Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект



Сторінка21/21
Дата конвертації21.02.2016
Розмір4.07 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення особистості до інших людей, таких її чеснот, як справедливість, свобода, самостійність, відповідального ставлення до власного життя та життя інших людей; розвиток комунікативних компетентностей особистості.

Методичне забезпечення: оповідання з Євангелія від Матвія 25:14-29.

Сценарний хід години спілкування:

Класний керівник: Будь-якій людині притаманне таке прагнення як прагнення свободи. Що ж таке свобода?

Великий тлумачний словник сучасної української мови (2001 р., стор. 1109) дає наступне визначення поняття «свобода»: життя, існування і т.ін. без залежності від кого-небудь, можливість поводитись на свій розсуд; можливість діяти без перешкод і заборон у якій-небудь галузі; легкість, відсутність утруднень у чому-небудь; простота, невимушеність у поводженні.

Різновидами свободи є незріла та зріла свобода.

Незріла свобода – це будь-яке розуміння свободи, яке не передбачає здійснення відповідального вибору.

Зріла свобода передбачає відповідальність за прийняті рішення.

Прагнення свободи без будь-яких внутрішніх чи зовнішніх обмежень призводить до таких згубних наслідків, як залежність, зіпсовані чи розірвані стосунки, проблеми із законом, а також соціальний безлад. Вільне життя без відповідальності за прийняті рішення насправді закінчується втратою свободи та життєвих перспектив.



Бесіда: - Що для вас означає свобода?

- Дайте визначення свободи, яку мають дорослі.

- Як ви думаєте, що означає поняття зрілої свободи дорослих?

- Чи погоджуєтесь ви з тезою, що свобода особистості повинна супроводжуватись відповідальність перед самим собою та перед іншими людьми?

- Як виглядатиме свобода у вашому особистому житті?

- Чи притягує вас думка про те, щоб бути вільним?

Класний керівник: Давайте складемо і проаналізуємо кілька рівнянь, які б відображали вияви різних особистих свобод і те, що стається, коли ми не поєднуємо ці свободи з відповідальністю. Це схоже на спроби підняти в небо літак з одним крилом. (Орієнтовними можуть бути наступні):

- Ідеш на вечірку + не лягаєш спати допізна = засинаєш прямо в класі.

- Довго дивишся телевізор + не робиш домашнє завдання = отримуєш низькі бали.

- Тусуєшся з друзями + обманюєш батьків, де ти є = батьки не відпустять тебе наступного разу.

- «Сидиш» довго в Інтернеті + не виконуєш обов’язків по дому = конфліктуєш з батьками.

(Рівняння записуються на дошці. Ідея рівнянь полягає в тому, що у першій їх частині, до знаку плюс, знаходиться те, що вважається «свободою». Частина між плюсом і знаком «дорівнює» означає брак відповідальності, а те, що знаходиться після знаку «дорівнює», є результатом свободи без відповідальності).

Бесіда: - З наведених рівнянь зробіть висновки: що включає в себе зріла свобода?

- Чим таке сприйняття свободи могло б обернутися в дорослому світі?

Класний керівник: Ми дійшли висновку, що зріла свобода містить у собі розуміння відповідального вибору. Бути відповідальним означає думати наперед і намагатися передбачити, до чого може призвести той чи інший вибір. Якщо ваш вибір може якимось чином зашкодити вам, то краще його відкоригувати. Ось що означає зрілий відповідальний вибір.

Зріла свобода вимагає обмежень. Безмежна свобода може принести нам багато шкоди.

Зріла свобода завжди включає в себе відповідальність.

Зріла свобода означає те, що маючи її, ми ніяким чином не зашкодимо ані собі, ані комусь іншому. Незріла або ж неповна свобода не робить нас вільними. Навпаки, вона призводить до всіляких обмежень або ставить нас у залежність. Врешті, така свобода може принести вам біль і зашкодити іншим.



Бесіда: - Що таке відповідальний вибір?

- Що означає бути відповідальним?

- Якою ви уявляєте особисту свободу, яка б не зашкодила іншим людям?

Класний керівник:(переповідає біблійну історію).

Один чоловік збирався в довгу дорогу. Він скликав своїх робітників і дав їм гроші, щоб ті попрацювали для нього, доки він буде у від’їзді. Одному з них він дав пять мішків золота, другому два мішки і останньому один мішок, поділивши пропорційно до їхніх можливостей, і відправився у подорож. Чоловік, що отримав пять мішків золота, не гаючи часу почав працювати і невдовзі його сума подвоїлась. Чоловік із двома мішками також відразу приступив до роботи і примножив гроші. А той, що отримав один мішок, викопав яму в землі і сховав гроші свого господаря у безпечному місці.

Пройшло багато часу. Повернувся господар і покликав їх дати звіт, як вони скористались грошима. Той, кому він довірив пять мішків золота, сказав: «Пане, ти дав мені п’ять мішків золота, і я подвоїв ту суму». Господар був щедрий на похвалу: «Гаразд, ти мій добрий і вірний слуга! Ти був старанний у виконанні малої роботи, тому я дам тобі набагато відповідальнішу роботу. Святкуймо разом!».

Потім прийшов той, кому дали два мішки золота, і звітувався: «Пане, ти дав мені два мішки золота, щоб я працював, і я зробив у два рази більше». Господар сказав: «Добра робота, ти мій добрий і вірний слуга. Старанним ти був у малому, довіряю я тобі від сьогодні набагато більше обов’язків. Святкуймо разом!».

Тоді прийшов чоловік із одним мішком золота і сказав: «Пане, я знав, що ти людина тверда, - ти жнеш, де не сіяв, і збираєш врожай, де не вирощував. Побоявся я, що розтрачу твої гроші, і сховав їх у землю. Ось вони». Але відповів господар: «Ти лінивий і лукавий! Ти думаєш, що я жну де не сіяв, і збираю, де не вирощував? Тож тобі треба було принаймні покласти гроші у банк, щоб я мав якийсь відсоток. Заберіть від нього гроші і дайте тому чоловікові, що має десять мішків золота. Бо кожному, хто добре працює, ще дасться і додасться, і буде з надлишком мати він. А хто не надійний, - забереться від нього і те, що він має».

Бесіда: -Яким важливим життєвим урокам навчає нас біблійна історія?

- Які висновки, корисні вам для дорослого життя, ви маємо з неї зробити?

Класний керівник: Людина має відповідально ставитись до своїх вчинків – це незаперечна істина. Але особливо відповідальним має бути ставлення людини до власного життя та життя інших людей. Що ж передбачає відповідальне ставлення до власного життя? «За що я несу відповідальність та перед ким я несу відповідальність?» - ці запитання є актуальними для кожного з нас. Наука стверджує, що відповідальне ставлення до життя передбачає, передовсім, усвідомлення самоцінності та самоцільності життя. Самоцільність життя має кілька вимірів: космічна цільність (людина – творіння природи), суспільно-історична цільність (людина – плід історичної епохи) та індивідуально-особистісна цільність (людина – творець власного життя).

Бесіда: - Спираючись на знання з основ наук, спробуйте дати визначення названим вимірамсамоцільності життя.

- Чи погоджуєтесь ви з тезою: «Учинок породжує звичку, звичка породжує характер, характер породжує долю». Який звязок вона має з ціннісним ставленням людини до власного життя?

Класний керівник: Які основні орієнтири ціннісного ставлення особистості до власного життя та життя інших людей? Сучасна наука називає наступні: любов до життя, до всього живого, до себе; вміння відчувати, переживати красу природи та її творінь, власну внутрішню красу та красу іншої людини; жадання добра; відчуття власної причетності до світу, до особистого життя та життя інших людей.

Бесіда: Як ви поясните тезу «Життя потрібно любити»?

- Який зміст ви вкладаєте в поняття «внутрішня краса людини»?

- В чому, на вашу думку, має виявлятись власна причетність людини до світу?

- Жадати добра – яким чином діяти?

- Чи співрозмірні, на вашу думку, поняття «свобода» і «відповідальність» особистості?

- Які уроки для дорослого життя ви винесли з години спілкування?

Технології формування ціннісного ставлення до сім’ї, родини, людей учнів 11-го класу

Урок толерантності «Толерантність людини – найважливіша умова миру і злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві»

(Підготувала Джус Г.В., заступник директора з виховної роботи Рафалівської ЗОШ-інтернату І-ІІІ ст. Володимирецького р-ну)

Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до сім’ї та інших людей, такі важливі її чесноти, як терпимість, толерантність, повага до думок, почуттів, переконань інших людей, вміння вибудовувати стосунки в суспільстві та родині на толерантних засадах.

Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення особистості до сім’ї, родини, людей, таких її чеснот, як терпимість, толерантність, повага до думок, почуттів, переконань інших людей, вміння вибудовувати стосунки в суспільстві та родині на толерантних засадах.

Методичне забезпечення: вислови видатних людей, які стосуються теми уроку толерантності (орієнтовними можуть бути наступні):

«Світ надто небезпечний для того, щоб в ньому жити, - і не з вини тих, які творять зло, а через тих, хто стоїть поруч і нічого не робить».



Альберт Ейнштейн

«Не з почуття доброти стосовно іншого я лагідний, миролюбний, терплячий і привітний – я такий тому, що в цьому поводженні забезпечую собі найглибше самоствердження».



Альберт Швейцер

«Я не згідний з тим, що ви говорите, але пожертвую своїм життям, захищаючи ваше право висловлювати власну думку».



Вольтер

Сценарний хід уроку толерантності:

Класний керівник: В сьогоднішніх умовах бурхливого розвитку світової спільноти важливим ціннісним життєвим орієнтиром і чеснотою особистості є її толерантність. А чи знаєте ви, що таке толерантність? З якими словами асоціюєте ви слово «толерантність»? Запишіть їх на аркушах паперу. (Застосовує методику асоціативного ряду. Учні записують і читають можливі відповіді: терпимість, етичність, повага, відсутність насильство, визнання рівноправності, безконфліктність, неупередженість, взаємоповага та ін.).

Бесіда: - Чи важливими, на ваш погляд, для комфортного функціонування суспільства, родини, життя інших людей є названий вами асоціативний ряд до слова «толерантність»?

- Які найважливіші суспільні та життєві цінності і чесноти ви б в ньому виділили?

- Назвіть антоніми до слова «толерантність» (упередженість, нетерпимість, байдужість, безпринципність, духовна кволість та ін.).

Класний керівник: Термін «толерантність» походить від латинського слова tolerantia – терпіння, яке має значення «переносити, витримувати, терпіти» (записує на дошці).

Поняття толерантності неоднозначне в різних культурах. Воно залежить від історичного досвіду того чи іншого народу. Так, в англійській мові толерантність трактується як «готовність і здатність без протесту сприймати особистість чи річ», бути терплячим, у французькій – «повага свободи іншого, його способу думання, поведінки, політичних поглядів», іншими словами -ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама. У китайській мові бути толерантним означає «дозволяти, допускати, виявляти великодушність до інших», бути милосердним, у перській – «терпіння, терпимість, витривалість, готовність до примирення».



Гра «Що таке толерантність?»

(Класний керівник обєднує учнів у групи (по 3-4 особи). Кожна група має виробити наукове (коротке і лаконічне) визначення толерантності і записати його на аркуші паперу. Після обговорення визначення кріпляться на дошці. Орієнтовними можуть бути наступні:

Толерантність – це терпиме ставлення до чужої думки.

Толерантність – це використання «парламентських» методів розв’язання конфліктів, подолання агресивності, конфліктності.

Толерантність – це визнання за іншими права бути іншими.

Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від війни до культури миру.

Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання.

Класний керівник вивішує зарання написаний плакат з науковим визначенням толерантності «толерантність - це повага і визнання рівності, відмова від домінування і насильства, визнання самоцінності і розмаїтості людської культури, норм, вірування і відмова від зведення цієї розмаїтості до одноманітності або переваги якогось одного погляду».

Бесіда: - Чи прийнятним для вас є такі визначення толерантності?

  • Яке з них є важливим для суспільства, родини та інших людей?

Класний керівник:Поняття «толерантність» об’ємне і глибоке. Воно стосується і міжнародних стосунків, і діалогу культур, і міжетнічних, і міжконфесійних відносин, культури миру, воно містить і глибокі правові засади.

Толерантність – важлива ознака життєвої позиції зрілої особистості, що має свої цінності та інтереси і готова їх захищати, але одночасно з повагою ставитись до позиції і цінностей інших людей, членів родини тощо. Важливим підґрунтям такої позиції є світогляд особистості та її поведінкові навички, зокрема, готовність особистості до толерантної поведінки в суспільстві, родині, колективі.



Вправа «Я і оточуючі» (класний керівник роздає учням картки з ролями. Не аналізуючи поведінки, вони мають дати відповідь на питання: «Чим я відрізняюся в даний момент від цієї людини?» і «Що спільного в даний момент з цією людиною. Орієнтовними можуть бути наступні ролі: дівчина, яку в класі ображають; мій учитель; моя мама; дитина, яку батьки примушують жебракувати; в’язень, який чекає вироку суду та ін.).

Бесіда: - Що вам було складніше, знайти відмінне чи спільне? Чому?

- Якої людської якості вимагала друга відповідь?

- Який життєвий урок ви винесли з вправи?

Класний керівник: Взаємини між людьмибувають різними: позитивними та негативними, такими, що стимулюють співпрацю і товариськість, і такими, що призводять до суперечок та конфліктів. Це часто залежить від обставин, але ще частіше - від самих учасників, їх уміння та бажання позитивної взаємодії.

Взаємини між людьми класифікуються на соціальні, міжособистісні, родинні тощо.



Робота в групах:(класний керівник об’єднує учнів у 3 групи, кожній групі роздає картки із завданнями).

Завдання для групи 1:визначте громадянські чесноти і вміння, які складають основу соціальної взаємодії громадян.

Завдання для групи 2: визначте сімейні чесноти і вміння, які складають основу родинної взаємодії.

Завдання для групи 3: визначте якості та вміння особистості, важливі для міжособистісного спілкування.

Класний керівник: У всіх нас є багато спільного, чимало відмінного. Але усіх нас об’єднує те, що ми всі люди, що живемо на одній Землі. І нам належить жити так, щоб зберегти на Землі, в суспільстві, родині, будь-якому іншому колективі злагоду, мир і спокій. А для цього потрібно навчитись розуміти людей, любити їх і прощати їм, ставитись до них терпимо і неупереджено, нехай вони в чомусь і відрізняються від нас самих.

Бесіда:- Чи цікаво було б жити у світі, де б усі мали лише спільні риси і не мали б відмінностей? Обґрунтуйте свою думку.

- Якби вам запропонували скласти словесну формулу терпимості, якою б ви її подали? (Жодна людина не може розраховувати на терпиме ставлення до себе, якщо вона нетерпимо ставиться до інших. Терпимість, у ставленні до інших, = толерантності).

Підсумкова бесіда: - Яким життєвим урокам навчають нас вислови видатних людей:

- «Світ надто небезпечний для того, щоб в ньому жити, - і не з вини тих, які творять зло, а через тих, хто стоїть поруч і нічого не робить».



Альберт Ейнштейн

- «Не з почуття доброти стосовно іншого я лагідний, миролюбний, терплячий і привітний – я такий тому, що в цьому поводженні забезпечую собі найглибше самоствердження».



Альберт Швейцер

- «Я не згідний з тим, що ви говорите, але пожертвую своїм життям, захищаючи ваше право висловлювати власну думку».



Вольтер

- Чи згодні ви з тим, що толерантність людини – найважливіша умова миру і злагоди в сім’ї, колективі, суспільстві?

- Чи є, на вашу думку, толерантність ознакою демократичності держави?

- Чи вважаєте ви тему толерантності актуальною сьогодні, і якщо так, то чому?

- Як ви доведете актуальність проблеми толерантності своїм батькам?

- Які уроки для дорослого життя ви винесли з уроку толерантності?

Година спілкування «Мистецтво спілкування»

(Підготувала Ковтунович О.І., класний керівник

Дібрівської ЗОШ І-ІІІ ст. Зарічненського району)

Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до родини, людей, такі її чесноти, як толерантність, розвивати вміння взаємодіяти з іншими, навички колективної взаємодії та ефективного спілкування

Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення особистості до сім’ї, людей, таких її чеснот, як повага до рідної мови, культури спілкування особистості; розширення її культурологічного світогляду;

Методичне забезпечення: «Повчання до дітей» Володимира Мономаха; епіграф: «Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування».

А. Екзюпері

Сценарний хід години спілкування:

Класний керівник: Найбільше прикрощів кожному з нас завдають буденні невдачі, дрібні конфлікти. Навіть рідні і друзі, буває, сваряться через дрібниці, і не тому, що від природи злі, а тому, що в кожного свій стиль поведінки, не завжди прийнятний для інших.

Безконфліктне співжиття людей, комфортне співіснування, толерантне, доброзичливе ставлення до людей, вміння спілкуватися з людьми – велике мистецтво.

У спілкуванні стверджується низка чеснот особистості, зокрема, ввічливість, повага до людини, добросердність. На відміну від ввічливості добросердність звучить так: «Зроби іншому краще, ніж собі».

Що є важливим у спілкуванні? Аристотель стверджував: «Ми любимо тих, з ким приємно проводити час, а такі люди привітні, не схильні виявляти і виказувати помилок інших, не сваряться; нам подобаються ті, хто не має звички нам докоряти. Ми любимо людей не злопам’ятних, які не пам’ятають образ, кривд і легко йдуть на примирення. Вселяють довір’я ті, хто не лихословить і хто звертає увагу не так на погані, як на добрі якості друзів».



Бесіда: - Чи співпадають ваші вподобання з вподобаннями Аристотеля?

- Вибудуйте логічний ряд чеснот, які є підґрунтям успішного спілкування.

- Чи погоджуєтесь ви з тезою, що спілкування людей – велике мистецтво?

- Чи можна цим мистецтвом оволодіти?

Класний керівник: Заговори - я зрозумію, що ти за людина!

Які у тебе думки й почуття.

Одне лиш слово – за хвилину,

Я зрозумію суть твого життя.

На серці що лежить у тебе, друже,

Відкрий же душу – можеш все сказати,

Щоб не лишилось серед нас байдужих,

Щоб ми могли душі храм будувати.

Спілкування – духовна потреба особистості, одна із струн людської душі, одна з найбільших здібностей людини, що піднімає її над усім живим і робить людиною. Слово - найбільш змістовний, об’ємний засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати - важливі умови людського спілкування.

Про уміння користуватися словом писали ще в давню давнину. У «Повчанні до дітей» Володимира Мономаха говориться: «При старших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі і молодшими… без лукавого умислу бесідувати, більше вдуматися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою, не багато сміятися…».

Бесіда: - Обґрунтуйте тезу: «Спілкування – духовна потреба особистості».

- Обґрунтуйте або заперечте тезу: «Володіння словом розкриває сутність людини».

Класний керівник: Уміння спілкуватися є найважливішим з усіх якостей, якими володіє людина. У нас нема вибору: спілкуватися чи не спілкуватися. Людина обов’язково спілкується з іншими людьми.

Спілкування – це розвиток контактів між людьми. Для чого ж потрібні ці контакти?

Справа в тім, що люди все роблять спільно і саме тому й можуть виживати у складних умовах. А будь-яка спільна робота вимагає спілкування, інакше її неможливо виконати. Не випадково слова «спілкування» й «спільно» мають однаковий корінь. Перша функція спілкування – регулювання спільної діяльності людей.

Брати участь у спільній діяльності не просто. Для цього потрібні певні знання. Ми одержуємо ці знання за рахунок спілкування зі старшими. Тому спілкування має ще одну функцію – воно допомагає нам впізнати світ і вчитися певному соціальному досвіду. Саме спілкування допомагає людям обмінюватися інформацією. Люди винайшли спеціальний засіб спілкування – мову. Мова - це система словесних знаків, за допомогою яких можна передавати знання й досвід.

Вихована людина дбає про чистоту і культуру мови. «Поводитись з мовою будь-як, - писав Л.Толстой, - значить і мислити будь-як: неточно, приблизно, неправильно».

Ми живемо серед людей, і звісно ж, повинні їх розуміти. Спілкування – це шлях до розуміння іншої людини. Тому сутність третьої функції спілкування полягає у розумінні одне одного.

Спілкування – це наше соціальне дихання. Як важливо розуміти одне одного! Із самого дитинства засвоювати науку спілкування, оволодівати вміннями вести себе серед людей так, щоб їм було добре, приємно, зручно!

Бесіда: - Що включає в себе поняття «наука спілкування»?

- Чи погоджуєтесь ви з думкою Л.Толстого: «Поводитись з мовою будь-як, значить і мислити будь-як: неточно, приблизно, неправильно».

Класний керівник: Успішне (ефективне) спілкування включає низку складових. Важливою його складовою є дотримання культури мовлення.

Культура мовлення є свідченням розвинутого інтелекту особистості, високого рівня її загальної культури.

Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню культури суспільства.

Культура мовлення суспільства – це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовної чистоти, культури взагалі. Свого часу А.Ейнштейн стверджував: «Найважливіше з людських зусиль – тяжіння до моральності. Від неї залежить наша внутрішня сила і саме наше існування. Лише моральність у наших діях надає краси та гідності нашому життю». Краси нашому життю надає й краса мовленнєва. Висока мовленнєва культура суспільства – життєва необхідність для народу.

Культура мовлення несумісна з багатослів’ям, словоблуддям, фальшивою патетикою, славослів’ям.

Бесіда: Чи обговорюється проблема культури мовлення у ваших родинах?

- Проаналізуйте власне мовлення з погляду відповідності його вимогам культури мовлення. Які завдання вдосконалення власного мовлення ви вважаєте першочерговими?


  • У який спосіб ви плануєте їх виконати?

Класний керівник: Сучасна наука стверджує, що надзвичайно важливою є й культура спілкування людини зі світом «Я» (роздуми наодинці з собою). Німецький соціолог Карл Гехт у книзі «Психогігієна» зауважує, що сучасні люди бояться залишитись наодинці з самими собою, їм немає з ким поговорити про свої проблеми. Вони більше не розмовляють із собою про самих себе. Вчений пояснює, що внутрішній діалог є найважливішою передумовою і для розмов, для спілкування з іншими людьми. Втрачаючи його, людина втрачає і основний мотив до міжособистісного спілкування.

Бесіда: - Про що ви розмірковуєте наодинці з собою? (про власну зовнішність, кохання, майбутнє, планування життя, вибір професії, турбота про власне здоров’я тощо).

Класний керівник: За східною легендою, одного разу боги вирішили створити Всесвіт. Вони створили зірки, сонце, моря, гори, квіти, хмари, потім людину і, насамперед, Істину. Однак постало питання: куди заховати її, щоб людина не змогла її відшукати? Їм забажалось подовжити шлях цього пошуку. «Давайте сховаємо її на найвищій гірській вершині», - сказав один.

«Давайте сховаємо її на самій далекій зірці», - запропонував другий.

«Давайте покладемо її на дно найбільш глибокої і темної


безодні».

«Давайте заховаємо її на зворотному боці Місяця».

А найбільш мудрий і древній бог сказав: «Ні. Ми заховаємо Істину в серці людини. Так вона шукатиме її у всьому Всесвіті, не знаючи, що носить її постійно в собі».

Розмірковування наодинці з собою допомагають людині знайти правду, приховану і нерідко забуту всередині нас самих.



Бесіда: - В яких, на вашу думку, випадках доречний внутрішній діалог? (коли людина стоїть перед важливим вибором, коли її ніхто не розуміє, коли прагне дійти мудрості, відчуває самотність, бажає свободи та ін.).

- Чому повчає нас східна легенда?

Класний керівник: Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно нею володіти, прагнення підвищувати особисту мовленнєву культуру, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.

Підсумкова бесіда: - Які плани щодо вдосконалення особистої культури мовлення та спілкування маєте ви?

- Поясніть вислів А.Екзюпері «Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування».



1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка