Прощавай, дитинство



Скачати 277.34 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір277.34 Kb.
Прощавай, дитинство.

(До кожного епізоду створений слайд, його відкривати лише раз клацнувши мишею. Далі всі фотографії змінюють через визначений час одна одну.)

КАРТИНА 1

Слайд 1

( Гниле болото або лісова хаща. Виходить Лісовик. Кує зозуля.)

Лісовик: Отакої, знов я повинен чекати цих нездар. Водяник, ти де?

Водяник(вилізає з болота): На місці я, Лісовик, не галасуй. І Страшко давно тебе чекає.

Страшко: Ага…(злізає з дерева)

Лісовик: Так, що ми сьогодні зробили. Перший я. На лося дерево звалив? Звалив. Дітей в темний ліс заманив? Заманив. Ще гриби у кошику Червоній Шапочці підмінив на мухомори…

Страшко: Супер…

Водяник: Я, я, зараз я!! Човен з рибалками перевернув, пловцям п’ятки

лоскотав. Вони трохи не втопилися! Сомів та щук посварив. Така

велетенська бійка була! Сила!

Лісовик: А ти, Страшко?

Страшко: А я, а я…А я як вийшов …Всі одразу впали…Мабуть злякалися.

Лісовик: Де там наша Кікімора ходить. Постійно запізнюється на збори.

Водяник: Та вона, мабуть на черговому кастингу. Все хоче у зірки потрапити.

Лісовик: Уявляю: наша Кікі в «Україна має талант» або в «Х фактор» — ой, не можу…

Страшко: Ні! Ні! Нехай краще її візьмуть у якийсь серіал. Наприклад : Моя

прекрасна няня»



Лісовик: Та ні! «Не родися красивою»

Водяник : А родися Кікіморою…

(Всі сміються. Прибігає Кікімора. Всі замовкають і шикуються.)

Кікімора: Хі-хі. Привіт, хлопчики. Що ви тут робите? Хвастаєтеся один перед одним. Пустуни та ледацюги.

Водяник: Та я тобі за такі слова .

Кікімора: Ой-ой, злякав. Одна я, бідненька працюю. І день і ніч, і день і ніч. І

навіть зараз іду з роботи по лісі та як зарегочу. Ось так – (дурно сміється)- всі білки з дерев впали — думали землетрус.



Лісовик: Ой, Кікі, ти у нас професіонал! Не те що ці…телепні.(замахується).

Кікімора: А яка, хлопці у нас програма на сьогодні? Я собі зробила новий

прикид : плаття з яскравого шмаття, прикрашене сушеними

гусеницями, зачіска зі свіженької соломи…(крутиться)

Лісовик: Красунечко наша.

Страшко: Супер…

Водяник: Кікімора, вона і є Кікімора…

Кікімора: Що ти сказав. Та я тобі …( Починається бійка)

Лісовик: (розкидає всіх) Ну ти, Водяник, прямий, як свинячий хвіст. Хто ж це жінкам правду каже? Кікочка, ти його не слухай. Ти у нас найчарівніша Кікімора в усьому Гнилому болоті. У тебе такі гарні противні маленькі очі, такий миленький мініатюрний носик та і вся ти у нас просто диво…Правда Страшко?

Страшко: Ага, Кікі, ти навіть красивіша за мене…

Кікімора: Так ось, пустуни. Ви, мабуть, знов, як завжди будете в новорічне свято

на галявині лежати та своїми капостями хизуватися. А ось я чула, що в школі діти готують свято, вони будуть танцювати, співати, жартувати.



Лісовик: Мабуть буде весело.

Страшко: (мрійно) Супер…

Водяник : А ми знову будемо нудьгувати.

Кікімора : Так я вам і пропоную! Треба якось їм свято зіпсувати, а собі зробити!

Лісовик : Молодець, Кікі. Щоб таке вдіяти, поганеньке-поганеньке.

Страшко: А давайте їх з’їмо…

Кікімора: Подавишся, дурний ненажеро.

Водяник: Може заллємо все водою, тоді їх чудові костюми зіпсуються.

Лісовик: Я придумав краще! Ми поцупимо все, що вони до свята приготували і собі на Гнилому болоті таке свято влаштуємо для всієї Нечистої Сили.

Ну як?


Страшко: Супер…

Водяник: Ти мене вже дістав. Весь час одне і теж: СУПЕР, СУПЕР. Ти ще хоч одне слово знаєш?

Страшко: Ага. Знаю. “Кльово”. Так зараз уся молодь говорить, а я у неї вчуся.

Кікімора: Вчився би чомусь корисному.

Лісовик: Годі сперечатися. Якщо ви згодні з моїм планом, треба швидко

переходити до його виконання. Ти, Кікі, як найспритніша, відповідаєш за крадіжку костюмів і реквізиту. Ти — Водяник, поцупиш фонограми з музичним оформленням. Ти, Страшко…

Щоб тобі доручити таке посильне…

Страшко: Я можу піти в буфет і з’їсти у них всі пиріжки…

Лісовик: Ні, тупачок, ти поцупиш якийсь реквізит, одним словом, все, що у них буде погано лежати.

Кікімора: Кажуть, у них завжди погано лежать мікрофони.

Страшко: Супер. Ой, кльово.

Лісовик: А я вкраду найголовніше — СЦЕНАРІЙ і стану режисером нашого свята.

Страшко: Сценарій –це така булочка? Чи пампушка? (Облизується)

Кікімора: «Кльовий» ти мій! Сценарій – це важливий документ свята! У кого

сценарій — той на святі — головний! Не побоюся цього слова – головний режисер!



Страшко: (в захваті): Кльово! Круто! Класно! Яка ти, Кікімора, розумна…

Кікімора: Вперед, до справи!!!

Всі кричать і вибігають.
Через декілька секунд вже повертаються з сценарієм, мікрофоном, ноутбуком.

Кікімора: Я навіть окуляри режисера забрала. Хі-хі-хі!

(Страшко залишається стерегти скриню.)

(Виходять Мальвіна і Буратіно і Жовта Шапочка.)

Слайд 2

Жовта Шапочка. Привіт, друзі.

Мальвіна. Привіт, а чого в тебе шапочка жовта?

Жовта Шапочка. Я була дуже неслухняною і фея зачаклувала мою шапочку. Вона стане червоною тоді, коли зроблю добрий вчинок. А куди ви поспішаєте?

Буратіно. На свято «Прощавай, дитинство»

Жовта Шапочка. Але ж свята не буде. Я чула як раділи Кікімора, Лісовик, Страшко і Водяник. Вони вкрали сценарій свята, мікрофони, ноутбук.

Мальвіна. Так треба швидше все це знайти і повернути дітям.

Буратіно. А куди вони пішли?

Жовта Шапочка. У болото.

Буратіно. Ходімо за ними.

Слайд 3

Жаба: Знаю, що вам треба, із задоволенням вам допоможу.

У гущині нашого казкового болота і вдень, і вночі

охороняє Страшко чарівну скриньку.

В цій скринці – речі, які ви шукаєте.



(підходять до Страшка)

Жовта Шапочка. Страшко, віддай нам будь ласка речі, які ви вкрали у дітей. Ми знаємо, що ти насправді не такий злий і поганий.

Страшко. Не віддам. Діти будуть веселитися, а мені буде сумно.

Мальвіна. А ти ходи разом з нами на свято і будемо всі разом веселитися.

Страшко. Гаразд. Тільки я піду покличу своїх друзів і ми прийдемо разом на свято.

Слайд 4

Горінецький Марко. Слухайте! Слухайте!

Гаврилечко Настя. І не кажіть, що ви не чули!

Ярема Роксолана. І не кажіть, що ви не бачили!

Костишин Павло. Сьогодні в нашому шкільному королівстві свято!

Горінецький Марко. З нагоди закінчення початкової школи!

Гаврилечко Настя. Зустрічайте винуватців цієї події.

Ярема Роксолана. Злинь же, музико, в небо гучніше,
В добру пору лунай, в добрий час!

Костишин Павло. Вище голови! Йдіть веселіше,
Бо усі вже чекають на вас.

Звучить музика. На майданчик парами виходять четвертокласники.

Горінецький Марко. Знайомтеся!

Гаврилечко Настя. Якщо ви, звичайно, не знайомі.

Ярема Роксолана. Веселий!

Костишин Павло. Дружній!

Горінецький Марко. Пустотливий!

Гаврилечко Настя. Трішечки галасливий!

Ярема Роксолана. Але вже успішно засвоївший всі науки початкової школи.

(разом). Четвертий клас!

Костишин Добрий день, шановні гості!
Раді вас вітати!
Всім бажаємо здоров’я
Й щастя повну хату!

Гаврилечко Дорогі мами й тати,
Дідусі й бабусі!
Ми сьогодні знов зустрілись
У тісному крузі!

Наперед виходять учні-читці.

Горінецький Ми виступаємо на сцені,
Де почалось шкільне життя.
Провчились ми чотири роки,
Й вони не кануть в небуття.

Костишин Зібрались дружно ми на свято
Сьогодні тут в останній раз.
Щоб нам удачі побажали
І перевели в п’ятий клас.

Ярема Р. Багато доброго, нового
Життя відкриє ще для нас.
Та перша сходинка до нього
Для всіх нас буде перший клас.

Гаврилечко. Давайте всі разом пригадаємо події минулих років.

Слайд 5

РІК 2008. Ви ще не ходили до школи. Яким було тоді життя?
Слайд 6

Пісня «Дощик»

Знов на дворі дощик накрапає,

І чомусь так сумно стало всім,

Слайд 7

Я веселу пісню заспіваю -

Може, перестане плакать він.

Приспів:

Слайд 8

Я свої долоньки простягну до неба,

Погойдаю хмарки голубі,

Сонечко хай сяє, а дощу не треба.

Чуєш мене, дощику? - Я кажу тобі.

Слайд 9

Кажуть під дощем ростуть малята,

Тільки мама каже навпаки

І не дозволяє нам гуляти,

Ось, чому сумують малюки.

Приспів.

Слайд 10

Знов на дворі дощик накрапає,

І чомусь так сумно стало всім,

Я веселу пісню заспіваю -

Може, перестане плакать він.

Слайд 11

Приспів.
Слайд 12

(Батько сидить, читає газету. Заходить дочка). (Юля і Арсен)

— Тату, а чому іде дощ?

— Підеш до школи, дізнаєшся. Тату, а в Баби-Яги є бабенятка?

— Які ще бабенятка? Звідки я можу знати?

— Тату, а нащо коняці коси па плечах?

— Запитай у коняки.

— Тату, а мотоцикл не любить цукерки?

— Не знаю, я його не запитував.

— Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

— Що ти, моя дитино? Як можна?

Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше ти знатимеш.

— Мамо, наші всі будуть на затемнення сонця дивитися. Можна і я піду з ними?

— Можна, іди, тільки не підходь близько. …От непосидючі. Хоч би швидше її до школи відправити.
Слайд 13

Ярема Роксолана. РІК 2009. В цей рік першого вересня ви вперше переступили поріг нашої школи. Яким був цей день?

Слайд 14

Пісня «Мама двері відчиня»

Мама двері відчиня,

Проводжа до школи,

Не забудем цього дня ми в житті ніколи! (2р.)

А татусь нам говорив,

Як ішли ми в школу:

— Поважайте вчителів, слухайтесь у всьому. (2р.)

Не забудем цього дня

Ми в житті ніколи!

Найсвітліший край у нас, найсвітліші школи! (2р.)



Слайд 15

Горінецький: Ми пам’ятаєм той дзвінок веселий,
Що продзвенів нам перший раз,
Коли прийшли ми з квітами до школи,
В свій самий кращий перший клас!

Гаврилечко: Згадаємо разом ті радісні роки,
Веселі перерви, цікаві уроки…
Зовсім, зовсім недавно — чотири роки тому,
Ми, маленькі зернятка, прийшли в свою школу.

Костишин: Хвилювався, як ніколи!
Хвилювався я весь час!
Бо тоді я йшов до школи
Перший раз у перший клас.

Ярема Р.: Давайте пригадаємо разом,
Як вперше на лінійці ми стояли,
Розгублені, кумедні і малі,
З-за квітів ледве виглядали.

Горінецький: І палички у зошиті тонкому
Я написав рівненькі і прямі.
Щасливим біг із школи я додому,
Букварика тримаючи в руці.
Слайд 16

(Батько з газетою (задоволений). Заходить мати з сином та донькою.

Син надутий, кидає портфель. Батько на це зауважує:)

(Іващук, Калужний)

— Синку, що сталося? Ти такий засмучений! Хто ж посмів тобі зіпсувати свято першого вересня?

— Свято?! Нічого собі — свято! Чого ж ви не попередили мене, що це не на день, а на 11 років?! (батько заспокоює сина, звучить уривок з пісні «Нагружать все больше нас»).

Слайд 17 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)

Пісня першокласника

Перший раз у перший клас

Ми йдемо охоче,

Ніжним голосом для нас

Продзвенів дзвіночок.

І сміється в небесах

Сонце, як ніколи,

В мами сльози на очах – |

Я іду до школи. | (2)

Приспів:

А у школі, а у школі

Є веселка кольорова,

І найкраща в цілім світі –

Перша вчителька моя.

А у школі, а у школі

Не сумуєм ми ніколи,

Бо учора - дошкільнята,

А тепер – одна сім'я!
Прощавайте іграшки,

Гомінкий садочок,

Кличе в класи дітлахів

Золотий дзвіночок.

І сміється в небесах

Сонце, як ніколи,

В мами сльози на очах – |

Я іду до школи. | (2)



Приспів. (2)
Слайд 1 8

(Діти сміються, виходять. Жінка заходить, чоловік звертається до неї).

(Сабадаш, Калужний, Якимів)

— Жінко, чого це вони так розходилися?

— Та знайшли на горищі твого щоденника за 6 клас. (Батько чухає потилицю. Мати посміхається. Підходить син).

— Пам'ятаєш, тату, ти казав, що у тебе були колись погані оцінки?

— Чого це ти раптом згадав?

А ну показуй свій щоденник, ледацюго. (Бере щоденник, охає, хитає головою).

— Тату, як ти думаєш, це спадковість чи поганий вплив середовища?
Слайд 1 9 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)

Пісня «Вчать в школі»

1. Букви в зошиті писать

і в альбомі малювать —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Додавати і ділить,

менших себе боронить —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)



2. Від п'яти відняти два,

по складах читать слова —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Вміти книжку берегти,

бути чемними завжди -

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)



3. Круг накреслити як слід,

показати захід, схід -

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Знати кожен материк

і не плутать міст і рік —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)


Слайд 20

(Стук в двері. Заходить Буквар):

— Тут проходить свято «Прощавай, початкова школо»?

Ярема Р. - Так.

— Тоді я до вас.



Слайд 21

Костишин Павло. Це — буквар — ваша перша шкільна книга. Саме він познайомив вас з першими літерами, навчив читати.

Буквар: Літера перша і перше слово,

Перша тривога і перша оцінка,

З книгою перша серйозна розмова,

Читати навчився ваш дружний клас,

Настала пора привітати нас.

Гаврилечко. — Залишайся, Букварику, на нашому святі.

(Стук у двері. Заходять Буратіно, Мальвіна).

Буратіно — Добрий день, дорогі діти! Як давно ми не бачили вас.

Мальвіна — Як ви підросли, порозумнішали. Думаю, що недаремно ми залишили вас у країні Знань.

Буратіно — Чого ви навчилися за ці роки?

Ярема Р.: — Ділити, множити.

(Кіт Базіліо та Лисиця Аліса). Хором.

— Неправда! Не вміють вони нічого!



Буратіно. Що ще за голоси?

Мальвіна. Мабуть, тобі почудилось. Продовжуйте розповідати.

Кіт. Та нічого вони не вміють!

Буратіно. Та хто це?

(Заходить Лисиця і Кіт).

Ярема Р. Чого ви прийшли до нас на свято і заважаєте? Бачили скільки дітей зібралося?

Лисиця: А, старі знайомі! (Вітається).

Кіт. А чого це ви тут зібралися?

Горінецький Ми вже закінчили 4 клас і зібрались у подорож до 5 класу.

Лисиця: Ми теж хочемо до 5 класу. І нас візьміть у подорож.

Кіт. Ми вже хороші, і не будемо вам заважати!

Костишин. А тепер ми звітуємо Букварику, що нового ми вивчили за ці роки.

— За час навчання в першому класі нами вивчено 33 літери українського алфавіту.

— Всі ми навчились писати.

— Вміємо рахувати, розв'язувати задачі.

— Нами, списано, переписано, недописано багато листків паперу.

Лисиця: Загублено 5 поганих звичок, 137 ручок, 120 олівців і сотню гумок.

Кіт. І 30 ґудзиків. Розбито 5 горщиків з вазонками.

Лисиця: І один стіл.

Кіт. На території школи розбито одну клумбу, одне вікно.

Лисиця: І шістнадцять носів.

Горінецький. — Клас живе весело, цікаво і не збирається зупинятись на досягненому.



Буквар. Ой, оце навчив.

Оце дожився.



Мальвіна. Милий Букварику! Ти розгнівався? Чи ми тебе насмішили?

Буквар. Що ж тут смішного? Тут плакати треба! Яка ганьба!

Мальвіна. Букварику, не журися! Це вони навмисно!

Буквар. Як навмисно?



Мальвіна. Навмисно придумали. Ти журишся — ми сумуємо. Це щоб веселіше було.

Буквар. Так це неправда?

Мальвіна. Звичайно. А коли правда — то тільки трішечки. Зовсім небагато. Головна правда в тому, що ти їх навчив всіх читати і писати. Хіба цього мало? Тож посміхнись, Букварику.

9 учень: — Добрий, Букварику, перша книжко!

Хочеться, навіть, поплакати трішки.

Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудемо ніколи про тебе.



10 учень: — Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву,

За перше слово і першу казку,

За першої вчительки щиру ласку.

Ми пам'ятаємо довгі роки,

Мудрі і повчальні твої уроки.



Буквар. Вчіться, дітки, хай розум ваш не спить! (Виходить).

Слайд 22

Гаврилечко. РІК 2010

В цьому році ми дружно прийшли в 2 клас.



Слайд 23

11-й учень: В світлий, ще ранковий час
В свій знайомий гарний клас
Ми приходим завжди в строк.
Поспішаєм на урок.

12-й учень: На уроці рідну мову зараз будемо вивчать,
Розбирати кожне слово, щоб її нам краще знать.
Бо вона нам найрідніша, зрозуміла і ясна,
Поетична, найсвітліша і чарівна, як весна!

13-й учень: Багата в нас, красива мова,
В народі кажуть — калинова.
В ній райдуга барвистих слів,
Щоб ними передати
Усі відтінки почуттів,
Все гарно описати!

Ярема Р.: То ж вивчаймо рідну мову
Вже тепер, з маленьких літ.
Українське наше слово
Хай звучить на цілий світ!

Слайд 24

(Наперед виходять учениця та учень.) (Якимів, Калужний)

Учениця Яке завдання в нас було, Петро?



Учень Позначити число
В іменниках «штани» й «весна»:
Чи однина, чи множина.

Учениця То ти вже виконав, чи ні?

Учень «Весна», це ясно, в однині.

От зі «штанами» щось не те…


Завдання дуже непросте…

Учениця І чим же, поясни мені,
Оці «штани» такі складні?
У чому складність? Поясни.

Учень У чому складність? Бо «штани»
До половини — однина,
А трохи нижче — множина!
Костишин: Продовжуємо нашу подорож.

(Влітає Баба-Яга).

Яга : Як завжди: Мене знову забули запросити на свято.

Хіба Ви не знаєте, Ягуся завжди з вами. Так, чи не так?



Карлсон: Яга. Від тебе завжди чекають неприємних несподіванок, от і не запросили. А мене? Мене за що забули? Хто найкращий веселун? Хто найкращий гість на дні варення? Без кого на святі нудно та нецікаво?

Яга: Без мене?

Карлсон: Яга, Яга. Ніколи ти великим розумом не відрізнялася, а зараз і зовсім нісенітницю сказала. Це ж я ! Я найвеселіший, найдотепніший. Найбільший друг дітей.
Лисиця Аліса : Воно і видно. Тебе не запросили на свято, як і нас. Про тебе забули, як і про всіх нас. Хоча, яке свято без казки.
(Виходять Кікімора, Лісний,Страшко, Водяник та інші)

Кікімора: А яка казка без нас, може і не завжди добрих, але дійсних казкових героїв. І що б ви, дорогі діточки робили, якщо б ми – казкові герої – навіть і такі вередливі, як я, всі разом пішли на пенсію. Ось послухайте мене!
(Яга співає пісню). Всі герої танцюють і на сцені, і в залі, запрошують до танцю дітей. (Пісня виконується на мелодію відомої пісні з кінофільму «Кавказька полонянка» )

Слайд 25

Десь у чарівнім лісі, де казочка живе,

Старенька бабуся поволі іде.

Ніс у неї великий і горб на спині,

Мабуть, ви впізнали:

Я – Баба Яга.



Приспів :

А-а-а-а-а-а-а-я-Баба-Яга-а-а

А-а-а-а-а-а-а- костяна нога-а-а

Більш за все люблю я битись і брехать,

І дітей малих всіх носом налякать.

Може я й страшна є, але кажуть усі,

Казка без Баби-Яжки нецікава всім.

Приспів.

А-а-а-а-а-а-а-нецікава-всі-і-ім,

А-а-а-а-а-а-а-нецікава-всі-і-ім.

Проходять століття, минають роки,

Та казку чекають завжди малюки.

Але що ж скажіть то за казочка буде,

Коли стара Ягуся на пенсію піде.

Приспів.

А-а-а-а-а-а-а-казочка буде-е-е,

А-а-а-а-а-а-а- на пенсію піде-е-е.

(Фонограма пісні на стр. http://veselun.info/pesni.html )

Слайд 26

Баба-Яга: Куди це ви зібралися?

Горінецький — Ідемо в подорож до 2 класу.

Баба-Яга: — Рано вам в таку подорож. Ви й читати ще як слід не навчилися, і пишете, як курка лапою. Та й не вмієте нічого, хоч і вчать вас тут.

Лисиця: Не вміють! Не вміють!

Баба-Яга: — Зараз ми перевіримо, чи й справді ви такі розумні. Якщо не виконаєте мої завдання — заберу вас і в ступі перевезу в країну двієчників. Є ще така!

Лисиця: В країну Дурнів їх!

Баба-Яга: І. Завдання.

1. Засвистіла, полетіла — хвіст вогненний залишила. (Ракета)

— О! А я думала: моя мітла!

2. Хто два рази родиться, а один раз помирає? (Комаха)

— А яка? (Будь-яка).

3. Корова без ніг, без тіла — скирту соломи з'їла. (Піч)

— О, все відгадали. І справді розуму набралися.

Лисиця: Я ж казала, що вони розумні.

Баба-Яга: Ну що ж, вирушайте у подорож.

Слайд 27

Ярема Р. РІК 2011

Слайд 28 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)
Пісня «Дитинство моє, як лелеки»

(ноти і фонограму див. Школа співу II клас)

Дитинство моє, як лелеки

У вирій летить назавжди

Далеко, далеко, далеко…

Не вернемся більш ми туди
Мамусині лагідні руки

Так ніжно його берегли

Твоїми молитвами, рідна

Ми Бога в дитинстві знайшли


І Вам я завдячую, мамо

Дитинством щасливим своїм

Як яблунька ніжна, весняна

Мені Ви завжди молоді


Дитинство моє, як лелеки

У вирій летить назавжди

Я дякую Вам, моя мамо

За те, що його зберегли.


Слайд 29

Костишин. На протязі всього нашого навчання школа і батьки прививали любов та пошану до рідної мови, України, книги. Тож подякуємо батькам, які разом з вами ходили до школи, жили вашими бідами і радощами.

15 учень: — Любить мене матуся,

Що я гарно вчуся.

Любить мене тато,

Що читаю я багато.

Люблять мене сусіди,

що я чемний усюди,

Не пустую ніколи

Ні вдома, ні в школі.


Слайд 30 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)

Пісня «Ми уже не малята» (Муз. «Пусть бегут неуклюже».)

Ми уже не малята,

Не малі дошкільнята —

Чотири роки училися ми,

За контрольні хвилювались,

На перервах пустували,

А найбільше в футбол грали ми.

Приспів:

Ми читаєм, і рахуєм,

Додавати вмієм всі.

Ой, як жаль нам, що вже підем

В п’ятий клас ми всі.

Наші тата й матусі,

Ви були нам, як друзі,

Разом з нами училися ви:

Букваря прочитали,

Сто задач розв'язали,

Кожну букву виводили ми,

Ми спасибі кажем щиро

І бабусям й дідусям.

За турботу, за терпіння —

Щиро вдячні вам.
Слайд 31

Ярема Р. — Рідне слово! Скільки в ньому чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної закладено ще нашими предками.

16 учениця: — Українка я маленька, українці батько й ненька.

На Вкраїні я родилась, в свою маму удалась,

Все, що рідне, я кохаю, всім, хто рідний, помагаю.

Своє ціню, свого вчуся, і до рідного горнуся.

І чужого я навчаюсь, але свого не цураюсь.

Знайте, що найкраще діло – свого боронити сміло.



17 учениця: Українка я маленька, Україна — моя ненька.

В неї щирая дитина, добра, люба і єдина,

Вірна я дочка народу, славна, з козацького роду.

Щиро я свій рід кохаю, роду іншого не знаю.

Так завжди я буду жити, рідний край любити.

18 учень: — Раз мені казала мати:

«Можеш мов багато знати.

Кожну мову шанувати, та одну із мов усіх,

Ти у серці, щоб зберіг».

В серці ніжну і погідну збережу я мову рідну.

— Батько мені каже: «З книгою дружи,

Рідну мову, синку, завжди бережи.

19 учень: Мову, ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово, пісню — завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби й шануй».



Пісня «Рідна мова»

Лине Україною мова серцю милая,

Я заплету мелодію в слова.

Що було полинуло за водою сплинуло,

Але мова рідная жива.

Приспів:

Не зів’яне джерело, у моєї мови..

Буйним садом зацвіло, українське слово.

І малечі заспіва мама- українка,

Як з лелечого крила падала пір’їнка.

Лине поміж веснами, понад перевеслами

Гордовито павою проплива,

Віді сну прокинулась, зацвіла калиною,

Соловейком радісно співа

Приспів




Костишин. До нас знову гості.

Факір. Добрий день, діти!

Я великий чарівник

Екслібрис-хранитель

Книжкових багатств.

Скільки в небі зірок,

Скільки в лісі квіток,

Скільки капель, в Дніпрі, —

Скільки книг на землі!

В книжках живуть багато казкових героїв. Тут можна зустріти Барвінка, Попелюшку та інших. Ви хочете їх побачити?

(Вириває волосинку, чаклує, промовляє заклинання). (З'являються герої).

Баба-Яга: Щоб радість ніколи не кидала нас,

Шануйте, малята, наш добрий час.

Бувайте, усі сподівання загинуть,

Якщо запізнитися хоч на хвилинку.

Держіть на годиннику очі та вушка.

Застерігає вас Баба-Йожка.



Буратіно. Щоб ви не дивились похмуро і косо,

Ніколи не вчіться, писати носом.



Мальвіна. Хай у науці кожен привчиться

покуштувати хрону і перчиці

Проте, коли буде в навчанні тяжко —

дванадцятки в журналі цвістимуть рясно.



Гаврилечко: Спасибі вам за побажання.

Слайд 32

Факір: РІК 2012

Горінецький А зараз — перерва!

— Деякі учні люблять перерви більше, ніж уроки, бо на них можна розповідати цікаві історії, випадки.



(Ярема Р., Лапан, Ярема С..)

  1. — Просив дружків своїх Семен:

— Знаннями, хлопці, поділіться!

Не знаю скільки треба «Н»

Писать в іменнику «рушниця»?

— Ех, ти! — срамив його Миколка —

Порожня в тебе голова!

Одне — якщо це одностволка,

А як двостволка — значить, два.

(Гаврилечко, Якимів, Калужний)


  1. — Картає знов учителька Миколку

— Ти і сьогодні запізнився в школу

Невже тобі не може мати

Будильника придбати?!

- Та що я з ним зроблю?

Він дзвонить ще тоді,

Коли я міцно сплю.



(Якимів, Ярема С.)

3) — Ти ж, Петро, бачив, що кота

Тягнув наш Вітя за хвоста!

Чому його не зупинив?

Та руки зайняті я мав!

за голову тримав.



(Якимів, Ярема С.)

4) — Сергію, ти зізнався вдома, що одержав двійку з математики?

— Так.

— Ну і що.



— А нічого: тоді якраз у нас нікого вдома не було.

(Іващук, Сабадаш)

5) — Татусю, допоможи мені задачу розв'язати.

— А ти вже над нею думав?

— Так.


— І що ж придумав?

— Що краще спитати у тебе.



(Якимів, Лапан)

6) — Чому птахи відлітають до теплих країн?

— Якщо підуть пішки, то втратять на дорогу дуже багато часу.
Слайд 33 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)

Пісня «Моє дитинство»

Моє дитинство, ти куди біжиш?

Моє дитинство, ти куди спішиш?

Ти почекай, спини швидкий свій біг,

Щоб я награтись ще з тобою зміг.

Приспів:

А я би так, а я би так хотів

Ганяти знову на дахах котів,

Малу Наталку подражнити в грі,

На самокаті мчати по дворі.

Моє дитинство, ти куди пішло

І де куток свій затишний знайшло?

Свого дитинства не наздожену,

Про нього згадку маю лиш одну.

Приспів:
Слайд 34

(на сцену піднімається маленька дівчинка з кулькою в руці)

Дівчинка: Ти пізнала мене?

Гаврилечко. Здається так... Ти - моє дитинство...

Дівчинка: - Сьогодні я покидаю тебе.

Гаврилечко. Не поспішай, побудь ще мить.

Дівчинка: - Я буду приходити у сни, а ти згадуй мене. Пам'ятаєш, русявого хлопчика, що смикав тебе за кіски?

Гаврилечко: Пам'ятаю.

Дівчинка: - А пам'ятаєш те Новорічне свято, де ти була Снігуркою?

Гаврилечко. Пам'ятаю.

Дівчинка: - А той день, коли одержала першу «дванадцятку»?

Гаврилечко:- І це пам'ятаю. Дякую тобі за все.

Дівчинка: - Прощавай...

Гаврилечко:- Прощавай, моє дитинство!

(дівчинка співає пісню)

Слайд 35 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)

«Дитинство наше радісним було»

Дитинство наше радісним було

Та раптом відзвеніло й відцвіло,

Злетіло тихо в сині небеса

І, мабуть, не повернеться назад.

Приспів:

Зачекай, моє дитинство! Зачекай!

Не спіши летіти у далекий край!

Наче птаха, білі крилоньки згорни, |

Щоб по довше ми лишалися дітьми! | (2)

А я кричу дитинству: "Зупинись!"

А я його благаю: "Повернись!"

Воно сміється лагідно мені:

Я повернусь до тебе уві сні...

Приспів.

Все далі в небі зірка осяйна,

Мені завжди світитиме вона,

Від лиха берегтиме у житті,

Освятить всі дороги і путі.

Приспів. (2)

Ярема Р. : Швидко роки пролетіли
І в пам’яті спогад лише залишили.
Та вкотре згадаємо перший дзвінок
Й четвертого класу останній урок.

Костишин: Ось і завершується наше свято

Пахне медом і квітами,

А найбільше – волею,

Хоч розлучатися жаль з початковою школою.



Горінецький: На цьому наше свято закінчується. Нехай збуваються всі ваші мрії і бажання.

Слайд 36 (багато фотографій, не клацати мишкою зайвий раз)

Пісня ,,Маленька країна".

Десь за горами, за лісами,

Десь на оцій землі...

Казка чарівна проживає,

Що стрінеться тобі й мені.

Світ весь навколо заіскриться,

Станеш щасливим ти.

З казки чарівної, жар-птице,



Мрії усі здійсни!

Приспів: Мрія моя ясна,

Мрія твоя ясна...

Хто розповість і хто підкаже,

Де вона, де вона...

Мрія моя ясна,

Мрія твоя ясна...

Хай же здійсниться кожна мрія

Найдивовижніша!



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка