Психологічний зміст взаємодії в тренінговій групі



Скачати 207.16 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір207.16 Kb.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для студентів

по підготовці і роботі на практичному занятті

з психотренінгу.

ТЕМА: Психологічний зміст взаємодії в тренінговій групі.
Актуальність теми:

Групу необхідно розглядати як цілісну систему. У цьому випадку закономірності групової динаміки пояснюються впливом основних законів гештальтпсихології.



Будь-яка група, що існує достатньо довго й поєднана спільною справою, має соціально-психологічну структуру. Для вивчення її структури необхідно знати стадійність розвитку, наявності одного чи кількох лідерів, структури спілкування в групі. Мета групи залежить від того, частиною якої більш загальної системи практичної роботи з людьми вона є. Робота групи та її очікувані результати тісно пов'язані з методологією тренера чи психотерапевта.
Загальна мета уміти розрізняти феномен групи та розуміти і застосовувати на практиці групові норми, правила; уміти виявляти та опрацьовувати проблеми психологічного захисту, групового опору і конкуренції; розуміти взаємозв’язок мети тренінгу та структури групи.


Конкретні цілі:

  1. Знати поняття феномену малої групи.

  2. Уміти розрізняти групові норми та правила створеної групи, її міфи.

  3. Знати, вміти аналізувати та опрацьовувати феномени єдності і конкуренції в групі

  4. Знати чинники, що сприяють згуртованості групи.

  5. Уміти проробляти проблеми психологічного опору та прогнозувати перебіг групи.

  6. Знати типи лідерства та групові ролі.

  7. Знати різні види взаємодії тренера та групи.

  8. Знати соціально-психологічну структуру групи.

  9. Установлювати взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи.



Цілі вихідного рівня:

  1. Знати основні закономірності формування психіки в процесі видової еволюції й розвитку окремого індивідууму (кафедра нормальної фізіології та курс загальної психології);

  2. Знати основні етапи становлення та розвитку медичної та психологічної наук у світі та на Україні зокрема (кафедра історії медицини та курс загальної психології);

  3. Знати що таке методологія та її основні принципи (кафедра філософії, соціальної медицини);

  4. Уміти володіти методами психологічного дослідження окремих психічних процесів (курс загальної психології).






Перевірити ступінь своєї підготовки Ви можете, вирішивши запропоновані завдання.

  1. Під час тренінгу учасники відчувають перевтому. Наведіть варіанти дій тренера.

  2. Під час тренінгу виник конфлікт між учасниками. Наведіть варіанти дій тренера.

  3. Під час тренінгу учасники дотримуються норми "не висловлювати проблем". Наведіть варіанти дій тренера.

  4. Під час тренінгу учасники не бажають виконувати вправу. Наведіть варіанти дій тренера.



Теоретичні питання:

  1. Які основні закони гештальтпсихології?

  2. Яка кількість учасників малої групи?

  3. Що таке групові норми?

  4. Від чого залежить згуртованість групи?

  5. Що таке псевдозгуртована група?

  6. Які стадії розвитку групи ви знаєте?

  7. Які бувають типи лідерства?



Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:


  1. Большаков В. Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражнения, игрь. — СПб.: Социально-психологический центр,1996.

  2. Асмолов А. Г. Психология личности. — М.: Изд-во МГУ,1990.

  3. Гиппиус С. В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой психотерапии. — М.: Медицина, 1967.

  4. Кроль Л., Михайлова Е. Тренинг о тренинге. — М.: Класс, 2002.

  5. Лойшен Ш. Психологический тренинг учений. Школа Сатир. С-П., Питер, 2000.

Феномен малої групи

Якщо розглядати групу як цілісну систему, то закономірності групової динаміки, досліджувані К. Левіним, можна пояснити впливом двох основних законів гештальтпсихології.

1. Ціле домінує над частинами:


  1. група — це не лише сума членів; вона змінює їх поведінку;

  2. легше впливати на групу в цілому, ніж на окремих її членів;

  3. кожен член групи розуміє, що він залежить від інших її членів.

2. Окремі елементи поєднуються в ціле:

  1. не подібність, а взаємозалежність — основа для формування групи;

  2. людина скоріше схильна вважати себе членом групи, з якою вона себе ототожнює, а не тієї, від якої реально залежить;

  3. людина схильна залишатися серед тих, з ким себе ототожнює, навіть коли вона сприймає їхню поведінку як ворожу.

Із цих положень випливають такі практичні рекомендації, пов'язані з організацією групової роботи:

  1. групову роботу можна ефективно використовувати з метою зміни звичних для учасників стереотипів поведінки;

  2. незручно встановлювати окремі норми для різних учасників групи;

  1. індивідуальна робота учасників має займати менше часу, ніж загальногрупова;

  2. слід створювати ситуації, у яких група мала б можливість відчути взаємозалежність;

  3. учасники мають контекст, у якому можуть виявити свою подібність і сформувати приналежність до групи;

  4. слід уникати ворожості учасників, доки не сформовано почуття приналежності.

Мала група (члени якої мають можливість вільно спілкуватись один з одним), складається зазвичай із 5-15 осіб. Така кількість учасників дає можливість вільно висловлювати свої думки та почуття й отримувати реакцію з боку групи. На відміну від пари, де стосунки розвиваються дуже швидко, або великої групи (близько 50 учасників), де члени можуть не знати навіть імен упродовж усього часу роботи, мала група сприяє зацікавленому та водночас безпечному спілкуванню учасників. Тому в тренінговій роботі часто використовують терапевтичний потенціал малої групи. Велику роль у роботі відіграє те, чи група вже стала єдиним колективом, коли учасники разом працюють або навчаються, чи вона виникла та існує лише протягом тренінгу.

Переваги та проблеми, пов'язані з умовами комплектування малої тренінгової групи, відображено в табл. 2.

Отже, тренер повинен ураховувати особливості як знайомої, так і незнайомої групи в процесі побудови та проведення тренінгу.

За віком бажана достатня однорідність:



  1. для дорослих — різниця віку не більше 20 років;

  1. для груп підлітків оптимальні такі поєднання: 12-14, 15-16, 17-18 років.

У групі, де об'єднані 12-14-річні, робота йде краще, коли хлопці старші за дівчат.

Незнайомі члени групи

Згуртований колектив

Переваги

Проблеми

Переваги

Проблеми

Конфіденційність

Прагнення продовжувати стосунки поза групою

Немає етапу знайомства

Проблеми із саморозкриттям

Зацікавленість новими людьми

Скутість

у спілкуванні

з незнайомими

людьми


Рівномірність групи

Важко проходять вправи, що потребують неформального спілкування

Розкутість учасників

Небезпека ненавмисно травмувати одне одного

Наявність

Загально групової

мети


Протилежні погляди на мету тренінгу

Відкриті емоційні переживання

Постійна перевірка групових норм

Існують традиції спілкування

Традиції можуть заважати досягненню мети тренінгу

Довіра до тренера

Зависокі та неусвідомлені очікування щодо ролі тренера

Заблоковано внутрішньо групову агресію

Можлива агресія щодо тренера

Різноманітність поглядів на проблеми

Велика ймовірність непорозумінь

Наявність взаєморозуміння

Уникання можливих непорозумінь і конфліктів

Суперництво між учасниками

Внутрішньо-групова агресія

Можливість установити нові статусні стосунки на тренінгу

Прихована агресія, демонстрація незацікавленості

Таблиця 2

Поєднання підлітків у групи з більшим віковим інтервалом (наприклад, 12 і 16 років) призводить до розшарування за ознакою віку, конкуренції за увагу тренера та конфліктних ситуацій. Виняток можуть становити групи, що вже сформувалися з якихось інших причин (наприклад, туристичний або біологічний гурток), тоді припустимо проводити програми з усім гуртком.

Бажано, щоб у групі була однакова кількість хлопців і дівчат. Можуть бути також суто хлоп'ячі або суто дівочі групи. Але дуже ускладнює роботу, коли в групі, наприклад, дев'ять дівчат і один хлопець (особливо коли обговорюються теми статевого виховання, ВІЛ-інфекції тощо). Успішній роботі групи сприяє різноманітність характерів учасників, наявність серед них як лідерів, так і більш залежних і поміркованих членів.

Перешкодою у виконанні саме такої (профілактично спрямованої) тренінгової програми може бути високий рівень самотності та схильності до ризику. Виявити рівень самотності і тип схильності до ризику можна за допомогою опитувальника.

Групові норми

Норми — це неписані правила, які визначають, що правильно, а що ні, що припустимо, а що заборонено. Норми можна поділити на дві категорії:


  1. які задає ведучий групи;

  2. що існують у самій групі.

Наприклад, тренер може пропонувати такі норми існування групи:

  1. кожен проявляє активність;

  1. група закрита: усе, що відбувається в ній, має тут і залишатися;

  2. отримуючи інформацію каналом зворотного зв'язку, не виправдовуйся та не захищайся, а слухай і запитуй;

  3. коли даєш зворотну інформацію, висловлюйся якомога конкретніше та уникай оцінок.

  1. кожен має право просити допомоги в групи.

Щоб група дотримувалася зазначених норм, тренер має докладати зусиль, тоді як норм, створених самою групою, її члени дотримуються внаслідок групового впливу. Ці норми можуть як сприяти, так і перешкоджати досягненню терапевтичної мети: уникання чи перебільшення емоцій, заборони якихось тем для обговорення, створення стабільних підгруп і закоханих пар.

У групах соціально-психологічного тренінгу часто виникають специфічні норми: захищати невдаху, підкорятися керівникові, обраному із самих учасників, не просити допомоги...

Для нормальної роботи групи бажано усвідомлювати обидві системи норм і досягти їх збігу, бодай часткового

Єдність і конкуренція в групі

Єдність під час соціально-психологічного тренінгу проявляється в потребі учасників залишатись у групі. К. Левін сприймав єдність як рівновагу між прагненням учасників до віддалення та взаємотяжіння.

На думку С. Кратохвіла, згуртованості групи сприяють такі чинники:


  1. задоволення особистих потреб учасників за допомогою

групи;

  1. узгодженість між метою групи та її окремих членів;

  2. симпатія між учасниками;

  3. престижність перебування в цій групі та зусилля учасників, спрямовані на членство;

  4. наявність іншої конкурентної групи.

Підвищити рівень згуртованості тренер може такими способами:

  1. за допомогою веселих вправ, що потребують активності всієї групи;

  2. створивши вузьке коло та фізичний контакт учасників;

  3. через спільний спів або танець;

  4. не залишивши незайнятих стільців;

  5. вибравши мале приміщення;

  6. за допомогою інтимної атмосфери (свічок, ароматів, тихої музики) тощо.

Протидія між силами тяжіння та відштовхування може створити ситуацію конкуренції між окремими учасниками чи кілька ворожих підгруп. Учасники групи можуть боротися за увагу тренера чи лідера групи, завойовувати лідерські позиції, а інколи вони саме конкуренцію вважають неодмінним стимулом для успішного навчання. У деяких ситуаціях, зокрема на тренінгу конкретних навичок і вмінь, конкуренція між учасниками може підвищувати в більшості учасників мотивацію навчання.

Водночас конкуренція перешкоджає роботі терапевтично спрямованих груп. Для підвищення конкуренції між учасниками тренер може застосовувати такі засоби:



  1. регулярно пропонувати тестові завдання та повідомляти їх результати;

  2. запропонувати спеціальні винагороди (найактивнішому, найстараннішому тощо);

  3. провести вправи, у яких учасники змушені конкурувати між собою, наприклад "Підводний човен";

  4. поділити учасників на кілька підгруп по 4-6 чоловік та дати кілька вправ підряд, зберігаючи ці підгрупи.

Якщо в групі вже є конкуренція, а тренер не вважає за потрібне розвивати її далі, то зручніше не просто посилювати згуртованість, а дати конкурентним стосункам можливість проявитися та стати предметом групової рефлексії та обговорення.

Окрему проблему становить псевдозгуртована група — люди, що працюють або навчаються разом і створили норми, які забороняють відкриту демонстрацію почуттів. Група таким способом запобігає конфліктам, але не може повноцінно розвиватися.


Проблема психологічного опору

Проблеми психологічного опору, детально досліджені в межах психоаналітичного підходу, проявляються не лише під час індивідуальної психотерапії, а й під час тренінгів і роботи груп особистісного зростання. У процесі усвідомлення нової інформації, особливо тієї, що стосується власної особистості, постає проблема когнітивного дисонансу, виникає психологічне напруження та активізуються захисні механізми. Інколи метою тренінгу стає усвідомлення власного психологічного захисту, звільнення від неконструктивних варіантів захисного реагування та розширення діапазону захисту (наприклад, у підході АСПО Т. Яценко). Але в більшості випадків ці явища дещо ускладнюють роботу тренера та групи, особливо під час тренінгу навичок і вмінь.

Деякі аспекти поведінки тренера в групі можуть посилити чи послабити прояви психологічного опору.

Посилює опір авторитарний стиль тренера, велика відмінність поведінки тренера та норм групи, занадто легкі чи складні завдання, вимога зайнятися саморозкриттям у псевдозгуртованій групі; зменшує — приєднання до групи, особливо на рівні ідеалів і цінностей учасників, емоційна відкритість тренера, повага тренера до групи, спрямованість тренера на конструктивне з'ясування непорозумінь.

Інтенсивність проявів психологічного захисту учасників та опору групи залежить від кількох факторів: згуртованості групи, потреби учасників у особистісних змінах, оцінки з боку учасників і тренера.

Явища психологічного опору та захисту впливають як на інтенсивність змін у процесі тренінгової роботи, так і на стосунки між тренером і учасниками.

Середній рівень опору групи та психологічного захисту учасників, що сприяє максимальній швидкості особистісних змін, можливий у згуртованій, мотивованій групі, з низьким рівнем конкуренції, добре тренованою системою зворотного зв'язку.

Занадто низький рівень критичності групи, спричинений поєднанням згуртованості групи, безумовної довіри до тренера та високої мотивації до особистісних змін, може призвести до перетворення тренінгової групи на секту.


Типи лідерства та групові ролі

Є п'ять найпоширеніших групових ролей: лідер, який подобається групі, спонукає її до діяльності, створює програму та підтримує активність роботи; експерт, що має спеціальні знання, навички або здібності, які зараз потрібні групі; він аналізує ситуацію, його поведінка самокритична та раціональна;



пасивні учасники групи, які приєднуються до лідера та підтримують його;

випадний учасник, котрий відстає від групи через якусь відмінність, страхи чи брак потрібних навичок; супротивник, опозиціонер, що активно протиставляє себе лідерові.

У різних групах може бути ще багато інших ролей учасників:



  1. монополіст: намагається привернути до себе увагу групи;

  2. страдник: просить допомоги та відмовляється від неї;

  3. мораліст: завжди все оцінює;

  4. улюбленець: про нього піклується вся група;

  5. агресор, блазень, провокатор та ін.

Якщо група достатньо згуртована, учасники можуть спробувати себе в нових ролях і перевірити їх вплив на оточення. Тренер також використовує різні ролі, і чим їх більше, тим легше працювати з групою.

Д. Морено описав три типи керівництва властиві лідерам: авторитарний — лідер самостійно приймає всі рішення, інформує про це групу та наполягає на їх виконанні; демократичний — лідер дізнається про інтереси учасників і враховує їх, поважає право учасників на самостійне прийняття рішень;



безвідповідальний — лідер уникає приймати рішення і керувати, створюючи атмосферу анархії та безпорадності.
Стадії розвитку групи

Зазвичай виділяють 4-5 фаз розвитку тренінгової групи, хоча в конкретній групі залежно від її мети та чи інша стадія може проминути непоміченою. Тут описано ці стадії так, як вони проходять у Т-групі з демократичним стилем керівництва тренера.



I стадія має кілька назв: орієнтації та залежності, невпевненості, пасивного напруження. Група стривожена, напружена, вона чекає керівництва та чіткого плану дій. Учасники сподіваються, що тренер розв'яже їхні проблеми, але поведінка тренера не завжди повністю відповідає їхнім очікуванням. Інколи на цій стадії виникає псевдозгуртованість, і учасники починають обговорювати "безпечні" другорядні питання. К. Роджерс описував цю стадію як кружляння на місці, стадію формального спілкування, відмови від особистісного самовираження.

  1. стадія — конфліктів і протесту, активації, активного напруження. Група переносить на тренера відповідальність за своє розчарування. Деякі психотерапевти, наприклад К. Хек, умисно викликають агресивність групи на себе. Провокаційна поведінка тренера — це компонент безпеки для групи: вона вчиться відкрито проявляти негативні почуття та не спрямовує нагромаджену агресію на когось із учасників групи. Після цієї стадії група переконується в тому, що прояви агресії не завжди неприпустимі: вони можуть бути продемонстровані, прийняті, зрозумілі та поступитися більш конструктивним почуттям.

  2. стадія — структурування групи. Учасники демонструють звичний діапазон соціальних ролей, з'ясовують статусні стосунки між собою, активно проявляють конкуренцію, поки не встановиться властива групі соціально-психологічна структура. Це дає змогу перейти до наступної стадії.

  3. стадія — робота групи. Це конструктивна фаза, коли група згуртована. Учасники відчувають безпеку та можливість відкрито висловлювати позитивні почуття. Увагу спрямовано на спілкування щодо реальних проблем і того, що відбувається тут і зараз. Група починає працювати як модель соціуму, надаючи своїм членам можливість отримати зворотний зв'язок і випробувати новий репертуар рольової поведінки.

V стадія — повернення, розпаду групи. Вона яскраво проявляється тоді, коли група працювала інтенсивно, досягла високого рівня згуртованості та відкритості учасників, і вони починають відчувати тривогу перед розлукою. Або учасники не впевнені, що за межами групи їм удасться зберегти досягнуті тут позитивні зміни, або в них виникає прагнення зберегти дружні стосунки з учасниками групи... На цій стадії зміни, що відбулися завдяки тренінгу, мають додатися до реального життєвого контексту учасників.

2.7. Взаємодія тренера та групи

Тренер ще до початку роботи має визначитися з метою роботи групи:



  1. потренувати специфічні навички;

  2. сприяти особистісному розвиткові учасників незалежно від групової взаємодії;

  3. сприяти особистісному розвиткові учасників за допомогою групової взаємодії;

  4. сприяти розвитку групи як цілого, незалежно від позиції окремих членів.

Стадія

Збільшення проявів

Зменшення проявів

1

2

3

І

Брак чітких вказівок з боку тренера. Робота без плану та друкованих матеріалів. Невизначеність мети

Тренер чітко визначає мету й завдання роботи групи, установлює правила роботи, обговорюючи їх з учасниками. Є друковані матеріали, на яких відображено план і регламент майбутньої роботи

ІІ

Переривання спілкування між членами групи. Незгода з метою та нормами, установленими групою. Чергування демократичного стилю без явної причини

Тренер у ролі лідера та експерта. Багато структурованих вправ, чітко пов'язаних із метою групи. У період обговорення тренер перебуває за межами кола та не висловлює оцінок

ІІІ

Блокування агресії на тренера в попередній стадії. Організація групової дискусії на важливу для учасників тему. Зворотний зв'язок без регламенту. Кілька вправ, що посилюють конкуренцію між учасниками

Вправи, що посилюють згуртованість групи, дають можливість з'ясувати статус в ігровій формі. Робота в парах зі зміною партнерів після кожної вправи. Чітко авторитарна позиція тренера

Таблиця 3

Від поставленої мети залежить позиція тренера та його поведінка на кожній стадії розвитку групи. У табл. 3 наведено варіанти дій тренера, що можуть вплинути на прояви групової динаміки залежно від того, хоче він

1

2

3

IV

Організація групових дискусій та зворотного зв'язку між учасниками, виконання роботи в підгрупах, груповий аналіз відеозаписів

Ведення щоденників та інші форми самоаналізу. Учасники не спілкуються між собою, є лише інформація про власний досвід, отриманий під час виконання вправи

V

Написання та захист проектів. Програвання певних ситуацій із зовнішнього оточення, створення індивідуальних планів самовдосконалення

Висловлювання почуттів між учасниками групи, обмін телефонами та адресами. Є група взаємопідтримки. Домовленість із психологом про індивідуальне консультування

Продовження табл. 3

збільшити чи зменшити прояви власної позиції.

Отже, тренер, ураховуючи природні тенденції розвитку групи, може створювати атмосферу, сприятливу для реалізації певної мети.

Існують прості рухові вправи, які дають можливість дослідити й посилити згуртованість групи.

2.8. Соціально-психологічна структура групи

Будь-яка група, що існує достатньо довго й поєднана спільною справою, має соціально-психологічну структуру, яка залежить від стадії розвитку групи, наявності одного чи кількох лідерів, структури спілкування в групі. У цьому розділі ми розглянемо методи дослідження соціально-психологічної структури групи.

Насамперед звернімо увагу на розподіл інформації в групі. Можливі дві базові моделі інформаційного потоку та проміжні варіанти.

У разі авторитарної поведінки тренера чи під час лекції маемо першу модель — "віяло" (рис. 6).

Використовуючи цю модель, тренер чітко відіграє роль лідера групи, підкреслює однакове ставлення до учасників і не сприяє їх спілкуванню між собою.

Тренер


Василь


Рис. 6

Друга модель — "сітка" (рис. 7) — виникає у згуртованій групі в разі демократичного стилю поведінки тренера. Переважає активне спілкування між усіма учасниками.


Тренер

Василь


Рис. 7

Взаємозв'язок мети тренінгу та структури групи

Мета групи залежить від того, частиною якої більш загальної системи практичної роботи з людьми вона є. Робота групи та її очікувані результати тісно пов'язані з методологією тренера чи психотерапевта:



  1. мета психодрами — досягнення катарсису програвання психотравматичних ситуацій;

  1. групи зустрічей — особистісне зростання;

  1. гештальттерапії — глибше усвідомлення себе та інших людей;

  1. психосинтезу — правильне поєднання частин особистості;

  2. груп взаємопідтримки — надання емоційної підтримки учасникам.

Але всі ці види груп схожі поєднанням психокорекційної мети та мети особистісного розвитку. Тренер часто має психотерапевтичний досвід і звертає увагу на індивідуальні проблеми учасників групи. Вони мають демократичного ведучого, їм властиві яскраві прояви групової динаміки.

Протилежним варіантом організації тренінгу є тренінг окремих навичок і вмінь. Його мета — набуття специфічних навичок. Такі тренінги організуються на замовлення підприємства, тому часто їм властива низька мотивація учасників. Тренер займає авторитарну позицію; він намагається заблокувати прояви групової динаміки, щоб стосунки між учасниками не заважали навчанню. Часто він свідомо перешкоджає спробам учасників установити нові статусні відносини чи створити коаліції, бо це може негативно вплинути на реальні робочі стосунки. Тренінг команди поєднує деякі риси динамічної групи та тренінгу навичок.



Вирішить самостійно запропоновані завдання.



  1. Обґрунтуйте кожен із практичних принципів тренінгу.

  2. Назвіть переваги групи, члени якої знайомі між собою.

  3. Поясніть, чому бажана вікова однорідність членів групи, та назвіть її межі.

  4. Наведіть варіанти дій тренера з метою подолання психологічного опору.


Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті.

На початку заняття буде проведено тестовий контроль вихідного рівня знань. Потім проведення ролевої гри. Під керівництвом викладача буде проведено психодинамічний розбір ролевої гри та отриманих завдяки неї результатів. Наприкінці заняття - підсумковий тестовий контроль.


Технологічна карта практичного заняття


Етапи

Години, хв.

Навчальні посібники

Місце проведення

1. Тестовий контроль початкового рівня

15

Таблиці, схеми

Навчальна кімната

2. Самостійна ролева гра.

30

власна особистість студента

Навчальна кімната

3. Психодинамічний розбір під керівництвом викладача ролевої гри та її результатів.


30




Навчальна кумната

4. Підсумковий тестовий контроль.

10

Тести, таблиці, схеми

Навчальна кімната

5. Підведення підсумків заняття

5




Навчальна кімната


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка