Реферат Акмеологічна компетентність керівника



Скачати 181.32 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір181.32 Kb.
Реферат

Акмеологічна компетентність керівника

Київ – 2013


План:

  1. Вступ……………………………………………………………………3

  2. Основні акмеологічні аспекти управлінської діяльності…………..4-5

  3. Критерії і рівні діяльності керівника………………………………..5-7

  4. Компетентність………………………………………………………..7-8

  5. Критерії, показники та методики визначення компетентності……..9-10

  6. Акмеологічна компетентність………………………………………..11-13

  7. Висновки………………………………………………………………14

  8. Список використаної літератури……………………………………..15

Вступ


Вивчення акмеологічної компетентності перебуває в полі зору науковців з кінця XX століття.

Зараз активно розробляють питання акмеологічного підходу до управління навчальними закладами, мотивації акмеологічної компетентності, створення акмеологічного простору, розвитку акмеологічного середовища як важливого чинника професійно-педагогічної підготовки сучасного працівника.

І зв’язку з цим набула поширення проблема формування акмеологічної компетентності, а отже, визначення критеріїв, показників і рівнів сформованості акмеологічної компетентності.

Метою даної роботи є уточнення критеріїв, показників, рівнів сформованості акмеологічної компетентності керівника, упорядкування діагностичних методик для виявлення рівнів сформованості компетентності

Актуальність дослідження. Пошук проблем акмеологічної компетентності здійснювали переважно в державних службовців (А. Деркач, В. Зазикін, С. Макаров та інші), керівників загально-освітніх навчальних закладів (А. Фоміних та інші).

Управлінська акмеологія або акмеологія управління отримала признання і оформилася як самостійний напрямок в зв’язку із потребою в управлінських кадрах, які володіють високим рівнем професіоналізму. Акмеологія управління як галузь прикладної акмеології має серйозну наукову базу – загальну акмеологію, психологію управління, теорію менеджменту, проте в цих науках не розглядалися питання професіоналізму керівників, менеджерів і управлінських кадрів. Отже, попередній підхід, який існував в тоталітарному соціалістичному суспільстві у відношенні до формування «управлінської номенклатури» сьогодні повністю не задовольняє вимоги часу, потрібні нові розробки. Таким чином, акмеологія управління – область наукового знання, яка забезпечує досягнення вищих рівнів професіоналізму спеціалістів сфери управління.

Основні акмеологічні аспекти управлінської діяльності
Акмеологія ­ наука, яка виникла на перетині природничих суспільних, гуманітарних і технічних дисциплін, вона вивчає феноменологію, закономірності і механізми розвитку людини на етапі її дорослості, особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку.

Як наука, акмеологія виникла у 20-30 роки ХХ століття, її заснування пов'язане з ім'ям російського академіка Б.Г. Ананьєва. "Акме" у перекладі з грецької має значення "вершина", "найвищий ступінь розквіту". Акмеологія розглядає людину як суб'єкта життєвого шляху і розробляє засоби досягнення особистістю соціальних і професійних вершин.



Об’єктом прикладних напрямків акмеологічних досліджень є особистість, яка прогресивно розвивається, самореалізується в конкретному виді діяльності, і яка досягає в цій діяльності вершини професіоналізму. Предметом є закономірності, механізми, умови і фактори, які сприяють високим професійним досягненням в конкретній галузі діяльності а також розвитку професіоналізму особистості і діяльності. Завдання прикладних напрямків акмеології в цілому співпадають із завданням загальної акмеології але при обов’язковому врахуванні професійної специфіки.

Управлінська діяльність по своєму змістові є однією із найскладніших із найрізноманітніших видів професійної діяльності. Від суб’єкту управлінської діяльності вона вимагає наявності різноманітних складних здібностей, високого рівня спеціальних якостей і вмінь, які інтегровані в складні системні утворення.

Для виявлення особливостей управлінської діяльності необхідно встановити її границі. Ця границя необхідна для розділення „виконавської” і „управлінської” діяльності. Отже, виконавська діяльність виражає собою статичне начало світу діяльності тому, що вона передбачає реалізацію фіксованої норми перетворення будь-чого. Управлінська діяльність передбачає динамічне начало світу діяльності і включає породження норми перетворення будь-чого, удосконалення норм як вихідних начал.

Тобто, управлінець (керівник) проектує і перепроектовує, забезпечує, здійснює постановку виконавської діяльності. виконавська діяльність повинна бути забезпечена сервісними видами діяльності (забезпечення «матеріалом» діяльності, «засобами» діяльності, «способами» застосування «засобів», «діячами» чи людьми, які володіють необхідними здібностями).



Під акмеологічною компетентністю ми розуміємо інтегральну готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний та професійний розвиток із постійним ускладненням задач і зростанням рівня досягнень, котрі найбільш повно реалізують психологічні ресурси які має людина.

Акмеологічна компетентність, як і будь яка інша компетентність, включає знання, вміння, якості особистості, а саме:



  • акмеологічні знання, тобто обізнаність, поінформованість проте, які досягнення можливі у сфері психічного, професійного розвитку, їх рівні, варіанти.

  • акмеологічні уміння – прийоми, способи, технології досягнень у сфері психічного розвитку та професійній сфері, прийоми розрізнення, оцінювання різних видів акме

  • акмеологічні якості особистості, які забезпечують рух людини до намічених досягнень; до цих особистих якостей ми відносимо перш за все акмемотивацію та акмездібності.

Акме-мотивація – це спрямованість достатньо зрілої особистості на розв’язання акмеологічних задач психічного й професійного розвитку, а також на забезпечення його поступового характеру…

Акме-здібності – це індивідуально-психологічні властивості особистості, які забезпечують підтримку поступального висхідного вектора психічного та професійного розвитку, включають здатність будувати варіанти акмеограм свого розвитку, обирати та реалізувати прийоми та технології переходу з одного рівня професіоналізму на інший, більш високий рівень, здатність долати перепони на шляху досягнення акме.

Критерії і рівні діяльності керівника


Найпростіша типологія рівнів управлінської діяльності включає такі рівні:

– дилетантський;

– рутинно-професійний;

– інноваційно-професійний;

– культурно-професійний.

Дилетант реалізує управлінську функцію без звертання до питання про наявність відповідних здібностей. Рутинний управлінець виконує вимоги суми типових завдань, які забезпечують діяльність в стабільних умовах. При цьому він перевіряє відповідність наявних здібностей фіксованим нормативним вимогам «заданого» типу. Інноваційно-професійний управлінець є дуже чутливим до змін зовнішніх умов і вимог, а також схильний до змін і удосконалення своєї діяльності. при цьому він не відмовляється від постановки і вирішення попередніх завдань, він їх удосконалює. Культурно-професійний управлінець не тільки реалізує установку на новизну, але й вносить інноваційні механізми.

Більш складна типологія рівнів професіоналізму управлінця включає в себе такі ланки:

– успішне вирішення часткових завдань в конкретних умовах;

– реалізація вимог норми діяльності управлінця в конкретних умовах;

– реалізація вимог конкретної норми з рефлексивним супроводом;

– постановка проблеми в умовах ускладнення при вирішенні управлінської задачі і локальна корекція норми своєї діяльності;

– багато позиційне вирішення управлінської задачі;

– ситуаційне внесення корекції в позиційну структуру управлінської діяльності в ході рішення задач;

– перенос акценту в ході позиційного коректування, в блок рефлексивного супроводу;

– введення критеріального забезпечення в рефлексивну самоорганізацію в цілісності управлінської діяльності;

– включення в позиційну структуру ланки професійного самовдосконалення;

– виділення ланки стратегічного проектування управлінської діяльності;

– виділення ланки стратегічного проектування розвитку управлінських здібностей;

– виділення ланки наукового забезпечення стратегічної організації професійного самовдосконалення управлінця;

– виділення ланки культурно-рефлексивного забезпечення стратегічної організації професійного самовдосконалення управлінця;

– внесення ціннісного акценту в рефлексивно-культурну самоорганізацію професійного розвитку управлінця.

У рамках кожного рівня змінюється конкретний зміст життєдіяльності, між персональних, узгоджувальних, комунікативних, орієнтувальних, рефлексивних, самоорганізаційних та інших типів процесів.

Майстерність в управлінській діяльності суміщає визначеність всієї структури процесів, яку вносить керівник в хід реалізації управлінської функції в конкретних умовах, гнучкість в залежності від умов і легкість здійснення процесів керівництва.

Визначеність, яку вносить управлінець в проектування свої дій, свідчить про розвиток мислення та здібності коректно і повно використовувати язикові засоби мислення. Гнучкість зміни структури процесів демонструє розвиненість рефлексивного механізму здібностей керівника. Легкість здійснення процесів свідчить про готовність і здатність співвідношення з вимогами того чи іншого типу структури процесів. Майстерність управлінця визначається рівнем розвитку рефлексивної самоорганізації, душевно-духовних якостей і психофізичної рухливості.

Зазначимо, що управлінські кадри, які націлені на особистісно-професійний розвиток, досягнення високого рівня професіоналізму, зазвичай досягають та реалізують свої плани в процесі професійної кар’єри.

В управлінській акмеології професіоналізм суб’єктів управлінської праці розкривається з різних позицій:

1. формування продуктивної Я-концепції управлінця-професіонала;

2. реалізація творчого потенціалу, особливо при прийнятті управлінських рішень;

3. формування психологічної готовності до високоефективної управлінської діяльності, в тому числі при екстремальних, кризових ситуаціях;

4. розвиток акмеологічної компетенції при формуванні управлінської команди і веденні кадрової роботи;

5. мотивація професійних досягнень в управлінській діяльності;

6. формування системи резервів функціональних можливостей при управлінні в екстремальних ситуаціях.
Компетентність
Компетентність – це ступінь кваліфікації працівника, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним.

Вона визначає здатність працівника якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове і швидко адаптуватися до умов, що змінюються.

Виділяють такі види компетентності:

1) функціональна (професійна) компетентність: характеризується професійними знаннями та умінням їх реалізовувати. Вимоги до професійної компетентності багато в чому залежать від рівня управління і характеру посади. Сьогодні для вищих керівників скорочується значення спеціальних та зростає роль методичних і соціальних знань і навичок, здібностей в області спілкування, керівництва робітниками, здатності сприймати та інтерпретувати інформацію.

В основі професійної компетентності полягає професійна придатність, що являє собою сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для здійснення ефективної професійної діяльності.

В умовах сучасного етапу НТР чітко просліджується тенденція до швидкого старіння знань і досвіду персоналу, що виражається у відставанні індивідуальних знань і досвіду від сучасних вимог до посади і професії;

2) інтелектуальна компетентність: виражається у здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов'язків;

3) ситуативна компетентність: означає уміння діяти відповідно до ситуації;

4) часова компетентність: відображає уміння раціонально планувати і використовувати робочий час.

Вона містить адекватну оцінку витрат часу ("почуття часу"), уміння конструювати програму досягнення мети в часовому континуумі (просторі), правильно визначати витрати часу;



5) соціальна компетентність: передбачає наявність комунікаційних і інтеграційних здібностей, уміння підтримувати відносини, впливати, домагатися свого, правильно сприймати та інтерпретувати чужі думки, висловлювати до них відношення, вести бесіди і т.д.

Соціальна компетентність характеризує інтеракційні здатності працівника, культуру ділового спілкування як по вертикалі "керівник – підлеглий", так і по горизонталі – "працівники одного рівня", а також клієнти підприємства.

Соціальна компетентність містить:

• знання етики ділового спілкування;

• уміння запобігати і відносно безболісно вирішувати конфлікти;

• уміння швидко і правильно передавати інформацію;

• уміння налагоджувати комунікації;

• уміння давати ясні і чіткі завдання і відповідно мотивувати робітників;

• уміння тактовно вказувати на недоліки, коректно робити зауваження, викликати довіру і т.п.

Такого роду знання та уміння необхідні усім робітникам, а особливо – керівникам, оскільки у сучасному виробництві від злагодженості і гармонійності відносин у групі багато в чому залежить успіх підприємства в цілому.

Вивчення управління персоналом забезпечує формування не тільки соціальної, але багато в чому інтелектуальної і часової компетентності працівників усіх рівнів, і в першу чергу – керівників. В сучасних умовах цінність цих якостей для ефективної діяльності неухильно підвищується. До того ж, знання науки управління персоналом виступає найважливішою складовою частиною професійної компетентності керівників підприємств.

Критерії, показники та методики визначення компетентності




Критерії

Показники

Методики

Акмеологічна спрямованість

Потреби в досягненнях, мотивація успіху й уникнення невдач, мотив влади, ціннісні орієнтації, спрямованість на «справу»,

«себе», «взаємини», «дотримання інструкцій»



Тест-опитувальник виміру потреби

в досягненнях (Ю. Орлов), методика діагностики особистості

на мотивацію успіху й уникнення невдач (Т. Елерс), методика «Мотив влади», методика «Ціннісні

орієнтації» (М. Рокич), тест «Управлінська ситуація та спрямованість керівника»



Акмеологічні знання

Повнота, гнучкість, характер засвоєння знань (репродуктивний, реконструктивний, творчий) з

акмеології, педагогічної

акмеології, акмеологічної

компетентності, теорії

самовдосконалення (самовиховання) та знань про

способи формування акмеологічної

компетентності керівника, подолання вікових криз


Формули, бесіда з метою виявлення

у слухачів розуміння ними суті акмеологічної компетентності і

потреби в її формуванні, тестові завдання з психолого-педагогічних

дисциплін, завдання

для самостійної

та індивідуальної

роботи зі слухачами, реферати, навчальні проекти, презентації


Акмеологічні вміння

Конструктивні — кваліфікований

добір, композиція та інтегрування акмеологічного та управлінського змісту інформації, проектування власної управлінської діяльності таповедінки, саморозвитку.

Організаторські — розкривати і мобілізувати власні зусилля в будь-яких ситуаціях, успішно

виконувати педагогічну роботу з метою саморозкриття прихованих можливостей.

Комунікативні — будувати такі міжособистісні взаємини в колективі, що рухають кожну людину до акме, швидко й безконфліктно адаптуватися

до конкретних умов праці, що заважають формуванню акмеологічної компетентності. Гностичні — пізнавати власні можливості та розмірковувати про способи професійного зростання, оцінювати результати власної діяльності та самовдосконалення



Навчальні завдання з психолого-педагогічних дисциплін, тести,

акмеологічні задачі та завдання, педагогічні

ситуації з акмеологічним

наповненням, кросворди, есе, ділова гра



Індивідуально

психологічні якості, які сприяють або заважають

просуванню особистості

до акме


Схильність до ризику, подолання проявів тривожності, стиль поведінки в конфліктних ситуаціях, розвиток емпатії,

Формування лояльності співробітника до організації, здібність до самооцінки



Методика виявлення схильності до ризику (Г. Шуберт),

Методика дослідження проявів тривожності

(Дж. Тейлор),

Методика дослідження

поводження в

конфліктних ситуаціях (К. Томас), методика

дослідження емпатії

(І. М. Юсупов, Є. М. Нікірєєв), оцінка лояльності співробітника до

Організації (Л. Г. Почебут),

вивчення загальної самооцінки (опитувальник Г. Казанцевої)



Акмеологічна компетентність

На основі виділених критеріїв і показників, можна зробити висновки щодо

рівнів сформованості акмеологічної компетентності керівника.

На високому рівні керівник має яскраво виражену акмеологічну спрямованість, яка виявляється в стійкому інтересі до професії, самоосвітньої діяльності, самопізнання, самовдосконалення своєї особистості та професійної діяльності. У особистості чітко сформовані емоційно-спонукальні чинники самоосвітньої діяльності: високий рівень вимог і домагань; висока потреба в досягненнях, усвідомлення їх значущості для цікавого й насиченого життя; потреба в успіху в професійній діяльності. Така людина віддає перевагу результатам діяльності порівняно з процесом. Заради досягнення успіху готова до ризику, але ризикує виважено й обдумано. Створює сприятливі умови для досягнення акме підлеглими. Не переоцінює свої можливості, прислухається до порад колег, які мають значні успіхи в своїй діяльності. Має сформовану систему ціннісних орієнтацій, серед яких цінності до професійної самореалізації визнає дуже важливими. Зорієнтований на інтереси справи, які не шкодять особистим інтересам. Має високу якість акмеологічних знань, що виражається в повному розумінні суті акме, акмеологічної компетентності, творчому застосуванні знань у нестандартних ситуаціях. Має розвинуті акмеологічні вміння: ускладнюючи завдання; висувати близькі, середні та далекі цілі діяльності; приймати рішення про досягнення акме, визначаючи при цьому способи діяльності; аналізувати власні поведінкові характеристики та відповідно до отриманих результатів коригувати свою поведінку; безконфліктно адаптуватися до умов, що заважають розвитку акмеологічної компетентності; визначати можливість виникнення криз професійного й особистісного розвитку та обирати шляхи їх подолання. Має розвинуті комунікативні вміння. Цілеспрямовано розвиває свої акмеологічні здібності. Самооцінка адекватна. У конфліктних ситуаціях поводиться виважено, намагається розв’язувати проблеми шляхом співпраці.

На середньому рівні акмеологічна спрямованість керівника виражена недостатньо, що виявляється нестійким, ситуативним інтересом до проблем професійного вдосконалення, самопізнання, самоосвітньої діяльності. Нечітко сформовані емоційно-спонукальні чинники самоосвітньої діяльності:

не висуває високих вимог до себе, до інших, до умов праці, рівень домагань середній. Наявна потреба в досягненнях, в успіху професійної діяльності, але зайва тривожність, боязкість невдач перешкоджає іноді досягненню високих результатів. Не має яскраво вираженого прагнення до досягнення акме у професійно-особистісному розвитку.Недостатньо усвідомлює важливість цінностей професійної самореалізації. Потенційно готовий долати будь-які перешкоди заради досягнення успіху, але зайва тривожність й обережність і недостатньо розвинені якості, такі як самостійність, активність, ініціативність, відважність, заважають досягати значних результатів у керівничій діяльності та професійному зростанні. Виявляє обережність під час розв’язання психолого-педагогічних та акмеологічних завдань, не може самостійно формулювати акмеологічні проблеми. За певних обставин може шукати причини відмовитися від виконання важкого та відповідального завдання, перегляду ціннісних орієнтацій, відкладання на деякий час прийняття важливих рішень, а також може переносити прийняття рішень, які є його прерогативою, на інших осіб, на вищі рівні менеджменту. Якість акмеологічних знань середня, характер засвоєння — конструктивний. Знає основні акмеологічні терміни та поняття, але не завжди правильно та творчо їх використовує в нових ситуаціях. Частково володіє акмеологічними вміннями: чітко визначає близькі та середні цілі діяльності, але потребує допомоги під час складання перспективного плану професійного розвитку; намагається самостійно приймати рішення про досягнення акме, однак не визначає при цьому способів діяльності; недостатньо володіє способами аналізу та корекції власної поведінки; адаптується до нових умов праці поступово. Комунікабельний, але іноді виявляє надмірну впевненість у правильності своєї думки або позиції (завищена самооцінка), або навпаки, поступається власними інтересами, йде на поступки (занижена самооцінка).

На низькому рівні в працівника відсутня акмеологічна спрямованість, прагнення до успіху, потреба в досягненнях, натомість наявна висока мотивація до уникнення невдач. Не приділяє належної уваги самоосвітній діяльності, питанням самовдосконалення, самопізнання, оскільки не вважає свою професію цікавою, престижною, не використовує її як засіб розвитку своєї особистості й діяльності. Виявляє надмірне захоплення чужими порадами, орієнтується повністю на чужу думку, не має власної позиції або зовсім не відстоює її щодо подолання проблем професійно-особистісного розвитку. Цінності професійної самореалізації не сформовані. Уникає прийняття самостійних рішень, відмовляється від виконання складних та оригінальних завдань. Самооцінка неадекватна, високий рівень тривожності, готовності до невиправданого ризику або повна відсутність бажання ризикувати. Має низькі показники особистісно-професійного розвитку, цільові орієнтири розмиті, не знає, чого прагне, має низький рівень домагань. Акмеологічні знання відсутні, не розуміється на основних акмеологічних поняттях і термінах. Акмеологічні вміння та здібності не розвинуті. Часто знаходиться в стані збудливості, неврівноваженості, дратівливості, емоційного виснаження через високу нервову напругу, відсутність навичок самопізнання та саморегуляції, самовідновлення. Не володіє способами створення атмосфери довіри, взаємоповаги, переважно дотримується авторитарного стилю, виявляє надмірне прагнення відстояти свої інтереси на шкоду іншим або зовсім нехтує особистою думкою, байдуже ставиться до прийняття рішень відносно професійної діяльності. Має низький рівень комунікабельності та емпатії, що виражається в невмінні встановлювати доброзичливі взаємини з оточуючими, нерозумінні психічних станів інших людей.

Висновки
В рамках управлінської акмеології в останні роки проводяться досить інтенсивні та конструктивні дослідження по комплексній проблемі професіоналізму державних службовців, тому що багато державних службовців здійснюються комплексну управлінську діяльність. В цьому напрямку досліджуються такі питання:

– професійна підготовка кадрів держслужбовців (включаючи навчання і практичну підготовку);

– психолого-акмеологічна діагностика, яка визначає у держслужбовців наявність професійного типу особистості вибраній спеціальності і траєкторії розвитку;

– сприяння продуктивній орієнтації всередині професії (професійна спеціалізація);

– розробка моделей і алгоритмів оптимальної організації професійної діяльності службовця для різних її видів, рівнів та етапів;

– здійснення психолого-акмеологічної підтримки (тренінги, консультації) протягом прфесійного життя службовця;

– розробка ціннісно-особистісного профілю Я-концепції держслужбовця;

– розробка індивідуальних траєкторій професійної кар’єри держслужбовців.

Використання та розробка зазначених питань дозволить здійснити наступне:

– психолого-акмеологічний відбір спеціалістів по професійним і особистісним якостям;

– формування управлінської команди;

– врахування психологічних механізмів регулювання міжособистісних відносин держслужбовців;

– формування і корекція іміджу держслужбовців.


Критеріями сформованості акмеологічної компетентності є акмеологічна спрямованість, акмеологічні знання, акмеологічні вміння, здібності, що сприяють або заважають просуненню особистості до акме. Критерії виявляються через низку якісних ознак — показників, відповідно до міри прояву яких можна робити висновки про більший або менший ступінь виразу критерію. Рівні сформованості компетентності — високий, середній, низький — характеризують різний ступінь сформованості компонентів акмеологічної компетентності.

Список літератури




  1. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Управління персоналом. Підручник.– К.: Центр учбової літератури, 2011. – 468 с.

  2. Гречаник О. Є., Діагностика рівнів сформованості акмеологічної компетентності вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти.

  3. http://zosh4.km.ua/content/view/38/59/

  4. Акмеология: Учебное пособие / А. Деркач, В. Зазыкин. — СПб.: Питер, 2003. — 256 с.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка