Реферат наукового видання „ Правова система України: історія, стан та перспективи



Скачати 122.71 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір122.71 Kb.
Реферат наукового видання

Правова система України: історія, стан та перспективи”



(у 5-ти томах)
Том 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – 728 с.; Том 2. Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення / за заг. ред. Ю. П. Битяка. – 576 с.; Том 3. Цивільно-правові науки. Приватне право / за заг. ред. Н. С. Кузнєцової. – 640 с.; Том 4. Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – 480 с.; Том 5. Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / за заг. ред. В. В. Сташиса. – 840 с.

„Правова система України: історія, стан та перспективи" у 5-ти томах є комплексним колективним монографічним дослідженням, мета якого – висвітлення історико-теоретичних та методологічних проблем формування та розвитку правової системи України, напрямів удосконалення її конституційних засад, змісту цивільного, корпоративного, сімейного, житлового, трудового права, ґрунтовний аналіз актуальних аспектів розвитку господарського, аграрного, земельного, екологічного права України, окреслення найбільш гострих проблем сучасної державної політики боротьби зі злочинністю.

Ця унікальна фундаментальна наукова праця, підсумувала 18-річний період розвитку правової системи України, визначила перспективи й основні напрями її подальшого розвитку. За обсягом охопленої проблематики та глибиною наукового опрацювання видання дотепер не має аналогів у вітчизняній правовій літературі й відкриває новий етап у дослідженні вітчизняної правової системи. Авторський колектив склали понад 100 провідних вітчизняних науковців, академіків та членів-кореспондентів Національної академії правових наук України, які представляють усі галузі вітчизняного правознавства України.

У ході дослідження методологічних та історико-теоретичних проблем формування та розвитку правової системи України найбільш ґрунтовне висвітлення знайшли питання методології вивчення правової системи, особливостей її становлення від «Руської Правди» Ярослава Мудрого до сучасності, а також обґрунтування поняття правової системи, загальна її характеристика, аналіз структури та тенденцій розвитку.

Всебічно розглянуто виклики перед вітчизняною правовою наукою на межі ХХІ ст., методологічні підходи до дослідження правової реальності, проблеми сучасного праворозуміння, особливості права як соціального явища, методологічні проблеми формування понятійного апарату правової науки, соціально-природні права й обов’язки людини як складової загальнонаціональної правової системи, верховенство права як основоположний принцип правової і політичної систем України, демократичні передумови становлення та розвитку правової держави, проблеми визначення та реформування форми правління в Україні.

Цілком зрозумілою є загострена увага авторів до історичного розвитку права України, зокрема в період Київської Русі й часи феодальної роздробленості; під час перебування Українських земель в складі Польщі, Литви, Речі Посполитої та Російської імперії; за часів Гетьманщини; в період визвольних змагань 1917 – 1920 років; за радянських часів під час становлення та розвитку вищих представницьких органів України.

З теоретико-методологічної площини правову систему розглянуто як інтегративну категорію правової науки, висвітлено проблему визначення права, роль правосвідомості в правовій системі України на етапі трансформації. Підкреслено роль правової культури для характеристики якісного стану правової системи, проблему права і демократії в умовах формування та розвитку національної правової системи, її соціальний вимір, визначено місце правової системи України в сім’ї правових систем сучасності.

При дослідженні конституційних засад національної правової системи Конституція України розглядається як основа становлення та розвитку даної системи. Авторами охарактеризовано теоретико-методологічні аспекти реалізації конституційних положень, сформульовано пропозиції щодо запровадження комплексних заходів, які б сприяли утвердженню ідей конституціоналізму в сучасному українському суспільстві. Наголошено на соціальній цінності Конституції України як базового документа, що відображає усталені політико-правові уявлення й цінності суспільства та слугує фундаментом усієї національної правової системи. Крім того, у виданні розкрито проблематику співвідношення між поняттями «конституційне реформування» і «стабільність конституційного ладу», «національне законодавство» і «загальновизнані принципи міжнародного права», досліджено вплив етнонаціональних чинників на зміст і спрямованість конституційно-правового регулювання, проблеми застосування міжнародних звичаєво-правових норм у внутрішньому правопорядку України та низка інших питань, які тривалий час у науковій літературі залишалися без належної уваги.

У аспекті механізму забезпечення прав і свобод людини й громадянина в Україні окрему увагу приділено проблемам удосконалення правового статусу та підвищенню ефективності діяльності публічних інституцій, передовсім органів державної влади.

Важливе значення мають сформульовані загальні теоретично-правові підходи до вдосконалення конституційних основ інституту самоврядування в Україні. Дослідження цих проблем має не лише теоретичне, а й практичне значення для вироблення стратегії розвитку місцевого самоврядування, вдосконалення муніципального законодавства, створення ефективних механізмів забезпечення прав і свобод людини й громадянина на місцевому регіональному рівні.

Не менш важливим є аналіз конституційних засад регламентації адміністративно-правових та фінансово-правових відносин. Нагальна потреба проведення в Україні системних реформ, пошуку ефективної моделі організації державного управління, створення реальних соціально-економічних передумов організації й функціонування режиму соціального партнерства актуалізує вивчення проблем правового регулювання державної служби, вироблення рекомендацій щодо оптимізації структури державного управління, вдосконалення його кадрового потенціалу, більш чіткого визначення пріоритетів, напрямків модернізації управлінського механізму. Ґрунтовне висвітлення в даній роботі отримали питання реформування адміністративного права, функціонально-структурних аспектів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади; вироблені наукові рекомендації щодо організації дієвої системи боротьби з бюрократизацією державного апарату, забезпечення результативної та стабільної діяльності владних інституцій відповідно до їх завдань і компетенції на конституційних засадах.

З сучасних позицій авторами розглянуто правову регламентацію формування та руху фіскальних ресурсів держави, проблеми публічно-правового впливу на регулювання банківської діяльності, всебічно охарактеризовано стан і перспективи розвитку законодавства в цій сфері. Досліджено конституційні засади системи оподаткування, питання правового регулювання державного боргу в Україні. Поглиблений розгляд цих проблем пов’язується не лише з оновленням базових фінансово-правових категорій, визначенням теоретично-правових питань щодо системи оподаткування, з’ясуванням природи правового механізму податку, а й з розробленням рекомендацій, здатних оптимізувати існуюче правове регулювання фінансово-бюджетних відносин.

Важливою складовою дослідження правової системи України є всебічний та ґрунтовний аналіз проблем цивільного права. У монографії провідні цивілісти України розкривають найбільш актуальні проблеми сучасного приватного (цивільного) права, що є невід’ємною складовою національної правової системи.

Масштаби реформування цивільного права виявилися настільки значними за своїм обсягом і змістом, що без перебільшення можна говорити про фактичне створення нового правового масиву приватного права в Україні, стрижнем і серцевиною якого є право цивільне. Підготовка нового Цивільного кодексу України, що розпочалася в 1992 р., сприяла активному розвитку цивілістичної доктрини, в центрі уваги якої опинилася людина в усьому „розмаїтті” її зв’язків із суспільством: людина – особистість, людина – творець, людина – власник.

Група науковців – розробників проекту Цивільного кодексу України, які представили фактично всі наукові школи сучасної української цивілістики, відтворили нове бачення цивільного права, засади якого забезпечують розвиток ринкових відносин у економіці, формування вільної особистості, активізацію цивільного обороту, відтворюють найкращі риси сучасного європейського цивільного права, яке пронизане ідеями гармонізації й уніфікації.

Науковці детально проаналізували вплив західної та східної традицій права на формування сучасного цивільного права України. Не пройшли повз увагу авторів монографії й інституційні засади цивільного права України, зокрема, нові підходи, напрацьовані при дослідженні особливостей регулювання особистих немайнових прав, інтелектуальної власності, корпоративних відносин, принципів договірного права.

У правовій системі України окреме місце займають галузі аграрного, екологічного і господарського права; вони є комплексними галузями права і регулюють суспільні відносини у відповідних сферах людської діяльності. Ці галузі більш молоді ніж класичні галузі права – цивільне, кримінальне, адміністративне і відрізняються від останніх більш складною внутрішньою структурою і меншою цілісністю.

Аграрне право містить у собі сукупність правових норм, що регламентують відносини з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації з метою задоволення суспільних потреб у харчових продуктах та сировині для багатьох галузей національної промисловості.

Аналізуючи перспективи видозміни предмета аграрного права, аграрного законодавства України та аграрних правовідносин, автори дослідження доходять висновку, що розвиток усіх його складників призведе до визнання самостійності аграрного права, констатації його як самостійної, самодостатньої галузі права. Утвердження аграрного права як самостійної галузі сприятиме прийняттю в майбутньому й Аграрного кодексу України, який виступатиме кодифікаційним актом, що унормовуватиме комплекс аграрних та тісно пов’язаних із ними відносин. Прийняття названого Кодексу якраз і буде свідчити, з одного боку, про закінчення сучасного етапу становлення аграрного права, а з іншого – ознаменує початок нового етапу сталого розвитку аграрного права й законодавства, етапу нового якісного наповнення їх змісту задля подальшого поступового розвитку.

З системою аграрного права тісно взаємодіє галузь земельного права. У виданні детально досліджено правовий режим землі як основного засобу виробництва в сільському господарстві та просторової бази для розселення людей і розміщення виробництва. Порівняння предмета земельного, екологічного та аграрного права дало можливість, виявити спільні риси та відмінності їх правового регулювання.

Зацікавить читачів і виклад позицій учасників теоретичної дискусії між фахівцями в галузі цивільного і господарського права щодо самостійного значення останнього, яка не вщухає впродовж уже багатьох десятиліть. Безперечно, створення національного господарського законодавства є одним із найважливіших здобутків сучасної України. Головним його завданням стало регулювання відносин суб’єктів господарювання різних форм власності. Із введенням в дію Господарського кодексу стали більш чіткими контури господарського законодавства як самостійної галузі українського законодавства.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної правової системи актуальним питанням є забезпечення державою інноваційного розвитку економічних відносин. Максимізація інноваційного фактору стає вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних економічних систем, а відтак, активізація науково-інноваційної діяльності – один із визначальних факторів структурної перебудови та прискорення економічного зростання України. цим і пояснюється пильна увага до проблеми інноваційного розвитку правової системи України.

При дослідженні правової системи України особливо наголошено на важливості детального аналізу проблем обґрунтування напрямків сучасної політики боротьби зі злочинністю, правових та соціальних критеріїв її ефективності.

Насамперед подано загальну характеристику злочинності в Україні та системи запобігання їй і боротьби з нею. Визначено, зокрема, сучасне поняття та природа злочинності, простежено основні тенденції сучасної злочинності в Україні, розроблено характеристику окремих видів злочинів (проти прав і свобод людини і громадянина, у сфері економіки, корупційні та інші службові, проти громадської безпеки (незаконний обіг зброї, тероризм), у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів тощо). Досліджено також особливості окремих видів злочинності, таких як організована, неповнолітніх та рецидивна, що активізувалися в нових умовах.

Розглянуто проблеми щодо державної політики у сфері запобігання та боротьби зі злочинністю та формалізованого втілення цієї політики у відповідному законодавстві України. Зокрема, досліджено кримінально-правові, кримінально-процесуальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти державної політики на сучасному етапі. Окреслено, з одного боку, теоретичні проблеми законодавчого втілення різних напрямків державної політики у сфері протидії злочинності в Україні, з іншого – проаналізовано проблеми кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства України, законодавства, що регламентує запобіжну діяльність суб’єктів боротьби зі злочинністю в Україні.

Важливими для правової системи України є питання щодо кримінологічного попередження злочинності в Україні. Насамперед висвітлено теоретичні та практичні аспекти системи загально-соціального запобігання злочинності в Україні, а вже потім вивчено питання спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинності в Україні, в тому числі: поняття і структура спеціально-кримінологічного запобігання злочинності; проблеми її об’єкта: визначення, характеристика, властивості і класифікація; суб’єкти спеціально-кримінологічного запобігання злочинності та їх головні напрями; організація й управління процесом запобігання злочинності; її методи; основні принципи та ресурсне забезпечення запобігання злочинності тощо.

Не менш актуальним видається розгляд кримінально-процесуальних питань боротьби зі злочинністю в Україні. Зокрема, досліджено діяльність органів досудового розслідування щодо запобігання та боротьби зі злочинністю, виявлення та усунення причин й умов вчинення злочину, захисту майнових та особистих немайнових прав і законних інтересів потерпілих від злочину, забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди тощо.

Питання кримінально-виконавчої служби та правового регулювання її діяльності у сфері боротьби зі злочинністю також знайшли належне висвітлення на сторінках видання. Так, значну увагу приділено визначенню ролі й значення Державної кримінально-виконавчої служби України у боротьбі зі злочинністю, порядку визначення рівня безпеки установи виконання покарань Державною кримінально-виконавчою службою; проблемам виправлення засуджених до позбавлення волі та їх ресоціалізації тощо.

Окремий аспект дослідження становлять питання системи управління та забезпечення діяльності правоохоронних органів і судів щодо запобігання та протидії злочинності в Україні, психологічних основ та наукового забезпечення діяльності суб’єктів по запобіганню та боротьбі зі злочинністю в Україні.

У монографії також розглянуто питання міжнародного співробітництва України з іноземними державами у сфері запобігання та боротьби зі злочинністю, зокрема, система міжнародного співробітництва в запобіганні та боротьбі зі злочинністю, основні проблеми сучасного етапу розвитку міжнародного кримінального права, роль і особливості участі України в міжнародному співробітництві із запобігання та боротьби зі злочинністю тощо.

Наукова новизна видання зумовлюється тим, що вперше у вітчизняній науковій думці на рівні п’ятитомної колективної монографії, з урахуванням досягнень світової теоретико-правової думки досліджена національна правова система України як сформована під впливом закономірностей розвитку суспільства сукупність усіх правових явищ, які знаходяться у стійких зв’язках між собою та з іншими соціальними явищами, окреслено особливості, проблеми та суперечності окремих галузей вітчизняного права, визначено перспективи та основні напрями подальшого розвитку правової системи України.

Теоретична та практична значимість монографічного дослідження полягає у використанні його в науково-дослідницькій діяльності для подальшого загальнотеоретичного опрацювання проблем розвитку правової системи України, а також у сфері правотворчості, зокрема сформульовані висновки та пропозиції, що використовуються для розробки проектів нормативно-правових актів. Так, О. В. Петришин брав участь у розробці проектів законів «Про державну службу», «Про нормативно-правові акти», «Про підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації»; О. О. Погрібний – «Про селянське (фермерське) господарство», Земельного кодексу України; Ю. П. Битяк – «Про Конституційний Суд України», «Про запобігання та протидію корупції» Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України «про адміністративні проступки», Адміністративно-процедурного кодексу України; В. В. Голіна – «Про основні засади протидії злочинності», «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики України; Н. М. Оніщенко – «Про національну програму розвитку правової освіти України на 2006-2009 рр.»; Н. С. Кузнєцова – «Про акціонерні товариства», Цивільного кодексу України; Л. К. Воронова – Податкового та Бюджетного кодексів; В. В. Комаров – «Про Вищу раду юстиції», «Про вищу освіту», «Про судоустрій України та статус суддів», про зміни до Господарського та Цивільного процесуального кодексів України; Ю. М. Грошевий – „Про судоустрій”, „Про статус слідчого”, „Про прокуратуру”, проекту Кримінально-процесуального кодексу України; А. П. Гетьман – «Про тваринний світ», Земельного кодексу тощо.

Окрім зазначеного, результати монографічного дослідження знайшли своє практичне впровадження в багатьох експертних висновках, зауваженнях та пропозиціях, розроблених на замовлення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, інших центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування.



Претенденти на здобуття премії:
____________________/ Битяк Юрій Прокопович
____________________/ Воронова Лідія Костянтинівна
____________________/ Гетьман Анатолій Павлович
____________________/ Голіна Володимир Васильович
____________________/ Грошевий Юрій Михайлович
____________________/ Комаров Вячеслав Васильович
____________________/ Кузнєцова Наталія Семенівна
____________________/ Оніщенко Наталія Миколаївна
____________________/ Петришин Олександр Віталійович
____________________/ Погрібний Олексій Олексійович





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка