Родинного виховання



Сторінка7/7
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Ведуча: Напевно, по ходу конференції в багатьох із вас виникли питання. Переходимо до наступного питання – «Запитуйте – відповідаємо».

Ведуча: На завершення пропоную для вас тест «Чи готова ваша дитина до навчання в школі».

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2. Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати вправу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

4. Чи ваша дитина в присутності знайомих анітрохи не соромиться?

5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

6. Чи може розповісти напам’ять кілька віршів?

7. Чи вміє вона відмінювати іменники за числами?

8. Чи легко дається дитині заучування віршів, скоромовок, лічилок напам’ять?

9. Чи вміє рахувати до 10 і назад?

10. Чи може вона розв’язувати прості задачі на додавання й віднімання одиниці?

11. Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?

12. Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинка?

13. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм?

14. Чи може вона зібрати пазли з 5 частин за хвилину?

15. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

16. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

17. Чи любить ваша дитина самостійно працювати: малювати, збирати мозаїку тощо?

18. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Ведуча: Якщо позитивних відповідей:

15–18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали. А шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати.

10–14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть, над чим іще потрібно попрацювати.

9 і менше – прочитайте спеціальну літературу, постарайтесь приділяти більше часу заняттям із дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.



Ведуча: Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Ведуча: Слово для підбиття підсумків конференції та зачитання резолюції надається завідувачу дошкільного навчального закладу.

Ніна СТАРОДУБ,

вихователь-методист дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 3


КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ:

«ЯК НЕ ТРЕБА ГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ»
Мета: Допомогти батькам уникнути помилок в питанні підготовки дітей до школи.

Завдання: зорієнтувати батьків на конкретні дії та реальні показники розвитку дошкільників з питання підготовки їх до школи, показати шляхи співпраці з дитиною у колі родини, привернути до думки про необхідність постійного спостереження за дитиною, звернення за порадами до педагогів.

Хід консультації

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Узагальнюю основні негативні моменти, що найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип «щасливого дитинства». В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є «щасливе дитинство». А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів.

Зрозуміло, що такий підхід є хибним: дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці, в потязі тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки «А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?» – і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

«Біле, квадратне, знаходиться над головою», – раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І чотирирічна донька, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. «Стеля», – робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

«Давайте грати так, щоб все було навпаки» – пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова – антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик – хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи – розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись із іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі «проходять» із дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не означає повної готовності до школи. Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їхньої інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання, за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи повязана з пошуком престижних навчальних закладів. «Чим моя дитина гірша?» – таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо. Таким батькам хочеться сказати: «Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що вона – Ваша дитина. Обираючи якусь школу, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей вашої дитини».

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до шкоди є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку: «Ось підеш до школи, там тобі покажуть», – погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи. У Сашка мама потурбувалася про гідну інтелектуальну підготовку, проте ізолювала від ровесників, аби не навчився малюк на вулиці поганого. Перші ж дні навчання виявили серйозні проблеми у спілкуванні, адаптації до школи.

У Христинки батьки-ерудити. В їхній сім’ї є рідкісні вироби мистецтва, колекції монет, велика бібліотека. Починаючи з двох років, дівчинка відвідує музеї, виставки, з п’яти років грає на фортепіано, трошки володіє елементарною англійською. Вона весь час проводить у товаристві дорослих. Її поведінка розкута: вона вміє підтримати розмову, висловити власну думку. Ровесниці їй здаються дурненькими і наївними. Вони ще бавляться дитячими іграшками, а Христинка вже може вести розмову про архітектурні стилі. На моє зауваження щодо того, що в такому віці дуже велике значення має рольова гра, батько дівчинки відповів: «Все життя – гра. Ще награється».

Не знаю, якою буде доля цієї дівчинки, але перший клас виявився серйозним іспитом для всієї сім’ї. Христинка часто хворіла, багато пропускала. Їй важко давалась математика і в класі вона не мала авторитету. Дівчатка її вважали дивачкою. Успіхи в навчанні були посередні. Христинці стало нецікаво в школі. Батьки також помітили, що донька все частіше вдається до симуляції хвороби. Одного разу викривши це, вони відправили дівчинку до школи. Проте Христинка того дня все ж туди не пішла.

Зараз дівчинка відвідує тренінгову групу, в якій учиться спілкуватися з дітьми. Здається, вона вперше відкриває для себе ровесників (дотепних, безкорисливих, винахідливих, щирих, добрих) і вчиться цінувати людей не лише за їхні знання, а й за чуйне серце, талановиті руки, добрі справи. А її батьки все частіше з’являються на подвір’ї з півторарічним Олегом, який любить бавитися в пісочниці.

А якщо ваша дитина має якийсь талант? Як тут бути?

Батькам таких дітей раджу тісніше контактувати з психологічними службами, педагогами, які мають досвід роботи з дітьми, котрі наділені неабиякими здібностями. Врешті-решт, ви самі маєте стати педагогами і психологами для своєї дитини. Адже з такими дітьми нелегко і в навчанні, і в побуті. Їхнє нестандартне мислення, заглибленість у проблему, бачення її по-своєму може спантеличити будь-кого. Найлегше – вважати таку дитину вундеркіндом і при цьому нічого не робити. Найскладніше – розвинути її інтелектуальний потенціал, скерувати в належному напрямку, визначивши спектр неординарності, дати розцвісти її таланту.

Вашій дитині незабаром йти до школи. Сподіваємося, що Ви не припустилися тих прикрих помилок, про які йшлося у нашій розмові.

Отож, у добру путь вам і вашим дітям!



Світлана ЦІЛИК,

вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 3


КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ:

«СІМЕЙНИЙ МІКРОКЛІМАТ І ФОРМУВАННЯ ДИТИНИ»
Мета: Виховувати у батьків загальнолюдські цінності, шанобливе ставлення до членів своєї родини, сприяти формуванню доброзичливих стосунків у родинах вихованців, довіри і взаєморозуміння між малятами та їх батьками.

Завдання: Дати батькам інформацію про подружні стосунки в сім’ї та їх вплив на психічний стан дитини.

Хід консультації

З дитинства нам знайомі прислів’я: «Без сім’ї немає щастя на землі», «Нащо клад, коли в сім’ї лад». Вони містять глибоку істину: життя людини йде з родини. І якщо ми, батьки, хочемо бачити своїх дітей вихованими, то мусимо пам’ятати: виховання – це клопітка повсякденна праця. І, зокрема, результат тих реальних стосунків, які існують у сім’ї та суспільстві.

Погодьтеся, що наш настрій, ставлення до оточуючих нас людей багато в чому залежить від тієї атмосфери, яка панує в сім’ї. Відсутність взаєморозуміння, суперечки погано впливають на здоров’я та самопочуття кожного члена родини, руйнують сім’ю.

Нормальний психічний розвиток дитини, її становлення як особистості, майбутнього сім’янина зумовлюється не тільки нашими прекрасними пориваннями, мріями, словами а й загальним мікрокліматом сімейного життя, його тональністю, спрямованістю одне на одного.

Чим же характеризується сімейний мікроклімат? Насамперед, тими моральними нормами, якими живе сім’я: характером стосунків між її членами (любов, взаємна повага чи злість, нетерпимість), а також традиціями, що існують в родині.

Ми часто буваємо свідками того, як малюки копіюють наші слова, міміку, дії, тобто ми, батьки, є постійним об’єктом інтересу з боку дитини. А як часто ми замислюємось над тим, що робимо? Як поводимося? Що кажемо? Чиї слова, дії обговорюємо в присутності наших дітей?

Буває, грається дитина улюбленою іграшкою і раптом починає плакати. Що трапилося? Вдарилася? Злякалась? Чого хоче? Причина – у роздратованому, підвищеному тоні батьків, що розмовляють між собою.

Поза увагою наших дітей не проходять жодні непорозуміння, конфлікти між батьками; вони травмують психіку дитини, можуть спричинити розлад сну, появу страхів; негативно впливають на формування характеру, життєвих позицій, ставлення до людського оточення. Тож для нормального психічного розвитку малюка необхідні позитивні, емоційно забарвлені стосунки між батьками, адже саме у характері, стилі спілкування віддзеркалюється моральна атмосфера сім’ї. Сучасна соціальна психологія розрізнює п’ять видів подружніх стосунків.

І. СПІВРОБІТНИЦТВО – ідеальний тип стосунків, що породжуються взаємною повагою та взаєморозумінням; їх основою, безперечно, є почуття любові. В таких сім’ях виростають прекрасні діти; тут панують взаємна повага, довіра, любов; батьки на особистих прикладах привчають малюка з дитинства поважати батька й матір, дідуся й бабусю. Діти в таких сім’ях природно й гармонійно розвиваються, живуть своїм, наповненим цікавими подіями, життям.

Позитивні сімейні стосунки зовсім не виключають розбіжностей у поглядах і коротких суперечок між батьками. Однак у подібних родинах розв’язання конфліктних ситуацій на рівні елітарних (фр.– рівність) відносин, тобто без роздратованості. приниження людської гідності дорослих та дітей, взаємних обвинувачень. Усі члени сім’ї з повагою ставляться одне до одного. І діти в подібних ситуаціях, як правило, не страждають. В таких сім’ях можна почути: « Як ти вважаєш?», «Я тебе прекрасно розумію, але...» тощо.

II. ПАРИТЕТНІ СТОСУНКИ. У випадку взаємного звикання, деякої втоми одне від одного, стосунки між подружжям можуть переростати у паритетні (рівноправні) відносини, основою яких є взаємна повага, але відчувається деяка прохолодність. Діти у таких сім’ях часто отримують вказівки, за їхньою поведінкою здійснюється постійний контроль. Вони ростуть із нерозвинутим почуттям самостійності, впевненості у собі, що може спричинити у майбутньому формування особистої неповноцінності; однак ці діти слухняні, дисципліновані.

Батьки вважають, що достатньо приділяють уваги своїм дітям, забезпечуючи їх матеріально, купуючи їм іграшки та солодощі, а тому мають право дорікати їм: «Невдячний! Ми для тебе все робимо, а ти...», «У тебе все є! Чого тобі не вистачає?»

Холоднувата атмосфера сімейного оточення не може бути визнана ідеальною, адже для дітей важливим є емоційний зв’язок із батьками, а саме його якраз і немає в подібних сім’ях. Такі стосунки успішно піддаються коригуванню, змінам на краще, але тільки у випадку усвідомлення батьками того факту, що любов до дитини – не послуга, за яку треба вимагати платню.

Якось до виховательки дитсадка звернулася мама Дмитрика з проханням допомогти їй у налагодженні контакту з її шестирічним сином. У садку він з довірою ставиться до вихователів, активно спілкується з усіма, а вдома стає замкнутим, без особливого бажання виконує батьківські вимоги.

Аналізуючи разом із матір’ю ситуацію, вихователька дійшла висновку, що дома з хлопчиком дуже суворо поводяться і лише зрідка проявляють і висловлюють свою любов до нього. Все це змушує Дмитрика замкнутися у собі та шукати ласки та визнання в інших людей. Вихователька порадила матері частіше цікавитися справами хлопчика, обговорювати з ним його проблеми, розмовляти на різні теми, виявляти любов до нього. З часом ситуація змінилася на краще.

Якщо перші два види стосунків ми відносимо до позитивних і навіть ідеальних (співробітництво), то наступні три види – «змагання», «конкуренція», «антагонізм» – до небажаних, або навіть неприпустимих.

Що ж це за відносини та як вони впливають на дітей?

III. ЗМАГАННЯ – це стосунки суперництва і бажання перемогти. Змагання між подружжям можливе, якщо воно, звичайно, має на меті досягнення потрібних і корисних цілей. Як було б добре, якби всі змагалися одне з одним у прояві любові та допомоги! Проте сімейне «змагання» – це найчастіше, боротьба за домінування в сім’ї. Подібні стосунки можуть перетворитися в диктаторські, деспотичні, особливо коли батько або мати постійно вимагають від дитини виконання їхніх умов, а за найменшу провину, непослух карають.

Така диктаторська позиція батьків погано впливає на психічний стан дитини. Деякі з них стають боязкими, піддаються будь-якому впливові, в інших розвивається лицемірство, підлабузництво, нещирість.

Цей стиль відносин є характерним для тих родин, де часто виникають сварки між батьками. У такій ситуації кожен із батьків намагається «перетягнути» на свій бік дитину дарунками, солодощами, при цьому постійно порівнюючи своє ставлення до дитини зі ставленням до неї інших членів сім’ї: «Бачиш, я для тебе все роблю, а от батько...»

IV. КОНКУРЕНЦІЯ. Якщо в стосунках між батьками відсутні витримка, тактовність, упевненість у собі, то відносини-змагання можуть перерости у конкуренцію. Конкуренція – прагнення влади над іншим, бажання домінувати в різних сферах діяльності. Вам, мабуть, знайомі ситуації типу: «А чи ти на цьому розумієшся?», «У тебе завжди все не як у людей» тощо.

У тій сім’ї, де батьки егоїстичні та спрямовують усі свої зусилля на досягнення особистої переваги («Я сказав – значить усе!», «Я більше заробляю, тому маю право...») позитивне формування особистості неможливе.

Конкуренція між батьками має явно виражений негативний характер. Вона згубно впливає на все, навіть на те, що часом здається нам не суттєвим. Вона руйнує спочатку любов, а потім – сім’ю.

Погодьтеся, шановні батьки, що дітям жити в таких сім’ях дуже важко, адже тут їх не сприймають як повноправних членів родини, принижують їхнє почуття гідності та самоповаги. За таких умов діти привчаються підкорятися волі сильнішого, догоджати. Наприклад, один із батьків запитує сина чи доньку: «Кого ти більше любиш: тата чи маму?» Дорослий цим самим ставить маленьку дитину в складну ситуацію вибору: дитина любить і тата, і маму. Як тут бути? Кому віддати перевагу? І дитина в присутності батька каже, що любить його, а в присутності матері – що її. Таким чином, ми самі часто штовхаємо нашу дитину на шлях брехні, підлабузництва та догоджання.

V. АНТАГОНІСТИЧНІ СТОСУНКИ. Якщо розвиток відносин конкуренції своєчасно не зупинити, то вони перетворюються на антагоністичні. Антагонізм – це стосунки різкого протиріччя між батьками. Їх подружнє життя має вимушений характер і тримається лише завдяки якимось конкретним обставинам (відсутність житлового або матеріального забезпечення, почуття відповідальності за дітей тощо). Нам знайомі подібні сім’ї, де між подружжям немає нічого спільного, кожен живе своїм життям, однак вони не розлучаються.

Діти в таких сім’ях живуть в умовах постійної незгоди між батьками і мусять виконувати різні вимоги з боку батька й матері – все це в решті-решт формує у дитини такі негативні якості характеру, як лицемірство, відчуженість, черствість, байдужість, зневагу і навіть ненависть до батьків.

Які з цього можна зробити висновки? Формування стосунків конкуренції, антагонізму зовсім не бажані в сім’ях, тому що вони несприятливо впливають на психічний стан дитини, формування її особистості. За таких взаємин атмосфера сім’ї позбавлена миру, спокою, любові, стабільності, тобто необхідніших умов для повноцінного духовного та психічного розвитку дитини. Через це зростає ризик нервово-психічних захворювань дитини, її поведінка стає неконтольованою, знижується здатність малюка до адаптації: йому важко пристосуватися до умов життя в дитячому садку, незнайомого дитячого середовища, дитина не засвоює такі моральні, загальнолюдські цінності та норми поведінки, як ввічливість, бажання допомагати старшим, не кривдити слабих та маленьких, співчувати іншим, в неї формуються негативні почуття щодо своїх батьків, а інколи вороже ставлення до обох чи одного з них.

Сподіваємося, що сімей із конкурентними та антагоністичними стосунками значно менше, ніж сімей із позитивними взаєминами батьків.

Ви можете запитати, а які ж стосунки мають культивуватися у родині, аби вони сприятливо впливали на дитину? Відповісти на це запитання не просто, особливо тим батькам, які хочуть отримати відповідь у формі готового рецепту на всі випадки життя. Одне зрозуміло: тільки атмосфера любові, злагоди, взаємного порозуміння, співробітництва позитивно впливатиме на психічний і моральний розвиток вашої дитини.

Англійський письменник Бернард Шоу так писав про сімейне виховання: «Правильне виховання полягає у тому, щоб всі діти бачили своїх батьків такими, які вони є в дійсності».

Отже, шановні батьки! Якщо ви будете любити і поважати один одного, розуміти і допомагати своїм близьким, то можете бути впевненими, що ви правильно виховаєте своїх дітей. Успіху вам у цьому!

Світлана ЦІЛИК,

вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 3


КОНСУЛЬТАЦІЯ БАТЬКІВ

НА ТЕМУ: «ПРИРОДА І НАШІ ДІТИ»
Мета: Розкрити значення природи для повноцінного розвитку дошкільників, виховання в них стійкого інтересу і любові до рідної природи, відповідальності за неї.

Завдання: Навчити батьків педагогічно грамотно організовувати сімейні екскурсії та прогулянки в природу для вирішення завдання екологічного виховання дошкільників.

Хід консультації

Коли ви йдете зі своєю маленькою дитиною на прогулянку, ви разом із нею знов і знов відкриваєте світ, що вас оточує. Маля тягнеться до квітки, кошеняти, мружиться від сонячного проміння, обов'язково намагається ступити у калюжу, дивується кожній пташці, мурашці – всьому живому, та раз за разом із подивом в очах дивиться на своїх батьків, немов запитуючи: «А що це за дива?»

Через слова мами або тата, бабусі чи дідуся, через їхнє ставлення до навколишнього дитина починає осягати цей невідомий світ. Як це все важливо для неї! На жаль, ми, батьки, не завжди приділяємо достатньо уваги вихованню в наших дітях ціннісного ставлення до природи, до життя, до свого здоров’я.

ПРОГУЛЯНКИ В ПРИРОДУ

Коли і як ознайомлювати дітей із природою? Зважаючи на фізичні можливості дітей, прогулянки доцільно проводити в найближчі від домівки місця. Ними можуть бути: парк, бульвар, став, річка, ліс, сад, луки, поле – такі місця, де можна спостерігати сезонні зміни в житті рослин, тварин, комах, птахів.

Готуючись до прогулянки, батьки мають заздалегідь визначити, що треба взяти з собою для збирання природного матеріалу, проведення ігор, відпочинку. Наприклад, для прогулянки влітку на річку потрібно взяти прозору банку, сачок для виловлювання водяних жуків і плаваючих рослин; для прогулянки до лісу знадобиться кошик для збирання ягід, грибів, жолудів. Збираючись на луки, можна взяти сачок, щоб спіймати метелика чи коника-стрибунця. Після уважного розглядання комах треба обов'язково випустити на волю.

Напередодні прогулянки дитину бажано повідомити про те, куди ви збираєтесь піти і що будете робити на прогулянці. Наприклад:

– Завтра ми разом підемо до парку. Там галявина, мабуть, уся в снігу – будемо ліпити снігову бабу. А ще подивимось, як живе наш дуб, як він виглядає взимку.

Таке попереднє повідомлення створюватиме в дитини добрий настрій: вона готуватиметься до прогулянки. Якщо прогулянка відбувається в зимовому парку, важливо дати відчути дитині його красу.

– Подивися, які гарні дерева у зимовому вбранні, поглянь угору, як сонячне проміння пробивається крізь засніжене гілля. А під деревами – пухкий білий килим. Давай заплющимо очі та послухаємо. Що ти чуєш? У парку тихо-тихо, лише здалеку доноситься стукіт дятла... А пам’ятаєш, які звуки ми чули влітку?

Під час вашої спільної прогулянки малюк, як правило, ставить безліч запитань. Жодне з них не повинне залишитись без відповіді. Пояснювати треба все те, що дитина не здатна зрозуміти сама. Все, що доступне її розумінню, вона повинна осягнути сама.

– Що робить дятел на дереві? – запитує дитина.

– Давай поспостерігаємо за ним разом, – пропонує мама (або тато).

Пояснення має бути коротким. Розповідати потрібно лише про те, що дитина безпосередньо сприймає. Детальніше розповісти про рослину чи тварину можна іншим разом. Краще це зробити вдома після прогулянки.

Під час прогулянки варто проводити цілеспрямовані спостереження. Кількість об’єктів не повинна бути великою: 1–2 – для дитини трьох-чотирьох років; для дошкільника їх може бути 3–4. У ході спостережень необхідно «включати» різні аналізатори. Треба так організувати спостереження, щоб дитина уважно роздивилася рослину, комаху чи тварину, послухала звуки, які вони утворюють, і правильно їх назвала.

Увагу дитини можна привернути запитанням:

– Що це за пташка сіла на гілку? Давай тихенько підійдемо і розглянемо її. Яка в неї гарна свитка, на грудях блакитна сорочка та ще і краватка, а на голові темний капелюшок. Як називається ця пташка? Синичка.

Емоційний ефект від зустрічі з об’єктом чи явищем природи підсилить яскраве образне слово. Дорослий може розповісти невеликий віршик, заспівати пісню, загадати загадку.

Під час прогулянки спостереження слід чергувати з іграми. Гра – це не тільки розвага, а й метод ознайомлення дітей з природою. Ігри з природним матеріалом є способом сенсорного виховання, розвитку пізнавальної діяльності, мови.

У молодшому дошкільному віці відбувається інтенсивне накопичення конкретних уявлень. Дитина має засвоїти правильну назву об’єкта чи явища природи, його виразні зовнішні ознаки, якості. Організовуючи гру з малюком, дорослий може запропонувати дитині принести якийсь предмет. Наприклад:

– Принеси мені, будь ласка, зелений або червоний листок: великий і маленький, круглий і видовжений тощо.

Діти також із захопленням виконують різні ігрові завдання на розвиток розпізнавання предметів на дотик. Для цієї гри можна запропонувати розпізнати предмети з заплющеними очима, або використати мішечок. Це можуть бути овочі, фрукти, шишки, жолуді, гриби, будь-які інші предмети. Дитина опускає руку в мішечок, бере предмет, обмацує його, називає, а потім виймає і переконується у правильності своєї відповіді.

Старшим дітям, які вже мають конкретні уявлення про об’єкти природи, слід пропонувати дидактичні ігри на порівняння предметів і розпізнавання їх за частинами. До таких належить, наприклад, гра «Впізнай, чий це листочок». Для гри дорослий готує декілька листків із різних дерев. Дитині показують по одному листку, а вона мусить відгадати, з якого він дерева. Якщо дитина не може зразу дати відповіді, їй пропонують підходити до дерев і, порівнюючи листки, нарешті знайти відповідне дерево. Подібну гру можна провести з квітами в період цвітіння рослин.

Складнішими є словесні дидактичні ігри, під час яких треба, щоб дитина виявляла деякі ознаки рослин чи тварин за описом, або описує предмет сама. Гра – значно пожвавлюється, коли хтось із дорослих бере в ній активну участь. Батько, мати або інші члени сім’ї, виконуючи всі правила гри, вступають в ігрові стосунки з дитиною як рівноправні партнери. Вони по черзі відшукують дерево чи кущ, з якого упав листок, розпізнають на дотик чи за описом інші предмети.

Цікавою складовою частиною прогулянки є збирання природного матеріалу. Приємно повертатися з прогулянки з повним кошиком грибів, горіхів чи ягід. Осінньої пори можна збирати букети різнокольорового листя й сплітати з них віночки. Потрібно навчити дитину знаходити сучки, сухі гілки, коріння, які своїм виглядом нагадують птахів, звірів. Поступово малюк починає самостійно придивлятися до природного матеріалу і відшукувати у ньому схожі із знайомими предметами ознаки. Це приносить йому велику радість і сприяє розвитку спостережливості та уяви. Збираючи природний матеріал, слід пам'ятати, що топтати квіти, ламати дерева, ловити і забирати з собою не можна.

Збагачувати знання дитини про природу не лише під час прогулянок у природу, а й під час будь-якого тимчасового перебування надворі: прогулянки поблизу свого будинку, піших переходів із дому в дитсадок тощо. Майже кожного дня ми бачимо одні й ті ж об’єкти природи. Тому доцільно спрямовувати увагу дитини на довготривалі спостереження за розвитком рослин, поведінкою комах, птахів. Із цією метою можна визначити з дитиною дерево, що росте за вашим вікном чи на шляху до дитсадка, квіти на клумбі у дворі і т.д. Час від часу затримуйтеся біля них на декілька хвилин і пропонуйте малюку знайти зміни в їхньому стані. Особливо помітні зміни відбуваються навесні та восени...

Добре, коли дитина фіксуватиме результати своїх спостережень на малюнках. Зіставивши їх, легко розповісти про сезонні зміни, що вона спостерігала разом із батьками під час спільних прогулянок.




СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про дошкільну освіту» / Освіта України. Нормативно-правові документи. — К.:Міленіум. 2001. — С. 63-86.

2. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» / О. О. Андрієтті, О. П. Голубович, О. П. Долинна, Т. В. Дяченко, Т. С. Ільченко, Г.Є. Іванова, Г.М. Лисенко, Т.В. Панасюк, Г.В. Петрова, Т.О. Піроженко, Н. М. Романко, Н.А. Случинська, Н.І. Трикоз. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 104 с.

3. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля» / О. І. Білан, Л. М. Ворзна, О. Л. Максименко та ін. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 264 с.

4. Допоможемо батькам – допоможемо дітям // Дуброва В. Палітра педагога. – 1998. – № 1. – С. 28–31.

5. Підготовка студентів до співпраці з батьками дітей дошкільного віку//. М. А. Машовець. – К. : НПУ, 2000. – 128 с.

6. Педагоги, батьки і діти // Л. И. Малюнкова. – М., 1999.

7. Монаков Н. І. Вивчення ефективності виховання / Н.І. Монаков // Теорія та методика. – М, 1981. – С. 24–38.

8. Сім’я і дошкільний заклад / А. Назаренко //Дошкільне виховання.1995. – № 8. – С. 7.

9. Педагогіка / [Під ред. А.М.Алексюка]. – К. : Вища школа, 1985.

10. Рождєственська М. В. Будьте уважні до дітей / М. В. Рождєнственська. – К. : Радянська школа, 1999.

11. Калошин В. Ф. Неприборкані думки про виховання (посібник для занепокоєних батьків) / Калошин В.Ф., Вельбовець Н.В., Владко М. П., Єрмаков І.Г., Яременко Н. В. – Біла Церква, 2006. – 110 с.

12. Гресь А. 100 батьківських «чому». Відповідає психолог / А. Гресь. – Харків : Основа, 2008 – 208 с.

13. Чуб Н.В. Психологія дитини від А до Я. Довідник для батьків./ Н.В.Чуб. – Харків : Основа — 2009 — 159с.

14. Чуб Н. В. Довідник для батьків дошкільників./ Н.В.Чуб — Харків : Веста, 2007 — 160с.

15. Йовович Й. Как подготовить ребенка к детскому саду. / Йованка Йовович — Харків. Основа — 2011 — 96с.

16. Лохвицька Л.В. Виховання здорової дитини в сучасній сім’ї. Сім’я — берегиня здоров’я дитини. Навчально-метоличний посібник / Л. В. Лохвицька, Т. К. Андрющенко. – Тернопіль: Мандрівець. – 2010. – 28с.

17. Вороніна Т. В. Родинне виховання: сучасні підходи / Т. Вороніна, О. Мельник. — К. : Шкільний світ, 2010 – 112 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

18. Булдович М. Гармонія: книга для батьків і вихователів / М.Булдович, Н.Бадь. – К. : Шкільний світ, 2008. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

ФОТОМАТЕРІАЛИ













Науково-методичне видання
МЕТОДИКА

РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Автор-упорядник



Ніна СТАРОДУБ
Упорядники

Ніна СТАРОДУБ, Наталія ШКОРУП

За редакцією



кандидата педагогічних наук

Людмили МОЗГОВОЇ

Макетування, дизайн

ПП “Люксар”

Здано до набору 28 вересня 2014 р.

Підписано до друку 29 вересня 2014 р.

Формат 60х90 1/16. Папір офсетний

Наклад 100 примірників


Замовлення № 4077
Видавець

ПП “Люксар”

Свідоцтво про внесення до реєстру

видавців, виготовників і розповсюджувачів

видавничої продукції

серії ДК № 833 від 04.04.2002 року


08300, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 1

т/ф (04595) 6-69-04



1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка