Рішення щодо викладання однієї чи кількох дисциплін англійською або іншими іноземними мовами, забезпечивши в цьому разі знання здобувачами вищої освіти відповідної дисципліни державною мовою



Скачати 417.62 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації21.03.2016
Розмір417.62 Kb.
  1   2

Затверджено

на вченій раді Дніпропетровського національного університету

імені Олеся Гончара

протокол №_13_

«_30_» __червня__ 2015 р.


Положення про організацію освітнього процесу в Дніпропетровському

національному університеті імені Олеся Гончара


  1. Загальні положення

    1. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара – вищий навчальний заклад, що діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх потреб, інтересів і здібностей.

    2. Положення про організацію освітнього процесу в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара (далі − Положення) розроблено відповідно до Конституції України, законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, Статуту Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (далі – Університет) та інших нормативно-правових актів у галузі вищої освіти.

    3. Мовою викладання в університеті є державна мова. З метою створення умов для міжнародної академічної мобільності Університет має право приймати рішення щодо викладання однієї чи кількох дисциплін англійською або іншими іноземними мовами, забезпечивши в цьому разі знання здобувачами вищої освіти відповідної дисципліни державною мовою.

    4. Це Положення є основним нормативним документом, що регламентує організацію та проведення освітнього процесу в Університеті.

  1. Нормативно-правова база організації освітнього процесу

    1. Організація освітнього процесу в Університеті базується на законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», стандартах освітньої діяльності, стандартах вищої освіти та інших актах законодавства України з питань вищої освіти.

    2. Стандарт освітньої діяльності – це сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітнього процесу вищого навчального закладу.

    3. Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності.

    4. Зміст навчання визначають в освітній (освітньо-професійній чи освітньо-науковій) програмі, структурно-логічній схемі підготовки, навчальних планах, робочих навчальних планах, індивідуальному навчальному плані здобувача вищої освіти, програмі навчальних дисциплін, нормативних документах органів державного управління в галузі вищої освіти та Університету.

    5. Структурно-логічна схема підготовки – це наукове й методичне обґрунтування процесу реалізації освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) програми підготовки, що є основою для створення навчального та робочого навчального планів.

    6. На підставі освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) програми з кожної спеціальності (напряму підготовки) і спеціалізації (у разі наявності) розробляють навчальний план, у якому відображають відомості про галузь знань, спеціальність (напрям підготовки) і спеціалізацію (у разі її наявності), освітній або освітньо-науковий рівень, кваліфікацію, що здобувають, графік освітнього процесу; визначають нормативний термін навчання, перелік та обсяги обов’язкових і вибіркових навчальних дисциплін (навчальні курси, практики із вказаними кредитами ЄКТС і навчальними годинами), послідовність їх вивчення, дані про кількість і форми семестрового контролю, атестації, загальний бюджет навчального часу за ввесь нормативний термін навчання та його розподіл на аудиторний час та час, відведений на самостійну роботу, а також розподілення бюджету аудиторного навчального часу за окремими формами занять з кожної навчальної дисципліни та за ввесь термін навчання. Навчальні плани розробляють окремо для кожної з форм навчання.

    7. Навчання в Університеті здійснюють за такими формами:

  • очна (денна, вечірня);

  • заочна (дистанційна).

Форми навчання можна поєднувати.

    1. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складають робочий навчальний план, який затверджує ректор університету.

    2. Навчальна програма дисципліни, що входить до освітньої програми, визначає місце й значення навчальної дисципліни, її загальний зміст, послідовність й організацію форм вивчення, вимоги до знань і вмінь. Навчальні програми дисциплін, що викладають в Університеті, розробляють провідні науково-педагогічні працівники (НПП) університету. Навчальні програми дисциплін затверджують в установленому порядку.

    3. На підставі навчальної програми дисципліни та навчального плану на кожний навчальний рік складають робочу програму навчальної дисципліни, яка містить викладення конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та обсяг, визначає форми та засоби поточного й підсумкового контролю.

    4. Індивідуальний навчальний план є робочим документом студента, який складають на підставі робочого навчального плану і в якому вміщено інформацію про перелік та послідовність вивчення навчальних дисциплін, обсяг бюджету навчального часу студента (усі види навчальної діяльності), види індивідуальних завдань, систему оцінювання (поточний та сесійний контроль знань, атестацію здобувача вищої освіти).

    5. За відповідність рівня підготовки здобувача вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти відповідають декани факультетів (директори навчально-наукових інститутів, центрів), завідувачі кафедр.

  1. Освітній процес

    1. Освітній процес у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара – це інтелектуальна, творча діяльність у галузі вищої освіти і науки, яку проводять через систему науково-методичних і педагогічних заходів та яка скерована на передавання, засвоєння, примноження й використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

    2. Стандарти освітньої діяльності розробляють для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності зі створенням умов для осіб з особливими освітніми потребами, і вони є обов’язковими до виконання. Стандарти освітньої діяльності розробляють та затверджують у Міністерстві освіти і науки України, погодивши з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

    3. Стандарти вищої освіти розробляють для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовують для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності.

Стандарти вищої освіти з кожної спеціальності розробляє центральний орган виконавчої влади в галузі освіти і науки з урахуванням пропозицій галузевих державних органів, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, і галузевих об’єднань організацій роботодавців та затверджує їх, погодивши з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми:



  1. обсяг кредитів ЄКТС, потрібний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти;

  2. перелік компетентностей випускника;

  3. нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання;

  4. форми атестації здобувачів вищої освіти;

  5. вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти;

  6. вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

    1. Університет у межах ліцензованих спеціальностей може запроваджувати спеціалізації, перелік яких визначає та затверджує вчена рада університету за поданням декана факультету (директора навчально-наукового інституту).

  1. Освітні програми

    1. Освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма – система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, потрібних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти.

    2. Обсяг освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) програми становить:

  • для підготовки бакалаврів на базі повної загальної середньої освіти – 240 кредитів;

  • для підготовки бакалаврів на основі ступеня молодшого бакалавра (скорочена) – 120-180 кредитів;

  • для підготовки бакалаврів на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (скорочена) – 180 кредитів;

  • для підготовки магістрів за освітньо-професійною програмою – 90-120 кредитів;

  • для підготовки магістрів за освітньо-науковою програмою – 120 кредитів.

Освітньо-наукова програма магістра обов’язково охоплює дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 %.

  1. Графік освітнього процесу

    1. Графік освітнього процесу за очною формою навчання розробляють з урахуванням того, що навчальний рік в Університеті розпочинається зазвичай першого вересня й охоплює осінній та весняний семестри, періоди сесійного контролю знань (зимова та літня екзаменаційні сесії), практичне навчання, заходи з атестації, канікулярну відпустку.

    2. Тривалість навчання за освітніми програмами підготовки (нормативні терміни):

  • бакалаврів за очною формою навчання − три роки та десять місяців, за скороченою програмою – не більше двох років та десяти місяців; за заочною формою навчання може перевищувати термін навчання за денною формою не більше, ніж на 25%;

  • магістрів за очною формою навчання (за освітньо-професійною або освітньо-науковою програмою) – не більше року та 10 місяців; за заочною формою навчання може перевищувати термін навчання за денною формою не більше, ніж на 25%.

    1. Вивчення всіх навчальних дисциплін завершують заліком або екзаменом. Сумарна кількість екзаменів та заліків з урахуванням практик та курсових робіт (проектів) за навчальний рік не може перевищувати 16, серед них не більше п’яти екзаменів протягом однієї екзаменаційної сесії.

    2. Тривалість екзаменаційних сесій за заочною формою навчання:

  • для студентів, які навчаються на 1–2 курсах за освітньо-професійними програмами підготовки бакалаврів, до тридцяти календарних днів на рік;

  • для студентів, які навчаються на 3–4 курсах за освітньо-професійними програмами підготовки бакалаврів або за освітньо-науковими програмами підготовки магістрів, до сорока календарних днів на рік.

    1. У графіку освітнього процесу час на виконання курсових робіт (проектів) не планують.

    2. Графік освітнього процесу проведення підсумкової атестації випускників за освітніми ступенями (освітньо-кваліфікаційними рівнями) бакалавра, спеціаліста, магістра передбачає два тижні (не менше одного тижня за кожною формою атестації – комплексного кваліфікаційного екзамену, захисту випускної кваліфікаційної роботи (проекту)).

  1. Навчальний план

    1. Навчальний план розробляють на ввесь нормативний термін навчання робочі групи, до складу яких входять декан факультету або його заступник (директор навчально-наукового інституту або його заступник), завідувачі та провідні фахівці випускових кафедр.

Навчальний план обговорюють на засіданні випускової кафедри, вченій раді факультету (навчально-наукового інституту) і затверджують на вченій раді університету.

    1. Структура і зміст навчального плану здобувачів кожного освітнього ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) за заочною або вечірньою формою навчання мають відповідати навчальному плану здобувачів цього ступеня (освітньо-кваліфікаційного рівня) за денною формою навчання за кількістю й назвами циклів, назвами навчальних дисциплін (за винятком дисципліни «Фізичне виховання» та практичного навчання), видами семестрового контролю знань, атестації тощо.

Відсоток відповідного скорочення обсягу бюджету аудиторного навчального часу студента (порівняно з навчальним планом денної форми навчання) повинен бути пропорційним для всіх дисциплін навчального плану.

    1. Тижневий обсяг бюджету аудиторного навчального часу студента, який здобуває освітній ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) за денною формою навчання, становить:

  • бакалавр – 18-22 години;

  • спеціаліст, магістр – 14-18 годин.

  1. Індивідуальний навчальний план здобувача вищої освіти

    1. Навчання здобувачів вищої освіти (студентів) здійснюють за індивідуальними навчальними планами.

    2. Вибіркові навчальні дисципліни, введені Університетом до освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) програми підготовки й унесені до індивідуального навчального плану здобувача вищої освіти, є обов’язкові для вивчення.

Здобувач вищої освіти має право на вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених відповідною освітньою програмою та робочим навчальним планом, в обсязі, що становить не менше, ніж 25% загальної кількості кредитів ЄКТС, передбачених для цього рівня вищої освіти.

    1. Індивідуальний навчальний план складає студент разом з куратором на кожний навчальний рік й узгоджує відповідно до встановленого в Університеті порядку. Індивідуальний навчальний план затверджує проректор з науково-педагогічної роботи протягом перших трьох тижнів з початку навчального року. Виконання індивідуального навчального плану здобувач вищої освіти здійснює протягом часу, який не перевищує терміну його навчання.

За виконання індивідуального навчального плану відповідає здобувач вищої освіти. Невиконання індивідуального навчального плану з вини здобувача вищої освіти є підставою для відрахування його з Університету.

Контроль за реалізацією індивідуальних навчальних планів здобувачів вищої освіти здійснюють випускові кафедри та деканати факультетів (навчально-наукових інститутів).



    1. Для здобувачів вищої освіти, які відповідно до міжнародних актів або договорів, укладених Університетом, направлені до інших вищих навчальних закладів (зокрема, й іноземних держав) на навчання протягом семестру, можуть бути встановлені індивідуальні графіки навчання.

Якщо термін навчання здобувачів вищої освіти, направлених на навчання до інших вищих навчальних закладів, перевищує семестр, їм можна надавати перерву в навчанні відповідно до Закону України «Про вищу освіту».

    1. Здобувачам вищої освіти, які направлені Університетом на навчання до інших вищих навчальних закладів (зокрема, й іноземних держав), ректор може надавати дозвіл на навчання за індивідуальними навчальними планами з урахуванням переліку дисциплін, що вони будуть вивчати, за умови, що такі дисципліни відповідатимуть (за змістом і обсягом) переліку дисциплін навчального плану, за яким здобувач вищої освіти навчається в Університеті за обраною спеціальністю (напрямом підготовки).

  1. Форми навчання

    1. Денна (очна) форма навчання є основною формою здобуття певного ступеня вищої освіти та кваліфікації з відривом від виробництва.

Вечірня (очна) форма навчання є формою здобуття певного ступеня вищої освіти та кваліфікації як з відривом від виробництва, так і без відриву від виробництва.

Заочна (дистанційна) форма навчання є формою здобуття певного ступеня вищої освіти та кваліфікації без відриву від виробництва.



    1. Освітній процес за заочною формою навчання організовують протягом календарного року в періоди екзаменаційних сесій та в міжсесійний період з урахуванням передбачених чинним законодавством пільг для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

Екзаменаційна сесія для здобувачів вищої освіти за заочною формою навчання є складовою частиною освітнього процесу впродовж навчального року, під час якої застосовують всі форми організації освітнього процесу, передбачені робочим навчальним планом.

Міжсесійний період для заочної (дистанційної) форми навчання є частиною навчального року, протягом якої здобувач вищої освіти засвоює навчальний матеріал як самостійно, так і під керівництвом науково-педагогічних працівників відповідно до затвердженого графіку консультацій, а також з використанням сучасних засобів телекомунікацій.




  1. Форми організації освітнього процесу та види навчальних занять

    1. Форми організації освітнього процесу.

Освітній процес в Університеті здійснюють за такими формами:

  • навчальні заняття;

  • самостійна робота;

  • індивідуальні завдання;

  • практична підготовка;

  • контрольні заходи.




    1. Навчальні заняття.

Основними видами навчальних занять в Університеті є такі: лекція, лабораторне, практичне, семінарське заняття, індивідуальне заняття, консультація.

      1. Лекція – основний вид проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Лекція зазвичай є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Тематику курсу лекцій визначають у робочій програмі навчальної дисципліни.

Можливе читання окремих лекцій із проблем, які стосуються певної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою. Такі лекції проводять провідні вчені або фахівці для здобувачів вищої освіти в окремо відведений час.

Лекції проводять лектори – професори й доценти, а також провідні науковці або фахівці, запрошені для читання лекцій. Старшим викладачам дозволяють проводити лекції лише за рішенням вченої ради університету.

Лекції проводять у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед початком відповідного семестру подати на кафедру складений конспект лекцій (авторський підручник, навчальний посібник), контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для цієї навчальної дисципліни. Конспект лекцій може бути віддрукований, або зберігатися на електронних носіях і друкуватися за вимогою, або може бути представлений як презентація.

Лектора, який уперше претендує на читання курсу лекцій, завідувач кафедри може зобов`язати провести пробні лекції за участі науково-педагогічних та наукових працівників кафедри. Лектор зобов’язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежує свого трактування навчального матеріалу, форм і засобів доведення його до здобувачів вищої освіти.



      1. Лабораторне заняття – вид навчального заняття, під час якого здобувач вищої освіти під керівництвом науково-педагогічного працівника особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методиками експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводять у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводити в умовах реального професійного середовища (наприклад, на виробництві, у наукових лабораторіях). Перелік тем лабораторних занять визначають у робочій навчальній програмі дисципліни. Заміни лабораторних занять іншими видами навчальних занять зазвичай не дозволяють.

Лабораторне заняття охоплює такі етапи: проведення інструктажу із правил безпеки й контроль за їхнім дотриманням, проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту з кожної виконаної роботи та його захист перед науково-педагогічним працівником. Виконання кожної лабораторної роботи, яке є обов’язковим елементом контролю, оцінює науково-педагогічний працівник.

Лабораторне заняття проводять зі здобувачами вищої освіти, кількість яких зазвичай не перевищує 12-15 осіб (повна академічна група – 25-30 здобувачів вищої освіти). Якщо проведення лабораторних занять з певної навчальної дисципліни потребує використання унікального обладнання, що є в одному екземплярі й спричиняє обмежений доступ здобувачів вищої освіти до робочих місць, а також зумовлене вимогами техніки безпеки, то повну академічну групу можна ділити під час проведення лабораторних занять на більшу кількість підгруп.

Питання щодо поділу повних академічних груп на кількість підгруп понад дві, а також поділу академічної групи, яка є неповною, вирішує проректор з науково-педагогічної роботи за поданням декана факультету (директора навчально-наукового інституту).

Підсумкові оцінки, які здобувач вищої освіти отримує за виконання лабораторних робіт, ураховують під час виставлення семестрової підсумкової оцінки із цієї навчальної дисципліни.


      1. Практичне заняття – вид навчального заняття, на якому науково-педагогічний працівник організує детальний розгляд здобувачами вищої освіти окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння й навички їхнього практичного застосування через виконання здобувачем вищої освіти сформульованих завдань.

Основною дидактичною метою практичного заняття є розширення, поглиблення й деталізація наукових знань, які здобувачі вищої освіти отримали на лекціях та в процесі самостійної роботи і які скеровані на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь та навичок, розвиток творчого та усного мовлення здобувачів вищої освіти.

Перелік тем практичних занять визначають у робочій програмі начальної дисципліни й доводять до відома здобувачів вищої освіти.

Практичні заняття проводять в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених потрібними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичне заняття проводять з академічною групою, за винятком навчальних дисциплін з мовленнєвого спрямування, дисципліни «Фізичне виховання» та груп спеціальностей (напрямів підготовки) «Образотворче мистецтво», «Дизайн», «Лабораторна діагностика».

Основою проведення практичного заняття є попередньо підготовлений методичний матеріал: тести для виявлення ступеня оволодіння потрібними теоретичними положеннями, система завдань різної складності для їх виконання здобувачами вищої освіти на занятті тощо. Такі методичні матеріали готує науково-педагогічний працівник, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням з лектором цієї навчальної дисципліни.

Практичне заняття охоплює проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок, постановку науково-педагогічним працівником загальної проблеми та її обговорення за участі здобувачів вищої освіти, виконання завдань з їхнім обговоренням, виконання контрольних завдань, їхню перевірку та оцінювання.

В окремих випадках, пов’язаних з вимогами техніки безпеки або з особливостями вивчення навчальної дисципліни, допускають поділ академічної групи на дві й більше підгруп відповідно до порядку, визначеному у п.п. 12.2.3 цього Положення.

Бали, які здобувач вищої освіти отримав за окремі практичні заняття, враховують під час виставлення підсумкової оцінки із цієї навчальної дисципліни.


      1. Семінарське заняття – вид навчального заняття, під час проведення якого науково-педагогічний працівник організовує дискусію за попередньо визначеними темами, до яких здобувачі вищої освіти готують тези виступів. Семінарські заняття можна проводити у формі бесіди, дискусії, рецензування та обговорення доповідей тощо.

Семінарські заняття проводять в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою. Вони сприяють розвиткові творчої самостійності здобувачів вищої освіти, поглиблюють їх інтерес до науки й наукових досліджень, розвивають культуру мови, уміння та навички публічного виступу, участі в дискусії.

Перелік тем семінарських занять визначають у робочій програмі навчальної дисципліни. На семінарському занятті науково-педагогічний працівник оцінює виступи здобувачів вищої освіти, їхню активність у дискусії, уміння формулювати й відстоювати свою позицію тощо.

Бали, що отримав здобувач вищої освіти за окремі семінарські заняття, ураховують під час виставлення підсумкової оцінки із цієї навчальної дисципліни.


      1. Індивідуальне заняття – вид навчального заняття, яке проводять з окремими здобувачами вищої освіти з метою підвищення рівня їхньої підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні навчальні заняття організовують за окремим графіком, який складає деканат факультету (навчально-наукового інституту, центру), з урахуванням індивідуального навчального плану здобувача вищої освіти. Ці заняття можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або кількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках – повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього рівня. Види індивідуальних навчальних занять, їхній обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного й підсумкового контролю визначають в індивідуальному навчальному плані здобувача вищої освіти.

      1. Консультація – вид навчального заняття, на якому здобувач вищої освіти отримує від науково-педагогічного працівника відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їхнього практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або її проводять для групи здобувачів вищої освіти залежно від того, чи науково-педагогічний працівник консультує здобувачів вищої освіти з питань, пов’язаних з виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Обсяг часу, відведений науково-педагогічному працівникові для проведення консультацій з конкретної дисципліни, визначають з урахуванням загального обсягу годин із цієї дисципліни.

Консультації протягом семестру проводять за графіком, який затверджує завідувач кафедри на початку семестру, консультації перед екзаменами проводять за розкладом сесії.

    1. Самостійна робота.

Самостійна робота здобувачів вищої освіти є формою організації освітнього процесу, мета якої - забезпечити оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

      1. Час для самостійної роботи регламентують у робочому навчальному плані. Він повинен складати від 50 до 80% загального обсягу навчального часу здобувача вищої освіти, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи здобувача вищої освіти з конкретної навчальної дисципліни визначають у її програмі, методичних матеріалах, завданнях та рекомендаціях науково-педагогічного працівника.

Самостійну роботу забезпечують системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення навчальної дисципліни: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій, практикумами тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи здобувачів вищої освіти повинні передбачати можливість самоконтролю. Для самостійної роботи рекомендують також відповідну наукову та фахову монографічну й періодичну літературу.



      1. Самостійну роботу здобувач вищої освіти з навчальної дисципліни може виконувати в бібліотеці Університету, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також у домашніх умовах. В окремих випадках цю роботу проводять відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує індивідуальний доступ здобувача вищої освіти до потрібних дидактичних засобів. Графік доводять до відома здобувачів вищої освіти на початку поточного семестру.

Під час організації самостійної роботи з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) потрібно передбачати отримання консультації або допомоги з боку фахівця.

      1. Матеріал навчальної дисципліни, передбачений для самостійного опрацьовування, виносять на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом, який було опрацьовано під час проведення навчальних занять.

    1. Індивідуальні завдання.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (аналітичні огляди, розрахунково-графічні роботи, розрахункові, контрольні роботи (позааудиторні), курсові, випускні кваліфікаційні роботи (проекти) тощо) є одна з форм організації освітнього процесу в Університеті, мета якого - поглибити, узагальнити та закріпити знання, які здобувачі вищої освіти одержують під час навчання. Індивідуальні завдання видають здобувачам вищої освіти в терміни, передбачені в робочій програмі навчальної дисципліни. Вони виконують їх самостійно, за потреби консультуючись з науково-педагогічним працівником. Виконання індивідуальних завдань не входять до тижневого навчального аудиторного часу студента.

      1. Аналітичний огляд – це індивідуальне завдання, яке сприяє поглибленню й розширенню теоретичних знань здобувачів вищої освіти з окремих тем навчальної дисципліни, а також розвиває навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою. Цю форму індивідуального завдання застосовують під час вивчення теоретичних курсів і дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів.

      2. Розрахунково-графічна робота – це індивідуальне завдання, яке передбачає виконання конкретного практичного навчального завдання з використанням засвоєного під час лекцій та/або самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Значну частину такої роботи складає графічний матеріал, який виконують відповідно до чинних нормативних вимог та із застосуванням засобів комп’ютерної графіки, якщо це визначено в завданні.

      3. Розрахункова робота – це індивідуальне завдання, яке передбачає виконання конкретної практичної навчальної задачі з використанням засвоєного під час лекцій та/або самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Основну частину розрахункових робіт складають розрахунки, які можуть супроводжувати ілюстративним матеріалом: графіками, векторними діаграмами, гістограмами тощо.

      4. Контрольні роботи для здобувачів вищої освіти очної форми навчання (КМР) та заочної форми навчання (КНР)це індивідуальні завдання, які передбачають самостійне виконання здобувачами вищої освіти певної практичної роботи на основі засвоєного теоретичного матеріалу. Завдання з контрольної роботи мають допомагати здобувачам вищої освіти в оволодінні термінологією, основними положеннями навчальної дисципліни, надавати навички виконання типових завдань, ситуацій тощо. КМР проводять під час аудиторних занять, КНР – у позааудиторний час.

      5. Курсова робота (проект) – це індивідуальне науково-дослідне завдання, яке є творчим або репродуктивним щодо об’єктів практичної або наукової діяльності фахівця і яке здобувач вищої освіти виконує самостійно під керівництвом науково-педагогічного працівника на основі знань та вмінь, набутих з конкретної та/або суміжних дисциплін.

Курсові роботи зазвичай мають навчально-дослідницький характер. Їх виконують здебільшого з фундаментальних дисциплін. Курсові проекти здобувачі вищої освіти виконують переважно під час вивчення загальнотехнічних і фахових навчальних дисциплін за навчальними планами технічних, технологічних та інших спеціальностей.

Курсові роботи (проекти) виконують з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних здобувачами вищої освіти за час навчання, та їх застосування до комплексного виконання конкретного фахового завдання.

Курсова робота (проект) має містити обґрунтовані теоретичні положення та висновки, які зробив здобувач вищої освіти на підставі аналізу наукової, художньої, методичної літератури, а також матеріали, у яких викладено результати прикладного дослідження проблеми.

Тематика курсових робіт (проектів) повинна відповідати завданням навчальної дисципліни й тісно пов’язуватися із практичними потребами конкретного фаху. Результати виконання курсової роботи (проекту) мають свідчити про рівень знань здобувача вищої освіти з методології наукового дослідження, фахових навчальних дисциплін, а також про сформованість загальних та спеціальних професійних умінь та навичок.

Тематику курсових робіт (проектів) затверджують на засіданні кафедри протягом першого місяця навчального семестру. Мета, завдання та порядок виконання курсових робіт (проектів), зміст та обсяги окремих частин, характер вихідних даних, а також інші вимоги визначають у методичних вказівках з їх виконання, які розробляють кафедри, і доводять до відома здобувачів вищої освіти разом з їх тематикою.

Керівництво курсовими роботами (проектами) здійснюють зазвичай найкваліфікованіші науково-педагогічні працівники.

Курсові роботи (проекти) є окремими одиницями контролю. Їх оцінюють за наслідками захисту перед комісією, до складу якої входять три науково-педагогічних працівники (серед них керівник проекту або роботи), до початку сесійного контролю знань.

Курсові проекти (роботи) зберігають на кафедрі протягом трьох років, потім списують в установленому порядку.



      1. Випускні кваліфікаційні роботи (проекти) виконують на завершальному етапі навчання здобувачів вищої освіти в університеті, і вони передбачають таке: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх для виконання конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих й інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи; оволодіння методиками теоретичних та експериментальних досліджень, пов’язаних з темою роботи (проекту).

Здобувач вищої освіти має право обрати тему випускної кваліфікаційної роботи (проекту) за переліком тем, які визначає випускова кафедра, або запропонувати свою тематику роботи (проекту) з обґрунтуванням доцільності її розроблення.

Керівниками випускних кваліфікаційних робіт (проектів) призначають професорів і доцентів університету, висококваліфікованих спеціалістів виробництва. Порядок захисту випускних кваліфікаційних робіт (проектів) здійснюють відповідно до вимог Положення про атестацію здобувачів вищої освіти та роботу екзаменаційної комісії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Випускні кваліфікаційні роботи (проекти) зберігають у бібліотеці університету протягом п'яти років, потім списують в установленому порядку.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка