Роль творчості Тараса Шевченка у становленні української культури



Скачати 96.92 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір96.92 Kb.
Урок у 10 класі на тему

«Роль творчості Тараса Шевченка

у становленні української культури»
Розробила вчитель художньої культури

Широкинської ЗШ І-ІІІ ступенів ім. М.В.Ясиненка

Царьова Ольга Анатоліївна
Тема. Роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української культури

Мета: ознайомити учнів з особливостями та шляхами впливу творчості Т.Г.Шевченка на розвиток української літератури, мови, художнього мистецтва, духовної культури; розвивати вміння обґрунтовувати свою точку зору; формувати пізнавальну активність; виховувати духовність, збагачувати емоційний досвід.

Оснащення: зоровий ряд: автопортрет Т.Г.Шевченка, репродукції картин Т.Г.Шевченка «Портрет П.Куліша», «Портрет Маєвської», «Молитва за померлими», «Портрет М.Щепкіна», «Уміраючий гладіатор», «Катерина», «Чигрин з Суботівського шляху», ілюстрації до поеми О.Пушкіна «Полтава», повісті М.Гоголя «Тарас Бульба»; роздавальний матеріал «План до виконання творчої роботи» (за кількістю груп); музичний ряд : пісня «Зоре моя вечірня». Обладнання. ТЗН.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення уроку: віртуальна екскурсія.

Терміни і поняття: «гравюра», «офорт», «сепія», «акварель».

« Учитесь, читайте, і чужому научайтесь,

й свого не цурайтесь»

Т.Г.Шевченко

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда:


  1. Які риси літературної або художньої творчості Т.Шевченка вас особливо вражають?

  2. Які твори Шевченка – маляра ви бачили? Чи подобаються вони вам? Чому?

  3. Чи відвідували ви коли-небудь театральні вистави за творами Шевченка? Яке враження вони склали на вас?

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя:

Сьогодні я пропоную вам здійснити віртуальну екскурсію, яка безпосередньо буде пов’язана з темою нашого уроку «Роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української культури». Тому запрошую вас до першої зали «Літературна творчість Т.Г.Шевченка та її вплив на розвиток української літератури й мови». Сьогодні нам будуть допомагати наші «екскурсоводи».

V. Викладання навчального матеріалу.

1-ша зала «Літературна творчість Т.Г.Шевченка та її вплив на розвиток української літератури та мови».


  1. Виступи учнів з повідомленнями, підготовленими індивідуально.

1-ий «екскурсовод»: Творчість Т.Г.Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в української літературі, започаткований її революційно-демократичний напрям.

Ім’я Шевченка вперше стало відомим на просторах Російської Імперії, коли в Петербурзі вийшла невеличка книжечка «Кобзар». В історії України автор цього видання був винятковим явищем – він вийшов з найглибших надр трудового народу і здобув всесвітню славу.

Слідом за «Кобзарем» з’являється альманах «Ластівка», де також надруковано ранні твори Шевченка, які не ввійшли до збірки, зокрема балада «Причина». Уже перші проби пера Шевченка зі своєю народністю, емоційністю були виключно новим явищем в українській літературі. Однако прокладаючи нові шляхи в літературній творчості, молодий поет не поривав різко зі своїми попередниками й сучасниками. Шевченко творчо використав багатющий досвід попередників і сучасників в українській, російській і зарубіжній літературах, але в поезію він прийшов сказати своє нове слово. Навіть у молоді роки поет не втрачав своєї власної індивідуальності.

Весь «Кобзар» нерозривно пов'язаний з народною творчістю. Поет сміливо черпав з усної творчості ідеї, сюжети, образи, ритміку. Елементи усної народної творчості впліталися у власні думи й слова поета. Але автор «Кобзаря» - передусім поет сучасності, який живе інтересами народу, поділяє його горе й радощі, протестує проти потворних явищ життя, закликає до волі. Такими є «Катерина», «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Перебендя».

Найвиразніше революційний характер романтизму поета виявився у поемі «Гайдамаки», що з’явилась через рік після виходу «Кобзаря». Поема була здійсненням велетенського задуму. В ній оспівано широкі маси народних месників – борців проти феодально-кріпосницького й національного гніту.

Початок сорокових років за словами І.Франка були «добою великого перелому» в думках поета. Це перехід до політичного радикалізму, поворот до реалізму. Він не поспішає друкувати свої нові твори, але старанно переписує їх в альбом «Три літа», ніби готуючи для прийдешніх поколінь. Так народжується новий поетичний жанр, про який І.Франко сказав: «Перший Шевченко» у своїх поемах «Сон» і «Кавказ» показав у Росії зразки політичної поезії, показав також для всіх майбутніх поетів політичну дорогу, якою слід ступати на тім полі, та основу, з якої треба жити».



2-й «екскурсовод»: Засланням у солдати в далекі оренбурзькі степи, забороною писати й малювати царат намагався вбити в Шевченкові поета та художника. Проте незважаючи на суровий присуд, поет пише вірші і в казематі ІІІ відділу, і в Орській фортеці, адресуючи свої «захалявні» книжечки грядущим поколінням. Революційний дух Шевченка не був зламаний: «Караюсь, мучуся…але не каюсь». Ще з більшою пристрастю поет бореться проти царату, закликаючи до відплати усім вінценосцям («Царі»).

Творчість останнього періоду життя стала найвищим етапом в розвитку поета. Як і раніше, жагуча революційна пристрасть поєднується в ньому з особливою, надзвичайною ніжністю, ліричною емоційністю, що ми можемо помітити в його таких творах як «Посаджу коло хати», «Над Дніпровою сагою», «Тече вода з-під явора». Сама смерть Кобзаря стала фактором революційного руху. Він був основоположником нової української літератури, нової української культури в цілому. Твори Т.Шевченко були зразками глибокої народності, критичного реалізму. У літературі з’явились нові герої: селяни-протестанти-бунтарі, повстанці, борці проти феодального гніту. Література збагатилася новими жанрами: ліро-епічна поема, політична поезія, оповідання і повість. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та інші.




  1. Слово вчителя.

(учитель розповідає про світове значення творчості Т.Г.Шевченка та запрошує учнів до 2-ої зали)

2-га зала «Особливі риси розвитку художнього мистецтва у творчості Т.Шевченка»

Словникова робота:

гравюра –

офорт –

сепія –


акварель –

  1. Розповідь учителя

Творча спадщина Шевченка – яскрава сторінка історії української мистецької культури. Це зумовлено тим, що Шевченко глибоко знав народне життя, умів знаходити в ньому суттєве й характерне, а також мав рідкісний дар найвлучнішими, найдосконалішими засобами втілити це в літературних і мистецьких образах. Духовний універсалізм його національної ідеї розрісся до вселюдської ідеї перемоги добра над злом, а часово сягав як глибин минулого, так і пророчої візії майбутнього. Розвинена інтуїція в баченні зв’язку колишніх і новітніх часів давала йому можливість наповнити новим змістом іпостась людини, піднести й прославити її як вічну духовну сутність.

  1. Виступ учнів з повідомленнями.

3-й «екскурсовод»:

З архівних документів і особистих висловлювань Шевченка відомо, як старанно він навчався – спочатку в класах при Товаристві заохочування художників, а згодом і в Академії мистецтв. У ранніх графічних та малярських працях молодого мистця вчувається наука його викладача –Карла Брюлова. Це виявилося в характерній м’якій проробці деталей, за якою стояло ґрунтовне вивчення натури, в доборі та сполученні соковитих кольорів. Від школи Брюлова бере початок фактура Шевченкових полотен і акварелей, вміння майстерно користуватися підмальовками.

Жанрова структура малярських і графічних праць Шевченка також є свідченням його глибокої духовності. Вагомими були досягнення Шевченка в малярському і графічному портреті. Він виконав близько 150 творів портретного жанру. У ряді портретів простежується прагнення Шевченка підкреслити гармонійну сутність людини,вияскравити її моральну, інтелектуальну і фізичну досконалість. Його моделі – це, звичайно, друзі, приятелі. Шевченко прагне поєднати у романтичному переживанні імпозантну зовнішність героїв з їхньою внутрішньою змістовністю. Про це свідчать портрети Маєвської, Куліша.

Романтична наснаженість портретних образів помітно видозмінюється в умовах заслання. Перехід на монохромні графічні засоби (сепія, олівець) надав творам Шевченка рис стриманості й навіть суворості. Одним із виявів цих шукань є сепія «Молитва за померлими» (1856-1857), в якій змальовано дівчину в момент тривоги, глибокої зосередженості.

Масна й соковита лінія при роботі італійським олівцем та крейдою, (портрет М.Щепкіна) та в офортах завжди точна й віртуозна. Особливе місце у творчості мистця посідають автопортрети, в яких він відобразив себе в різні пори життя, в різних настроях і переживаннях, але неодмінно з глибоким щирим самоаналізом.

Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів світової класики. Літературними сюжетами, історичними джерелами навіяні багато малюнків, зокрема «Помираючий гладіатор». Впадає в око власне образотворче прочитання мистцем літературних сюжетів. Наприклад Шевченко ілюстрував поему О.Пушкіна «Полтава», повість М.Гоголя «Тарас Бульба» та багато інших.



4-й «екскурсовод»:

На новий щабель розвитку підніс Шевченко й побутовий жанр в українському мистецтві. Його творам притаманна описовість – традиційна риса української літератури й мистецтва. Тому першорядного значення він надавав композиції: розташуванню постатей, рухам, жестам. Сюжети із сучасного життя Шевченко розробляє наприклад в картині «Катерина» (1842). Мистець вибрав типове явище поневоленої Московією України, зіставивши чистоту народних звичаїв і бруд розпусти. «Катерина» має риси традиційної української картини з її оповідністю, драматичним змістом, повчальним висновком. Ця подібність простежується і в пейзажному мотиві, атрибутах побуту, компонуванні постаті селянина, у дзвінкому соковитому колориті. З особливою любов’ю змальована Катерина – проста й довірлива селянка. На її обличчі вираз глибокого жалю, терплячості, затамованих сліз.

Самостійним жанром у творчості Т.Шевченка є пейзаж. Обдаровання Шевченка – пейзажиста розвинулося під час його праці в Археологічній комісії при Київському університеті св. Володимира та пізніше в експедиціях на Арал і в гори Каратау. В рамках серії «Мальовнича Україна» мистець відобразив красу української природи. Він часто малював знамениті своєю красою краєвиди як історичні місця. Наприклад акварель «Чигрин з Суботівського шляху» (1845), де конкретною пам’яткою, пов’язаною з подіями минулого, виступає сама місцевість. Пейзажі сповнені дивовижним спокоєм. Велич природи, неквапливість у всьому створюють враження зупиненого часу – тут ніби вчувається подих вічності.

3-я зала «Українське музичне та театральне мистецтво і її зв'язок з творчістю Т.Г.Шевченка»


  1. Виступи учнів – «екскурсоводів»

5-й «екскурсовод»:

Ти чув: співала мати при вікні

Слова Шевченка світлі і сумні

- Чому, мамуню, серцю в грудях тісно?

- То пісня, українська наша пісня…

Ти вперше прочитав із «Букваря»

Вогненні, вічні вірші Кобзаря

- Чом жаром обпікає кожне слово?

То мова, українська наша мова …

Із книг тобі відкрилась до кінця

Життя коротке гнаного співця,

Діла і души сина Батьківщини.

- Що то дзвенить, відлунює в серцях?

То слава, горда слава України!

Народна пісня завжди була в житті поета постійним другом, вихователем і порадницею, вона мала дуже великий вплив на становлення як особистості, так і творчості Шевченка. Але і творчість Тараса Григоровича мала дуже великий вплив на музику. Дослідники нарахували більше 2000 композицій на слова Т.Г.Шевченка.


  1. Прослуховування пісні «Зоре моя вечірняя».

5-й «екскурсовод»:

Про значимість творчості Т.Г.Шевченка, її неослабного впливу на духовне життя нашої нації свідчать написання за його віршами і поемами вокальних, симфонічних та оперних творів, інсценізація та екранізація багатьох творів Кобзаря.



  1. Слово учителя.

Підсумовуючи значення творчості Т.Шевченка, використаємо висновок, зроблений І.Франко: «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури». Про визнання провідного місця Т.Шевченка в українській культурі, високої оцінки його заслуг перед Україною свідчить те, що його імям названо національну премію України в галузі культури, літератури і мистецтва – найвищу творчу відзнаку в незалежній Україні. Шевченківська премія увінчує найвидатніші твори літератури та мистецтва. За роки її існування лауреатами цієї високої і престижної нагороди стали 525 персоналій та колективів. Серед лауреатів Олесь Гончар, Павло Тичина, Платон Майборода.

Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, в розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, вся творчість Шевченкового генія стала тим живим феноменом. Який далі вже розвивається в свідомості українського суспільства. Як актуально звучать сьогодні безсмертні Шевченкові слова :

Свою Україну любіть,

Любіть її … во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть».



VI. Актуалізація набутих знань.

Творче завдання ( 10 хв.)

Учні класу об’єднуються у 3 групи. Групи одержують завдання (жеребкуванням) скласти міні-твір (5 – 7 речень) на одну з тем: «Шевченко в українському музичному та театральному мистецтві», «Зв'язок творчості Кобзаря з визвольним рухом українського народу» (поезії на Майдані), «Новаторські ідеї Шевченка в образотворчому мистецтві».



Коментар: групи одержують «План виконання творчої роботи» згідно обраної теми.

Після закінчення роботи твори зачитують перед класом.



VII. Підбиття підсумків уроку.

1.Рефлексія.

  • Мені найбільше запам’яталося на уроці…

  • Сьогодні на уроці мене вразило…

  • Мені цікаво дізнатися про…

2.Оцінювання роботи учнів на уроці.

VIII. Домашнє завдання.

Проаналізувати на вибір один із видатних художніх творів Шевченка.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка