Р. П. Попелюшко



Скачати 138.31 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір138.31 Kb.
УДК 316.628:331.101.3

МОТИВАЦІЯ ЯК ЗАСІБ САМОРОЗВИТКУ Й САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА

Р.П. ПОПЕЛЮШКО
Вступ: Мотивація як психологічний чинник покликана підвищувати якість роботи, результативність, рівень надаваних послуг, поліпшувати мікроклімат в установі, а також допомагати в досягненні професійних цілей, давати позитивну перспективу, здійснювати підготовку педагогічних кадрів для інновацій, підвищувати самоповагу й, в остаточному підсумку запобігати відтоку фахівців з шкіл.

Удосконалення є шляхом формування в себе певних особистісних рис професіоналізму, розвитку своїх здібностей, отримання професійних знань і вмінь. Як відзначав Л.Н.Толстой, прагнення до самовдосконалення вже тому властиво людині, що вона ніколи, не може бути задоволеною собою. Спонукають до самовдосконалення три обставини: а) наявність у людини потреби до самоповаги й у схваленні іншими, у соціальному престижі; б) неузгодженість в образах свого «Я ідеальне» і «Я реальне»; в) самооцінки й ставлення до себе, що формується на цій основі. Відсутність одного із цих компонентів не приведе до формування повноцінної мотивації самовдосконалення [1]. Так, навіть, якщо людина буде оцінювати себе не достатньо високо, прагнення до самовдосконалення може й не з’явитися, якщо в неї не розвинена потреба в самоповазі або їй байдужна думка про неї інших людей.



Аналіз попередніх досліджень. Проблемами мотивації, саморозвитку та самовдосконалення займалися такі науковці, як: Р.Г. Асєєва, Б.Г. Ананьєв, В.П. Валькова, Н.В. Кузьміна, Е.Ю. Патяєва, Л.І. Рувінський, А.Е. Соловйова. Проте у науковій літературі недостатньо висвітлена проблема мотивації саморозвитку особистості педагогічних працівників.

Метою статті є висвітлення сутності мотивації професійного саморозвитку педагогів.

Завдання даної роботи полягає в здійсненні аналізу проблеми мотивації професійного самовдосконалення особистості педагога, як психолого-педагогічної явища.

Виклад основного матеріалу. Розрізняють моральне, інтелектуальне й фізичне самовдосконалення. Моральне самовдосконалення пов’язане із самовихованням, інтелектуальне - із самоосвітою, фізичне – із саморозвитком. Вибір спрямованості самовдосконалення пов’язаний як з установками людини і схильностями її до педагогічної діяльності, так і з конкретними життєвими ситуаціями [4].

Виявлені найбільш типові мотиватори, що стосуються трьох сфер відносин (до життя, до людей і до себе) і що показують, заради чого людина може прагнути до самовдосконалення.

Мотиватори ставлення до життя:

- заради матеріального благополуччя;

- заради полегшеного існування;

- заради кращого життя;

- заради уникнення неприємностей.

Мотиватори ставлення до людей:

- заради гарних взаємин з людьми;

- заради альтруїзму, можливості допомагати іншим.

Мотиватори ставлення до себе:

- заради самореалізації [3].

Установки, пов’язані з відношенням до життя, зустрічаються частіше, ніж установки, що характеризують відношення до себе.

Існують статеві й вікові особливості у визначенні значимості тих або інших мотиваційних установок. Установки на матеріальне благополуччя й на самореалізацію мають більше важливе значення для студентів. Дівчата більшою мірою проявляють зацікавленість у матеріальному благополуччі, ніж юнаки. Про те в останніх установка на альтруїзм вище, ніж у дівчат. У дівчат вище потреба в спілкуванні, але нижче, ніж у юнаків, показник моральної мотивації [4].

Стійкість мотивації саморозвитку залежить від стійкості ідеалу (образів ідеальних особистостей, ідеального «Я» і незмінності самооцінки).

У результаті оцінювання себе суб’єкт виявляє в себе недоліки, які, як відзначають Л.І. Рувінський і А.Е. Соловйова, можуть мати різну природу. З одного боку, під недоліком він може розуміти відставання від норми розвитку позитивної якості, з іншого боку – рівень розвитку позитивної якості в порівнянні з наявним у нього ідеалом. У цьому випадку недолік помітний для навколишніх, і тому вирішальна роль у спонуканні до саморозвитку буде належати власній ініціативі суб’єкта. Можливі випадки, коли під недоліком розуміють наявність негативної якості. Тут самовиховання виражається в перевихованні, що пов’язане з ламанням старих негативних стереотипів, з виникаючим в особистості внутрішнім конфліктом (з «боротьбою мотиваторів») [3].

Ефективність самовдосконалення залежить від стійкості самооцінки.

Нестійкості самооцінки сприяє стихійність, суперечливість результатів, що досягаються в якій-небудь діяльності: сьогодні випадково досяг успіху, а завтра так само випадково зазнав невдачі. Це веде не до планомірного й систематичного самовдосконалення на основі установки, що діє тривалий час, а до виправлення вчинків, результатів, тобто ситуативному поводженню на основі короткочасних мотивів, тому збереження стійкості мотиваційної установки можна здійснювати через регуляцію рівня самооцінки [2].

Як уже було сказано, людям властиве прагнення до кращого. Людям завжди хочеться вже сьогодні вміти й мати більше, ніж учора. Найбільш активні, не бажають чекати милостей від природи й готові прийняти на себе відповідальність за своє життя. Як правило, це ті, хто здатний до самонавчання й саморозвитку особистості.

Хтось хоче розвинути свої здібності, а хтось - виявити в собі приховані таланти. Один хоче зробити своє життя цікавіше, іншому важливий професійний ріст, і він хоче знати секрети досягнення вершин кар’єри. Хтось прагне розв’язати проблеми взаємин з навколишніми, а хтось - стати володарем своєї долі. Можливо, одного підштовхне до саморозвитку зміни навколишнього світу, а інший вирішить змінитися сам, щоб змінити світ. Мотивація може бути найрізноманітнішою. Людей, мільярди, і ще більше причин, які ведуть їх на шлях саморозвитку й особистісного росту.

Є безліч методів для досягнення мети: психотерапевтичні методики, заняття НЛП, самогіпноз, йога, психологічні тренінги, медитативні практики, робота з переконаннями, шлях віри й багато чого іншого [6].

Різноманітні психологічні практики, спрямовані на самовдосконалення й особистісний ріст, додадуть новий вимір до сприйняття світу, розширять життєві перспективи, відкриють нові можливості, збагатять життя масою ідей і корисних навичок і, зрештою, зроблять його глибоким й повним [5].

На цьому шляху, може знадобитись допомога. Не слід зневажати порадами досвідчених фахівців і вивченням відповідної літератури, тоді вивчення психології стане захоплюючим і головне - ефективним.

На шляху до себе людині треба буде пройти три етапи.

Перший – знайомство із собою. Людина здивується, як багато приховано в глибині її свідомості. Раптом виявляться таємничі взаємозв’язки між її вчинками й давно забутими дитячими переживаннями. Раптово відкриються нові таланти. Вона вивчить мову тіла й око зрозуміє, що говорять їй на цій мові інші люди.

Другий – зміна себе. Людина навчиться міняти свої поведінкові моделі, прогнозувати успіх, перетворювати розчарування в безцінний досвід, а удачу – у постійну стратегію. Вона покінчить із залежністю від власного минулого й навчиться досягати бажаного майбутнього через зміну сьогодення. Вона довідається секрет успішних людей і навчиться сама досягати успіху.

Третій – світ довкола неї стане дружелюбним вчителем і джерелом натхнення. Людина виявить, що реальність податлива й пластична, що можна впливати на події й навіть змінювати їх у потрібному напрямку. Вона навчиться краще розуміти себе й навколишніх [7].

Головне, щоб людина не стояла на місці, вчилася, росла, давала своїй особистості розвиватися. Адже в цьому випадку відсутність руху вперед рівнозначно руху назад.

Отже, для успішної мотивації вчителів не існує серйозних об’єктивних перешкод, але виникають численні й погано доланні суб’єктивні перешкоди: неадекватні рішення окремих членів адміністрації, плітки й стереотипи мислення в колективі та інше. Та й сама психологія людей за період ринкових відносин значно помінялася.

Керівникові необхідно враховувати, що всі люди мотивуються різними факторами. Запорука успіху полягає в тому, щоб дати співробітникам те, чого вони дійсно хочуть, до чого прагнуть. Розібратися в цьому й сформувати відповідну систему мотивації допоможуть соціально-психологічні типи.



Молоді фахівці (до 5 років педагогічного стажу) часто готові працювати за невеликий оклад, на невеликому навантаженні заради одержання досвіду й відповідної кваліфікації. Деякі з них досить інертні, пасивні в справах колективу, прагнуть всмоктувати, засвоювати, а не впливати. Молоді працівники не вміють планувати, прогнозувати свою роботу, визначати кінцевий результат. Їхня надзадача – упоратися з покладеними посадовими обов’язками. Однак мине рік – два – і все поміняється.

Професіонали (більше 5 років педагогічного стажу) – висококласні фахівці, що працюють, насамперед на результат (академічні досягнення). Вони реалістичні, активні, ініціативні, прагнуть до участі в керівництві організацією, беруть на себе різні суспільні доручення.

Творці - це креативні особистості, що надають перевагу евристичним формам роботи. Вони шукають цікаві прийоми, підходи, прагнучи модернізувати навчальний процес. Творці здатні висувати ідеї й реалізовувати їх, але непросто уживаються в колективі, тому що доволі критичні й самокритичні.

Педанти – особливо цінують комфортність роботи, її своєчасний початок і завершення, чіткість і спланованість дій керівництва.

Хранителі традицій почувають себе наставниками, неформальними лідерами. Перебуваючи трохи осторонь від звичної суєти, метри володіють механізмом впливу на начальство, формують суспільну думку й визначають доленосні рішення [3].

Для вивчення мотивації педагогів можна застосовувати досить розповсюджені методи опитування й анкетування, діагностичного інтерв’ю й співбесіди, кейс-аналізу, фокус-групи. Зручним приводом для аналізу внутрішніх ресурсів може стати процес підготовки до атестації вчителя.

У будь-якому педагогічному колективі працюють педагоги, для яких у той або інший момент актуальні потреби різного рівня. Це залежить від віку, освіти, досвіду роботи, характеристик особистості вчителя, соціально-психологічних умов праці.

Вчені всі можливі варіанти поводження педагогів зводять до двох альтернатив:

- педагогічні колективи з орієнтацією на саморозвиток і самореалізацію;

- педагогічні колективи з орієнтацією на захищеність і матеріальне благополуччя [7].

З метою визначення чинників, що сприяють росту мотивації педагогів у школі необхідно, виявити ці мотиватори в результаті безпосереднього спілкування із учителями, запропонувавши їм завдання на визначення факторів, що впливають на незадоволеність своєю працею, та доповнити їх тими, які, на їхній погляд не зазначені.

Наведемо список факторів, що виступають демотиваторами ефективної педагогічної діяльності:

- низький розмір заробітної плати;

- відсутність різного роду пільг;

- незручний розклад занять;

- низький рівень комфортності робочих місць;

- погані взаємини в колективі;

- відсутність або недостатнє визнання з боку колег;

- відсутність або недостатнє визнання праці з боку керівників;

- неможливість досягти успіхів у роботі, що підвищують статус педагога в школі;

- відсутність можливості одержати підвищення по роботі (вищі категорії);

- відсутність можливості брати участь у розробці й впровадженні інновацій;

- побоювання втратити роботу через невисокий статус у своїй школі;

- відсутність можливості вчитися, підвищувати кваліфікацію;

- відсутність інтересу до роботи в даній школі (низький статус школи);

- відсутність або крайня недостатність технічних засобів, що сприяють ефективній роботі;

- відсутність можливості уникнути критики з боку керівників і колег;

- несвоєчасна виплата заробітної плати;

- відсутність безкоштовного доступу в Інтернет, і т.д.

Аналізуючи ці фактори, необхідно враховувати такі критерії, як: які фактори найбільшою мірою викликають у педагогів незадоволеність своєю працею; які з них, на думку більшості педагогів, мають місце в школі; які дії по ослабленню впливу факторів незадоволеності працею можуть бути зроблені.

Для мотивації вчителів доцільно виявити їхні потреби і проаналізувати можливості їхнього задоволення у школі. Важливо, щоб ці вчителі зрозуміли, що вони здатні досягти бажаного для них результату. Тому керівникові необхідно знати, що являє собою цей бажаний для них результат і наскільки його досягнення відповідає завданням школи. Із цією метою необхідно запропонувати вчителям написати невеликий (4-5 речень) твір на тему: «Результати, яких я хочу досягти у своїй педагогічній діяльності».

При аналізуванні творів необхідно виділити такі моменти:

- основні характеристики результатів своєї роботи, які є небажані для педагогів;

- які з бажаних результатів, для вчителів, керівник буде підтримувати;

- що керівник не буде підтримувати;

- що сприяє досягненню бажаних для педагогів результатів;

- перешкоди на шляху досягнення результатів.

Існують декілька способів заохочення педагогічних працівників, щодо активізації їх педагогічної діяльності. Розглянемо їх [3].



Економічні способи. Найбільш реалістичні малозатратні разові варіанти, які виконують більш психологічне завдання й можуть виявитися корисними на якийсь час. Вони ні до чого не зобов’язують адміністрацію школи і можуть застосовуватися відносно всіх членів колективу.

До таких варіантів відносять:



  • премію за підсумками роботи або певного періоду (навчальної чверті, року);

  • профспілкова путівка в санаторій або будинок відпочинку для педагога або його дітей;

  • коштовний подарунок (на день народження, ювілей, сімейне торжество, свято);

  • пільговий проїзний;

  • оплату басейну або тренажерного залу;

  • екскурсії й інші види дозвілля (абонемент у театр, кіно й інше);

  • корпоративні свята й вечірки.

Можна назвати довгострокові й більше витратні способи підтримки, застосовувати які треба вибірково, усвідомлюючи, що навряд чи коли представиться можливість мотивувати співробітника сильніше. Тут важливий ступінь особистої довіри, поваги в колективі, цінності педагога для установи.

До таких способів стимуляції можна віднести:



  • регулярну оплату учбово-методичної літератури за рахунок коштів організації;

  • атестацію на більше високу категорію;

  • сприяння адміністрації школи (району, міста) в одержанні гранта на реалізацію значимого педагогічного проекту;

  • дозвіл на роботу за сумісництвом;

  • призначення на керівну посаду (головою методичного об’єднання, заступником директора й ін.);

  • надання матеріальної допомоги на лікування або для навчання у ВНЗ;

  • сприяння в поліпшенні житлових умов.

Серед педагогів поширена думка, що підвищення зарплати – найбільш діючий засіб заохочення їхньої діяльності. Але це не зовсім вірно. По-перше, ті, хто вище всього ставить рівень доходу, в освіті давно не працюють. По-друге, економічні способи стимулювання мотивації взагалі мають обмежену ефективність. Тому керівництву частіше необхідно замислюватися про інші, нематеріальні стимули (творчі, ресурсні, статусні).

Творчі способи. Це способи мотивації педагогічних кадрів, що сприяють їх освітньому й професійному росту, у тому числі кар’єрному. Дані підходи необхідні в роботі з активними професіоналами, креативними особистостями. Навіть разове використання такої мотивації може бути корисно. Воно необхідно обдарованому педагогові для подальшого саморозвитку.

Серед таких прийомів виділяють:



  • доброзичлива предметна розмова з позитивною оцінкою виконаної роботи, усна похвала після відвідування уроку (заняття) або заходу;

  • заохочення до проведення відкритих уроків, авторських семінарів;

  • направлення слухачем на різні проблемні семінари й науково-методичні конференції;

  • сприяння у висуванні на престижний конкурс;

  • можливість представляти свою організацію на значимих заходах (форумах, конференціях), у тому числі міжнародних;

  • допомога в узагальненні досвіду, підготовці авторських підручників і посібників, публікацій до друку;

  • сприяння в розробці й затвердженні авторської програми й т.д.

Ресурсні способи. Сюди відносять способи мотивації, що дозволяють заощаджувати час фахівця або розподіляти його більш ефективно.

Дані способи, насамперед, пов’язані з родиною (побудова сімейного гнізда, виховання дітей, догляд за хворими родичами), а також можуть бути викликані зайнятістю на іншій роботі, суспільною діяльністю, наявністю улюбленого захоплення й т.д.

Серед таких способів виділяють:


  • додаткові відгули (протягом року або до відпустки);

  • зручний графік відпустки, а також його безперервність;

  • більш компактний (без “вікон”) графік роботи;

  • методичні (“бібліотечні“) години і дні.

До ресурсних способів стимулювання педагогів відносять такі інструменти керівника, як надання постійного кабінету, додаткового устаткування або нових меблів, створення комфортної робочої обстановки у класі (штори, жалюзі, стенди, картини й т.п.).

Статусні способи. Дані методи покликані підвищувати роль педагога в колективі. Вони особливо цінні для хранителів традицій освітньої установи. В їхнє число входять:

  • публічна похвала на нараді або педраді;

  • винесення подяки в наказі;

  • подання до грамоти або звання;

  • занесення фотографії на стенд «Лідери в освіті»;

  • визнання успіхів дітей класу (організація виставки робіт учнів, концерту творчого колективу, виступу спортивної команди й т.п.).

Висновки: Отже, використовуючи дані способи окремо й інтегруючи їх, а також використовуючи індивідуальний підхід до кожного педагога, можна досягти високого якісного результату, тобто участі кожного педагога в процесі саморозвитку та професійного вдосконалювання своїх знань, умінь та навичок, при здійсненні їхньої педагогічної діяльності.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку: Вважаємо, що наші реалії (скрутне фінансове становище, низька освіченість суспільства, сумнівні моральні установки) не дають в повному обсязі застосувати всі необхідні заходи, щодо самовдосконалення педагогічних працівників. Удосконалення цих заходів і може стати результатом подальших наукових розвідок.
Список літератури.

1. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. - М.: Мысль, 1976. - 158 с.

2. Асеев В.Г. Детерминация психического развития личности. - М.: Изд-во РАГС. 2004. - 32 с.

3. Занюк С.С. Психология мотивации. – К: Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. – 352 с.

4. Князян М.О. Формування пізнавальної мотивації дослідницької діяльності студентів. // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2003. - №1. - С. 173-181.

5. Маслоу А. Мотивация и личность - СПб.: Питер, 2009. – 352 с.

6. Патяева Е.Ю. Ситуативное развитие и уровни мотивации. // Вестник МГУ: серия № 14 “Психология”, 1983. - №4.- С. 23-33.

7. Токар Н.Ф. Динаміка мотивації в процесі професійної підготовки. // Педагогіка і психологія. - 1997. - №4. - С. 151-154.



Анотація

Попелюшко Р.П. Мотивація як засіб саморозвитку й самореалізації особистості педагога.

В статті поглиблено розглянуто психологічні основи мотивації саморозвитку особистості на прикладі педагогічних працівників. Також був здійсненні аналізу проблеми мотивації саморозвитку особистості педагога, як психолого-педагогічної явища, яке включає такі поняття, як образ «Я» і самооцінка.

Також розглянуті способи заохочення педагогічних працівників, щодо активізації їх педагогічної діяльності.

Ключові слова: мотивація, саморозвиток, самовдосконалення, самооцінка, мотиватори, демотиватори.
Аннотация

Попелюшко Р.П. Мотивация как средство саморазвития и самореализации личности педагога.

В статье рассмотрены психологические основы мотивации саморазвития личности на примере педагогических работников. Также был осуществлении анализа проблемы мотивации саморазвития личности педагога, как психолого-педагогической явления, которое включает такие понятия, как образ «Я» и самооценка.

Также рассмотренные способы поощрения педагогических работников, относительно активизации их педагогической деятельности.

Ключевые слова: мотивация, саморазвитие, самосовершенствование, самооценка, мотиваторы, демотиваторы.
Summary.

Popelushko R.P. Motivation as means of self-development and self-identity of the teacher.

The article describes the psychological basis of self-motivation of the person on the example of teachers. The problems of a motivation of teacher’s self-development as psychological and educational events, which includes such concepts as «I-image» and self-esteem, has also been analyzed.



Ways of teachers’ encouragement, of intensifying their educational activities.

Keywords: motivation, self-improvement, self-development, self-esteem, motivators, demotivators.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка