Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект



Сторінка20/21
Дата конвертації21.02.2016
Розмір4.07 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

(Підготувала Світко Н.В., класний керівник


Білівської ЗОШ І-ІІІ ст. Рівненського району)

Мета: формувати сімейно-родинний менталітет особистості, її ціннісне ставлення до сім’ї, родини, соціально-комунікативні компетентності; виховувати готовність до моральних вчинків, які ґрунтуються на засадах гуманного ставлення до членів родини, інших людей; виховувати у школярів готовність до збереження і примноження сімейних традицій.

Очікувані результати: сформованість сімейно-родинного менталітету особистості, її ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей; таких чеснот особистості як гуманного ставлення до членів родини, сім’ї, інших людей, любові до ближнього, Батьківщини, готовності до збереження і примноження сімейних традицій.

Методичне забезпечення: уривки з листів В.Сухомлинського до дочки; поезія, яка відповідає темі розмови в дружньому колі; епіграф«Не багато свят має людське серце і найбільше з них – кохання».

М.Стельмах


Сценарний хід розмови в дружньому колі:

Класний керівник: (пропонує учням сісти в коло).Людство давно зрозуміло, що в основі всього має бути любов, що всьому початок є любов…(Читає вірш Р.Рождественського «Всьому початок є любов):


Всьому початок є любов…

А твердять:

«Спершу було слово…»

А я кажу вам знову й знову:

Всьому початок є любов!...

І осяванню, і сумлінню,

очам жоржини і дитини –

всьому початок є любов.

Любов!

Я достеменно знаю.

Усе, зненависть теж,

гадаю,

сестра твоя навік,

Любов!

Всьому початок є любов:

замрія, жах,

вино і порох,

трагедія, і сум, і подвиг –

то все діла твої, любов…

Весна тобі:

«Живи ізнов…»

І ти від шепоту хитнешся,

і випростаєшся,

і почнешся.

Всьому початок є любов

Бесіда: - Який зміст ви вкладаєте в поняття «любов»?

- Як ви розумієте слова«Всьому початок є любов».

- Чи панує почуття любові у ваших родинах?

- В чому воно проявляється?

Класний керівник: Що ж таке любов?Себе вона презентує наступним чином:

«Я - найбільша таємниця для людей. Кожна людина прагне зустрітися зі мною.

- Я приходжу зненацька і перевертаю все життя, я розкриваю очі на світ, і він сприймається по-іншому.

- Я вимагаю від людини щирості і вірності, відречення від себе і поклоніння іншому.

- Мене не можна накопичувати, як гроші. І в той же час – я найдорожчий у світі скарб.

- Я ніжна і жорстока, я тиха, як печаль, і бентежна як буря. Я приношу смуток і найвищу насолоду. Я єдина і неповторна. І скільки на світі сердець, стільки в мене облич. Бо я – любов».

Великий тлумачний словник української мови (2001 р., с.499) дає наступне тлумачення поняття «любов»: почуття глибокої сердечної прихильності до кого-, чого-небудь; глибока повага, шанобливе ставлення до людини; глибока приязнь, викликана родинними зв’язками; внутрішній, духовний потяг до чого-небудь.



Видатний український педагог В.Сухомлинський у листі до дочки писав: «Любов людська – це висока людська культура. По тому, як людина любить, можна зробити безпомилковий висновок про те, яка це людина. Тому що в любові найбільш яскраво виявляється відповідальність за майбутнє нашого суспільства, за його моральні підвалини». А ще він зауважував: «Щоб по-справжньому любити, потрібно мати могутню духовну силу».

Бесіда: - Чи погоджуєтесь ви з міркуваннями В.Сухомлинського?

- Як ви розумієте слова: «Любов – найдорожчий у світі скарб».

- Які якості особистості супроводжують таку людську чесноту як любов?

Класний керівник: В.Сухомлинський в одному з листів до дочки, відповідаючи на її запитання: «Батьку, що таке любов?» - наводить приклад казки, яку йому розповіла бабуся Марія, коли він запитав її: - «Що таке любов?». Послухайте і ви її.

Коли Бог створив світ, він розселив усі живі істоти на землі і навчив їх продовжувати свій рід, творити собі подібних. Відвів чоловікові і жінці поле, показав, як будувати курінь, дав у руки чоловікові заступ, а жінці - жменю зерна. «Живіть і продовжуйте рід свій, - сказав їм. – А я піду по господарству. Прийду через рік, подивлюсь, як тут у вас».

Приходить з архангелом Гаврилом рівно через рік. Приходить рано вранці, під час сходу сонця. Бачить: сидять чоловік і жінка біля куреня. Перед ними дозріває хліб на ниві, в колисці дитина спить. А чоловік і жінка дивляться то в небо, то в очі одне одному. У ту мить, коли очі їхні зустрічалися, Бог бачив у них незбагненну для нього красу і якусь невідому силу, краса була прекраснішою за небо й сонце, землю й пшеничне поле – прекрасніша за все, що зліпив і змайстрував Бог. Вона вразила, здивувала, приголомшила Бога.

- Що це? – спитав він архангела Гаврила.

- Це любов.

- Що значить «любов»?

Архангел здвигнув плечима. Бог підійшов до жінки й чоловіка й запитав у них: «Що таке любов?». Але й вони не змогли пояснити йому. Тоді Бог розгнівався.

- Ах так. Ось вам моє покарання: з цієї миті ви будете старіти. Кожна година життя буде забирати по крупинці вашу молодість і силу. Прийду через п’ятдесят років подивлюся, що залишилось в твоїх очах, людино…

Прийшов Бог з архангелом Гаврилом через п’ятдесят років. Бачить, замість куреня стоїть збудована хата, на пустирі сад виріс, на нивах хліб дозріває, сини поле орють, дочки пшеницю жнуть, а внуки на лузі граються. Перед хатою сидить старий і стара, дивляться то на червоний ранковий світанок, то в очі одне одному.

І побачив Бог в очах і чоловіка й жінки красу ще більш могутню і силу ще більш сильну, і ще щось нове добавилось до того.

- А це що? – запитав він у архангела.

- Вірність, - відповів той. І знову не зміг нічого пояснити.

Ще більше розгнівався Бог.

- Мало тобі старості, Людино? То ж недовгим буде твій вік. Прийду і подивлюся на що перетворилась твоя любов.

Прийшов він з архангелом Гаврилом через три роки. Бачить: сидить чоловік над маленьким горбочком. Очі в нього сумні-сумні, але в них все та ж сама незбагненна краса і та ж сила. І вже не тільки Любов і Вірність в них, але й ще щось.

- А це іще що? – запитав він у архангела.

- Пам’ять Серця.

Затис Бог у кулаці свою бороду і відійшов від старого, що сидів біля маленького горбика. Повернувся обличчям до пшеничної ниви і побачив: біля золотого колосся стоять молоді чоловіки й жінки і дивляться то на червоний світанок, то в очі одне одному… Довго стояв він і дивився на них. А потім пішов у глибокій замисленості.

В цьому ж листі Василь Олександрович зауважував: «Ось що таке любов, донечко. Живуть, розмножуються, продовжують свій рід тисячі живих істот, але любить лише Людина. І, власне, тільки тоді, коли вона вміє любити по-людськи, вона і Людина. Якщо ж любити не вміє, не може піднятися до цієї вершини людської краси, значить, вона лише істота, що здатна стати Людиною, але ще не стала такою».



Бесіда: - Чи дає казка відповідь на запитання – «Що таке любов?».

  • Які важливі чесноти супроводжують її?

  • З листа Василя Сухомлинського випливає, що любов є основним мірилом нашої людяності. Спробуйте виміряти цим мірилом своїх сучасників та ровесників.

Класний керівник: «На мармуровій плиті вибив час вічну істину для людства: немає нічого гарнішого за життя, а в житті немає нічого гарнішого від кохання!» - писав Лопе де Вега.

«Кількома ковтками з чаші кохання природа прикрашає усі труднощі життя», - стверджував В.Гете.

Велика українська поетеса Леся Українка це прекрасне почуття охарактеризувала наступним чином:

Кохання – як вода, - плавке та бистре,

Рве, грає, пестить, затягує і топить,

Де пал – воно кипить, а стріне холод –

Стає мов камінь.

Що ж таке кохання? Великий тлумачний словник української мови (2001 р., с.459) тлумачить це поняття наступним чином: – почуття глибокої, сердечної прихильності до особи іншої статі.

Кохання (любов) – найвище досягнення людської цивілізації, найвищий вид розуміння людиною людини, найвищий вид допомоги людини людині.

Людина, як відомо, є суспільною істотою. Це означає, що вона не може існувати сама по собі. Усе її життя так чи інакше пов’язане з різними людськими об’єднаннями, спільнотами або групами. Серед них чи не найважливіша роль належить сім’ї.

Сім’я – група людей, що складаються з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; родина.

Сім’я – це вид соціальної спільноти, важлива форма організації особистого побуту, що базується на подружньому союзі і родинних зв’язках людей, які живуть разом і мають спільне господарство.

Найважливішими сімейними цінностями впродовж віків були і є кохання, здоров’я, діти, матеріальні статки, особистісна зрілість почуттів, готовність піклуватись про членів родини, брати на себе відповідальність за їх долю, усвідомлення і вміння виконувати свої сімейні обов’язки.

Бесіда:- Як ви думаєте, для чого людині потрібна сім’я?

- Що, на вашу думку, необхідно для того, щоб створити щасливу чи хорошу сім’ю?

- Чи є тотожними поняття «щаслива» і «хороша» сім’я?

Робота в групах: (Класний керівник об’єднує учнів у три групи. Кожній групі пропонує обґрунтувати або спростувати наступні твердження):

Твердження 1. Любов (кохання) - основа сім’ї, є головною і визначальною.

Твердження 2. Сім’я може бути створена і без кохання.

Твердження 3. Роль кохання в сім’ї перебільшена.

Класний керівник: Я можу зробити висновок, що ви вважаєте кохання першоосновою всього. Любов - диво, оскільки життя іншої людини стає для вас важливішим власного. Любов проходить безліч випробувань, її важко зберегти. Любов має бути взаємною: потрібно навчитися не лише її брати, а й віддавати. У коханні головне – здатність до самопожертви. Любов – це думи й турботи не про себе, а про коханого. Але справжнє кохання приходить не до всіх. Потрібно вміти чекати і бути гідним цього великого дару.

Бесіда: - Якою ви хочете бачити свою майбутню сім’ю?

- Які сімейні традиції і особливості стосунків ви хотіли б перенести і в свою майбутню сім’ю? А що ні? Чому?

Класний керівник: Всі ми рано чи пізно закохуємося. Жодна людина не застрахована від цього почуття, від помилок буднів і свят, суму і радості, розлук і зустрічей. З коханням пов’язане те єдине, що об’єднує нас усіх, таких різних і схожих водночас. На любові тримається світ…тож укладімо цеглинку своєї щирої взаємної любові у його побудову – нехай він існує вічно!

Берізка на горбі умирала від журби,

Від самоти, від холоду, від стужі.

І раптом Березень, такий натхненний, дужий,

Знайшов її і вимовив: « Люби!».

І враз вона відтала, ожила,

Закучерявилась, зробилась невпізнанна,

Сережки золотисті одягла

І Березень назвав її: « Моя кохана…».

Вони побралися і Березень пішов,

А до Берізки інші залицялись,

Але вона на те лише всміхалась

І ждала Березня, щоб заквітчатись знов!

Хай кохання цвіте буйним цвітом у вашій душі, нехай воно приносить лише найкращі хвилини в житті, нехай буде щирим, ніжним, вірним і завжди взаємним!



Підсумкова бесіда: Поясніть афоризми:

- «Любов без поваги далеко не йде і високо не піднімається: це ангел з одним крилом».

- « Любов – є саме життя, але не життя нерозумне, страдницьке, гинуче, а життя блаженне, нескінченне».

- «Любов – як дерево, вона виростає сама по собі, пускає глибокі коріння у все наше існування і не рідко продовжує зеленіти та цвісти навіть на руїнах нашого серця».

- Як ви розумієте слова «Від кохання до сім’ї»?

- Поясніть вислів М.Стельмаха: «Не багато свят має людське серце і найбільше з них – кохання».

Технології формування ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей учнів 10-го класу

Диспут «Сенс життя – це те, що надає йому цінності»

(Підготувала Чикун Т.О., заступник директора з виховної роботи Головинської ЗОШ I-III ст. Костопільського району)

Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до людей, активну моральну позицію; виховувати культуру поведінки, культуру мовлення учнів; почуття відповідальності за свої вчинки; розвивати вміння вести дискусію, полемізувати, робити світоглядні висновки, розширювати філософсько-духовний світогляд дитини.

Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення особистості до людей, розвиток соціальної та комунікативної компетентності, вміння і навички толерантного спілкування та обстоювання власної позиції; становлення духовного світу особистості, розвиток її мовленнєвої культури.

Методичне забезпечення: картки з висловами видатних людей, філософів, мудреців про життя та його сенс (подані нижче).

Сценарний хід диспуту:

Класний керівник: Один східний володар захотів пізнати історію людства. Мудрець написав її в 500 томах. Зайнятий державними справами, правитель наказав викласти все в більш стислій формі. Через 20 років мудрець приніс всього 50 томів, але цар був занадто старий, щоб прочитати стільки товстих книг. Ще через 20 років посивілий мудрець подав володарю лише один том, який містив у собі всю премудрість світу. Однак правитель вже лежав на смертному одрі. Тоді мудрець проказав йому єдину фразу: людина народжується, страждає і помирає.

Тож для чого людина приходить у цей світ? Невже справді наше покликання – мучитись, страждати і безслідно піти у небуття? Хіба у цьому сенс життя? Відповідь на це питання шукали люди у всі віки, у всі часи. Сьогодні і ми спробуємо пошукати відповідь на запитання «В чому сенс життя?».

Прагнення до осягнення сенсу життя, високих життєвих цілей – одна з важливих соціально-моральних потреб людини.

Потреба в розумінні сенсу життя, пошук відповіді на питання про своє життєве призначення – одне з найвищих прагнень людської душі. Цей складний процес духовного осягнення світу відбувається в процесі роздумів, обмірковування інтелектуальної діяльності людини і викристалізовується у практичних її діяннях.



Підготовча до диспуту бесіда: - Скажіть, будь ласка, з яким кольором асоціюється у вас слово «життя»?

- Чому саме з цим відтінком? Поясніть.

- Що, на вашу думку, означають слова «сенс життя»? (Те, що надає йому цінності, заради чого варто жити).

(Класний керівник обєднує учнів у 7 груп. Кожна група отримує вислів філософа, мудреця чи видатних людей різних епох про життя та його сенс. Ставить перед учнями завдання: пояснити, розширити думку мудреця чи філософа, висловити згоду з нею, або ж заперечити. Група презентує колективну відповідь на запитання, учасники диспуту з інших груп активно включаються в дискусію).

Запитання для групи 1:

- Для чого світу ти?

Ніщо ти перед ним.

Існуєш ти чи ні – примара все і дим.

Безодні з двох боків буття твого зіяють.

А поміж ними – ти, ніщо у світі цім.

Омар Хайям

- Людина – ніщо. Вас це влаштовує?

Класний керівник: Франсуа Моріак сказав: «Життя більшості людей – мертва дорога, що веде в нікуди». Але є люди, життя яких, як спалах смолоскипа, осяває шлях багатьом поколінням.

В того ж Омара Хайяма є інші рубаї:



Мы источник веселья и скорби рудник,

Мы вместилище скверны и чистый родник.

Человек, словно в зеркале мир – многолик,

Он ничтожен, и он же безмерно велик!

У філософії є поняття фаталізму, необхідності та випадковості. Філософи стверджують: «Немає фактів абсолютно випадкових; немає фактів фатально безповоротних». Який би факт ми не взяли – чиєїсь перемоги чи поразки, чиєїсь удачі, злету чи падіння, причини чиєїсь радості чи горя – всьому можна відшукати пояснення, як випадкового збігу певних обставин, так і закономірного.

Кожен факт і необхідний (він є виконанням закону), і випадковий – в ньому проявляються відхилення від правил.

Запитання для групи 2:

- Мы послушные куклы в руках у творца!

Это сказано мною не ради словца.

Нас по сцене Всевишний по ниточкам водит

И пихает в сундук, доведя до конца.

Омар Хайям

- Те, що має статись, обов’язково відбувається?

- Саме життя – то випадковість чи закономірність?

- Чи здатна людина вплинути на хід власного життя і повернути його в те русло, яке їй потрібно?

Класний керівник: Власним життям ми не можемо розпоряджатися, як нам заманеться. Бездумно жити не маємо права.

Впродовж життя ми маємо повертати борги. Батькам, які дали нам це життя, бабусям та дідусям, які мудрістю обдаровують, друзям, котрі приходять на допомогу в скрутні хвилини…

Створивши власну сім’ю, ми починаємо давати в борг своїм дітям, внукам, сподіваючись на їх підтримку в старості.

Завдання для групи 3:

- Життя – це позика, а не подарунок.

Боденштедт

Класний керівник: Життя людини має бути чомусь присвячене – це становить його глибинну сутність. Його успішність залежить від того, яку мету людина перед собою ставить. А ще більше від того, якими засобами ця мета досягатиметься. Якщо ті засоби приносять оточуючим прикрості, а то й нещастя, то життя обов’язково «віддячить» і покарає.

Піднімаючись життєвою драбиною, людина йде поряд з іншими людьми, які можуть випереджати її чи залишатись позаду. Кожен підйом неодмінно змінюється спуском. І якщо шлях вгору був прокладений по чужих головах, то даремно сподіватись на підтримку та співчуття, раптом опинившись внизу.

Народна мудрість говорить: «Коли йдеш вперед, не забувай оглядатися назад».

Завдання для групи 4:

- Драбина життя повна колючок і найбільш боляче вони впиваються, коли ви сповзаєте по ній вниз.

Браунелл

Класний керівник: Сомерсет Моем стверджував: «Людина куди більше вчиться на помилках, які вона робить з власної волі, ніж на правильних вчинках, здійснених по чужій вказівці».

Завдання для групи 5:

- Навчання у школі життя примусове, уникнути його не може жодна людина.



Вудберрі

Класний керівник: Людське життя надзвичайно складне. Впродовж його людина страждає, радіє, духовно збагачується тощо. «Страждання – засіб до величі душі», - стверджував відомий філософ Ніцше.

Врешті-решт за смугою життєвих невезінь, печалей і бід обов’язково приходить світла смуга радості та щастя. І якби не було в житті дощової погоди, ми просто не вміли б цінувати сонячних днів.

Набуття сенсу життя обтяжується тим, що життя складається з протиріч. М.Бердяєв у книзі «Самопізнання» писав: «Я шукав істину, але життя моє не було мудрим, в ньому не переважав розум, в ньому було занадто багато ірраціонального та недоцільного. Світлі періоди мого життя чергувались з періодами порівняно темними і для мене болісними, періоди піднесення перемежалися з періодами спаду, але ніколи, ні в які періоди, я не переставав мислити і шукати».

Завдання для групи 6:

- В кожному житті має бути трохи дощової погоди.

Лонгфелло

Класний керівник: Кожна людина має готувати себе до життя. Та до якого часу? Так можна й до старості постійно тішити себе думкою, що готуєтесь до життя. Потрібно жити вже зараз. Зробити життя – це означає вибрати ціль і всі свої зусилля спрямувати на її досягнення.

Життя людини не оцінюється кількістю прожитих років, а їх якістю.

У роздумах над своїм життям, у пошуці його сенсу та свого життєвого призначення ризиковано зупинятися на півдорозі, на незавершеності «думання». При цьому можливі кілька варіантів: залишені без відповіді питання мучитимуть людину все наступне життя; людина зможе махнути на них рукою і приглушити повсякденними турботами, діями; не відшукавши відповіді, дійде висновку, що відповіді взагалі немає, і увірує в безглуздість свого існування в цьому світі. Чи правильно це?

Завдання для групи 7:

Пора припинити чекати несподіваних подарунків від життя, а самому робити життя.



Л. Толстой

Класний керівник: Для чого ми живемо на світі? Чи отримали ви сьогодні відповідь на це питання? Мабуть, конкретної та остаточної відповіді й не існує, бо людина замислюється над сенсом життя до кінця своїх днів. Загальний смисл існування для всіх людей – любити життя і робити його кращим, адже життя – це і є найвища цінність.

Євгеній Євтушенко писав:



Может, смысл существованья

В том, чтоб смысл его искать?

Видатний український педагог В.Сухомлинський зауважував: «Сенс життя полягає в тому, щоб віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрінешся в житті, залишилось щось хороше від тебе, від твоєї душі.

Багато людей озираються на своє життя з жалем: «От якби…». Те, що було зроблено, і те, чого не зробив, часто виринає у спогадах – і давніх, і сьогоднішніх. Немає сумніву, що найтяжчі жалі – це ті, які можна назвати «невирішених проблем у відношеннях з іншими людьми» - члени родини, які так і не пробачили якусь образу і розірвали стосунки; дружба, що не витримала випробування непрощенням або тихо померла серед моря мовчання.

Не одна людина прагне переписати своє минуле. Як правило, це закінчується списком переоцінених цінностей».



- Щоб у своєму минулому вам хотілось переписати вже сьогодні? (обмін думками).

- Запитайте про це ваших батьків.


Година спілкування «Свобода і відповідальність особистості»

(Підготувала Совпенець Г.В., класний керівник Синівської ЗОШ І-ІІІ ст. Гощанського району)

Мета: формувати у школярів ціннісне ставлення до інших людей, власного життя; виховувати такі чесноти особистості, як справедливість, свобода, сумління, самостійність; розвивати відповідальне ставлення особистості до свого життя, життя інших людей.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка