Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень



Сторінка7/15
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

Дизонтогенез мовлення 3 роки

Третій рік життя дитини

Третій рік життя дитини з типовим розвитком характеризується інтенсивним розвитком мовлення, становлення “Я-образу” дитини. Дитина з аутизмом на третьому році життя починає розуміти мовлення дорослих. У неї активно формується номінативна функція мовлення – називання предметів. Починає формуватися сигніфікативна (означальна) функція мовлення – перша інтелектуальна мовленнєва функція людини. Дитина починає розуміти, що слова, які означають назви відомих їй предметів, означають ці предмети, зображені іграшками чи намальовані. Водночас формується регулювальна мовленнєва функція – дитина починає розуміти смисл і адекватно реагувати на слова-речення: “так, ні, не можна, забороняю”, інколи виконуючи дії відповідно до цих заборон. Починає реагувати на слова, що означають назви предметів, але для засвоєння слів, що означають назви предметів потребує контакту з ними – “рука – предмет”.



Вікові можливості

Дитина прислухається до звуків, слів, починає розрізняти інтонації голосу, розуміти слова пов’язані з елементарними практичними діями (годування, одягання, купання), диференціює за допомогою дорослого імена рідних, має уявлення про назви деяких предметів, іграшок, тварин. Дитина починає розуміти та реагувати на слова-схвалення та слова-заборони.



Завдання розвитку.

Розвивальні завдання: розвивати мовлення трирічної дитини з аутизмом , оскільки воно значно відстає від мовлення трирічної дитини з типовим розвитком. Дорослий контролює дії дитини, слідкує за нею, зупиняє її і стимулює до розмови: “Що це? Хто це? Скажи: дай!” Власне мовлення для регулювання своєї поведінки дитина не використовує, вона не наказує собі щось робити, виконувати якусь дію, а робить мовчки.

Виховні завдання: спонукати дитину до активного спілкування. До комунікації не лише з тими особами, хто безпосередньо нею опікується і від кого залежать її природні потреби, а й самій проявляти ініціативу, інтерес до спілкування з різними людьми. Викликати позитивну мотивацію, інтерес до спілкування можуть лише цікаві для дитини теми для спілкування, у яких її мовлення супроводжується певними відповідними діями.

Навчальні завдання: навчати дитину виконувати артикуляційні вправи, дмухати “як вітер” – імітуючи разом з нею порив вітру, малює методом “рука в руці” сонечко, місяць, зорі, зображує політ літака, птахів, метелика; бризкає водичкою так, щоб дитина побачила, як іде дощ. Дитина постійно відволікається, зосереджується на власних почуттях, тому важливим стимулом її до роботи є опора на дитячий інтерес – зробимо і підемо ловити горобчика, метелика; підемо до пісочниці, по ласощі; підемо на подвір’я ліпити зі снігу сніжки й грати в сніжки, ліпити снігову бабу.
Організація життєдіяльності

З метою залучення до спілкування. Дитину вводять у контакт з дорослими та іншими дітьми – членами родини, з її однолітками з вулиці завдяки сюжетно-рольовим іграм, привертаючи увагу до спілкування чіткою вимовою слів, правильною артикуляцією звуків у них, прямим контактом: поглажування по голівці, по ручках, щоб вона постійно відчувала присутність дорослого і не “відходила у себе”. Постійно стимулюють до спілкування з іншими людьми, заохочують найменші прояви самостійності до контактів, хвалять, залучають до сюжетно-рольових ігор з різноманітними предметами: “погодуй кицю, цуцика, курчатко; розбери ляльку-неваляшку, їдемо машинкою до бабусі, зустріч у зоопарку. Завдяки таким іграм-діям вона вчиться правильно називати предмети, імітує їхні звуки, рухи; диференціює й класифікує предмети і явища за призначенням, формою, розміром, кольором, величиною. Навчається виконувати елементарні дії (разом з дорослим) – насипати у відерце пісочок у пісочниці, якщо взимку – сніг; супроводжуючи власні дії мовленням; викладати з піску різноманітні фігури, складати з пластмасових деталей конструктора різноманітні будівельні конструкції – башту, будинок, супроводжуючи дії словами. У мовленні починає вживати формули мовленнєвого етикету.



Якщо дитина відвідує дитячий садок, її обов’язково знайомлять з його працівниками: вихователі, няні, логопед, медсестра та інші, з якими їй прийдеться спілкуватися, з їхньою роботою, щоб зацікавити до спілкування, мовленнєвого контакту з ними.

Мовленнєві розлади простежуються чітко після трьох років. На відміну від здорових дітей простежується тенденція повторювати ті самі фрази, а не конструювати оригінальні вислови. Типові відстрочені або безпосередні ехолалії. Виражені стереотипії і тенденція до ехолалій призводять до специфічних граматичних феноменів. Особові займенники аутичні діти повторюють так само, як чують, тривалий час немає таких відповідей як „так” або „ні”. У мові таких дітей нерідко наявна перестановка звуків, неправильне вживання прийменникових конструкцій. Можливості розуміння мови також обмежені в дітей з аутизмом.

Водночас деякі діти, що страждають на аутизм, демонструють ранній і бурхливий розвиток мовлення. Вони із задоволенням слухають, коли їм читають, запам'ятовують великі уривки тексту майже дослівно, їхня мова вражає недитячістю завдяки використанню великої кількості виразів, властивих для мовлення дорослих. Однак, можливості вести продуктивний діалог є обмеженими. Розуміння мови ускладнене, є труднощі у розумінні переносного значення, підтексту, метафор. Особливості інтонаційного мовлення також вирізняє цих дітей. Порушений тон і ритм мовлення. Отже, незалежно від рівня розвитку мовлення, за наявності аутизму насамперед страждає можливість використання мовлення з метою спілкування.

Показники дизонтогенезу: мовлення в цілому формується із затримкою; ехолалія; палалія; неправильне використання відмінків; «дивне» мовлення; використання зайвих питань у дітей з мовленням; осмислена мова може не використовуватись; відтворення чудернацьких звуків; наполегливе використання деяких слів чи фраз.

Ресурси: будь-яка наявність мовлення є сигналом до комунікації.
Мовленнєвий розвиток

Мета: Виховання «учбових» (академічних) умінь (сидіти за столом, імітувати). Розвиток слухової уваги. Стимуляція м’язів кисті руки та кінчиків пальців, м’язів обличчя та артикуляційних органів, активних мовленнєвих точок. Розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання. Формування уміння виконувати прості інструкції: «Дай», «Покажи». Формування жестів «Так», «Ні». Формування потреби у мовленнєвому спілкуванні. Накопичення пасивного та активного (слова - звуконаслідування) словника.

Організація життєдіяльності

Налагодження емоційного контакту. Як відомо, діти з аутизмом дуже вразливі і тяжко переносять зміни у навколишньому середовищі, розпорядку дня самої дитини, адаптаційний період може продовжуватися протягом кільком місяців, тому перші 2-3 заняття присвячуються встановленню формального контакту (дитина не відчуває небезпеки від педагога). Для налагодження емоційного контакту можна використати ігри: «Годинничок», «Хустинка», «Хованки», «Сорока-білобока» та ін.

Гра «Годинничок»

Мета: налагодження емоційного контакту дорослого з дитиною.

Хід гри: На початку гри логопед звертає увагу дитини на годинник, потім пропонує пограти в годинничок. Дорослий сідає на підлогу, всаджує дитину до себе на коліна обличчям до обличчя, бере руки дитини у свої руки та починає імітувати хід годинника – здійснює рухи вперед назад разом з дитиною. Ритм можна змінювати. Гра супроводжується мовленням: - Тік-так…

У випадку, коли у дитини спостерігається негативна реакція на заняття за столом, перші заняття проводяться на підлозі, чи іншому комфортному для дитини місці. Предмет, який найбільш цікавий дитині, слід перекласти на стіл, поступово дитина все частіше підходитиме до столу і братиме в руки іграшку, страх зникне і можна буде займатися за столом.

Дуже важливо сформувати у дитини погляд «очі в очі». Для початку відпрацьовується фіксація погляду на предмет, іграшку, картинку, яку педагог тримає біля своїх губ. Поступово час фіксації погляду на предметі буде збільшуватися і замінюватися поглядом в очі.

Розвиток навичок імітації. Запорукою успішного навчання є вміння дитини імітувати рухи, дії дорослого, для досягнення цієї мети корисними будуть ігри : «Кошенята», «Доріжка», «Вежа», «Потяг», «Ляльковий обід» та ін.

Гра «Потяг»

Мета: розвиток імітації рухів дорослого, розвиток ігрових дій, конструювання.

Обладнання: кубики, іграшкові тварини, ляльки.

Хід гри: викладаємо кубики в ряд на підлозі чи на столі – вагони. На кожен кубик ставимо гумову іграшку – пасажири. Підштовхуючи останній кубик можна досягнути руху всього потяга вперед. Гра супроводжується мовленням. Якщо дитина не приймає участі у грі, чи у неї не виходить, використовуємо фізичну підказку. Включеність дитини у гру та її активність, обов’язково, підкріплюється.

Розвиток слухової уваги. Використовуються ігри: «Тук-тук», «Брязкальця», «Хто там?», «Слухай і виконуй» та ін.

Гра «Слухай і виконуй».

Мета: розвиток мовленнєвого слуху, уміння правильно сприймати інструкцію.

Хід гри: дитина стоїть на відстані 2 метрів від педагога. Дорослий дає команди, а дитина їх виконує (спочатку це дуже прості команди, наприклад: «Візьми», «Підніми», «Підійди», «Сядь»). Якщо дитина не приймає участі у грі, чи у неї не виходить, використовуємо фізичну підказку. Включеність дитини у гру та її активність, обов’язково, підкріплюється.

Розвиток дрібної та артикуляційної моторики. Процес стимуляції м’язів артикуляційного апарату та кисті руки, кінчиків пальців передбачає два напрямки роботи: пасивний (масаж), активний (статичні та динамічні вправи).

Для стимуляції м’язів кисті руки та кінчиків пальців можна використовувати такі ігри: «Рвемо папір», «Намотуємо клубок», «Прищепки», «Неслухняні кульки», «Їжачок», «Ніжки», «Барабанчик» та ін.

Гра «Барабанчик»

Мета: розвиток сили м’язів кистей рук, швидкості рухів пальчиків.

Хід гри: Сядьте з дитиною за стіл. Покладіть руки на стіл, покажіть, як можна барабанити по столу вказівним чи всіма пальцями.

  • Ось паличка-пальчик, гримить барабанчик!

Хай дитина повторить за вами. Далі барабанити можна у різних ритмах. Якщо дитина не приймає участі у грі, чи у неї не виходить, використовуємо фізичну підказку. Включеність дитини у гру та її активність, обов’язково, підкріплюється.

Для стимуляції м’язів обличчя та артикуляційного апарату використовують пасивні та активні вправи, серед яких: «Товстий – худий», «Розчешемо язичок», «Хто вміє посміхатися?», «Зайчик», «Хованки», «Молоточок», «Трактор», «Нагодуємо курчат» та ін.

Гра «Нагодуємо пташенят»

Мета: стимуляція жувальних м’язів, навчити дитину спокійно відкривати рот та утримувати таку позу кілька секунд.

Хід гри: дитина сидить обличчям до логопеда, який показує малюнок, де зображено пташенят з відкритими дзьобиками. Дитині пропонується відкрити широко ротик, витримати паузу кілька секунд (спочатку 1-2 секунди, далі поступово збільшується тривалість до 4-6 секунд), після чого кладемо у ротик дитини «зернятко» (маленький шматочок яблучка, печива, цукерки).

Розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання. Використовуються ігри: «Запускання корабликів», «Фокус», «Сніжинки», « Жовтогаряча кулька», «Пірнаємо», «Літачок» та ін.

Гра «Сніжинки»

Мета: розвиток мовленнєвого видиху.

Хід гри: логопед показує дитині паперову сніжинку, підносить до обличчя, губи щільно зімкненні. Тихо і спокійно видихаємо повітря – п, сніжинка затріпотіла. Необхідно слідкувати за тим, щоб дитина не надувала щоки, не напружувалась. Звук повинен звучати чітко, без додавання голосних. Якщо дитина не приймає участі у грі, чи у неї не виходить, використовуємо фізичну, візуальну чи іншу форму підказки. Включеність дитини у гру та її активність, обов’язково, підкріплюється.

Навчання дитини виконувати інструкцію «Дай». На першому етапі дитину навчають давати один предмет (слід обирати предмети, які часто зустрічаються у побуті. Далі навчають дитину відрізняти даний предмет з 2-3 не схожих на нього, якщо дитина безпомилково дає необхідний предмет можна переходити до наступного.

Формування жестів «так», «ні». З цією метою можна використовувати гру «Їстівне - неїстівне»

Гра «Їстівне – неїстівне»

Мета: відпрацювання жестів «так», «ні», уявлення про те, які продукти можна їсти, а які ні.

Обладнання: пляшечки різних розмірів та форми з їстівними та неїстівними продуктами.

Хід гри: дитині пропонується понюхати пляшечку із смачним їстівним запахом (банан), далі логопед запитує: «Хочеш ?», дитина жестом відповідає «Так». На перших етапах можна використовувати фізичну чи візуальну підказку. Логопед дає дитині банан. Наступною дитині пропонується понюхати пляшечку з неїстівним та несмачним запахом (нашатирний спирт). Логопед запитує: «Хочеш?», дитина жестом відповідає «Ні». З такою метою можна використовувати пляшечки зі смачним, але неїстівним запахом («ягідний» шампунь), у цьому випадку можна дитині трішечки спробувати та закріпити відповідь «Ні».

Формування вказівного жесту (інструкція «Покажи»). Навчання інструкції «Покажи» проводиться за тією ж схемою, що і навчання інструкції «Дай»,але тут можна використовувати малюнки вже знайомих предметів.

Накопичення пасивного словника починається вже при навчанні дитини виконувати інструкції «Дай», «Покажи». На першому році навчання ставиться на мету розуміння дитиною найуживаніших назв предметів, назв дій (стоїть, іде, сидить, їсть, спить), розрізнення понять «великий» та « маленький», «один» та «багато». Матеріалами для навчання можна використати іграшки, посуд, одяг, продуктами харчування, але предмети з кожної групи слід чергувати, щоб уникнути плутаниці. Також навчаємо дітей розрізняти граматичні форми однини та множини. З цією метою можна використовувати ігри: «Дзеркало», «Хто чим займається?» (опрацьовуються дієслова сидить, лежить, іде, стоїть) , «Великий, маленький», «Один, багато» та ін.

Гра «Дзеркало»

Мета: розширення пасивного словника – назви частин тіла, одягу, дій.

Хід гри: логопед разом з дитиною розглядають її відображення у дзеркалі.

  • Хто це там? Це наш Ваня. Покажи, де у тебе голова. Покажи, пальчики. А де у тебе маєчка? Потопай ніжками.

Накопичення активного словника. Мовленнєву активність дитину потрібно весь час стимулювати, створювати штучні ситуації, які провокують дитину звернутися за допомогою (покласти улюблені речі дитини у полі її зору, але не доступному місці; заховати частинку від пазла (якщо дитина ним зацікавилась і прийнялася його складати); заховати олівці (якщо дитина вирішила помалювати)і т.д.), давати дитині право вибору (хай дитина сама обирає, що сьогодні буде їсти чи одягати («Ти хочеш яблуко чи печиво?»).

На першому році навчання активний словник збагачується аморфними ловами, для цього використовуються ігри: «Літак», «Машини», «Пограємо на гітарі», «Гості», «На! Дай!», «Сімейні фотографії» та ін.

Гра «Сімейні фотографії»

Мета: розвиток імітації мовлення дорослого, закріплення в активному словнику дитини слів «я», «мама», «папа», «баба», «дід», «тьотя», «дядя».

Обладнання: сімейний фотоальбом дитини.

Хід гри: дитина сидить за столом, на столі фотоальбом. Логопед, показуючи на фотографію запитує: «Хто це?», далі сам відповідає – дитина повинна повторити. Правильна виконання завдання підкріплюється.

Показники засвоєння змісту: дитина має позитивне відношення до занять (сидить за столом, прояви агресії чи спостерігаються порівняно рідко); дивиться в обличчя співрозмовника (контакт «Очі в очі»); свої бажання та потреби виражає засобами комунікації (жести, прості слова); знаходить необхідний предмет серед 2-3 запропонованих і дає чи показує його (відповідно до інструкції логопеда); впізнає на фотографіях себе, близьких та називає їх; впізнає тварин та предмети, що звучать та називає їх словами – звуконаслідуваннями.

Розвиток комунікативної функції мовлення: дитина реагує на вказівний жест педагога ( дитина фіксує погляд на предметі, на який вказує педагог); адекватно реагує на фізичний контакт із оточуючими (дитина не проявляє агресії на контакт, проявляє радість, готовність до фізичного контакту, направляється щоб її підняли і легко погойдали, або взяли на руки і погойдали); реагує на звук (дитина проявляє реакцію на звук у вигляді руху очей, повороту голови у напряму джерела звуку: брязкальця, свистка та ін); звертається по допомогу ( напр. дитина вказує на бажаний предмет розташований у недосяжному місці рукою, звуками, використовуючи руку дорослого ); дитина розпізнає та подає предмет, який їй добре знайомий; реагує на голос педагога; дитина проявляє зацікавлення предметними малюнками (зображення не менше ніж 10/10 см); махає рукою на прощання; усвідомлює присутність особи; дитина проявляє зацікавлення предметними винагородами (ласощами, улюбленими предметами, іграшками); дитина адекватно реагує на своє відображення у дзеркалі.
Для дітей, які володіють мовленням: правильно вживає щонайменше одне слово з тих, які говорить; бавиться в ігри на почерговість вимови звуків; дитина може видавати неартикульовані звуки, незрозумілі слова.
Для дітей, які не володіють мовленням: використовує альтернативну комунікацію у вигляді обміну картинки на бажаний предмет (солодощі, напої, іграшки).

Художньо-естетичний розвиток

Музична діяльність

Дизонтогенез

Для аутичної дитини трьох років характерним є: повторення одноманітних фраз, відсутність ритму, інтонації та артикуляції; не адекватність сприйняття мелодії, ритму, відсутність реакції на них наспівуванням та рухами; не розуміння власних емоцій та емоцій інших, своєрідні сенсорні стимуляції та захоплення; наявність ехолалії можна подолати навчаючи дитину співу, розвиваючи її музичний слух; наявність ехолалії; дитина не прагне наслідувати дорослих; не адекватно сприймає мелодію, ритм і не реагує на них наспівуванням та рухами; ритмічними ударами в бубон не передає голосне і тихе звучання музики.
Вікові можливості

На другому роиі життя дитина уважно слухає фортепі­анну музику (3-4 хвилини з перервами, неперервне звучан­ня 15-20 секунд) та музикування на різних дитячих музич­них інструментах: тріолі, ксилофоні, губній гармошці. При розвиненій здатності до імітації вона звуконаслідує під час музично-рухових показів ("гав-гав", "няв-няв" і т. д.), підспівує окремі склади пісень ("а-а-а", "ай"), повторює рухи дорослого. Увага стає стійкішою, якщо знайомі мелодії виконуються на різних музичних інструментах. Охоче слухає знайомі піс­ні, підспівує окремі склади ("люлі-люлі", "ля-ля"), найпрос­тіші слова пісень ("Маша", "Катя", "на", "дам"). За показом дорослого самостійно виконує танцювальні рухи, відгукую­чись на назву пісні, знайому музику. На третьому роиі життя дитина слухає оповідан­ня в музичному супроводіи може впізнавати знайомі пісні; може при розвиненому мовленні підспівувати дорослому.

Завдання розвитку

Виховні завдання: викликати в дитини інтерес до музичних творів, бажання їх слухати розуміти настрій та образний зміст музики, навчати розрізняти контрастні особливості звучання музичного твору (голосно - тихо; швидко - повільно, високо - низько);

Навчальні завдання: ознайомлювати з дитячими музичними інструментами, контрастними за звучанням (барабан, брязкальця); при розвиненому мовленні заохочувати до підспівування і співу; учити пов'язувати рухи з музикою в сюжетних іграх, вправах, танцях;

Розвивальні завдання: розвивати у дитини велику та дрібну моторику, виконуючи різноманітні рухи: плескати в долоні й по колінах; плескати в долоні з одночасним притупуванням однією ногою; пружинисто похитуватися на двох ногах, притупувати ними; стукати підбором, поперемінно виставляючи вперед то праву, то ліву ногу, робити крок уперед — крок назад на носочках, кружляти, виконувати пружинку з невеликим поворотом тулуба вправо — вліво, бігати й крокувати по колу в заданому напрямку.

Музична гра позитивно впливає на фізичний розвиток дитини, є важливим засобом становлення рухів, розвиває вміння слухати музику, злагоджено діяти.
Організація життєдіяльності

Дорослий створює середовище, насичене різними приємними звуками людського голосу та музичних інструментів, і малюк чує, запам'ятовує, відтворює, може доповнити рухами, жестами, мімікою, збагатити словами. Залежно від віку варіюється кількість пісень з різними завданнями: для слухання, музично-рухового показу, звуконаслідування, складового співу музичних вправ; танців; музичних ігор. Важливо дотримуватися збалансованості різних видів музичної діяльності – слухання, приспівування, музичні рухи тощо. Добираючи пісні дорослий має пам’ятати: словниковий запас дитини ще дуже обмежений. Зрозумілим і цікавим для них має бути зміст пісень, коротких за текстом та легких для промовляння. Мелодія має складатися із повторюваних легких і коротких фраз.

Для корекції цих особливостей слід: використовувати музикотерапевтичні вправи, у яких дитина спільно із музикотерапевтом навчається модуляції голосу та співу та приспівування ритмічних пісень; застосовувати вправи із танцювальної терапії, на яких дитина, слухаючи музику навчається ритмічних рухів (перекладення музичного бубона з руки в руку); використовувати вправи із театральної терапії, де дитина виконуючи театральні ролі навчається диференціювати власні емоції та емоційні переживання інших (розігрування ролей позитивних та негативних казкових персонажів).Якщо дитина не прагне наслідувати дорослих та ритмічними ударами в бубон не передає голосне і тихе звучання музики. Цю властивість можна коригувати, спонукаючи її повторювати елементарні рухи за дорослим, наприклад вправа «мій настрій», у якій кожен із учасників групи зображає певним рухом, жестом свій настрій, а усі інші намагаються повторити його. Для того, щоб дитина навчилася передавати звучання музики слід зацікавити її хореографічними вправами, у яких вона повинна ритмічно хлопати у долоні, тупотіти ніжками, промовляти римовані вірші.
Художня література

Дизонтогенез

Дитина з аутизмом не проявляє зацікавлення до слухання казок, оповідань, та віршів та не відгукується емоційно на персонажів із певної казки, із затримкою повторює окремі слова, не відповідає на прості запитання, не бажає самостійно роздивлятися книжки-розкладинки та коментувати побачене, стежити за розвитком подій у художньому творі.

Вікові можливості

Дитина раннього віку сприйнятлива до слухання худож­ніх творів, особливо поезії малих форм, передусім фольк­лорної, та художніх творів, дійовими особами яких є діти й тварини. Вона емоційно реагує на казки, вірші, оповідання; відчуває ритм поезії, рухається відповідно до нього, вклю­чається у промовляння поетичних текстів; уважно слухає доступні вікові художні тексти; відповідає на запитання до­рослого, висловлюється з приводу сприйнятого, супрово­джує процес розглядання ілюстрацій у книжках, альбомах окремими словами, фразами.

Завдання розвитку

Створювати сприятливі умови для розуміння тем та змісту вірша, казки. Опановувати із дитиною навики читання окремих слів. Збагачувати художній досвід дітей на­родними та авторськими творами.

Організація життєдіяльності

Розвивальні завдання: дитина із аутизмом цього віку повинна збагачувати свою мовленнєву, ігрову, образотворчу діяльність, театральні дійства фрагментами сюжетів з літературних творів, бережно ставитися до книжок.

Навчальні завдання: для того, щоб навчити дитину із аутизмом читати слід використовувати багато листків білого цупкого паперу, який слід розрізати на полоски 60 х 10 см. А також вибрати червоний маркер, який малює широкі лінії і на кожній полосці написати по одному слову. Висота букв повинна не перевищувати 7,5 см. Слова слід писати друкованими буквами, тому що саме в такому вигляді дитина побачить їх у книгах. Букви обов’язково повинні бути написані жирними лініями. Товщина лінії повинна бути приблизно 1,5 см. і більше. Це необхідно для того, щоб дитині було легше розглянути слово.

Показники ефективної організації життєдіяльності дити­ни: упізнає персонажів казки на ілюстраціях, розповідає про них, свої переживання в малюн­ках, іграх, рухах; виявляє інтерес до поетичних творів, є чутливою до тих, які характеризуються мелодійністю, ритмі­чністю, чіткою римою; розуміє зміст поетичного твору, проявляє схильність до мовленнєвотворчої діяльності — разом з дорослим складає загадки, лічилки, короткі казки, ігрові діалоги, дитина опановує техніку читання по складах, які зображені на карточці... Саме в цьому віці закладаються основи майбутньої інтелектуальної діяльності, інтереси та здібності.
Театралізована діяльність

Дизонтогенез

У дитини із спектром аутизму не розвинене вміння концентрувати увагу та виражати власні емоції, вона не встановлює зорового контакту, не вміє співпереживати, виражати власний емоційний стан через міміку та жести, і не розуміє емоційний стан інших.

Вікові можливості

Дитина набуває вмінь та навичок сприймання театраль­ного видовища: впізнає та емоційно позитивно реагує на ро­зігрування драматизацій за змістом знайомих творів україн­ського фольклору; На другому-третьому роках жит­тя малюк в ігровій діяльності виконує дії відповідно до тек­сту, імітує рухи та дії, персонажів, повторює окремі з них (з іграшками, персонажами казок) за змістом казки під час повторного розповідання, показу; передає почуття мімікою, жестами, рухами, інтонацією, діями з іграшками. Розігрує (з допомогою дорослого) тексти забавлянок,-утішок, пісень, віршів із наочністю і без неї; повторює разом із персонажами звернення, примовки, наслідує окремі слова з відомих текстів.

Завдання розвитку

Виховні завдання: сприяти пізнаванню та усвідомленню дитиною: малих поетичних фольклорних жанрів (потішок, забавлянок, вір­шиків), їхнього призначення; різних видів театру (лялькового, тіньового); сутності змісту театральної вистави. Вправляти дитину в сприйнятті театралізованих дій, адекватному реагуванні на них, переживанні різноманітних емоцій.

Розвивальні завдання: розвивати вміння виражати власний емоційний стан чи казкових персонажів за допомогою міміки та жестів.

Організація життєдіяльності

Ефективною є така організація буття дитини, що пе­редбачає використання різних форм театралізованої діяль­ності — організовані дорослим у вигляді коротеньких за­нять (ігри-імпровізації, імпровізації-жарти, покази-драма-тизації, покази настільного театру, покази театру іграшок) та ініційовані самою дитиною (інсценування казок; примовляння віршиків, утішок, песту-шок; проспівування пісеньок, колискових в іграх-маніпуляціях з іграшками). Організація життєдіяльності дитини вважається ефективною, якщо вона проявляє зацікавлення у театралізованій грі, активна у ігрових ситуаціях, згідно із словами коротеньких віршиків, потішок, пісеньок, наслідує голоси тва­рин, птахів при відтворенні знайомих казок, поезій, фольк­лору; з інтересом та захопленням сприймає театралізовані вистави Організуючи театралізовану діяльність, дорослий вико­ристовує різноманітні матеріали, зокрема книжку-іграшку, книжку-розкладанку, настільний театр іграшок і т. д.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка