Психолого педагогічні вимоги до професійної компетентності педагога дошкільного закладу



Скачати 132.48 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір132.48 Kb.
Харченко А.А.,

старший викладач кафедри теорії та

методики початкової та дошкільної освіти

Хмельницького ОІППО


ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.

У статті представлено сучасні вимоги до професійної компетентностівихователя. На основі досліджень проаналізовані різні конструкціївимог до професійної діяльності педагога. Розглянуто компетентності особистості педагога. Визначено функції та структуру професійноїдіяльності вихователя дошкільного закладу.

Ключові слова: педагогічна майстерність, педагогічний професіоналізм, педагогічна культура, професійна компетентність, педагогічний такт, особистісні якості педагога.

The article presents the modern requirements to the professional competence of kindergarden teacher. On the basis of the research analyzed the design requirements for the professional educator. The paper considers the competence of the individual teacher. Defined functions and the structure of the professional educator of the preschool institution.

Keywords: pedagogical skills, pedagogical professionalism, pedagogical culture, professional competence, pedagogical tact, personal quality of the teacher.

Постановка проблеми. Особливості розвитку професійної діяльності є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Вихователь дошкільного навчального закладу є головною постаттю. Саме від його професійностізалежить інтелектуальне, духовне, соціальне, емоційне становлення особистостідітей дошкільного віку. Безперечно, ефективність роботи освітніх навчальних закладів залежить не лише від програм навчання і виховання, а й від особистості педагога, його взаємин із дітьми та професіоналізму. Кожен талановитий висококваліфікований, вдумливий педагог поєднує у своїй практиці загальнотеоретичні досягнення педагогіки, власний досвід, особистісні переваги та особливості дітей, з якими він працює. Жодна найдосконаліша теорія не може дати вичерпної відповіді, яким бути педагогу, але вона є основою, на яку повинен опиратися навіть найобдарованіший із них.

Cучасні діти дошкільного віку живуть у динамічному середовищі, яке постійно розвивається. Їхніми характерними рисами стають – висока емоційна чутливість, розумова активність і обізнаність у більшості доступних сфер оточуючої дійсності; неврівноваженість нервової системи; незадовільний стан здоров’я, відмінності у ціннісних орієнтаціях. Тому сьогодні вкрай необхідно привести у відповідність до нових стандартів розвитку дитини професійну діяльність працюючих вихователів дошкільних навчальних закладів, сформувати їхню готовність до реалізації завдань креативного, творчого розвитку сучасного дошкільника. За свідченням сучасних психологів (І. Бех, О. Л. Кононко, С. О. Ладивір, Т. О. Піроженко та ін.) відбулися суттєві зміни у особистості нинішньої дитини-дошкільника. Сучасні діти не схожі на дітей середини ХХ століття: розширився діапазон відмінностей дітей у мисленні, мовленні, процесах запам’ятовування і переробки інформації. Все це вимагає від вихователів-практиків вміння знаходити нові шляхи щодо стимулювання розвитку дошкільників, індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу, тобто бути професійно компетентними.

Поняття «компетентність» характеризується такими якостями як знаючий, обізнаний, авторитетний у певній галузі. Професійна компетентність у психолого–педагогічній літературі розглядається як професійна підготовленість і здатність спеціаліста до виконання завдань і обов’язків професійної діяльності. До її структури входять знання, уміння та навички професійної діяльності.

Основними складовими професійної педагогічної компетентності є: 1) система психологічних, загальнодидактичних та спеціальних фахових знань; 2) система фахових умінь; 3) професійні здібності та професійно значущі риси особистості [3]. Умовами успішного формування професійної компетентності є: формування світогляду та спрямованості особистості, на основі яких відбувається засвоєння знань і умінь; розвиток професійних здібностей та професійно значущих рис особистості в контексті набуття педагогічного досвіду [1]. Професійна компетентність вихователя – це необхідна умова підвищення якості педагогічного процесу. На основі аналізу різних визначень даного поняття за умов особливостей діяльності вихователя можна синтезувати наступний варіант: професійна компетентність вихователя ДНЗ – це здібність до ефективного виконання професійній діяльності, визначуваній вимогами посаді, що базується на фундаментальній науковій освіті і емоційно- ціннісному відношенні до педагогічної діяльності. Вона передбачає володіння професійно значимими установками і особовими якостями, теоретичними знаннями, професійними уміннями і навиками.

Професійна компетентність вихователя дошкільного закладу – це сукупність діяльнісно-рольових і особистісних характеристик педагога, що дозволяють йому на високому рівні формувати у дошкільника основи життєвої позиції як системи ціннісних відносин до природи, рукотворного світу (культури), до людей і самого себе. Важливе місце відводиться формуванню у дошкільника самотворення, розуміння дитячого «Я», виховання у дитини позитивного ціннісного ставлення до себе.

Професійна компетентність вихователя дошкільного закладу включає такі вміння:



  • створювати атмосферу життєдіяльності в дошкільному закладі, наближену до сімейної (особистісне спілкування);

  • забезпечувати різні форми активності дитини (фізична, емоційно-ціннісна, соціально-моральна, пізнавальна, мовленнєва, художня, креативна);

  • використовувати оптимальні для дошкільного віку моделі основних видів діяльності (спілкування, сюжетно-рольова гра, предметно-практична, дослідна та навчальна діяльність).

Професійна компетентність вихователя тісно пов’язана з рівнем розвитку у нього загальних педагогічних здібностей:

  • організаторських – здатність - організовувати і регулювати поведінку дітей, стимулювати їх активність у різних видах діяльності;

  • сугестивних – здатність до словесного і емоційно-вольового впливу на дитину;

  • комунікативних – готовність легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника і отримувати задоволення від спілкування;

  • перцептивних – здатність сприймати і розуміти іншого, педагогічна інтуїція;

  • емоційної стійкості – володіння собою, самоконтроль, саморегуляція;

  • оптимістичного прогнозування – використання у виховному процесі позитивних якостей вихованця;

  • креативних – здатність до творчості, педагогічна мобільність, готовність швидко вирішувати проблемні ситуації.

Вимоги до професійної діяльностівихователя – це імперативна система

професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності.Вчені пропонують різні конструкції вимог до професійної діяльності педагогів:педагогічної (професійної) майстерності, педагогічного професіоналізму,педагогічних здібностей, педагогічної культури, готовності до педагогічної діяльності, педагогічної творчості.

Педагогічну майстерність науковці тлумачать як найвищий рівень педагогічної діяльності, як комплексвластивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівеньсамоорганізації педагогічної діяльності, розуміють як синтез наукових знань,умінь і навичок методичного мистецтва й особистих якостей педагога. Вони виокремлюють наступні складові педагогічної майстерності: гуманістичнуспрямованість діяльності, професійну компетентність, професіоналізм,педагогічні здібності, педагогічну техніку. Критеріями педагогічноїмайстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальнийхарактер, результативність, демократичність, творчість.

Отже, педагогічний професіоналізм педагога – це сукупністьпсихофізіологічних, психічних та особистісних змін, що відбуваються в людині у процесі оволодіння знаннями та довготривалої діяльності і забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішення складних професійних завдань[7].

Дослідники визначають педагогічну культуру як професійну культуру, гармонію педагогічного мислення та творчої діяльності, що сприяють якісній організації навчального процесу. Її складовими є мислення, почуття, спілкування, поведінка, зовнішній вигляд, моральна зрілість та ін.

Для педагогічної культури характерними є інтелект, гуманізм, широкий кругозір, інтелігентність, толерантність, здатність до творчості. Педагогічна культура дозволяє педагогу піднятися до вершин професійної майстерності.

Вершиною педагогічної культури педагога є постійна спрямованість до педагогічного, методичного, морального та духовного самовдосконалення. До складових педагогічної культури педагога відносять: ерудицію(загальну та наукову), культуру спілкування,культуру мовлення, педагогічну етику, духовне багатство,прагнення до самовдосконалення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив не лише виокремити компоненти готовності педагога до педагогічної діяльності (когнітивний, практичний, особистісний), а й визначити змістовні характеристики компонентів.Структура готовності педагога до педагогічної діяльності включає у себепсихологічну готовність, практичну готовність до виконання комплексупрофесійних функцій та готовність до подальшого професійного самовдосконалення.Зміст теоретичної готовності вихователя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь. Зміст практичної готовності вихователя виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські і комунікативні уміння.

Професійна компетентність вихователя обумовлює його педагогічну майстерність. На думку А.С.Макаренка, педагогічна майстерність – це знання особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести у рух. За глибоким переконанням А. С. Макаренка,оволодіти педагогічною майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду. Проте не кожний досвід стає джерелом професійної майстерності. Таким джерелом є лише педагогічна діяльність, осмислена з точки зору й суті, цілей і технологій; сплав особистісно-ділових якостей і професійної компетентності педагога.Отже, хороший педагог – завжди яскрава особистість,має власну техніку впливу, взаємодії, спілкування, саморегуляції.

Педагогічну техніку визначають як систему вмінь педагога, що дає змогувикористовувати культуру і техніку мовлення, власний психофізичний апарат для досягнення ефективних педагогічних результатів, уміння емоційної саморегуляції, спілкування.

Окремі педагогічні здібності, без яких неможлива педагогічна діяльність,стали провідними якостями педагога. До них належать, наприклад, комунікативність (сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації) і педагогічно спрямоване спілкування (професійне спілкування вчителя з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.).

Ряд спеціалістів притримуються думки, що відсутність яскраво виражених здібностей можна компенсувати розвитком таких важливих професійних якостей, як працелюбство, систематична робота над собою, добросовісне ставлення до своїх обов'язків [3,с.218].

Педагогічні здібності вважаються важливою вимогою професійноїдіяльності вихователя, проте не є його вирішальною професійною якістю.Професійно значущі якості особистості педагога – це стійкі загальні та специфічні риси, що забезпечують педагогу повноцінне виконання своїх професійних функцій та обов’язків.

Найважливішими професійними якостями педагога визнані: працелюбство, працездатність, дисциплінованість, уміння визначити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, відповідальність прагнення постійно підвищувати якість своєї праці.

Єдність і взаємодія сукупності знань, умінь, виховання в собі позитивних особистісних якостей є передумовою ефективної реалізації, серед яких виокремлюють: 1) діагностико-прогностичну; 2) плануючу; 3) оздоровчо-профілактичну; 4) комунікативну; 5) навчально-розвиваючу; 6) виховну; 7) організаційно-педагогічну; 8) самовдосконалення; 9) контролюючу; 10) просвітницьку.

Окрім означених вимог звернемо увагу на соціальну компетентністьвихователя дошкільного закладу. Так, О. Кононко вказує на такі риси, що засвідчують цю сформованість:

1) повага дошкільника – до дитини потрібно ставитися як до цінності, визнавати за нею право на помилку, бачити її чесноти і досягнення, сприймати такою, якою вона є, вірити в її можливості, визнавати її право мати свою точку зору, таємниці, не принижувати її гідності;

2) розуміння вихованця – орієнтуватися у його слабких і сильних сторонах, відчувати стан, настрій, прогнозувати ймовірну тактику поведінки, виявляти проникливість, чуйність;

3) допомога і підтримка дитини – сприяти повноцінній життєдіяльностідитини, створювати атмосферу безпеки й довіри, спиратися на її сильні сторони, не підкреслювати слабких;

4) уміння домовлятися з вихованцем, укладати з ним угоду – запобігати конфліктам та з найменшими емоційними витратами розв’язувати їх, уникати загострень взаємин, активно слухати дитину, сприяти рівноправним партнерським стосункам;

5) перцептивність – спостережливість, сприйнятливість, уміння відчувати стан іншого та адекватно на нього реагувати;

6) бути самим собою – зберігати свою індивідуальність, своєрідність, виявляти принциповість у ситуаціях тиску, мати своє особистісне та професійне обличчя.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.Вона є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції суб'єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов'язані і з низькою інноваційною компетентністю.

Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформованість про інноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.

Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.

Професійна діяльність вихователя має свою специфіку, а отже, і свою власну структуру. До складу структури педагогічної діяльності, за А. І. Щербаковим, входять наступні компоненти:

- інформаційний – базується на глибокому і вільному володінні навчальним матеріалом, методами і прийомами його викладання та ін.;

- розвиваючий – відображає єдність навчання, виховання і розвитку, забезпечує управління основними компонентами діяльності вихованця (мислительний, емоційний, вольовий компоненти);

- орієнтаційний – формує у дітей ідеї та ідеали, мотиви поведінки і соціальні дії;

- мобілізаційний – активізує знання і життєвий досвід з метоюформування у них пізнавальної самостійності;

- дослідницький – вихователь повинен бути творцем, дослідником;

- конструктивний – у своїй професійній діяльності вихователю доводиться обирати і компонувати навчальний матеріал відповідно до віковихособливостей і можливостей вихованців; планувати і будувати педагогічний процес, структуру власних дій і дій дітей;

- організаторський – включення вихованців до різного виду діяльності, організації дітей;

- комунікативний – співпраця і спілкування з іншими людьми (вихованцями, батьками, іншими педагогами).

Названі компоненти є основою професійної діяльності педагога, а тому повинні використовуватися ним у комплексі.

Також звертаємо увагу на те, що для успішної педагогічної діяльності вихователь повинен оволодіти знаннями з дошкільної педагогіки, дитячої психології, вікової фізіології, дошкільної педіатрії та гігієни, індивідуальними психологічними характеристиками, правилами охорони життя і зміцнення здоров’я дітей. Особливого значення у роботі вихователя набуває психологічна освіта.Знання індивідуальних особливостей дітей, розуміння психолого-педагогічних закономірностей становленняособистості дитини та дитячого колективу допоможуть якнайкраще реалізувати основне педагогічне завдання –створеннясприятливих умов для особистісного становлення своїх вихованців, забезпечення збалансованого розвитку кожної дитини, узгодження в її житті основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження, формування її життєвої компетенції.

Окремо зупинимося на питанні педагогічного такту як особливому вміннівихователя будувати свої відносини з вихованцями.

Такт – це концентрований вираз розуму, почуттів і загальної культури вихователя. У свою чергу педагогічний такт – це дотримання почуття міри у відносинах з вихованцями, розуміння вихованців, вибір оптимальних засобів впливу на них у конкретній ситуації [3,с.216].

Основними ознаками педагогічного такту є: людяність без зарозумілості; вимогливість без брутальності та причепливості;педагогічний вплив без приниження особистої гідності вихованця, наказів, навіювань, попереджень; уміння давати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості та зарозумілості; вміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості; урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування без дратівливості та сухості; простота в спілкуванні без фамільярності,панібратства, та показухи; принциповість і наполегливість без упертості;уважність, чутливість і емпатійність без їх підкреслення; гумор без посміху;скромність без удаваності [7,с.38].

Таким чином, варто зауважити, що праця педагога – одна з найважливіших та найскладніших. Тому вихователь повинен не лише набувати професійних знань, а й виховувати власний характер, інтелектуально й емоційно розвиватися.

Фахівцям, які працюють у сфері дошкільної освіти,насамперед необхідно працювати над розвитком своїх педагогічних здібностей, що є підґрунтям їх професійної майстерності.

Педагогічна діяльність буде ефективною і продуктивною лише у тому випадку, якщо у педагога є бажання стати хорошим вихователем, прагнення допрофесійної самоосвіти і самовиховання, високий рівень самоконтролю,емоційна врівноваженість, комунікабельність, готовність до співробітництва, впевненість у собі, усвідомлення відповідальності за життя,здоров’я та розвиток дітей.



Література

1. Зайченко І. В. Педагогіка : навч. посібник / І. В. Зайченко – К. : Освіта України, 2008. – 528 с.

2. Загородня Л.П. Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу: навч. посіб. / Л.П. Загородня, С. А. Тітаренко. – 2-ге вид. – Суми: Університетська книга,2010. – 319 с.

3. Гуренко О.І. Формування етнокультурної компетентності майбутніх педагогів в умовах поліетнічного середовища: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ”Юго-Восток, ЛТД”, 2007. – С. 52 -167 с.

4.Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду // Твори: В 7 т. –К., 1954.

5. Мурована Н.Н. Компетентність педагога як важлива умова його професійної діяльності: монографія/ Н.Н. Мурована. – Севастополь: Рибзст, 2006. – 24 с.. 6. Методична робота в ДНЗ / Упоряд. Л. А. Швайка. – Харків: Основа, 2007. - 288 с.

7. Основи педагогічної творчості та майстерності / за заг. ред. Н. В. Гузій.– К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – 168 с.

8.Піроженко Т.О. Особистість дошкільника: перспективи розвитку: Навч. -метод.посібник/Тернопіль:Мандрівець,2010.-136с.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка