Рекомендовані заходи до відзначення Дня українського козацтва Мета



Скачати 211.56 Kb.
Дата конвертації20.02.2016
Розмір211.56 Kb.
Галина Лінчевська,

методист НМЦ громадянського виховання,

виховних технологій та позашкільної освіти

ІППО КУ імені Бориса Грінченка



Рекомендовані заходи до відзначення Дня українського козацтва

Мета: поглиблення знань учнів про українське козацтво та традиції часів Запорізької Січі; виховання поваги до історичної спадщини рідного народу.

  • Години спілкування до Дня українського козацтва;

  • Виставка літератури в шкільній бібліотеці до свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня українського козацтва.

  • Вікторина «Чи знаєш ти історію українського козацтва»;

  • Святковий ярмарок “Козацькому роду нема переводу”;

  • Парад козацького вишколу та пісні;

  • Історичний журнал “Історія українського козацтва”;

  • Усні журнали, бесіди, інтелектуальні ігри;

  • Виставка малюнків “Козацька слава України”;

  • Концерт “Слава козацька не вмре, не поляже”;

  • Участь у туристично-краєзнавчій роботі “Козацькими стежками”;

  • Участь у військово-патріотичних іграх “Джура”, “Сокіл”;

  • Ігри козацької волі;

  • Конкурси юних козачат:

    • “Кмітливі”;

    • “Хто найспритніший і найсильніший у піднятті гирі”;

    • “Хто перший знайде в залі дівчину з довгою косою”;

    • “Нагодуйте одне одного варениками”;

    • “Хто швидше надме кульку” тощо.

  • Спортивні ігри «Від козацьких старшин до спортивних вершин», «Нумо, хлопці»;

Інтернет-ресурси

Вікіпедія: козаки



http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA
Бесiда за народною картиною “Козак Мамай”.

http://abetka.ukrlife.org/cossak_dusha.htm
Козацтво XV-XXI ст.

http://www.cossackdom.com/indexu.html




Що відомо про козацьке характерництво


http://www.kozatstvo.org.ua/uk_u.php?d=a&i=212

Положення про дитячо-юнацьку військово-спортивну патріотичну гру "СОКІЛ" ("ДЖУРА") Українського козацтва


http://www.shkola22.com.ua/ToTeach/Dyura.htm

Історична вікторина «Хто це був?» (для учнів 8 класу)

Адреса документа:

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=46398

Запитання №1
За походженням він з дрібної української шляхти. На початку війни очолив повстанські загони на Брацлавщині. Був обраний кальницьким полковником. Брав участь у всіх великих битвах, які вів Б.Хмельницький. Особливу хоробрість проявив під Берестечком. Тут через зраду кримського хана селянсько-козацьке військо потрапило в оточення, а Б.Хмельницький — у полон. Обраний в цей важкий час наказним гетьманом, він зміг вивести частину козацького війська із оточення. Керував обороною Умані. Хто це був?
Запитання №2
Змолоду козак Запорозької Січі, учасник походів на Крим і Туреччину, став одним із найближчих соратників Б.Хмельницького. Брав участь у битвах під Жовтими Водами та Корсунем. Був призначений черкаським полковником. Під його керівництвом були звільнені від шляхти Бердичів, Полонне, Бар та ін. міста. Поранений в бою під Старокостянтиновим, він залишився у строю, брав участь у облозі Львова. Його козаки зайняли львівський Високий Замок. Помер у період епідемії чуми, яка виникла у козацькому війську під час облоги За-мостя. Хто це був?
Запитання №3
Син чигиринського сотника, він отримав освіту в єзуїтському колегіумі у Львові. В молоді роки служив у сотні свого батька. У битві під Цецорою його батько загинув, а сам він два роки провів у полоні у турків. Повернувшись, обійняв посаду військового писаря, а потім — чигиринського сотника. Брав участь у війні Франції проти Іспанії разом із загоном

запорозьких козаків. Потім повернувся на Батьківщину і прийняв участь у підготовці повстання проти польського панування на Україні. Був обраний гетьманом запорозьких козаків. Хто це був?


Запитання №4
Походив із шляхетського роду з Теребовлі. Здобув блискучу освіту. Вчився у Краківському і Падуанському університетах. Деякий час перебував при королівському дворі. Володів польською, німецькою, французькою та латинською мовами. З 1638 р. — полковник реєстрового козацтва. З початком Національно-визвольної війни приєднався до українського війська. Відзначився у Пилявецькій битві 1648-го. Під час Збаразької облоги очолював козацьку кінноту. Загинув у ході одного з боїв. Герой української народної пісні, що називає його «славний козаче». Хто це був?
Запитання №5
Походив з Полтавщини. Навчався у Київсь-ко-Могилянській колегії, а згодом перебував на Запоріжжі. Служив у реєстровому козацькому війську. В квітні 1648 р. очолив повстання реєстровців і перейшов на бік Б.Хмельницького. Цього ж року був призначений чигиринським полковником, став найближчим сподвижником гетьмана. Очолив перше українське посольство до Варшави. В 1649 р. він їздив з дипломатичними місіями до Москви і мав зустрічі з царем Олексієм Михайловичем. Призначався наказним гетьманом. Помер 1650 р. в Чигирині. Хто це був?
Запитання №6
Походив з українського шляхетського роду. З 40-х pp. XVII ст. козакував. На початку Національно-визвольної війни очолив полк, що налічував близько 40 тис. осіб. На початку 1649 р. обраний полковником Брацлавського полку. Відзначився при взятті замку у Бродах, облозі Замостя, обороні Меджибіжа. Виступав проти Зборівського договору (1649 p.), вимагав продовження боротьби з польськими загарбниками. У вересні 1650 р. Очолював козацькі полки, які взяли столицю Молдавії — Ясси. Загинув 1651 року, обороняючи від польських військ м. Красне на Поділлі. Хто це був?

Генеральний писар Війська Запорозького, соратник Б.Хмельницького, в 1657—1659 pp. — гетьман Української держави. Хто він?


Запитання №7
Походив із старого українського шляхетського роду на Берестейщині. Здобув добру освіту. До Національно-визвольної війни служив у польському війську — чигиринським полковником реєстрового козацтва. З перших днів війни перейшов на сторону повсталого народу. Ставши київським полковникам, керував обороною Правобережної України від польсько-литовських військ під командуванням Я.Радзивілла. 21 липня 1649 р. у ході бою під Лоєвим був тяжко поранений і потрапив у полон. Відмовившись видати ворогові воєнні плани, заподіяв собі смерть. Хто це був?
Запитання №8
Походив з козацької старшини Корсунського полку, пізніше був ніжинським полковником, брав активну участь у Національно-визвольній війні. В 1651 р. у складі українського посольства вів переговори з царським урядом у Москві. Брав участь у Батозькій битві 1652 р. У 1654 р. на чолі 18 тис. війська спільно із загонами російського уряду здобув ряд значних перемог над литовськими військами. Під час запеклих боїв поблизу м. Старий Бихів був смертельно поранений. Тіло наказного гетьмана було перевезено до Корсуня, де він і похований. Хто це був?
Запитання №9
Походив з татарського роду. До початку війни служив сотником у реєстровому війську. У квітні 1648 р. взяв участь у повстанні реєстрових козаків і приєднався до військ Б.Хмельницького. Став одним з найближчих його сподвижників. Був призначений полковником Кропивнянського полку. Брав активну участь у багатьох битвах Національно-визвольної війни, показав себе хоробрим і умілим воїном. Виконував важливі дипломатичні в важливі дипломатичні доручення гетьмана під час переговорів із Османською імперією та з Молдавією. Призначався генеральним осавулом. Хто це був?
Запитання №10
У 30-х pp. XVII ст. очолював Корсунський полк. В 1637 р. брав активну участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом П.Павлюка і К.Скидана. Уникнувши розправи, залишився корсунським сотником. В 1646 р. разом із Б.Хмельницьким та іншими козацькими старшинами вів переговори з польським королем Владиславом IV про похід українських козаків на Туреччину. На початку Національно-визвольної війни очолював облогу повстанцями Кодака. За дорученням гетьмана в грудні 1649 р. — березні 1650 р. вів у Варшаві переговори про затвердження Зборівського договору, активно відстоював позиції України. Хто це був?
Запитання №11
Учасник морських походів, згодом старшина у війську польського магната О.Конецпольського. Під час Жовтоводської битви 1648 р. умовив реєстрових козаків у Кам'яному Затоні на Дніпрі перейти на сторону повстанців. Після перемоги в Корсунській битві, за наказом Б.Хмельницького, із загоном козаків вирушив на Уманщину, де очолив повстання проти польської шляхти. Брав участь у визволенні багатьох міст і сіл України. Очолював Уманський полк. Героїчно загинув у Пилявецькій битві 24 вересня 1648 р. Хто це був?
Запитання №12
У 40-х pp. XVII ст. перебував на Запорожжі. У квітні 1648 р. брав участь у повстанні реєстрових козаків, разом з якими приєднався до української армії. Був призначений гадяцьким полковником, а в 1649 р. — суботівським отаманом. Очолював (висловлюючись по-сучасному) українську контррозвідку під час Національно-визвольної війни. Брав участь у розслідуванні справ про шпигунство на користь Польщі другої дружини Б.Хмельницького М.Чаплинської, про організацію польським шпигуном Я.Смартовським замаху на Б.Хмельницького тощо. Виконував також окремі дипломатичні доручення гетьмана. Хто це був?
Запитання №13
Походив з селянської родини, що жила на Чернігівщині. З юних літ служив у війську магната А.Киселя. В 1648 р. перейшов на сторону повстанців. Був призначений сотником, а згодом — полковником Чернігівського полку. Брав участь у багатьох боях і завжди показував особистий приклад хоробрості. В 1652 p., ставши найпомітнішою постаттю серед Богданових полковників, призначається гетьманом усього Задніпров'я. Загинув влітку 1654 р. при штурмі фортеці Старий Бишів в Білорусії. Похований у Троїцько-Іллінському монастирі Чернігова. Хто це був?
Запитання №14
Виходець із козацьких низів, активний учасник Корсунської та Пилявецької битв, походів на Львів і Замостя. Восени 1648 р. керував козацькими військами, які вели боротьбу проти польсько-литовських частин на північноукраїнських землях і в Білорусії. Під час Берестецької битви 1651р., коли татари взяли в полон Б.Хмельницького, виконував обов'язки наказного гетьмана. Будучи незгодним з умовами Білоцерківського мирного договору і вимагаючи продовження воєнних дій, разом з козацькими загонами Мозирі та Бугая, протистояв наступові польських військ на Лівобережжя. Схоплений і страчений 8 травня 1652 р. на вимогу польської сторони. Хто це був?
Запитання №15
Походив з козацької родини. На чолі козацьких загонів здійснив ряд вдалих морських походів, а в 1624 р. здобув Сіноп. Під час Національно-визвольної війни виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана. Наприкінці березня-квітня 1648 р. разом з Б.Хмельницьким вів переговори з кримським ханом про утворення українсько-татарського військового союзу. У березні-травні 1653 р. вів переговори з царським урядом у Москві. В 1655 р. спільно з Мужиловським та Греком очолював українське посольство до Швеції. Декілька раз призначався наказним гетьманом. Хто це був?
Використана література:
1. Швидько Г.К. Історія України XVI-XVIII ст Підручник для 8 кл. K.: «Генеза», 1997.

2. Наш рідний край. Хрестоматія з історії Черкащини. К.: «Молодь», 1993

3.Підкова І.З., Шуст P.M. Довідник з історії України. Том 1, 2. К.: «Генеза», 1993.

4.Слабошпицький М. З голосу нашої Клю. К : «Довіра», 1993.


Відповіді:
1. Іван Богун. 2. Максим Кривоніс. 3. Богдан Хмельницький. 4. Станіслав Морозенко. 5. Федір Вешняк. 6. Данило Нечай.

7. Михайло Кричевський. 8. Іван Золотаренко. 9. Філон Джалапій. 10. Максим Нестеренко. 11. Іван Ганжа. 12. Лаврін Капуста. 13. Степан Пободайло. 14. Матвій Гладкий. 15. Кондрат Бурляй.


Україна - славний край козацький: методико-бібліографічні матеріали

Адреса документа:



http://migg.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=514&Itemid=68
„Народ мій є. В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде”.
В.Симоненко.

Українське козацтво пройшло героїчний і славний шлях. Помітним в його розвитку було створення в середині XVI ст. Запорозької Січі, яка відіграла величезну роль в історії українського народу. Козаччина - доба найбільшого напруження сил українського народу, його державної, соціальної та культурної творчості, коли яскраво виявились найкращі риси національного менталітету.

Як писали сучасники, козаки були здебільшого середнього зросту, плечисті, статні, дужі, повновиді, від літнього сонця та степової спекоти смагляві. 3 довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем або чуприною на тім’ї, в смушковій, гостроверхій шапці на голові, завжди з люлькою в зубах, справжній запорожець завжди позирав якось похмуро й спідлоба долі, чужих зустрічав попервах непривітно, відповідав на запитання дуже неохоче. Але затим поволі м'якшав, обличчя його поступово під час розмови ставало веселим, жваві, проникливі очі проймалися блиском вогню, вся постать його дихала мужністю, хвацькою заразливою веселістю і неповторним гумором.

Виразними рисами вдачі запорозьких козаків були їхня добросердність, безкорисливість, щирість, вірність у дружбі, яка вельми високо цінувалась на Запоріжжі. Крім того, рисами вдачі запорозьких козаків були висока любов до свободи, вони віддавали перевагу лютій смерті перед ганебним рабством; глибока повага до старих і заслужених воїнів, простота, поміркованість і винахідливість у скруті, в домашньому побуті або в різних безвихідних випадках та при недузі.

На війні козак завжди відзначався розумом, хитрістю, умінням виграти у ворога, раптово на нього напасти і зненацька заманити, вражав ворога великою відвагою, дивовижним терпінням та рідкісною здатністю переносити спрагу і голод, спеку й холод.

У народній творчості оспівані легендарна козацька слава, відвага і благородство, ненависть до ворогів, гнобителів. Образи Мамая, Голоти, Байди створені народною уявою як уособлення непокори гнобителям, самовідданої боротьби проти них, віками живуть у піснях, народних переказах разом з образами таких прославлених козацьких керівників, як Северин Наливайко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Сірко, Семен Палій, Максим Залізняк, Петро Сагайдачний і багато інших.

Історичний калейдоскоп „Українське козацтво в датах”

Перша половина ХУ ст.  - Перші згадки про українських  козаків в історичних джерелах.


Початок ХУІ ст. - Виникнення Запорозької Січі.
1550 - Обрання Дмитра Вишневецького (Байди), нащадка волинських удільних князів Гедиміновичів, старостою черкаським і канівським.
1572 - Утворення козацького реєстрового війська (реєстр 300 козаків).
1591-1596 рр. - Козацькі повстання під проводом К.Косинського, С.Наливайка, Г.Лободи, М.Шаули.
1600-1602 рр. - Гетьманство Самійла Кішки. Реєстровці в союзі з поляками брали участь у походах в Молдавію та Лівонію.
]606-1607 рр. - Участь українського козацтва у Селянській війні в Росії під проводом Івана Болотникова.
1611-!6І2 рр. - Війна Польщі з Росією. Участь козаків на боці Польщі.
1616-1622 рр. - Гетьманство Петра Конашевича-Сагайдачного. Створення українського регулярного війська.
1621 - Хотинська війна між Польщею і Туреччиною. Розгром турецької
армії. Основна заслуга в цьому українського козацтва на чолі з П.Сагайдачним.
1623-1628 рр. - Гетьманство Михайла Дорошенка.
1630-1631 рр. - Козацьке повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила).
Січень  1648 р. - Козацьке повстання під проводом Б.Хмельницького у Запорозькій Січі. Початок Визвольної війни.
5-6 травня 1648 р. - Перемога козацького війська під Жовтими Водами.
16 травня 1648 р. - Розгром козацькими військами головних польських сил під Корсунем. Україну звільнено від польського війська.
Січень 1649 р. - перше українське посольство Б.Хмельницького до Москви, очолюване полковником С.Мужиловським, уповноваженим вести переговори про військову і дипломатичну підтримку.
Травень 1649 р. - Договір між Б. Хмельницьким і турецьким султаном.
Вересень 1650 р. - Договір про союз України з Молдавією.
16-30 червня 1651 р. - Бої під Берестечком - героїчна і трагічна сторінка в історії українського народу.

Вересень 1651р. - Бої між козацькими і польсько-литовськими військами під Білою Церквою. Поразка Б.Хмельницького.


Жовтень 1651 р. - Пропозиція Туреччини війську Запорозькому перейти у її підданство. Б.Хмельницький відхилив цю пропозицію, водночас він намагався заручитися підтримкою султана.
8 січня 1654 р. - Переяславська рада. Прийняття рішення про військовий і політичний союз України і Росії.
1654-1667 рр. - Російсько - польська війна. Участь у ній української армії на боці Росії.
Січень 1657 р. - Угода Б.Хмельницького із Шведським королем Карлом XII і Семигородським правителем Ракоцієм про спільні дії проти Польщі
б серпня 1657 р. - Смерть Богдана Хмельницького.
1657-1659 рр. - Гетьманування і Виговського.
1658-1659 рр. - Війна України з Росією   Спроба гетьмана І.Виговського розірвати  союз з  Росією,  який  перетворився  в агресивне нехтування державності України.
Квітень-червень 1659 р. - облога царськими військами Конотопа. Українська армія вщент розгромила агресора.
1659-1663 рр. - Гетьманство Юрія Хмельницького.
1660 р. - Договір Гетьмана Ю.Хмельницького з Польським урядом про перехід України під протекторат Польщі.
1663-1668 рр. - Гетьманство І.Брюховецького на Лівобережжі.
1665-1665 рр. - Гетьманство П.Тетері на Правобережжі,
1665-1676 рр. - Гетьманство П.Дорошенка на Правобережжі. Прагнув відновити незалежну українську державу, включаючи предковічні українські землі на заході (Львів, Галич, Перемишль).
1668-1672 рр. - Гетьманство Д.Многогрішного на Лівобережжі. Виступав проти імперської, гнобительської політики Росії. Прагнув до незалежності України.
Червень 1670 - Успішний похід запорожців під проводом І.Сірка на турецьку фортецю Очаків.
1672-1687 рр. - Гетьманство І.Самойловича на Лівобережжі.
1686-1699 рр. - Російсько-турецька війна. Українське козацтво брало активну участь на боці Росії.
1687-1708 рр. - Гетьманство І.Мазепи.
1707 р. - Договір І.Мазепи і шведського короля Карла ХІІ, спрямований на звільнення України від опіки Росії.
1708 р. (листопад) - Зруйнування російськими військами на чолі з О.Меншиковим Батурина. Жорстоке знищення росіянами мирного населення.
27 червня 1709 р. - Полтавська битва.
5 квітня 1710 р. - Схвалення першої Конституції України Пилипа Орлика.
10 листопада 1764 р. - Ліквідація Гетьманства на Лівобережжі України.
З серпня 1775 р. - Маніфест Катерини II про ліквідацію Запорозької Січі. У межах турецьких володінь понад 5 тис. запорожців створили Задунайську Січ.

Освічені жінки козацької доби

Козацьку демократичну республіку започаткувало козацьке воїнство, яке сформувалося на протидію польсько-литовському та турецько-кримському поневоленню. Український народ створив Запорізьку Січ як військовий, а в подальшому - політичний центр України. Цей осередок свободи розповсюджував демократичні засади на поневоленій Україні. Кожна родина мала козака за взірець у вихованні своїх дітей. Волелюбний дух козацтва сприяв відродженню традицій стародавньої жіночої вольності амазонок та позначався на вихованні не лише хлопчиків, а й дівчаток. Адже залишившись без господаря, який пішов до війська, родина мала з чого жити. Самостійне життя та господарювання періодично підкріплювало рівноправність жінки з чоловіком. Українки мали право виступати в суді, чого на той час не було в жодній з європейських країн. Жінка могла самохіть обирати нареченого, звичайним явищем було розірвати шлюб з ініціативи жінки. Такий статус жінки зумовив і отримання нею освіти. Численні документи свідчать, що українське жіноцтво було поспіль письменне. Подорожуючи через Україну з Греції до Московії, Павло Алепський записав у щоденнику "... по всій козацькій землі дивний та гарний факт спостерігали ми: всі вони, за малим винятком, грамотні, навіть більшість їхніх жінок та дочок уміють читати і знають порядок служб церковних та церковні співи В країні козаків дітей більше, ніж трави, і всі вміють читати , навіть сироти. Священики навчають сиріт і не дають їм тинятися неуками по вулицях". Як відомо, жінок на Січ не допускали. Але козак, повернувшись додому, де порядкувала його дружина, поважав її, радився з нею, приставав на її рішення. Шануючи гідність жінки, козацтво поширювало її інтереси, підносило їх до інтересів народу й Батьківщини. В середовищі української аристократії жінки брали участь у підписанні найважливіших державних угод. Збереглися документи за підписами дружин гетьманів України. Зокрема, адміністративні документи дружини Богдана Хмельницького Ганни Золотаренко виказують її освіченість, розуміння тогочасних проблем України. Вона була спільницею і помічницею гетьмана. Він же цілковито довіряв їй та шанував її. Збереглися на документах підписи дружин інших гетьманів та козацької старшини, а саме: Петра Конашевича-Сагайдачного та Данила Виговського. Освічені та добре виховані жінки вміли гідно приймати


послів і спілкуватися з ними. І це були не лише гетьманші, а й наприклад, дружина полковника Семена Палія - керівника визвольного руху на Правобережній Україні. Права й повага до жінки, матері роду, виявлялися в тому, що її підписи стояли з підписами чоловіків А в разі втрати чоловіка підпис його дружини важив більше, ніж підписи дорослих синів. При укладенні цивільних угод підпис матері ставився першим, що засвідчує її право очолювати родину.
Освіченість та юридичні права жінки, з одного боку, визначалися її статусом у родині, з іншого - підсилювали значення і обов'язки Берегині роду. Світло і тепло родинного вогнища, яке жевріло під впливом душі жінки - господині й матері, природно втілювало ідеали народної педагогіки у вихованні малих дітей. Основними з цих ідеалів є: взаємоповага, любов до праці, гідність, патріотизм, самостійність, волелюбство. Жінки з освічених верств українського суспільства були активними просвітительками. Прикладів того чимало. Так, Олена Горностаєва з родини князів Чорторийських була фундатором Пересопницького монастиря, де зберігалося знамените Пересопницьке Євангеліє, написане живою українською мовою, Ганна Гойська заснувала Почаївський монастир, де була друкарня.
Духовність, освіченість, культура, витонченість, самостійність, волелюбність допомагали українській жінці здобувати любов і пошану, зберігати гідність навіть за межами Батьківщини, в різних краях, куди вони потрапляли як бранки та невільниці.
Винятковим прикладом патріотизму слугує життя Насті Лісовської, доньки священика з Рогатина, яку в 1520 р. татари вивезли і продали до гарему. П'ятнадцятирічна дівчина полонила свого володаря не лише променистими карими очима, а й гнучким розумом, духовністю, вмінням знайти добру мудру пораду. Султан пишався дружиною, бо вона, як правило, супроводжувала його на прийомах, виставках, банкетах. Європейських послів вона вражала знанням латинської мови. Роксолана пояснювала, що в кожному українському селі є школа, якою опікується священик або колишній писар війська Запорозького. Вони вчать дітей церковнослов’янській та латинській мовам. В оточенні Роксолани були обдаровані поети, малярі, будівничі, філософи, народні любомудри, співці, які поширювали ідеї людяності, добра та справедливості. Писала вірші і сама Роксолана. Скінчилось життя Роксолани порівняно рано - на 54 році. Роксолана - єдина жінка з безлічі дружин 36 султанів Туреччини, якій Сулейман наказав збудувати величний мавзолей, гідний самого султана. За всю історію імперій це єдина жінка-українка, яка похована з великою пишністю.

В надзвичайно важливий час - бути чи не бути Україні державою, час історичного вибору гетьмана Мазепи - поряд з цією неординарною особистістю постає дівочий образ прекрасної і сильної духом патріотки Мотрі - доньки генерального судді Кочубея. Своєю вродою, освіченістю, вихованням, непересічними міркуваннями про долю України юна Мотря заполонила серце 60-річного гетьмана. Гетьмана Мазепу вона шанувала як царя України. Очевидно, начитаність Мотрі імпонувала навіть високо освіченому гетьманові. Він досконало володів польською, латинською, італійською, німецькою, французькою, татарською мовами. Був композитором і поетом. Любив відвідувати Київську академію, мав найкращі зарубіжні та вітчизняні видання Чимало з своїх особистих коштів він призначає на заснування шкіл, друкарень. За часів Мазепи розквітає Києво-Могилянська академія. У гетьманському маєтку Мотря почувалася гідною його уваги. Чимало читала в багатій бібліотеці Мазепи. Переглядала гетьманові листи і універсали. Довідалася про багато їй до того невідомих політичних подій та акцій.

Козацька доба залишила велику фольклорну спадщину, де значне місце посідає образ жінки.

Закоханий в Україну: Козацька тематика в творах Рєпіна

Сюжет картини "Запорожці пишуть лист турецькому султану" відтворює один з епізодів життя запорозького козацтва. Та художник вклав у неї глибший зміст. Він втілив свою історичну концепцію, ідею про героїзм, нескореність, безмежну волелюбність, незалежність запорозьких козаків, які не тільки відкидають вимогу володаря наймогутнішої у світі в ті часи супердержави - султанської Туреччини - підкоритися йому, а й глузують з його пихи.


Пам'ятаєте відповідь запорожців:
Ти, султане, чортів син,
Люципера брате,
Внуку гасподе самого
І чорте рогатий!
Стравнику ти цареградський,
Пивнику Макдонськнй.
Свине грецька, й молдованська,
Ковалю вавлонський!
Кате сербів і Подолі,
Папуго ти Кримська,
Єгипетский ти свинарю,
Сово русалимська.
Ти погана свинячая,
Морда, не підмога,
І дурень ти, а не сторож
У нашого Бога.
Не годен ти нас
І десь цілувати,
А не то, щоб Запорожжя
Під собою мати.
Запорожці, які протистояли величезним силам османської імперії, на морі "окурювали мушкетним димом її столицю" - Стамбул, руйнували турецькі чорноморські фортеці і порти, цього разу перемогли своїм сміхом, знущальним реготом. Рєпін досяг гострої психологічної виразності персонажів.
Художник палко любив Україну. Це була його батьківщина. Він тут народився, назавжди захопився красою її природи, людьми, Ті звичаями, побутом, народним мистецтвом. Він був українцем також і за характером своєї творчості.
У полотнах Рєпіна на українську тематику українська стихія виблискує усіма барвами. Картина "Запорожці" - апофеоз української тематики творчості художника.

У 1909р. на 32-й пересувній виставці з'явився новий твір Рєпіна - велике полотно під назвою "Чорноморська вольниця", присвячене плаванню козаків по Чорному морю під час походу до берегів Туреччини. На 46-й пересувній виставці у 1917 р. була показана нова картина художника "Гайдамаки" - про повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Над цією картиною художник розпочав працю майже за 20 років до її експонування. 1898 р. він зробив ескіз "Роздача зброї гайдамакам", а в 1902 р. на 30-й пересувній художній виставці подав ескізний образ "Гайдамаки". І "Чорноморська вольниця ", і "Гайдамаки" були продані за кордон. У 20-ті рр. вже за межами Росії (оскільки територія, де знаходилися "Пенати" Рєпіна, опинилась у Фінляндії) він працює над картиною "Зустріч гетьмана". Але встиг зробити до неї тільки ескіз. У 1926 р, відновивши листування з Яворницьким, художник повідомляє: "Під великим секретом признаюся Вам, що я знову взявся за Запорожжя!" Рєпін починає писати картину "Гопак", малюнок для якої він зробив ще в 1912 р. У процесі роботи над картиною "Гопак" народилося полотно "Козак-бандурист з хлопчиком джурою".

Інтернет-ресурси

І.Шаповал. У пошуках скарбів



http://www.ukrlit.org/Shapoval_Ivan_Maksymovych/v_poshukakh_skarbiv/34/

Сміхова культура українського народу у творах Іллі Рєпіна



http://prostir.museum/publications/ua?id=183

Теоретичні відомості з історії дня козацтва – 14 жовтня (свято Покрови)


Історична довідка

Взимку земля – від покровом снігу, влітку – зелених трав, восени – опалого листя і будь-якої пори – під покровом неба. Птаха захищає пір’я, звіра – хутро, людину – дах її оселі, а всіх живих істот – небесна покрівля. “Ніхто і ніщо по всіх земних усюдах не може обійтися без Покрови”, – пояснюють мудраки, що у всьому звикли бачити міцну природну основу. Осіннє свято Покрови встановлено на честь Божої Матері. Історія виникнення свята має глибоке коріння. Виникло воно ще в Х ст. у Візантії, на яку в цей час нападали араби. В оточеному Константинополі люди зібралися на відправу до Влахернської церкви. Під час божої служби святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні сонму святих тримала над віруючими християнами омофор (покров – звідси Покрова) і молилася. Це придало грекам впевненості у своїх силах, і вони відстояли незалежність. З того часу свято Покрови стало всенародним. Ця довга біла покрова стала своєрідним оберегом і України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями.


Невипадково саме 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, з 1990 р. відзначається свято запорозького козацтва – цього унікального явища в світовій історії. Бо запорозькі козаки. особливо шанували Покрову. На Січі це свято було храмовим. Богородиця була їхньою заступницею в далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої стихії, ні злих ворожих сил. Її зображення було вибите на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від її порога січовики вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів.
Саме восени на Покрову козаки часто проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину. Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659 р. на Чортомлицькій Січі. За свідченням Д.І.Яворницького, за час існування Січей було побудовано 13 церков Покрови Богородиці. Крім того, Покрова уособлювала ще й материнство – святе поняття для козаків. Як писав Д.І. Яворницький: “… це свято для козаків мало подвійне значення, під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі; під Покровом Пріснодіви, вони залишалися нежонатими, і свято виконували головний девіз святого життя – захист православної віри”.
Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Покрови.

Народні прикмети.

Прийшла Покрова – всохла діброва і з’їла полудень корова. Покрова в народному календарі – помітна переломна дата, після якої холод почувався повним господарем на землі. Ледь ворушачи губами на вітряному осінньому перехресті, селянин зітхав: “Недалеко до Покрови – ще сіна накошу, а прийшла Покрова – заніміла мова”. До Покрови гречкосії намагалися утеплити хати, навалюючи вздовж стін хмиз, сухі кукурудзяні стебла, підправляючи призьби, забиваючи і замазуючи усі щілини. Звідси і вигук: “Покров, натопи хату без дров!” Напередодні Покрови “засушували хату” – починаючи топити піч, виконували деякі обряди (скажімо, тричі перекидали через дах шмат кізяка). А вже коли пічний вогонь розігрівав оселю, то під її дах (особливо новий) запрошували і саму Покрову: “Покрова кохана, ходи до нас в хатку. Будеш ти співати і нас звеселяти”.


У жовтні повністю закінчувалися роботи в полі, садівники набивали комори і льохи яблуками – “покровками”. Раділи господарі, яким вдалося зібрати і відправити під надійні замки багатий врожай. Веселішали і господині. Цієї пори їхні чоловіки нерідко жартували: “Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться, як прийшла жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова”.
Жовтень був веселим, щедрим на розваги місяцем (звичайно, для тих, хто як слід підготувався до зими). У селах після Покрови починали грати весілля. В народі говорили, що Покрова покриє траву листям (жовтень, до речі, називали ще “падолистом”), землю – снігом, а дівчат – шлюбним вінком. Юні красуні збиралися і співали: “Свята Покрівочко, покрий мені головочку, хоч хусткою, хоч ганчіркою, аби не залишалася дівкою. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув”. А дехто шепотів уночі, звертаючись до небесної заступниці: “Свята Покрово, почорніть мені брови, а личико біле єсть, якби іще був у мене тесть”.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка