Психологопедагогічний супровід гармонійного розвитку дитини в загальноосвітніх закладах випуск II



Сторінка5/9
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література:

1. Виготський Л.С. Мислення і мова. Изд. 5, испр. - М.: Лабіринт, 1999. - 352 с.

2. Гвоздьов А.Н. Питання  вивчення дитячої мови. М.: Дитинство-Пресс, 2007. - 472 с.

3. Дубова Н.В. Об особенностях навыков общения дошкольников с ОНР// Логопед в детском саду. – 2006. — №3. – С.36-38.

4. Ефименкова Л. М.Формування мови дошкільників: (Діти із загальним недорозвиненням мови). Кн. для логопеда. - 2-е изд., Перераб. - М.: Просвещение, 1985. - 112 с.

5.Жаренкова Г.І.Психологопедагогічне вивчення учнів з ЗПР в спеціальній школі/ / Дефектологія. - 1981. - № 2

6. Жукова Н.С., Мастюкова  Е.М., Філічева Т.Б.  Логопедія. Подолання загального недорозвинення мови дошкільників. М., 2004. - 320 с.

7. Зікєєв А.Г.Розвиток мови учнів спеціальних освітніх установ. М.: Академія, 2007. - 200 с.

8.К вопросу о формировании лексико-граматических средств языка у дошкольников с ОНР// Логопед в детском саду.- 2007. — №6. – С.40-52.

9.Лалаева Р.І.  Серебрякова  Н.В.  Корекція  загального  недорозвинення  мови в дошкільників. - СПб., 2003. - 160 с.

10. Лисина М.І. Формування  особистості дитини в спілкуванні.  СПб.: Питер, 2009. - 320 с.

11. Основи логопедии з практикумом по звуковимовленню:Учеб. посібник для студ. середовищ.пед.учеб. закладів /Т.В.Волосовец, Н.В. Горіна, Н.І. Звєрєва та інших.; Під ред.Т.В.Волосовец. – М.: Видавничий центр "Академія", 2000. – 200 з.



ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІВ ЯК ПСИХОЛОГОПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Литвиненко І.,

вчитель-дефектолог, аспірант кафедри

педагогіки та психології КВНЗ

«Херсонської академії неперервної освіти»
Нинішній стан розвитку та реформування системи освіти характеризується зорієнтованістю на кожну особистість, розкриття її задатків і можливостей, спрямованістю на захист інтересів дитини, уникнення усередненості навчання. Особливо вагомого значення це набуває на першому етапі соціального становлення особистості, в період здобуття дітьми суспільної дошкільної освіти.

Професійна діяльність вихователя дошкільного закладу висвітлюють у своїх працях Н.В.Кузьміна, Е.О Панько, І.Д.Бех, О.Л.Кононко, К.Л.Крутій, В.У.Кузьменко та ін.

Існує проблема розвитку психологічної компетентності педагогівдошкільників у системі післядипломної освіти, що є мало дослідженою. Недостатнє розкриття даної проблеми у психолого-педагогічній теорії і практиці спонукає до з’ясування функцій та завдань сучасного дошкільного навчального закладу; визначення особливостей професійної діяльності вихователя дошкільного навчального закладу; установлення змісту та структури психологічної компетентності вихователя; умов її розвитку в системі післядипломної освіти.

Можна зробити припущення, що розвиток психологічної компетентності вихователів дошкільних навчальних закладів у системі післядипломної освіти сприятиме оптимізації навчально-виховного процесу з дітьми дошкільного віку, підвищенню рівня професійної компетентності педагогів-дошкільників.

Теоретико-методологічні аспекти розвитку психологічної компетентності вихователів дошкільних навчальних закладів у системі післядипломної освіти вбачаємо у таких засадах: системному підході, у контексті якого психологічна компетентність педагога формується і розвивається в системі неперервної педагогічної освіти (П.К. Анохін, Л.Берталанфі, Е.Гідденс, М.С. Каган, БФ.Ломов); особистісному та організаційному підходах (К.О.Альбуханова-Славська, О.Г.Асмолов, В.П.Казміренко, О.В. Киричук, О.М.Лєонтьєв, С.Д.Максименко, А.Б.Орлов, Т.М.Титаренко, В.Д Шадріков); фундаментальному для психології принципі розвитку, єдності зовнішнього та внутрішнього (Г.С.Костюк, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.А.Роменець); принципі єдності змістової і динамічної сторін мотивації (В.Г.Асєєв, М.В. Савчин); концептуальних положеннях про особистість (І.Д.Беха, І.А.Зязюна, В.В.Рибалко); класичних теоріях діяльності (О.Л.Лєонтьєв, С.Л.Рубінштейн ) тощо.

У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено, що провідним завданням дошкільного навчального закладу є «збереження та зміцнення фізичного, духовного та психологічного здоров’я дітей» [1].

Відповідно до головного завдання дошкільної освіти визначаються напрями професійної діяльності вихователя ДНЗ та проблеми, пов’язані із впровадженням на практиці нового змісту дошкільної освіти.

Основними із напрямів О.Л.Кононко визначає такі: психологічний, педагогічний, організаційний, методичний, дидактичний, управління та контролю, підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів [3].

Якщо, проаналізувати зміст визначення психологічної компетентності вихователя дошкільного навчального закладу, то у словнику психологопедагогічних термінів і понять компетентність трактується як поінформованість, обізнаність, авторитетність, професійні знання і вміння [14].

Психологічна компетентність педагога становить певну сукупність знань із психології та вмінь використовувати психологічні знання на практиці тощо [3].

Важливим фактором, що визначає зміст психологічної компетентності вихователя, є характер і специфіка його діяльності. Вона, виявляється в тому, що педагог-дошкільник у своїй практичній діяльності повинен створювати умови, вживати заходів, які сприяють підвищенню якості та ефективності навчально-виховного процесу, стимулюють сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі дошкільників, допомагають координувати співпрацю дошкільного закладу з сім’єю.

Діяльність вихователя дошкільного навчального закладу має бути передусім спрямована на підтримку психічного здоров’я дітей дошкільного віку; забезпечення сприятливих умов для їхнього психічного розвитку; розвиток індивідуальних здібностей кожного вихованця, на високоефективну підготовку до тих чи інших видів професійної діяльності.

Відповідно психологічна компетентність вихователя дошкільного навчального закладу передбачає поєднання низки компонентів, які у взаємозв’язку мають забезпечувати розвиток педагога як суб’єкта безперервної освіти, а саме: аксіологічного, когнітивного, діяльнісно-творчого, особистісного.

Основи психолого-педагогічної підготовки працівника дошкільного навчального закладу закладаються під час навчання у вищому навчальному закладі та поглиблюються і розвиватися у період післядипломної освіти.



Література:

  1. Закон України „Про дошкільну освіту” // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 144. – С. 1-9.

  2. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998.- 255с.

  3. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід). – К.: Стилос, 2002. -144 с.

  4. Словник психолого-педагогічних термінів і понять / Упорядник Ю.В.Буган, В.І.Урупський. – Тернопіль: Астон, 2001. – 176 с.


КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РИТМІКИ

Малишевська І.А.

канд. пед. наук, доц.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Розвиток спеціальної дошкільної освіти в Україні відбувається в напряму всебічного розвитку особистості, що означає забезпечення вільного володіння державною мовою. Одним із стрижневих завдань мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу є оволодіння літературними нормами української мови та формування зачатків мовної особистості вже на дошкільному етапі навчання. Рідна мова є важливим засобом пізнання дійсності. Мова – це головний людський інструмент. Своєчасне опанування правильної, чистої мови сприяє формуванню в дитини впевненості в собі, розвитку її мислення, комунікативних здібностей.

Мовлення – природжена здатність, що формується поступово. У багатьох дітей цей процес затримується з певних причин. Розвиток мовлення дітей дошкільного віку є одним із пріоритетних завдань для спеціалістів дошкільних навчальних закладів. Успішність навчання дитини в школі залежить від сформованості в неї зв'язного мовлення, словника, уміння правильно висловлювати свої думки й почуття, здатності передавати в мовленні різні явища оточуючого світу.

У зв'язку з цим особливо гостро постає питання про підвищення якості дошкільної логопедії, про пошук нових методів корекції мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку. В процесі логопедичної корекції можливості логопедичної ритміки на сучасному етапі є найбільш дієвими. Це стимулює подальший розвиток інноваційних прийомів логопедичної ритміки, зміст якої має педагогічне і соціально-психологічне спрямування.

Логоритмічне виховання дітей з проблемами мовлення ґрунтувалося на працях вітчизняних та зарубіжних учених (Н.Г. Александрової, Н.О. Власової, Г.А. Волкової, В.О. Грінер, Е. Жак-Далькроза, В.О. Кондратенко, З.П. Ленів, Т.С. Овчіннікової, Є.В. Оганесян, К. Орфа, Є.Ф. Рау, А. Розенталь, М.А. Румер, Ю.О. Флоренської, М.К. Шеремет та ін.). Як стверджують науковці, найбільш ефективним методом подолання мовленнєвих порушень є логоритміка – система музично-рухових, мовленнєво-рухових та музично-мовленнєвих ігор і вправ [1].

Логопедична ритміка, на нашу думку, є ефективним засобом, який сприяє подоланню мовленнєвого дефекту за допомогою тренування та розвитку необхідних якостей мовленнєвого розвитку дитини: загальної, дрібної, мімічної та артикуляційної моторики, відчуття ритму. Характерною особливістю логопедичної ритміки є поєднання рухових та мовленнєвих вправ на основі музичного ритму, але домінуюча роль при цьому належить руху в поєднанні з мовленням. Головним принципом логоритмічних занять є взаємозв'язок мовлення, музики і руху. Музика є організуючим фактором під час логоритмічних занять. Логоритмічні заняття вчать бачити світ у розмаїтті барв, співчувати, радіти, відчувати красу оточуючого світу; тренують стійку увагу, дрібну та загальну моторику, сприяють урівноваженню нервово-психічного стану дитини [2].

Отже, логопедична ритміка ефективно впливає на розвиток усіх компонентів мовлення, слухових функцій, мовленнєвої функціональної моторики, пам'яті, уваги, морально-естетичних почуттів, пізнавальних процесів, творчих та комунікаційних здібностей дошкільників.



Література:

  1. Боряк О.В. Основні принципи та методи корекції просодичної сторони мовлення старших дошкільників із дизартрією засобами логопедичної ритміки / О. В. Боряк  // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / за ред. О. В. Гаврилова, В. І. Співака. – Випуск 17 в двох частинах, частина 2. – Серія : соціально-педагогічна. – Кам'янець-Подільський  : Медобори-2006, 2011. – C. 262–270.

  2. Овчіннікова Т.С. Музика, ритм і співи в логопедичній роботі : методичний посібник / Т.С. Овчіннікова, Л.О. Федорович. – Кременчук : Християнська зоря, 2009. – 88 с.


ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ НА

ЗАСАДАХ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Мамай А.,

науковий керівник – канд. пед. наук, доц. Залізняк A.M.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
У сучасних умовах розвитку системи освіти в Україні потребують перегляду усталені погляди на взаємовідносини дошкільного навчального закладу і сім’ї щодо виховання дітей дошкільного віку. Сім’я і дошкільний навчальний заклад - це природні союзники, дві могутні виховні сили. Взаємодія між ними вимагає доброго знання один одного. Запорукою успішної взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї є вивчення соціального, економічного та духовного статусу сім’ї, її виховного потенціалу.

Історія людського суспільства відвела батькам головну роль у вихованні своїх дітей. Сім’я виступає важливою формою соціалізації молодих поколінь. На таку особливість сімейного виховання вказував ще В.Сухомлинський, зазначаючи, що «виховує, звичайно, сім’я в цілому, загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру ? Звичайно, ж батьки. Без батьківської мудрості нема виконуючої сили в сім’ї... Ця сила йде від батьків, у них-коріння і джерело» [6, с. 274].

Важливим аспектом взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є система підвищення педагогічної культури батьків, методологічною основою якої виступає досвід родинної педагогіки, досягнення вітчизняної та зарубіжної педагогічної науки з питань родинного виховання [1;2;3;4;5].

Зміст роботи з батьками включав такі теми: „Традиції вашої сім’ї, „Використання народної педагогіки в родинному вихованні", „Яке дерево, такі його квіти, які батьки - такі й діти", "Мати - дзеркало життя", „Роль сім’ї у вихованні дітей на родинних традиціях українського народу", „Обмін досвідом з питань родинного виховання" та ін.

Ефективними формами організації такої роботи добре зарекомендували себе лекторії для батьків, педагогічні та методичні консультації, конференції з проблем родинного виховання та ін. При плануванні цієї роботи враховували соціальний стан, вік, освіту батьків, сімейний мікроклімат, життєві позиції, ставлення до виховання дітей, до взаємодії з дошкільним навчальним закладом тощо.

Література:


  1. Алєксєєнко Т. Ф. Формування педагогічної культури сучасної молодої сім’ї / Т. Ф. Алєксєєнко // Все для вчителя. -1998. - № 1-2. - С. 46-47.

  2. Гребенников И. В. О системе повышения педагогической культуры родителей / И. В. Гребенников // За единство принципов воспитания детей в дошкольном учреждении и семье : из опыта работы. - М. : Просвещение, 1982. -С. 19-26.

  3. Грицкова Ю. В. Основні форми просвітницькоїроботи з батьками у другій половині XX сторіччя / Ю. В. Грицкова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2006. — № 12. — С. 49-53.

  4. Залізняк А. М. Педагогізація батьків - запорука морального виховання дітей старшого дошкільного віку / А. М. Залізняк // Сучасні наукові дослідження -'2006 : матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. - Т. 7. Педагогічні науки, 20-28 лют. 2006 року - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 98-101.

  5. Залізняк А. М. Підготовка майбутніх вихователів до здійснення просвітницької роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку з морального виховання / А. М. Залізняк // 36. наук. пр.Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини. - Ч. 1. / Гол.ред.: Кузь В. Г. - К. : Міленіум, 2005. - С. 70-78.

  6. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / Сухомлинський В.О. - К.: Рад.школа, 1978 - 234 с.



ПСИХОЛОГОПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

МартинчукО.,

канд. пед. наук, доцент,

Київський університет імені Бориса Гоінченка
Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вихователів, помічників вихователів, практичного психолога, фахівців з корекційної педагогіки, медпрацівника, соціального педагога, батьків, вихователя-методиста, директора). Особливе місце в цій командній взаємодії належить корекційному педагогу, який забезпечує корекційно- компенсаторне навчання і виховання. Однак, педагогом, який найбільше співпрацює з особливою дитиною в умовах масового дошкільного закладу, є вихователь. Тому від його компетентності, обізнаності в особливостях психічного розвитку, завданнях, методиках і технологіях навчання, виховання і розвитку залежить успішна реабілітація такої дитини.

реалії сьогодення свідчать про те, що освітня інтеграція дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади є найбільш ефективною для тих, хто завдяки ранній діагностиці та своєчасним корекційним заняттям наблизився до нормативних показників загального психічного і мовленнєвого розвитку. Відтак, незаперечним є той факт, що корекційна підтримка в дошкільному віці, який є сензитивним для розвитку багатьох вищих психічних функцій людини, надасть можливість максимально реалізувати реабілітаційний потенціал дитини з особливими освітніми потребами, інтегрованої в масовий навчальний заклад.

Сьомий рік життя для «особливої» дитини є роком підготовки до успішного навчання в школі. Як правило, діти з відхиленнями психофізичного розвитку йдуть до школи з семирічного віку, щоб мати можливість більш плідно підготуватися до шкільного навчання, адже від того, наскільки успішним буде навчання, залежатиме її майбутнє. Тому на кінець дошкільного періоду значна увага приділяється формуванню в особливої дитини компетентності та базових якостей особистості (ініціативності,самостійності, комунікативності, довільності тощо) та формуванню психічних новоутворень, які складають структуру «шкільної зрілості».

Дитина з особливими потребами здатна вчитися, тобто засвоювати програму, яку пропонує їй дорослий, але лише в тій мірі, в якій вона адекватна її власним інтересам і можливостям, тобто якщо програма дорослого стає програмою самої дитини. При цьому потрібно враховувати, що розвиток дітей з обмеженими можливостями здоров’я набагато більшою мірою, ніж розвиток їх однолітків, котрі нормально розвиваються, залежить від якості освітнього середовища, від змісту і характеру співробітництва, допомоги дорослого.

Для того, щоб підготувати особливу дитину до шкільного навчання, потрібно формувати у неї передумови успішного навчання: вміння зрозуміти завдання або інструкцію і самостійно нею керуватися, виконувати правила, долати труднощі, навички самостійності, вміння правильно реагувати на оцінку виконаного завдання, доводити розпочату справу до кінця.

Основними особливостями пізнавальної сфери дитини з психофізичними порушеннями є : недостатня сформованість мотиваційної сфери, недостатня концентрація і стійкість уваги, слабкість у розвитку моторики,просторові труднощі. Без спрямованої корекційної роботи наявні У дітей труднощі в подальшому можуть призвести да відсутності інтересу до навчання, зниження обсягу пам’яті, помилкам запам’ятовування, труднощам в оволодінні письмом (дисграфії), читання (дислексії), слабкому оволодінні грамотою. Пріоритетними напрямами розвитку дитини з особливими потребами, які забезпечують наступність у навчально-виховній роботі дошкільного навчального закладу і початкової школи, є особистісний соціально-моральний, емоційний, фізичний і моторно-руховий, пізнавальний і мовленнєвий розвиток дитини з порушеннями психофізичного розвитку.



Зважаючи на загальні та специфічні закономірності розвитку дошкільнят з відхиленнями психофізичного розвитку, вбачаємо за доцільне окреслити наступні завдання педагогічного супроводу психофізичного і мовленнєвого розвитку дитини старшого дошкільного віку:

  • формувати компетентність дитини з особливостями психофізичного розвитку відповідно до оптимальних для цього віку основних показників;

  • забезпечувати збагачення (ампліфікацію) розвитку дитини з особливими освітніми потребами в умовах використання різних видів дитячої діяльності (ліплення, аплікація, малювання, конструювання, ручна праця, праця в побуті, а також дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові ігри); розвиток пізнавальної активності;

  • забезпечувати пізнавальний розвиток дитини з особливими освітніми потребами, який значною мірою залежить від процесів, пов’язаних з переробкою та засвоєнням інформації (концентрація уваги, сприймання і запам’ятовування);

  • продовжувати формувати мовленнєву і комунікативну компетентність дитини з особливими потребами;

  • формувати готовність дитини до навчальної діяльності;

  • формувати адекватну самооцінку висловлювань і вчинків, а також оцінку дитиною власних можливостей і досягнень у різних видах діяльності, розвивати самостійність; розвивати соціальні вміння: допомагати одне одному, співпрацювати, співчувати, підбадьорювати, брати на себе відповідальність, робити справи, корисні для всіх, з повагою і розумінням ставитися до особливостей людей.

Умовами забезпечення успішного педагогічного супроводу дітей є готовність закладу до роботи з дитиною, яка має особливі освітні потреби. Насамперед, це психологічна готовність вихователя, яка передбачає наявність бажання допомогти такій дитині та її батькам. Вихователь має володіти спеціальними знаннями, уміннями і навичками, які дозволять йому створити ефективні умови для розвитку і навчання дитини з вадами психофізичного розвитку, забезпечити її активну участь у всіх видах діяльності та спілкування з дітьми групи; здійснювати адекватну просвітницьку роботу з батьками дитини, котра має певне порушення, та з батьками дітей з нормативним розвитком. Також важливим є врахування того, що дитина з відхиленнями в розвитку не може продуктивно розвиватися без спеціально створеної ситуації успіху, відтак, потрібно постійно створювати педагогічні умови, за яких дитина зможе перенести засвоєні способи і навички в нову ситуацію.

Література:

  1. Даніелс Е. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. // Е. Деніелс, К.Стаффорд - Львів: Т-во «Надія», 2000.- 255 с.

  2. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: [монографія] / Алла Анатоліївна Колупаєва - К.: «Саміт-Книга», 2009. - 272 с.

  3. Мартинчук О.В. Основи корекційної педагогіки: [навч.-метод, посібник для студентів напряму підготовки «Дошкільна освіта»] / Олена Валеріївна Мартинчук. - 2-ге вид. - К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2011. - 288 с.

  4. Мартинчук О.В. Діти з особливими освітніми потребами / Дитина. Програма навчання і виховання дітей дошкільного віку від двох до семи років / Наук. кер. Програмою: О.В. Проскура, Л.П. Кочина, В.У. Кузьменко, Н.В. Кудикіна. - К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2012. - С. 94-99, 162-165, 239-243, 399-406.

ІННОВАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ДОШКІЛЬНОЇ ЛОГОПЕДІЇ

Моцна Н.

вихователь ДНЗ «Казка»-СофіїРусової

с. ДрабовоБорятинське,

Драбівський р-н,Черкаська обл.
Реформування системи спеціальної освіти в Україні потребує розробки нових ефективних методів корекційно-розвивального навчання дітей з особливими освітніми потребами, що відповідають сучасним науковим знанням про нормальний і дизонтогенетичний розвиток. Розвиток спеціальної дошкільної освіти в Україні відбувається в напряму всебічного розвитку особистості, що означає забезпечення вільного володіння державною мовою. Одним із стрижневих завдань мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу є оволодіння літературними нормами української мови та формування зачатків мовної особистості вже на дошкільному етапі навчання. Адже набуті уже в дошкільному віці мовленнєві навички не тільки забезпечують основу шкільного навчання дитини, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність кожної дорослої людини. Важливого значення у цьому зв’язку набуває своєчасне виявлення і систематична корекція недоліків мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку.

Рідна мова є важливим засобом пізнання дійсності. Мова – це головний людський інструмент. Своєчасне опанування правильної, чистої мови сприяє формуванню в дитини впевненості в собі, розвитку її мислення, комунікативних здібностей.

Мовлення – природжена здатність, що формується поступово. У багатьох дітей цей процес затримується з певних причин. Розвиток мовлення дітей дошкільного віку є одним із пріоритетних завдань для спеціалістів дошкільних навчальних закладів. Успішність навчання дитини в школі залежить від сформованості в неї зв'язного мовлення, словника, уміння правильно висловлювати свої думки й почуття, здатності передавати в мовленні різні явища оточуючого світу.

У зв'язку з цим особливо гостро постає питання про підвищення якості дошкільної логопедії, про пошук нових методів корекції мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку. В процесі логопедичної корекції можливості логопедичної ритміки на сучасному етапі є найбільш дієвими. Це стимулює подальший розвиток інноваційних прийомів логопедичної ритміки, зміст якої має педагогічне і соціально-психологічне спрямування.

Логоритмічне виховання дітей з проблемами мовлення ґрунтується на працях вітчизняних та зарубіжних учених (Н.Г. Александрової, Н.О. Власової, Г.А. Волкової, В.О. Грінер, Е. Жак-Далькроза, В.О. Кондратенко, З.П. Ленів, Т.С. Овчіннікової, Є.В. Оганесян, К. Орфа, Є.Ф. Рау, А. Розенталь, М.А. Румер, Ю.О. Флоренської, М.К. Шеремет та ін.). Як стверджують науковці, найбільш ефективним методом подолання мовленнєвих порушень є логоритміка –система музично-рухових, мовленнєво-рухових та музично-мовленнєвих ігор і вправ.

Отже, логопедична ритміка, на нашу думку, є ефективним засобом, який сприяє подоланню мовленнєвого дефекту за допомогою тренування та розвитку необхідних якостей мовленнєвого розвитку дитини: загальної, дрібної, мімічної та артикуляційної моторики, відчуття ритму. Характерною особливістю логопедичної ритміки є поєднання рухових та мовленнєвих вправ на основі музичного ритму, але домінуюча роль при цьому належить руху в поєднанні з мовленням. Головним принципом логоритмічних занять є взаємозв'язок мовлення, музики і руху. Музика є організуючим фактором під час логоритмічних занять. Логоритмічні заняття вчать бачити світ у розмаїтті барв, співчувати, радіти, відчувати красу оточуючого світу; тренують стійку увагу, дрібну та загальну моторику, сприяють урівноваженню нервово-психічного стану дитини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка