Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект



Сторінка8/21
Дата конвертації21.02.2016
Розмір4.07 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

Дискусія (після завершення презентації роботи в групах):

- До якого типу належить ваша сім'я?

- Що особисто ви можете зробити у своїй сім'ї для оптимального розподілу обов'язків у ній?

- Хлопці, чи хотіли б ви виконувати всю роботу, яку роблять жінки? Чому?

- Які висновки ви зробили для себе особисто?

Класний керівник:- Що ви нового для себе відкрили в ході дискусії?

- Чи змінилось ваше власне розуміння проблеми ґендерної рівності в сучасному українському суспільстві?
Година спілкування «Суспільне і громадянське призначення особистості»

(підготувала Сябрюк І. В., кл.керівник

Рівненської української гімназії)

Мета: сприяти формуванню правової свідомості учнів, активної громадянської позиції особистості; виховувати патріотів, справжніх громадян України.

Очікувані результати:сформована активна громадянська позиція; високий рівень правової свідомості та культури особистості.

Методичне забезпечення:проекти«Яким я себе бачу», фломастери, кольорові паперові стрічки для вправи «Вінок мрій»; вислови (записані на дошці):

«Будь громадянином, бо Батьківщина потрібна для твоєї безпеки, для твоїх задоволень, для твого благополуччя».

Гельвецій

«Громадянином в широкому розумінні є той, хто причетний і до володарювання, і до підкорення».

Аристотель

«Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

Сенека

Сценарний хід години спілкування:

Класний керівник: Мабуть, ви неодноразово замислювалися над тим, що для вас в цьому житті є найдорожчим, найріднішим. Звичайно, насамперед, це ваші батьки, родина. Дорогим для вас є також місце, де ви живете: дім, в якому мешкаєте, вулиця, по якій щодня ходите до школи, подвір’я, в якому зустрічаєтеся зі своїми друзями. Усе це – ваша мала Батьківщина, ваша велика родина, ймення якої – громада.

Очевидно, ви помічаєте, що всі ми відрізняємося один від одного своїми поглядами, вірою, уподобаннями, національністю, умовами життя тощо. Водночас, нас об’єднує те, що ми разом навчаємося, працюємо і відпочиваємо, врешті - живемо в одній країні. Ми є громадянами України.

І сьогодні ми спробуємо визначити суспільне і громадянське призначення кожної особистості, роль кожного з нас у розбудові нашої держави. Отож, обговорімо проблему «моє особисте «Я» і його роль у суспільстві».

Людина живе у суспільстві. Тлумачний словник пояснює, що суспільство – це сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, зв’язками. Всім відомо, що суспільство складається з багатьох суспільних груп (наприклад, належність до народу, релігії; освіта, вид діяльності, місце проживання тощо).



- Поміркуйте, до яких груп належите ви?(сім’я; учні класу, школи; гуртки; друзі; дитячі організації тощо).

- Яке місце в суспільстві ви відводите власному «Я»?(відповіді старшокласників).

Щоб це краще це уяснити, пропоную презентувати життєві проекти «Яким я себе бачу?» (проекти учні готують заздалегідь за наступною структурою:

- Хто я є?

- Мої найкращі риси.

- Яким я себе бачу?

- Які якості особистості я прагну сформувати в собі?

- Мої негативні риси.

- Сенс і мета життя.

- Мої життєві плани.

- Мої життєві цінності.

- Погляд у майбутнє.

- Пошук себе як особистості.

- Зміст життя і щастя.

- На порозі дорослого життя.

- Цінність людини.

- Моє місце в суспільстві.

(2-3 учні презентують підготовлені проекти).

Класний керівник: Сьогоднікожному з нас важливо усвідомлювати, а яке ж громадянське призначення людини?Для з’ясування суті проблеми пропоную продовжити речення «Я думаю, що громадянин – це людина…»( учні виконують вправу і обговорюють її).

Звернімо до словника. Як він трактує поняття «громадянин» і «демократія»?



Громадянин –той, хто належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави; той, хто підпорядковує особисті інтереси громадським, служить Батьківщині.

Демократія –форма управління, політичний лад, за якого верховна влада належить народові. Україна за Конституцією є демократичною державою.

- Чи вважаєте ви Україну демократичною державою? Чому?

Демократія передбачає не тільки спілкування громадян між собою, а й їхню активну участь у громадському житті, взаємодію і співпрацю між громадянами і владою.



- Чи є українська влада близькою до своїх громадян? Щоб з’ясувати це питання пропоную обговорити наступні ситуації:

1-ша ситуація:На даний момент держава відчужена від пересічного громадянина. Представники владних структур згадують про людей лише під час виборів. Поки що держава не спроможна створити сприятливі умови для всебічного гармонійного розвитку особистості та реалізації її можливостей через низьку компетентність її представників та відгородження від потреб самих людей.Більшість людей сприймає владу як силу, що заважає реалізувати їм свої плани, можливості для підвищення свого добробуту, здобуття освіти, покращення житлових умов, медичного обслуговування тощо. Значна частина населення не бере участі у виборах, бо не вірить, що від зміни тих чи інших керівників життя стане кращим. І це не дивно, адже багато хто з наших політиків скомпрометував себе в очах свого народу. Рівень корупції в Україні, судячи з повідомлень ЗМІ, - один з найвищих у світі.

2-га ситуація: Особисто для мене влада є дуже «близькою», бо в мене є все, і у моїх батьків – теж. Батьки прихильні до влади і підтримують її. А я поділяю їх погляди. Мені подобається влада, бо вона дає мені можливість навчатися у ліцеї, де дуже цікаво, багато друзів. Я люблю життя і ціную його, ціную владу, бо вона захищає мене. А коли я стану дорослим, то буду підтримувати владу і захищати її. Мені подобається влада і тому, що вона будує демократичне суспільство, відроджує історію і культуру українського народу.

3-тя ситуація: Відповісти однозначно на питання: «далекою» чи «близькою» є на сьогодні влада в Україні до народу неможливо.

З одного боку, десятки політичних партій та об’єднань борються за голоси виборців і за місце в парламенті або в місцевих органах влади, а досягнувши їх, нерідко забувають про те, з якими передвиборними гаслами і програмами вони виступали, захищають, насамперед, вузькогрупові або егоїстичні інтереси, а не інтереси всієї України, її народу(обговорення ситуацій).



Класний керівник:Ви живете в державі, яка виникла зовсім недавно і є майже вашою ровесницею, хоча Україна відома у світі з давніх-давен своєю багатою історією, традиціями, культурою. Розбудова молодої демократичної держави – це нелегка справа, але вкрай потрібна для нашого майбутнього.

Дайте відповіді на питання:



- Чи залежить майбутнє нашої держави від вас, сьогоднішніх громадян України?

- Яку роль у розбудові держави відіграють її громадяни?

- Як впливають громадяни на політичні, економічні, екологічні… процеси в державі?

- Які громадські організації ви знаєте?

Класний керівник:Щоб брати активну участь у житті нашої держави, нам потрібні громадянські знання, вміння і навички. Ми повинні розуміти, чого потребує подальший розвиток нашої держави, хто і як керує державою і суспільством, що в житті нашої країни залежить від нас, її громадян, чим і як ми можемо допомогти своїй Батьківщині, а, отже, самим собі, своїм рідним, близьким, друзям, щоб жити краще і щасливіше.

Юнацький вік – особлива пора людського життя, коли ви вже торкнулись притягальної сили землі, але легенькі крила дитинства ще піднімають вас у небо, де живе казка, де панує мрія. Ви живете в ту чудову пору, коли кожна хвилинка вашого життя сповнена мріями.



- Про що мрієте ви?(пропонує учням вправу «Віночок мрій».На кольорових паперових стрічках учні пишуть свої мрії. Написане озвучують і клеять на дошку, утворюючи «вінок мрій».

Класний керівник:Сьогодні ви вже майже випускники, стоїте на порозі дорослого самостійного життя. Ви мрієте здобути цікаву професію і мати престижну роботу, бути матеріально забезпеченими і жити у вільній демократичній державі. Щоб все задумане здійснилось, ви маєте бути справжніми громадянами, патріотами своєї держави.

- Який зміст ви вкладаєте в поняття «патріот»?

- Чи кожен громадянин України є її патріотом?

- Чи були випадки у вашому житті, коли ви відчували гордість за свою державу, за те, що ви – українці?

- Якими українцями ви гордитеся?

- Чи можете ви сьогодні сказати «Я гордий тим, що належу до українського народу?»



Класний керівник:Ми з вами – громадяни України, великої країни, розташованої у центрі Європейського континенту. Від нас залежить, якою стане наша держава: чи сильною й розвинутою, з високим рівнем життя її громадян, чи слабкою, залежною від інших країн. Отож, наш обов’язок – бути доброчесними її громадянами. Бо дотримання цього обов’язку забезпечить Україні її могутність і процвітання.

- Тож у чому полягає суспільне і громадянське призначення особистості?

- Як ви розумієте вислови :

1. «Будь громадянином, бо Батьківщина потрібна для твоєї безпеки, для твоїх задоволень, для твого благополуччя»;

2. «Громадянином в широкому розумінні є той, хто причетний і до володарювання, і до підкорення»;

3. «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».



- Які уроки з години спілкування ви винесли для себе?
Диспут «Що означає бути патріотом своєї держави»

(підготувала С. Євчук, вихователь

Рівненської української гімназії)

Мета: формувати у старшокласників ціннісне ставлення до суспільства і держави, національно-громадянську і національно-громадську ментальність; виховувати почуття гордості за Україну, патріотизму, прагнення бути справжнім патріотом; розвивати навички ведення дискусії.

Очікувані результати:сформованість почуття патріотизму, любові до рідної Батьківщини; якостей громадянина-патріота; вміння вести полеміку; толерантне ставлення до товаришів.

Методичне забезпечення: портрети видатних українців-патріотів; інформаційні додатки: уривок зі спогадів Левка Лук’яненка про пошуки сенсу життя та місця у суспільстві та державі; тлумачний словник.

Сценарний хід диспуту:

(Парти у класній кімнаті розставлені для роботи у трьох групах. На початку години спілкування учні довільно об’єднуються в групи та займають місця).

1-й орієнтовний блок питань для обговорення:

  1. Чи може людина впливати на обставини і змінювати їх?

  2. Для чого це їй потрібно?

  3. Чи згодні ви з висловом Серафима Саровського «Хочеш змінити світ – розпочни з себе»?

Класний керівник: У випадку, коли людині потрібно виправдати невдачі чи власну пасивність, можна почути: «Обставини вирішують все» або «обставини цьому не сприяли» тощо. Бо, коли щось складається добре, у цьому вбачають лише власні заслуги і аж ніяк не сприятливі обставини. Обставини справді багато що вирішують, проте їх можна умовно поділити на такі, які можна змінити і ті, які змінити майже неможливо.

Назвіть, будь ласка, найважливіші обставини нашого життя, які, на вашу думку, ми не можемо змінити. (Факт з’яви нас на світ, вибір біологічних батьків, спадкових ознак – зовнішності, статі, місця та часу народження...).

У різні періоди свого життя: дитинстві, юності, зрілості, старості - людина може прагнути змінити багато чого. Найчастіше наше прагнення щось змінити стосується зовнішнього, того, що нас оточує, з метою, щоб нам стало краще. Досить егоїстично, бо враховуються лише особисті інтереси, а не, скажімо, сімейні, суспільні чи загальнолюдські. Людям, які дуже часто і досить радикально прагнуть щось змінити навколо себе варто замислитись над словами православного старця Серафима Саровського (1883): «Хочеш змінити світ – розпочни з себе».

Класний керівник: Такими обставинами, які ми не можемо змінити, є наша національна приналежність та місце народження, тобто історична батьківщина. Грецькою, однією з найдавніших мов світу, слово «батьківщина» звучить як «патріос». Назвіть слова, які можна поставити в асоціативний ряд до слова «патріот» (вписує відповіді у схему, зарання заготовлену на дошці).
ПАТРІОТ

Класний керівник: Предметом диспуту буде проблема «Що означає бути справжнім патріотом?» (Роздає учням картки)

Впродовж 2-х хвилин позначте цифрами від 1 до 12 ступінь важливості особисто для вас тієї чи іншої цінності (1 – найважливіше і т. д.)




Я – друг ( ); рівнянин ( ); син/донька ( ); українець ( ); людина ( ),

однокласник ( ); європеєць ( ); онук/онучка ( ); коханий ( );

брат/ сестра ( ); християнин ( ); підліток ( ).


(Колективне обговорення результатів роботи).

2-й орієнтовний блок питань для обговорення:

1. Чи важливо кожному задумуватись над питанням «Хто я? Для чого я живу?».

2. Чи переживав хтось із вас щось подібне у своєму житті? Якого досвіду ви набули?

Класний керівник:Кожен із нас своєю дорогою іде до того моменту, коли врешті-решт відважиться себе запитати: «Хто я? Для чого живу?» Варіантів відповідей на ці питання, одночасно дуже складні, і дуже прості, не так вже й багато. Проте, відповідати потрібно свідомо і самостійно, бо якщо проґавити цей момент, існує реальна загроза перетворитися на «іграшку» в руках когось іншого.

Прочитайте уривок зі спогадів відомого в Україні правозахисника, великого патріота держави Л.Лук’яненка про пошуки ним самого себе, свого місця в суспільстві і державі (роздруковані уривки спогадів заздалегідь покладені учням на парти. Можна запропонувати для обговорення і уривок із книги видатного українського письменника Уласа Самчука «На білому коні»- Вибір Олени Теліги).



1-й уривок:

«Розпочну з самого початку. Я десь у двадцять років задумався над тим, для чого людина взагалі живе на білому світі. Я чомусь подумав, що це звичайний цикл щоденний. Людина поснідала - працює, пообідала - працює, повечеряла - знов працює. Так сьогодні і завтра. Цей цикл стає нудним, якщо немає якоїсь мети поза цим циклом. Яка мета може бути поза цим циклом? Тобто, в цей цикл я вже вклав, так би мовити, саме біологічне відтворення роду людського і побачив, що то є біологічне явище, яке, по суті, йде само по собі. І воно, хочеш чи не хочеш, є природним явищем, воно є поза волею людини окремої, воно є об'єктивне. Тому, якщо воля людини має бути кудись спрямована, то, очевидно, треба шукати сенс життя не в межах цього біологічного ритму і в закономірностях біологічних, а в чомусь трошки іншому. І через те, що я дуже любив Україну з дитинства ще, то я поставив питання: для чого я живу на світі? Якийсь період я був в доволі сумному стані, тому, що коли я задумався над цим, то побачив, що біологічне життя, власне, не має сенсу. Повторювати із року в рік десятиліттями той біологічний ритм не має ніякого сенсу. Тоді життя стало для мене доволі сумним, тому що немає його мети.

Я приїхав додому у відпустку з Азербайджану і поговорив з мамою. А мама були дуже розумна людина. Коли я поставив такі скептичні питання, тоді мама каже, що якщо так думати, то навіщо тоді жити. Якщо так сприймати життя, то навіщо воно взагалі, то життя. Я з тим і поїхав з відпустки. Як би там не було, а людський розум шукає виходу зі становища. Бо коли немає сенсу життя, то це шибениця або самогубство. Але того людина не спішить робити ніколи. Вона все ще шукає собі якогось місця в житті. Я таке місце почав шукати. Це все тягнулося довго. Кілька років це мене мучило, я роздумував над всім цим. Але потім я все-таки дійшов висновку, що якщо Україна є в неволі, то необхідно боротися за її свободу. Якась основа такого патріотичного погляду в мене була давніше, так що вона не зародилася наново. Просто заново я це почав осмислювати. Коли я дійшов висновку, що потрібно боротися, то тоді я зрозумів, що для того, щоб боротьба була більш успішною, необхідні знання. Я поступив в вечірню школу офіцерську і почав там учитися. В період навчання в цій офіцерській школі я читав багато різної літератури позашкільної з психології, історії, з дипломатії, ще щось. В мене був такий напрямок, що для того щоб успішно боротися, потрібно знати філософію, політику... Одним словом, треба знати зброю ворога. Ясна річ, що тою зброєю була зброя ідейна, тому що я був в армії і матеріальна зброя була в руках, але то не є та зброя, якою можна було боротися. Отже, важливіша була ця ідейна підготовка.

Коли я вирішив боротися, тоді накреслив собі конкретний план. Поступив в комсомол (до того я не поступав), а потім поступив у партію. Потім поступив у Московський університет на юридичний факультет. Я знав, що юридичний факультет дає найкращі знання суспільної структури, держави, як суспільство керується, хто ним управляє, всі тонкощі суспільного життя».(Записано З лютого 1991 р. с. Хотів під Києвом).



2-й уривок(із книги Уласа Самчука «На білому коні» - Вибір Олени Теліги):

«Тієї ж суботи ми провели з Оленою останній вечір: говорили до нестями. Я пригадував свої «зелені границі», Олена свої.

Це було десь двадцять третього року, - пригадую, казала вона, - як ми з мамою йшли з Києва до Польщі. Нас переводила якась контрабанда. Ніч, дощ... Нас - дві жінки і здоровенний козарлюга. Мама дала йому п'ять золотих червінців. І це не була лише границя, особливо для мене. Мені п'ятнадцять років, я ж народжена у царстві імператора всіх росів, вихована на мові Пушкіна і враз, перейшовши границю опинилася не лише в Польщі, що здавалася мені романом Сенкевича, не лише «в Європі», але й абстрактному царстві Петлюри, що говорило «на мові» і було за «самостійну». Ви це ледве чи можете зрозуміти... Уявіть собі великодержавного, петербурзького, імперіяльного шовініста, який з перших дитячих років звикдивитися на весь простір на схід, захід і південь від Петербургу, як на свою кишенькову власність. І якого не обходять ні ті живі людські істоти, що той простір заповнюють, ні ті життєві інтереси, що в тому просторі існують. От така собі Богом дана Русь, у якій всі ті «поляшкі і чухня» лише «дрянь», яка кричить, що їй «автомомія нужна»...

Але повернімося до дійсності.Я не була киянка. І не петроградка. Я була петербуржанка. Я там виросла, там вчилася, там провела війну, там насичувалася Петром І, Катериною Великою... Ну й, розуміється, культурою імперії, главою якої був Олександр Сергійович Пушкін.

І от коли я опинилася в такому ультра-франц-йозефському містечку, у якому люди говорили чомусь, як мені здавалось, праслов'янською мовою, я була приголомшена, що мій власний батько, відомий і заслужений, справжній російський професор Іван Щовгенов, якого чомусь перезвалинаШонгєнева, не що інше, як ректор школи, яку звуть Господарською академією, викладають «на мові» і де на стінах висять портрети Петлюри. І, о жах! Навіть приватно і навіть дома говорять на тій самій «нікому не зрозумілій!», як у нас звичайно казали, мові.

Уявіть мої переживання! Я була вражена, ображена. Цілі роки я воювала з батьком, а згодом і матір'ю з приводу цього. Мої рідні брати Лев і Сергій і до цього часу не здають позицій великодержавности, а Сергій навіть править там за «ізвєстнаво русскаво поета». Моїм товариством були «істінно русскіє люді» з табору Денікіна та Врангеля, з ними я приятелювала, читала Гумільова, громила сепаратистів, і знаєте, як це сталося, що я з такого гарячого Савла стала не менш гарячим Павлом? З гордости.

Сталося це дуже несподівано і дуже швидко. Це, можливо, була одна секунда... Це було на великому балу у залах Народного дому на Виноградах, що його улаштовував якийсь добродійний комітет російських монархістів. Я була тоді у товаристві блискучих кавалерів, ми сиділи при столику і пили вино. Невідомо хто і невідомо, з якого приводу, почав говорити про нашу мову за всіма відомими «залізяку на пузяку», «собачій язик»... «Мордописня»... Всі з того реготалися... А я враз почула в собі гострий протест. У мені дуже швидко наростало обурення. Я сама не знала чому. І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу і обурено крикнула: «Ви хами! Та собача мова - моя мова! Мова мого батька і моєї матері! 1 я вас більше не хочу знати!».

Я круто повернулася і, не оглядаючись, вийшла. І більше до них не вернулася. З того часу япочала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, говорити лише українською мовою. На велике здивування усіх моїх знайомих і всієї Господарської академії. Батько й мати з цього раділи, а брати оголосили мене «рєвіндикованою». А вже раз ставши на цю дорогу, я не залишилася на півдорозі. Я йшла далі і далі... Зустрілася з писаннями Донцова, пізнала Липу, Маланюка, Мосендза. Ми заговорили про призначення України мовою Шевченка, і тепер я повертаюся до мого Києва. І чи ж не є цей довгий шлях моєї одіссеї нашим довгим шляхом взагалі, і чи не варто нам бути учасниками такого переродження...»



3-й орієнтовний блок питань для обговорення:

1. Який зміст слід вкладати в поняття «український національний дух»?

2.Чи згодні ви з твердженням К.Ушинського «Кожному народу визначено зіграти в історії особливу роль, і якщо він збився, то повинен зійти зі сцени: він стає зайвим. Нація без національності – тіло без душі, доля якого – розчинитись в інших тілах, які зберегли власну самобутність…».

3. Справжній патріот – це?

4.Чого собі ніколи не може дозволити справжній патріот у ставленні до свого народу, його історії, мови, культури, традицій, до інших народів?

5.За яких обставин, благородні у своїй основі, патріотичні почуття можуть призвести до насильства і, як наслідок, до людських жертв?

Класний керівник: У кожного по-різному: хтось впевнено говорить про свої почуття до України, хтось соромиться відкривати свою душу, а дехто ще не визначився. Пропоную задля кращого розуміння з’ясувати значення окремих слів, які часто вживають при обговоренні національного питання. (Учні висловлюють власне розуміння записаних на дошці слів, після чого слухаємо пояснення, взяті з тлумачного словника):

- патріотизм - любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги.

- націоналізм - рух за збереження і розвиток національних традицій, культури, мови, літератури, мистецтва і т. ін.; рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації, народу проти іноземних гнобителів; ідеологія й політика в царині національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок пригнічення, розпалює національну ворожнечу.

- расизм - людиноненависницька концепція про споконвічний поділ людства на вищі та нижчі раси, з яких перші, нібито, є творцями цивілізації та покликані до панування, а інші - духовно неповноцінні та здатні лише бути об’єктом експлуатації; режим, державний устрій, який базується на цій концепції.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка