Психолого-педагогічні основи спілкування з учнями



Скачати 92.75 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір92.75 Kb.
Психолого-педагогічні основи спілкування з учнями:

  • створення в класі атмосфери доброти, довіри, взаємодопомоги;



big

Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

  • Створення в класі атмосфери доброти, довіри, взаємодопомоги.

У зв'язку зі зростанням кількості джерел

виховного впливу на школярів

учитель повинен уміти

бачити кожну мить своїх вихованців,

знати, чим наповнена їхня душа,

які неприємності хвилюють дітей,

адже виховна діяльність –

це процес безперервної творчості,

що не обмежується певними рамками

Що має та не має робити класний керівник, або обов'язки класного керівника. Діяльність класних керівників залежить від знань, культури, почуття відповідальності й має своєрідний характер - робота довгий час з одним складом учнів. Класний керівник має вміти «подати себе», завоювати авторитет. Найкраще це зробити, показуючи свою повагу до кожного учня як особистості з власними думками, поглядами та сприйняттям світу. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні зазвичай підсвідомо з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами. Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, а тому порівнювати чи міряти всіх за одним еталоном не слід. Особливо неприпустимим є прояви незадоволення результатами роботи учня перед іншими учнями, докір, звинувачення у невмінні тощо. В учнівському колективі необхідно дбати про позитивні емоції дітей, атмосферу доброзичливості, радісного світосприймання, дружби у класі, довіри, взаємоповаги, взаємодопомоги. Тільки згуртувавши учнів у дружний і працездатний колектив, можна успішно здійснювати їх навчання та виховання.

Створення учнівського колективу. Створення учнівського колективу, як і виховання взагалі, треба розпочинати зі знайомства з учнями (їх віковими та індивідуальними особливостями). Класному керівнику треба переглянути особисті справи учнів, поспілкуватися з учителями, проаналізувати успішність школярів за минулий рік і скласти загальне уявлення, ураховуючи чинники, які впливають на формування підлітків, а саме: стихійні сили соціального середовища й цілеспрямовані з боку спеціально створених державних і суспільних інститутів

Психологічний мікроклімат. Спілкуючись із однолітками, дитина найчастіше потребує захисту. Класний керівник зобов'язаний не допускати випадків, коли дітей у класі не помічають, дражнять, обзивають, не приймають до спільних ігор, утворюють угруповання з негативними спрямуваннями. Майже в кожному класі є «важкі» діти. У таких випадках за мету береться не тільки боротьба із правопорушниками, а і профілактична робота з дітьми цієї категорії. Тому педагог має створити здоровий психологічний мікроклімат, володіючи методикою й технікою вивчення особистості учня та його виховного середовища: увійти в коло спілкування дітей, зрозуміти становище кожного учня в ньому, навчитись коригувати стосунки між дітьми, показати всьому колективу позитивні риси кожної дитини, дати їй можливість проявити себе.

Починаючи з 7-го классу (11-13 років), у психології та поведінці школярів з'являються нові тенденції, світ їхніх можливостей та інтересів розширюється і вони прагнуть вийти за межі класу, шукаючи себе поза найближчим оточенням друзів і звичної діяльності. Підлітків цього віку ми найчастіше зустрічаємо у спортивних секціях, гуртках і клубах позашкільних закладів. 14-15-річні підлітки досить виразно уявляють перспективу власного майбутнього життя. У них активно формується уявлення про власне «Я», виникає проблема морального вибору способів поведінки в навчальній роботі та в боротьбі за любов і повагу інших людей. При цьому в саморозвитку важливого значення набувають не стільки літературні герої, скільки цінності молодіжної субкультури, схиляння перед зірками кіно, поп-музики. Зразками для створення духовних пріоритетів і суспільних ідеалів стають старші за віком і класом учні (старшокласники). У цьому зв'язку вирішальне значення для виховання старших підлітків має формування духовно-моральної атмосфери життя старшої школи. Ця атмосфера передається як діяльно, безпосередньо комунікативним способом, так і опосередковано - через сприймання морально-психологічної атмосфери стосунків старшокласників між собою, з учителями та молодшими учнями.

Протягом підліткового віку діти неоднаково сприймають учителя (а отже, і його позиції). Беззастережний авторитет, який має вчитель у школяра молодших класів, у підлітковому віці піддається критиці. Слово вчителя перевіряється його ставленням до справи, моральні тенденції - учинками та стосунками з колегами та учнями, здатністю жити чесно, розв'язувати повсякденні проблеми справедливо. Класний керівник отримає авторитет, якщо зможе стати старшим товаришем і зуміє увійти в референтне середовище учнів.

Робота з батьками та їх педагогічна освіта. Не зайвим буде підтримувати зв'язок з батьками учнів. З тих часів як існує сім'я, вона відіграє важливу роль у вихованні дітей. Але характер її впливу багато в чому залежить від економічних умов життя суспільства, й тому виникають нові форми співпраці сім'ї та школи, утворюються нові громадські організації.

Стосунки між батьками впливають на відносини дітей та дорослих. Взаємопорозуміння утворює своєрідну атмосферу в сім'ї, а вона, у свою чергу, визначає характер дітей, їх ставлення до інших людей. Якщо в родині панує лад, така атмосфера сприяє формуванню особистості прямої, відкритої, готової завжди прийти на допомогу друзям. І навпаки, підозри, недовіра, негативне ставлення один до одного тягнуть за собою прояви грубості, егоїзму та інших негативних рис характеру в поведінці дітей. Школі важко протистояти такому впливу сім'ї. Але досвідчений класний керівник спробує знайти шлях до подолання певних проблем. Один із таких кроків - батьківські збори. Досвід підказує, що під час їх проведення треба намагатись дати об'єктивну характеристику класу, називати і невстигаючих, але при цьому вселяти в батьків упевненість у тому, що якщо вони візьмуться за справу разом, то швидко зможуть виправити становище. Батькам повинні бути зрозумілі не тільки недоліки, а й переваги особистості дитини.

Чи означає це, що педагог не може критикувати батьків за неправильне виховання дітей? Звичайно, ні. Але в роботі з батьками необхідні вагомі знання та врахування їх особливостей. Одних треба вчити виховувати дітей, інших критикувати, а з третіми - проводити відповідні заходи із профілактики правопорушень, бездоглядності.

У необхідних випадках, коли потрібне термінове втручання батьків у рішення того чи іншого питання, класний керівник запрошує їх до школи, і вони разом обговорюють проблемну ситуацію. Вкладаючи працю у виховання підростаючого покоління, класний керівник може спостерігати ріст і розвиток дітей, а також відчути задоволення від цієї праці.



Головне завдання вчителя

Доброта педагога - почуття великої відповідальності за сьогодення і майбутнє дитини.

Суть виховання - вміння викликати в дитини оцінку своїх вчинків, в яких відображається ставлення до інших, до себе.

Головне завдання вчителя - створити в класі атмосферу доброти й відвертості, товариськості, взаєморозуміння й взаємодопомоги, чуйності.

Доброзичливість - одна із складових взаємин вчителя з дітьми, азбука педагогічної культури, взаємне бажання добра, розумна доброта.

Доброзичливий вчитель ставиться до учня, як до власної дитини, його серце завжди переповнене турботою про дитину. Адже учень - не просто номер у класному журналі, не абстрактний об'єкт виховання, а неповторна особистість.

Взаємоповага передбачає: об'єктивне ставлення вчителя до наслідків у роботі учня (його досягнень або упущень), урахування прав один стосовно одного, увагу до переконань і прагнень, чутливість, делікатність, об'єктивність під час оцінювання якостей один одного і на цій основі - високу вимогливість.

Принципи індивідуального підходу в роботу з учнями.

Вчителю початкових класів необхідно навчитися створювати умови для співпраці, взаємодії, взаєморозуміння у процесі спілкування з учнями. Починаючи вже з першого класу, потрібно навчати дітей спілкуванню, яке взаємозбагачує, а саме:

– навчати слухати, зосереджувати увагу, працювати в групах, парах, колективно (за рахунок цих форм роботи вчитель початкових класів має змогу збільшити обсяг спілкування на уроці серед учнів, між учителем і учнями);

– навчати взаємодопомозі, співчуттю, справедливості, співдружності, цінуванню й повазі дорослих і однолітків, у ході спілкування створювати атмосферу творчості, зацікавленості в успіхах кожної дитини;

– організовувати таке спілкування, в результаті якого в молодших школярів розвиваються мислення, допитливість, кмітливість, тобто навчати дітей міркувати, порівнювати, співставляти, робити висновкитощо;

– прогнозувати спілкування завдяки врахуванню фізіологічних, психологічних і індивідуальних особливостей певного віку й кожної дитини.

Таким чином, учителю початкових класів необхідно володіти комунікативними вміннями, які, на наш погляд, потрібні у процесі спілкування з учнями:

– керувати своєю поведінкою, настроєм під час безпосереднього спілкування з молодшими школярами;

– створювати наочний приклад для наслідування стилю, темпу, емоційності, образності, яскравості спілкування;

– бути уважним слухачем;

– усвідомлювати мету взаємодії, мотиви вибору форм організації спілкування в різних видах діяльності.

Спілкування вчителя початкових класів повинно ґрунтуватися на любові, довірі й вимогливості. Саме він зобов'язаний закласти основи розвитку молодших школярів. Необхідно будувати спілкування таким чином, щоб зміст початкової освіти був засвоєний якісно й міцно. Майбутнього вчителя початкових класів необхідно готувати до постійних змін у ході спілкування. Це пояснюється тим, що в кожному класі змінюється вікові особливості розвитку дітей. Вчителю доводиться працювати з дітьми від 6 до 10 років і пам'ятати, що для дітей молодшого шкільного віку найбільший авторитет належить саме йому – вчителеві.

Одним із методів установлення контакту вчителя початкових класів з учнями є так звана "комунікативна атака". Підкреслимо, що вибір засобів спілкування для побудови "комунікативної атаки", порядок їх використання обумовлюється рівнем підготовленості учителя до процесу взаємодії.

Так, засобами, які доцільно використовувати на початковому етапі "комунікативної атаки", можуть бути: введення завдань і запитань, що мобілізують аудиторію; формулювання яскравих цілей діяльності, демонстрація шляхів їх досягнення; короткий виклад факту, історичної довідки, цікавих учням тощо. При цьому "комунікативна атака" передбачає своєрідний "комунікативний натиск" учителя на молодших школярів: спрямованість погляду педагога; мускульна мобілізація (загальна підтягнутість мускулатури тіла, зокрема спини; помірна рухливість тіла, що забезпечує чітко відпрацьовану поставу; повна узгодженість у рухах кінцівок і корпусу; поставлена мімічна виразність; відсутність некерованої імпульсивної рухливості м'язів обличчя тощо); інтонаційна виразність мовлення (вираження почуттів і емоції за допомогою голосу).

Необхідним елементом "комунікативної атаки" учителя початкових класів є педагогічна імпровізація, тобто інтуїтивно-логічний процес миттєвого створення значущих елементів творчої діяльності. Названа імпровізація потрібна у випадках, коли необхідно якнайшвидше знайти вихід із непередбаченої педагогічної ситуації, привернути увагу класу і базується на здібності учителя оперативно і правильно оцінити ситуацію спілкування. Імпровізація, як правило, виявляється в словесних, фізичних або словесно-фізичних діях. Так, словесна дія в педагогічній імпровізації – це монолог, діалог, репліки, фрази. Фізична дія проявляється через погляд або жести, але в чистому вигляді зустрічається рідко. Широкого ж використання у школі набули словесно-фізичні дії учителя початкових класів.

Зауважимо, що гуманно-особистісний стиль спілкування не лише сприяє формуванню особистості молодших школярів, але й диктується нормами життя сучасного суспільства. Тому вчитель початкових класів сам повинен бути особистістю, бути високогуманним, бо гуманність можна прищепити дитині тільки доброзичливістю, чуйністю, турботливістю й вимогливістю. У такому випадку дитина стає відкритою для педагогічного впливу, бо відчуває зацікавленість і віру вчителя.



Існують певні особливості та принципи спілкування вчителів початкових класів з учнями:

– учитель для молодших школярів – це особлива людина, вона – перший учитель і самооцінка дітей у цьому віці здебільшого залежить від учителя;

– у процесі спілкування необхідно дотримуватися педагогічного такту, високої культури, бо вчитель початкових класів є прикладом для наслідування;

– вступ до школи – це переломний момент у житті кожної дитини, тому особливого значення набувають гуманно-особистісне спілкування, увага, доброта, терплячість, довіра, відкритість з боку вчителя, які полегшують для школярів процес адаптації до школи;



  • необхідно використовувати при організації спілкування такі форми: ігрове та довірливе спілкування, спілкування "на рівних";

– створювати комфортну атмосферу в класі у процесі спілкування "учитель – учень", "учитель – колектив", "учень – учень";

  • змінювати стиль спілкування, враховуючи вікові особливості молодших школярів (від 6 до 10 років);

  • використовувати метод установлення контакту "комунікативна атака


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка