Роль самоосвіти в підвищенні професійної компетентності



Скачати 83.26 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір83.26 Kb.
РОЛЬ САМООСВІТИ В ПІДВИЩЕННІ

ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Виховання підростаючого покоління, підготовка його до життя в самому широкому розумінні — одне з найважливіших завдань школи. Успішне розв'язання цього завдання залежить від учителя. Народний учитель — творець духовного світу юної особистості, довірена особа суспільства, якому воно ввіряє найдорожче, найцінніше — дітей.

Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів. Виконати покладену на нього місію вчитель зможе лише в тому випадку, якщо буде постійно збагачуватися науковими знаннями, педагогічними вміннями, буде вдосконалювати свою особистість.

Загальновідомо, що в системі організації навчального процесу, як правило, основна увага приділяється змісту та пошуку раціональних організаційних форм і методів навчання й виховання, хоча практика доводить інше: головне — не сам метод чи форма, а їхній інструментарій, уміння вчителя поєднати їх із вимогами і можливостями учнів.

У створенні особистісно-орієнтованої системи професійного зростання вагому роль відіграє педагогічний моніторинг. Завдяки педагогічному моніторингу відбувається накопичення інформації про кожного вчителя школи, що забезпечує безперервне відстеження професійного рівня. Одним із варіантів рішення цієї проблеми є «Моніторинг професійної педагогічної компетентності вчителя». Ця методика сприяє не тільки виявленню рівня професійної компетентності вчителя, а й оцінці компетентності учня, таким чином складається пропорційна залежність: «Від компетентності вчителя до компетентності учня».

Удосконалення рівня професійної компетентності — один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:



  • «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру» (Закон України «Про освіту»);

  • «Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників та професійне самовдосконалення — важлива умова модернізації освіти» (Національна доктрина розвитку освіти).

Виходячи з цього, головним завданням післядипломної педагогічної та методичної служби в педколективі невипадково стало питання стимулювання самоосвіти та саморозвитку педагогічних кадрів і надання своєчасної методичної допомоги кожному вчителеві з цього питання.

Завдання вдосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їхнього наукового та загальноосвітнього рівня вирішується через систему методичної діяльності. У створенні особистісно-зорієнтованої системи професійного зростання вагому роль відіграє організація самоосвітньої діяльності. Самоосвіта — це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення вчителя. Вона є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої підготовки.

Чим краще усвідомлює вчитель своє високе призначення, чим краще розуміє вимоги до власної особистості, тим активніше працює над собою. А це основа професійного успіху.

Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результат такої роботи — розвиток учнів, а не тільки самовдосконалення в особистому та професійному планах.

Показником ефективності педагогічної самоосвіти є, насамперед, якість організованого вчителем навчально-виховного процесу та професійно-кваліфікаційного зростання педагога.

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів. Значно залежить від мотивів самоосвіти, об'єктивної та суб'єктивної значущості, теоретичної та практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями здійснювати самоосвітню роботу.

Мотиви формування безперервної освіти вчителя дуже різноманітні. Це і прагнення до постійного самовдосконалення та самовираження, розширення кругозору, підвищення рівня розвитку всіх видів компетентностей, створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег, підвищення категорій, отримання нагород і т. д.

Бажано, щоб самоосвіта для вчителя стала необхідністю, тому що тільки тоді він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне — бачить і розвиває здібності своїх учнів.

Важливу роль в організації, плануванні, контролі самостійної діяльності вчителів школи відіграє адміністрація. Роботу починаємо зі всебічного аналізу діяльності вчителя за підсумками попереднього навчального року. При цьому аналізуємо відвідані уроки, результативність діагностичних зрізів знань учнів, відгуки учнів, колег про професіоналізм, участь у методичному об'єднанні, динамічних групах, психолого-педагогічному семінарі «Сучасний урок» та ін. На основі цих спостережень формулюємо завдання на новий навчальний рік: в індивідуальному порядку напрямки роботи для окремих учителів, враховуючи, звичайно, шкільну проблемну тему.

У школі працюють молоді спеціалісти. Тож неабияку уваги приділяємо їм: підтримати молодих фахівців на шляху їхньої діяльності, допомагати їм утілити теоретичні інститутські знання в навчальний процес, навчитися не боятися труднощів. Особливо це стосується планування, організації навчального процесу, ведення шкільної документації. З цього, можна сказати, і починається їхня самоосвіта за принципом «від простого — до складного».

Ефективність самоосвіти вчителя залежить від стилю управління педагогічним колективом, який передбачає індивідуальний підхід до кожного вчителя, всіляку підтримку його творчості, прагнення до самореалізації. Тому самоосвіті сприяє методична служба, адміністрація школи. Ставимо собі за мету створити вчителеві умови для інтелектуального, соціального та духовного розвитку, самореалізації особистості; прагнемо досягти оптимальної реалізації впливу самоосвіти на розвиток особистості вчителя та учнів.

Використовуємо такі форми й методи керівництва з боку адміністрації школи самоосвітою вчителя:



  • систематичне пояснення колегам ролі самоосвітньої роботи;

  • індивідуальні бесіди з учителями про основні напрямки самоосвітньої роботи;

  • обговорення разом із МО, динамічними групами вивчення важких розділів, тем програми;

  • розроблення окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків;

  • комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти, новинками психолого-педагогічної літератури: фаховими методичними журналами, новими книгами з педагогіки та психології;

  • систематичне підбиття підсумків самоосвітньої роботи вчителів (співбесіди при директорові, звіти на педрадах, МО, динамічних групах тощо), аналіз підсумків навчально-виховної роботи, визначення завдань на наступний рік.

Не лише поштовх до професійного та культурного зростання педагога, але й джерело підвищення його професійної компетентності — у читанні книжки. Тож неабияке значення при цьому має шкільна та власна бібліотека. У школі налагоджено кооперування власних бібліотек, є картотека особистих бібліотек учителя, і всі вони мають змогу користуватися нею.

Організуючим центром методичної роботи є шкільний методичний кабінет, у якому організуючу функцію виконує методична рада, що координує зміст, форми та методи роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Тут сформований банк матеріалів: списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури, матеріали з ППД, різні варіанти планів самоосвітньої роботи, тексти доповідей, зразки рефератів за результатами самоосвітньої діяльності тощо.

Відомо, що систематичне відвідування вчителями занять на курсах, ділові та рольові ігри, інші форми методичної роботи не розв'язують повністю складних проблем підвищення кваліфікації, тому що навіть найдосконаліша колективна система методичної роботи не може врахувати індивідуальної потреби вчителя в новітній інформації, ознайомити його з необхідною фаховою літературою. Тож самоосвіта є необхідним елементом виробничої діяльності, який вільно обирає матеріал, прийоми й засоби роботи над собою. Саме такий принцип організації самоосвіти — поєднання її обов'язкового характеру з добровільно вибраним змістом — найбільше виправдав себе. Однак це не самоціль. Адже в процесі самоосвіти вчитель має реалізувати дидактичні принципи (що вимагає єдності ідейно-політичної і професійної підготовки, посилення уваги до методологічних знань), неабиякої уваги вимагає комплексне вивчення питань соціології, психології, теорії виховання. При цьому особливу увагу звертаємо на випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога, своєчасне отримання наукової інформації, рекомендації науки та передового досвіду.

Під час організації самоосвітньої діяльності неприпустимо формально ставитися, тобто висувати однакові вимоги, до вчителя-початківця та вчителя зі стажем. При переході від однієї кваліфікаційної категорії до іншої обов'язково будувати самоосвітню роботу з удосконалення рівня професійної майстерності згідно з результатами атестації. Щоразу докладаючи більше зусиль до самоосвітньої роботи над собою, учитель постійно переходить на більш високий рівень самоосвіти і, як наслідок, підвищує кваліфікаційну категорію.

Успіх становлення, розвитку та підвищення ефективності, якості навчально-виховного процесу у школі значною мірою визначається освітнім рівнем, професійною компетентністю та майстерністю, творчим потенціалом, авторитетом педкадрів.

Приємно, що поруч із досвідченими педагогами працюють молоді. Навчально-виховний процес базується на принципах науковості, гуманізму, взаєморозуміння та співробітництва. Система методичної роботи спрямована на впровадження інноваційних технологій. Над реалізацією проблемної теми працює весь колектив і кожен учитель зокрема. Так, вироблено систему традицій і технологій, спрямованих на вирішення проблеми. Над упровадженням інновацій працює і творча група вчителів, при цьому практикуються інтерактивні форми роботи: «круглий стіл», «аукціони педагогічних ідей» тощо. Завдяки творчо працюючим учителям школа має помітні успіхи на олімпіадах і конкурсах різного рівня.

Хто працює в шкоді, той розуміє, що вчитель постійно зростає як творчий педагог-знавець, і головне в цьому процесі — розуміння й бажання самого вчителя самовдосконалюватися, займатися самоосвітою, йти в ногу з часом.

Якщо вчитель прислухається до порад, якщо він сумлінний і працьовитий, постійно займається самоосвітою, то результат його творчої праці видно з року в рік.



Завдання адміністрації — бути поруч, вчасно порадити, допомогти, підтримати


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка