Рекомендації батькам якщо ви бажаєте здоров'я своїм дітям, необхідно



Сторінка1/5
Дата конвертації30.03.2016
Розмір0.66 Mb.
  1   2   3   4   5
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
1. Якщо ви бажаєте здоров'я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім'ї за принципами здорового способу життя:

а) живіть у певному режиму праці, відпочинку, харчування, а саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;

б) починайте день з посмішки та фіззарядки;

в) облиште курити, вживати алкоголь при дитині;

г) залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує,нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;

д) не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову енергію, підвищити імунітет. Пам'ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;

е) дуже добре, якщо ви захоплюєтесь спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;

ж) пам'ятайте, що всі ваші звички —це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, пода­рують комплекс нових відчуттів.

2. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою (а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх), то:

а) ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім'ї і для сім'ї;

б) ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість і ініціативу;

в) ніколи не виносьте «сміття з хати»;

г) не поділяйте працю в сім'ї на «жіночу» і «чоловічу». У цьому запорука виховання почуття обов'язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім'ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

а) будьте витримані та спокійні у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;

б) приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім'ї;

в) з підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка), постійно підносячи в очах своїх дітей культ жінки, матері (батька — глави сім'ї, добувача). Уникайте суперечок, конф­ліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;

г) обов'язково проводьте сімейні свята — це психологічне обґрун­тування сім'ї як джерела єдності і радості!

4. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:

а) не шкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми. Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;

б) знаходьте час читати самі і залучайте до книжкової премудрості дітей. Діліться враженнями з дітьми;

в) цікавтесь успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;

г) було б непогано, якби у дитини з'явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш син або донька — назавжди вага друг і спільник, а ви для них — високий авторитет.

5. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, клієнтів, учителів. У дитини виникає підсвідоме, а тому неймовірно стійке переконання, що світ складається з обдурювачів і кретинів. Нігілізм і дворушництво увійдуть у плоть і кров ваших дітей, і цього вони ніколи не зможуть приховати та будуть позбавлені любові і підтримки оточення, бо набудуть слави жовчних і неприємних людей, а у підсумку — людей нещасних.

Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях — страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини.

Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма свої­ми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні вис­новки навіть з того, що є правильним з усіх точок зору.

6. Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина зростала милосердною, приділяйте максимум уваги власним батькам, особливо коли вони хворіють або заслабли: не залишайте їх без турботи і допомоги, прикрашайте їхню самітність своєю присутністю, ласкою. Робіть це разом з дітьми.
Таким чином, вся система виховання в сім'ї повинна будуватись лише за двома принципами:

1. Ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні.

2. Відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечити такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.
Успіху вам!


Забезпечення емоційної рівноваги дітей в адаптаційний період
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

1. Учителі й батьки, співпрацюйте, забез­печуйте однакові вимоги школи і сім'ї.

2. Готуйте заздалегідь дитину до спілку­вання з іншими дітьми й дорослими (відві­дуйте парки, дитячі майданчики тощо).

3. Учителі, намагайтеся задовольнити на­самперед ту потребу дитини, що зумовлює її поведінку — потребу у спілкуванні з близь­кими (перші рази дитина може приходити до центру з батьками).

4. Матері, допомагайте дітям установлю­вати емоційний контакт з учителями, інши­ми дітьми (щоб дитина їх не боялася).

5. Давайте улюблену іграшку дитині до школи, щоб вона почувалася впевненішою.

6. Пам'ятайте про те, що у хворої дитини наявні відхилення від стану оптимальної збудливості, тобто на той самий подразник нервова система дитини дає надто сильну або навпаки — надто слабку реакцію. Став­теся до цього спокійно.

7. Зауважуйте індивідуальні особливості дитини, її вміння і навички, щоб зрозуміти, якої допомоги вона потребує.

8. Не залишайте дитину наодинці з її пе­реживаннями, залучайте до гри з одноліт­ками.

9. Особистим прикладом демонструйте різні способи спілкування з дорослими і ро­весниками.

10. Ураховуйте вікові особливості дітей, висувайте до них адекватні вимоги.

11. Навчіться керувати своїм настроєм. Настрій передається іншим, особливо гостро його сприймають діти.

12. Уникайте прямих докорів, аргумен­туйте зауваження, будьте тактовими.

13. Скеровуйте діяльність дитини на до­сягнення успіху в певній сфері діяльності (малювання, казкотерапія тощо).

14. Менше лайте дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів.

15. Надавайте уваги атмосфері, в якій формується особистість дитини. Теплі емоційні взаємини, довірливий контакт із дорослими сприяє емоційній рівновазі дітей.



РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
1. Спілкуючись із дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. Наприклад, не можна говорити дитині: «Ба­гато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!».

2. Будьте послідовні у своїх діях, не забо­роняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.

3. Ураховуйте можливості дітей, не жа­дайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і підтримайте, а при до­сягненні навіть найменших успіхів не за­будьте похвалити.

4. Довіряйте дитині, будьте з нею чесни­ми і приймайте її такою, якою вона є.

5. Якщо з яких-небудь об'єктивних при­чин дитині важко вчитися, виберіть для неї такий гурток, щоб заняття в ньому приноси­ло їй радість, і вона не почувалася не такою, як інші.

6. Якщо батьки не задоволені поведінкою та успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй у любові та підтримці. Не­хай вона живе в атмосфері тепла і довіри. І тоді проявляться всі її численні таланти.


ПРАВИЛА РОБОТИ

З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ
1. Уникайте змагань і видів робіт, де вра­ховується швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний кон­такт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки ди­тини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої по­ведінки, будьте в усьому прикладом для неї.

7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні ди­тини.

9. Намагайтеся робити дитині якнаймен­ше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

МАЙБУТНІХ П'ЯТИКЛАСНИКІВ
Шановні батьки! Ось і закінчуються чотири роки навчання в початковій школі. Хвилюються діти, хвилюєтеся й ви. Це при­родно, адже ваших дітей чекають нові вчи­телі, нові предмети, нові взаємини з одно­літками...

Як уникнути зайвого хвилювання, як до­помогти дитині «увійти» у підлітковий період без особливих стресів?

Ви маєте пам'ятати, що в перехідні періо­ди в дітей з'являються специфічні проблеми, що потребують особливої батьківської уваги. Умови навчання в середній школі висувають високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку дитини, до засвоєних знань.

Однак рівень розвитку в цьому віці не­однаковий: в одних він є передумовою ус­пішного навчання, розвитку, а в інших ледь досягає припустимої межі. Через це у дітей можуть з'являтися різні труднощі. Це зако­номірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується шкільне дитинство і починається отроцтво.

Що характеризує особливості психічного, особистісного розвитку дитини на межі цих вікових періодів?

Відбуваються зміни у психіці дитини. Пе­ребудовуються сформовані раніше поняття. Шкільне навчання сприяє розвитку теоре­тичного мислення у доступних цьому вікові формах. Завдяки розвитку нового рівня мис­лення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто «пам'ять стає мислячою, а сприйняття — думаючим».

До початку підліткового віку навчальна діяльність утрачає своє основне значення у психічному розвитку дітей. Але навчальну діяльність оцінюють, вона впливає на інте­лектуальну сферу розвитку.

Якщо в початковій школі діти лише знайомляться з навчальною діяльністю, то в середній — опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфери. У цей період вам потрібно допомогти дитині на­вчитися самостійно здобувати знання: вмін­ня користуватися додатковою літературою, довідниками, словниками, комп'ютером.

Ви повинні бути готові до того, що якщо не допомогти дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання, з'явитися симптом «розчарування» школя­ра у своїй позиції як учня (через невдачі у виконанні тих чи інших видів навчальних робіт), а також небажання виконувати на­вчальні завдання вдома, небажання відвіду­вати школу через невиконані уроки.

Але цього може й не статися, якщо пра­вильно пояснювати дитині, що з нею від­бувається.

У дітей виникає «вакуум» мотивації до навчання, який характеризується тим, що колишні уявлення дитини про навчання, цінності вже не влаштовують, а нові ще не сформовані, не усвідомлені, не виникли.

Тут велика роль належить вам, бо ви має­те допомогти дітям сформувати певні понят­тя, мотиви навчання: «Для життя вчимося, а не для школи»; «Яким я стану — залежить лише від мене»; «Я дорослішаю, і це накла­дає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене».

Формувати ці мотиви, поняття, цінності повинні значущі особистості для дитини (мама, тато, бабуся, дідусь...) за умови влас­ного позитивного прикладу.

Звісно, якщо ви неодноразово говорити­мете про важливість навчання, а самі при цьому декілька років не відкривали книжку, то тут уся розмова вестиметься за принци­пом — дитина слухає, але не чує.

Лише підготувавши дитину до свідомого прийняття особливостей навчання в серед­ній школі, можна вберегти її від зайвих хви­лювань.

Пам'ятайте: «Якщо дитину підтри­мують, вона вчиться впевненості в собі».

Вашій дитині потрібна ваша пильна увага.

Як проявляти свою увагу?

Контакт очей — дивіться на дитину з любов'ю і впевненістю.

Ласкаві доторки — частіше доторкай­теся до дитини, просто покладіть свою руку на її руку чи на плече.

Пильна увага — умійте слухати дитину, а не лише чути.

Сприйняття проблем дитини.

Розвиток емоційної сфери дитини — незважаючи на всі життєві негаразди, роз­вивайте емоційну сферу дитини. Намагай­теся влітку побувати в музеях, на виставках, у театрі, здійсніть похід на лоно природи і присвятіть його тільки дитині, а не друзям. Повірте, це запам'ятається надовго і живи­тиме позитивними емоціями душу вашої дитини протягом усього навчального року!

Удачі вам і терпіння!

Підготовка переходу дітей до п'ятого класу має велике значення. Запропоновані поради для батьків і тренінги для учнів до­поможуть у процесі адаптації школярів при переході до середньої ланки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

ДІТЕЙ-ХОЛЕРИКІВ

1. Не гальмуйте активності у формі пря­мої заборони.

2. Не задовольняйте примхи тільки для того, щоб малюк не хвилювався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяль­ності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на ди­тину, не вдавайтеся до залякування. Холе­ричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо — через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систе­му дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збу­дження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати дитину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвива­ли довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малю­вання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння ду­шевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, за­лучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресії.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

ДІТЕЙ-САНГВІНІКІВ
1. Вимоги мають бути максимально спра­ведливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов'язаних із тривалою монотонною діяль­ністю.

5. Допомагайте у формі відкритої друж­ньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших пору­шень.

7. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, ме­тодів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові сти­мули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала зав­дання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозво­ляйте частих змін видів діяльності. Розпо­чату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, тер­піння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.




РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

ДІТЕЙ-МЕЛАНХОЛІКІВ

1. Завжди дотримуйтеся принципу по­ступовості.

2. Правильний виховний підхід поля­гає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам'ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини пози­тивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, ви­гуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів прихо­дити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати наймен­ший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, по­чуття власної цінності в колективі.

10. Потрібно через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподі­ляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше мож­ливе нервове і

психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відра­зи до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доціль­но вже у 3—4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.



РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

ДІТЕЙ-ФЛЕГМАТИКІВ
1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не зви­нувачувати у тупості, некмітливості. Наслід­ки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні не­вдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих по­чуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.

4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами по­чуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, до­рослі мають вітати кожен вияв її самостій­ності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час ви­конання завдань і раціонально розподіляйте час.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА
• Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйоз­не ставлення до шкільних проблем, досягнень, а можливо, й усклад­нень допоможуть першокласникові підтвердити значущість його но­вого становища та діяльності.

• Обговоріть з дитиною ті правила й норми, з якими вона зустрілась у школі. Обґрунтуйте їх необхідність.

• Дитина має право на помилку. Коли людина навчається, в неї може щось не виходити, це правомірно.

• Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням.

• Не пропускайте труднощі, які виникають на початку навчан­ня. Якщо, наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

• Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній діяльності обов'язково знайдіть, за що його можна похва­лити. Пам'ятайте, що емоційна підтримка і похвала можуть поміт­но підвищити інтелектуальні досягнення людини.

• Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини, не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

• У зв'язку із соціальною позицією школяра в житті вашої ди­тини з'явилась більш авторитетна людина, ніж ви. Це вчитель. По­важайте думки першокласника про свого педагога.

• Навчання — нелегка й відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ

УСПІШНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Як допомогти дитині по просто виконати сьогоднішнє домаш­нє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Ко­мусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь — декілька міся­ців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап — ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з'ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, зви­чок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних спо­собів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швид­ше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині не­обхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнен­ня конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідом­лення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь свої­ми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завж­ди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цьо­го етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Від­кладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?



ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

В ДИТИНИ І БАТЬКІВ

ВИКЛИКАЮТЬ НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ
Шановні батьки!

Ніхто з нас не застрахований від такої ситуації із власною дитиною.

Здається у мами або тата немає вже ніякого особистого життя. Йдеш з роботи додому і з тугою думаєш, скільки доведеться сьогодні просидіти з дитиною за уроками. Приблизно той же настрій і у дитини. А якщо цей процес супроводжується криком, сльозами, навіть стусанами — нервовий зрив в обох сторін гарантований. Саме час зупинитися і спробувати змінити звичний порядок речей. Зробіть це доступними засобами.

• Якщо ваш школяр вчиться поки в початковій школі, домов­теся про щоденні заняття з учителем. Буде це його класний керівник або хтось інший — залежить від конкретних сто­сунків. Мета занять визначена — виконання домашніх завдань. Час і здоров'я (своє і дитини) заощадите точно. Є й інший варіант — попросіть сусідку-старшокласницю, або студентку — майбутнього педагога, або вчительку-пенсіонерку. Повісьте оголошення. Скільки продовжаться ці заняття? Поки не відновите своє психічне здоров'я і не відчуєте прилив сил. Тоді починайте виробляти у дитини самостійність.

• Не можете дозволити собі зайві матеріальні витрати? Просіть займатися з дитиною родичів, близьких людей. Але розірвати порочне коло вашого з дитиною взаємного незадоволення необхідно.

• Врешті-решт, якщо ці варіанти не для вас, просто зупиніться. Зробіть перерву і дайте відпочити собі й дитині. Нічого смертель­ного за декілька днів не відбудеться. Попередьте класного ке­рівника, що хочете провести експеримент. Відіспавшись, спокійно беріться за справу. Вже без криків, запотиличників і валідолу.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка