Психологопедагогічний супровід гармонійного розвитку дитини в загальноосвітніх закладах випуск II



Сторінка8/9
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.47 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література:

  1. Рогальська І.П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід: Монографія / І.П. Рогальська. – К.: Міленіум, 2009. – 400с.



СПІВРОБІТНИЦТВО СІМЇ ТА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Руденька Н. П.

виховательдошкільногонавчального закладу м. Бершадь

Вінницька область
Актуальною проблемою сьогодення є питання сучасного сімейного виховання. Сімейне оточення допомагає маленькій людині пізнати довкілля у всіх його проявах. Саме через родину дитина засвоює норми людських взаємин, моральні стосунки. Родина, сім’я формує у дитини моральні якості. Закон України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за розвиток і виховання власних дітей. Відтак, вкрай важливим є об’єднання виховних зусиль дошкільного навчального закладу і сім’ї на користь дитини.

Тому модернізація дошкільної освіти не може не торкнутися сучасної сім’ї, залишити родину стороннім спостерігачем змін, що відбуваються на етапі дошкільного дитинства. Важливо залучати батьків до процесу оновлення змісту форм і методів освіти своїх дітей, викликати бажання перенести доцільне в практику сімейного виховання.

Проблемам морального виховання дітей присвячені праці Л. Артемової, А. Богуш, Т. Поніманської, В. Сухомлинського та ін.

Співробітництво батьків і вихователів має здійснюватися під час за такими параметрами:



  • формування єдиних вимог дошкільного закладу і сім’ї, направлених на вирішення проблем морального виховання старших дошкільників;

  • забезпечення педагогічної допомоги батькам у розвитку усного мовлення старших дошкільників.

Сучасна дослідниця М. Машовець зазначає, що вирішення педагогічних проблем у сім’ї потребує спеціальної підготовки батьків, кваліфікованої допомоги фахівців та наукового забезпечення на теоретичному і практичному рівнях [2].

Саме тому перед нами стоїть першочергове завдання: допомогти батькам у моральному вихованнівласних дітей. Зазначимо, що успіх виховання дошкільника залежить від спільної взаємодіїпедагога та їхніх батьків.Одним із важливих принципів, який ми враховували у співпраці з родинами вихованців, є тісний взаємозв’язок між змістом роботи з дітьми та змістом педагогічної просвіти батьків.

Реалізація завдань морального виховання старших дошкільників передовсім пов’язана з виявленням і організацією взаємодії у практиці дошкільного навчального закладу.Виваженим шляхом забезпечення морального виховання в практичній діяльності є формування суб’єктсуб’єктних взаємин у системах «педагогибатьки-діти».

Під час педагогічного співробітництва з батьками ми використовували такі методи впливу на батьків, як: порада, пояснення, навіювання, особистий приклад, прохання, доручення, практичні заняття з елементами тренінгу, програвання педагогічних ситуацій; похвала, подяка, зауваження, заохочення.

Зазначимо, що тільки об’єднання зусиль допоможе створити розвивальний простір, сприятливий для морального виховання старших дошкільників.

Ми розглядаємо процес морального виховання як активну взаємодію родини, педагога і вихованця у спільній творчій праці, в ході якої формуються кращі людські якості.


РОЛЬ МИСТЕЦТВАУ ФОРМУВАННІ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ

Скрипник Н.І.,

канд. пед. наук, доцент

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Відомо, що спілкування з мистецтвом сприяє формуванню уявлень про високі ідеали людини. Мистецтво здатне впливати на особистість дитини, формує у нього позитивну моральну позицію до навколишнього світу. Б.М. Неменський підкреслює, що «найактивніший період вироблення і становлення всіх основ відносин людини до світу людей, природи, речей, припадає на період дитинства і юності» [3, с. 21]. У дошкільному віці, засвоєння соціальних норм і отримання знань про іншу людину в творах мистецтва сприяє ослабленню агресивних проявів дитини, вчить співпереживанню, взаєморозумінню з однолітками та іншими людьми. Відсутність моральних норм неможливо заповнити в зрілі роки, якщо ця здатність не розвинена в дитинстві.

Освоєння гуманістичних цінностей через мистецтво відбувається в процесі естетичної діяльності людини, яка здійснюється в двох формах: сприйняття мистецтва і створення художнього продукту.

Особливості впливу мистецтва на дітей розглядаються психологами з позиції освоєння дитиною художніх творів,згідно задуманого автором змісту. У цьому і полягає головний сенс виховного впливу творів мистецтва - універсальне і різноманітне відображення внутрішньої, духовної сфери людини.

Особливим видом мистецтва, заснованому на емоційно-смислової інтонації, є музика. Вона може надавати прямий і сильний емоційний вплив на людей, так як в ній відображені людські емоції, почуття, настрої, тобто те, що складає основу духовного світу людини. Музика емоційна за своєю сутністю, за своїм змістом. Завдяки цьому вона стає, за висловом Б.М. Теплова, «емоційним пізнанням» та дає ні з чим не порівнянні можливості для розвитку емоційної сфери людини. Дане положення важливо саме для дошкільного віку, так як в дитинстві всі предмети і явища сприймаються, насамперед, почуттям. Ще Аристотель у своєму вченні про моральне значення музики як основним засобом виховання дітей та молоді називав саме музику. Він говорив, що в мелодії містяться характери людини. На думку Л.С. Виготського, генетичними формами регуляції поведінки в дитинстві довго залишаються емоції і саме їм в процесі розвитку належить роль регуляторів становлення особистості як цілісного утворення[2].

Завдяки закладеним в музиці механізмам «зараження і навіювання» (В. Медушевський), музика дійсно безпосередньо впливає на людину, на його духовний світ. Л.С. Виготський дуже точно вказував, щомузика не може прямо «перенести» моральність в душу людини, вона здатна лише безпосередньо розбудити дрімаючі в ньому моральні сили, збуджуючи людські емоції. Виховний вплив музики закладено в самому переживанні музики як самоцінного явища [2]. Музичний твір викликає в людині при його сприйнятті складний світ переживань і почуттів, які розширюються і поглиблюються з наявним у суб'єкта життєвим і музичним досвідом.

Серед ефективних методів морально-естетичного впливу музики на дитину H.A Ветлугіна називає метод спонукання до співпереживаннячерез емоційно-смислову інтонацію. А спонукання до співпереживання героєві музичного твору, може відбуватися ефективніше за допомогою вокальних імпровізацій і «пластичного інтонування», які освоюються дошкільнятами на музичних заняттях. Метод спонукання до співпереживання емоційно-смислової інтонації в процесі сприйняття мистецтва і створення художнього продукту сприяє позитивному прийняттю та оцінюванню дошкільниками дій автора або героя твору як своїх власних[1]. Співпереживаючи герою, авторові твору у дітей народжується бажання надати їм допомогу і підтримку.

Розуміння іншої людини в музичному творі, співпереживання йому сприяє розумінню дошкільником свого однолітка в реальному житті. Дитина починає звертати увагу на однолітка, на його успіхи і невдачі. Все це сприяє прояву його відкритості іншим дітям. Він вчиться сприймати свого однолітка як рівного собі і подавати йому необхідну допомогу та підтримку. Таким чином, метод спонукання до співпереживання сприяє формуванню морального ставлення дошкільнят один до одного. Такі прийоми як театралізація, вокальна імпровізація, «пластичне інтонування» доповнюють, розширюють і поглиблюють можливості цього методу.

Найбільш активною творчою діяльністю, спрямованою на вираження емоційного змісту музики H. A. Ветлугіна називає музичну гру. Музична гра викликає у дітей великий інтерес, тим самим залучаючи їх у сферу музики. Гра сприяє емоційному переживанню музичних творів, розвитку у дітей інтересу до музики і позитивного ставлення до неї [1]. Завдяки захоплюючому та емоційному характеру гри, яка є провідним видом діяльності в дошкільному віці, вона сприяє глибшому розумінню змісту творів мистецтва та засвоєння моральних цінностей, закладених в них.

Отже, основними методами формування моральності дошкільників через мистецтво є спонукання, театралізація, інтонаційна імпровізація,пластичне інтонування, «персоналізація» героя твору мистецтва та музична гра.

Література:


  1. Ветлугина H.A. Музыкальное воспитание в детском саду. — М.: Просвещение, 1981. — 240 с., нот. — (Б-ка воспитателя дет.сада).

  2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологич. очерк. - Изд. 2-е. - М.: Просвещение, 1967. — 93.с.

  3. Неменский Б.М. Мудрость красоты: О проблеме эстетического воспитания: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1981. - 192 с.


ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ

АРТ-ТЕРАПІЇ

студентка 4 курсу,

Третяк С.О.

науковий керівник

к.п.н, доцент Бабій І.В.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
У сучасному суспільстві все більше зростає інтерес до арт-терапії як методу зцілення за допомогою творчості. Цей метод використовується з цілями терапевтичного впливу та при вирішенні діагностичних, корекційних, психопрофілактичних завдань.

Потреба зрозуміти природу процесу творчості виникла, як наслідок необхідності впливу на творчу діяльність, щоб підвищити її ефективність. Ще старогрецькі філософи прагнули у своїх системах навчання застосовувати методи, які розвивали б у особистості творче мислення.

Людське мислення, здатність до творчості – найбільші з дарів природи. Дарма цим природа відмічає кожну людину. Але також очевидна думка про те, що свої дари природа порівну не ділить і когось нагороджує більше, а когось менше.

Арт-терапія пропонує дитині висловити свої емоції, почуття за допомогою ліплення, малювання, конструювання з природних матеріалів. Переживаючи образи, людина знаходить свою цілісність, неповторність та індивідуальність. Можна також застосовувати інші форми мистецтва – тілесні імпровізації, театральні постановки, літературна творчість. Таким чином, досягається мета:

- Вираз емоцій і почуттів, пов'язаних з переживаннями своїх проблем, самого себе;

- Активний пошук нових форм взаємодії зі світом;

- Підтвердження своєї індивідуальності, неповторності і значимості;

- І, як наслідок трьох попередніх, - підвищення адаптивності в постійно мінливому світі (гнучкості).

Ці цілі арт-терапевт переслідує, працюючи як з дорослими, так і з дітьми.

Арт-терапія – це найбільш м’який метод роботи, контакту з важкими проблемами. Дитина може не говорити, або не може визнати свої проблеми своїми, але при цьому ліпити, рухатися і виражати себе через рухи тілом. Також заняття арт-терапією можуть знімати психічне напруження



Актуальністьдослідження пояснюється тим, що формування творчо активної особи, що має здатність ефективно і нестандартно вирішувати життєві проблеми, закладається в дошкільному віці і є умовою подальшого розвитку особистості людини, його успішної творчої діяльності.

У працях вітчизняних психологів творчість виступає як найбільш характерна, специфічна риса творчого мислення, що відрізняє його від інших психічних процесів, і в той же час розглядається суперечливий зв'язок її з репродукцією.

Аналізу психолого-педагогічної літератури по вивченню гармонійного розвитку особистості присвячена значна кількість робіт вітчизняних і зарубіжних авторів Д.Б. Богоявленской, В.Н. Дружинина, Я.А. Пономарьова, А.Н. Леонтьева, Н.А. Менчинской, С.Л. Рубінштейна, Джоуля. Гилфорда, П.Е. Торренса та ін.

Дослідники підкреслюють можливість психолого-педагогічного керівництва пізнавальною діяльністю дошкільників в цілях розвитку креативності. Для цієї мети в психолого-педагогічній літературі запропонований цінний інструмент в діяльності освітньої установи – арт-терапія. Цей метод сприяє задоволенню потреби особи в самовираженні, самопізнанні і саморозвитку.



Метою дослідженняє удосконалення гармонійного розвитку особистості засобами арт-терапії.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

Провести аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми, що вивчається, на підставі якого виявити теоретичні і експериментальні підходи до проблеми творчості в зарубіжній та вітчизняній педагогічній науці.

Розкрити психолого-педагогічну сутність гармонійного розвитку особистості.

Розглянути арт-терапію як засіб гармонійного розвитку особистості.

Проаналізувати особливості творчості дитини

Провести експериментальне дослідження гармонійного розвитку засобами арт-терапії в дошкільному та молодшому шкільному віці.

Розробити програму, спрямовану на гармонійний розвиток дошкільників та школярів.



Арт-терапія має давнє походження. У певному сенсі її прототипом є різні види сакрального мистецтва, нерідко використовується з лікувальною метою і включає в себе сугестивно-магічний, дидактичний, естетичний і інші компоненти терапевтичної дії. Втративши атрибути сакральності в епоху панування ньютон-картезіанської наукової парадигми, так звана терапія враженнями чи терапія зайнятістю через різні форми творчої активності пацієнтів була досить популярним різновидом гуманної клінічної психотерапії ще до середини XIX століття. Проте в подальшому, у зв'язку з диференціацією психотерапевтичних підходів, вона була витіснена на задній план

Термін арт-терапія ввів у вживання в 1938 р. Адріан Хілл. Піонери арт-терапії спиралися на ідею Фрейда про те, що внутрішнє «Я» людини проявляється у візуальній формі кожного разу, коли вона спонтанно малює і ліпить, а також на думки Юнга про персональність і універсальність символів. Центральна фігура в арт-терапевтичному процесі – не пацієнт (як хвора людина), а особистість, яка прагне до саморозвитку та розширення діапазону своїх можливостей.

Нове зростання інтересу до терапії творчістю, зокрема, до арт-терапії, відзначається приблизно з середини XX століття, коли вона стала все більш широко використовуватися в якості різновиду терапії зайнятістю переважно в психіатричних та загальносоматичних госпіталях. За винятком окремих випадків, вона розглядалася як фактор вторинної психопрофілактики і психотерапії, що дозволяє долати наслідки соціальної ізоляції хворих. При цьому арт-терапія перебувала під великим впливом біомедичних уявлень.

Привабливість методу арт-терапії полягає для сучасної людини в тому, що цей метод в основному використовує невербальні способи самовираження та спілкування. Нормальний, гармонійний розвиток людини передбачає рівноцінний розвиток обох півкуль і нормальну їх взаємодію. Більш того, деякі види активності людини вимагають як раз роботи правої півкулі – творчість, інтуїція, культурна освіта, пристрій сім'ї, виховання дітей і, звичайно, романтизм в любовних відносинах.

Діти дошкільного та молодшого шкільного віку краще пропонують творчі ідеї на невербальному матеріалі, ніж вербальні. Це пов'язано з тим, що в малюнку дитина може краще виразити свої здібності. Так само невербальні завдання представляють менше рамок і обмежень в порівнянні з вербальними.

Використання засобів арт-терапії сприяє успішнішому гармонійному розвитку особистості. Гнучкість мислення розвивається краще в процесі предметного вивчення шкільного матеріалу.

Для гармонійного розвитку необхідно не лише створювати умови в процесі навчальної діяльності, але і у поза навчальний час. Оскільки для прояву гармонійного розвитку потрібні умови: відсутність рамок і оцінок; свобода в думках і діях і т. д.

Наше дослідження буде цікавим і корисним в педагогічній і психологічній практиці. Воно дозволить організувати діяльність по гармонійному розвитку творчості дошкільників та школярів на різних вікових етапах.

Перспективами дослідження може стати організація роботи по розвитку творчих здібностей та гармонійному розвиту з школярами підліткового віку.

ЕМОЦІЙНА СФЕРА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Трофаїла Н.Д.,

викладач

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини
Проблема особливостей розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку є актуальною сьогодні.

Дошкільне дитинство - особливий період у розвитку людини. Це час коли закладаються основи розвитку емоційної сфери дітей. Чим старшою стає дитина, то багатшою і різноманітнішою стає її емоційна сфера. Діти старшого дошкільного віку проявляють свої почуття в різних життєвих ситуаціях. Вони переживають як позитивні емоції –радість, здивування, зацікавленість, так і негативні – гнів, страх. Емоції, які переживають діти дошкільного віку, обов’язково повинні мати зовнішній прояв, інакше вони змінюють свій напрямок – із зовнішніх реакцій перетворюються на внутрішні переживання, що може негативно впливати на здоров'я дитини.

Спостереження показали, що сучасні діти стали менш чутливими до почуттів інших. Вони не завжди можуть зрозуміти їх, висловити й усвідомити свій внутрішній стан, тому часто проявляють свій настрій у різній формі. Тому виникають труднощі у взаєминах з однолітками та дорослими і навіть з батьками.

Інколи нерозвинена емоційна сфера дітей стає причиною затримки розвитку їхньої інтелектуальної сфери. Діти менше цікавляться чимось новим, в їхніх іграх відсутня творча складова, а дехто взагалі не вміє спілкуватися під час ігрової діяльності. Дошкільники не можуть керувати своїми почуттями, що й зумовлює імпульсивну поведінку, агресію, тривожність до оточуючих. Тому і виникає потреба у дітей звернутися по допомогу до дорослих.

Завдання дорослих, які опікуються емоційним розвитком дитини, полягає у створенні зони найблищого розвитку, що відповідає тій чи іншій специфіці індивідуальності дитини та забезпечує найбільш оптимальні умови для її особистісного зростання.

Індивідуальні прояви емоційної сфери є важливою складовою цілісного індивідуального життєвого шляху дошкільника. Емоція є зовнішнім знаком внутрішнього світу дитини, а також показником її благополучного чи проблемного існування в різних життєвих ситуацій. Емоційні переживання можуть стимулювати чи навпаки затримувати ті чи інші реакції дитини, її дії та прояви в пізнавальній чи в інших видах діяльності. Для дитини емоційний стан її близького оточення має надзвичайно важливе значення, вони вчиться сприймати емоційні відтінки, прислухатися до голосу батьків.

Особливо важливе значення має дослідження процесустановлення емоцій, пов’язаних з соціалізацією дитини дошкільного віку.Знання того, які конкретно емоції може відчувати дитинана ранніх етапах свого розвитку, якою мірою вони можуть відзначати стосунки з ровесниками, наскільки емоції можуть стати мотивацією поведінки, спрямовуючи чи утримуючи дії дитини, яким чином відбувається процес зрощування емоцій з особистісними структурами, дасть можливість розв’язати низку теоретичних проблем та визначити шляхи управління процесом особистісного розвитку дошкільника.

Література:


  1. Усова О.П. Воспитание общественных качеств у детей. – М.: Просвещение, 1966. – С. 78-93.

  2. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. — К.: Освіта, 1993. —255 с.

  3. Ольшанникова А.Е. Змоции и воспитание. - М., 1983. -178 с.



СУТНІСТЬ НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА «ПРИРОДОЗНАВСТВО»

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Чаплигіна Н. А

вчитель початкових класів,

навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа N11 ст. № 7

- колегіум», м.Умань
Навчальний предмет «Природознавство» у початковій школі має велике значення для розвитку особистості молодшого школяра. Навчальний предмет «Природознавство» виконує важливу пропедевтичну функцію: сприяє підготовці дітей до вивчення у школі інших природничих дисциплін.

«Природознавство» є окремим предметом. За програмою 2006 року - лише розділ навчального курсу «Я і Україна». Збільшено кількість годин: 2 години на тиждень - 68 годин на рік.

Зміст нової програми побудовано за спірально-концентричним принципом, що забезпечує неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем із метою глибшого проникнення в сутність явищ та процесів відповідно до вікових особливостей дітей. Укладачі наголошують на особистісній орієнтації змісту цього курсу: пропонується багато екскурсій, демонстрацій, практичних робіт, виконання міні-проектів. Змістовні лінії: об'єкти природи, взаємозв’язки у природі, земля - планета сонячної системи, українці на планеті земля, рідний край, охорона і збереження природи, методи пізнання природи. Вилучено розділи «Про тебе самого», «Родина, рід, рідня», «Людина серед людей». Важливе значення має розділ «Вступ», який дає можливість ввести дитину в предмет. Цей розділ в програмі 2006 року відсутній. У розділах «Світ, у якому ти живеш», «Світ неживої природи», «Світ живої природи» кількість годин збільшено. У розділі «Світ, у якому ти живеш» введено нові теми «Як людина пізнає світ», «Живі організми, їхні ознаки та умови, необхідні для життя». Учень отримує уявлення про прилади, за допомогою яких людина пізнає світ(дослідження дрібних деталей предметів за допомогою лупи тощо). У розділі «Світ неживої природи» введено нові теми «Гірські породи та їх значення». У розділі «Світ живої природи» введено нові теми: «Рослини та їх будова» «Дерева, кущі, трав’янисті рослини», «Листяні та хвойні рослини», «Дикорослі та культурні рослини». «Кімнатні рослини», «Тварини дикі та свійські», «Комахи. Риби. Птахи. Звірі». У розділі «Моя країна - Україна» введено нові теми: «Карта України і а умовні позначки на карті: рівнини, гори, річки», «Водойми України, найбільші річки та озера, їх значення для людини», «Чорне та Азовське моря, їх значення», «Гори України. Природа Українських Карпат», «Природа Кримських гір».

Для узагальнення вивченого матеріалу цікавим є розділ «Запитання для природи». У програмі 2006 року цей розділ був відсутній. Тематика - за вибором учителя (5 годин упродовж року): 3 чого виготовляють папір? Звідки береться рослинне масло? За що нам вдячні домашні улюбленці? Як економно вдома використати воду? Чи розуміють тварини одне одного? Чому малює твій олівець? Чому підстрибує м'яч? Чим снідає їжачок? З’явилась примітка «Запитай у батьків», що передбачає співпрацю «учень»«вчитель»«батьки». «Охорону природи» виведено в окреме питання в кожній темі.

Навчально-пізнавальний процес рекомендується базувати на компетентісно орієнтованих завданнях з використанням сучасних навчальних технологій. Програма має інтегрований зміст, поєднує пропедевтику біології та екології, географії, фізики, астрономії, хімії. Передбачено резервні години, що можуть бути використані на розсуд учителя для організації екскурсій, проектної діяльності, дослідницької роботи, вивчення додаткових джерел інформації.

До методів дослідження, з якими школярі знайомляться вже в 1 класі, належить дослід. Досліди є більш Складною формою вивчення природи, оскільки передбачають створення спеціально підготовлених умов для їх проведення, формування вміння зіставляти явища, процеси, за якими спостерігають під час досліду, з тим, що відбувається у природних умовах, робити висновки і узагальнення.

Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. Необхідність використання такої форми навчання як екскурсія пояснюється тим, що під час їх проведення об’єкти і явища природи досліджуються не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими об'єктами. Програмою для 1 класу передбачено проведення 5 екскурсій, тематику, місце та час проведення яких вчитель може змінювати відповідно до особливостей регіону. Починаючи з 1-го класу, школярі залучаються до проектної діяльності. Програмою передбачено виконання міні-проектів («Як облаштувати джерело?», «Моє улюблене місце відпочинку на природі»). Міні-проекти - це доступні творчі завдання, що виконуються на уроках природознавства у формі колективних творчих справ. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним-двома тижнями в режимі урочнопозаурочних занять.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка