«психологічна компетентність та професійна діяльність педагога»



Скачати 241.47 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір241.47 Kb.


ПЕДАГОГІЧНА РАДА

«ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА»

Мета:


  • розкриття поняття компетентності як психологічного аспекту професійного становлення педагога;

  • розвиток педагогічної рефлексії, розширення досвіду переживання глибинних мотивів діяльності та їхніх виявів у взаємодії з іншими людьми; усвідомлення стилю і мотивації професійної діяльності педагогів, усвідомлення власної життєвої і професійної позиції у педагогічній взаємодії; підвищення психолого-педагогічної компетентності педагогів шляхом ефективної групової взаємодії;

  • проведення вправ на підвищення самоприйняття та розширення самосвідомості, розвиток самореалізації та конструктивного творчого вирішення завдань, пов'язаних з професійною діяльністю спеціаліста.


Теоретична частина педради.

Вступне слово директора.

Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення й пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. На цій підставі має формуватися нова педагогіка — педагогіка компетентної, відповідальної людини.

Компетентне ставлення особистості до життя означає:


  • потребу в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації в різних видах творчої діяльності;

  • опанування наукових знань про сутність «Я», принципів і методів життєздійснення;

  • усвідомлення, організацію свого психологічного часу, життєвого шляху особистісного розвитку;

  • осмислене розв'язання міжособистісних протиріч;

  • здатність до об'єктивного оцінювання рівнів, сфер і меж поширення своєї життєвої активності;

  • усвідомлене й адекватне оцінювання результатів своєї життєдіяльності;

  • відповідальне ставлення до свого життя, здоров'я;

  • культуру фізичного розвитку;

  • філософське, етичне осмислення свого життя.


Виступ методиста ліцею.

КОМПЕТЕНТНИЙ УЧИТЕЛЬ — ЗАПОРУКА РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Останнім часом педагогічна лексика щодо характеристики якості педагогічного працівника збагатилася іншомовною термінологією, новими модифікаціями традиційних понять, серед яких все більшого значення набуває педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність, що все частіше використовується в практичному обігу, все активніше включається до науково-педагогічного тезаурусу.

Педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність як категорії, що пов'язані з професією вчителя, а отже, появу їх можна розглядати в контексті безперервної педагогічної освіти і педагогічної діяльності, вимог до вчителя і його підготовки.

У навчальному посібнику В. О. Сластьоніна, І. Ф. Ісаєва, О. І. Миценко, Є. М. Шияцова «Педагогіка» (1997) досліджено сутність поняття «педагогічний професіоналізм», надано наукове обґрунтування його основних компонентів (професійна компетентність, професійна діяльність, професійна творчість, професійні уміння, професійна майстерність), розкрито становлення, розвиток і удосконалення особистості педагога як професіонала в умовах безперервної освіти. В. О. Сластьонін (1998) розглядає компетентність педагога як професіоналізм, що полягає у єдності теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

У науковій літературі останнім часом правомірно визначається пріоритет компетентності як однієї з головних якостей особистості вчителя поряд із гуманізмом, демократизмом, духовною культурою, комунікативністю, організаторським талантом.

У навчальному посібнику «Освіта: ідеали і цінності» 3. І. Равкін дає таке визначення поняття: «...професіоналізм (компетентність) педагога — високий рівень спеціальної загальнокультурної підготовки, широка професійна й загальна ерудиція, педагогічна майстерність, що забезпечує його конкурентоздатні якості на ринку праці; послідовна орієнтація на розвиток і зміцнення в цілісному педагогічному процесі соціальних, інтелектуальних, моральних і естетичних цінностей освіти».

Е. І. Рогов трактує поняття «професіоналізм» як синонім поняття «компетентність», що визначається, як «сукупність психофізичних, психічних особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі опанування й тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень рішення складних професійних задач в особливих умовах». Аналіз його концепції дозволив визначити три основних напрями формування професійної компетентності:

1. Формування особистісного стилю діяльності у результаті зміни системи виконання діяльності, її функції й ієрархічної побудови.

2. Становлення професійного світогляду на основі зміни особистості суб'єкта.

3. Становлення професійної культури внаслідок зміни когнітивних, емоційних і практичних компонентів установки суб'єкта стосовно об'єкта діяльності, перетворення впливу на об'єкт у процесі взаємодії.

Розуміння педагогічної компетентності як стану педагога не може обмежуватися вивченням рівня професійної та психолого-педагогічної готовності вчителя до своєї діяльності та її результатів. Необхідно враховувати, що на ефективність педагогічної діяльності безпосередньо впливають і особистісні якості вчителя.

У більшості європейських країн показником, що найбільшою мірою відповідає сучасним вимогам до підготовки людини до життя, визнано компетентність як інтегральний соціально - особистісно поведінковий феномен, що поєднує в собі мотиваційно-ціннісний, когнітивний і діяльнісний компоненти. Компетентність сьогодні трактують як інтелектуально і особистістю обумовлений життєвий досвід соціально-професійної життєдіяльності людини, який ґрунтується на знаннях, цінностях, нахилах, набутих під час навчання.

Останнім часом за активної підтримки Міжнародної організації праці (МОП) у багатьох країнах визначився напрям підготовки фахівців на основі стандарту компетентності. Наприкінці 90-х років введено в науковий тезаурус поняття «ключові компетенції». Воно лежить в основі більшості сучасних моделей, представлених закордонними вченими, і означає загальну здатність людини мобілізувати в ході професійної діяльності набуті знання й уміння, а також використовувати узагальнені способи виконання дій.

За Джоном Равеном, компетентність — це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії.

Підсумки багаторічних досліджень знайшли відображення в рекомендаціях Ради Європи і сформульовані в п'ятьох ключових положеннях, рівень опанування яких виступає критерієм якості отриманої освіти. Йдеться про компетенції політичні, соціальні, що реалізуються в полікультурному суспільстві, які визначають опанування усного і писемного спілкування, що пов'язані з виникненням інформації, реалізують здатність і бажання учитися протягом усього життя.

У багатьох країнах підготовка кадрів, орієнтована на розвиток компетентності, є найбільш розповсюдженою концепцією останніми роками, де підкреслено, що поняття «компетентність» ширше, ніж поняття «кваліфікація». Воно означає не тільки професійні знання, навички й досвід у даній спеціальності, але й ставлення до справи, визначені (позитивні) схильності, інтереси і прагнення, а також здатність ефективно використовувати знання і уміння, особисті якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці в даній обстановці.

Беручи до уваги, що професія педагога припускає складну систему взаємин з «різнохарактерними, різноспрямованими, різними за міркуванням людьми, групами, співтовариствами», компетентність педагога потрібно розглядати значно ширше, ніж компетентність будь-якого іншого професіонала.




Виступ голови методкомісії природно - математичних дисциплін.

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

У сучасній науково-педагогічній літературі відсутнє як єдине визначення самої дефініції «професійна компетентність», так і єдине розуміння, тлумачення її змісту. Самих «ключових компетентностей», які формують цілісний образ «компетентної людини», дослідники нараховують від 3 до 140. Компетентностей може бути значно більше. Їх можна певним чином групувати, систематизувати, структурувати, тому виділяють кілька структурних елементів поняття «професійна компетентність».



Варто вважати професійно компетентною людину, яка:

  • успішно вирішує завдання навчання і виховання, готує для суспільства потрібний «соціальний продукт» — випускника з бажаними психологічними якостями (об'єктивні критерії);

  • особисто прихильна до професії, мотивована до праці в ній, задоволена професією (суб'єктивні критерії);

  • досягає бажаних сьогодні суспільством результатів у розвитку особистості учнів (результативні критерії);

  • засвоює норми, еталони професії, досягає майстерності у ній (нормативні критерії);

  • прагне індивідуалізувати свою працю, а також усвідомлено розвиває індивідуальність засобами професії (індивідуально-варіативні критерії);

  • досягає вже сьогодні необхідного рівня професійних якостей, знань і вмінь (критерії наявного рівня);

  • разом з тим має і усвідомлює перспективу, зону свого найближчого професійного розвитку, роблячи все для її реалізації (прогностичні критерії);

  • відкрита для постійного професійного навчання, накопичення досвіду (критерії професійної навченості);

  • збагачує професійний досвід професії за рахунок особистого творчого внеску (критерії творчості);

  • соціально активна у суспільстві, шукає резерви вирішення проблем всередині професії, не боїться потрапити в умови конкурентоздатності освітніх послуг (критерії соціальної активності);

  • віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах честь і гідність, професійну етику (критерії професійної прихильності);

  • готова до якісної і кількісної оцінки своєї роботи, вміє сама це робити, готова до диференційованої оцінки своєї роботи у балах, категоріях, спокійно ставиться до участі у професійних іспитах, тестах (якісні і кількісні критерії).

Виділяють основні компоненти професійно-педагогічної компетентності:

  • етичні установки вчителя;

  • систему психолого - педагогічних знань;

  • систему знань в області предмета, який викладається;

  • загальну ерудицію, засоби розумових і практичних дій;

  • професійно-особистісні якості.

Професійно компетентними педагогами слід називати виключно позитивно замотивованих людей з нестандартними, творчими підходами до педагогічного процесу. Відповідальне ставлення до викладання поєднуються у таких учителів з вірою у здібності своїх учнів. Найважливішим показником висококваліфікованої педагогічної роботи залишається прагнення або бажання бути хорошим учителем. В остаточному підсумку професійний успіх визначає сама особистість.

Виступ голови методичної комісії викладачів та майстрів в/н з професії «Кухар, пекар».

Слід розрізняти професійну підготовку фахівця і його професіональну компетентність. Перше поняття відбиває процес опанування необхідних знань і навичок, а друге — результат цього процесу, якісну характеристику. Компетентність — це ще і деяка перспектива, яка тією чи іншою мірою доступна даному фахівцю через його індивідуальні можливості та різні об'єктивні фактори. Професійна педагогічна компетентність відображає істотні властивості і відносини всіх предметів педагогічної науки.

Професійна компетентність вчителя - це інтегрування відповідного рівня професійних знань, умінь та навичок учителя, його особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності (рівень вихованості і освіченості учнів).

Професійна компетентність учителя являє собою високий рівень його психолого - педагогічних і науково-предметних знань і умінь у сполученні з відповідним культурно-моральним виглядом, що забезпечує на практиці соціально затребувану підготовку молодого покоління до життя.

Більшість науковців серед ключових позицій професійної компетентності вчителів виводять на перше місце саме продуктивну компетентність та розглядають її не лише як вміння працювати, а насамперед, як здатність до створення власного продукту, прийняття певних рішень, несення відповідальності за них.

Сучасному вчителю для продуктивного виконання професійних обов'язків необхідна розвинута здатність до саморозвитку, потреба у творчій діяльності, самовизначенні, самоосвіті, конкурентоспроможності (автономізаційна компетентність). При цьому слід враховувати готовність, спроможність та потребу вчителя жити за традиційними моральними нормами (моральна компетентність). А формування цих норм можливе лише на підґрунті особистісних якостей учителя, а саме: терпимості, доброзичливості, чуйності, урівноваженості, витонченості, толерантності, людяності, рефлексії.

При цьому більшість науковців відзначають, що неодмінними складовими професійної компетентності вчителів є інформаційна компетентність, яка передбачає опанування інформаційних технологій, вміння опрацьовувати різні види інформації; а також — психологічна компетентність, бачення якої полягає у здатності використання психологічних знань, умінь та навичок за організації взаємодії в освітній діяльності; і неодмінно — предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними знаннями, уміннями та навичками в галузі навчального процесу (спеціальність).

Комунікативну та соціальну компетентності науковці визначають як бажані, але не пріоритетні складові професійної компетентності. Окремі з них розглядають комунікаційні якості як складові особистісних якостей вчителя. Отже, узагальнювальний аналіз певних аспектів професійної компетентності вчителів дає змогу зробити висновок, що більшість науковців під компетентністю розуміють інтегральні якості особистості, які проявляються у загальній здібності та готовності до діяльності, засновані на знаннях та досвіді, що набуті у процесі навчання і соціалізації, та орієнтовані на самостійну участь у діяльності.

Поняття компетенцій та компетентності значно ширше за поняття «знання, вміння, навички», тому що містять:



  • спрямованість особистості (мотивацію, ціннісні орієнтації);

  • здібності особистості до подолання стереотипів, відчуття проблеми, прояв принциповості, гнучкість мислення;

  • характер особистості — самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.

Особистість учителя розглядаємо у цілісності, де професійне і особистісне «Я» тісно пов'язані з системою цінностей. Учитель виступає як людина, яка орієнтована на добровільне виконування певних соціально - моральних функцій у суспільстві, як індивід з власними проявами можливостей і здібностей. Тому неможливо розглядати розвиток компетентності вчителя поза розвитком його власної особистості. Будь-які психологічні знання, перш ніж втілювати у педагогічну практику, пропускають через афективно-ціннісні «фільтри» особистості, вони стають власним набуттям кожного вчителя, трансформуються у власні оціночні й понятійні категорії, настанови, програми поведінки.

Процес підвищення професійної компетентності вчителя забезпечують різні загальнокультурні якості, що мають відношення до тих чи інших сторін особистості. Важливе значення мають такі якості вчителів, як спостережливість, винахідливість, вміння користуватися голосом, дикцією, безпосередній емоційно-вольовий вплив на учнів, а також передбачення своїх дій.

Особистий приклад учителя у всьому (у ставленні до справи, дітей, вміння поважати та в міру вимагати і допомагати) — невід'ємна якість компетентного професіонала. А також володіння методами, прийомами взаємодії з оточенням, здатність орієнтуватися в різних ситуаціях спілкування, це — особливості національної і загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, їх впливу на світ.
Практична частина педради.

Вступне слово практичного психолога

Педагогіка — це індивідуальність кожного вчителя, його психологічного світу, а методична робота стосується цього світу. Саме тому психологічна наука має задовольнити потребу в оцінці професійного спілкування та професійних якостей учителя.

Як їх оцінити? Професіонал — це людина, безумовно, компетентна, добре розуміється на своїй праці. Вимоги до рівня компетентності вчителя весь час зростають, що обумовлено новими соціальними запитами до рівня освіченості учнів й особисто орієнтованою спрямованістю навчально - виховного процесу.

На результат навчально-виховної роботи впливає не тільки особистість педагога, знання ним педагогіки, методик викладання та виховання, але його психологічна компетентність.


Інформаційне повідомлення викладача української мови

Поняття компетенції та компетентність. Слово «компетентність» в перекладі з латинського означає належний, здібний. У перекладі з французької означає компетентний, правочинний. З англійської мови трактується як здатність, спроможність.

Поняття компетенції та компетентність значно ширші за поняття, знання, уміння, навички, бо концентрують у собі спрямованість особистості, її здатність — долати стереотипи, передбачати й розв'язати проблеми, гнучкість мислення, характер, самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.

Українські вчені по-різному тлумачать поняття компетентності. Найбільшого поширення в нашій науковій літературі набуло визначення компетентності як «сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію».

Компетентна людина застосовує ті стратегії, які здаються їй доречними у виконанні окремих завдань.


Рольова гра «Портрет професіонала»

Завдання. Із запропонованого списку ділових і особистісних якостей людини виберіть десять найважливіших, на ваш погляд, необхідних педагогові. Потім відзначте ті, які повною мірою маєте самі.



Якості

Найбільш професійно важливі якості вчителя

Якості

моєї


особистості

Ретельність







Об'єктивність







Прагнення до успіху







Відмова від погроз і авторитарності







Незалежність







Почуття нового







Емоційна стійкість







Самостійність







Високий рівень інтелекту і загальної культури







Діловитість







Самокритичність







Принциповість







Емпатія (здатність до співпереживання)







Ентузіазм







Життєрадісність







Високий самоконтроль







Експресивність (розвинене мовлення, жести, міміка)







Авторитетність







Повага до прав і свобод особистості








Інформаційне повідомлення «Психологічна компетентність у професійній діяльності педагога» викладача спецдисциплін

Професійна компетентність передбачає адекватне використання знань, ефективне вирішення конкретної педагогічної задачі чи психологічної проблеми.

У практиці методичної та аналітичної роботи застосовують насамперед кількісну та якісну оцінку роботи вчителя; рівні навчальних досягнень учнів, оцінку роботи педагога як класного керівника тощо. Визначаючи особистісні якості педагога, зазвичай використовують традиційні, універсальні методики дослідження особистості, без урахування професіональної специфіки — діагностика саме психологічної компетентності педагога.

У сучасному цивілізованому світі педагог є фігурою, яка вимагає особливої уваги, й там, де це місце займають недостатньо компетентні люди, насамперед страждають діти. Головною й постійною вимогою для педагога є любов до дітей, до педагогічної діяльності, наявність спеціальних знань у тій сфері, в якій він навчає дітей, широка ерудиція, високий інтелект, високий рівень загальної культури й духовності, професійне володіння різноманітними методами навчання й виховання учнів. Тому першими, хто має оцінити професійну компетентність учителя, є його учні.

Які ж вимоги учнів до вчителя? Вони стосуються різних аспектів діяльності вчителя. Учні відчувають тягар втрати моральних орієнтирів, і тому хотіли б бачити в учителеві взірець особистості-переможця з позитивною й життєстверджувальною стратегією. Учитель має виступати представником позитивних суспільних цінностей. Звідси — вимоги бути усміхненим, вірити в краще майбутнє, не виявляти своєї знервованості, заклопотаності побутовими турботами, вміння приховати свою втому й здатність підбадьорити учня. У наш час дуже часто учень вбачає у вчителеві працівника, найнятого державою для виконання професійної діяльності.

Але світ багатоликий, дитина має жити саме в такому світі. Тому навчитися приймати унікальну сутність кожної людини (й себе також) дитина може лише в контакті з різними вчителями, а не з тиражованим «ідеальним педагогом». Не може бути такого вчителя, який би подобався всім. Одні шукають у вчителеві чуйну матір, інші — вимогливого й справедливого батька, треті — ентузіаста, а четверті — безпристрасного інтелектуала. Один учитель не може виправдати всі очікування.


Тест «Психологічна компетентність педагога»

Дайте відповідь «так» чи «ні» на питання.



  1. Що старша дитина, то важливіші для неї слова, знаки уваги й підтримка дорослих.

  2. У дітей зароджуються комплекси, коли їх з кимось порівнюють.

  3. Емоції дорослих, незалежно від їхньої волі, бажань, впливають на стан дітей, передаються їм, викликаючи відповідну реакцію.

  4. Підкреслюючи помилки дитини, ми тим самим рятуємо її від них.

  5. Негативна оцінка не шкодить благополуччю дитини.

  6. Дітей необхідно виховувати суворо, щоб вони виросли нормальними людьми.

  7. Дитина ніколи не повинна забувати про те, що дорослі — старші, освіченіші, розумніші.

  8. Дитина, оточена турботою й увагою, — не обтяжена неприємними переживаннями тривоги й страху.

  9. Негативні реакції дітей необхідно зупиняти для їхнього ж блага.

  10. Дітей не повинні цікавити емоції та внутрішні переживання дорослих.

  11. Якщо дитина не хоче, її завжди можна змусити.

  12. Дітей потрібно вчити, спираючись на приклади слухняності.

  13. Дитині будь-якого віку для емоційного благополуччя необхідні дотик, жести, погляд, які виражають любов і схвалення дорослих.

  14. Дитина постійно повинна бути предметом симпатії й уваги.

  15. Якщо дитина щось робить, вона повинна постійно усвідомлювати, добре чи погано вона чинить з погляду дорослого.

  16. Спільна діяльність із дітьми (спів, малювання, творча робота) — означає бути з ними «на рівних».

  17. Неслухняними бувають діти, які не звикли до слова «треба».

  18. Примусові методи примножують порушення прав особистості й небажані форми поведінки.

  19. Я ніколи не примушую учнів робити щось проти їхньої волі.

  20. Дитина не боїться помилок і невдач, якщо знає, що дорослі її розуміють.

  21. Я ніколи не кричу на дітей.

  22. Я ніколи не говорю дітям «Я не маю часу», «Відчепись», коли вони ставлять мені запитання.

  23. Якщо в учня виникли труднощі в чомусь, його завжди можна переключити на інше.

  24. У мене ніколи не виникає неприємного почуття, коли ставлю низький бал заслужено.

  25. У мене ніколи не виникає почуття тривоги під час спілкування з учнями.

  26. Не потрібно нав'язувати учням того, чого вони не хочуть, краще подумати, що сам робиш не так.

  27. Учень завжди правий. Неправий може бути тільки дорослий.

  28. Якщо учень не працює на уроці, то він або лінується, або погано почувається.

  29. Я ніколи не роблю зауважень дітям у жорсткій і грубій формі.

  30. В учнів ніколи не буває правильних або неправильних вчинків, вони завжди проявляють себе так, як можуть або хочуть.


►► Інтерпретація результатів

N = Х : 30 х 100,

де N — психологічна компетентність (норма),

X — кількість збігів із ключем. Показник норми — 80 % та більше.



Ключ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

+

+

+

-

+

-

-

+

-

-

-

+

+

+

-

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

+

+

+

+

+

+

+

+

-

+

+

+

-

+

+

У педагогічній діяльності досить багато суб'єктивного. Вихідною клітинкою, одиницею вимірювання тут є особистість — особистість учителя й особистість учня, їх спільна діяльність і спілкування. Від взаємодії двох реальних виконавців навчально-виховного процесу — педагога й учня — істотно залежать його наслідки.

Ось чому все, пов'язане з діяльністю, етикою поведінки вчителя, його тактом у взаєминах із учнями, належить до суттєвих параметрів успішного навчання й виховання в ліцеї.
Вправа «Модель компетентного керівника, вчителя та учня»

Матеріал: аркуші паперу, ручки.

Завдання: учасники діляться на три групи: одна з них створює модель компетентного керівника, друга — вчителя, третя — учня. Представлення кожною групою учасників своєї моделі.

►► Обговорення
Релаксація «Водоспад»

Чому потрібно вміти розслаблятися?



Розслаблення — це мистецтво й наука водночас.

Релаксація — це м'язове та психічне розслаблення для відновлення життєвих сил, і хто опанував цю техніку, зможе не лише ефективно відпочивати, а й плідно працювати. Техніку релаксації може легко засвоїти кожен, потрібні лише щоденні тренування впродовж 5-10 хв.

Виберіть зручну позу, закрийте очі. Дихайте рівномірно, спокійно. Звільніться від напруження. Глибоко вдихніть, повільно видихніть. Ви спокійні, ви задоволені.

Уявіть поле і себе на ньому. Ви стоїте босими ногами на теплій землі. Озирніться навкруги, зауважте все, що потрапляє вам на очі. Підніміть
голову і подивіться на лагідне сонечко. Воно яскраво-золотисте, тепле. Відчуйте тепло й енергію сонця.

Поверніть голову вправо, знайдіть поглядом водоспад. Це лагідний гірський водоспад. Підійдіть до нього. Подивіться, яка прозора вода, відчуйте


свіжість біля водоспаду. Станьте під водоспад та прийміть чистий гірський душ. Відчуйте, як гірська вода омиває ваше тіло з голови до ніг. Вода
змиває все неприємне, очищає ваше тіло й душу.
Відчувши приємне очищення й задоволення, вийдіть із-під водоспаду. Поверніться на поле і станьте обличчям до сонця. Глибоко вдихніть і повільно
видихніть. Ви змили з себе всі емоційні хвилювання, неприємні спогади й думки. Уявіть, що сонце вам посміхається. Посміхніться йому. Простягніть
руки назустріч сонячному промінню, пориньте в нього. Прийміть «сонячний душ» з голови до ніг. Відчуйте, як промінь поступово торкається кожної
частини вашого тіла, наповнюючи його сонячним світлом, сонячною енергією. Ви насичені чистою енергією здоров'я, вам приємно, добре. Вдихніть і, не видихаючи, розкрийте очі.
Підбиття підсумків

►► Вправа «Враження та побажання»



Обладнання: плакат «Дерево побажань», стікери - сердечка.

Кожен учасник висловлює свої враження від педради, записує на стікер свої побажання та чіпляє на дерево побажань.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка