Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень



Сторінка8/15
Дата конвертації08.03.2016
Розмір2.93 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15

Креативний розвиток

Дизонтогенез

Інтерес дитини до гри і використання інших ігрових об’єктів помірний – дитина може виявляти невластивий інтерес до певної іграшки або використовувати її не за призначенням (наприклад, стукати іграшкою чи смоктати її).

Вікові можливості

Дитина в цьому віці— справжня дослідниця: спілкую­чись з природою та людьми, діючи з різноманітними пред­метами. У такий спосіб вона відкриває елементарні при-чинно-наслідкові зв'язки, залежності між людьми, людьми га предметами, людьми і природою, собою та довкіллям. Якщо на другому році життя в малюка переважає шлях практичних "спроб і помилок", то на третьому - набуває сили внутрішнє мислення, елементарне цілепокладання; дигина починає планувати свої дії та прогнозувати очікувані результати. Здатність до самодіяльності, прагнення до самостійності — важливий показник здатності та творчої активності.

Завдання розвитку

Розвивальні завдання: спонукати дитину до елементарних дослідницьких дій, коментувати та пояснювати їхні наслідки; надавати їй достовірну інформацію: навчати виділяти знайоме - незнайоме, головне - другорядне, однакове - схоже - відмінне;

Навчальні завдання: підтримувати прагнення розв'язувати елементарні проблеми, вдаватися до найпростіших форм розмірковування, заохочувати активне спостереження, обстеження доступного й безпечного; збагачувати радісні відчуття від самостійних відкриттів, підтримувати прагнення їх повторити; ознайомлювати з поняттями "безпечне" й "небе­зпечне" середовище, ілюструвати це прикладами, формува­ти поряд з мінімальною часткою життєво доцільного ризику виваженість та обережність.

Організація життєдіяльності

Буття і діяльність дитини має бути організовано так, щоб вона мала змогу вправлятися в умінні бачити нове у відомому й відоме у новому; знаходити в природному, предметному та соціальному довкіллі відмінне., схоже, од­накове; виділяти дивне, незвичне, чарівне, дивовижне то­що. Важливо розвивати в малюка почуття нового, що стимулюватиме спочатку самодіяльну, а згодом творчу ак­тивність; потребуватиме нових вражень, урізноманітню­ватиме буття дитини через виважену довіру, дозволить їй бути експериментатором, дослідником нового в природному, предметному та соціальному середовищі. Варто підтримувати прагнення дитини до творчої активності, схвалювати її конструктивні самостійні дії, не картати за помилки, формувати виважено-обережне ставлення до невідомого. У різних життєвих ситуаціях важливо надавати дитині можливість вправлятися у самостійності, радіти досягнен­ням, ініціювати бажання обходитися власними силами, звертатися по допомогу лише в разі об'єктивної необхіднос­ті.

ЗАГАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ КОМПЕТЕНТНОСТІ
РАННІЙ ВІК

(другий і третій роки життя)

Форми активності

Показники прояву



Фізична

Порушення м’язового тонусу (до гіпотонії або гіпертонії). Скованість незграбність, неритмічність і нескоординованість рухів. Манірність і химерність рухів, несподівані і своєрідні жести, нав'язливі рухові ритуали. Тенденція до моторної стереотипії в пальцях, руках, ходіння на пальчиках, одноманітний біг, стрибки з опорою на всю ступню. Нездатність розрахувати рухи за силою та амплітудою. Окремі складні рухи можуть виконуватись успішніше, ніж набагато легші. Розвиток дрібної моторики у окремих проявах відбувається раніше, ніж загальної. Точне і легке виконання спонтанних рухів у поєднанні з утрудненнях у довільній діяльності.




Соціально-моральна

  • 24 місяці.

Відрізняє батьків від інших, проте великої прив’язаності не виражає.

Воліє бути на самоті;

36 місяців. Може не допускати до себе інших людей; У дитини з аутизмом спостерігається утруднення формування розмежування власного «я» і навколишнього світу, слабкість або відсутність контактів по відношенню як до близьких, так і однолітків;, ігнорування присутності інших дітей та дорослих, неперенесення прямого зорового контакту «очі в очі», погляді ніби «повз», відсутність фіксації погляду на обличчі людини; відсутність посмішки і відповідних емоційних реакцій, затримання формування навичок побутової адаптації, освоєння звичайних, необхідних для життя, дій з предметами, утруднення оволодіння навичками охайності, гігієни, одягання, самостійної їжі і т.п..




Емоційно-ціннісна

Пізнавальна

Дітям з аутизмом характерна підвищена емоційна чутливість, глибока недостатність емоційних контактів, емоційна холодність або байдужість до близьких поряд з можливим симбіотичним зв’язком з матір’ю, поєднання байдужості і нечутливості до емоцій іншої людини з підвищеною чутливістю до стану матері, фіксація на неприємних враженнях, яскраво виражені страхи, яких складно позбутися, яскраво виражена потреба у захисті, підбадьорюванні, емоційній підтримці.

Для дітей з аутизмом характерним є відсутність живої цікавості, інтересу до нового, дослідження навколишнього середовища;. Схильність сприймати інформацію, ніби пасивно вбираючи її в себе цілими блоками. Реакція відходу від спрямованих на дитину впливів навколишнього середовища. Негативна реакція або взагалі відсутність будь-якої реакції при спробах залучення уваги до предметів навколишньої дійсності.

Дітей аутистів цікавлять не стільки зміст, скільки деталі. Деталі для них є важливішими, і вони не втрачають своєї цінності навіть після розгадки, тобто після отримання цілісної картини. Ціле не має для них інтересу, інколи головоломки вони розгадують у зворотному порядку. А коли розгадка готова, така дитина навіть не дивиться на результат. Дитина з аутизмом, наприклад, побачивши маріонетку, може довго вдивлятися в її очі чи інші окремі частини, не звертаючи увагу на те, що це є цілісний предмет.

Мовленнєва

Для дитини з аутизмом характерна виражена недостатність або повна відсутність потреби в контакті з оточуючими людьми, притаманне ігнорування присутності інших дітей та дорослих, обмежене використання жестів та їх незграбність, відсутність вказівного жесту, обмеженість можливості розуміння мовлення, відсутність реакції на звернене мовлення, в тому числі і на власне ім’я. Іноді спостерігається мутизм – відсутність мовлення – у значної частини дітей, слабкість артикуляцій, відсутність формування простої фрази, ехолалії – повторення почутих слів та фраз – часто відірвані у часі, слова-штампи, фрази-штампи, фонографічність мовлення, що часто при хорошій пам’яті створює ілюзію розвинутого мовлення. У мовленні такої дитини відсутнє звертання, нездатність до ведення діалогу при достатньому розвитку монологічного мовлення. Характерна автономність мовлення, пізня поява у мовленні особистих займенників, особливо «я», і їх неправильне використання, порушення семантичної сторони мовлення (метафоричні заміщення, розширення або надмірне, до буквальності, звуження тлумачення значення слів), відсутність слів «так» і «ні», широке використання неологізмів поряд з нездатністю до словотворчості, порушення синтаксичної будови мовлення, звуковимови та граматичної сторони мовлення, порушення мелодики мовлення: голос надто тихий або надто голосний, порушення просодичних компонентів мовлення (відхилення тональності, швидкості, ритму, інтонаційного переносу).



Художньо-естетична

Повторення одноманітних фраз, відсутність ритму, інтонації та артикуляції; - не адекватність сприйняття мелодії, ритму, відсутність реакції на них наспівуванням та рухами. Не розуміння власних емоцій та емоцій інших, своєрідні сенсорні стимуляції та захоплення. Наявність ехолалії можна подолати навчаючи дитину співу, розвиваючи її музичний слух. Наявність ехолалії. Дитина не прагне наслідувати дорослих не адекватно сприймає мелодію, ритм і не реагує на них наспівуванням та рухами. Ритмічними ударами в бубон не передає голосне і тихе звучання музики.

Творча

Для аутичної дитини характерним є монотонність ігор, фантазій, інтересів, ігнорування іграшки;ігри з відблисками, тінями, світлом, маніпулювання з неігровими предметами, що дають сенсорний ефект (тактильний, зоровий, нюховий), переваги у грі неспеціалізованим іграшкам (яскраві кубики, намисто і т.д.), побутовим предметам (папірці, ганчірочки і т.д.) поряд з бажанням діяти з матеріалами (пісок, вода) та інтересом до просто фізичних ефектів при діях з предметами (скрип дверей, шум води, шурхіт паперу, «зайчик» від дзеркала і т.д.), некомунікативна гра поодинці, у відокремленому місці.

В аутичної дитини є улюблені ігри, одна чи декілька. В таких іграх вона може годинами маніпулювати предметами, виконуючи дивні дії. Основні особливості таких ігор: ціль та логіка гри, зміст дій часто є незрозумілими для оточуючих, в цій грі є лише один учасник – сама дитина, повторюваність: дитина постійно здійснює один і той же набір дій та маніпуляцій, незмінність: гра, протягом тривалого часу, залишається незмінною, тривалість: дитина може бавитися в таку гру роками.



ДОШКІЛЬНЕ ДИТИНСТВО
МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(четвертий і п’ятий роки життя)
ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІКУ. ДИЗОНТОГЕНЕЗ.
Фізичний розвиток:

Порушення м’язового тонусу (до гіпотонії або гіпертонії); нездатність розрахувати рухи за силою та амплітудою; незграбна моторика, неритмічні, незграбні, вайлуваті, скуті або неточні рухи з тенденцією до моторної стереотипії в пальцях, руках, ходіння на пальчиках, одноманітний біг, стрибки з опорою на всю ступню; манірність і химерність рухів, несподівані і своєрідні жести, нав'язливі рухові ритуали; надзвичайна граційність і спритність, координація довільних рухів, що втрачається при довільному виконанні рухових дій; розвиток дрібної моторики у окремих проявах відбувається раніше, ніж загальної; успішніше виконання складних рухів поряд з неможливістю виконання легших.

Психосоматика:

Головні болі, стреси, швидка стомлюваність; дефіцит уваги, метушливість, відволікання і гіперактивність; поганий апетит, слабкість інстинкту самозбереження; слабкість або відсутність реакцій на дискомфорт; слабка реакція на зовнішні і внутрішні подразники.

Сенсорний розвиток:

Гіперчутливість або гіпочутливість до сенсорних стимулів у навколишньому середовищі; хвороблива реакція на звичайні звуки, світло, колір або дотик, характерна не тільки підвищена ранимість, а й тенденція надовго фіксуватися на неприємних враженнях; низькі сенсорні пороги з вираженим негативним фоном відчуттів, підвищеною готовністю до реакцій тривоги і страху; спотворення цілісної картини реального предметного світу і витончене виокремлення окремих, афективно значущих, відчуттів власного тіла, а також звуків, кольорів, форм оточуючих речей; дисфункції візуального сприймання.

Пізнавальний розвиток:

Відсутність живої цікавості, інтересу до нового, дослідження навколишнього середовища; схильність сприймати інформацію, ніби пасивно вбираючи її в себе цілими блоками; реакція відходу від спрямованих на дитину впливів навколишнього середовища; негативна реакція або взагалі відсутність будь-якої реакції при спробах залучення уваги до предметів навколишньої дійсності; труднощі довільного навчання, цілеспрямованого розв’язання реально виникаючих задач; нездатність переносити здобуті навички у аналогічні ситуації.

Психічний розвиток:

Порушення взаємодії психічних функцій; нерівномірність, парціальність інтелектуального розвитку; дефіцит психічної активності; швидка виснаженість і перенасиченість будь-якою цілеспрямованою активністю; порушення цілеспрямованості, утруднення у концентрації уваги; грубі порушення цілеспрямованості і довільності уваги; хороша механічна пам'ять поряд з труднощами довільної пам’яті; труднощі зрозуміння часу, тривалості, визначення послідовності подій, причин і наслідків; складності у символізації, перенесення навичок з однієї ситуації в іншу.

Мовленнєво-комунікативний розвиток:

Виражена недостатність або повна відсутність потреби в контакті з оточуючими людьми; ігнорування присутності інших дітей та дорослих; обмежене використання жестів та їх незграбність; мутизм – відсутність мовлення – у значної частини дітей; слабкість артикуляцій; відсутність формування простої фрази; ехолалії – повторення почутих слів та фраз – часто відірвані у часі; слова-штампи, фрази-штампи, фонографічність мовлення, що часто при хорошій пам’яті створює ілюзію розвинутого мовлення; відсутність у мовленні звертання, нездатність до ведення діалогу при достатньому розвитку монологічного мовлення; автономність мовлення; пізня поява у мовленні особистих займенників, особливо «я», невідповідність вживання займенників; порушення семантичної сторони мовлення (метафоричні заміщення, розширення або надмірне, до буквальності, звуження тлумачення значення слів); відсутність слів «так» і «ні»; широке використання неологізмів поряд з нездатністю до словотворчості; порушення синтаксичної будови мовлення; аграматизми;

Соціально-моральний розвиток:

Запізніле формування розмежування власного «я» і навколишнього світу; неперенесення прямого зорового контакту «очі в очі»; погляді ніби «повз»; відсутність фіксації погляду на обличчі людини; відсутність посмішки і відповідних емоційних реакцій; ігнорування присутності інших дітей та дорослих; слабкість або відсутність контактів по відношенню як до близьких, так і однолітків; затримання формування навичок побутової адаптації, освоєння звичайних, необхідних для життя, дій з предметами; затримання оволодіння навичками охайності, гігієни, одягання, самостійної їжі і т.п.; прагнення до повного домінування і контролю над оточуючими людьми.

Емоційно-ціннісний розвиток:

Глибока недостатність емоційних контактів; підвищена емоційна чутливість; відсутній емоційний контакт з оточуючими людьми; емоційна холодність або байдужість до близьких поряд з можливим симбіотичним зв’язком з матір’ю; поєднання байдужості і нечутливості до емоцій іншої людини з підвищеною чутливістю до стану матері; фіксація на неприємних враженнях; яскраво виражені страхи, яких складно позбутися; яскраво виражена потреба у захисті, підбадьорюванні, емоційній підтримці; проблеми з розумінням логіки іншої людини, її уявлень та намірів; труднощі у адекватному вираженні власних станів (емоцій, почуттів, бажань тощо).

Поведінка:

Можлива польова поведінка: хаотичне переміщення у просторі кімнати без зосередження уваги на навколишніх предметах; стереотипність поведінки; деструктивність поведінки; негативізм; страх новизни, будь-яких змін у навколишньому середовищі; вимога до дотримання стабільності у навколишньому середовищі: однакова їжа, один і той самий одяг, постійний маршрут прогулянок тощо; хвороблива прихильність до рутинного, постійного (звичного) порядку; одноманітна поведінка зі схильністю до стереотипних рухів; аутостимуляції компенсаторного характеру, як засіб підняти свій тонус і заглушити дискомфорт: надавлювання на очні яблука, шурхотіння папером, розгойдування, обертання предметів перед очима; стереотипні рухи: помахування руками, застигання в певних дивних позах на тривалий час, вибіркове напружування окремих м'язів і суглобів, біг по колу або від стіни до стіни, стрибки, кружляння, розгойдування, лазіння по меблях, перестрибування зі стільця на стілець, балансування; стереотипні дії з об'єктами: невтомне трясіння мотузочком, стукання палицею, розривання паперу та ін.

Ігрова діяльність:

Монотонність ігор, фантазій, інтересів; ігнорування іграшки; маніпулювання з неігровими предметами, що дають сенсорний ефект (тактильний, зоровий, нюховий); переваги у грі неспеціалізованим іграшкам (яскраві кубики, намисто тощо), побутовим предметам (папірці, ганчірочки і т.д.) поряд з бажанням діяти з матеріалами (пісок, вода) та інтересом до просто фізичних ефектів при діях з предметами (скрип дверей, шум води, шурхіт паперу, «зайчик» від дзеркала тощо); ігри з відблисками, тінями, світлом; не комунікативна гра поодинці, у відокремленому місці; нестійкість рольової гри (якщо вона присутня), переривання безладними діями, імпульсивною зміною ролі, яка теж не отримує свого розвитку.

Молодший дошкільний вік
Освітньо-корекційні завдання

Форма активності: фізична

Освітньо-корекційне завдання: навчити дитину оволодінню навичками догляду за своїм тілом та використанню за призначенням предмети побуту та вжитку. Розширювати елементарні уявлення дитини про будову людського тіла. Збагачувати руховий досвід дитини, орієнтуючись на іі індивідуальні можливості та особливості. Виховувати наполегливість, витримку, бажання виконувати рухові дії правильно і отримувати від цього задоволення.

Форма активності: соціально-моральна

Корекційне завдання: розвивати у дітей з аутизмом фіксацію погляду на обличчя у спілкуванні та формувати відповідні емоційні реакції. Формувати навички організованої поведінки вдома, на вулиці, в громадських місцях, привчати до культурного споживання їжі та догляду за власним тілом, навчати бути уважним до дорослого та його звернень; вітатися, прощатися, дякувати за надану допомогу.

Форма активності: емоційно-ціннісна

Корекційне завдання: навчити дитину виражати власні негативні емоції у соціально адекватній формі. Розвивати культуру прояву почуттів, виразно виражати своє позитивне ставлення до когось/чогось, стримувати свої недоброзичливі прочви щодо інших; навчати елементарних форм вербалізації власних переживань.

Форма активності: пізнавальна

Корекційне завдання: розвивати у зацікавленість у навчальній діяльності. Сприяти розвитку пізнавальної активності дитини в різних сферах життєдіяльності, вправляти в обстеженні предметів, об’єктів, людей, порівнювати між собою; збагачувати досвід використання сенсорних еталонів.

Форма активності: мовленнєва

Корекційне завдання: навчити дитину вимовляти прості речення та слова «так», «ні». Удосконалювати слухові відчуття, розвивати артикуляційні уміння; розвивати відчуття ритмомелодики поетичного твору, вдосконалювати звуковимову, вправляти в чіткій вимові всіх ненаголошених голосних та твердих і м’яких приголосних.

Форма активності: художньо-естетична

Корекційне завдання: розвивати у дітей прагнення до творчості (художньої, музичної, пісенної). Заохочувати дитину до експериментування і створення простих образів фарбами, олівцями, фломастерами, а також за допомогою глини, пластиліну, готових аплікаційних форм. Вчити вдивлятися в лінії, форми, плями, силуети у власних творах, знаходити подібність з предметами та явищами. Долучати до споглядання краси природи.

Форма активності: творча

Корекційне завдання: формувати у дітей прагнення до художньої діяльності (малювання, ліплення, створення аплікацій). Виховувати потребу і готовність виявляти елементи творчості в різних видах та умовах організації діяльності, надавати реальну можливість експериментувати, досліджувати, схвалювати виявлення творчої ініціативи. Формувати у дитини вміння співвідносити необхідні та доцільні для якісного виконання норми з можливістю проявити самодіяльність і творчий задум.

ОСНОВНІ ЛІНІЇ РОЗВИТКУ

Фізичний розвиток

Дизонтогенез

4 роки для фізичного розвитку аутичної дитини характерним є:

наявність стереотипних рухів певними предметами або частинами тіла; дитина ходить і бігає неадекватно (наприклад, на пальчиках, підскакуючи); справляє враження надзвичайно неспокійної (при підвищеному рівні активності) або надзвичайно безініціативної (при пониженому рівні активності).

Для аутичної дитини цього віку характерним є трясіння руками або плескання як вияв емоційного збудження, гойдання або розхитування туди-сюди; дитина крутить очима, пальцями, руками, шиєю, розмахує руками та предметами.

Для корекції фізичного розвитку дитини цього віку слід використовувати: вправи у яких дитина перекладає певні предмети (пазли, кружечки) з руки в руку; кидання м’ячиків у корзинку.

5 років для фізичного розвитку характерним є:

нав’язливе повторення певних одноманітних дій (ритуалів) і виникає сильне збудження, якщо вони порушуються; дитина оволодіває елементарними навичками догляду за своїм тілом. Але не використовує за призначенням предмети побуту та вжитку, основні засоби зв’язку, знаряддя, прилади, матеріали.

Для корекції цих особливостей слід використовувати ігри з м’ячем , надувними кульками, соціальні тренінги, наприклад («День народження», «йдемо в гості»).
Вікові можливості

Триває розвиток дитячого організму, всіх його органів та систем. Удосконалюються фізіологічні функції, обмінні терморегуляційні процеси, діяльність серцево-судинної і дихальної систем, що зумовлює зниження частоти серцевих скорочень та частоти дихання за хвилину. Видозмінюється форма грудної клітки, інтенсивно формуються череп, кістки рук, тазу, вигинів стопи та хребта. Знижується темп розвит­ку легенів. Поступово формується тип грудного та грудо­черевного дихання. Відбуваються структурні зміни у м'язо­вих тканинах, інтенсивно розвиваються моторні функції, зростає потреба в руховій активності та самостійних діях. Збільшується вага мускулатури (особливо нижніх кінці­вок), зростає сила та працездатність м'язів.

Завдання розвитку

Виховні завдання: ознайомлювати дитину з чинниками здоров'я; формувати практичні вміння дбати пре власне здоров'я, фізичний гарт, безпеку свого організму Розширювати елементарні уявлення про будову людського тіла. Збагачувати руховий досвід кожної дитини, орієнтую­чись на її індивідуальні особливості та можливості. Вихову­вати наполегливість, витримку, бажання виконувати рухові дії правильно та гарно, діставати від цього задоволення. Викликати інтерес до фізичних вправ, рухливих ігор з елементами спорту. Сприяти руховій активності, самостійності та творчості в процесі організації рухової діяльності.

Навчальні завдання: збагачувати знання, вдосконалювати вміння й навички з, трудової діяль­ності:: навчати дитину брати посильну участь у створювальній праці, планувати свої дії, користуватися знаряддями та матеріалами, підпорядковувати свої дії меті, свідомо регулю­вати поведінку, узгоджувати власні дії з діями інших, домага­тися високої якості виконання, радіти спільним досягненням.

Організація життєдіяльності

Молодший дошкільник потребує фізичної та психічної захищеності. Дорослий створює безпечні для його фізич­ного благополуччя та гарного самопочуття умови, показує і розповідає про існування корисного і шкідливого, безпеч­ного і небезпечного, вправляє в умінні бути обережним та вмілим під час виконання рухів різної складності, працює над засвоєнням дитиною елементарних правил безпечної поведінки серед незнайомих предметів, обережного корис­тування колючими та гострими предметами; правильного поводження на воді, на льоду; безпечних дій під час ігор з піском тощо. Батьки і педагоги дбають, щоб обладнання відповідало вікові дітей, а освітлення, якість хар­чування, чистота приміщення — гігієнічним нормам. До­рослий запобігає дитячому травматизму, отруєнню їжею, втомлюваності дитини. Він виявляє до неї повагу, добро­зичливість, довіру, позитивно оцінює вкладені у предмет-но-практичну та м'язову активність вольові зусилля та старанність дошкільника.

Загартовування Тривають усі види загартовування діт тей, у приміщенні підтримується температура повітря у ме­жах +19/+20 °С. Денний сон організовується з доступом сві­жого повітря. Проводиться загартовування сонцем під час ранкової прогулянки у весняно-літній період року. Забезпе­чується щоденне перебування дітей на свіжому повітрі. Прогулянка в зимовий період здійснюється при температурі до -18/-22 °С. За низьких температур її тривалість скорочу­ється.

Фізкультурно-оздоровча робота.

Щодня проводяться заняття з фізичної культури тривалістю 20-30 хв (двічі на ждень у спортивній залі, двічі— на свіжому повітрі в усі пори року, раз на тиждень — пішохідний перехід) 6-9 хвилинна ранкова гімнастика та гігієнічна після денного сну. Дорослий залучає дітей до спільних рухливих ігор і фізичних вправ, привчає гратися дружно, дотримуватися основних правил. Тривалість рухливих ігор, фізичних вправ на прогулянках становить 35—45 хв. Дорослий прищеплює та закріплює навички культурної поведінки молодшого дошкільника за столом, вправляє в умінні правильно сидіти під час прийому їжі, користуватися столовими приборами (ложкою виделкою, ножем, серветкою тощо);

Дорослий звертає увагу дитини на те, що стать людини проявляється у зовнішності, поведінці, діяльності. Разом з нею визначають найістотніші відмінності між хлопчиками і дівчатками, хлопчиком та чоловіком, дівчинкою – жінкою; знаходять між ними спільне. Дорослий також ознайомлює дитиину з правилами безпечного перебування вдома, дитячому садку, на спортивному майданчику.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка