Роде наш красний, роде наш прекрасний (сценарій виховного заходу у 7 класі)



Скачати 73.43 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір73.43 Kb.
Роде наш красний, роде наш прекрасний

(сценарій виховного заходу у 7 класі)

Пилипенко К.В., вчитель

української мови та літератури

Мета: поповнити знання учнів про родовід, родинні зв’язки; виховувати любов і повагу до своїх рідних.
Наочність: рушники, доріжки, серветки.

Хід заходу

Звучить пісня “Зеленеє жито, зелене” (заходять гості)


Ведуча читає вірш І. Драча “Балада роду”.

Звучить пісня “Ой роде наш красний”.


Вчитель

Хто ми такі? Якого роду? Хто наші батьки? Чим славна наша земля? На ці питання не змогли відповісти кожен з вас на початку року. М. Римський у свій час сказав: “Мені мабуть ніколи не докучить нагадувати: хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього”. Знати свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам’ять означає любити свою Вітчизну.

Прикро. Бо навіть далекі скіфи знали своїх предків у п’ятому – шостому коліні, а тих, хто не знав, вважали поза родом. І щоб знайти надійні орієнтири і почати роботу у справі відродження генетичного коду свого роду і народу, ми з вами й зайнялися складанням родових дерев. В основному пошукова робота завершена.

Під час цієї роботи учні дізнавалися про своїх прадідів, про предмети, які їх оточували і оточують сьогодні, які пісні співають, казки, приказки говорять в їх селі.

“Сто доріг у мого роду” - говорить І. Драч.

І одна з них веде у сиву давнину нашого роду. Майже три з половиною тисячі років тому на камінних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були висічені слова: “Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім був ти на землі.” Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра, лілеяли, любили. Народна мудрість гласить: “На старих людях сім’я держиться.” В народі ще кажуть, що лише тому роду немає переводу, який знає своє коріння.

Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого роду, його мову, звичаї. Тому все, що ви знали, звичайно передано вашим батькам дідами. Перегортаємо першу сторінку заняття, яка називається “З глибин віків”.
(Розповідь про родові дерева своїх сімей Тимофєєвої К.., Чорногор Н.).

Ведуча І


Минають століття. Минають роки, а козацькому роду нема переводу.

Ведуча ІІ


Родовід, рід, родина, рідня – це єдине ціле, це маленькі духовні острівки в історії мого народу. Як вони утворились, як склалось твоє, моє родовідне дерево? Хто ми? Яких батьків? Чиї діти?

Ведуча І


На якій землі ми живемо, генетичну пам’ять якого народу ми несемо у світ?
Ведуча ІІ

А щоб людському роду переводу не сталося в баюрах забуття, то слово “пам’ятати” в генетичнім роді закарбував і тим почав життя. Із знання свого роду починається кожна з батьківської домівки, з доброго, ніжного материнського слова.


Ведуча І


Ви помічали, як часто в нашому сьогоднішньому житті оживають спогади про наше дитинство. Особливо, якщо воно пов’язане було з землею, з природою, з селом. Мені здається, найкраще це написано у Довженка в повісті “Зачарована Десна”.
(інсценування епізоду з повісті)

Автор


  • Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, Сашко натрапив на моркву.

Сашко.

  • Більш за все я чомусь люблю моркву. Вона росте у нас рівними кучерявими рядочками поміж огірками. Я оглянувся, чи не дивиться хто, ніхто не дивиться. Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.

Вириваю одну – мала. Гичка велика, а сама морква дрібненька, біла і зовсім не солодка. Я за другу - ще тонша.

Третю – тонша. А моркви захотілось, аж тремчу весь! Перебрав я цілий ряд, та так і не знайшов ні однієї. Оглянувсь – що робити? Тоді я посадив усю моркву назад, хай, думаю, доростає. А сам подався далі шукати смачного.


Автор

  • Коли Сашко повернувся, дивиться: баба снує коло моркви, дідова мати. Він бігом. А вона – зирк та за ним. Тоді він тікати.
Баба

  • Куди ти, бодай тобі ноги повсихали!
Автор

  • Хлопець в тютюн.
Баба

  • Куди ти тютюн ламати, бодай тобі руки і ноги поламало. А бодай би ти не виліз з того тютюну до хторого пришестія! Щоб ти зів’яв був, невігласе, як ота морковочка зів’яла від твоїх каторжних рук!



Вчитель


Це один із цікавих епізодів з життя видатного пиьменника. В цій автобіографічній повісті ми зустрічаємося з батьком, з матір’ю, бабою, прабабою, дідом, прадідом Олександра Петровича. З любов’ю, з гумором, ніжністю він згадує про рідних людей. Тому ми також підійшли до наступної сторінки нашого заняття “Пам’ять роду”.
(Про свої родоводи розкажуть сім’ї Павленко І., Ковальової В.)

Вчитель


Прослухавши розповіді учнів, хочеться згадати слова Пушкіна “Пишатися славою своїх предків не тільки можна, але й треба; неповага до неї є ганебна легковажність”.

Сім’я, рід, родина – це маленькі камінчики, з яких складається народ, нація, країна. Так будемо ж гідні свого народу, бо від кожного з нас залежить, яку генетичну пам’ять пронесемо ми в сьогоденні, в майбутньому.

Давайте перегорнемо ще одну сторінку уроку “Сімейні реліквії, обереги”.

Ми з вами говоримо, що слово «берегиня» означає – наша оселя. Усе, що в ній є, то ми нажили, що приберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилися й освятилися – хатніми пожитками, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті. Усім, що залишилося нам від попередників. Але ми з вами пересвідчилися, що дуже мало нам зберегли наші попередні покоління через сучасну моду. У багатьох із сімей не залишилося ні портретів, ні фотокарток бабусь і дідусів, ні цікавих речей. Все пропало…

Але дещо в сім’ях залишилось. Наприклад, приказки, прислів’я. Ось у сім’ях Величко В., Квачової Т., Книш О., Самойлової Н., залишилися такі речі. Про них вони і розкажуть.
(Розповідають учні, батьки)

Вчитель


Один з найсуттєвійших прорахунків сучасної родинної етнопедагогіки, як мені здається, в тому, що ми на якомусь етапі знехтували окремими звичаями, традиціями, родинними зв’язками. Стали зневажливо ставитись до найсвятішого – хліба; напівбратського “ти” до старших і батьків. І хочеться згадати В. Сухомлинського: “Три біди у людини – смерть, старість і погані діти. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею неможливо зачинити двері свого дому, а від поганих дітей не можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей”.

І перегортаємо останню сторінку “Хто є в родині?”. І так перед вами пам’ятка родинних зв’язків.

(Пам’ятку зачитати).


  • Назвіть мені, будь ласка, хто входить до прямої лінії зв’язку?

  • Хто такі небіж, небога?

  • Хто така дядина?

  • Хто така сестрина? Синовщина?

  • Хто такий дівер?

  • Назвіть сімейні стосунки (самостійно).



Вчитель

Батьки і діти ,діти і батьки,


Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо життєве поле,

І не на день минувший, на віки.

Між нами ляжуть вирвами роки,

Бо наша кров пульсує в нашій долі.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нам нічого ділить на спільнім полі!

Вчитель


Шановні гості, діти!

Мені хотілось, щоб ви поповнювали далі свої родовідні дерева, зберегли їх, навчили своїх дітей з повагою ставитись до своїх родинних пращурів, щоб у ваших мебльованих кімнатах поряд з кришталем, чеканками, стояли і висіли портрети, фотокартки ваших бабусь, дідусів, батьків, а сімейні фотокартки довго з роду в рід передавались, як реліквії, а не викидались. Ось лише тоді ми повернемося до своєї високої моральної чистоти, до поваги і взаємоповаги, до чистої душевної любові. Хай від нас почнеться відродження сімейних традицій і укріплення нашої країни. Хай завжди вас супроводжують по всьому житті добрі, ніжні, лагідні очі бабусі, матері. І хай ця пісня нагадує кожному з нас про наших близьких, про наші рідні хати. Бо бабуся та мати - це ті люди, які повинні зберігати вогнище добра, сімейного благополуччя.


(Лунає пісня “Чорнобривців насіяла мати”).
Додаток
Батько – особа чоловічого роду по відношенню до своїх дітей.

Мати – особа жіночого роду по відношенню до своїх дітей.

Син – особа чоловічого роду по відношенню до своїх батьків.

Донька – особа жіночого роду по відношенню до своїх батьків.

Дідусь – батько батька або матері.

Бабуся – мати матері або батька.

Онук – син сина або доньки.

Онучка – донька сина або доньки.

Брат – син одних і тих же батьків по відношенню до інших дітей сім’ї.

Сестра – донька одних і тих же батьків по відношенню до інших дітей сім’ї.

Дядько (вуйко, стрий) – брат батька або матері.

Тітка (вуйна, стрийна, дядина) – сестра матері або батька.

Племінник (небіж) – син материної сестри або батькового брата.

Племінниця (небога) – донька брата або сестри.

Свекор – батько чоловіка.

Свекруха – мати чоловіка.

Тесть – батько дружини.

Теща – мати дружини.

Зять – чоловік доньки, сестри, зовиці.

Невістка – дружина сина, брата.

Сват – батько одного із подружжя.

Сваха – мати одного із подружжя.

Вітчим – нерідний батько.

Мачуха – нерідна мати.

Зовиця – сестра чоловіка.

Своячениця – сестра дружини.

Шурин – брат дружини.

Дівер – брат чоловіка.

Свояк – чоловік зовиці.

Пасерб – нерідний син.

Пасербиця – нерідна донька.

Наречений і наречена – особи, які беруть шлюб.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка