Рівненський міський виконавчий комітет Управління освіти



Сторінка1/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.66 Mb.
  1   2   3


Рівненський міський виконавчий комітет

Управління освіти

Рівненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23

Рівненської міської ради



Особистісно орієнтований підхід

до уроків української мови.

Авторські вправи (4 клас)

Рівне – 2014

Особистісно орієнтований підхід до уроків української мови. Авторські вправи (4 клас) / Упоряд.П.Б.Мандибура – Рівне, 2014 – 65 с.

Упорядник: Мандибура П.Б.– вчитель початкових класів Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 23..

Рецензент: Дьміна О.О – заступник директора з навчально-виховної роботи Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 23.

В посібнику подані матеріали, що допоможуть вчителю реалізувати особистісно орієнтовані технології,які ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Тут можна знайти такі особистісно орієнтовані технології,прийоми, вправи до уроків української мови,які допоможуть активізувати процес навчання,підготують дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, щоб створити умови для розвитку особистості, виявити творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну думку, розв’язувати проблеми.Це допоможе дитині знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, розвинути їх, стати активним членом суспільства, компетентною, упевненою у власних силах людиною.

Схвалено методичною радою Рівненської ЗОШ № 23 (протокол № 3 від 23.01.2014 )



Вступ
Особистісно орієнтований та компетентнісний підхід в організації навчально-виховного процесу як результативна складова засвоєння змісту початкової освіти

Зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєвої творчості та самореалізації у нових соціальних умовах. Якщо говорити про дитину, то їй сьогодні потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності для успішної адаптації в швидкозмінному соціумі та сучасному світі, враховуючи те, що за останні кілька років нові інформаційні технології повели людську цивілізацію на багато кроків уперед і стали невід’ємною частиною нашого життя. Ми вчимося жити самі та навчаємо жити дітей.

Ми повинні підготувати дитину не до окремого уроку «на завтра», а до самостійного життя, тобто, створити умови для розвитку особистості, виявити творчий потенціал учнів, формувати вміння висловлювати власну думку, розв’язувати проблеми, розвивати здатність самостійно займатися власною освітою, швидко адаптуватися до інформаційного середовища. Іншими словами – сформувати такі особистісні якості, які допоможуть дитині знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, розвинути їх, стати активним членом суспільства, компетентною, упевненою у власних силах людиною.

Сьогодні відбувається модернізація освіти, методологічна перебудова навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спрямування його на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них основних компетентностей, в тому числі і компетентну орієнтацію в інформаційному світі та використання його для загального розвитку дитини. Тому дуже важливим є особистісно орієнтований підхід вчителя до педагогічної діяльності з молодшими школярами.

Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 р. № 462 ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого і компетентісного підходів.
Особистісно орієнтовані технології

Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Особистісно орієнтовний підхід у навчанні спирається на такі основні положення:

1. Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання.

2. Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок, – розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

Отже, аналіз теорії та практики дозволив сформулювати вимоги до організації особистісно-орієнтованого уроку у початковій школі:

- відмови від шаблону, використання різноманітних, нестандартних форм і прийомів організації навчальної діяльності, дозволяють активізувати суб*єктний досвід учнів;

- створити атмосферу зацікавленості кожної дитини у роботі класу; стимулювання учнів до виступом, використанню різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильний відповідь тощо.

- використання дидактичного матеріалу, що дозволяє учневі вибрати найважливіші йому вигляд і форму навчального змісту;

- «прихована» (педагогічно доцільна) диференціація учнів по навчальним можливостям, інтересам, схильностям і уподобань; оцінювання діяльності учня як по кінцевому результату, а й у процесу ним звершене;

- заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи (рішення навчальної завдання, аналізувати способи роботи інших учнів, вибирати і освоювати найбільш раціональні;

- створення педагогічних ситуацій спілкування, дозволяють кожного учня виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у засобах роботи; створення обстановки для природного самовираження учня.

Вважаю, що повне дотримання цих вимог для підготовки і проведення уроку з особистісної спрямованістю є важливим педагогічним умовою реалізації особистісно-орієнтованого навчання молодших школярів. Зміст особистісно орієнтованого уроку має підбиратися з огляду на те, щоб кожен учень міг проявити себе, розкрити свою індивідуальність. Форми навчання молодших школярів під час уроків, колективна і групова роботи, спонукають учнів до взаємодії один з одним, активізують процес навчання школярів та сприяють розвитку особистості учнів. У разі такого забезпечення і форм навчання змінюється позиція учня, він стає творцем, організатором своєї навчальної діяльності.
Основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку

Загальнопедагогічні


  • Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.

  • Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

  • Орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва.

  • Орієнтація на особистісні досягнення учнів.

  • Створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху.

  • Педагогічний такт і культура мови.

  • Пізнавальна самостійність учнів.

  • Чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку.


Дидактичні

  • Раціональне використання кожної хвилини уроку.

  • Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання.

  • Використання активних методів навчання, мультимедійних систем.

  • Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем.

  • Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

  • Індивідуалізація, диференціація навчального процесу.

  • Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

  • Організоване закінчення уроку.


Психологічні

  • Врахування психологічних особливостей кожного учня.

  • Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителя і учнів.

  • Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів.

  • Педагогічна етика і психологічний такт.


Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

Оскільки осереддям особистісно орієнтованого навчання є особистість учня, то методологічну основу цієї системи складають індивідуалізація та диференціація навчального матеріалу. Форми індивідуалізації та диференціації дають можливість фіксувати вибірковість пізнавальних уподобань учня, стійкість їх проявів, активність і самостійність учнів у їх здійсненні. Тому педагогічне спостереження за кожним учнем у процесі щоденної систематичної навчальної роботи має стати основою для виявлення його індивідуального пізнавального шляху.

Учитель має сам скласти “режисуру” уроку, залежно від його теми, рівня підготовки класу, цільової установки, часу проведення заняття тощо. Тому залежно від типу уроку мають існувати різні критерії ефективності його проведення. Визначимо ті з критеріїв, які дозволяють аналізувати діяльність учителя на уроці з особистісно орієнтованою спрямованістю:

– наявність плану проведення уроку залежно від підготовки класу;

– використання проблемних творчих завдань;

– стимулювання учнів до вибору та самостійного використання різних способів виконання завдань;

– застосування завдань, які дозволяють учневі самому обирати тип, вид та форму матеріалу, який він вивчатиме (мовну, графічну, умовно-символічну);

– створення позитивного емоційного настрою на роботу всіх учнів протягом уроку; обговорення з учнями наприкінці уроку не тільки нового, про що дізналися, чим оволоділи, а й того, що сподобалося (не сподобалося) та чому; що бажали б виконати ще раз, а що зробили б по-іншому;

– оцінка (заохочення) під час опитування не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз міркування учня, використаного способу, чому і в чому помилився;

– глибока аргументація поточної оцінки навчальних досягнень, наприкінці уроку за рядом параметрів: правильність, самостійність, оригінальність;

– завдання додому вимагає від учителя не тільки визначення його теми та обсягу, а й докладного пояснення, як учневі раціонально організувати навчальну роботу, виконуючи домашнє завдання.
Орієнтовна структура особистісно зорієнтованого уроку

І. Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

Для ефективної співпраці учня і вчителя на уроці необхідно з самого початку створити емоційний, позитивний настрій кожної дитини на подальшу роботу.



  • Діти, з яким настроєм ви прийшли на урок?

  • А щоб був гарний настрій, треба потрудитися.Побажаємо один одному успіхів.Усміхніться своєму сусідові.щоб урок пройшов цікаво, всі беремося до справи.

На першому етапі уроку вчитель вмотивовує наступну діяльність, позитивно спрямовує на працю. Тут важливо врахувати особистий досвід учнів щодо проблеми уроку. Доцільно використати, залежно від предмета, психологічний тренінг, математичну розминку, підготовку мовного апарату та дихання до читання, – музичний, театральний момент, рекламу тощо.

II. Визначення мети завдань уроку.

Виробляти мету і проектувати завдання уроку бажано спільно з учнями. Доцільно залучати дітей до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, підготовка унаочнення). Разом з учителем учні складають план роботи, обговорюючи його, визначають показники досягнення визначеної мети. В початковій школі можна використовувати зоровий план уроку, який по суті є унаочненням його найважливіших завдань або видів роботи. З цією метою застосовуються умовні позначення.Це набір символічних малюнків, які записуються на маленьких квадратиках, їх зручно розміщати на певному місці.

Таким чином, на початку уроку учнів ознайомлюють з метою та планом уроку. Вчитель чітко й переконливо інформує учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на уроці. Пізнавальна привабливість цього вступного інструктажу – це матеріал, пов'язаний із певною цікавою проблемою, визначенням проблемних питань. Важливо пояснити учням значення навчального матеріалу для здійснення практичної діяльності, пізнання інших наук.

III. Вивчення нового матеріалу.

Якими прийомами може користуватись учитель на цьому етапі уроку, щоб зацікавити учнів?



Відстрочена відповідь. Інтрига. Проблематизація. Фантастична ситуація. Впіймай помилку. Прес-конференція. Запитання до тексту.

IV. Засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

На цьому етапі даються різноманітні завдання.

Вони можуть виконуватися індивідуально, фронтально чи в групі; письмово або усно);

Діти обирають той вид роботи, який їм найбільше до вподоби.



V. Контроль, корекція та оцінювання знань.

Контроль знань відбувається за допомогою: групових і парних форм взаємоконтролю і взаємоаналізу; самоаналізу і самоконтролю (виправлення учнями помилок, осмислення їх причин); взаємо- і самооцінювання (словесне, рейтингове тощо). Для того, щоб учні могли оцінити свою діяльність на уроці,можна запропонувати їм картки самооцінки. Хто вважає, що працював дуже добре на уроці зафарбує кружечок (листочок,трикутник)червоним кольором, хто працював добре –зеленим кольором, недостатньо – жовтим.



VI. Підсумковий етап – це усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення діяльністю учнів та їх результатами. Коли підбивається підсумок уроку, вчитель традиційної школи зазвичай ставить такі запитання: “Чого ви навчилися на уроці?”, “Що нового дізналися?”

За технологією особистісно орієнтованого підходу, на мою думку, доцільнішими є такі запитання: “На якому етапі уроку найцікавіше працювати? Де ми витратили найбільше часу? Що нам заважало працювати злагоджено? Що треба було зробити інакше?”



VII.Домашнє завдання

Дотримуватись варіативності у поданні домашнього завдання (диференціація за рівнем складності; завдання на вибір).

Враховуючи вищезазначене, вчитель має дотримуватися таких вимог:

- чітко формулювати пізнавальні завдання;

- спонукати до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дій;

- зосередити увагу на діяльності слабких, невстигаючих учнів;

- не створювати змагань на швидкість виконання завдань;

- навчати учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і самооцінювання.

Отже, функція вчителя на уроці полягає у забезпеченні учням позиції справжнього суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності.

В особистісно орієнтованих технологіях велика увага надається емоційній культурі вчителя, його голосу, інтонації, мовленню. Ось приклади основних фраз, якими доречно користуватися вчителю на уроці:



Я вважаю, що найзручніше було б зробити ...

Я знаю, що люди звичайно починають з ...

Досить виконати цю частину - і ...

У складних ситуаціях учителю доводиться більш тонко реагувати:



Мені б дуже хотілося, щоб ти не забув про це ...

Я сподіваюся, саме це нам неодмінно вдасться ...

Я просто не можу дочекатися, коли виявиться ця деталь ...

Звичайно, всім подобається, коли виконана саме ця частина роботи ...

Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде ...

Саме ти і міг би зробити таку справу ...

І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде – нічого страшного …

На мою думку, сьогодні саме особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу задовольняє потреби та інтереси учнів,батьків і суспільства в цілому.


Особистісно орієнтований урок української мови

Уроки української мови, які наповнені складним для сприйняття молодшого школяра граматичним матеріалом, найдоцільніше, на мою думку планувати й реалізувати в особистісно орієнтованому напрямку. Зазубрювання правил не дають жодного навчального ефекту. Лише дослідження і розуміння мовознавчих процесів, застосування їх у практичних завданнях сформують компетентого мовця у всіх життєвих та навчальних проявах. Такі уроки забезпечують урахування компетентнісного підходу до навчання української мови,за якого забезпечується результат навчання, а не нарощування обсягу змісту,прилучення учнів до загальнолюдських цінностей,розвиток вести діалог,висловлювати власні думки й переконливо їх аргументувати.

Компетентнісно та особисто орієнтований зміст початкового курсу української мови і державні вимоги до навчальних досягнень учнів визначено в новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти і буде конкретизовано в базовій навчальній програмі для 1-4 класів. Варто підкреслити, що у державних вимогах до навчальних досягнень учнів робиться акцент на застосування загальнонавчальних, мовних, мовленнєвих і соціокультурних знань, умінь і навичок у мовленнєвій практиці з метою розв'язання комунікативних завдань, адаптації школярів до соціального середовища.

Оновлення навчально-методичного забезпечення необхідно здійснювати виходячи із функцій, які покликані виконувати навчальні засоби. Особистісно орієнтований підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну і розвивальну функції.

Для виконання інформаційної функції навчальні засоби з української мови повинні містити передбачений навчальною програмою мовний матеріал, призначений для реалізації мовної змістової лінії, а також завдання, які передбачають розвиток чотирьох видів мовленнєвої діяльності – аудіювання, говоріння, читання і письма (забезпечення мовленнєвої змістової лінії).

З метою забезпечення мотивації учіння, в навчальних засобах мають бути використані:



  • цікавий текстовий матеріал;

  • ілюстрації;

  • дидактичні ігри;

  • вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;

  • завдання, що спонукають до пошуку значущих для учня результатів тощо.

Для реалізації розвивальної функції сучасні навчальні засоби мають містити систему завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних здібностей учнів, а саме, на оволодіння мисленнєвими операціями (аналіз, порівняння, узагальнення, доведення тощо), а також на формування здатності застосовувати набуті знання, способи дій, досвід у нових нестандартних ситуаціях. Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. З цією метою в них мають бути алгоритми міркувань, пам'ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань і т. ін.

Крім того, необхідно, щоб навчальні засоби містили:



  • цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів певної вікової категорії;

  • диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей;

  • раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання;

  • завдання, що передбачають роботу в парі й групі, фронтальну та індивідуальну;

  • завдання на вільний вибір тощо.

Отож, пам’ятаймо:

  • що учень- носій суб’єктного досвіду, який вона здобуває з перших днів життя;

  • про унікальність молодшого шкільного віку, його виняткове значення для подальшого розвитку і становлення дитини як особистості;

  • негативна оцінка формує комплекс неповноцінності;

  • помилки, невдачі не лякають дитину, якщо вона завжди буде вами прийнята;

  • жести,погляди,міміка, торкання, які є вираженням любові, ласки вкрай необхідні дитини для емоційного благополуччя;

  • у дитини формуються комплекси, якщо її з кимось порівнюють;

  • несприйняття дитиною способів впливу на неї свідчить про те, що ці дії не відповідають її індивідуальним особливстям розвитку.


Основні заповіді вчителя:

Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини – перше і найважливіше завдання педагога.

Поважай дитину! Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання, які належить вирішити юній особистості.

Розумій дитину! Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне



Прийоми особистісно орієнтованого навчання

Методи й прийоми інтерактивного особистісно зорієнтованого навчання:

- створення асоціативного куща;

- робота в групах «Діалог» або спільний проект;

- технологія «Незакінчене речення»;

- «Ромашка запитань»;

- «Вилуч зайве слово та обгрунтуй»;

- «Сенкан»;

- «Мозкова атака»;

- «Мозаїка»;

- «Мікрофон»;

- «Дискусійна мережа»;

- «Відгадай слово або літературного героя»;

- редагування тексту;

- поширення речення,тексту;

- «Передай крейду»;

- «Гронування»;

- «Істинне-хибне»;

- «Лови помилку»;

- «Акваріум»;

- «Кубування»;

- «Дискусійна мережа»;

- «Відгадай слово або літературного героя».

Драмогерменевтичні прийоми

Драмо – це дія,а герменевтика-наука про мистецтво розуміти.Вона була популярною в кінці ХІХ ст. для інтерпретації різних видів текстів: літературних, живописних, музичних, математичних, довідкових текстів.

Взаємозв’язок соціоігрової педагогіки з педагогічною майстерністю вчителя і практичною герменевтикою поступово стає пріоритетним в сучасній дидактиці.

Педагогічна діяльність нерідко стає механічною, штучною, втрачає зв’язок з природністю навчального процесу. Більшість учнів сприймає шкільне життя абсолютно відірваним від позашкільного. У результаті втрати цілісності свого особистого життя вони й людську культуру спримають відірвано, виокремлено від реалій. Саме драмогерменевтика поєднує зміст і форму навчального матеріалу.

Всі сфери драмогерменевтики пронизані наближенням до життя,оприродненням навчального процесу.

Важливим елементом уроку вважаю спілкування між вчителем і учнями. Коли ж учні стають учнями-імпровізаторами, то інтерес до уроку значно активізується. Учні-глядачі стають співучасниками імпровізованого діалогу.

Драмогерменевтичні прийоми: кубик «Блума», «Диктант значень», «Так-ні», «Крок за кроком», «Кольорові поля», «Інсерт», «Феномен» (інтерпретація тексту), «Хмарки думок», «Реклама», «Оживи речі» (асоціації), «Збільшення-зменшення», творчі диктанти.
Авторські вправи

до уроків української мови у 4 класі

Пропоную ряд вправ для уроків української мови з особистісно орієнтованим підходом.



На етапі актуалізації опорних знань доречна вправа «Вилуч зайве слово»

Прикметник як частина мови

Схожий, подібний, схожість, схоже;

Веселий, весело, веселенький, розвеселений;

Симпатичний, гарний, краса, вродливий.


Антоніми, синоніми

Чарівний, казковий, незвичайний, таємний;

Похмурий, сумний, невеселий, похмура;

Радісний, щасливий, розумний, сумний.


Спільнокореневі слова та форми слова

Прозорий, прозора, прозорість,

Місто, міст, міський, заміський;

Розумний, проникливий, розумна, ерудований.


Орудний відмінок іменників

Сталь, мідь, піч, старість;

Ніж, піч, дощ, душ;

Край, гай, меч, лінія.

Мрія, Надія, зграя ,земля.
Рід іменника

Лють, собака, путь ,ніч;

Дніпро, село, просо, вітер.

Біль, тюль, сталь, брат.


Множинні іменники

Ножиці, олівці, обценьки ,плоскогубці;

Колготи, штани, шкарпетки, шорти;

Двері, обійми, гроші, гривні.



У кожному стовпчику знайди та підкресли «зайве» слово. Коротко поясни свій вибір.

стара включай чисто високо

гора чай місто молоко

кора зустрічай тісто далеко

пора спати паста близько

Підказка. Хто частини мови знає, «зайве» слово відгадає!

Згрупуй іменники за певною граматичною ознакою і запиши їх у два стовпчики.

Ножиці, золото, штани, сало, молоко, санчата, дрова, двері, одяг, взуття, ворота, терези, посуд, іній, брюки, скло.



Підказка. Знати б добре всім було: є в іменників число!

Знайди в кожному ряду синонімів «зайве» слово, поясни, чому ти так вважаєш.

    • Замурзаний, брудний, забруднити, заяложений, засмальцьований.

    • Гриміти, гуркотіти, гуркіт


Спостереження за мовними явищами

Правопис закінчень іменників чоловічого роду з кінцевим приголосним основи на –р в орудному відмінку однини

Бетоняр-бетонярем маляр-маляром

Снігур-снігурем сталевар-сталеваром

Шахтар-шахтарем варвар-варваром

Маляр-малярем жовнір-жовніром

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка