Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект



Сторінка2/18
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

- національної спрямованості виховання, який передбачає формування у дітей та учнівської молоді високого рівня національної свідомості і самосвідомості, почуття патріотизму, шанобливого ставлення до історії і культури українського народу, етносу рідного краю;

- культуровідповідності, який передбачає формування базової культури особистості, ґрунтованої на морально-духовному досвіді людства, українського народу, населення рідного краю;

- гуманістичної орієнтації виховання, який передбачає ціннісне ставлення до дитини, визначає пріоритет її фізичного, психічного і соціального здоров’я, розвиток свідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, відповідальної поведінки;

- цілісності виховання, який передбачає організацію виховного процесу як системи, його спрямованість на гармонійний і різнобічний розвиток особистості, забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях, охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді;

- соціальної адекватності виховання, який передбачає приведення у відповідність змісту і засобів виховання соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес, забезпечення взаємозв’язку виховних завдань і задач соціального розвитку суспільства, координацію взаємодії соціальних інститутів, причетних до виховання, ефективне здійснення соціально-педагогічного супроводу дитини;

- полікультурності виховання, який передбачає введення дитини у світ української культури, як складової загальнолюдської культури, формування полікультурної компетентності, як системи культурологічних знань, загальнолюдських та національних цінностей, набуття вмінь позитивної міжетнічної та міжкультурної взаємодії;

- демократизації виховного процесу, який передбачає утвердження демократичних засад життєдіяльності учнівських колективів, рівноправність суб’єктів навчально-виховного процесу, вибудову виховного процесу на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії;

- принцип наступності і спадкоємності поколінь, культурних і духовних цінностей, який передбачає безперервність виховного процесу від родинного дошкільного до вузівського виховання, формування цілісності світосприйняття, збереження і примноження духовної єдності поколінь.

У ній враховані і сучасні принципи виховання: акмеологічний принцип, принцип життєвої смислотворчої діяльності, технологізації та превентивності виховання.



Зміст виховання

Традиційно українська система національної освіти і виховання ґрунтувалась на пізнанні дитиною світобудови, світотворення, формуванні на цій основі широкого світогляду, розумінні загальної картини світу, органічної єдності людини-природи-суспільства, нерозривності і наступності часів і поколінь.

Потреби сьогодення обумовлюють необхідність оновлення змісту національного виховання, підпорядкування його новому сприйняттю дитиною світу і принципово новому її ставленню до нації, суспільства, громади, в якій живе дитина, природи, людей, розумінню самого себе, матеріальної і духовної спадщини населення рідного краю. За таких умов виховання здійснюється з метою ідентифікації дитини із загально визначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається через її власні ставлення.

Зміст виховання в загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах включає:



- ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави (виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу, певної його етнічної групи);

- ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань населення рідного краю (виявляється у глибокій обізнаності дитини з історією, культурою, духовними засадами етносу рідного краю, його традиціями і звичаями, здатності їх продовжувати, берегти та примножувати, почутті гордості за приналежність до своєї малої Батьківщини).

- ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей (виявляється в моральній активності і вихованості особистості,прояві моральних чеснот, вмінні жити і працювати в колективі: родині, класному, шкільному, суспільному колективах);

- ціннісне ставлення особистості до себе, свого фізичного, психічного та соціального «Я» (виявляється у вмінні дитини цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил);



- ціннісне ставлення особистості до природи (виявляється в усвідомленні функцій і значення природи в житті людини, здатності жити в гармонії з природою, мотивації на ведення природоохоронної діяльності, прагненні зберегти природу рідного краю);

- ціннісне ставлення особистості до праці (виявляється в осмисленні дитиною соціальної значущості праці, готовності до професійного самовизначення та трудової діяльності, сформованості працелюбності й мобільності як базових якостей особистості);

- ціннісне ставлення особистості до мистецтва (виявляється в естетичній ерудиції особистості, сприйнятті довкілля як естетичної цінності, розумінні мистецтва, як культурної спадщини та надбання українського народу).

Технологія виховного процесу, форми, методи і засоби організації життєдіяльності учнівських колективів:

Виховання підростаючого покоління є цілеспрямованим процесом. Його організація, як і зміст, визначаються метою, як очікуваним ідеальним результатом процесу виховання.

Мета виховання конкретизується в цілях, і на цій основі проектуються дії педагога і вихованців, ґрунтовані на взаємодії суб’єктів виховного процесу.Все це сприяє активізації, інтенсифікації, оптимізації, результативності виховної діяльності за умов збереження унікальності внутрішнього світу дитини та її індивідуального досвіду.

Технологія виховного процесу передбачає послідовне розгортання педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на досягнення конкретної виховної мети у виховній системі.

Складовими виховних технологій є форми організації життєдіяльності учнівських колективів (індивідуальні, групові, колективні), методи, як способи виховного впливу на дітей та учнівську молодь, прийоми та засоби виховання.Виховні технології ґрунтуютьсянарефлексивно-вольових механізмах, а саме, співпереживанні, позитивному емоційному оцінюванні, які апелюють до свідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм і цінностей.

Сфера національного виховання є відкритою для пошуку і впровадження найбільш ефективних традиційних та альтернативних сучасних підходів до нього, технологій виховання, способів виховання.

До ефективних технологій виховання належать предметні виховні (формують систему знань, стійкі поведінкові норми), особистісно орієнтовані (створюють ситуації взаємодії, емпатії, сприятливі для використання активних та інтерактивних технік), культурологічні (формують систему культурологічних знань особистості), дитиноцентричні (забезпечують умови для всебічного і гармонійного розвитку дитини), соціоорієнтовані та інтерактивні (конструюють особистісні дії дитини, активізують її діяльність, вправляють дитину в самоконтролі та саморегуляції): тренінги, ролеві, діяльнісні, комунікативні та ситуативні ігри, диспути, дебати, дискусії, захист проектів та ін.

Використання інтерактивних технологій створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціуму, здоровому способі життя, правовому захисті. Інтерактивні технології є найдоцільнішими в активізації правопросвітницької роботи серед учнівської молоді, попередженні негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, формуванні лідерських якостей особистості, відповідальної поведінки дитини тощо.



Мету Програми передбачається досягти засобами:

  • утвердження у виховному просторі розвитку особистості ідеалу гуманізму, пріоритету загальнолюдських і національних цінностей, високих морально-духовних засад суспільного життя та життя місцевої громади;

  • включення у виховний процес культурно-національних чинників виховання, а саме, виховання на прикладах життєдіяльності батьків, їх позитивного соціального досвіду, навколишньої природи, розкриття секретів і величі національно державної мови, культури, міжнародної ролі і місії України, регіону, видатних здобутків їх славних синів та дочок;

  • якнайповнішої реалізації виховних функцій навчання, закладених в змісті навчальних предметів, методах і формах навчання, технологіях навчальної діяльності;

  • включення школярів у позаурочну та позакласну діяльність загальноосвітнього і позашкільного навчального закладу, дитячі та молодіжні громадські організації та об’єднання;

  • інтеграції сімейно-шкільного виховання, сутність якої має полягати у розширенні мережі шкіл-родин, потужному батьківському всеобучі, відродженні батьківських університетів, лекторіїв психолого-педагогічних знань батьків, використанні арсеналу ефективних форм роботи з батьками: лекцій, бесід, прес-конференцій, батьківських симпозіумів, дискусій, тренінгів та ін.;

  • активної участі у вихованні і виховній діяльності органів учнівського самоврядування, місцевої виконавчої влади, плідної взаємодії з батьківською громадськістю, громадськими організаціями і всіма іншими соціальними інститутами, причетними до виховання учнівської молоді;

  • забезпечення тісного зв’язку і наступності в родинному, дошкільному, шкільному і позашкільному соціумі;

  • врахування етнопсихологічних особливостей регіону, активного залучення учнівської молоді до традицій, звичаїв, ритуалів та урочистостей, які культивуються в родині та суспільній громаді;

  • потужного науково-методичного забезпечення виховного процесу.

На рівні загальноосвітнього навчального закладу, класу мету Програми передбачається досягти шляхом:

  • створення і забезпечення відповідних психолого-педагогічних умов у навчальному закладі, а саме:

  • відповідності виховної практики засадам особистісно орієнтованої гуманістичної парадигми освіти;

  • ставлення до дитини як суб’єкта виховання, повноправного партнера вихователя;

  • перцептивної, комунікативної, інтерактивної взаємодії всіх суб’єктів виховного процесу;

  • створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, створення перспективи її саморозвитку у шкільному і класному соціумі;

  • соціального захисту і педагогічної підтримки дитини, її інтересів;

  • самоідентифікації та суспільно-значущого особистісного самовизначення дитини;

  • стимулювання ініціативи та соціальної активності особистості, розвитку її лідерських якостей;

  • створення і набуття практичних умінь і навичок, необхідних для особистісної гармонізації, ґрунтованої на гармонійному ставленні дитини до держави, себе і природи;

  • інтеграції виховних впливів освітнього середовища;

  • практичного спрямування виховного процесу навчального закладу, культивування цінностей особистості;

  • врахування вікових та індивідуальних особливостей, особистісних новоутворень школярів і на цій основі раціонального добору змісту, форм і методів виховання, відповідних виховних технологій, включаючи інтерактивні.

Очікувані результати впровадження «Орієнтовної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини»

На обласному, районному (міському) рівнях управління освітою:

- створення області виховного простору, який формує ціннісні ставлення особистості до держави, суспільства, себе, людей, природи, праці та мистецтва, історичних, культурних і духовних надбань населення рідного краю, простору, який забезпечує гармонійний розвиток особистості, її громадянську та соціальну активність;

- сприяння створенню, розвитку і забезпеченню ефективного функціонування виховних систем шкіл, ґрунтованих на академічній, народній та козацькій педагогіці, людинознавчих і народознавчих підходах, врахуванні етнічних особливостей регіонів Рівненщини;

- активне включення у виховний процес територіальних громад області, соціальних інститутів, причетних до виховання учнівської молоді, координація співпраці з ними як засобу підвищення ефективності і результативності виховання;

- сприяння становленню, створенню і розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій та об’єднань, як осередків формування громадянської і соціальної активності особистості;

- організація ефективного системного і систематичного моніторингу динаміки змін у формуванні ціннісних ставлень особистості в урочній, позакласній і позаурочній виховній діяльності, ефективності і результативності процесу національного виховання дітей та молоді;

- підвищення рівня професійної компетентності і майстерності педагогічних працівників, популяризація перспективного педагогічного досвіду роботи з проблем виховання і організації життєдіяльності учнівських колективів;

- посилення фінансового забезпечення реалізації Програми, фінансова підтримка Заходів на реалізацію Програми і регіональних програм виховання учнівської молоді.



На рівні навчального закладу:

- формування виховної системи навчального закладу, ґрунтованої на традиціях академічної і народної педагогіки, місцевої громади, врахуванні її виховних особливостей і підпорядкованої формуванню ціннісних ставлень особистості, її духовно-моральному розвитку;

- ефективність і результативність виховання в процесі викладання навчальних предметів, позакласній, позаурочній виховній діяльності, системі позашкільної освіти;

- посилення відповідальності суб’єктів виховання за його ефективність та результативність;

- посилення виховуючої місії і виховної ролі родини в системі національного виховання дітей та учнівської молоді;

- активізація творчого потенціалу педагогів у доборі ефективних методів, форм, засобів та технологій національного виховання учнівської молоді; впровадження новітніх та інтерактивних технологій виховання, включення у виховання регіональних особливостей;

- зростання рівня професійної компетентності педагогів навчального закладу в організації життєдіяльності учнівських колективів; створення перспективного педагогічного досвіду діяльності класних керівників та вихователів;

- впровадження новітніх досягнень психолого-педагогічної науки і практики в практичну діяльність класних керівників та вихователів;

- ефективне наукове й організаційно-методичне забезпечення процесу виховання і організації життєдіяльності учнівських колективів;

- розробка моделі випускника загальноосвітнього навчального закладу, ґрунтованої на ціннісних ставленнях особистості до держави і суспільства, себе, людей, природи, праці і мистецтва, історичних, культурних і духовних надбань етносу Волинського Полісся.



Науково-методичне забезпечення реалізації Програми.

На виконання Програми створюються і впроваджуються районні (міські), шкільні та класні програми виховання. Вони передбачають становлення і розвиток таких моделей виховних систем, основою функціонування яких є формування у зростаючих поколінь ціннісного ставлення до найважливіших сфер життєдіяльності і буття особистості, національних і загальнолюдських цінностей, виховання рис громадянськості, патріотичних почуттів, вірності заповітам батьків, дідів і прадідів, здатності зберігати і примножувати історичні та культурні надбання населення нашого краю.

Науково-теоретичне і методологічне підґрунтя функціонування таких виховних систем мають складати ідеї видатних вітчизняних педагогів минувшини і сучасності, новітні дослідження психолого-педагогічної науки, вікової психології та соціології, відроджені прогресивні народно-побутові національно-виховні традиції і звичаї українського народу, сімейно-родинної педагогіки, ідеї новітньої виховної практики.

Науково-методичне забезпечення реалізації Програминарівні управління освіти та науки облдержадміністрації (відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій та міськвиконкомів) передбачає:



  • здійснення послідовного, системного і систематичного аналізу практики виховання та організації виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах і проектування стратегічних напрямів виховання дітей та учнівської молоді;

  • проведення моніторингу розвитку виховних систем, рівнів вихованості школярів, розвитку учнівського самоврядування і діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій і об’єднань;

  • проектування системи виховних заходів; координація зв’язків з соціальними інституціями, причетними до їх проведення.

На рівні Рівненського ОІППО:

  • створення банків даних інноваційного комплексу технологій оптимізації виховного процесу на різних освітніх рівнях;

  • розробку науково-методичного супроводу становлення і розвитку виховних систем, окремих напрямів виховання у всіх галузях освіти, діяльності учнівського самоврядування, розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій та об’єднань,

  • підготовку програмно-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, її соціальної адаптації;

  • проведення експертизи змісту програм виховання школярів, новітніх моделей виховних систем загальноосвітніх навчальних закладів; корекцію програм виховання, удосконалення моделей виховних систем;

  • випуск інформаційно-методичної літератури з проблем виховання і організації виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах, моніторингу виховання; популяризацію перспективного педагогічного досвіду з проблем виховання і організації виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах;

  • проведення обласних конференцій, семінарів, педагогічних читань, «круглих столів» з проблем виховання, курсів підвищення кваліфікації класних керівників.


Орієнтовна модель

випускника загальноосвітнього навчального закладу:

        • особистість - зі сформованими духовним стрижнем, самобутністю національногосвітовідчуття і світорозуміння, ціннісними ставленнями світу та самої себе;

        • особистість - національно свідомий громадянин України, патріот, носій культури, мови, традицій і звичаїв українського народу та етносу рідного краю;

        • особистість - здатна до духовного розвитку, саморозвитку і самовдосконалення;

        • особистість - соціально зріла, активна в суспільному житті та житті міської (сільської) громади;

        • особистість - здатна берегти і примножувати культурні багатства українського народу, етносу рідного краю, сімейно-родинні традиції.


2. Виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Виховання в загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за ціннісними ставленнями особистості до суспільства і держави, історичних, культурних і духовних надбань рідного краю, сім’ї, родини та людей, до себе, природи, праці та мистецтва, які концентрують в собі всі напрямки національного виховання учнівської молоді.


2.1.Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистостідосуспільстваідержави учнів початкової школи (мета, цілі, завдання):

  • формування усвідомлення особистістю приналежності до української держави і народу;

  • формування основ державницького світогляду особистості;

  • розвиток здатності дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування, як учня, жителя міста (села);

  • виховання почуття любові до України, її символів, рідної мови та слова, оберегів;

  • формування елементарних знань про культуру свого народу і прагнення дотримуватися традицій;

  • навчання правилам співжиття та взаємодії людей у сім'ї, суспільстві.

Орієнтовний тематичний зміст організації життєдіяльності учнівського колективу:

1 клас

  • Бесіди «Чому наш прапор жовто-блакитний», «Про що розповідає наш Герб», «Як слухають Гімн України і гімни інших держав», «Національні символи України», «Великий дім – держава», «Ми – українці», «Моя країна – Україна».

  • Гра-подорож «У країні рідної мови».

  • «Правовий букварик».

  • Ранок «Мамин рушник».

  • Виставка «Рушник - оберіг дому».

  • Екскурсія «Вулицями рідного міста (села)».

  • Сімейне свято «Традиції моєї родини».


2 клас

  • Бесіди «У нас одна Батьківщина - наша рідна Україна», «Ми діти рідної землі», «Я – син (дочка) свого народу», «Українці за кордоном», «Славетні українці», «Символи моєї держави», «У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна», «Батьківщина, рід, родина».

  • Колективна творча справа (далі КТС) «Моя мала Батьківщина».

  • Правова відгадайка.

  • Оформлення альбому «Історія моєї вулиці».

  • Фестиваль сімейної творчості «Скарби моєї родини».

  • Година громадянськості «Мої права та обов’язки».


3 клас

  • Години спілкування «Моя рідна Україна», «Я – маленький громадянин держави».

  • Бесіда «Що необхідно знати про національну символіку».

  • Розмова в дружньому колі «З чого починається Батьківщина?», «Що я знаю про свою державу?».

  • Заочна подорож «Подорожуємо квітучою Україною».

  • Конкурс малюнків «Кожна дитина має право».

  • Аукціон знань «Я живу в ….».

  • Вікторина «Чи знаєш ти свій край?».

  • КТС «Свято нашого роду».

  • Екскурсія «Чим славна вулиця моя?»

  • Виставки «Скарби бабусиної скрині», «Золоті руки мого дідуся».

  • Сюжетно-рольова гра «Козацькому роду нема переводу».


4 клас

  • Бесіди «Ми - українці - єдина сім’я», «Я - громадянин України і гордий цим», «Мова моя солов’їна».

  • Перекличка повідомлень «Люди, котрі прославили Україну», «Великі українці».

  • Екскурсія до краєзнавчого або шкільного музею «Сторінки історії мого міста (села)».

  • Правова абетка «Школа прав дитини», «Мої права», «Мої обов’язки», «Конституція України – Основний Закон держава».

  • Конкурс малюнків «І ожила калина на папері», «Я малюю Україну».

  • Гра-подорож «До країни народного мистецтва».

  • Година спілкування «Всі народи України живуть в злагоді й мирі».

  • Розмова в дружньому колі «А я просто українка, україночка».


Орієнтовна модель випускника початкової школи

    • усвідомлення себе часткою українського народу;

    • гордість за приналежність до українського народу;

    • щира любов до Батьківщини, її символів, оберегів;

    • здатність до взаємодії з людьми у сім’ї, колективі та суспільстві;

    • шанобливе ставлення до рідної мови та мови інших народів, символів української держави;

    • знання Гімну України, вміння його виконувати.


Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави учнів основної школи (мета, цілі, завдання):

  • виховання громадянських якостей особистості, духовно осмисленого патріотизму, який поєднує любов до рідного краю, Батьківщини, народу, повагу до законів України, активної громадянської позиції;

  • формування державницького світогляду особистості;

  • формування відчуття своєї приналежності до України;

  • розвиток прагнень до збереження та примноження духовного та матеріального багатства українського народу;

  • виховання шанобливого ставлення до державної символіки;

  • розвиток свідомого ставлення до правил поведінки, суспільних і моральних норм життя;

  • виховання інтересу до історії і культури інших народностей, які проживають в Україні та інших державах;

  • формування потреби до збереження історичного, культурного та духовного спадку українського народу;

  • формування почуття громадянської гідності, національної свідомості і самосвідомості особистості;

  • формування засад толерантності особистості;

  • формування інформаційної компетентності та культури особистості.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка