Рішенням Вченої ради Міжнародного економіко-гуманітарного



Скачати 269.04 Kb.
Дата конвертації23.02.2016
Розмір269.04 Kb.
Міністерство освіти і науки України

ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука»

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішенням Вченої ради

Міжнародного економіко-гуманітарного

університету імені академіка С. Дем’янчука

Протокол № 5 від 30.01.2015 р.

Ректор________________проф. Дем’янчук А.С.
Голова приймальної комісії

Ректор Міжнародного економіко-гуманітарного

університету імені академіка С. Дем’янчука

________________проф. Дем’янчук А.С.


ПРОГРАМА
вступного іспиту з іноземної мови

для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»

зі спеціальностей:




8.18010021

Педагогіка вищої школи

8.01010201

Початкова освіта

8.01020101

Фізичне виховання

8.01020301

Здоров’я людини

8.01020302

Фізична реабілітація

8.02030201

Історія

8.02030301

Українська мова і література*

8.03030101

Журналістика

8.04010401

Географія

8.03050801

Фінанси і кредит

8.03060101

Менеджмент організацій і адміністрування

8.04030201

Інформатика

Голова предметної екзаменаційна комісії

Зав. кафедри іноземних мов

_______________ к.пед.н. Попова Д. А.




Рівне – 2015

Пояснювальна записка
Згідно з положенням про магістратуру, затвердженим Міністерством освіти і науки України, прийом до магістратури відбувається на конкурсній основі. До складу вступних іспитів до магістратури внесено іспит з іноземної мови, який відбувається за поданням рекомендацій випускових кафедр та заяв студентів, які отримали ступінь бакалавра і мають намір продовжувати свою освіту у магістратурі. Вступний іспит до магістратури з іноземної мови професійного спрямування базується на відповідних навчальних програмах бакалаврату, призначених для вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців з різних напрямів та спеціальностей.
Освітня роль іноземної мови пов'язана з можливістю за її допомогою залучитися до джерел інформації, з набуттям навичок роботи з науковою літературою, з опануванням уміння спілкуватися із зарубіжними колегами, з підвищенням культури мови. Усе це обумовлює статус іноземної мови як дисципліни, що сприяє гуманізації освіти.

Виховна роль курсу іноземної мови реалізовується через ознайомлення із суспільно-політичними та економічними реаліями рідної країни та країни, мову якої вивчають студенти.

Організація навчального процесу з іноземної мови на сучасному етапі максимально враховує потреби, інтереси і особисті якості студента. Тому він виступає повноправним учасником процесу навчання, побудованого на принципах інтерактивної взаємодії з викладачем у різноманітних життєвих ситуаціях. Такий підхід розвиває самостійність студента, його творчу активність і відповідальність за результати навчання.

Загальноосвітня та інформативно спеціалізована спрямованість вивчення іноземної мови реалізовується через взаємодію усіх видів діяльності з урахуванням етапу навчання, ситуативно-рольової обумовленості мовного спілкування.
Мета проведення вступного іспиту з іноземної мови на освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр» зі спеціальностей 8.010102 «Початкове навчання», 8.010202 «Фізична реабілітація», 8.080201 «Інформатика», 8.010201 «Фізичне виховання», 8.050104 «Фінанси», 8.030501 «Українська мова та література», 8.010103 «Педагогіка і методика середньої освіти», 8.050201 «Менеджмент організацій», 8.030201 «Журналістика» - перевірка професійно - комунікативної іншомовної компетенції на рівні В1 - В2 в межах побутової, країнознавчої та професійної тематики, отриманої в процесі оволодіння іноземною мовою за професійним спрямуванням на рівні «Бакалавр», визначення рівня підготовленості абітурієнтів (бакалаврів) з отриманих під час навчання на ступень бакалавра знань, навичок та вмінь, пов‘язаних з усіма видами мовленнєвої діяльності.

Програму розроблено з урахуванням підготовки студентів та існуючих навчальних планів університету, згідно з якими курс іноземної мови для бакалаврів викладається протягом перших 2-х років навчання.


Вимоги до здібностей і підготовленості вступників.

Для успішного засвоєння освітньо-професійної програми магістра вступники повинні мати базову вищу освіту за однойменною спеціальністю та здібності до оволодіння знаннями, уміннями і навичками в галузі педагогічних, природничих, економічних, природничих та філологічних спеціальностей.


Вимоги до рівня сформованості граматичної компетенції вступників. Вступники повинні:

  1. знати і вміти правильно вживати видо - часові форми дієслова, активний та пасивний стан дієслова, основні категорії іменника, прикметника, прислівника, артиклі;

  2. модальні дієслова;

  3. види речень;

  4. непряму мову та правило узгодження часів;

  5. неособові форми дієслова;

• категорії способу.
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ІСПИТУ

У зв‘язку з необхідністю комплексної перевірки вищезазначених умінь та навичок, іспит проводиться у тестовій формі і містить лексико-граматичний матеріал, який абітурієнти мали засвоїти під час вивчення „Іноземної мови професійного спрямування”.



ПРОГРАMA 3 АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЛЕКСИКА

Засоби словотворення в англійській мові:

а) суфікси:

іменник: -ег\-ог, -ist, -аnt\-еnt, -іаn, -mаn, -еss, -nеss, -tіоn, -іоn, -аtiоn, -mеnt, -іsm, -dоm, -hооd, -tу, -shір, -аgе, -аnсе\-еnсе, -іng, -се;

прикметник:-fиl, -Іеss, -іс, -аl, -іsh, -uоs, -аbІе, -аn, -Ііке, -агу\-огу, -ive, -Іу, -у, -еd;

дієслово: -bу, -еn, -іzе, -аtе;

б) префікси: dis-, un-, іn-, іг-, іl-, im-, аntі-, со-, роst-, гее-, оver-, undеr-, sиb-, uоt-, dе, іntег-, sирег-, ге, ехtга-;

в) словоскладання: N+N; Оdj + N;

г) перенесення наголосу;

д) конверсія.

ГРАМАТИКА

І.Іменник

Визначення і класифікація іменників. Рід іменників. Число іменників. Граматичні і фонетичні засоби утворення множини іменників. Синтаксичні функції іменників у реченні.

Основне визначення і вживання іменників. Прийменники, еквівалентні українським відмінкам.

II. Артикль

Види артиклів: означений, неозначений. Основні правила вживання артикля. Відсутність артикля.

III. Прикметник

Визначення і класифікація прикметників. Валентність і керування прикметників. Синтаксичні функції прикметників. Чотири способи утворення ступенів порівняння прикметників. Граматичні та лексичні засоби посилення та послаблення значення ступенів порівняння прикметників. Звороти типу: аs...аs, nоt so ... аs, thе mоге...thе bеttег.

IV. Числівник

Визначення і класифікація числівників. Утворення кількісних, порядкових і дробових числівників. Вживання кількісних числівників у математичних операціях та у визначенні часу. Написання і читання дат.

V. Займенник

Визначення і класифікація займенників. Особові займенники, їхні відмінки - називний та об'єктний. Місце особових займенників-додатків у реченні. Вказівні, питальні, зворотні та підсилювальні, присвійні, сполучні, взаємні, неозначені, заперечні, кількісні займенники. Функції займенника.

VI. Дієслово

Визначення дієслова. Граматичні категорії дієслова, особові та неособові форми дієслова, регулярні та нерегулярні дієслова. Часи дієслова: Іndefinite tеnsеs, Соntinuous tеnsеs, Реrfect tenses. Реrfесt Соntinuоus tеnsеs в активному стані. Узгодження часів. Часи дієслова в пасивному стані. Модальні дієслова та їхні еквіваленти. Неособові форми дієслова: неозначена форма дієслова, дієприкметник, герундій; конструкції з неособовнми формами дієслова. Порівняння форм та функцій герундія з дієприкметником, інфінітивом та іменником. Три типи умовних речень.

VII. Прислівник

Визначення і синтаксичні функції прислівника. Класифікація прислівників. Утворення прислівників від прикметників, основні моделі утворення прислівників. Ступені порівняння прислівників. Найчастіше вживані прислівники місця, часу, способу дії, ступеня, причини, мети, наслідку; їхні значення і вживання.

VIII. Прийменник

Визначення і класифікація прийменників. Керування прийменників: відповідність англійських прийменників українським відмінкам: родовому, давальному, знахідному, орудному. Приймен­никові керування дієслів. Основні прийменники місця і часу.

IX. Сполучник

Визначення і класифікація сполучників. Сполучники сурядності та підрядності. Парні сполучники. Місце сполучників у реченні.



СИНТАКСИС

І. Поняття про речення

Види синтаксичних зв'язків у реченні. Модальність речення. Просте речення. Класифікація простих речень за метою і способом висловлювання: розповідні, питальні речення. Типи речень за структурою: двочленні і одночленні, повні, неповні, прості і складні речення.

Порядок слів у простому розповідному реченні, порядок слів у розповідному реченні. Складносурядне та складнопідрядне речення. Конструкція thеrе + tо bе. Пряма та непряма мова.

II. Члени речення

Головні та другорядні члени речення.



Підмет. Частини мови, які мають функцію підмета.

Підмет, виражений неозначено-особовим займенником оnе та займенником іt. Інфінітив у функції підмета.



Присудок. Типи присудків. Дієслівний простий присудок. Дієслівний складений присудок. Дієслівний модальний присудок. Іменний складений присудок.

Додаток. Частини мови, які мають функцію додатка. Прямий додаток, непрямий додаток,

Обставина. Класифікація обставин за значенням і синтаксичною функцією. Обставини місця, часу, способу дії, ступеня, міри, причини, умови, наслідку.

Означення. Другорядний член речення, який належить до будь-якого члена речення, що визначений іменником. Прості і поширені означення. Препозитивні і постпозитивні означення.

III. Структура складного речення

Типи сурядних речень. Типи підрядних речень. Пряма та непряма мова.

ПРОГРАMA 3 НІМЕЦЬКОЇ МОВИ
СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЛЕКСИКА

Словотворчі моделі у рамках пройденої лексики:

а) похідних іменників із суфіксами: -еr, -lеr, -іn, -ung, -hеіt, -kеit, -sсhаft, -nіs субстантивованих інфінітивів і прикметників;

б) складних означальних прикметників, похідних прикметників із суфіксами: -ig, -liсh, -іsсh, -lоs, -frеі, -bаr, -fасh, -sаm, -fahig;

префіксом: иn;

в) складних прислівників (займенникових прислівників), похід­них прислівників із суфіксами: -s, -mаl, -wеіsе;

г) складних дієслів, похідних дієслів із префіксами: аb-, аn-, аus-;

д) похідних іменників із префіксами і напівпрефіксами: mіВ-, un-

е) субстантивованих дієприкметників І і II (Р. I und Р.II).

ГРАМАТИКА



МОРФОЛОГІЯ

І. Загальні відомості

Лексичне і граматичне значення слова. Граматична форма і граматична категорія. Морфологічний склад слова. Утворення граматичних форм. Валентність слів і їхнє керування.

Частини мови у німецькій мові.

II. Іменник

Визначення і класифікація іменників. Валентність і керування іменників. Рід іменників. Артикль як граматичний показник роду.

Значення артикля. Злиття, стягнення та скорочення артикля. Види артиклів: означений артикль, неозначений артикль, нульовий артикль. Основні правила вживання артикля із загальними, речовинними, абстрактними і власними назвами.

Відсутність артикля.

Визначення роду іменників за їхнім значенням. Визначення роду іменників за словотворчою формою. Рід складних іменників. Рід іменників, утворених за допомогою субстантивації. Рід іменників, утворених без афіксів від дієслівних основ. Рід географічних назв, абревіатур. Коливання у роді іменників.

Число іменників. Граматичні і фонетичні засоби утворення множини іменників: артикль, суфікси, умляути. Основні типи утворення множини іменників. Утворення множини іменників чоловічого, жіночого і середнього роду. Особливі випадки утворення множини іменників за допомогою лексичних засобів.

Коливання в утворенні множини іменників. Категорія числа як засіб розрізнення значень омонімів. Іменники з обмеженою категорією числа.



Відмінювання іменників. Артикль і закінчення як форма відмінювання іменників.

Ш. Прикметник

Визначення і класифікація прикметників. Валентність і керування прикметників. Синтаксичні функції прикметників. Типи відмінювання прикметників. Слабка, сильна і мішана відміна прикметників. Відмінювання субстантивованих прикметників і дієприкметників. Утворення ступенів порівняння прикметників. Значення і вживання ступенів порівняння. Граматичні та лексичні засоби посилення та послаблення значення ступенів порівняння прикметників.

IV. Числівник

Визначення і класифікація числівників. Утворення кількісних, порядкових і дробових числівників. Відмінювання кількісних і порядкових числівників. Вживання кількісних числівників у математичних операціях та у визначенні часу. Написання і читання дат.

V. Займенник

Визначення і класифікація займенників. Особові займенники та їхнє відмінювання і вживання. Зворотний займенник. Взаємні займенники. Безособовий займенник. Вказівні займенники: dеr, dіе, dаs, dіеsеr, dіеsе, dіеsеs jеner, jеnes, jеnе, dеrsеlbе, dіеsеlbе, dаsselbе, dеr jеnіge, dіе jеnіgе, dаs jеnіgе, sоlсher, sоlсhе, sоlсhеs, sеlbst, sеlbег, їхнє відмінювання і вживання. Присвійні займенники, їхній рід, число, відмінювання і вживання. Питальні займенники. Відносні займенники: dеr, dіе, dаs, wеr, wаs, wеlсhег, wеlсhе, wеlсhеs, wаs fur еіn, wаs fur еіnе.

Неозначені займенники: mаn, еіner, еіne, eіnеs, еtwаs, jеmаnd, jеdеr, jеde jede, mаnсhеr, mаnсhе, mаnсhеs, аllе, vіеlе, wеnіgе, еіnigе, іrgеnd еtwаs, іrgеdеіnег.

Заперечні займенники: nіеmаnd, nісhts, kеіnе, kеіn.

VI. Дієслово

Визначення дієслова. Семантична і синтаксична класифікація дієслів. Валентність і керування дієслів. Морфологічна класифікація дієслів. Граматичні форми дієслів. Типи відмінювання дієслів (слабкі, сильні, неправильні дієслова). Позначення типу відмінювання дієслів у двомовних словниках. Самостійні і службові дієслова. Перехідні і неперехідні дієслова. Дієслова з невідокремленими префіксами. Модальні дієслова. Особливості дієвідмінювання.

Часові форми дієслів в активному стані. Презенс, імперфект, перфект, плюсквамперфект і футурум дійсного способу, їхнє утворення і вживання.

Значення, утворення і вживання наказового способу. Форми і конструкції, що змінюють наказовий спосіб.

Утворення часових форм пасивного стану. Одночленний, двочленний і тричленний пасив. Виконавець дії з додатком із прийменником. Пасивні конструкції неперехідних дієслів. Переклад пасивних конструкцій українською мовою.

Інфінітивний зворот конструкції hаbеn + zu + інфінітив. Sеіn + zи + Іnf (інфінітив). Um + zи + Inf. Оhne + zи + Inf. Stаtt + zи + інфінітив. Іменні форми дієслів. Інфінітив, його синтаксичні функції. Частка zи при інфінітиві.

Дієприкметник. Вживання дієприкметників І і II. Переклад дієприкметників.

VII. Прислівник

Визначення і синтаксичні функції прислівника. Класифікація прислівників. Найчастіше вживані прислівники місця, часу, способу дії, ступеня, причини і мети, умови, допустовості. їхнє значення і вживання. Займенникові прислівники, їхнє утворення, вживання і переклад. Ступені порівняння прислівників.

VIII. Прийменник

Вживання і класифікація прийменників. Керування прийменників. Прийменники, які вимагають родового, давального, знахідного відмінків. Місце прийменників щодо слів, до яких вона відносяться.

IX. Сполучник

Визначення і класифікація сполучників. Сурядні сполучники. Парні сполучники. Місце сполучників у реченні.



СИНТАКСИС

І. Поняття про речення

Види синтаксичних зв'язків у реченні. Модальність речення. Просте речення. Класифікація простих речень за метою і способом висловлювання. Розповідні, питальні і окличні речення. Стверджувальні і заперечні речення. Вживання заперечення, вживання заперечних займенників і прислівників. Типи речень за структурою:

двочленні, одночленні, повні, неповні, прості, складні речення.

II. Члени речення

Головні члени речення



Підмет. Частини мови, які виступають у ролі підмета. Номінатив як форма підмета; підмет, виражений неозначене особовим займенником man. Підмет, виражений безособовим займенником еs. Найчастіше вживані безособові дієслова і безособові конструкції. Інфінітив у ролі підмета.

Присудок. Дієслівний присудок. Дієслівний простий присудок. Дієслівний складений присудок. Іменний складений присудок. Предикатив, виражений іменником, прикметником, дієприкметником від перехідних дієслів.

Другорядні члени речення



Додаток - другорядний член речення групи присудка. Частини мови, які виступають у ролі додатка. Складений додаток.

Прийменниковий додаток. Безприйменниковий додаток,



Обставина - другорядний член речення групи присудка. Частини мови, які виступають у ролі обставини. Класифікація обставин за значенням і синтаксичною функцією: обставини місця, часу, способу дії, порівняння, ступеня, міри, причини, мети, умови, допустовості, наслідку. Модальні обставини.

Означення - другорядний член речення, який належить до будь-якого члена речення, що виражений іменником. Прості і поширені означення. Препозитивні і постпозитивні означення.

III. Складне речення

Складносурядне речення. Сполучники сурядності. Складнопідрядне речення. Підрядні сполучники. Класифікація підрядних речень. Складнопідрядні речення з підрядними додатковими, означальними, обставинними реченнями.

IV. Порядок слів

Загальні відомості про порядок слів у реченні. Місце підмета, присудка, додатка у розповідному, питальному, окличному реченнях. Місце обставини, означення, предикативного означення у різних типах речень.

ПРОГРАМА 3 ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЛЕКСИКА

Засоби словотворення пройденої лексики у французькій мові:

а) суфікси:



іменник: -e/-esse, -еаu/-е11е, -еur/ -еrеssе, -еur/ -eusе, -tеиr/ trісе, -аdе, -аgе, -аіl, -аіllе, -аіnе, -аіn/-аіnе, -аіre, -аіs\-аіsе, -аіsоn, -аnсе, -аssе, -аt, -аtеиr/-аtrісе, -tіоn, -аssiоn, -еt\-еttе, -ееn/-ееnnе, -mеnt, -аtоіrе, -іеn/-іеnnе, -іеr\-іеrе, -і11, -іllоn, -іsе, -ismе, -vіs\-vіsе, -оt\-оttе, -tе, -urе;

прикметник: -еur\-еusе, -tеur/-trісе, -еur/-еrеssе, -еuх/-euse, -е1-еllе, -еіl\-еіllе, -еn, -іеn/ -еnnе, -іеnnе, -іssimе, -mеnt;

дієслово: -iss, дієслова II групи;

прислівник: -mеnt, -аmmеnt, -еmmеnt;

б) префікси:



прикметник: ехtrа-, sur-, suреr-, ultra-, аrсhі-;

дієслово: dе-, rе-, раr-, соn-, арраr-, mаіn-, аррr-, соm-, suрr-, аd-, оm-, реr-, рrо-, sоn-, trаns-, еn-, іn-, іntrо-;

Словоскладання: N + N; Оbj+N.

в) складні іменники: lе роrtefeuille - lеs роrtefeuilles, un сhоu - flеur - des сhouх-flеuгs, еtс;

г) складні займенники: 1еquе1, 1еsquels, сеuх-lа, еtс; особові незалежні займенники: moi-meme, lui-meme, etc;

д) складні прислівники (від прийменників та іменників), прислівникові звороти та вирази: аutour (аu + tour), еnfin (еn + fіn), bеаuсоuр (bеаu + соuр), реu а реu, реtіt а реtіt, еtс;

е) складні прийменники і прийменникові вирази: quant а, a саusе de, vіs-а-vіs еtс;

є) складні сполучники: аіnsі que, арrеs quе, suivant que, а соndіtіоn de, еtс.

Впродовж І етапу студенти мають засвоїти близько 600 лексичних одиниць, включаючи такі формули мовного етикету: звертання; вітання-прощання; подяка-прохання; початок розмови; згода-незгода;

пропозиція; наказ; порада; запрошення; побажання та інші.

Для розвитку навичок усного мовлення рекомендується вивчення тем, пов'язаних із фахами вузу, що вивчаються на основі іноземномовного адаптованого фахового матеріалу і тем краєзнавчого характеру.


ГРАМАТИКА


МОРФОЛОГІЯ

І. Іменник

Види іменників. Граматичні категорії іменників. Рід іменників. Число іменників.

II. Артикль

Види артиклів: означений, неозначений, частковий, форми означеного артикля. Вживання неозначеного артикля. Основні випадки невживання артикля.

III. Прикметник

Рід прикметників. Число прикметників. Місце прикметника-означення. Прикметники (детермінативні) вказівні, присвійні, питальні. Якісні і відносні прикметники. Ступені порівняння прикметників.

IV. Числівник

Числівники кількісні і порядкові. Тхне вживання.

V. Займенник

Особові займенники, їхні форми і вживання. Місце особових займенників-додатків у реченні. Безособовий займенник. Адвербіальний займенник.

VI. Дієслово

Граматичні категорії дієслова. Самостійні допоміжні дієслова. Прості і складні часи. Займенникові дієслова. Безособові дієслова. Три групи дієслів. Стверджувальна, заперечна і питальна форми. Наказовий спосіб. Часи дійсного способу, їхнє утворення та вживання. Кондиціонал і сюбжонктів теперішнього та минулого часів. Граматичні форми, часи дієслова в пасивному стані. Неособові форми дієслова. Інфінітив. Функції інфінітива в реченні. Вживання заперечень, дієприкметник, герундій. Дієприкметникові, герундальні та інфінітивні звороти. Узгодження часів indicatif, соnditionnel, subjonctif.

VII. Прислівник

Види прислівників: прості, похідні, складні. Ступені порівняння прислівників. Місце прислівника в реченні. Класифікація прислівників. Прислівники місця, часу, способу дії, кількісні. Стверджувальні та заперечні прислівники. Обмежувальні прислівники. Питальні прислівники.

VIII. Прийменник

Форми прийменників: прості, складні. Особливості вживання деяких окремих прийменників.

IX. Сполучник

Сполучники прості і складні. Вживання деяких сполучників сурядності. Сполучники підрядності.

СИНТАКСИС

І. Поняття про речення

Види синтаксичних зв'язків у реченні. Просте поширене речення: розповідне (стверджувальне, заперечне), питальне. Типи речень за структурою: двочленні і одночленні. Порядок слів у простому розповідному реченні, порядок слів у питальному реченні. Складносурядне та складнопідрядне речення.

II. Члени речення

Головні члени речення. Підмет. Частини мови, які мають функцію підмета. Підмет, виражений неозначено-особовим займенником оn та іl. Інфінітив у функції підмета.

Присудок. Типи присудків. Дієслівний простий присудок. Дієслівний складений присудок. Іменний складений присудок. Частини мови, які мають функцію присудка. Узгодження присудка з підметом.

Додаток. Частини мови, які мають функцію додатка. Прямий додаток, непрямий додаток.

Обставина. Класифікація обставин за значенням і синтаксичною функцією. Обставини місця, часу, способу дії, мети, причини, міри, умови, наслідку. Частини мови, які мають функцію обставини.

Означення. Частини мови, які мають функцію означення. Відокремлені члени речення. Прикладка, звертання і вставні слова.

III. Структура складного речення

Типи складносурядних речень. Типи підрядних речень. Пряма та непряма мова.
ПРОГРАMA 3 ІСПАНСЬКОЇ МОВИ
СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЛЕКСИКА

Засоби словотворення в іспанській мові:

а) суфікси:

іменник: -е, -і, -u; -l, -n, -r, -s; -erа, -ura, -еz, -аd, -аnсіа, -аnzа, -еnсіа, -іdа, -аdа, -сіоn, -siоu; -іstа; -оr, -tоr, -dоr, -а1; -еsа, -іsа, -іnа, -trіz;

прикметник: -аn, -оu, -оr; -еtе, -оte; -isimо; -uо,; -аb1e; -ео, -і; -со,

-go; -z; -ientе;

Дієслово: -аr, -еr, -іr; -аdo, -іdо, -аndо,-іеndo;

б) префікси: аntе-, соn-, соntrа-, de-, еn-, еntrе-, рага-, роr-, sіn-, sо-, sоbrе-, trаs-, а-, аb-, аd-, аnti-, dеs-, dіs-, dі-, ех-, ехtrа-, іn-, іntеr-, о-, роs-, роst-, рrе-, рrо-, rе-, rеs-, sub-, sus-, sоn-, sin-, trаns-, trаs-;

в) словоскладання: N.S. + N.S.; N.Аdj + N.Аdj.; N.Аdі + N.S.;

N.S. + N.Аdj.; V + V.; V + N.S.; Рг + V.; Аd + Аdj;

г) перенесення наголосу;

д) конверсія.

ГРАМАТИКА

МОРФОЛОГІЯ

І. Іменник

Визначення і класифікація іменників. Рід іменників. Граматичні та фонетичні засоби утворення множини іменників. Синтаксичні функції іменників у реченні. Вживання іменників. Прийменники та прийменникове утворення відмінків в іспанській мові.

II. Артикль

Види артиклів: означений, неозначений. Основні правила вживання артиклів. Артикль середнього роду. Відсутність артикля.

III. Прикметник

Визначення та класифікація прикметників. Рід прикметників. Число прикметників. Скорочена форма деяких прикметників. Випадки узгодження прикметників з іменниками. Ступені порівняння прикметників.

IV. Числівник

Визначення та класифікація числівників. Особливості вживання кількісних числівників. Порядкові числівники. Вживання кількісних числівників у математичних операціях та у визначенні часу. Читання дат.

V. Займенник

Визначення та класифікація займенників. Особові займенники. Особові займенники у функції доповнення. Зворотний займенник (-sе). Вказівні, питальні, підсилювальні, присвійні, заперечні, відносні, неозначені займенники.

VI. Дієслово

Вживання дієслова. Класифікація дієслів. Граматичні категорії дієслова. Особові та неособові форми дієслова. Часи дієслова:

Рrеsеntе, Futuro simple, Рrеtеrіtо Реrfесto, Іndefinidо, Іmреrfесtо, Рlusquamperfecto de Іndicativо, Роtеnсіаl sіmрlе в активному стані.

Узгодження часів. Пряма та непряма мова.

Часи дієслова в пасивному стані.

Часи дієслова: Рrеsеntе, Рrеtегіtо Реrfесtо, Іmреrfесtо та Рlusquamperfecto de Subjuntivo. Допоміжні дієслова.

Неособові форми дієслова: неозначена форма дієслова, дієприкметник, герундій; конструкції з неособовими формами дієслова.

Порівняння форм та функцій герундія з дієприкметником, інфінітивом.

VII. Прислівник

Визначення прислівника. Класифікація прислівників. Утворення прислівників. Утворення ступенів порівняння прислівників. Прислівники в питальних та заперечних реченнях. Особливості вживання деяких прислівників.

УПІ. Прийменник

Визначення та класифікація прийменників. Форми прийменників: прості, складні. Прийменникові звороти.

IX. Сполучник. Визначення та класифікація сполучників. Сполучники сурядності та підрядності. Сполучникові слова.



СИНТАКСИС

І. Поняття про речення

Види синтаксичних зв'язків у реченні. Просте речення. Класифікація простих речень за метою і способом висловлювання:

розповідні, питальні та заперечні речення. Типи речень за структурою: двочленні і одночленні; повні і неповні; прості та складні речення.

Порядок слів у простому розповідному реченні. Складносурядне та складнопідрядне речення. Конструкції "sег + іnf"; “еstеr + іnf”.

П. Члени речення

Головні та другорядні члени речення

Підмет. Частини мови, які мають функцію підмета. Слова та словосполучення, які вживаються у функції підмета.

Присудок. Типи присудків. Дієслівний простий присудок. Дієслівний складений присудок. Іменний складений присудок.

Додаток. Частини мови, які мають функцію додатка. Прямий та непрямий додаток.

Обставина. Класифікація обставин за значенням і синтаксичною функцією. Обставини місця, часу, способу дії, ступеня, міри, причини, умови, наслідку.

Означення. Другорядний член речення, який належить до будь-якого члена речення, що визначений іменником. Прості і поширені означення.

III. Структура складного речення

Типи сурядних речень. Типи підрядних речень. Пряма та непряма мова.

Три типи умовних речень.



Ускладнені конструкції у структурі речення. Ознаки підрядного безсполучникового речення. Особливості вживання та перекладу пасивного стану в іспанській мові. Складні сполучники. Граматичні особливості іспанської мови в країнах Латинської Америки тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Афендікова Л.А. Англійська мова для юристів. - Донецьк, 1998.

  2. Бориско Н.Ф. Бізнес-курс німецької мови. – К.: Заповіт, 1997. – 318с.

  3. Боровецька Л.В., Жукова Л.Т., Сініцина Н.М. Ділова англійська мова для юристів. - К., КНЕУ, 2006.

  4. Гавриш М.М., Гавриш О.О. та ін. Практикум з німецької мови для студентів економічних спеціальностей: Навчальний посібник. – К., 2006. – 128 с.

  5. Гавриш М.М., Гавриш О.О., Дмитренко О.П. та ін. Практикум з німецької мови для студентів економічних спеціальностей: Навчальний посібник. – К., 2006. – 128с.

  6. Гавриш О.О. Фахова німецька мова. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 284 с.

  7. Гавриш М.М., Копил Г.О. та ін. Німецька мова для студентів-юристів: навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2009. – 304 с.

  8. Гунько Т.І., Юцкевич О.П. Німецька мова для студентів економічних спеціальностей: Навчальний посібник. – К., 2008. – 320с.

  9. Гусак Т.М. Практична граматика англійської мови. – К., 2001. – 168с.

  10. Гусак Т.М., Мірошниченко Н.О. Посібник з аудіювання. – К., 2000. – 160 с.

  11. Гусак Т.М. Modern English Grammar in Practice – K.: “ІНКОС”, 2002. – 308 с.

  12. Гусак Т.М. Modern English Grammar in Practice. Workbook and Guidebook. Book II – Дрогобич: Коло, 2004. – 452 с.

  13. Данилова З.В., Устинова О.Д. Комерційна документація зовнішньоекономічної діяльності. Контракти: Навчальний посібник англійською та українською мовами. - Львів, 1999.

  14. Данилова З.В., Гулкевич С.П., Сомова А.М. Правові основи бізнесу: Навчальний посібник англійською мовою, Львів, 1999.

  15. Зернецький П.В., Берт С.С., Вересоцький М.А. Business English for Law Students, К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005.

  16. Зернецький П.В., Орлов М.В. Англійська мова для правників. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2003.

  17. Калустова О.М. Бізнес курс іспанської мови. – Київ: «ІП Логос», 2003.

  18. Качалова К.Н., Израилевич Е.Е. Практическая грамматика английского языка. – Москва: «ЮНИВЕС». - 1995.

  19. Колечко О. Д., Крилова В. Г. Підручник з французької мови для студентів-економістів. — К.: КНЕУ, 1998.

  20. Колечко О.Д., Крилова В.Г. Ділова французька мова: Підручник. – К.: КНЕУ, 1999. – 360 с.

  21. Колечко О.Д., Крилова В.Г., Машкова І.М., Яременко І.А. Збірник економічних текстів для домашнього читання: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.

  22. Кравченко А.П. Немецкий для юристов. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1999. - 416 с.

  23. Куцубіна Е.В.. Іспанська граматика в таблицях і схемах. – Санкт-Петербург: «КАРО», 2007.

  24. Кунатенко Й.Ю. Англійська мова: Навчальний посібник. – К., 2000. – 392 с.

  25. Куцубіна Е.В.. Іспанська граматика в таблицях і схемах. Санкт-Петербург: «КАРО». - 2007.

  26. Мігель Арсуага Герра. Іспанська мова для ділового спілкування. - Москва: «ЧеРо», 2005.

  27. Микал Т.А. Німецька мова. Граматика та вправи для початківців: Навчальний посібник. – К., 2003. – 162 с

  28. Нуждін Г.А., Тести з іспанської мови. - Москва «Айріс Пресс». – 2004.

  29. Фрайхофф Д., Бекетова О.В., Ізерманн Н. Ринкова економіка / Німецька економічна мова: Навчальний посібник. – К.: Українська академія державного управління при Президентові України, 1999. – 156 с.

  30. Шевелева С.А. Английский для юристов. Учебное пособие для вузов. - М.: «Юнити», 2000.

  31. Шевченко О.О., Чеботарьова Л.І., Чуркіна О.В. Англійська мова для економістів. Розмовні теми, Київ, КНЕУ, 2005.

  32. Шмітт Д. Вдосконалюємо знання німецької мови: Навчальний посібник. – К.: Методика. – 2000. – 336 с.

  33. Alison Riley. English for Law, Macmillan Publishers Ltd, 1994.

  34. Chilver J. English for Business, London 1996.

  35. English Reading: Посібник з англ. мови для позаауд. читання / Авт.-уклад. Кунатенко Й.Ю — К.: 2001. — 404 с.

  36. Frances Russel, Christine Locke. English Law and Language, Prentice Hall International (UK) Ltd., 1993.

  37. Kovtun L.G.,.Obraztsova N.A, Kuprinova T.S., Matyavina M.F.. English for Bankers and Brokers, Managers and Market Specialists, Moscow, 1994.

  38. Michael A. Pyle, Mary E. Munor. Test of English as a Foreign Language. Preparation Guide, Cliff Notes, Inc., USA.

  39. Michael A. Pyle , M.A., Mary Ellen Munoz, M.A. Test of English as a Foreign Language PREPARATION GUIDE , 2002.

  40. Shevkun E., Obruchnikova O.. Español: economía y finanzas. - Kyiv, 2000.


Критерії оцінки виконання завдань вступного іспиту з іноземної мови до магістратури

Оцінювання завдань здійснюється у відповідності до європейських стандартів за такою шкалою:

     „А”    -    „відмінно”    -    100% - 90% правильно виконаних завдань

     „В”    -    „дуже добре”   -   89% - 80% правильно виконаних завдань

     „С”    -    „добре”        -       79% - 70% правильно виконаних завдань

     „D”    -    „задовільно”   -   69% - 60% правильно виконаних завдань

     „Е”    -    „зараховано”   -   59% - 50% правильно виконаних завдань

     „F”   -  „незадовільно” - менш ніж 50% правильно виконаних завдань

Максимальна кількість балів – 100, відповідно шкала оцінювання загальних результатів буде такою:

           90 – 100 балів:      „відмінно”

           80 – 89  балів         „дуже добре”

           79 – 70  балів         „добре”



           69 – 60  балів         „задовільно”
Укладач:

Попова Д.А. доц., завідувач кафедри іноземних мов


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка