Програма вступного іспиту



Сторінка2/4
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4

РОЗДІЛ II. РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

Бесіда як метод розвитку діалогічного мовлення дітей. Особливості підготовки і методики проведення бесіди з дітьми старшого дошкільного віку.

Бесіда – основний метод розвитку діалогічного мовлення у дітей.

Види бесід залежно від мети і методу: вступна, супроводжуюча, заключна, узагальнююча бесіди; відповідно до змісту: пізнавальна, етична.

Структура бесіди. Активізація уваги дітей на початку бесіди. Логічно завершені етапи основної частини бесіди: розглядання картини, художнє читання тексту, обговорення елементів продуктивної діяльності дітей тощо. Прийоми, націлені на постійну мобілізацію уваги, памяті, активізацію мислення та мовлення дітей. Заключна частина бесіди.

Вимоги до запитань і відповідей. Види запитань. Запитання залежно від характеру розумових завдань:репродуктивні, евристичні. Запитання залежно від ролі й місця в бесіді: основні, допоміжні ( навідні, підказуючи).

Педагогічні погляди Є.Тихєєвої, А.   Богуш, Н.   Гавриш, Є.   Короткової, А.   Радіної, Є.   Фльоріної щодо методики проведення бесід з дітьми старшого дошкільного віку.


Методи словникової роботи. Спрямованість педагогічної роботи на збагачення словникового запасу дітей різних вікових груп.

Групи методів словникової роботи: методи безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім та опосередковані методи.

Методи безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім: спостереження, екскурсії-огляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії за межі садка, розглядання та бесіда за репродукціями картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинками, показ діафільмів, кінофільмів, різного виду театрів.

Опосередковані методи: читання оповідань та віршів пізнавального змісту, бесіди, усна народна творчість, словесні дидактичні ігри.

Є.І.Тихєєва   автор екскурсій-оглядів. Їх значення в збагаченні словника дітей. Використання предметних картинок і сюжетних дидактичних картин.

К.Д.Ушинський про значення предметної картинки для словникової роботи з дітьми.

Дидактичні ігри та вправи, їх види.

Зміст та напрямки словникової роботи в кожній віковій групі за чинними програмами розвитку та виховання дітей дошкільного віку. Ускладнення змісту словникової роботи з урахуванням вікових особливостей дітей.


Зміст та методика навчання дітей звуковому аналізу слів.

Навчання дітей звукового аналізу слів   головне завдання занять з грамоти в старших групах дитячого  садка. Дослідження Д. Ельконіна й Л. Журової щодо навчання дітей звуковому аналізу слів.

Зміст навчання дітей звуковому аналізу слів в кожній віковій групі.

Ознайомлення дітей з термінами «слово», «звук», кількістю звуків у словах, формування умінь інтонаційно виділяти звуки в ігрових вправах і ситуаціях; визначати перший і останній звуки у слові, придумувати слова з відповідним звуком.

Ознайомлення з реченням, кількістю слів у ньому, з голосними й приголосними звуками, формування умінь визначати місце звуків у слові за допомогою схем і фішок.

Етапи навчання дітей звуковому аналізу слів за допомогою фішок і схем.

Використання ігрових прийомів під час звукового аналізу слів. Врахування індивідуальних особливостей дітей. Методика навчання розрізнення голосних і приголосних, твердих і м’яких звуків. Ознайомлення з голосними буквами. Закріплення словорозрізнювальної функції звуків.

Характеристика звуків за істотними ознаками.


Завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Їх характеристика.

Врахування триєдиної мети мовленнєвого розвитку і навчання мови на етапі дошкільного дитинства.

Завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку: виховання звукової культури мовлення, розвиток словника, формування граматичної правильності мовлення, розвиток зв’язного мовлення, формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Значення виховання звукової культури мовлення для дітей дошкільного віку. Підгрупи мікрозавдань виховання звукової культури мовлення у дітей.

Розвиток словника  центральне завдання лексичного розвитку в дошкільному віці. Оволодіння дитиною структурно-системними зв’язками   семантичними полями. Їх роль в процесі говоріння. Завдання змісту лексичної роботи .

Формування граматичної правильності мовлення. Засвоєння морфології, словотвору, синтаксису. Навчання дитини правильно будувати речення, узгоджувати слова у ньому.

Формування діалогічного і монологічного мовлення у дітей. Завдання формування діалогічного мовлення. Завдання розвитку зв’язного монологічного мовлення.

Формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Ф. Сохін про процес оволодіння мовою. Методи та прийоми, спрямовані на розвиток мовного чуття, мовної здібності дошкільника.
Організація мовленнєвої діяльності.

Формування мовленнєвої особистості - мета сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства. Основний життєвий контекст, в якому відбувається становлення мовленнєвої особистості – життєдіяльність дитини. Мовлення – засіб і спосіб реалізації життєдіяльності у різних її формах і проявах. Особистісно орієнтований підхід до мовленнєвого розвитку дитини.

Організація і проведення традиційних занять. Роль традиційного заняття на сучасному етапі. Фронтально організовані, групові та індивідуальні заняття. Особистісно орієнтована модель організації мовленнєвої діяльності дошкільників. Роль інтегрованого заняття у формуванні в дошкільників системного знання, позитивно-емоційного ставлення до процесу пізнання. Умови, необхідні для ефективного проведення інтегрованих занять.

Міні –заняття – ефективна форма роботи з розвитку мовлення дошкільників. Зміст міні-занять, завдання та основні вимоги.

Використання загальногрупових способів організації з метою активізації мовленнєвої діяльності дошкільників. Надання дитині можливості самостійно визначати час для виконання завдання та обговорення його з вихователем чи однолітками.
РОЗДІЛ III. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ

ЕЛЕМЕНТАРНИХ МАТЕМАТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ

Методика ознайомлення молодших дошкільників з множинами. Роль різних аналізаторів у формуванні уявлень дошкільників про множину предметів.

Поняття «множина». Множина як сукупність об’єктів навколишнього світу, що пізнаються людиною. Фундаментальність поняття множини щодо інших понять як-от: число, величина, форма тощо. Структурні одиниці множини – елементи, що її складають: реальні предмети, звуки, рухи, числа тощо.

Завдання роботи з ознайомлення дошкільників з множинами. Основні методи та прийоми ознайомлення дошкільників з множиною – дидактичні ігри та вправи з конкретними множинами. Типи завдань, що використовуються в роботі з дітьми 3-4-х років: виокремлення одного елемента з однорідної сукупності, знаходження кількості елементів – один та багато. Основні прийоми роботи з картками в ознайомленні дітей з кількістю елементів множини один та багато. Прийоми поелементного порівняння контрастних і суміжних величин.

Аналізатори, які беруть участь у формуванні у дітей уявлень множини – зоровий, слуховий, руховий, дотиковий. Зоровий аналізатор, його контролююча функція щодо сприймання дітьми множини. Збільшення дії даного аналізатора з віком дитини. Роль слухового аналізатора у створенні уявлень множини «на слух». Методичні прийоми щодо ознайомлення дітей з множиною за допомогою слухового аналізатора – зменшення кількості елементів множини (у порівнянні з такою, що сприймається за допомогою зору). Обов’язковість поєднання слухового та зорового аналізаторів для дітей 4-5 років. Дотиковий аналізатор, особливості проведення роботи з ознайомлення дітей 5-6 років із множиною за допомогою дотику (основний засіб проведення роботи – картки з нашитими ґудзиками, отворами тощо). Кинестетичний аналізатор та його використання в відтворенні дітьми елементів множини на основі рухів.


Особливості ознайомлення дошкільників з числами у межах 10 та методика навчання їх лічильній діяльності в контексті розвивального навчання.

Поняття натурального числа як такого, що визначила людська практика задля перерахунку елементів реальних множин і фіксування результатів вимірювання величин.

Поняття «кількісне натуральне число» та порядкове число. Принцип побудови множинності натуральних чисел – кожне число, починаючи з другого, на одиницю більше попереднього.

Шість етапів розвитку лічильної діяльності дошкільників, характеристика кожного із етапів. Результат, який повинен визначитися по проведенню кожного з етапів.

Завдання, що реалізуються у процесі оволодіння дітьми лічбою за допомогою чисел. Особливості словникової роботи у процесі формування в дітей числових уявлень. Правила, яких слід дотримуватися дитині при проведенні лічби.

Методичні прийоми, які використовуються педагогом в ознайомленні дошкільників із числами в межах 10.

Навчання дошкільників лічбі в контексті розвивального навчання, метою якого є розвиток вищих психічних функцій дитини, її здібностей, розкриття внутрішнього потенціалу.
Методи і прийоми навчання математики дітей дошкільного віку. Роль методу моделювання в математичному розвиткові дошкільників.

Поняття «метод». Педагогічна характеристика поняття «метод». Існуючі класифікації методів навчання. Умови, які мають ураховуватися педагогом при виборі методів роботи з дітьми. Внесок видатних педагогів у теорію навчання дошкільників початків математики.

Сутнісна характеристика практичних методів (вправи, досліди, продуктивна діяльність), які найбільше відповідають віковим особливостям та рівню розвитку мислення дітей. Роль методів практичної групи у формуванні в дітей самостійних дій та використанні дидактичного матеріалу. Недоліки, що можуть виникати у роботі вихователя з формування в дошкільників уявлень математики при надмірному використання практичних методів.

Характеристика наочних та словесних методів навчання дошкільників математики. Специфіка поєднання методів наочної та словесної груп з ігровими методами у процесі проведення роботи з формування у дошкільників елементарних математичних уявлень. Особливості використання

Методичний прийом як складова частина методу. Прийоми, які є основними щодо навчання дітей початків математики – накладання, прикладання, дидактичні ігри, порівняння, вказівки, запитання до дітей, обстеження тощо.

Метод моделювання як специфічний елемент роботи з формування елементарних уявлень математики в дітей. Поняття «модель». Види моделей, які використовуються у роботі з дітьми.


Методика ознайомлення дошкільників з цифрами.

Цифра як символічне зображення, знак числа. Роль цифрового позначення навколишнього в житті людини (надання номера житлу, телефону, каналу телебачення тощо). Вторинність поняття «цифри» для процесу лічби стосовно лічби дитиною предметів, а не цифр. Ознайомлення з цифрами як важливий та необхідний етап підготовки дитини до обчислювальної діяльності. Показники готовності дитини до знайомства з цифрами – сформованість знань про перші числа, уміння рахувати в межах «трьох». Основні завдання роботи педагога з ознайомлення дітей із цифрами: навчити дошкільників впізнавати образ цифри в різних зображеннях; навчити їх співвідносити слово-числівник та цифру.

Визначення завдань щодо ознайомлення дошкільників із цифрами у змісті програм дошкільної освіти в контексті підготовки дитини до школи. Особливості проведення роботи щодо запам’ятовування дітьми контурів цифр. Елементи роботи, які сприяють засвоєнню дітьми напряму руху при написанні цифр. Типові помилки, яких припускаються діти у розрізненні цифр.

Випереджальний характер роботи з навчання дітей 5-го року життя лічбі щодо ознайомлення їх із цифрами. Методичні основи роботи з ознайомлення дошкільників із цифрами у середній групі: демонстрація цифри та аналіз її накреслення; наступний її розгляд тощо.

Методичні основи роботи з ознайомлення дошкільників із цифрами у старшій групі. Категорія цифр, з якими ознайомлюють дітей у цій групі. Одночасність роботи щодо ознайомлення дошкільників із цифрами та формування у них знань про утворення числі та лічбою в межах заданого числа.
Особливості навчання дітей дошкільного віку вимірюванню.

Поняття «вимірювання». Взаємозв’язок понять «величина» та «вимірювання» що проведення кількісної оцінки властивостей предметів. Характеристика поняття «міра» як одиниці, за допомогою якої проводиться вимірювання. Види величин, які уможливлюють вимірювання – довжина, маса, час, об’єм (ємність), площа.

Чинники, що зумовлюють необхідність формування в дітей знань та умінь вимірювання. Результат процесу вимірювання величини – певне числове визначення, яке показує, скільки разів обрана міра «вклалася» у величину, що вимірюється.

Величини, з якими ознайомлюють дошкільників при навчанні вимірювання – довжина, маса (вага предмета), площа, час, ємність (об’єм). Особливості ознайомлення дошкільників з поняттям «товщина» предмета.

Значення та завдання навчання дітей елементам вимірювальної діяльності. Умови проведення роботи з навчання дітей різних вікових груп вимірюванню. Поняття «умовна міра». Види мір, які використовуються у роботі з дошкільниками різного віку. Основні операційні дії опанування умінь вимірювання.

Чотири етапи навчання дітей вимірюванню, їхня характеристика. Ознайомлення дітей із народними мірами вимірювання.


Методика формування уявлень у дітей різних вікових груп про форму предметів та геометричні фігури.

Форма як основна властивість предмета, яка сприймається зорово та допомагає відрізнити один предмет від іншого. Система геометричних фігур як створена людством своєрідний набір еталонів для позначення форми конкретних предметів та забезпечення практичної діяльності.

Основні геометричні поняття, з якими ознайомлюють дошкільників – точка, лінія, кут, геометрична фігура тощо. Моделювання як основа навчання дошкільників геометричних понять. Види моделювання, які використовуються у роботі з дітьми – речове моделювання (конструювання), графічне моделювання (схеми, малюнки).

Види геометричних фігур, яз якими ознайомлюють дошкільників.

Задачі та зміст ознайомлення дітей із формою предметів та геометричними фігурами. Характеристика методичної моделі та методики обстеження предмету на визначення форми як його основної ознаки. Прийоми, яким навчають дітей щодо визначення елементів геометричних фігур (вершини, сторони, основи, кута).

Методика ознайомлення дітей з геометричними фігурами у різних вікових групах. Значення роботи з вимірювання умовною міркою щодо навчання дітей обстеженню геометричних фігур.

Види діяльності, які сприяють закріпленню знань дітей про форму предмета та геометричні фігури.
РОЗДІЛ IV. ОСНОВИ ПРИРОДОЗНАВСТВА З МЕТОДИКОЮ

Форми організації праці дітей у природі.

Праця в природі – один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Значення праці в природі.

Форми організації праці дітей у природі у дошкільному закладі: доручення, чергування, колективна праця.

Доручення, види доручень: прості і складні, короткочасні і тривалі, індивідуальні і групові. Особливості використання трудових доручень в усіх вікових групах. Керівництво дорученнями вихователем. Основні прийоми: показ, нагадування, заохочування.

Чергування в кутку природи. Попередня робота вихователя перед чергуванням. Керівництво вихователем роботою чергових. Роль оцінки роботи дошкільників під час чергування.

Колективна праця дітей у дошкільному закладі. За способом організації дітей колективна праця дітей може бути: а) спільно-індивідуальна; б) спільно-послідовна; в) спільно-взаємодіюча. Важливість дотримання під час колективної праці такої структури її побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організації праці.

Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку.
Словесні методи ознайомлення дітей з природою.

Види бесід, правила їх проведення.

До словесних методів відносяться розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої літератури, бесіди про природу.

Розповідь вихователя цінна: по-перше, оперативністю; по-друге – вихователь може використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи; по-третє – потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тісний взаємозв'язок між наочністю і словом; по-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей і їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ у природі. Вимоги до розповіді вихователя про природу. Сюжетні й описові розповіді. Практичне використання розповіді. Твори дитячої природознавчої літератури, їх значення.

Бесіда – цілеспрямована, організована розмова з дітьми. Значення бесіди у процесі ознайомлення дітей дошкільного віку з природою. Вступні, супровідні і заключні бесіди в процесі ознайомлення дошкільників з природою, специфіка їх проведення.


Характеристика спостереження як основного методу ознайомлення дітей з природою. Види спостережень у природі. Методика керівництва спостереженнями.

Спостереження – основний метод ознайомлення дітей з природою, його навчально-виховне значення. Особливості спостережень природи як складної пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку. Зв’язок спостережень з різними видами діяльності дітей. Взаємозв’язок безпосереднього сприймання, слова та дії у ході спостережень. Необхідність навчання спостереженню як пізнавальної діяльності. Керівництво спостереженням з боку вихователя.

Види спостережень за характером пізнавальних завдань (первинні, повторні, порівняльні та заключні); за тривалістю (короткотривалі і довготривалі, систематичні спостереження за змінами і розвитком природи); за способом організації (планові, за ініціативою дітей, колективні, індивідуальні). Зміст, місце і значення різного виду спостережень у кожній віковій групі.

Особливості організації і методики керівництва спостереженнями різного виду. Етапи процесу спостереження: підготовчий; початок спостереження; основний; заключний. Створення умов для проведення спостережень. Відбір матеріалу. Прийоми керівництва спостереженнями в різних вікових групах.


Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі.

Види праці в природі, їх зміст у різних вікових групах.

Педагогічні вимоги до організація праці дітей у природі: виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на вирішення завдань всебічного розвитку дітей; праця дітей має бути мотивованою; праця в природі має бути посильною для дітей різних вікових груп; праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так і в повсякденному житті; праця в природі має бути добре організованою.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі: працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері); інвентар повинен відповідати зростові дітей; діти повинні працювати у спеціальному одязі; слід змінювати види праці, стежити за позою дітей; після закінчення роботи слід добре вимити руки. Необхідність у додержанні техніки безпеки.

Види праці в природі у дошкільному закладі: 1) праця, що зв'язана з доглядом за рослинами; 2) з доглядом за тваринами; 3) з охороною природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою.
Характеристика заняття як однієї з форм роботи по ознайомленню дошкільників з природою.

Заняття – важлива форма роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Типи занять залежно від дидактичної мети: перший тип занять – первинно-ознайомлювальні заняття (діти вперше знайомляться з певними об'єктами або явищами природи; основні методи: спостереження, досліди, розглядання картин, показ діапозитивів, кінофільмів у поєднанні із словесними методами).

Другий тип занять – уточнення, розширення, поглиблення знань, формування практичних навичок догляду за живими об'єктами у ході вирощування їх (важливе значення на таких заняттях має використання, поряд із зазначеними вище методами праці в природі, ігор, читання творів дитячої природознавчої літератури тощо).

Третій тип занять – поглиблено-пізнавальні заняття (спрямовані на узагальнення і систематизацію знань дітей про природу). Основні методи: бесіди, дидактичні ігри, узагальнюючі спостереження, демонстрація моделей.

Четвертий тип занять – комбіновані, на яких розв'язуються два дидактичних завдання – засвоєння нових знань і уточнення раніше засвоєних.

Ефективність занять залежить від їх підготовки і проведення. Важливий етап підготовки до заняття – вибір методу. В ознайомленні дітей з природою необхідно забезпечити пріоритет методам, що забезпечують безпосередній контакт з природою. У ході заняття важливо залучати до виконання завдань усіх дітей. Наприкінці заняття – педагогічна оцінка навичок і умінь, ставлення дітей до заняття, їхньою пізнавальною активністю. Диференціація оцінки залежить від віку дітей.


Значення, зміст та методика проведення цільових прогулянок у природу з дітьми різних вікових груп.

Цільова прогулянка як форма роботи. Відмінність цільової прогулянки від екскурсії (екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. На екскурсії планується значно ширший за обсягом програмний матеріал. На екскурсії діти одержують більш закінчені, систематизовані уявлення про явища природи. Вони проводяться в той час, коли в природі відбуваються помітні зміни. Екскурсія вимагає більш чіткої організації. Проводяться колективні спостереження, заохочуються лише ті спостереження за ініціативою, які відповідають меті екскурсії. Прогулянка – повсякденна форма роботи, вона проводиться найчастіше на ділянці. Обсяг програмного матеріалу, значно менший. На прогулянці діти знайомляться з тими ознаками об'єктів природи, уявлення про які складаються протягом тривалого часу. На прогулянках мають місце колективні спостереження і заохочуються різноманітні індивідуальні спостереження за ініціативою дітей).

Методика проведення цільової прогулянки. Зміст спостережень на цільових прогулянках. Залучення дітей до збору природного матеріалу (збір ягід, грибів, лікарських рослин, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Інтегрування цільових прогулянок з пішохідними переходами. Формування екологічного мислення дошкільників.
Методика проведення екскурсій у природу з дітьми дошкільного віку.

Екскурсії як вид занять при ознайомленні дошкільників з природою. Місце екскурсій в системі роботи щодо ознайомлення з природою в дитячому садку. Зміст екскурсій, їх тематика. Структура екскурсій. Методика проведення екскурсій. Підготовка вихователя до екскурсії. Розробка програмних завдань виходячи з системи роботи, визначення місця та маршруту. Підготовка дітей, підбір обладнання для збору й розміщення матеріалу. Використання методів і прийомів на екскурсії, організація діяльності дітей.

Використання різноманітних прийомів активізації пізнавальної діяльності дітей в процесі спостереження. Сполучення різних прийомів щодо видозміни залежно від мети і змісту екскурсії.

Закріплення знань, отриманих під час екскурсії. Система і послідовність екскурсій у різні сезони в різних вікових групах. Обізнаність вихователів із законодавством про охорону природи, Червоною книгою України.


РОЗДІЛ V. ОСНОВИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА З МЕТОДИКОЮ КЕРІВНИЦТВА

Методи і прийоми навчання дошкільників образотворчій діяльності.

Поняття про методи і прийоми навчання. Класифікація методів навчання С. Перовського і Є. Голанта в основі якої лежать джерела передавання і характер сприймання інформації. Характеристика словесних, наочних, практичних методів і прийомів навчання дошкільників образотворчій діяльності.

Практичні методи і прийоми навчання: вправляння (малювання, ліплення, аплікація), складання розповідей, описів за репродукціями картин, моделювання композицій візерунка, експериментування, ігрові методи і прийоми.

Наочні методи і прийоми навчання: спостереження, обстеження, показ способів зображення, використання натури, зразка та інші.

Словесні методи і прийоми роботи: пояснення, бесіда, запитання, художнє слово, вказівка, нагадування, мистецтвознавча розповідь за картиною.

Поєднання різних методів і прийомів навчання, вибір їх в залежності від мети, конкретних завдань заняття, віку та досвіду дітей.

Недопустимість формалізму в навчанні дітей образотворчої діяльності.
Форми організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі.

Форми організації роботи з образотворчої діяльності в умовах повсякденного життя: спілкування з природою у формі живого «споглядання», активна взаємодія дитини з об’єктами та явищами природи («перетворення природних матеріалів», ігри-експериментування з піском, снігом тощо), організація виставок, експозицій творів мистецтва, екскурсії, відвідування картинних галерей, музеїв, художньо-дидактична та сюжетно-рольова гра («Художній салон», «Екскурсоводи на виставці картин», «У майстерні художника-скульптора», «Подорож у картину») тощо.

Сутність заняття, як форми організації навчання дітей. Типи і види занять: в залежності від мети заняття; за характером діяльності та за змістом; за провідним методом; за видами художньої практики; за формою організації (О. Дронова). Заняття за спрямованістю вирішення навчально-виховних завдань (В. Котляр).

Структура заняття з образотворчої діяльності для дітей раннього віку (попередня робота, підготовча робота, мотивація, процес образотворчості, результат роботи) і дошкільного віку. Гігієнічні та естетичні вимоги до проведення занять. Підготовка до занять вихователя, дітей, обладнання. Структура і тривалість занять з образотворчої діяльності. Особливості організації занять з образотворчої діяльності в групах дітей із змішаним віковим складом.

Самостійна образотворча діяльність (СОД) СХД (самостійна художня діяльність) як засіб самовираження і самореалізації дітей в різних видах образотворчої діяльності, як результат навчання, показник ефективності педагогічної технології. Непряме керівництво СОД.
Навчання дітей естетичному сприйманню творів живопису.

Особливості розуміння дітьми дошкільного віку творів живопису. Сприймання, естетичне сприймання, художнє сприймання, критерії культури естетичного сприймання. Завдання ознайомлення дітей з мистецтвом живопису, зміст роботи, критерії вибору творів, форми і методи роботи.


Методика навчання предметного малювання в дошкільному навчальному закладі.

Види предметного зображення. Різноманітність предметних малюнків за змістом.

Програмні завдання, зміст і методика навчання дітей дошкільного віку предметного малювання. Збагачення сенсорного досвіду дітей – основа навчання предметного малювання.
Навчання сюжетно-тематичного малювання дітей дошкільного віку.

Особливості сюжетно-тематичного малюнка. Види сюжетно-тематичного малювання. Завдання, зміст і методика навчання сюжетно-тематичного малювання в різних вікових групах. Використання традиційних і нетрадиційних технік виконання сюжетного малюнка.


Навчання декоративного малювання дітей дошкільного віку.

Ознайомлення з декоративно-прикладним мистецтвом – основа навчання прийомів побудови візерунків, засіб художнього і національного виховання. Мистецькі засади побудови орнаментів: мотиви, композиція, колір.

Завдання, зміст і методика навчання декоративного малювання в різних вікових групах дошкільного навчального закладу.
Навчання ліплення дітей дошкільного віку.

Ознайомлення з мистецтвом скульптури – основа для навчання ліплення в дитячому садку. Значення ліплення для всебічного розвитку дошкільників: сенсорного, розумового, фізичного і естетичного.

Предметне ліплення, як вид образотворчої діяльності. Значення предметного ліплення у вихованні і розвитку дитини. Завдання навчання дітей предметного ліплення в кожній віковій групі ДНЗ згідно чинних програм виховання, навчання і розвитку дітей дошкільного віку.

Зміст навчання дітей дошкільного віку предметного ліплення: ознайомлення з прийомами і способами ліплення (конкретні для кожного віку), ознайомлення з властивостями пластичного матеріалу (стискається, змінює форму тощо), ліплення з уяви, з натури тощо. Особливості пластичних форм, створюваних дітьми різних вікових груп.

Методи і прийоми навчання дітей дошкільного віку предметного ліплення: показ способів і прийомів ліплення з опорою на досвід дитини, створення ігрових ситуацій, обстеження предмету, іграшки, скульптури малих форм тощо, пояснення вихователем виконання завдання, запитання, бесіди, художнє слово та інші. Особливості організації перегляду. Аналізу та оцінювання дитячих робіт з ліплення в різних вікових групах.

Завдання, зміст і методика навчання дітей сюжетно-тематичного ліплення. Зв’язок занять з уміннями і навичками, отриманими в предметному ліпленні. Використання різноманітного наочного матеріалу: композицій, з іграшок, скульптурні групки, сюжетні картки. Можливості колективного ліплення в старших групах дитячого садка.

Навчання декоративного ліплення в дошкільних навчальних закладах. Види рельєфних зображень та техніки їх виконання. Особливості сприймання і розуміння ліпного декору дітьми дошкільного віку. Види декоративного ліплення в дошкільному навчальному закладі. Завдання, зміст і методика навчання декоративного ліплення дітей дошкільного віку.

Методика навчання аплікації дітей дошкільного віку.

Аплікація як вид декоративно-прикладного мистецтва і образотворчої діяльності дітей, її своєрідність, естетичні якості. Українські витинанки – самобутній вид аплікації, їх види і практичне застосування.

Завдання, зміст і методика навчання аплікації в різних вікових групах. Різноманітність технік виконання аплікації. Своєрідність предметних, сюжетних і декоративних композицій, створюваних дітьми в аплікації.
Методика навчання конструювання.

Своєрідність конструювання. Значення конструювання для всебічного розвитку. Види конструювання в дитячому садку. Види занять за способом створення будівель. Завдання і зміст навчання конструювання з будівельного матеріалу. Завдання і зміст навчання конструювання з паперу і напівкартону. Завдання і зміст навчання конструювання з природного, викидного та інших матеріалів. Використання різноманітних методів та прийомів навчання на заняттях: спостерігання оточуючих об’єктів, розглядання малюнків, фото, зразків, різні види показу з поясненням способу дії, організація ігор із спорудами.


РОЗДІЛ VI. Теорія та методика фізичного виховання

та валеологічної освіти

Типи занять з фізичної культури у ДНЗ. Їх структура та зміст.

Заняття з фізичної культури – основна форма організації роботи щодо систематичного навчання дітей фізичних вправ. Завдання заняття: оздоровчі, освітні та виховні.

Типи занять з фізичної культури у ДНЗ: з ознайомлення з новим матеріалом, з вивчення нового матеріалу (формування рухових умінь), із закріплення та удосконалення техніки виконання фізичних вправ, контрольні. Структура та зміст занять з фізичної культури. Взаємозв’язок частин заняття (підготовчої, основної та заключної). Орієнтовна тривалість кожної частини заняття в різних вікових групах. Обумовленість структури заняття щодо педагогічних завдань.

Створення відповідних гігієнічних умов. Одяг і взуття дітей для фізкультурних занять у залі та на майданчику (в різні періоди року).

Шляхи регулювання фізичних, емоційних та психічних навантажень на заняттях. Загальна та моторна щільність заняття. Способи організації дітей при виконанні фізичних вправ: індивідуальний, фронтальний, поточний, груповий, змінний, колове тренування. Зміст і організація занять з фізичної культури на свіжому повітрі в різні пори року.
Оздоровче та виховне значення рухливих ігор. Методика проведення рухливих ігор.

Характеристика рухливої гри як засобу та методу фізичного виховання дітей. Значення рухливих ігор для всебічного розвитку дитини дошкільного віку. Поняття про рухливу гру, її структура (ігровий задум, сюжет гри, розподіл ролей, ігрові дії, правила гри). Класифікація рухливих ігор. Роль українських народних рухливих ігор у формуванні національної свідомості дошкільників – вихованні любові до рідного краю, до землі своїх предків, почуття гордості за свій народ, поваги до національної культури, національних традицій та звичаїв.

Оздоровче значення рухливих ігор – зміцнення здоров’я дитини; удосконалення її фізичного розвитку, покращення функціонування основних систем та функцій організму; прищеплення звичок здорового способу життя.

Виховне значення рухливих ігор – прищеплення дітям інтересу до занять фізичною культурою, рухом; різнобічний, гармонійний розвиток дитини. Соціально-виховний аспект рухливих ігор – виховання у дітей доброзичливості, чемності, працелюбності, чуйності, взаємоповаги та взаємовиручки.

Методика проведення рухливих ігор. Підготовка вихователя та дітей до рухливої гри. Організація та керівництво рухливою грою: пояснення змісту та правил гри. Прийоми розподілу ролей та обрання ведучого у грі, регулювання фізичного навантаження, підведення підсумків та оцінка діяльності дітей. Підведення підсумків та оцінка дій окремих дітей та всієї групи під час гри.

Використання малих фольклорних жанрів при проведенні народних рухливих ігор. Особливості підбору та керівництва рухливими іграми з дітьми молодших груп. Роль вихователя та проведенні рухливих ігор з дітьми першої та другої молодших груп. Особливості підбору та керівництво рухливими іграми з дітьми середньої і старшої груп.


Особливості використання оздоровчих технологій у роботі з дошкільниками в ДНЗ.

Поняття технологія як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхньої послідовності, як своєрідна майстерність людини. Ключовий напрям організації валеологічної роботи в ДНЗ – використання здоров’язбережувальних технологій, які об’єднують у собі всі аспекти діяльності навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей та є сприятливими умовами перебування дитини в ньому. Поняття оздоровчі технології як ті, що спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я дітей.

Класифікація оздоровчих технологій, що використовуються у роботі з дітьми дошкільного віку:


  1. оздоровчі гімнастики;

  2. оздоровчі технології, що використовуються з профілактично-лікувальною метою;

  3. оздоровчі технології терапевтичного спрямування.

Сучасні програми дошкільної освіти про необхідність використання сучасних оздоровчих технологій (дихальної гімнастики, масажу рук, точкового масажу, психогімнастики, пальчикової гімнастики тощо) в структурі основних форм роботи з дошкільниками у галузі фізичної культури з метою посилення оздоровчого впливу на організм дитини та формування навичок здорового способу життя.
Мета, завдання та зміст фізичного виховання дітей дошкільного віку у світлі сучасних підходів до його організації.

Мета фізичного виховання – формування основ здорового способу життя, його спрямованості на зміцнення здоров’я, фізичного та психічного розвитку, емоційного благополуччя кожної дитини.

Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку:



  1. оздоровчі – охорона та зміцнення здоров’я дитини; удосконалення її фізичного розвитку, покращення функціонування основних систем та функцій організму; прищеплення звичок здорового способу життя,.

  2. виховні – формування інтересу до фізичної культури, спорту та здорового способу життя; різнобічний, гармонійний розвиток дитини (розумовий, естетичний, трудовий, соціально-моральний).

  3. освітні – формування рухових умінь та навичок; розвиток фізичних якостей; оволодіння елементарними знаннями про власний організм, про роль фізичних вправ у житті дитини, про способи зміцнення власного здоров’я.

Визначення змісту роботи з дошкільниками різного віку у змісті чинних програм дошкільної освіти: збереження та зміцнення здоров’я дітей, розвиток їхньої рухової активності, організація здоров’язбережувальної діяльності.

Сучасні підходи до організації фізичного виховання дошкільників:



  1. валеологічна спрямованість даного процесу,

  2. оновлення напрямів і форм роботи з дітьми у галузі фізичного виховання:

    • профілактичний напрям (профілактика та корекція постави тощо);

    • гартувальний напрям (різні види масажу, ігри з водою та снігом, купання повітрям, оздоровчі гімнастики тощо)

    • реабілітаційний напрям (сеанси у сольовій кімнаті, фіто напої, інгаляції, сон з аромаподушечками тощо);

    • фізкультурний напрям з елементами гри (аеробіка, ритмопластика, танцювальні вправи тощо).

  1. робота з батьками у галузі фізичного виховання дітей.


Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, їх види. Методика проведення фізкультурно-оздоровчих заходів.

Поняття «фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня». Класифікація фізкультурно-оздоровчих заходів, що проводяться з дошкільниками у процесі їхньої життєдіяльності. Сучасні програми дошкільної освіти про необхідність посилення оздоровчого потенціалу означених заходів елементами сучасних оздоровчих технологій (дихальної гімнастики, масажу рук, точкового масажу, психогімнастики, пальчикової гімнастики тощо).



Ранкова гімнастика. Значення ранкової та гігієнічної гімнастики після денного сну для всебічного розвитку дітей та зміцнення їх здоров’я. Зв’язок гімнастики з загартуванням (повітря, обтирання, обливання). Вимого до добору вправ для ранкової гімнастики дітям різних вікових груп. Тривалість проведення комплексів та їх змінність. Методика проведення ранкової гімнастики в різних вікових, а також різновікових групах. Вимоги до одягу дітей при проведенні гімнастики у приміщенні та на фізкультурному майданчику. Роль музичного супроводу під час проведення ранкової гімнастики.

Гігієнічна гімнастика після денного сну – «гімнастика пробудження». Особливості методики її проведення. Характеристика засобів, що використовуються при проведенні роботи. Фізкультурні хвилинки. Обґрунтування необхідності та часу проведення. Підбір фізичних вправ, методика їх проведення з урахуванням характеру занять, їх змісту, умовами проведення та підготовленістю дітей. Озування фізичного навантаження, темп виконання, тривалість фізкультхвилинки. Прокоментувати орієнтовні комплекси фізкультурних хвилинок для дітей різних вікових груп. Фізкультурні паузи (динамічні перерви). Значення фізкультурних пауз для підвищення функціонального стану та працездатності організму дітей. Зміст фізкультурних пауз у залежності від місця їх проведення та віку дітей. Дозування фізичного навантаження та тривалість фізкультурних пауз.
Методика проведення занять з фізичної культури у різних вікових групах.

Незмінність структури занять з фізичної культури для усіх вікових груп. Залежність змісту та методики проведення заняття даного виду в залежності від анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей дітей кожної групи.

Специфіка занять у I-й молодшій групі – проведення за підгрупами дітей у I-й половині року. Фронтальний спосіб як основний у проведенні роботи з дітьми. Специфіка засвоєння дітьми умінь ходьби на бігу у процесі занять. Імітаційний характер роботи щодо навчання дітей основних рухів. Характер практичної допомоги, яку надає вихователь. Роль атрибутів та музичного супроводу у підтримці інтересу до занять фізичними вправами дітей та забезпеченні їхнього позитивного ставлення до даних занять. Загальна тривалість заняття з фізичної культури у цій групі.

Головне завдання проведення занять з фізичної культури у II-й молодшій групі. Специфіка роботи інструктора з фізичної культури з підвищення рівня самостійності дітей у виконанні рухів. Способи шикування та перешикування дітей у вступній частині заняття. Кількість основних рухів і загально розвиваючих вправ, які виконуються на заняттях. Роль імітації та наслідування у проведенні занять з фізичної культури з дітьми четвертого року життя. Тривалість заняття з фізичної культури у даній групі.

Специфіка навчання фізичних вправ дітей п’ятого року життя. Особливості проведення вступної частини заняття у середній групі. Способи виконання дітьми ходьби та бігу. Зміст основної частини заняття. Кількість основних рухів і загально розвиваючих вправ, які виконуються на заняттях. Методи навчання, які вводяться до роботи у даній віковій групі. Характер рухливої гри, що проводиться на занятті. Загальна тривалість заняття з фізичної культури у середній групі.

Характеристика рухів і рухової діяльності дітей шостого року життя. Роль самооцінки рухової діяльності дітьми щодо набуття ними впевненості виконання рухів та удосконалення техніки їх виконання. Характеристика вступної частини заняття у старшій групі. Роль команди в організації роботи на занятті. Види посібників, які використовуються при проведенні заняття з фізичної культури у старшій групі. Особливості методики проведення заняття у старшій групі. Тривалість заняття з фізичної культури у старшій групі.


РОЗДІЛ VII. ТЕОРІЯ і МЕТОДИКА музичного виховання

Сучасні вимоги дошкільної освіти до музичного виховання дітей дошкільного віку.

Формування музичної культури особистості як мета музичного виховання. Висвітлення сучасних підходів до формування музичної культури дошкільників у змісті Базового компонента дошкільної освіти та чинних програм дошкільної освіти.

Необхідність розуміння вихователем природи музичного мистецтва та закономірностей сприймання його дошкільниками. Загальні основні дидактичні та спеціальні принципи у галузі музичного виховання, які обумовлені специфікою музичного мистецтва та особливостями його сприйняття: принцип виховуючого навчання; науковість та доступність матеріалу, наочність при його викладанні; міцність знань, вмінь та навичок; зв'язок музичного виховання з життям, інтересами дітей; свідомість, пробудження творчої активності; колективний та індивідуальний підхід у навчанні та вихованні; систематичність в знаннях; урахування вікових можливостей; єдність емоційного та свідомого, художнього та технічного; єдність розвитку ладового, ритмічного почуття.
Методика організації слухання музики в різних вікових групах ДНЗ.

Музичне сприймання як основа засвоєння дошкільнятами втіленого в музичному мистецтві досвіду емоційно-естетичного ставлення до дійсності. Асоціативна природа музичного сприймання. Види асоціацій (емоційні, предметні, предметно-емоційні, художні). Музичні інтонації як різновид асоціацій.

Вікові особливості музичного сприймання. Залежність розвитку музичного сприймання від мовного, рухового, ігрового, сенсорного досвіду, досвіду спілкування. Уміння сприймання музики, які допомагають осягнути зміст твору: уміння виявляти інтонаційні зв’язки твору, стежити за розвитком основних інтонацій; уміння відчувати жанрові ознаки у простих формах (пісня, танець, марш); уміння розрізняти на слух національно-стилеві особливості музики та її драматургічний розвиток; уміння виявляти змістовність функціонування тих виразних засобів, які використані у творі.

Основні етапи організації слухання музики. Основні етапи організації слухання музики та роль кожного з них в естетичному осягненні змісту музичного твору дошкільниками. Методи формування музичного сприймання. Програма розвитку дитини дошкільного віку за розділом «Слухання музики». Форми роботи з дошкільниками зі слухання музики. Підбір музичного репертуару для слухання. Методика організації слухання музики у різних вікових групах.


Методика розучування пісні з дітьми дошкільного віку.

Спів як природний спосіб вираження естетичних почуттів, дійовий засіб активного залучення дошкільнят до музики, найдоступніший вид музичної діяльності.

Розучування пісні як процес осягнення її музичного образу, оволодіння вокально-хоровими і виконавськими уміннями, розвитку музичних здібностей і художньо-образного мислення дітей. Наслідувальний спів як першооснова вокального виховання. Вимоги до виконання пісні музичним керівником. Гігієна, співацький режим і охорона дитячого голосу. Особливості використання інструментального супроводу при розучуванні пісні. Пісенний репертуар і вимоги до його відбору.

Методика розучування пісні на занятті музики. Три етапи розучування пісні:



  1. ознайомлення з піснею. Мета цього етапу – зацікавити нею дітей, захопити їх і викликати бажання її вивчити та гарно, виразно заспівати. Роль виразного виконання музичним керівником пісні, образного пояснення педагогом ідейно-естетичного змісту твору. Сутність бесіди після показу пісні.

  2. робота над формуванням у дошкільників співацьких навичок, розвитку їхнього музичного слуху і голосу. Провідний метод роботи над піснею – розучування на слух. Методичні прийоми, які використовуються на даному етапі – розучування по фразах, розучування у повільному темпі, проспівування важких мелодійних ходів, прохлопування ритмічного малюнку. Робота над дикцією: прийоми роботи. Робота над диханням. Роль співу без супроводу у формуванні в дітей навички чистоти інтонування.

  3. виразне виконання вже вивченої пісні. Художнє виконання пісні як завершальний етап роботи над нею.


Типи музичних занять в ДНЗ. Їх структура і зміст.

Форми організації музичної діяльності дошкільників: сутність поняття, класифікація. Музичне заняття як основна форма організації музичної діяльності в ДНЗ, в якому одночасно беруть участь діти однакового віку.

Педагогічні домінанти музичного заняття:


  • колективний та ансамблевий характер співу, гри на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічних рухів;

  • постійна зміна діяльності: діти співають, танцюють, граються, слухають музику;

  • поєднання завдань різного емоційного і фізичного навантаження, що сприяє динамічному і різноманітному навчанню.

Види занять залежно від кількості дітей: фронтальні (об'єднуючі всю вікову групу); групові (невеликі групи по 4-7 дітей); індивідуальні; з'єднані (2 - 3 вікові групи).

Типи занять залежно від їхнього змісту – тематичні (в старших групах) і комплексні.

Типове музичне заняття як традиційне для практики ДНЗ заняття, яке об'єднує в змісті всі основні види дитячої музичної діяльності – слухання музики, спів, музично-ритмічні рухи та гру на дитячих музичних інструментах. Структура типового (традиційного) заняття.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка