. Навчаємо дитину розповідати про сюжет малюнка чи серії сюжетних малюнків за планом чи за наслідуванням, а далі самостійно будувати прості розповсюдженні речення за сюжетним малюнком. У процесі можна використати вправи: «Сніжний ком», «Розшир речення» та ін.

Гра «Сніжний ком»

Мета: розвиток мовленнєвої уваги, уміння самостійно формувати речення.

Хід гри: логопед з дитиною по черзі складають речення, при цьому кожне наступне речення повинне починатися з останнього слова попереднього речення. Наприклад: 1. Вчора ми каталися на ковзанах. 2. Ковзани у мене нові.

Формування правильної звуковимови. Розвиток правильної звуковимови починаємо з розвитку у дитини уміння розрізняти на слух близькі за звучанням звуки (свистячі – шиплячі, дзвінкі – глухі, м’які – тверді, р-л), а постановка приголосних проводиться за індивідуальною програмою кожної дитини, з подальшою диференціацією та автоматизацією у мовленні.

Формування діалогічного мовлення. На цьому етапі ми навчаємо дитину вести діалог не відхиляючись від теми, відповідати на питання, вмінню вислухати співрозмовника, а також самому проявляти ініціативу у мовленнєвому спілкуванні. З цією метою можна використовувати вправи: «Закінчи речення», «Відповіла чи запитала», «Невідомий предмет», «Поєднай ситуацію і репліку» та ін., а також сюжетно рольові ігри з однолітками: «Приготуємо обід», «Розмова по телефону», «Знайомство», «У магазині» та ін..

Гра «Поєднай ситуацію і репліку»

Мета: розвивати уміння дитини дотримуватися теми у мовленні.

Хід гри: дитині пропонується набір назв ситуацій та набір реплік, які вона повинна поєднати між собою. Наприклад: мама і донька обговорюють святкування доньчиного дня народження – «Запросимо найкращих твоїх друзів», діти у краєзнавчому музеї – «Ці вози називаються гарбами. Ними возили солому».

Показники засвоєння змісту: дитина може розповісти про ситуацію, що її вразила, назвати ознаки предмета; спираючись на запитання дорослого можуть розповісти про зміст сюжетного малюнка, серії сюжетних малюнків; може запитати та відповісти на питання відповідно до теми розмови; користується засобами словозміни та словотворення; користується правилами ведення діалогу.

За готовністю до навчання, інтеграції до соціального середовища всіх аутичних дітей ми розподілили на дві категорії:

Категорія І. Діти, які не володіють мовленням, і яких було діагностовано за невербальними методиками. Їх поділено на такі групи:

— група аутичних дітей з розумовими вадами;

— група аутичних дітей з вадами поведінки;

— група аутичних дітей з вадами саморегуляції;

— група «психогенно-нечуючих та психогенно-сліпих» аутичних дітей;

— група аутичних дітей зі збереженою потребою в спілкуванні;

— група аутичних дітей з маніфестацією вокалізацій та криків, які заміщують активне мовлення;

— група аутичних дітей, індиферентних до живих та неживих об’єктів, що оточують, із нав’язливим домінуванням інших предметів та сильним захопленням ними.

Категорія II. Діти, які володіють мовленням і яких діагностували та оцінювали за вербальними методиками. Їх було поділено на такі групи:

— група аутичних дітей з розумовими вадами;

— група аутичних дітей з автономним мовленням, які характеризуються неспроможністю до активного мовлення та відсутністю мотивації ведення діалогу; монологічними захопленнями; декламацією віршів і текстів із газет, журналів, реклами тощо;

— група аутичних дітей з неконструктивною мовленнєвою діяльністю, які здатні підтримувати діалог, відповідати на запитання у індивідуально притаманний їм спосіб. Відповіді можуть мати такий характер заміщення: на питання «Де живеш?» можуть дати абстрактну відповідь; на питання, пов’язане з любов’ю до тата, дати відповідь про Діда Мороза, якого в цю хвилину очікує дитина; на питання «Що ти робиш?» відповісти віршами героя мультфільму;

— група аутичних дітей з активним нав’язливим мовленням, які маніпулюють реальною соціально-мовленнєвою ситуацією, перетворюють її на необхідне для них адекватне задоволення. При цьому заміщення можливої конструктивної мовленнєвої діяльності відбувається внаслідок розуміння дитиною власної неспроможності підтримувати діалог на таку тему, яка спочатку йому незрозуміла. І лише тоді, коли дитина «розшифрувала» мовленнєвий матеріал, вона включається в діалог, використовуючи «авторську мову». Йдеться про використання одних і тих самих політичних, соціальних, побутових тем, стилістичних конструкцій, запитань і відповідей, жартів, вигуків, які були вдало апробовані дитиною та незмінно «оселилися» в її свідомій мовленнєвій діяльності. Аутична дитина ехололічно (багато разів) повторює запитання співрозмовника, по-своєму його інтонує, а її відповідь має форму авторського аутистично-оригінального символічного, зрозумілого лише для дитини, мовлення. Як правило педагоги, батьки та інші діти, звикнувши до такої дитини, навчаються інтерпретувати її мовлення і спілкуються з дитиною в той самий спосіб, який вона, по суті, їм нав’язує з тим, щоб уникнути стану тривоги, страху, невротизму тощо;

— група аутичних дітей з резонерським контуром вербального мислення. Їхнє словесне спілкування нагадує шизофренічну симптоматику, коли дитина з кожного окремого приводу пропонує своє власне бачення і висловлює судження, висновки, застереження, психологічні враження, бажання, уявлення, установки тощо. Дітям цієї групи не важлива мета їхнього мовленнєвого висловлювання, головне для них — концентрація уваги людей на їхній особистості. Дитині здається, ніби якесь питання, що розглядається в родині, класі, на уроці, під час обіду, прогулянки, може вирішити тільки вона, оскільки краще на ньому розуміється і переживає за його результат;

— група аутичних дітей зі слабо модульованим, тихим, телеграфним мовленням. У процесі діалогу дитині хочеться «відбутися» в якості співрозмовника, вона страждає від самого факту мовленнєвої ситуації, хоча водночас, правильно розуміючи свою вербально-комунікативну роль і значення для оточуючих її людей, бере участь у спілкуванні. Аутичні діти правильно і точно вживають слова, які, однак, збіднюються через брак емоцій та інтонацій;

— група аутичних дітей зі збереженим мовленням, яке використовується лише в окремих ситуаціях і називається «елективним мутизмом». Суть цієї якості мовлення полягає у вибірковості ситуації, яку обирають діти. Все залежить від того, наскільки сприятлива, комфортна і, головне, соціально-психологічно безпечна ця мовленнєва ситуація. В одному випадку аутична дитина адекватно справляється зі своїми мовленнєвими функціями: відповідає на уроці, підтримує діалог, має бажання поговорити з іншою людиною, декламувати вірші, розмовляти і наставляти молодшу за себе дитину. А в іншому — «замикає рота», мовчить, не відповідає на запитання. Вивчивши шкільний матеріал, може його за допомогою аутомоторних дій голови ритмічно «розповісти», а в проблемній ситуації, коли виникає потреба про щось у неї дізнатися, сама пропонує способи, які допомагають порозумітися — картки, вказування пальцями тощо.

Напрямки корекційної роботи із формування комунікативної функції у дітей із аутизмом

Розвиток компонентів мовленнєвої системи

Для дітей із відсутніми вербальними навичками: формування мотивації до спілкування (створення ситуацій, в яких дитина буде зацікавлена в комунікації, потребуватиме її); виховання слухової, зорово-мовленнєвої уваги та пам’яті; розвиток тактильно-кінестетичних відчуттів; удосконалення моторики артикуляційного апарату; масаж м’язів органів артикуляції; розвиток розуміння зверненого мовлення (розширення, уточнення пасивного словника: предметного, дієслівного…); використання альтернативної, допоміжної комунікації (за методикою PEСS); формування передумов до оволодіння писемним мовленням (оскільки значна кількість дітей із РСА скоріше навчаються писати ніж говорити); удосконалення міміки, жестикуляції; сенсорна інтеграція.

Для дітей із певним рівнем розвитку мовлення: стимуляція мовленнєвої активності (створення ситуацій, в яких дитина буде зацікавлена у спілкуванні, потребуватиме його); розвиток фонетико-фонематичних процесів; розширення пасивного, формування активного словника; розвиток артикуляційної моторики (при потребі, використання логопедичного масажу); подолання ехолалій; формування граматичної будови мовлення; розвиток просодичної сторони мовлення (тембр, ритм, темп мовлення); розвиток гучності, висоти голосу; формування передумов до оволодіння писемним мовленням; удосконалення міміки, жестикуляції; виховання вміння починати бесіду, вести діалог.

Розвиток функцій та навичок, без яких неможливе формування комунікативної сфери: виховання здатності до емпатії (розуміння переживань, дотримання особистісного простору інших людей …); формування навичок генералізації, вміння узагальнювати, усвідомлювати спільне, концептуально цілісне; розвиток ігрової діяльності з партнерами (дотримання правил, почерговості гри, використання ігор на «ніби»… ) розвиток сфери наслідування; подолання порушень зорового контакту; розвиток пізнавальних процесів.

Що можна використати у роботі: дотримання правил; стереотипи (створення стереотипів, які будуть сприяти формуванню комунікації); зацікавлення дитини (з метою встановлення контакту, розвитку мовлення); ІКТ, комп’ютерні програми для розвитку мовлення (діти з аутизмом, у більшості випадків, швидко засвоюють навички роботи з комп’ютером).
Розвиток комунікативної функції мовлення 6 років

Дитина відповідає на жести та послідовно реагує на них; спонтанно звертається по допомогу при потребі; у знайомих ситуаціях не проявляє небажаної поведінки під час налагодження контакту із незнайомими, не потребує часу для адаптації (при умові, що комунікативний партнер володіє засобами за допомогою яких дитина спілкується); знає назви артикуляційних органів (щонайменше трьох); наслідує голоси тварин (щонайменше трьох); вибирає серед 5-ти музичних іграшок ту, що звучала; дитина розуміє значення іменників та дієслів (щонайменше 20-ти), хоча б 2-х прийменників та показує карточки з відповідним зображенням; виконує артикуляційні вправи перед дзеркалом; під керівництвом логопеда виконує вправи для розвитку дихання, голосу…; орієнтується у частинах свого тіла; виконує прості інструкції, які складаються із двох етапів («Візьми пляшку з водою та полий квіти»…); мотивацією для виконання завдань служать не лише ласощі, улюблені іграшки та заняття, але й похвала.

Для дітей, які володіють мовленням

Дитина правильно вживає від 25 слів; використовує мовлення для спілкування; може повторювати невпинно ті самі вирази і слова.

Для дітей, які не володіють мовленням

Альтернативна комунікація. На перший план виноситься структура речення. Дитина просить присутні та відсутні речі, використовуючи речення, яке складається з декількох слів. При цьому вона бере із своєї комунікативної книги символ для вираження “Я хочу/хотів би ” та приклеює його на “ смужку для речення ”. Також сформоване вміння діставати речення з комунікативної книги та звертатися з ним до свого комунікативного партнера або вручати йому.

Підготовка до оволодіння писемним мовленням:

Дитина копіює у зошиті коло, квадрат, трикутник (у зображеннях допускаються злегка хвилясті лінії, але розмір кутів має бути наближеним до зразків); дитина знаходить у «чарівному мішечку» щонайменше три іграшки на дотик із названих. Може скористатися зоровою допомогою; обводить контури предметів; знаходить пару до букв ( серед 5 пластикових букв знаходить дві однакові, при цьому не вимагається знання літер); вміє викладати нескладні узори із паличок (щонайменше 5-ти), зернин.

Розвиток комунікативної функції мовлення 7 років

Дитина може за потреби спонтанно відповісти на спроби налагодити контакт із нею; щонайменше робить спроби відтворювати мовленнєві звуки; серед малюнків із зображенням щонайменше 5-ти предметів визначає той, який видає почутий звук ( напр. за програмою «Світ звуків»); вміє спільно та почергово виконувати дії; вміє показати карточку зі своїм ім’ям; дитина знає свою стать; може виконати щонайменше три доручення («Встань, підстрибни і доторкнися до стіни»); виконує артикуляційні, дихальні, голосові вправи, за показами володіє прийомами самомасажу; мотивацією до роботи є похвала.

Для дітей, які володіють мовленням

Визначає наявність звуку у словах (гра «Злови звук»); правильно вживає щонайменше один займенник; дитину можна заохотити відповідати на запитання хоча б в обмежений період часу; дитина називає предмети та дії на малюнках та правильно вживає (від 30 слів).

Для дітей, які не володіють мовленням

Альтернативна комунікація. Дитина спонтанно вміє відповідати та задавати питання використовуючи відповідні картки («Я хочу», «Я бачу»…). Дитина користується щонайменше 50-ма картками.
Підготовка до оволодіння писемним мовленням:

Дитина орієнтується у зошиті; проявляє зацікавлення книжками; обводить за контуром, дотримуючись лінії зображений предмет; спонтанно малює, креслить лінії; під час перемальовування вертикальних ліній креслить щонайменше дві вертикальні, не потребує показу, щоб це виконати, довжина ліній наближена до взірця; дитина знаходить пари однакових букв (припасовує їх одну до другої на планшеті, щонайменше дев’ять букв ); дитина може переписати щонайменше сім друкованих літер (знання букв не вимагається).
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка