Реферат з дисципліни «Економіка та організація інноваційної діяльності» на тему «Інновації в інфраструктурі»



Скачати 240.06 Kb.
Дата конвертації13.03.2016
Розмір240.06 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Кафедра економіки підприємства
Реферат
з дисципліни «Економіка та організація інноваційної діяльності»
на тему
«Інновації в інфраструктурі»

виконав


студент 4 курсу

5 групи ФЕУВ

Поляков Кирило
Науковий керівник

доц. Семенова В.Г.


Одеса - 2008
Поняття інноваційної інфраструктури, її елементи, об’єкти, принципи побудови
На початку ХХІ століття важливим завданням державної політики в Україні стає формування інфраструктури інноваційної моделі економіки на усіх рівнях - національному, регіональному, локальному.

Базовими поняттями інноваційної економіки є інновація, інноваційна діяльність, інноваційна інфраструктура.

Інноваційна інфраструктура є своєрідним “поживним середовищем”, яке забезпечує сприятливий фон для взаємодії об’єктів інноваційної діяльності. Подібне середовище включає систему необхідних соціальних, юридичних, економічних, інформаційних та інших інститутів, що підтримують як інноваційну діяльність, так і самих новаторів.

Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” інноваційна інфраструктура являє собою сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Однак досі немає чіткого визначення нормативно-правовими актами України всіх елементів ринкової інноваційної інфраструктури, що можуть бути за призначенням віднесені до групи об’єктів підтримки інноваційної діяльності.

Основними елементами інноваційної інфраструктури є державні інноваційні фінансово-кредитні установи, венчурні компанії та фонди, зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси), технологічні парки (технопарки), інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві), інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу), консалтингові (консультаційні) фірми та ін.

Незважаючи на розмаїття об’єктів інноваційної інфраструктури та національні особливості їх формування в кожній окремій країні, найчастіше йдеться про технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційні центри та венчурні фонди. З одного боку, це пояснюється тим, що саме виникнення цих об’єктів було зумовлено суспільною потребою в сукупності послуг, що підтримували інноваційну діяльність, з іншого - висока результативність діяльності зазначених установ довела їхню важливу роль у забезпеченні стійкого й ефективного процесу трансформування інтелектуального капіталу в інноваційну продукцію.

До обєктів інфраструктури підтримки підприємництва відносяться:



                  • бізнес-центри;

                  • бізнес-інкубатори;

                  • технопарки;

                  • лізингові центри;

                  • фінансово-кредитні установи (кредитні спілки, інші установи взаємного кредитування, кредитно-гарантійні установи);

                  • фонди підтримки підприємництва;

                  • інвестиційні, інноваційні фонди і компанії;

                  • довірчі товариства;

                  • фондові і товарні біржі;

                  • інформаційно-консультативні установи;

                  • страхові компанії;

аудиторські фірми.

Формування інноваційної інфраструктури повинне базуватись на таких принципах:



                  • адекватність інфраструктури рівню розвитку регіону;

                  • відповідність реальним потребам;

                  • раціональне територіальне розміщення;

                  • функціональна концентрація на гострих проблемах інноваційної діяльності;

                  • доступність послуг для підприємців (територіальна, інформаційна, вартісна);

                  • залучення державних і недержавних ресурсів.

З метою удосконалення інноваційної інфраструктури слід ширше залучати науково-технічний потенціал регіону (науково-виробничі підприємства, конструкторські бюро, лабораторії).

На даному етапі важливим завдання залишається упорядкування діяльності існуючих об’єктів інноваційної інфраструктури та координація процесів створення і розвитку нових установ, їх організаційне і методичне забезпечення.

Для мотивації бізнесу до інновацій, необхідно створювати адекватні правові, економічні, податкові механізми, всіляко сприяти розвиткові інноваційної інфраструктури.

Якнайкращим варіантом розвитку інноваційного середовища є налагодження тісного контакту між:

1) державою, безпосередньо зацікавленою в зростанні інновацій, що підвищують соціально-економічне благополуччя громадян;

2) освітою в особі вищих учбових закладів, що виступають як джерело інноваційних ідей;

3) бізнесом, здатним здійснити фінансування інноваційних розробок.

Роль та функціонування інноваційної інфраструктури


Інноваційна інфраструктура відіграє важливу роль в інноваційному процесі.

Вона забезпечує як рух потоків інформації, знань, технологій, ринкових потоків, так і взаємодію між різними інституціональними структурами.

Останнім часом на фоні посилення суспільної уваги до інноваційної економіки помітно позначився дефіцит її інфраструктурного забезпечення. Про це свідчать обмежена кількість підприємств інфраструктури, нерозвинутість видової і організаційної структури, недостатня і нестабільна законодавча база щодо їх утворення і функціонування.

Сьогодні інфраструктура як складова інноваційного бізнесу - одна з найменш розвинутих сторін національної інноваційної системи. Сутність проблеми значною мірою полягає у відсутності системного погляду на інфраструктуру як важливу складову національної інноваційної системи, а також у недооцінці її ролі в заходах державної політики щодо прискорення інноваційного розвитку економіки.

На сьогодні українська економіка, як ніколи, потребує розвитку інноваційної інфраструктури для підтримки суб’єктів інноваційної діяльності. Адже без розвиненої інноваційної інфраструктури ні наукові установи, ні підприємства в рамках своєї діяльності не можуть охопити весь інноваційний цикл та ефективно здійснювати трансфер технологій.

Інноваційна інфраструктура зумовлює темпи розвитку економіки країни. Досвід розвинених країн світу підтверджує, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку неминуче виграє той, хто має розвинену інфраструктуру створення і реалізації інновацій, хто володіє найбільш ефективним механізмом інноваційної діяльності.

Економіка суспільства є інноваційною, якщо в суспільстві є розвинені інноваційні інфраструктури, які здатні оперативно і гнучко реалізовувати необхідні в даний момент інновації, засновані на високих виробничих технологіях, і розвернути інноваційну діяльність.

Ці структури мають бути універсальними і здійснювати створення будь-яких інновацій і розвиток будь-яких виробництв на конкурентоздатній основі. При цьому повинна бути налагоджена гнучка система підготовки і перепідготовки кадрів-професіоналів у сфері інноваційної діяльності.

Інноваційна інфраструктура є основним інструментарієм і механізмом інноваційної економіки, вона представляє собою сукупність взаємозв’язаних, взаємодоповнюючих вироничо-технічних систем, організацій, фірм і відповідних організаційно-керуючих систем, необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяльності і реалізації інновацій.

Цілеспрямована державна політика у створенні сприятливих умов для розвитку інноваційних процесів - основа корінного перелому в підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних виробництв.

Функціонування інноваційної інфраструктури визначається як надання послуг так зменшення вартості взаємодії суб’єктів науково-технологічної й інноваційної діяльності шляхом забезпечення взаємозв’язків інноваційної системи спеціалізованими організаційними формами.

Діяльність об’єктів інноваційної інфраструктури за своєю економічною природою є сервісною. Такими об’єктами є як юридичні особи - організації, що надають відповідні послуги, так і фізичні - незалежні експерти, консультанти, бізнес-янголи тощо. Перші не завжди тотожні інноваційним підприємствам, оскільки не завжди у структурі надання ними послуг частка інноваційних відповідає визначеному законодавчому рівню 70%.

Інноваційній діяльності притаманні багатостадійний характер і багатоманітність організаційних форм проведення, що потребують адекватних сполучних ланок, якими є об’єкти інноваційної інфраструктури.

Таким чином, під інноваційною інфраструктурою слід розуміти сукупність об’єктів, які шляхом надання різноманітних послуг дають змогу зменшити інформаційну незбалансованість в інноваційній сфері та пришвидшити отримання доходів суб’єктами інноваційної діяльності.


Склад інноваційної інфраструктури
Інноваційна інфраструктура як система містить такі складові (підсистеми):

                  • виробничо-технологічна;

                  • консалтингова;

                  • фінансова;

                  • кадрова;

                  • інформаційна;

                  • збутова.

Кожна з цих складових має власні механізми реалізації своїх функцій і відповідні організаційні структури у вигляді спеціалізованих інноваційних підприємств чи організацій, які забезпечують функціонування цих механізмів.

Потрібно відмітити, що об’єкти інноваційної інфраструктури можуть вирішувати лише частину проблеми і успішний розвиток інноваційної діяльності не може бути поставлений виключно в залежність від наявності або кількості відповідних об’єктів інфраструктури. Інноваційна система для успішного функціонування потребує сприятливої нормативно-правової бази та ефективної системи виходу на ринок продукції інноваційних підприємств.



Технологічна інфраструктура повинна створювати умови, що сприятимуть доступу підприємств до виробничих ресурсів. Однією з проблем існуючої технологічної інфраструктури є те, що в технопарках (ТП) та інноваційно-технологічних центрах (ІТЦ) відсутня ротація малих підприємств, тобто мале підприємство, потрапивши в технопарк, залишається в ньому надовго. Це пов’язано з відсутністю в більшості регіонів ринку виробничих площ. Наслідком такої ситуації, з одного боку, є скорочення росту об’ємів продукції підприємства, розміщеного в технопарку, а з другого - призупинка росту кількості малих підприємств. Тобто ТП і ІТЦ в багатьох випадках номінально є об’єктами інноваційної інфраструктури й отримують свої доходи від здачі в оренду площ малим підприємствам.

Одним із шляхів вирішення даної проблеми може бути будівництво технопарків, обладнаних необхідними комунікаціями і виробничою інфраструктурою, де малі підприємства змогли б спочатку орендувати, а при фінансовій можливості викупити виробничі площі. Іншим варіантом забезпечення доступу до виробничих площ є організація технопарків на базі непрацюючих підприємств, яких достатньо в усіх регіонах.

Технологічна інфраструктура також повинна забезпечувати доступ малим підприємствам до виробничих потужностей. Створюючі площі для розміщення малих підприємств, потрібно мати на увазі й необхідність забезпечення можливостей виробництва ними своєї виробничої продукції. Це завдання повинні вирішувати інноваційно-промислові комплекси і технологічні кластери.

Інноваційно-промислові комплекси створювались, як правило, на базі незадіяних виробничих потужностей великих підприємств. При цьому склалася парадоксальна ситуація, коли малі підприємства по субконтрактам завантажували великі підприємства, в той час, як у розвинених країнах ситуація навпаки. З ростом економіки така можливість зменшується, оскільки великі підприємства збільшують об’єм виробництва і в першу чергу виконують на своїй виробничій базі власні замовлення.

Організація “кластерів” фактично виконує роль інноваційно-промислових парків. Під кластерами, як правило, розуміють сукупність підприємств, розміщених на обмеженій території (на великому підприємстві або в межах одного міста) і пов’язаних виробничими зв’язками.

Як відомо, придбати сучасне дороге обладнання й ефективно його використовувати можуть великі підприємства.

Малі й середні підприємства відмежовані від використання нових технологій на виробництві. Вихід з цієї ситуації можливий за рахунок колективного використання обладнання в центрах послуг. В інших країнах такий підхід широко розповсюджений. Наприклад, до 20% лазерного обладнання встановлюються в так званих job-shop’ах (центрах, які надають послуги по лазерній обробці матеріалів).
Кадрова складова

На відсутність кваліфікованого персоналу як фактор, що перешкоджає здійсненню нововведень, звертають увагу 17,2% опитаних підприємств. Таким чином, неодмінною умовою активізації інноваційної діяльності є розвинута кадрова інфраструктура. Її організаційні форми мають включати заклади вищої і середньої освіти з відповідного профілю знань, центри, школи та училища із спеціальної професіональної підготовки, центри і навчальні заклади з підготовкі і перепідготовки фахівців безпосередньо у сфері інноваційної діяльності. Кадрова інфраструктура разом з фінансово-економічною, інформаційною й юридичною створює необхідні ресурсні умови для забезпечення інноваційної діяльності.


Консалтингова складова

Інноваційна діяльність має багато специфічних особливостей. Тому забезпечення доступу до професійних консультацій є одним із шляхів підвищення ефективності використання коштів, направлених на інноваційний розвиток. Вирішувати дані проблеми можуть центри трансферу технологій (ЦТТ). Такі центри створюються при вузах, наукових інститутах. Основним завданням ЦТТ є комерціалізація розробок, створюваних в материнських організаціях. Для вирішення цієї задачі ЦТТ повинні мати можливості надати консалтингові послуги з достатньо широкого спектру питань - фінансових, економічних, маркетингових тощо. Створення мережі ЦТТ потребує кваліфікованих кадрів, яких на сьогодні немає.

Оскільки навчання кадрів - процес достатньо тривалий (5-10 років) та інерційний, а час настання незворотних змін на багатьох підприємствах, орієнтованих на випуск наукомісткої продукції, може бути менше терміну вирішення кадрової проблеми, тому слід передбачити створення системи консалтингу. Доцільно таку систему побудувати як систему експрес-навчання основним інноваційним підходам. Базою для створення відповідної мережі консалтингу можуть стати центри трансферу технологій.
Інформаційна складова

Інформацією з інноваційної проблематики здатні забезпечити споживачів такі організації, як:



                  • державна система науково-технічної інформації;

                  • ресурси структур підтримки малого бізнесу;

                  • регіональні інформаційні мережі;

                  • Інтернет.

Так, технічна інформація на сьогодні доступна з усіх напрямків науки і техніки. Немає особливих проблем з доступу до патентної інформації. Основна інформація, яка може вплинути на вирішення задач інноваційного розвитку і на яку існує значний дефіцит, пов’язана з інформацією про ринки.

Важливим є інформаційне забезпечення інноваційної діяльності, пов’язане з доведенням інформації про нові розробки до потенціальних споживачів, організація консультацій з їх використання.

На нестачу інформації як стримуючий фактор інноваційної діяльності посилаються 19,5% опитуваних підприємств. Розвиток інфраструктури має поліпшити доступ до цього ресурсу через глобальні інформаційні мережі, Інтернет, науково-технічні фонди, наукові бібліотеки, інформаційні бази даних, депозитарні системи тощо.
Фінансова складова

На сьогодні існує достатньо фінансових інструментів, але головним джерелом фінансування розвитку інноваційних підприємств є власні кошти. Банківський кредит поки що надто дорогий, а кредити короткотермінові для розвитку інноваційної діяльності.

Ресурси державного бюджету доступні переважно великим підприємствам. Розвиток малих інноваційних підприємств фінансується переважно самими засновниками.

Венчурне фінансування поки що залишається екзотикою і значних успіхів у цьому напрямку немає. На відміну від розвинених країн, де венчурний бізнес обслуговує потреби великих підприємств у перспективних розробках, більшість українських підприємств переважно такі розробки здійснюють самостійно. На Заході підприємства надають перевагу купувати розробку, а не здійснювати її власними силами - саме це стає основою венчурних підходів.

Існуючі в Україні венчурні фонди є фондами підтримки інноваційної діяльності, націленими на фінансування НДДКР, і не передбачають створення нових підприємств. Використання в їх назві слова “венчурний” лише відображає модну тенденцію.

Значним вкладом у вирішення проблеми фінансування інноваційної діяльності могли б стати кошти великих підприємств.

Гарантійні структури і фонди повинні вирішити проблеми забезпечення позик малих підприємств у банківській системі.

Джерелами фінансування інновацій можуть бути об’єднання приватних інвесторів (бізнес-янголів), участь підприємств у міжнародних проектах.


Збутова складова

Створення дієвої системи просування наукомісткої продукції українських підприємств на внутрішні та світові ринки є актуальним завданням, яке визначає успіх всієї програми переходу промисловості на інноваційний варіант розвитку. Класичні методи просування (виставки, продаж через Інтернет) характерні для традиційної продукції, але не повністю підходять для інноваційної продукції.

Існує величезний дефіцит кваліфікованих кадрів у цій галузі діяльності. Вирішення проблеми доцільно шукати у створенні структур колективного виходу на ринок. Безперечно необхідно розвивати й інші методи просування через виставкову діяльність, професійні об’єднаня підприємств, посередницькі фірми і систему консалтингових і маркетингових фірм.
Розвиток інноваційної інфраструктури в Україні та світі
З усіх визнаних у світі елементів забезпечення інноваційної діяльності в Україні присутні певним чином тільки технологічні парки, якими вироблено наукоємної продукції лише на 1,5 млрд. долл. і створено 3 тисячі нових робочих місць, що у кілька разів менше, ніж в окремих технопарках Китаю чи Індії.

Перші об’єкти інноваційної інфраструктури в Україні з’явились після прийняття Верховною Радою 16 липня 1999 року Закону “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”.

Станом на 1 січня 2004 року в Україні існував 71 бізнес-інкубатор.

Кількість об’єктів інноваційної інфраструктури в Україні наведена у таблиці 1.


Таблиця 1.

Кількість об’єктів інноваційної інфраструктури в Україні



№ з/п

Об’єкти інноваційної інфраструктури

1998 р.

2000 р.

2002 р.

2004 р.

1

Бізнес-інкубатори

28

46

63

73

2

Бізнес-центри

57

132

257

300

3

Регіональні центри підтримки підприємництва

48

72

107

149

4

Технопарки

-

7

15

17

На Всесвітньому форумі ООН (Ріо-де-Жанейро, 1992) за прийнятою Програмою стійкого розвитку, в розділі “Засоби здійснення” інвестиції, які виділені на організацію нових форм поселень, у 4-7 разів перевищують такі найважливіші розділи як охорона здоров’я, ліквідація бідності й освіта. Близько половини від фінансування всієї Програми йде на організацію Поселень. Співвідношення виділених ООН коштів відображають розуміння громадськістю всієї важливості розробки науково-обґрунтованих соціально-економічних структур для майбутнього людства.

Програми стійкого розвитку, що враховують інтереси нинішнього і майбутніх поколінь з погляду соціальних, економічних і екологічних вимог, стають основними в державній політиці найбільш розвинених країн. Одним із стержньових напрямів цієї політики є розробка і створення технополісів і технопаркових структур, які орієнтують інноваційну політику цих країн.

В умовах глобального дефіциту бюджету пошук і формування ефективних принципів і моделей державної регіональної політики грає виключно важливу роль.

В рамках єдиної держави політика створення технополісів направлена на забезпечення самостійного соціально-економічного розвитку регіонів на основі використання їхнього внутрішнього потенціалу та поєднання інтересів регіону та центру.

Серед перешкод у здійсненні інноваційної діяльності, за підсумками опитування ряду промислових підприємств, найбільш суттєвими є дві групи факторів: обмеженість фінансових ресурсів і недостатній розвиток інфраструктурного забезпечення. Якщо на фактори першої групи посилаються в середньому близько 70% опитаних, то за факторами другої групи, кількість яких набагато більша, діапазон коливань від 16% до 37,7%.

Незважаючи на те, що стан електронної і мікроелектронної промисловості України наближений до критичного, вона продовжує лишатися помітною країною на світовому ринку в цьому сегменті високих технологій. Кращі стартові можливості в отриманні конкурентних переваг Україна має в галузі світлотехніки на базі над’яскравих світло діодів, мікрохвильової електроніки, опто- та інфрачервоної електроніки, мікрофотоелектроніки.

Заходи по стимулюванню розвитку інноваційної інфраструктури


Для прискорення розвитку сучасної інноваційної інфраструктури як важливого чинника активізації інноваційної діяльності і забезпечення конкурентоспроможності економіки України можливе використання таких заходів:

                  1. Надання розвиткові інноваційної інфраструктури статус державного пріоритету з визначенням нормативно-правових, економічних і організаційних засад її утворення і функціонування.

                  1. Удосконалення діючої системи законодавчих актів щодо регулювання інноваційної діяльності та її інфраструктурного забезпечення, прийняття Закону України “Про інноваційну інфраструктуру” та внесення змін і доповнення до Закону України “Про інноваційну діяльність”, що сприятиме чіткішому визначенню функцій і налагодженню взаємодії між суб’єктами інноваційної діяльності та інноваційної інфраструктури.

                  1. Запровадження статистичного спостереження за утворенням і функціонуванням організаційно-господарської системи інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності, введення її класифікації за видами, організаційними формами і призначенням, яка подана в таблиці, а також створення системи державної підтримки розвитку інноваційно-технологічних центрів, інкубаторів, кластерів та інших організаційних форм інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності.

                  1. Активізація процесу інтеграції вузівської науки з дослідницьким сектором академічної та галузевої науки шляхом створення дослідно-освітянських комплексів (центрів) інноваційної спрямованості на зразок провідних європейських і світових університетів.

                  1. Підвищення ролі держави у формуванні та підтримці розвитку інноваційних підприємств та їх інфраструктурного забезпечення, зокрема, створити Фонд сприяння малим формам інноваційної діяльності із залученням бюджетних коштів, передбачення пільг (податкових, митних, тарифних) для початкових етапів досліджень та освоєння їх результатів у виробництві.

                  1. Розробка і прийняття нормативно-правової бази щодо створення та функціонування галузевих і регіональних фондів підтримки підприємницької діяльності в науково-технічній та інноваційних сферах.

                  1. Законодавче забезпечення розвитку ринку венчурного капіталу, стимулювання участі комерційних банків у інвестуванні інноваційної діяльності, створення механізмів страхування ризику інвестицій в інноваційні проекти та передбачення здешевлення довгострокових кредитів комерційних банків, які надаються для реалізації інноваційних проектів високотехнологічних виробництв, шляхом повної або часткової компенсації процентної ставки.

                  1. Підвищення ролі державного замовлення на інноваційну продукцію та підготовку спеціалістів з менеджменту інноваційної діяльності.

                  1. Уживання заходів щодо вдосконалення системи правової охорони інтелектуальної власності та комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності відповідно до міжнародних вимог.

                  1. Забезпечення законодавчого оформлення та використання дієвого механізму трансферу технологій.

                  1. Спонукання суб’єктів господарювання до проведення науково-технічної та патентної експертизи інноваційних проектів із дотриманням загальновизнаних на міжнародному рівні норм і правил з метою мінімізації їх дублювання та повторного або необґрунтованого введення в господарський оборот.

                  1. Розробка та впровадження системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності з висвітленням результатів маркетингових та кон’юнктурних оглядів тенденцій розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків інноваційної продукції з урахуванням вимог і потреб споживачів.

                  1. Удосконалення статистичного спостереження інноваційної діяльності в промисловості, для чого розробити та впровадити методичний апарат оцінки рівня інноваційного розвитку промисловості в цілому та за окремими видами діяльності, оптимізувати систему показників державної статистичної звітності та забезпечити її адаптацію до стандартів Європейського Союзу.

Законодавство


Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” інноваційна інфраструктура являє собою сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Розшифровка послуг, наведена у визначенні інноваційної структури (ЗУ “Про інноваційну діяльність”), не є вичерпною і тому залишає питання, що ж урешті-решт слід вважати інноваційною інфраструктурою. Тобто, де тут основні, базисні об’єкти інноваційної діяльності, а де - власне інфраструктура.



У Законі України «Про інноваційну діяльність» можна виділити такі положення щодо інноваційної інфраструктури:

                  • Основними принципами державної інноваційної політики є: сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури.

                  • Об'єктами інноваційної діяльності є: інфраструктура виробництва і підприємництва.

                  • Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом: підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

                  • Кабінет Міністрів України: сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності.

                  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації (у межах делегованих їм органами місцевого самоврядування повноважень) відповідно до їх компетенції: сприяють інноваційній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної інфраструктури у цій сфері.

Законом України від 12 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" та інших законів України» визначаються правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності для таких технологічних парків, як:

                  • "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" (м. Київ),

                  • "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона" (м. Київ),

                  • "Інститут монокристалів" (м. Харків),

                  • "Вуглемаш" (м. Донецьк),

                  • "Інститут технічної теплофізики" (м. Київ),

                  • "Інтелектуальні інформаційні технології" (м. Київ),

                  • "Укрінфотех"(м. Київ),

                  • "Агротехнопарк" (м. Київ),

                  • "Еко-Україна" (м. Донецьк),

                  • "Наукові і навчальні прилади" (м. Суми),

                  • "Текстиль" (м. Херсон),

                  • "Ресурси Донбасу" (м. Донецьк),

                  • "Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій" (м. Одеса),

                  • "Яворів" (Львівська область),

                  • "Машинобудівні технології" (м. Дніпропетровськ).

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи та затвердження плану заходів щодо її реалізації» розроблено Державним агентством України з інвестицій та інновацій на виконання Указу Президента України від 11 липня 2006 року № 606/2006 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» та відповідного доручення Прем’єр-міністра України від 19 липня 2006 року № 25104/1/1-06.

Проект розпорядження розроблений з метою вдосконалення способу організації економіки України, за якого роль головного джерела стійкого економічного зростання відіграють наукові знання та їхнє технологічне застосування, що дасть змогу забезпечити сталий економічний розвиток та зміцнення позицій України на світовому ринку високотехнологічних товарів та послуг.

Завданнями прийняття Проекту розпорядження є визначення правових засад реалізації цілей Національної інноваційної системи (НІС), конкретизація її структури, забезпечення системного і послідовного в часі та просторі формування окремих сегментів НІС, а саме: інституційного устрою інноваційної економіки, технологічних пріоритетів інноваційного розвитку виробничої сфери економіки, фінансування науково-технічної і інноваційної діяльності, розвитку інноваційного підприємництва та ринків об'єктів права інтелектуальної власності.

12 квітня 2007 року відповідно до наказу №23 Голови Державного агентства України з інвестицій та інновацій на виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» від 11 липня 2006 року № 606 було утворено Державне підприємство «Національний центр впровадження галузевих інноваційних програм» (ДП «НЦВГІП») з метою розробки та впровадження інноваційних програм та розвитку інноваційної інфраструктури.

15 травня 2007 року в Національному технічному університеті України «КПІ» відбулася урочиста церемонія підписання угоди про утворення корпорації «Науковий парк «Київська політехніка». Засновниками корпорації «Науковий парк «Київська політехніка» є Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» та Державне підприємство Держінвестицій «Національний центр впровадження галузевих інноваційних програм».

Діяльність корпорації «Науковий парк «Київська політехніка», відповідно до Закону України від 22 грудня 2006 року № 523-V, буде спрямована на інтенсифікацію процесів розроблення, виробництва, впровадження високотехнологічної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, підвищення надходжень до державного та місцевих бюджетів шляхом поєднання освіти, науки і виробництва з метою прискорення інноваційного розвитку економіки України. Утворення корпорації дасть можливість створювати високоінтелектуальну продукцію, здійснювати науковий і кадровий супровід її промислового випуску та виведення на ринки.

22 травня 2007 року у Вінниці відбулася урочиста церемонія підписання угоди про співробітництво між нещодавно створеною корпорацією «Науковий парк “Київська політехніка”» та Вінницькою обласною державною адміністрацією. Угодою, зокрема, передбачається створення у Вінницькій області філіалу першого в Україні технополісу на кшталт Силіконової долини у США, яка є всесвітньо відомим прикладом успішного розвитку інноваційної інфраструктури завдяки підтримці академічних центрів з боку держави та залученню бізнесу для інвестування наукових розробок.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» Державне агентство України з інвестицій та інновацій визначено головним розпорядником бюджетних коштів у розмірі 50 млн. гривень за бюджетною програмою (КПКВК 6241040) «Утримання регіональних центрів інноваційного розвитку та впровадження регіональних та галузевих інноваційних програм».



Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 травня 2007 року №255-р «Питання утворення регіональних центрів інноваційного розвитку» була прийнята пропозиція Держінвестицій щодо утворення регіональних центрів інноваційного розвитку як бюджетних установ з віднесенням їх до сфери управління Агентства.

Література


                  1. Закон України “Про інноваційну діяльність” № 40-IV від 04.07.2002 року // http://zakon.rada.gov.ua

                  1. Державне агентство України з інвестицій та інновацій // http://www.in.gov.ua

                  1. В. Чабан. Проблеми розвитку інноваційної інфраструктури // Формування ринкових відносин в Україні. - №6 (61). - 2006. - С. 92-96.

                  1. В. Нежиборець. Інноваційна інфраструктура: проблеми, перспективи, рішення // Теорія і практика інтелектуальної власності. ­- №5. - 2007. - С. 60-70.

                  1. Інфраструктура - фактор прискорення інноваційного розвитку промисловості. М. Якубовський, В. Щукін // Економіка України. - ­­№2. - 2007. - С. 27-38.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка