Роль та значення особистісного підходу у освітньому просторі постановка проблеми



Скачати 115.34 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір115.34 Kb.




Полянчук Людмила Михайлівна,

вчитель початкових класів

Уманської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №14

Уманської міської ради Черкаської області



РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО ПІДХОДУ У

ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Постановка проблеми.

Мета будь-якого навчання – навчити людину щось робити: керувати машиною, станком, чи літаком, чи писати українською без помилок. Отже, система освіти має озброїти людей не лише певною сумою знань, а мусить навчити їх діяти „зі знанням справи”, - тобто навчити застосовувати знання в дії – і практичній, і теоретичній, пізнавальній і професійній, фізичній і розумовій – будь-якій  і такій, яка потрібна суспільству і працівнику. Одним словом, потрібна компетентність у справах і цьому треба вчити.

Час, в який ми живемо, це формування нової цивілізації. Суспільству потрібні свідомі, компетентні громадяни. Життя кожної людини – це шлях до самої себе. Початок ХХІ століття означений напруженим пошуком нового світорозуміння, нових перспектив розвитку компетентної особистості, спроможної створити свій життєвий проект, відповідально ставитися до життя, впевнено приймати історичний виклик нового тисячоліття. Про це наголошено в Концепції 12-річної загальноосвітньої школи.

„Школа – це простір життя дитини;  тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника свого власного життя”. Статус людини в суспільстві залужить від неї самої. Ми повинні самі внести ті зміни, які хочемо бачити в світі. За словами А.Франса „Коли людина мислить, вона має сумнів, але вона впевнена, коли вона діє”. Чотири найважливіші компоненти навчання на засадах розвитку життєвих навичок: навчитися здобувати знання, навчитися бути собою, навчитися жити разом, навчитися дій. [5,8]

 Нині мало дати учням тільки глибокі знання, треба кардинально змінювати підходи до організації навчально-виховної роботи в закладах середньої освіти передусім зі зміщенням акцентів саме на виховання. Але як досягнути успішності реалізації виховних цілей, як методично грамотно побудувати процес виховання, які підходи шукати до дитячої душі, щоб вона свідомо захотіла рости у співпраці з наставником-педагогом без тиску, погроз, залякування, як уберегти дітей від формування подвійної, а то й потрійної моралі? Ці та багато інших питань знаходять своє успішне вирішення в теорії та практиці гуманно-особистісного підходу, обґрунтованого і творчо розвинутого Ш.О.Амонашвілі на спадщині кращих зразків світової гуманної педагогіки.[1, 218]

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Окремі аспекти особистісного підходу відображені у працях, присвячених дослідженням особистості як у зарубіжній, так і у вітчизняних вчених. З-поміж авторів можна назвати Б. Ананьєва, О. Асмолова, П. Блонського, Л. Божович, Й. Боришевського, Л. Виготського, В. Давидова, У.Джеймса, П. Жане, Г.Костюка, М.Ланге, О. Лєонтєва, Ф. Лерша, А. Маслоу, В. Мерліна, В. Моляко, Г.Олпорта, К.Платонова, В. Рибалка, І. Сікорського, О Савченко та інш. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні в працях І.Беха, С.Подмазіна, О.Савченко,

Г.Назаренко намічено підходи до розробки цілісної концепції особистісної освіти школярів. У системі особистісно-орієнтованої освіти підростаючого покоління важлива роль відводиться педагогу, «якому необхідно відійти від навчально-дисциплінарної моделі і переорієнтувати педагогічний процес на головне – особистість»( О.Я.Савченко). Орієнтація на особистість вимагає досконалого знання вчителем особистості кожного учня. Але, як не гірко визнавати, ми ще погано знаємо своїх учнів. Важко уявити собі ситуацію, коли автослюсар почне ремонт двигуна, не знаючи причини його несправності. Ми ж маємо справу з неповторними індивідуальностями. Отже методи особистісного підходу повинні бути безумовно індивідуальними. І приступити до виховання ми можемо тільки, знаючи стартовий рівень розвитку кожного школяра: особливості його пізнавальних здібностей, вольових якостей, моральних рис характеру.

Для реалізації особистісного підходу необхідно організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб центром стала б особистість дитини, її самобутність і самоцінність. Як вважає І.Якиманська, саме визнання учня головною дійовою фігурою всього освітнього процесу і є особистісно-орієнтованим навчанням і вихованням.



Метою статті є висвітлити питання виховання особистості учня за допомогою особистісно орієнтованого підходу, акцентуючи увагу на необхідності створення комфортних і безпечних умов для ефективного нагромадження кожним учнем свого власного особистого досвіду, самостійного усвідомлення ним загальнолюдських цінностей, що дозволяють йому проявити ініціативу, творчість, самостійність у процесі активної особистіснозначущої діяльності, стимулюють його до природного самовираження та самореалізації.

Виклад основного матеріалу.

Які ж фактори формують нашу особистість і роблять кожного з нас унікальною особою? Це, безперечно, родина, однолітки, суспільство.

Життєві навички формують індивідуальність у кожній дитині. Для того, щоб допомогти їй сформувати життєві навички, які змінять її життя на краще, важливо, щоб люди яких залучено до створення навчального плану та шкільної програми, знали про фактори, що роблять кожного з нас унікальними.

Таблиця № 1



Самовизначення

Хто я?

Усвідомлення себе; свого покликання в житті

Переконання

Чому я роблю саме це?

Наші цінності та переконання

Навички

Як я можу це зробити?

Наші навички; стратегії поведінки; наші вміння

Поведінка

Що я роблю?

Що ми робимо; конкретні дії, до яких ми вдаємося

Поведінка

Де я?

Наше оточення; люди, поряд з якими ми живемо; те, на що реагуємо

Духовні зв’язки

Хто ще?

Наш зв’язок зі Всесвітом у значущий для нас спосіб

 

Таблиця № 2



Я

можу

зробити

це

тут

Самовизначення

Переконання

Навички

Поведінка

Поведінка

Хто?

Чому?

Як?

Що?

Де?

 

Мистецтво викладання видозмінюється в мистецтво навчити дітей того, як потрібно самостійно вчитися. Людський мозок – немовби трамплін, із якого можна злетіти в чарівний світ геніальності. Сьогоднішні учні – це перше покоління, що виростатиме посеред цифрових комунікаційних засобів.[2,43]

Життєві навички – це здібності, які допомагають нам адаптуватися та відповідно поводитися і ефективно вирішувати проблеми повсякденного життя.

На думку психологів без знання основних принципів психології вчителю нелегко адаптуватися до шкільного середовища, доки він не витратить багато часу і зусиль на те, щоб довідатися, як можна оптимально використовувати і розвивати можливості кожної дитини і як взагалі можна порозумітися з учнями.

Щоб висувати оригінальні ідеї, необхідно не просто бачити те, що бачать інші, а й уміти організувати ту чи іншу інформацію по-новому.

При вивченні природознавства чи інших предметів варто поставити перед собою три основні запитання. [1, 116]



  • - Куди прямують мої учні в плані досягнень в освіті?

  • - Яким чином вони туди дістануться?

  • - Як Ви дізнаєтесь або оцінюватимете, чи дісталися вони до цілі?

Небажання вчитись, яке останнім часом набуло розмаху і характеру епідемії, на мою думку, можна пояснити декількома причинами. Перша – недосконалість шкільних програм, за якими не лише не цікаво, а й неможливо вчитись. Адже той величезний обсяг інформації, який отримує учень щоденно з кожного предмета, не в змозі втримати в пам’яті навіть найздібніший учень. Та й чи варто? А його потрібно запам’ятати, опрацьовати, осмислити і, головне, вміти застосувати в повсякденному житті. Адже не секрет, що значна кількість знань, отриманих ціною великих зусиль і важкої щоденної праці так і залишається лежати на поличках міцної дитячої пам’яті. Друга причина, те що діти, які вчились на „відмінно” не завжди займають гідне місце в житті. Бо чи завжди переважають знання й компетентність, коли на терези з іншого боку поставлені тугий гаманець або ж вигідне знайомство?

Ситуація має змінитись, і обов’язково на краще. Людина, яка бачить перед собою чітко визначену мету, можливість реального застосування своїх знань, умінь, здібностей і гідної їх винагороди, не може бути незацікавленою отримати ці знання, розвивати свої здібності. І це не мрії про прекрасне далеке, це реалії сьогодення. Настає час професіоналів, поширюється мода на здоровий спосіб життя, на інтелект. На думку вчених, інтелект має та людина, яка правильно оцінює, розуміє й думає, яка завдяки своєму „здоровому глузду” та „ініціативності” може „пристосуватися до умов життя”. По суті інтелект – це те, що додає особливої значущості людині, дозволяє їй динамічно змінювати навколишній світ, перебудовувати середовище під себе, а не пристосовуватись до умов мінливої діяльності. Бо інтелект складають:



  • - дані або знання інформації;

  • - здатність знаходити або створювати знання.

Розвиток інформаційних технологій, бурхливе нагромадження, безперервне оновлення, ускладнення наукової інформації, вторгнення її в усі сфери життя та діяльності людини є визначною особливістю сучасності. Школа і освіта мусить налаштовувати молодь на успіх, на навчання впродовж всього життя.

У Міжнародному опитуванні Тисячоліття були отримані цікаві дані щодо життєвих цінностей населення планети. На запитання „Що є важливим у житті?” були отримані відповіді, де на перше місце населення 50 країн світу поставило здоров’я і сімейне життя.

Згідно даних Інституту соціології НАН України на думку старшокласників, майбутнє залежатиме перед усім від особистих здібностей, волі, вмінь, сприятливої чи несприятливої ситуації в суспільстві.

Перспективна система освіти створюється на основі поєднання найновіших природничих і гуманітарних знань, і одним із пріоритетних завдань її має бути формування в молодих людей такої життєвої компетентності, яка надасть їм змогу оволодіти життєвими і соціальними ролями, з тим щоб гідно жити в умовах нового століття.

Якщо будемо вперто дивитись на веселку дитячих інтелектів через скло одного кольору, то багато умінь нам здаватимуться безбарвними.

То ж одне із завдань, яке стоїть перед біологами – професіоналами – переглянути зміст шкільної біологічної освіти, звільнити його від другорядного, довідкового матеріалу та максимально збагативши практичним знаннями. Коли учні досягають своєї мети, рідко зростає їхня мотивація і продуктивність.

Сучасна біологічна освіта покликана озброїти учнів методами наукового дослідження, ввести їх  у світ наукових проблем, здійснити підготовку до пошуку нових технологій, генерування нових ідей. Безперечно, треба на державному рівні забезпечити школи необхідним навчальним обладнанням для виконання програм.

Школа життєвої компетентності має бути спрямована не на  ретрансляцію минулого, а, передусім, на конструювання майбутнього. Згідно досліджень психологів, людина включається в будь-яку діяльність тільки тоді, коли це їй потрібно, коли в неї є певні мотиви. Мотиви відображають ті потреби, які стали актуальними для учня в певний момент. Потреби – це рушійна сила активності і розвитку людини. Не випадково школярі проявляють інтерес до тієї інформації, яка допомагає їм розв’язувати життєві проблеми. Ми при цьому спираємося на їхню потребу активно діяти і добиватись успіхів. Важливо, щоб учні мали можливість робити вибір.

Як збудити їх пізнавальну активність? Через суперечності і використання  інтерактивних технологій. Інтерактивне навчання відбувається за умови активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спів навчання, взаємо навчання, (колективне, групове, навчання у співпраці). Учитель і учень стають рівноправними суб’єктами цього процесу. Педагог виступає в ролі організатора. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язування проблем.

Але використання інтерактивних  технологій – не самоціль. Головне створити атмосферу доброзичливості й порозуміння. Ми, вчителі, повинні бути людьми доброї душі, любити дітей такими, якими вони є. Необхідно вміти зняти з душі дитини почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, бачити в дитині повноцінну й здібну до творчості людину.



Висновки.

Наше завдання – зробити школу найліпшою. Тобто це школа без поразок, яку б діти закінчували, усвідомлюючи свої таланти і здібності, свій інтелектуальний рівень, що допоможе їм стати тим, ким вони тільки запрагнуть.

У ХХІ столітті освіта, навички і вміння персоналу стануть найголовнішою зброєю в конкурентній боротьбі.

Перехід школи до 12-річної освіти об’єктивно потребує переведення освітнього процесу на технологічний рівень, вибір індивідуальних маршрутів навчання. Особливо продуктивні серед них особистісно зорієнтовані педагогічні технології. Їхня ефективність залежить від того, якою мірою реалізує свій життєвий потенціал учень, як враховано його вікові та індивідуальні психологічні особливості. Звідси – пріоритет суб’єктивно осмисленого навчання порівняно з інформаційним навчанням, спрямованість на розвиток в учнів множинності суб’єктивних картин світу, на „противагу однозначним” програмним уявленням, діагностика особистісного розвитку, ситуаційне проектування, введення навчальних завдань у контекст життєвих проблем.

Інноваційний освітній простір ХХІ століття визначатимуть особистісно зорієнтоване навчання, проектні, ігрові технології кооперативного навчання, технологій дистанційного навчання. Саме ці  технології озброять учнів ключовими компетенціями так необхідними для життя.

         Усі ці завдання можуть здаватися надто складними для школи, яку дехто сприймає як місце, де учні здобувають знання. Однак сучасний випускник має бути не лише освіченою, а й добре вихованою, гармонійно розвиненою та стійкою особистістю, яка знає, чого хоче в житті і як цього досягти. Бо  я переконана як і П.Блонський, що “Завдання школи-навчити жити. Ми повинні виховати людину, здатну створити своє особисте життя “.



Список літератури

  1. Бех І.Д. Особистісно оріентований підхід: науково-практичні засади // Виховання особистості: Навчально-методичний посібник: У 2 кн. – Кн. 2. – К.: Либідь, 2003. – 344с.

  2. Бех І. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. – 1999. – № 12. – С.13-16

  3. Бех.І.Д. Психологічний супровід особистісно орієнтованого виховання. Початкова школа – 2003 р. №3.- с.3-7.

  4. Концепія навчання здорового срособу життя на засадах розвитку життєвих навичок. Генеза, К. –2005.

  5. Міхелі С. Педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського як концептуальна основа

особистісно орієнтованого підходу // Початкова школа – 2003 р. - № 9 – с. 5-11.

Інтернет - джерела

  1.  Вимоги до особистості педагога як вихователя.

http://studentam.net.ua/content/view/10701/85/

  1. Зайченко І.В. Педагогіка. Індивідуальний підхід.

http://pidruchniki.ws/15491007/pedagogika/individualniy_pidhid

 



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка