Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект



Сторінка14/18
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.39 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Формування ціннісних орієнтацій і ставлень особистості у навчально – виховному процесі школи

Основний пріоритет політики нашої держави визначила європейська інтеграція, підтвердженням чого є приєднання України до Болонського процесу. Європейський вибір розглядається як важливий реформуючий фактор у різних галузях, у тому числі і в освіті.

Важливою і дієвою науковою основою реалізації державної політики у сфері освіти є розроблення й прийняття Національної програми виховання «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 кл. ЗНЗ України», затверджений наказом МОН №1133 від 17.12.2007р., та обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020р, затвердженої наказом обласного управління освіти і науки №166 від 25.03.2008р. Ці програми визначають стратегію виховання підростаючого покоління в умовах становлення громадянського суспільства в незалежній Україні. Вони спрямовані на реалізацію соціальної функції виховання – забезпечення наступності духовного і морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.

В основі обласної програми лежить реалізація та формування ціннісних орієнтацій і ставлень особистості.

Формування цінностей – процес багатогранний і складний. Встановлено, що специфічність усвідомлення об’єктів соціальної дійсності, як цінностей, передбачає наявність для цього особливих психологічних механізмів.

Саме завдяки цінностям особистість відчуває себе цілісно в оточуючому її світі. Світ цінностей – це насамперед світ культури, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості. Особливість ситуації в суспільстві, у якій проходить формування духовності особистості, полягає в тому, що цей процес відбувається в умовах послаблення політичного та ідеологічного прессінгу, розширення соціальної самостійності та ініціативи молоді. Це веде за собою, як наслідок, критичне осмислення досвіду попередніх поколінь, нові уявлення про своє професійне майбутнє та майбутнє суспільства. Ціннісні орієнтації – важливі елементи структури особистості. Вони є внутрішнім компонентом свідомості та самосвідомості людини. Особистість учня – це не сукупність волі, уваги, пам’яті, інтелекту. Вона цілісна і цю цілісність визначають в ній її потреби, мотиви, установки, пріоритети, переконання. У сьогоднішньому світі, коли швидким темпом змінюється система цінностей та світоглядних позицій, особистість дитини потребує адекватного керівництва щодо просування до поставленої мети, досягнення належного рівня сформованості життєвої обізнаності.

Упродовж порівняно невеликого проміжку часу сталося багато політичних, економічних, соціальних змін у житті країни. Відбулося те, що відбувається завжди у часи соціальних катаклізмів, розпаду та утворення нових держав, економічних криз, що зачіпають самі підвалини суспільної будови – розладнання синхронності соціокультурних процесів, утрата світоглядних орієнтирів, порушення звичності перебігу життєвих подій. Змінилося середовище, у якому здійснюються складні процеси передачі –засвоєння – творення позитивного соціального досвіду людства (у цьому і є суть виховання), змінився вчитель (хоч сам не завжди це усвідомлює), змінився (що для вчителя найважливіше) сам учень. Зміни, що сталися з учнем, стосуються різних боків його особистості, утім, найбільше тих, що характеризують його з боку залученості у соціальне життя. Учителі, психологи, соціальні працівники, психотерапевти відзначають, що діти нині не такі, як раніше. Діти грають в інші ігри, дивляться інші телепередачі, інакше, спілкуються, по-іншому складаються їхні стосунки з батьками та ровесниками, їхня взаємодія з ровесниками та старшими будується на інших засадах. Немало дітей із раннього віку працюють. Соціальне розшарування суспільства не тільки поглибило гостроту матеріальних проблем сімей, а й призвело до низки психологічних проблем – напруженості стосунків, різкої і категоричної реакції на вчинки одне одного, конфліктів. Дезорганізація матеріально-побутового життя сімей стала такою, що виникла загроза у зламі усталених віками морально-етичних норм і традицій української сім'ї. Інформативне поле, у якому сьогодні здійснюється соціалізація дитини, нерідко і щодо неї виявляється суворим та агресивним. Світоглядні позиції людини виявилися хиткими. Духовно-моральний розвиток особистості опинився під загрозою. Змінився і вплив на дитину громадськості. Люди в цілому стали байдужими до чужих проблем, замкнутими й жорстокішими. Розвиваються стосунки суворої конкуренції і втрачається досвід взаємоповаги, співпраці.

Ця варіативність ставить дитину у складні умови вибору ціннісних орієнтирів. Нерідко вибір поведінки супроводжується значним напруженням особистих поглядів та є стресовим. Щороку погіршується стан здоров'я дітей, поширюються соціально обумовлені хвороби (туберкульоз, венеричні, зокрема СНІД). Зростає рівень дитячої безпритульності, правопорушень серед неповнолітніх, поширюються наркотики в учнівському середовищі. Окреслені вище зміни у соціальному середовищі та їх вплив на дітей є такими масштабними та глибинними, що потреба вибору нових орієнтирів у вихованні стали терміновими.

Тому педагогічна громадськість нашого району обрала виховання, яке б спиралося на таку педагогіку, що переростає у культуру самовиховання. А вчитель, що є посередником між учнем та позитивним досвідом людства, яким той має володіти, мусить поступово відходити у сторону, передавши, нарешті, відповідальність за все життя на соціально змужнілу особистість, з неповторними запитами і планами самореалізації, та на виконання завдань, поставлених часом.

Багата наша освітянська родина на традиційні виховні заходи. На сьогоднішній день за сприяння начальника відділу освіти райдержадміністрації Ростислава Степановича Войцеховського зліт дитячих козацьких об’єднань Радивилівщини став знаковим явищем не тільки для Радивилівського району, а й для Рівненської області, та України загалом. Приємно, що цей зліт привернув увагу школярів із інших районів Рівненщини і вони охоче взяли участь у його заходах. На базі нашого району проводився Всеукраїнський фестиваль „Нащадки козацької слави”. Ще одна новація , пов’язана з дитячим козацьким рухом на Радивилівщині - офіційне посвячення в козачата 5-класників району. Ця ідея настільки сподобалась дітям та їх вчителям-наставникам, що останній рік напередодні свята Покрови Божої Матері до Пляшевої з’їхались учні всіх шкіл району, де дитяче самоврядування базується на козацьких традиціях, а також гості з сусідських областей: Львівської, Волинської.

Звітний конкурс учнівських колективів художньої самодіяльності під символічною назвою „Крок до зірок”, також уже є традиційним, так як виявив велику зацікавленість не тільки педагогічної і батьківської громадськості району, а й його поважних гостей-представників обласних освітянських управлінських структур. Феєричні дійства, що неодноразово перериваються щедрими та заслуженими оплесками, визначають кращих із кращих у номінаціях «Кращий хор», «Кращий вокальний ансамбль», «Кращий хореографічний ансамбль», «Краще тріо», «Кращий дует», «Кращий соліст», «Кращий ведучий». Наша школа в сучасних умовах повинна давати не тільки міцні знання, виховувати, формувати здоровий спосіб життя, а й, безперечно, прилучати до високих естетичних та духовних цінностей. Якщо у цьому контексті брати до уваги зазначений захід, то слід сказати, що освітяни району із поставленими завданнями у дусі вимог часу успішно справляються.

Сучасна школа на початку XXІ століття, століття інтелекту, інформації, екології. Інтелектуальна діяльність є тим механізмом, який спрямовує розвиток суспільства. Виходячи з вище зазначеного нова школа повинна звернути неабияку увагу на дітей, що вирізняються хорошою пам’яттю, жвавим мисленням, допитливістю, швидкістю розв’язування різних завдань, одним словом – обдарованістю. Саме тому, у всіх школах нашого району працюють інтелектуальні клуби. Хоча, як правило, підсумки підбивають в кінці року, проте уже зараз ми можемо зробити висновки про їх діяльність. Щорічно на районному рівні проводяться інтелектуальні ігри: «Найрозумніший», «Брейн-ринг», «Що? Де? Коли?»

Пошановування обдарованих дітей також є традиційним у нас в районі, так як це сприяє заохоченню до здобуття ще кращих результатів для підтримки престижу нашого району. Отож в кінці року напередодні Дня захисту дітей щорічно проводиться свято «Золотий Олімп».

Як би там не було, висновок один: різноманітні заходи такого формату потрібні, адже це дозволяє формувати ціннісні орієнтири, поглиблювати свої знання, захопившись улюбленою справою і бути залученими до корисної і потрібної справи.

Все це знайшло своє підтвердження у підсумках діагностування учнів щодо рівня сформованості ціннісних ставлень.

За результатами моніторингу рівня сформованості ціннісних ставленьбуло встановлено, що більшу увагу у цьому навчальному році слід надати вихованню ціннісних ставлень: до мистецтва, до природи, до праці та до себе.

Відповідно, плануючи виховну роботу у закладах освіти педагоги-виховники брали до уваги те що: ціннісне ставлення особистості до себе виступає важливою умовою сформованості в дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції і передбачає сформованість в особистості, що зростає, вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно – душевних та соціальних сил. Реалізація цих рис відбувається через низку заходів: тиждень фізкультури і спорту, зустріч з медичним працівником «Наше здоров’я у наших руках» тощо.

Оскільки найнижчий рівень вихованості виявлено у вихованні таких ціннісних ставлень, як: ЦСО до мистецтва, ЦСО до природи, ЦСО до праці, то саме цим розділам виховання буде приділено найбільше уваги. А саме, для виховання ціннісного ставлення особистості до праці ми надали перевагу таким заходам: вих. год. «Хліб – це наше багатство. Бережіть його!», год. спілкування «Освіта і професія», трудові операції «Догляд за квітами», година профорієнтації «Роль професії у суспільстві, в якому я живу», трудові акції «Полагодь шпаківню!», Конкурс - захист майбутньої професії. Життєві плани молоді формуються на основі її уявлень про об'єкт вибору, із врахуванням значимості для неї професійного самовизначення, а також самої праці. На професійне самовизначення молоді впливають цінності, що виражаються в життєвій орієнтації (на працю, сім'ю, дозвілля):

1) усвідомлення цінності чесної (суспільної - корисної) праці (виступає ціннісно моральною основою самовизначення);

2) загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні і прогнозування перспектив її зміни (врахування конкретної соціально-економічної ситуації і прогнозування престижності обраної професії);

3) виділення віддаленої професійної цілі і її узгодженість з іншими важливими життєвими цілями (дозвілля, сімейними, особистісними).

Ціннісне ставлення особистості до природи формується через заходи екологічного спрямування. Важливу роль відіграють заходи, які мають не лише трудове спрямування, а й допомагають усвідомити цінності природи в житті людини, виховувати почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них. Тому у нашій школі проведено такі заходи: фотовиставка «Я і природа», КТС «Бережи ліс! Це запорука твого здоров’я», Свято осені, учнівська конференція «Земля - планета Сонячної системи» тощо.

Ціннісне ставлення особистості до мистецтва виховується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов’язаних із мистецтвом. Свято «Прекрасне починається з добра», диспут «Про зовнішність, моду і духовну культуру», літературно – музичне свято «Наша пісня, наша дума», захист - презентація «І на тім рушникові», вернісаж учнівської творчості «Чарівні акварелі» тощо.

  Отже, ціннісні орієнтації є важливим компонентом структури особистості, на їх основі реформується життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли і почуття людини і з точки зору якої вирішується багато життєвих питань. Таке розуміння ціннісних орієнтацій дає змогу пояснити та емпірично вивчати спрямованість діяльності особистості в будь - який момент її життя.

Звідси - виховані діти, які вміють знаходити смисл у тому, що відбувається, здатні виявляти ціннісний зміст в предметних ситуаціях, прилучатися до взаємодії зі світом на рівні цінностей суспільства, здатні самостійно корегувати власну поведінку і власне життя в сучасних умовах.
Павлюк М.В., методист відділу освіти

Млинівської районної державної адміністрації



Формування в учнівської молоді ціннісного ставлення до природи в процесі викладання природничих наук та позаурочній природоохоронній діяльності

Школа майбутнього має якнайповніше використовувати для гармонійного розвитку все, що дає природа і що зможе зробити людна для того, щоб природа служила їй

В. Сухомлинський

Нові світоглядні орієнтири та соціальні завдання, які стоять перед людством, актуалізують проблему ставлення людини до природи, корекції ціннісних орієнтацій та утвердження гуманістичних соціально-моральних позицій щодо використання природи суспільством.

Сучасна етика бере на себе відповідальність за благо людей в тому числі їх майбутніх поколінь, а також усіх інших форм життя. Всупереч глобальним загрозам сучасності вона пропонує суттєві ціннісні переорієнтації свідомості в напрямі культивування поваги та любові до природи, відмову від традиційних споживацьких установок.

Ставлення людини до природи набуває такого ж морального значення, як і ставлення людини до людини.

Ставлення до природи – своєрідна проекція тих ціннісних підходів, що виробляються людством у процесі культурного розвитку. Процес становлення та розвитку людських потреб і ставлень обумовлений емоційними переживаннями що базується на наявному фонді потреб і мотивів . Ціннісне ставлення до природи включає емоційні переживання, що відповідають потребам певного суспільства, і відрізняються якісними характеристиками, динамічністю й об’єктами, на які спрямовані. Аналізуючи ставлення учнів до природи слід зазначити що воно спрямоване на виховання екологічної культури та формуванні відповідального ставлення до природного середовища. Тобто, сформованість ціннісного ставлення до природи в учнів, як необхідний елемент соціалізації особистості (гуманізм, есхатологізм), розвивається в процесі пізнання нею довкілля за умови комплексного підходу реалізації мети, завдань, змісту, форми і методів здійснення.

Екологічна освіта і виховання школярів мають стати складовою частиною цілісної системи , що включає:

Засвоєння та розвиток природничо – наукових, суспільних та технічних знань про взаємодію суспільства з природою;

Формування ціннісного ставлення до світу людей та природи;

Розвиток потреби у спілкуванні з природою, прояв активного до неї ставлення, піклування про її стан у теперішньому та майбутньому.

Ефективність процесу формування ціннісного ставлення до природи неможливе без створення комфортного психологічного середовища, де вчитель працює разом з учнями, з їх інтересами, мотивами, потребами, з різним рівнем осмислення й усвідомлення інформації, своїм досвідом та сформованою свідомістю, на засадах партнерства.

Відомо, що цілісний педагогічний процес відбувається тільки при взаємозв’язку двох сторін навчальної і виховної. Це, у свою чергу , забезпечує гармонійне формування всіх компонентів екологічної культури: інтересу до природи, знань про природу, моральних та естетичних почуттів щодо неї, позитивної діяльності й поводженню в природі.

Водночас дотримання єдності впливу на інтелектуальну емоційно – чуттєву, діяльнісну сфери особистості має принципово важливе значення і визначає ефективність екологічного виховання.

На основі створення у навчально-виховному процесі комфортної, емоційно-духовної атмосфери відбувається переконання школярів в тому, що закони та закономірності функціонування природи мають своє відображення в кожному конкретному його вчинку, проявляється у повсякденному житті. Отже , можемо зробити висновок, що питання формування в учнів ціннісного ставлення до природи вважаємо найактуальнішим і найголовнішим у пріоритетних напрямках екологічної освіти підростаючого покоління. Саме у школі повинні формуватись наукові основи розуміння закономірних зв’язків у системі «природа-суспільство-людина», формуватися громадянська відповідальність за збереження природного середовища.

Становлення екологічно вихованої особистості можливе тільки в умовах цілеспрямованого педагогічного процесу, який зумовлює органічну єдність наукових знань про взаємний зв'язок природних і соціальних факторів середовища, та чутливість її сприйняття, яке , головним чином, пробуджує морально- етичні переживання та потяг зробити практичний внесок її покращання.

Екологічна освіта повинна бути націлена на формування нової культури взаємовідносин учнів з природою, необхідність розробки та впровадження нового аспекту шкільної освіти зумовлена актуальністю сучасної проблемиии захисту людини від численної її небезпеки, яка загрожує їй подальшим безконтрольним технічним розвитком.У такому контексті екологічна діяльність та конкретна природоохоронна робота є умовою формування ціннісного ставлення до природи та показником сформованості екологічної культури особистості учня.
Кузьмич М. С., методист методкабінету

відділу освіти Сарненської райдержадміністрації



Формуванняціннісних ставлень особистості в процесі викладання основ наук

Ціннісні ставлення належать до об’єктивних цінностей суспільства. Вони сприяють найадекватнішому вираженню людиною моральних почуттів, а їх формування двосторонній, процес, на основі якого виявляється ціннісне ставлення однієї людини до іншої. Кожен педагог у своїй практичній діяльності повинен керуватися тим, що система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Всі навчальні предмети мають потенційні можливості, реалізуючи програму національного виховання учнівської молоді Рівненщини (Сарненщини) на 2008-2020 роки, формувати ціннісні ставлення особистості до держави і суспільства, історичних, культурних і духовних надбань рідного краю, сім’ї, родини, людей, до себе, природи, праці та мистецтва.

Так, на уроках фізики, математики вчителі формують науковий світогляд учнів і прищеплюють любов до науки, виховують ініціативність, дисциплінованість, бачення перспективи. На уроках рідної мови та літератури формують національно-етнічну ментальність учнів, розвивають прагнення до збереження та примноження духовного багатства українського народу, плекають духовність кожної дитини. На уроках фізичної культури педагоги успішно виховують ціннісне ставлення особистості до себе, а особливо, до власного здоров’я.

Вчителі біології та географії в процесі викладання названих основ наук величезну увагу приділяють формуванню екологічної компетентності і культури особистості, її ціннісного ставлення до природи, розвитку вміння жити в гармонії з природою та оточуючим світом. Значна увага надається вихованню культури праці особистості, організованості, розвитку інтересу до навчальних предметів, формуванню засад толерантності, інформаційної компетентності і культури.

В умовах активізації міжнародних зв’язків нашої держави, посилення її авторитету у світовому і європейському просторі важко переоцінити соціальне та культурне значення іноземної мови. Як вчитель англійської мови вбачаю у навчанні іноземної мови можливість конструювання соціальної та культурної ідентичності учня шляхом порівняння з виучуваною культурою і Європейським соціумом. Така культурна перспектива сприяє вихованню толерантності та поваги до представників інших культур. Вчителі іноземної мови мають допомогти учням уникнути ксенофобії та стереотипів, які існують у сучасному суспільстві. Культура інших народів не повинна бути тією стіною, яка залишає людей по різні сторони, а навпаки, вона повинна стати тим джерелом, яке живить стосунки між представниками різних культур специфіка іноземної мови як навчального предмета полягає в тому, що спілкування є не лише кінцевою метою навчання, але й засобом її досягнення. Формування свідомості в процесі вивчення іноземних мов відбувається шляхом розкриття учнями способів мислення та образів світу, які знаходять втілення в мові, що вивчається. Завдяки цьому вчитель іноземної мови має практично необмежені можливості впливу на особистість учня. А роль учителя, насамперед полягає в педагогічній підтримці розвитку особистості. Знання іноземної мови вдосконалює інтелектуальні здібності, які формують творчі здібності. Завдяки творчій діяльності в дитині розвивається здатність самостійно реалізовувати власні можливості. А самореалізація, що лежить в основі будь-якого творчого процесу, веде до особистісного росту. Неабияке значення має і позакласна робота з іноземної мови. Так, під час проведення тижня іноземних мов у школі, метою якого було ознайомлення школярів зі звичаями та традиціями святкування Дня подяки в США, виховною метою було формування ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій (поваги, вдячності, ввічливості, доброзичливості, толерантності) виховання культури спілкування, прийнятою в сучасному цивілізованому світі; формування позитивного ставлення до культури народу, який розмовляє іншою мовою.

Духовна сила нації, національна гідність, ідейно-творчий потенціал народу головним чином залежить від того, наскільки глибоко усвідомлені всі духовні надбання минулих років, формування освіти в Україні передбачає відродження Національного виховання, метою якого є формування в учнівської молоді духовності, художньо-естетичної освіченості і культури.

Культурологічна орієнтація змісту освіти передбачає вивчення мистецтва, яке спрямоване на формування Національної самосвідомості молодого покоління, виховання їх естетичних почуттів, смаків, потреби пізнання, поваги до народних звичаїв, традицій, Національних цінностей українського народу.

У системі художнього виховання дітей одне з найважливіших місць посідає музичне мистецтво, яке ефективно впливає на всебічний і гармонійний розвиток особистості. Формування в учнівської молоді ціннісного ставлення до світу неможливе без виховання в неї ціннісного ставлення до мистецтва в цілому та народного мистецтва зокрема.

У системі Національного виховання обов’язковим є його регіональний аспект. Учнівська молодь повинна знати фольклор, звичаї, обряди, котрими уславлена рівненська земля. Одним із основних завдань Програми Національного виховання учнівської молоді Рівненщини (Сарненщини) на 2008-2020 роки є ефективне використання традицій і звичаїв етносу рідного краю.

Зразковий аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Криниченька» с.Велике Вербче – це візитка Сарненської землі, як оберіг поліських звичаїв, обрядів, народних пісень. За період концертної діяльності колектив під незмінним керівництвом Ніни Миколаївни Добровольської:



  • став лауреатом фестивалю «У Галицькому колі»(Львів, 2001 рік);

  • двічі дипломантом Міжнародного слов’янського фестивалю «Коляда»(Рівне, 1999 рік);

  • дипломантом Міжнародного фестивалю традиційної культури «Покуть»(Харків, 2000 рік);

  • дипломантомМіжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня»(Луцьк,2002 рік);

  • володарем гран-прі на Міжнародному фестивалі традиційної народної культури «Древлянські джерела»(м.Рівне, 2001 рік);

  • учасником фольклорного свята «Івана Купала»(Польща, 2002 рік);

  • дипломантом І-ІІ Міжнародного фестивалю дитячого фольклору «Котилася торба…» (Кузнецовська, 2004 рік, 2006 рік).

Сама Ніна Миколаївна - вчитель музики Великовербченської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Вона талановитий педагог, організатор, засновник і керівник трьох аматорських колективів художньої самодіяльності: дитячого фольклорно-етнографічного гурту «Криниченька», фольклорного ансамблю викладачів Великовербченської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів «Криниця», учнівського хору, вчитель вищої категорії, має звання «Старший вчитель», нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, у вересні 2009 року Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

У колективі більше 50 учасників, кожен з яких має невичерпний талант до виконання автентичних місцевих обрядодійств, наспівів та самобутніх танців. На сьогодні це вже четверте покоління вербченських криничат, які із задоволенням вивчають історію рідного поліського краю через чарівну пісню, повчальне слово, передане від дідів-прадідів. Випускники колективу є постійними співучасниками творчого злету «Криниченьки», багато з них пов’язали своє доросле життя з піснею і стали учасниками провідних професійних хорових колективів України, створили власні дитячі фольклорні гурти.

Любов до Батьківщини починається з батьківського дому, материнської колискової пісні, з теплого батьківського погляду. А це і є головним в роботі аматорського колективу – виховання любові до Вітчизни до народу через пізнання «малої Батьківщини».

«Чим досконаліше виховання, тим щасливіші народи», - мовив колись Гельвецій. Минули часи, але хто засумнівався у слушності слів видатного філософа? Надто актуальна ця думка нині, коли, навпаки, зневага до виховання може призвести до загибелі не лише окремих людей та сімей, а й цілих етносів, держав і всього світу.


Хамедюк Н.С., директор

Березького НВКДубенського району



Організаційно - педагогічні умови формування ціннісних ставлень особистості учня у сільському закладі

Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні,

збудити в їхніх серцях почуття гордості,

власної гідності — це перша заповідь виховання.

У наших школах не повинно бути

нещасливих дітей, душу яких гнітить думка,

що вони ні на що не здатні.

Успіх у навчанні — єдине джерело

внутрішніх сил дитини, які породжують

енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

В. О. Сухомлинський

Зміст виховання зростаючої молоді ґрунтується на системі загальнокультурних і національних цінностей та відповідній сукупності соціально значущих якостей особистості, які характеризують її ставлення до суспільства і держави, людей, сім'ї, родини, самої себе, праці, природи і мистецтва. Важливим у змісті виховання є формування в учнівської молоді ціннісного ставлення до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю.

На базі Березького НВК проводиться дослідження з теми «Формування ціннісних ставлень особистості учня в навчальному закладі».

В даний час робота Березького НВК будується на опрацюванні завдань першого етапу даного дослідження.

Творча група педагогів Березького НВК виробляє стратегію та тактику дослідження проблем, суть яких у створенні такого виховного середовища, в якому створено оптимальні умови для формування позитивних якостей особистості, розвитку й утвердження природної схильності дитини до добра та готовності його творити, яке б навчало школярів вічним цінностям.

Щоб школа сьогодні як соціальний організм могла стати для дитини виховним середовищем, моральна атмосфера якого обумовить її ціннісні установки, у її педагогічну канву повинна бути закладена морально-етична система, яка цементувала б та актуалізувала ціннісні основи всіх компонентів шкільного життя: навчальну діяльність, перерву як продуману організацію міжурочного простору, позаурочну діяльність, наповнюючи їх етичним змістом.

Дієвим засобом виховання особистості у навчальному процесі виступає цілеспрямоване створення ситуацій, за яких в учнів виникає стійка орієнтація на продуктивні діяльнісні чи поведінкові взаємини. Вони виникають за умови глибокого і різнобічного пізнання учнем однолітка як особистості з усією різноманітністю й індивідуальністю його схильностей, очікувань, почуттів та інтересів. Пізнання цих складових внутрішнього світу дитини відбувається у контексті її навчальної діяльності. Систематичне вправляння учнів у такому підході до пізнання й оцінювання один одного та в особистісній взаємодопомозі призводить до виникнення у них спрямованості на іншу людину як значущу особистість.

Використання інтерактивних технологій виховання створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціальних явищ, здоровому способі життя, формування ціннісних ставлень.

На зв’язок цінностей з практичною діяльністю людини звертає увагу І.Д. Бех, наголошуючи, що «духовна цінність, яка набула для людини особистісної ваги, лише тоді стає домінантною її «Я», коли постійно спонукає до відповідних вчинків.

Основними організаційно-педагогічними умовами формування ціннісних ставлень особистості учня – самореалізація особистості відповідно до її інтересів та суспільних вимог, проведення адміністрацією і психологічною службою закладу діагностування для виявлення ціннісних орієнтацій у школярів, активізація творчого потенціалу педагогів у доборі методів, форм, засобів, технологій виховання, поєднання організаційно-педагогічної, родинно-сімейної, національно-культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів.

Слід усвідомити, що ні школа без сім’ї, ні сім’я без школи не можуть упоратися з найтоншими, найскладнішими завданнями становлення людини.

Розпочинати виховання у дитини почуття цінності слід у дошкільному віці, коли інтенсивно проявляється психологічний механізм емпатії ( здатність людини розуміти переживання іншої людини).

Сучасна школа має виконувати соціальне замовлення особистості – бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою, уміти планувати стратегію власного життя, орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначати своє життєве кредо й індивідуальний стиль.

Завдання Березького НВК – виховувати в дітей ціннісне ставлення до здоров’я, виховання в учнів культури здоров’я – комплексу особистісних якостей, які спрямовані на збереження й зміцнення здоров’я, посилення мотивації щодо ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Кохан Т.Н.,директор Повчанської

ЗОШ І-ІІІ ступенів Дубенського району



Формування ціннісних ставлень особистості у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу

У Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді зазначено, що сучасний зміст виховання в Україні - це науково обґрунтована система загальнокультурних цінностей та якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва. Тобто система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення. У зв'язку з цим виникає проблема вироблення власного досвіду громадсько-активної діяльності загальноосвітнього навчального закладу та його використання у формуванні ціннісних орієнтацій учнівської молоді.

Формування ціннісних ставлень особистості учня в загальноосвітньому навчальному закладі ефективно відбуватиметься за умов:

- забезпечення активної взаємодії загальноосвітнього навчального закладу і сім’ї у процесі формування ціннісних ставлень особистості вихованця;

- організації виховної діяльності загальноосвітнього навчального закладу на засадах особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів;

- оновлення змісту та організації процесу формування ціннісних ставлень особистості учня в загальноосвітньому навчальному закладі;

- застосування виховних технологій, спрямованих на створення превентивного виховного простору, сприятливого для вихованця.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність змісту та орієнтації процесу формування ціннісних орієнтацій особистості у загальноосвітньому навчальному закладі.

Очікувані результати:


  • наукове обґрунтування, визначення проблеми і основних напрямів дослідно-експериментальної роботи;

  • створення структурно-логічної моделі та організаційно-функціональної структури формування ціннісних ставлень особистості у навчально-виховному процесі у загальноосвітньому навчальному закладі моделі вихованої системи, зорієнтованої на формування;

  • розробка цільової, творчої програми формування ціннісних ставлень особистості;

  • визначення критеріїв та характеристика моделі вихованості особистості учня на основі сформованості системи ціннісних ставлень;

  • створення виховного простору, спрямованого на розвиток та саморозвиток, виховання та самовиховання, самореалізацію та самоствердження особистості;

  • розробка методичних рекомендацій з впровадження результатів дослідження в практику роботи усіх типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Зміст і структура інноваційного нововведення:

- вивчити стан проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці;

- визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності процесу формування ціннісних ставлень особистості у загальноосвітньому навчальному закладі;

- визначити та теоретично обґрунтувати особливості оновлення змісту й організації процесу формування ціннісних ставлень особистості у навчально-виховній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

- розробити структурно-логічну модель та організаційно функціональну структуру формування ціннісних ставлень особистості у навчально-виховному процесі у загальноосвітньому навчальному закладі; розробиш цільову, творчу програму формування ціннісних ставлень особистості;

- організувати навчально-методичну та психологічну підготовку учасників навчально-виховного процесу ( педагогів, вихованців, батьків);

- експериментально перевірити ефективність застосування виховних технологій, спрямованих на створення превентивного виховного простору, сприятливого для вихованця;

- визначити критерії та охарактеризувати модель вихованості особистості учня на основі сформованості системи ціннісних ставлень;

- підготувати й апробувати методичні рекомендації з впровадження результатів дослідження в

практику роботи всіх типів загальноосвітніх навчальних закладів.


Упровадження інноваційної роботи

І. Інформаційно-потуковий етап дослідження(2008-2009 pp.):

- визначення та обґрунтування теми, вивчення стану проблеми у філософських, психологічних та педагогічних дослідженнях, теоретичний аналіз науково-методологічпої літератури. узагальнення та переосмислення досвіду практичної роботи з проблеми;

- визначення мети і завдань, об'єкта, предмета дослідження;

- формування гіпотези; складання програми констатуючого та формуючого експерименту.

ІІ. Констатуючий етап дослідження (2009-2010 pp.):

- аналіз наявних і створення необхідних умов (науково-методичних, кадрових, матеріально-технологічних, фінансових); розробка структурно-логічної моделі та організаційно-функціональної структури формування ціннісних ставлень особистості у навчально-виховному процесі у загальноосвітньому навчальному закладі; цільової, творчої програми формування ціннісних ставлень особистості;

- визначення критеріїв та створення моделі сформованості ціннісних ставлень особистості;

- характеристика показників та визначення рівнів сформованості ціннісних ставлень вихованців, вивчення практики роботи загальноосвітнього навчального закладу з проблеми.

ІІІ. Формуючий етап дослідження (2010-2012 pp.):

- дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов підвищення ефективності формування ціннісних ставлень особистості учня;

- апробація структурно-логічної моделі та організаційно-функціональної структури формування ціннісних ставлень особистості у навчально-виховному процесі у загальноосвітньому навчальному закладі; цільової, творчої програми формування ціннісних ставлень особистості;

- здійснення експериментальної перевірки ефективності виховних технологій, спрямованих на створення превентивного виховного простору, сприятливого для вихованця.

IV. Узагальнюючий етап (2013р): кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, зіставлення їх з метою і завданнями, оцінка результатів та перевірка гіпотези дослідження,

- теоретичне узагальнення практичних надбань; підведення підсумків та формулювання висновків,розробка практичних і методичних рекомендацій.
Оржеховська В. Г., заступник директора з

виховної роботи Оржівського НВК

«школа – колегіум» Рівненського району

Система цінностей та ціннісних орієнтацій в дослідженнях сучасних та зарубіжних науковців

Поняття «цінність» було введено у науку в середині XIX ст. Якщо звернутися до різних джерел слід зауважити, що поняття «цінності» нараховує близько 100 тлумачень у різних галузях.

Згодом, на основі всебічної та детальної розробки цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання — теорія цінностей, або аксіологія (від гр. «axios» — «цінність»).

Процес перебудови свідомості людини, а, отже, і системи її цінностей і ціннісних орієнтацій, стереотипів мислення, звичок, які, за висловом Демокріта, є «другою природою людини», відбувається складніше, триваліше, ніж у інших сферах життєдіяльності. Кожний етап такої перебудови має свої особливості, які зумовлюються як об’єктивними так і суб’єктивними чинниками. Прогнозування розвитку суспільства навіть на незначний період неможливе без виявлення цих особливостей, їх осмислення і аналізу.

Ціннісні орієнтації –явище динамічне, оскільки кожне нове покоління засвоює цінності попереднього крізь призму власного сприйняття, додаючи власні цінності. Звичайно, процес зміни ціннісних орієнтацій безпосередньо пов’язаний із змінами в економічному, культурному, політичному та інших сферах життя суспільства певної країни.

Питання по системі цінностей та ціннісних орієнтацій є досить актуальним у сучасних умовах розвитку суспільства, оскільки воно не уніфіковане і має спиратися на поняття «цінності» та «ціннісні орієнтації».

Питання дослідження сутності самих понять «цінність», «ціннісні орієнтації» цікавилися наступні вчені: Д.О.Леонтьєв, В.О.Ядов, Б.С. Братус; І.С. Коном; К.А.Абульханова-Славська, Т.М.Титаренко, С.Д.Максименко, А. Вінер, Т. Ярошевський , В. Кузнєцова, І. Бичко, С. Рубінштейна, Є. Фромм .

Очевидно, що ціннісні орієнтації можуть не збігатися зі структурою цінностей, що функціонують у суспільній свідомості. Для окремої людини може бути вагомим та значущим зовсім не те, що є цінним і значущим з точки зору суспільних інтересів і сталих норм, цінністю орієнтованої суспільної свідомості. Ця обставина обумовлює різницю між ціннісними орієнтаціями особистості та орієнтаціями особистості на цінності, які поширені і панують у суспільстві.

Роль держави у розвитку соціокультурної сфери, в рамках якої формуються ціннісні орієнтації суспільства, вивчали мислителі різних історичних епох. Принципово новий підхід у вивченні соціокультурного розвитку суспільства було започатковано Питиримом Сорокіним, який ввів у науковий обіг поняття „соціокультура” та використовував його для аналізу підґрунтя формування ціннісних орієнтацій як домінуючого фактору розвитку суспільства.

У сучасних умовах зафіксовані докорінні зміни соціальних умов життєдіяльності суспільства, які обумовили перехід до нової системи ціннісних орієнтацій, характерних для дещо іншого суспільства з ринковою економікою у XXI ст.

У своєму дослідженні Питирим Сорокін обґрунтовано довів, що до ціннісних орієнтацій належать:


  • культура, яка є одним з визначальних чинників нації, у межах якої існують певні традиції, мова, менталітет;

  • освіта, яка відповідає за формування особистості, її виховання та передачу традицій, норм, надбань суспільства;

  • соціальний захист, що попереджає соціальну напруженість у суспільстві та забезпечує соціальні ґарантії; молодіжна політика, у результаті якої створюються необхідні умови, надаються ґарантії для соціального становлення й розвитку молоді в суспільстві;

  • інформаційна політика, що забезпечує певний характер інформаційних обмінів між окремими громадянами і соціальними групами.

Ще в СРСР було проведено низку досліджень процесів зміни ціннісних орієнтацій молоді 1960-х, 1970-х та 1980-х років.

У 1960-і роки особлива увага зверталась на вивчення системи ціннісних орієнтацій молоді, котра тільки но починала трудову діяльність; на працю, освіту та їх взаємозв’язок; вивчалися орієнтації на різні сторони способу життя (сім’я, дозвілля тощо). До речі, цікавий момент: цінність праці вважалась засобом здійснення життєвих планів і задоволенням інтересів особистості, вона була прямо пропорційна зростанню духовних і матеріальних потреб людини та обернено пропорційна можливості використовувати інші (нетрудові) засоби для їх задоволення.

Аналіз взаємодії ціннісних орієнтацій показав, що орієнтовані на сім’ю ставлять на перше місце освіту, а орієнтовані на освіту – сім’ю. Отже, чільне місце в орієнтаціях, життєвих планах молоді в 1960-ті роки посідали цінності освіти і сім’ї.

В 1963 – 1966 роках В. Лісовський провів дослідження серед ленінградської молоді. На запитання „Що вам в першу чергу необхідно, щоб бути щасливим?”, переважна частина (70 %) відповіла: „Мати цікаву, улюблену справу”, „Повага оточуючих”, „Кохати і бути коханим”.

Аналогічне дослідження проводилося 1977 року в Латвії. На запитання „Що вам в першу чергу необхідно, щоб бути щасливим?”, 55 % респондентів відповіли „Мати цікаву улюблену справу”, 54 % - „Кохати і бути коханим”, 43 % - „Мати хороше здоров’я”. Тільки 32 % вважали головним у житті „підвищення власного добробуту” .

Основним предметом досліджень молоді 1970-х і 1980-х років були цінності трудової діяльності. Так, молодь 1970-х віддавала перевагу змістовим характеристикам праці; далі йшли важливі цінності, пов’язані з можливістю задоволення потреб духовного зростання; на останньому ж місці опинилися характеристики становища спеціаліста (службове зростання тощо).

Отже, зберігаючи переважаючу орієнтацію на змістовність праці, молодь 1970-х років в більшій мірі, ніж попередня її когорта (1960-і роки), висунула на перший план колективістсько орієнтовані цінності.

У 1980-х роках серед цінностей у сфері праці на перший план виходять цінності професійного зростання, матеріального добробуту і суспільного визнання. Що стосується цінностей творчості, самоствердження, суспільної користі, то їх місце у системі ціннісних орієнтацій було малозначущим.

Як показав порівняльний аналіз досліджень, матеріальна забезпеченість як цінність з переходом від покоління до покоління здобувала все вищий ранг. Можливо, це пов’язано з тим, що радянське суспільство поступово втрачало статус «суспільства рівних можливостей», а тому молодь найбільше цінувала у професії можливість одержувати високі доходи, аніж її суспільну користь.

Молоде покоління останнього десятиріччя ХХ століття опинилося, так би мовити, у двоякій ситуації: з одного боку, це покоління ще виховувалось на «старих» засадах; а з іншого – в доросле життя воно вступало за нових умов, які вимагали відмови від багато чого засвоєного раніше. Так, в сучасних умовах не «спрацьовують» колективістські ідеали (все більше – індивідуалістичні); став непрестижним, не «модним» ряд професій, які поважалися раніше та вважалися суспільно корисними; змінилося ставлення до своєї батьківщини – якщо раніше жили за принципом «Я другой такой страны не знаю…», то зараз молодь бажає навчатися, працювати, а то й переїхати на постійне проживання до іншої країни.

Зрозуміло, що така ситуація склалася не випадково: разом із змінами кардинального характеру в нашій країні відбувалася «переоцінка цінностей». І якщо раніше існувала певна спадковість у передачі цінностей від старшого покоління до молодшого, то нині цей феномен не спостерігається. Вже порушився зв’язок «батьки – діти» в силу того, що цінності «батьків» втратили своє практичне значення, вони не успадковуються «дітьми». Як відзначає В. Лісовський, «молоде покоління опинилося в ситуації, коли воно, логікою історії покликане продовжувати розвиток на базі успадкованих матеріальних та духовних цінностей, змушене, перебуваючи в стадії становлення, брати участь у виробленні цих цінностей, частіше за все самостійно».

Відтак стає очевидним розрив між поколіннями сучасного суспільства. На підтвердження цього можна навести такі цифри: 68 % дітей та 72 % батьків визнали, що не розуміють одне одного.

В 1960 – 1970-ті роки серед занять молоді різними видами культурної діяльності були: на першому місці „відвідування кінотеатрів” (91,6 %), на другому – „читання газет і журналів” (85,2 %), на третьому – „слухання радіо” (82,8 %), на четвертому – „читання книжок” (66,8 %), а на п’ятому – „перегляд телепередач” Сьогодні ж електронні ЗМІ контролюють значну частину дозвілля молодіжної аудиторії та виступають важливим інструментом формування соціальних настановлень, ціннісних орієнтацій молоді Зараз для третини молоді перегляд телепередач є переважним заняттям у вільний час. Тим часом, за матеріалами міжрегіонального дослідження, проведеного наприкінці 1980-х років, перегляд телепередач і слухання радіопрограм посідало друге місце у структурі вільного часу. І якщо дорослі в середньому витрачають 10 – 12 годин на тиждень на перегляд телебачення, то молодь проводить біля телеекранів приблизно по 30 годин на тиждень. До речі, на першому місці було все ж таки спілкування з друзям і знайомими.

Які ж саме цінності характерні сучасній молоді?

Щодо цього цікавою є думка В. Лісовського: „Сьогоднішні молоді люди перебувають у двічі екстримальних умовах: зміни в соціально-економічному складі супроводжуються кризою ціннісної свідомості. Молоді доводиться самій вирішувати, що цінніше – збагачення будь- якими засобами чи набуття високої кваліфікації, що забезпечує можливість адаптуватися до нових умов; заперечення колишніх моральних норм чи гнучкість, пристосування до нової дійсності; повна свобода міжособистісних, міжстатевих взаємовідносин чи сім’я як запорука успішного існування”

Спираючись на дані деяких досліджень, спробуємо „намалювати” ціннісно-орієнтаційний портрет сучасної молоді.

За результатами дослідження, проведеного серед учнів Оржівського НВК « школа – колегіум» маємо такі переваги цінностей:

Життєві цінності

Житлові умови - 70,9; Цікава робота - 63,6; Власне здоров’я- 59,3; Здоров’я близьких і родичів - 57,3; Матеріальний добробут - 48,5; Інтимне життя - 48,2;Незалежність думок і вчинків - 35,6; Спілкування з друзями 28,5; Життя своєї сім’ї - 25,8; Ставлення оточуючих - 17,3; Стан природного середовища - 16,3; Умови для різнобічного розвитку своїх здібностей - 15,6; Харчування та одяг - 13,6; Навчання - 12,4; Умови відпочинку - 10,9;

Порівнюючи ці дослідження, можна зробити висновок, що переважають все – таки особистісні пріоритети, сім’я, друзі, житлові умови, робота, власне здоров’я. Це важлива тенденція, що характеризує зміни ціннісних орієнтацій молоді, – відверта перевага індивідуалізму, акцент на особистісно-сімейних інтересах; молодь поступово відмовляється від колективістського способу життя. Якщо раніше такі цінності, як „повага оточуючих”, „хороші стосунки в колективі”, „повага інших” посідали 2 – 3 місця в переліку цінностей, то нині – зовсім інша ситуація. Високо цінується тільки те, що безпосередньо пов’язане з індивідом (друзі, знайомі, сім’я), а не з колективом чи суспільством. Це свідчить, що знижується значимість суспільства в житті окремої людини та зростає індивідуалізм.

Відбуваються й певні зміни в системі цінностей щодо роботи. Для 92 % молоді важлива „висока оплата праці”, для 79 % – „цікава робота” і лише для 28 % – „суспільна корисність роботи” .Отже, більшість молоді вбачає сенс свого життя в матеріальному добробуті. Відбувся поворот від духовних, традиційно широко розповсюджених в радянському суспільстві цінностей, до матеріальних пріоритетів (гроші).

Зміни, що відбулися в ціннісних трудових орієнтаціях, показують необхідність формування нового механізму мотивації, який стимулював би творчу активність та ініціативу молоді, нові форми самореалізації в праці. Але такого механізму у нас поки що не існує. Ось чому молодь не знаходить інших стимулів до праці, окрім грошей. Але його не можна пов’язати з кількістю і якістю праці, з досягненням високого статусу. Більш того, коли зарплата стає головним критерієм оцінки праці, то це свідчить про морально нездорове суспільство, в якому праця перестала бути головним чинником процвітання більшості населення і країни в цілому.

Таким чином, якщо порівняти ціннісні орієнтації молоді 1960 – 1980-х років з цінностями, характерними для молодого покоління -90-х – 2000-х років, то можна зробити такі висновки:

- на сталих позиціях залишилася сім’я та робота, але відбуваються зміни в системі цінностей щодо роботи. Для 92 % молоді важлива така цінність, як «висока оплата праці», та лише 28 % означили таку, як «суспільна корисність роботи». Отже, якщо у 1970 – 1980 роках 65,9 % молоді головним у житті вважали роботу, що приносить користь суспільству, то нині для молоді важливішою стає «висока оплата праці» і втрачає позицію лідера робота, що приносить користь суспільству. Тобто, певним чином змінюється значення цінності роботи, зростають вимоги до рівня оплати праці, можливостей професійної кар’єри, самореалізації;

· набули важливої значущості коло друзів та вільний час, хобі, вечірки та відвідування кафе;

· певним чином зростає інтерес до політичного життя, хоча і політична, і громадська активність залишаються на досить низькому рівні;

· відбувається відчуження молоді від національної культури, незнання і небажання знати історію батьківщини, її мистецтво, літературу.

Як бачимо, що в Україні наявна тенденція до посилення егоїстичних мотивів у молодіжному середовищі ,морального задоволення , відчутна перевага матеріальних мотивів. Тривожною тенденцією є усунення на другий план колективістських цінностей (допомога іншим людям, сприяння розвитку суспільства тощо) .

Отже, про трансформацію в системі цінностей, пов’язану зі змінами в суспільстві, свідчить те, що для більшості молоді стійким «базисом» існування тепер може бути тільки особисте життя й індивідуалістські цінності. Але є й частина молоді, яка взагалі лишилась без морального і соціального фундаменту свого життя і ні в що не вірить. Її ідеал – комфорт, добробут, задоволення будь-якою ціною. В умовах соціально-економічної кризи ця частина молоді може розглядатися як «втрачене покоління». Але це – наслідок прийняття ціннісних орієнтацій, продиктованих реаліями нашого життя. Тому перед усіма соціальними інститутами постає важке завдання: визначити базові цінності, ідеали, норми, які слід покласти в основу формування духовного світу молодої людини, й шляхи, якими можна було б здійснити ці перетворення.

Тому доцільним є сьогодні подальше вивчення ціннісних орієнтацій, а саме духовних, для створення нових підходів у рамках державної політики виховання молоді. Усе це сприятиме розв’язанню багатьох молодіжних проблем сьогодні та проблем нашого суспільства в майбутньому, тому що життєві цінності молоді „сьогодення” визначатимуть спосіб життя «завтра».


Слободян В.О., заступник директора з виховної роботи

Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №11



Формування ціннісних ставлень школярів у процесі викладання української та зарубіжної літератури

Згідно з Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні, виховання – процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей. І сьогодні ми будемо говорити про те, як через предмет української літератури, зарубіжної літератури у ЗОШ № 11 ми створюємо середовище, в якому вихованці долучаються до ціннісних орієнтацій, а саме – ціннісного ставлення до людини, сім’ї, родини.

Але спочатку я пропоную визначення виховання. Давайте спробуємо розкрити його сутність за допомогою асоціативних зв’язків. Оберіть із запропонованих визначень ті, які на ваш погляд, розкривають сутність терміна.

Отже, це


Дорога без кінця.

Дзеркало .

Джерело і рослина.

Батіг і пряник.

Чистий аркуш.

Лабіринт.

А тепер з’ясуємо, як ви розумієте сутність і значення виховання:

Дорога без кінця – виховання продовжується все життя.

Дзеркало – в ньому відображено вихователі, вихованці, середовище.

Джерело і рослина – як рослина потребує цілющого джерела, так і вихованець потребує оточення; які умови, такий і результат.

Батіг і пряник – стимулювання і корекція, заохочення і покарання ігнорує – свідомість, самовиховання, досвід поведінки.

Чистий аркуш – «чиста дошка».

Лабіринт – так сутність виховання уявляє, розуміє той, хто мало уявляє кінцеву мету.

Таким чином, процес виховання – це сукупність дій вихователя і вихованця в процесі їх діяльності й спілкування.

Опрацювавши Програму національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки, обговоривши її на педагогічній раді, прийшли до висновку, що реалізувати ми її будемо об’єднавши виховний процес із навчальними програмами та системою позашкільних виховних заходів. При цьому особливу увагу слід звернути на прищеплення навичок ефективного самовиховання та самоосвіти, тому і продовжили навчання у «Школах…». («Школа виживання», «Школа самовиховання», «Школа ввічливості».

Тепер працюємо у «Школі самовиховання» 5-11 класи, «Школі ввічливості» 1-4 класи за окремими планами.

В минулому навчальному році творча група класних керівників у складі Липчук Л.М., Величко О.П., Зими Л.П., Козлюк М.І. та заступника директора з виховної роботи Слободян В.О. підготували методичне забезпечення І розділу програми «Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави». Це були розробки годин спілкування з елементами інтерактивних вправ для 5-11х класів. Ми проаналізували роботу і прийшли до висновку, що варто запропонувати творчим класним керівникам напрацювати матеріал за всіма розділами програми. Йде підготовча робота у цьому напрямку.

Виховання є вплив на серця тих,

кого ми виховуємо.

Л.Толстой

Тому звернулися, в першу чергу, до учителів-словесників, які розробили шляхи реалізації Програми через уроки української літератури, зарубіжної літератури.

Розділяючи думку І.Песталоцці, що у вихованні дітей головне, щоб вони цього не помічали, ми звернулись до методів виховання почуттів розвитку уяви, словесної, емоційної та образної пам’яті.

Навчальна діяльність – це і є та сукупність дій вчителя і виховання. Тому вчителі-словесники на уроці налаштовують учня на ефективний процес пізнання, використовуючи різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів. При цьому залучаються знання, суб’єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади й парадоксальні ситуації, створюються проблемні ситуації, що викликають у підлітків здивування, інтерес, подив.

Так, учитель Козлюк М.І., обговорюючи на етапі активізації значення заголовка оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки», пропонує учням скласти асоціативний кущ до слова сім’я.


Сім’я

Підтримка

Взаєморозуміння

Повага


Тепло

Батьки


Добро

Діти


Родина

Піклування

Спокій

Щастя


Любов

Довіра


Ці асоціації допомогли дати відповідь на питання:

Що для вас означає слово «Сім’я».

Вчитель Козлюк М.І., працюючи в групах, після асоціації, пропонує визначити лексичне значення слова та скласти зв’язну розповідь-враження «А моя сім’я найкраща!».

Спираючись на схему, пропонує зробити висновки, самодіагностику власних вчинків.

Я СТАВЛЮСЯ

До родини

До братика, сестрички

До мами, тата

До дідуся, бабусі

ЯК?
І тільки після цього, використовуючи життєві ситуації переходить до розкриття теми «Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим».



1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка