Психологопедагогічний супровід гармонійного розвитку дитини в загальноосвітніх закладах випуск II



Сторінка7/9
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література:

1. Майер А.А. Программа развития ДОУ: построение и реализация. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 128 с. (Приложение к журналу «Управление ДОУ»).

2.Павелків Р. В. Дитячапсихологія / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. – К.: Академвидав, 2008. – С.221 – 307.

3. Психічний розвиток дитини-дошкільника: Навч. посіб. / С.Є.Кулачківська, С. О. Ладивір та ін. – К.: Світич, 2004. – 75 с.


СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ПЕРША ЛАНКА ФОРМУВАННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ‘Я ОСОБИСТОСТІ

П’ясецька Н.А.

канд. пед. наук, доц.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
В усіх ланках навчальних закладів використовуються засоби оздоровчої роботи, закладаються основи для забезпечення і розвитку психічного та духовного здоров'я кожного члена нашого суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

- комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров'я;

- удосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів;

- використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного удосконалення" [1,С5].

Для багатьох дітей вступ до школи може бути складним випробуванням, про це потрібно пам'ятати першому вчителеві й тримати цей процес у полізору, попереджаючи проблеми та ускладнення у дитини.

Проблеми, пов'язані зі зміною сімейної обстановки, на жаль, у частини дітей залишаються невирішеними. Якщо у таких випадках не здійснювати допомогу з боку психолога, вихователя, батьків, то у таких дітейможуть спостерігатися різні форми неврозів як способів неадекватної компенсації непідготовленості до школи.

Ми розглядаємо невроз у широкому психолого-педагогічному аспекті. У медичній літературі неврозами прийнято вважати психогенні захворювання, причинами яких є сильний емоційний стрес, порушення значущих життєвих стосунків людини. Неврози зачіпають лише психічну сферу людини, не супроводжуються органічними змінами мозку.

В.М.М'ясищев зазначав, що при розгляді виникнення неврозів необхідно враховувати сферу стосунків особистості, оскільки сааме порушення стосунків може бути причиною неврозу. Він вважав, що не конкретна патогенна ситуація веде до невротичного розладу, а ставлення даної особистості до цієї ситуації.

У багатьох дослідженнях зазначається, що неврози у дітей викликають насамперед порушення в системі сімейних взаємин. Педагоги на початку намагаються з'ясувати причини таких змін, але частіше за браком часу не звертають уваги на таких дітей, зараховують їх до розряду важко виховуваних.

Характер і вияви психологічного захисту при неврозах залежать насампередвід типу вищої нервової діяльності, від особливостей виховання в сім'ї, від психотравмуючої ситуації.

Для того, щоб дитина успішно могла подолати свій страх та уникнути неврозів при реалізації своїх творчих можливостей мислення, почуттів та уяви, потрібно знати індивідуальні особливості її характеру. На думку японців, група крові більшою мірою визначає характер та індивідуальні особливості людини. Ось дані, підтверджені спостереженнями за дитиною з боку вихователів і батьків.

I група крові. Дитина прагне стати лідером. Якщо поставить собі мету, то боротиметься за неї, доки не досягне. Вірить у свої сили, емоційна.

Серед недоліків — ревнощі, амбітність.

II група крові. Дитина віддає перевагу гармонії, спокою й порядку. Добре зближається з іншими дітьми, контактує з оточуючими. Терпляча, чуйна, доброзичлива. Недоліки — упертість і нездатність розслаблятися.

III група крові. Це потенційний індивідуаліст — схильний робити так, як йому подобається. Дитина легко пристосовується до всього, гнучка, мрійлива. Серед недоліків — впертість, імпульсивність.

IV група крові. Це спокійні, врівноважені діти, їх люблять, їм довіряють, поруч із ними добре й комфортно. Уміють розважатися, тактовні, справедливі щодо оточуючих. Але інколи дуже різкі, довго вагаються перед прийняттям важливого рішення.

Таким чином, вихователю, психологу, батькам з метою профілактики появи страхів та неврозів у дитини важливо мати уявлення про кожну з психодинамічних властивостей особистості. Це допоможе розвинутися таланту дитини та доцільніше організувати виховну індивідуальну роботу.



Література:

1. ИбукаМасару. Послетрех лет уже поз дно. М.:Знание, 1992.

2. Фромм А. Азбука для родителей. Л.:Лениздат, 1991.

ДО ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧИХ ІДЕЙ С.Ф.РУСОВОЇ

У ПІДГОТОВЦІ МАГІСТРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Рогальська Н. В.

канд. пед. наук, проф.

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини
У статті в світлі спадщини С.Ф.Русової розглядаються проблеми багатоступеневої підготовки педагогічних кадрів для системи дошкільної освіти України.

Спеціальність «Дошкільна освіта» по праву займає вагоме місце у професійній підготовці педагогічних кадрів. Сьогодні вже багато вищих навчальних закладів України розпочали підготовку магістрів дошкільної освіти (спеціальність 8.01010101). Це обумовлено реформуванням та модернізацією дошкільної освіти, пошуком її нового змісту, перебудовою в системі особистісно зорієнтованого виховання, появою нових типів освітніх закладів, спрямованих на формування особистості. Зазначимо, метою професійної підготовки магістра є формування фахівця, який оволодіває фундаментальними соціально-гуманітарними і фаховими знаннями, професійно компетентний, здатний до саморозвитку, самовиховання і саморефлексії, до навчання й виховання підростаючих поколінь за інноваційними технологіями освіти в її різних ланках.

У підготовці такого фахівця у виші значною мірою прислужиться педагогічна спадщина С.Русової – видатного українського педагога, письменниці, автора багатьох досліджень з педагогіки, палкого патріота національного виховання, фундатора українського дошкілля. ЩедужемолодоюС.Ф. Русова віддала своє серце «найдорожчому скарбу» свого народу – його дітям. Вона вважала: «… що наші змагання до того, щоб виховати гармонійну людину, приводять нас до таких переконань: 1) виховання має бути індивідуальне, пристосоване до природи дитини; 2) національне; 3) мусить відповідати соціально-культурним вимогам часу; 4) бути вільним, незалежним від тих або других урядових вимог, на грунті громадської організації» [5, 44].

Зазначимо, навчально-виховний процес факультетів дошкільної педагогіки та психології педагогічних вишів має великі можливості для використання творчих педагогічних ідей С.Ф.Русової в підготовці сучасних фахівців дошкільної освіти. Зокрема, необхідно акцентувати увагу студентів на ідеях видатного педагога щодо вимог до садівниць. С.Русова відзначала, що для формування свідомої талановитої садівниці «…потрібні такі умови: 1) особа садівниці, її індивідуальність; 2) її наукова освіта, широта її світогляду і 3) її фахова підготовка». [5, 156]. Конкретизуючи ці вимоги С.Русова відзначає фізичне здоров’я садівниці, урівноважену, веселу вдачу, лагідність, несварливість натури, скромність, глибоке почуття любові до дітей і до людей. «Що до освіти садівниці, то вона безпремінно мусить бути високою, бо інакше садівниця опанує широкими вимогами дошкільного виховання. Перше місце в цій освіті займає психологія і фізіологія душі і тіла дитини. Чималі знання потрібно їй мати і по природознавству, і всесвітній літературі, щоб давати дітям певні пояснення з життя природи, а з літературної скарбниці вона має вільно черпати оповідання, казки, легенди задля своїх маленьких слухачів» [5, 157]. Особливу увагу видатний педагог приділяла грунтовній фаховій підготовці майбутнього організатора дошкільної освіти, дбала про можливість розбиратись у різних методах виховання і навчання, уміти творчо використовувати практику дошкільного виховання. Окрім широких фахових знань, садівниця має добре знати умови життя села, національні свята, громадську працю, громадські явища, тобто, ті умови життя народу, до якого належить дитина, чиї національні риси відбиваються на здібностях дитини, її нахилах і вдачі. Відтак, за Русовою кожний педагог має усвідомити викоханий на протязі віків виховний ідеал народу, нації і прагнути до його реалізації.

Сьогодні проблему підготовки національних педагогічних кадрів, у тому числі й магістрів освіти, розробляють багато вітчизняних вчених (А. Богуш, Н. Гавриш, Л.Артемова, І.Зязюн, В.Кремінь, В.Кузь, О.Третяк та ін.).

Сучасні учені зазначають, що найкращі можливості для вирішення вищеозначеної проблеми, складаються в процесі реалізації багаторівневої системи вищої освіти. Така система підготовки високопрофесійних педагогічних кадрів почала складатися в Україні з кінця 90-х років XXстоліття. Але і сьогодні існує низка нагальних проблем; магістр якого фаху сьогодні необхідний державі? За яким навчальним планом його готувати? Скільки років необхідно для підготовки магістра – творчої, особистості високої культури, яка здатна у своїй галузі діяльності вирішувати нестандартні завдання, приймати виважені рішення в неординарних ситуаціях? Яким чином спрямовувати підготовку магістра-педагога, здатного здійснювати наукові дослідження та збагачувати національну освіту новими досягненнями та відкриттями тощо?

Наш досвід підготовки магістра дошкільної освіти дозволив нам виявити, що особливості майбутньої діяльності фахівця потребують не тільки обов’язкової

фундаментальної психолого-педагогічної освіти, а й глибокої професійної компетентності, широкого соціально-морального розвитку, високої педагогічної культури, професійної майстерності і творчості, вміння ефективно займатися самоосвітою. Ми прагнемо, аби майбутні магістри дошкільної освіти набували досвіду науково-дослідницької діяльності, засвоювали засади проектування науково обгрунтованого педагогічного процесу в різних типах закладів дошкільної освіти, вміли проводити педагогічний експеримент, оволодівали науковим аналізом та інтерпретацією педагогічних фактів, що дозволить їм у подальшій діяльності визначити ефективність та перспективність тих чи інших освітніх програм, технологій та форм діагностики ефективності педагогічного процесу. Існують суттєві проблеми стосовно забезпечення професійної підготовки фахівця такого освітньо-кваліфікаційного рівня. Вони стосуються як змін структурної організаційної перебудови системи підготовки, так і реформування змісту та процесу викладання в магістерії, забезпечення умов для ефективної самостійної роботи майбутніх магістрів.

У своєму дослідженні ми поставили завданням визначити і по можливості врахувати проблеми, які існують у системі підготовки магістрів дошкільної освіти. З цією метою здійснено аналіз педагогічного процесу у виші, опитування майбутніх фахівців стосовно їхнього навчання у магістратурі: з якими намірами вони пов’язують свою освіту (яка її мотивація), яких професійних знань та вмінь прагнуть набути у своїй освіті, які цінності у педагогічній діяльності вважають провідними, як поєднуються індивідуальні та фронтальні форми навчання в магістерії?

Аналіз результатів проведеного дослідження дає підстави стверджувати, що 91% опитаних пов’язують свою освіту в магістерії із забезпеченням потреби у фахових знаннях для успішної подальшої самореалізації у майбутній педагогічній діяльності. Натомість, більшість із них (72%) розуміють, що диплом магістра дошкільної освіти не забезпечить їм можливість після закінчення вузу працювати викладачем вищої школи (для цього необхідно пройти нижчі щаблі професійного становлення: вихователь дітей дошкільного віку (гувернер), методист чи старший вихователь, завідувач, інспектор-методист міського (районного) відділу освіти тощо). Утім, опитувані стверджують, що отримані знання прислужаться на будь-якій педагогічній роботі, навіть в особистому подружньому житті та вихованні власних дітей. Отже, цілеспрямований педагогічний процес вищої школи формує позитивну внутрішню мотивацію навчальної діяльності майбутніх фахівців дошкільної освіти. Усі вони входять в групу, яка вчиться не заради диплома магістра.

Кількісний та якісний аналіз особистісних даних майбутніх фахівців показав, що 63% серед них мають практичний педагогічний досвід у ролі дошкільного педагога, 28% є представниками педагогічних династій, що значною мірою вплинуло на мотивацію професійного вибору, на педагогічний світогляд, на індекс задоволеності обраною професією, на прагнення до професійного самовдосконалення та самодостатності, толерантності та відкритості у спілкуванні з вихованцями, колегами, батьками вихованців. Найбільшою цінністю для магістра дошкільної освіти опитувані вважають здатність розуміти «її величність дитину», «виявити її здібності та інтереси», «сприяти всебічному розвитку», «намагатися створити умови для дитячого саморозвитку», «забезпечити національно-патріотичне виховання дітей-дошкільників» тощо. Більшість з них показали, що головним у діяльності дошкільного педагога вони вважають любов до дітей, терпіння, здатність розвинути індивідуальні задатки дитини, а також вміння досягти взаєморозуміння з родиною вихованця та здійснювати її педагогічну просвіту.

Утім насторожує те, що 42% майбутніх фахівців указують на те, що окремі навчальні дисципліни магістерії, на їхню думку, є зайвими, «другорядними», «не потрібними в майбутній діяльності». Відповідно і ставлення до таких навчальних дисциплін поверхневе, формальне, без позитивної мотивації. Проведене дослідження виявило й невелику зацікавленість окремих слухачів (10%) практичними набутками освіти в магістерії. Зокрема, відсутність прагнення та стимулів оволодіти широким колом практичних умінь, які можна застосувати у роботі з дітьми та їхніми батьками, зі студентами, у навчально-методичній роботі в освітніх закладах освіти тощо. Так, найважчою для майбутніх викладачів вузу виявилася виховна робота у студентській аудиторії (організації години куратора, підготовка зі студентами конкурсів педагогічної майстерності, тощо). Проте, під час педагогічної практики, все таки, помічалося прагнення оволодіти відповідними виховними формами аудиторної та позааудиторної роботи.

Зазначимо, що творча особистість з’являється лише внаслідок формування у неї здібностей, мотивів, знань, умінь, завдяки яким створюється продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Справді, магістр дошкільної освіти повинен мати творчий потенціал, бути здатним до власного інноваційного пошуку, виявляти прагнення до самореалізації та самовираження. Натомість на запитання, чи будете ви прагнути створити свій власний авторський дошкільний заклад (програму, методику) – лише 10% заявили про наявність власних підходів щодо створення такого закладу. Таку позицію майбутні фахівці пояснюють як відсутністю коштів, так і значними недоліками в сучасній дошкільній освіті. Результати проведеного дослідження засвідчують наявність значних проблем в підготовці магістрів дошкільної освіти, зокрема: відсутність інтегрованих навчальних планів багатоступеневої освіти, які б відповідали державним стандартам; необхідність врахування сучасних тенденцій розвитку дошкільної освіти в Україні, а також специфіки дошкілля в регіонах; потреба в оновленні та омолодженні педагогічних кадрів дошкільних навчальних закладів; зниження престижності педагогічної професії через неадекватність оплати праці; необхідність диференційованого добору майбутніх магістрантів ще під час їхнього навчання на рівні бакалавра та спеціаліста; вирішення питання про забезпечення роботою випускників магістерії відповідно освітньо-кваліфікаційного рівня, а також відповідної оплати праці (вищої, ніж за освітньо-кваліфікаційним рівнем – спеціаліст); реформування системи викладання усіх фахових дисциплін за новітніми технологіями освіти у вищій школі.

Очевидно, що у процесі навчання в маг істерії маємо розглядати особистість як вищу цінність виховних інституцій суспільства, держави, яка має служити її інтересам і сприяти всебічному розвитку. Тому, зрозуміло, що магістр дошкільної освіти повинен бути підготовлений до створення і зміцнення системи суспільних цінностей, вкладаючи свій внесок у розвиток гуманізації та демократизації освіти на всіх рівнях. Йдеться про нову ціннісну парадигму освіти, яка передбачає забезпечення неперервності у системі рівневої підготовки дошкільних педагогів.

Основою для формування педагога нового покоління – магістра, якому доведеться працювати в різних галузях освітянського простору XXI століття, здатного до функціональної адаптації в різних сферах педагогічної діяльності, готового самостійно проектувати та реалізувати освітні програми, стали зміни змісту підготовки в напрямі його фундаменталізації та диференціації, а також розробка та реалізація інноваційних педагогічних технологій парадигми вищої освіти.

Отже, створення чіткої системи підготовки магістрів дошкільної освіти – серйозна педагогічна проблема, розв’язання якої передбачає внесення певних змін до форм та змісту навчання, застосування науково обгрунтованих, узгоджених форм і методів роботи під час теоретичного і практичного навчання, забезпечення якісного змісту виховного процесу. Здійснена певна наукова розвідка в дослідженні проблеми підготовки магістрів дошкільної освіти дає підстави для деяких висновків та накреслення перспектив поліпшення педагогічного процесу підготовки педагога нового типу – магістра дошкільної освіти.

У процесі вивчення проблеми ми дійшли висновку, що творча спадщина, цікаві набутки видатного педагога, психолога, автора концепції національної освіти С.Русової є цінними орієнтирами у розв’язанні сучасних проблем освіти, зокрема, визначенні мети, завдань, принципів, змісту, форм і методів підготовки магістрів дошкільної освіти.

Література:


  1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 2012.

  2. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти. – К., 2005. – 636 с.

  3. Концепція розвитку дошкільної освіти Черкащини /За ред. Н.В.Рогальської. –К., 2010. – 51 с.

  4. Кремень В.Г. Освіта в Україні: Доповідь Міністра освіти і науки України на II Всеукраїнському з’їзді працівників освіти /Освіта України, 2001. – №47. – С.4.

  5. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.

  6. Третяк О.Якщо не ми, то хто? Нагальні проблеми підготовки магістрів в Україні //Вища освіта України. – 2001. – №1. – С.65-67.


СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗАСАДАХ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПСИХОЛОГОПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

проф. Рогальська-Яблонська І.П.

Уманський державний педагогічний

університет імені Тичини
Соціалізація дитини є стратегічною метою діяльності кожного педагога. Нова соціокультурна ситуація неминуче задає нові параметри перебігу соціалізації, пред’являючи до її суб’єкта підвищені вимоги у формуванні нових моделей соціальної поведінки, конструюванні персональної системи цінностей, внаслідок чого перед педагогічною наукою постає потреба переосмислення й перегляду засад виховання та соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.

Проектування системи соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві становить послідовну зміну його напрямів: від виявлення проблем соціалізації дітей у педагогічному процесі дошкільного закладу до аналізу результатів впровадження системи супроводу соціалізації і вимагає організації спільної діяльності суб’єктів проекту та їхньої партнерської погоджувальної роботи у його перебігу.

Соціально-педагогічний супровід соціалізації є процесом особистісної взаємодії між тим, хто супроводжує, і тим, хто цього потребує, спрямованим на актуалізацію соціального потенціалу дитини для її успішної соціалізації-індивідуалізації на засадах гуманістичної тенденції, яка відповідає реальному статусу сучасного дошкільного дитинства, що уможливлює педагогічно виважену соціалізацію особистості в дошкільному дитинстві.

Система соціально-педагогічного супроводу містить такі структурні елементи:

– мета і завдання;

– пріоритетні напрями та зміст діяльності дорослих з дітьми;

– способи взаємодії дорослих з дітьми на основі гуманістичної позиції вихователів, соціальних педагогів, психологів, батьків та інших суб’єктів супроводу;

– розгортання процесу у часі та просторі через поетапну реалізацію;

– критерії ефективності соціалізації як результату.

Стратегічна ціль супроводу залежить від мети соціалізації особистості. Соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості, прилучаючи її до соціокультурних цінностей, створює духовний і предметний простір виховання як механізм для самореалізації особистості, перетворення її на самодостатній соціальний організм, надаючи тим самим вихованню реального змісту. У протилежному випадку процесс соціалізації позбавляється гуманістичного сенсу і стає засобом психологічного насилля, розвитку конформізму, слухняності, уніфікації, нівелювання людського “Я”.

Педагогічний підхід до розуміння вищезазначеного акцентує увагу на особистісному плані соціалізації, на конструюванні дитиною у спільній діяльності з дорослими та однолітками такого образу світу, в якому відобразиться відкриття та освоєння дитиною двох важливих життєвих аспектів світу власного “Я” (як виявлення та ствердження себе серед інших) та системи понять і уявлень про соціальний світ – “образ соціального світу” (як можливості “вписатися” у соціальне довкілля, віднайти себе у ньому, спроможності жити в умовах постійних змін). Педагогіка розвитку дошкільника як особистості, що утверджується у системі дошкільної освіти Базовим компонентом дошкільної освіти з властивим їй дитиноцентризмом і цільовою настановою на оволодіння дитиною наукою і мистецтвом життя, виступає як основа формування гуманістичної позиції особистості, для чого необхідне позитивне прийняття себе та інших людей, оптимістичне світосприйняття. Мета соціалізації визначається як багатовимірний конструкт, який можливо спроектувати на “площини” чотирьох сфер життєдіяльності дитини, згідно до Базового компоненту дошкільної освіти. Кожна сфера реалізує лише частину, “зріз” цієї глобальної мети, а вміст цієї частини визначається змістом сфери у соціальній дійсності. Аналіз цілей соціалізації дошкільника через призму специфіки соціально-педагогічного супроводу дозволив згрупувати можливості соціалізації у завдання, що умовно задають окремі цільові напрями: 1) сприяння адаптації дитини до умов життєдіяльності, введення дитини у світ людських стосунків, формування у дітей відкритості до світу людей; 2) сприяння динаміці і розвитку самоусвідомлення, що дозволить дитині змінювати уявлення про себе і ставлення до себе у процесі життєдіяльності, формування готовності до сприймання соціальної інформації, виховання навичок соціальної поведінки; 3) формування у дитини суб’єктивної життєвої позиції, допомога у самореалізації. Передусім це стосується, виховання усвідомленого ставлення до себе як вільної самостійної особистості та до своїх обов’язків, що визначається зв’язками з іншими людьми, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки. Окреслені цілі ми розглядаємо як основу для визначення пріоритетних напрямів та змісту діяльності дорослих з дітьми, відбору форм, методів та засобів соціалізації дитини.

Основними характеристиками соціально-педагогічного супроводу є його процесуальність, пролонгованість, занурення в реальне повсякденне життя сім’ї та дошкільної установи, в особистісну взаємодію між учасниками цього процесу.

Основним спрямувальним елементом соціально-педагогічного супроводу соціалізації дитини вважаємо супровідну діяльність педагога, спрямовану на розвиток соціально та індивідуально значущих показників соціального становлення дитини дошкільного віку. Основою супровідної діяльності є дія супроводу. Соціально-педагогічний супровід побудований на гуманістичних засадах, що означає зорієнтованість на особистість дитини, створення умов для становлення її як суб’єкта соціалізації та власної життєтворчості; на створенні у групі дошкільного закладу сприятливого психологічного клімату захищеності і комфорту. Він має превентивний і розвивальний характер.

Показником ефективності пропонованого супроводу є позитивні зміни у рівнях соціалізації дітей, її результат – збільшення кількості дітей із високим рівнем – гармонійної соціалізації.

Отже, запровадження у педагогічний процес дошкільного навчального закладу системи соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей за допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення забезпечує педагогічно виважений і гармонійний процес соціалізації дітей дошкільного віку.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка