Роль здорового способу життя



Скачати 94.41 Kb.
Дата конвертації19.03.2016
Розмір94.41 Kb.
Ігор Хавруняк,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

РОЛЬ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

В АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД СТУДЕНТІВ І-ІІ КУРСІВ ВНЗ

НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Постановка проблеми. Темпи соціальних, економічних, технологічних і навіть кліматичних змін у світі вимагають від людини швидкої адаптації і постійної до- і переадаптації до умов життя і діяльності. На жаль, на цій основі формується фізіологічна неспроможність організму, що веде до розвитку хвороб адаптації.

Пристосування організму до психоемоційних навантажень, порушень ритму, умов життя та дії різних економічних чинників відбувається за рахунок зміни регуляції діяльності організму з боку центральної нервової та ендокринної систем. Саме в період 18-20 років, коли молодь пристосовується до навчання у вищих навчальних закладах, важливо, щоб не відбулося серйозних порушень адаптації організму.

Стан здоров'я та проблема оздоровлення студентів турбують багатьох дослідників, що викликано щорічним зростанням кількості студентської молоді, яку виникає потреба зарахувати до спеціальної медичної групи. Така ситуація характерна, без перебільшення, для всіх вузів України, а головними причинами є погіршення якості та прискорення темпів життя, збільшення частоти стресових ситуацій поряд із зниженням рухової активності, відсутність нормальних умов для самостійного відновлення здоров'я. Формування культури здоров'я, використання фізичних методів у лікуванні, організації раціонального харчування, дотримування режиму дня, праці й відпочинку - це можливі шляхи оздоровлення студентів. Однак, захворюваність студентів з кожним роком зростає, а проблема профілактики та оздоровлення залишається актуальною.

З метою виявлення проявів адаптації на початку навчального року проведене обстеження старших підлітків згідно з класифікацією ВООЗ студентів першого курсу Прикарпатського національного університету. Методом випадкової вибірки було опитано 562 студенти віком 17-18 років, з них 410 (72,95%) дівчат, 152 (27,05%) хлопців. Дівчата найчастіше скаржилися на головні болі (19,11%), відчуття нестачі повітря (17,9%), розлади сну (11,72%), хлопці на відчуття нестачі повітря (20,22%), головні болі (15,17%) та підвищену пітливість (14,77%). Як хлопці, так і дівчата скаржилися також на зниження працездатності і швидку втомлюваність.



Перехід від здоров'я до хвороби, від норм до патології являє процес поступового зниження ступеня адаптації до умов зміненого навколишнього середовища. У 60% дослідної групи студентів адаптаційний потенціал свідчить про напругу механізмів адаптації.

Отримані результати рівня фізичного стану і функціональних показників серцево-судинної та респіраторної систем, молоді міста Чернівці свідчать про значний вплив екологічних факторів на їхнє здоров'я та погіршення у них адаптаційних можливостей.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з даного питання показує, що уже розроблено чимало методик, захищалася велика кількість наукових робіт. У даній галузі успішно працюють такі дослідники, як В. М. Оржеховська, Л. П. Сущенко, С. В. Кирилєнко, В. С. Братусь, Л. Н. Анісімова та інші.

Переглянувши роботи вище згаданих авторів можна констатувати, що у сучасній критичній ситуації, що склалася в соціальній сфері, фізична культура може стати найважливішим чинником, здатним допомогти молодим людям протистояти несприятливим умовам життя. Фізична культура представляється в освітніх установах не тільки важливим компонентом, але й організуючою підставою для всіх форм фізкультурної діяльності.

Стратегічна можливість сфери фізичного виховання студентської молоді обумовлена її тісним зв'язком з розвитком і зміцненням стану здоров'я та фізичного гарту майбутніх фахівців, підготовкою їх до високоефективної діяльності у ринкових економічних умовах.

Викладення основного матеріалу. Надання фізичному вихованню статус обов'язкової навчальної дисципліни вимагає вдосконалення як змісту програмного матеріалу, так і організаційно-методичних форм його викладання керуючих при цьому, насамперед гуманістичною спрямованістю занять фізичними вправами.

Практична реалізація гуманістичного напрямку трансформації навчального процесу з фізичного виховання студентів, а на наш погляд, повинна в першу чергу забезпечувати вирішення оздоровчих функцій:

  • формування у студентів розуміння пріоритету здоров'я серед усіх людських цінностей;

  • виховання шанобливого ставлення до власного здоров'я, тобто культури здоров'я;

  • набуття навичок щодо фізичного і психологічного самовдосконалення засобами фізичної культури і спорту.

Доречно буде зазначити, що у вищих навчальних закладах не створені структури, які б піклувалися станом здоров'я студентів, хоча згідно офіційних документів відповідальність за це покладена на ректора. Тому, всі дослідження спрямовані на оздоровлення студентської молоді через погіршення її фізичного стану та проблему активізації рухового режиму.

Освітня спрямованість фізичного виховання реалізується, перш за все, шляхом планомірної передачі викладачем і наступним засвоєнням студентами певного обсягу знань, систематичним їх поповненням і поглибленням. Сучасні програми фізичного виховання повинні передбачати досить широке коло фізкультурно-спортивних знань, що охоплювали б усі чинники розумової організації і забезпечення життєдіяльності, які в сукупності одержали назву «здоровий спосіб життя». Знання про суть фізичної культури, її значення для особи і суспільства, принципи і правила раціонального використання її цінностей, знання суто прикладного характеру, які є необхідною передумовою усвідомленого засвоєння рухових умінь, формування навичок, ефективного використання фізичних можливостей у жиггі та фізкультурно-гігієнічні знання.

З метою засвоєння знань можуть проводитись спеціальні заняття. В різних країнах теоретичні заняття з питань фізичного виховання, які входять до навчальної програми, називають по-різному: в США і Японії- це «Навчання здорового способу життя», в Австралії-«Навчання раціональної організації довкілля», у Фінляндії -«Формування навичок здорового способу життя». В інших країнах читаються й окремі курси з питань, що торкаються здоров'я рухової активності. Серед них: «Особисте здоров'я», «Основи раціонального харчування», «Основи знань у галузі гігієни та самоконтролю» тощо. Обсяг знань з питань організації і дотримання правил та норм здорового способу життя, які входять в обов'язкову програму фізичного виховання, містить 10% від загального обсягу часу, відведеного на предмет.

Тому, метою роботи наших викладачів є вирішення проблеми пошуку ефективних шляхів оптимізації здорового способу життя студентів. Розкриті основні засоби, які спрямовані на формування мотивації дбати про власне здоров'я під час навчання, що підвищує їхню адаптацію до умов життя.

Зокрема можна виділити наступні складові здорового способу життя:

  • сформованість переконань про необхідність розвитку, підтримання здорового способу життя;

  • розвиток санітарно-гігієнічної, валеологічної культури у різних сферах життєдіяльності;

  • оберігання природи, екологічної чистоти оточуючого середовища, харчових продуктів;

  • правильний, біоритмічно узгоджений розпорядок дня, вікових періодів життя в цілому;

  • гігієнічно нормоване навчання і виховання;

  • праця і відпочинок, відновлення;

  • раціональне, збалансоване у енергетичному й інгредієнтному відношенні харчування;

  • рухова активність, що стимулює гармонійний розвиток якостей та психофізичних якостей організму і підвищення його стійкості до дії

негативних факторів зовнішнього середовища; активна роль у різних сферах життєдіяльності з реалізацією власних, суспільно корисних потреб, бажань, можливостей, якостей;

  • відсутність шкідливих звичок.

Одночасно слід зазначити, що люди у віці 18-25років ще не мають достатньо власного досвіду, практичних знань, зокрема у впровадженні здорового способу життя.

У студентські роки формування здорового способу життя найбільше порушують:

  • заклопотаність навчальними та побутовими справами;

  • порушення режиму праці та відпочинку;

  • збалансоване харчування та шкідливі звички.

Щоб сформувати здоровий спосіб життя необхідно, перш за все, мати належні знання про нього. На основі валеологічних знань, виховання при застосуванні яскравих порівняльних прикладів, емоційного підкріплення у викладенні матеріалу в студентів формуються переконання про необхідність впровадження саме здорового способу життя.

Крім специфічного впливу на організм людини, фізична культура тісно пов'язана з іншими складовими здорового способу життя -харчуванням, працею та відпочинком, дотриманням розпорядку дня, несумісністю зі шкідливими звичками.

Участь у оздоровчих, секційних заняттях, заходах сприяє формуванню здорового способу життя студентської молоді, перш за все, через формування правильного світогляду (знання, переконання, психологічні та духовні якості), а також, через формування відповідних правильних умінь, навичок і дані практичної діяльності у напрямку досягнення фізичного, психічного, духовного, соціального добробуту.

Слід зауважити що важливу роль у формуванні здорового способу життя також відіграє родина і друзі. Саме з сім'ї та близького оточення людина, в першу чергу, черпає знання і формує свій спосіб життя. Для цього студентам, окрім формування знань і переконань, треба розуміти методи, засоби і способи досягнення повного фізичного, психічного і духовного здоров'я, привчати до здорового способу життя на основі фізичного виховання, використовуючи знання з валеології.

У комплексі факторів, що негативно впливають на рівень фізичного стану значна роль належить дотриманню вимог здорового способу життя. Результати проведеного анкетування показали, що студенти вузів міста Чернівці носять нерегулярний і некомплексний характер. Дотримуються правильного режиму дня близько 17% юнаків і 6,2% дівчат; використовують загартовуючі процедури і приділяють увагу гігієні тіла 20% хлопців і 30% дівчат. Не мають шкідливих звичок 23% юнаків та 29% дівчат. Руховий режим виявився у 32,4% молодих людей. Постійне дотримання вимог здорового способу життя в умовах екологічної обстановки на думку багатьох дослідників могло б суттєво знизити ризик захворювань і покращити працездатність. Однак, це можливо лише за умови сформованої життєвої потреби в цьому. У вищій школі це здійснюється неефективно, враховуючи, що рівень фізичного стану знижується у молоді після 16 років, саме в цьому віці доцільно проводити активну роботу (зокрема, викладачам фізичного виховання у ВНЗ) з виховання потреби у здоровому способі життя. І ми можемо зробити наступні висновки.

Висновки. Визнавати на усіх освітянських рівнях пріоритет оздоровчої спрямованості фізичного виховання, на жаль, залишається лише декларативним гаслом. Воно не підкріплене конкретними діями щодо впровадження у навчальний процес об'єктивних критеріїв оцінки стану здоров'я тих, хто займається фізичною культурою та спортом.

Адекватний педагогічний контроль за станом здоров'я молоді, організація процесу оздоровлення дасть змогу якомога раніше розпочати боротьбу з розладами адаптації.

Одним з основних методів, які ефективно гальмують прояви розладів адаптаційного процесу (вегето-судинна дистонія, нервові розлади, хвороби серцево-судинної та респіраторної систем), є правильно організоване навчання з фізичної культури, а не відсиджування або обмежування рефератами.

Звичайно, це вимагає від викладача розуміння існуючої проблеми самозбереження, зміцнення та відновлення здоров'я майбутніх спеціалістів. Натомість студентів переводять до так званих медичних груп, хоча для них було б доцільно створити окремі оздоровчі програми.

Бібліографія

  1. Апанасенко Г.Л. Еспресс-скрининг уровня соматического здоровья детей подростков. //Зволюция благоенергетики и здоровье человека. - Сп. б.: МГП «Петраполис», 1992. - С. 107-121.

  2. Бигар Л.І., Звізда І.С., Крупіцький В.О. Фізичне виховання студентів ВНЗ у спеціальних медичних групах: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2007. - 93с.

  3. Виноградов П.А. Физическая культура и здоровьій образ жизни. -М„ 1991.-262с.

  4. Виховання здорового способу життя: тренінг для підлітків: /Укл.: В. Головіна, О.С. Лісова. - Чернівці: Рута, 2003. - 66с.

  5. Інновації змісту і технологій здорового способу життя. -Тернопіль: Астон, 2002. - 136с.

  6. Мардар Г.І., Мосейчук Ю.Ю. Комплексний підхід до оздоровлення та виховання населення різного віку. //Фізична культура, спорт та здоров'я нації //36. наук. пр. /Редкол.: О.С. Куц (голова) та ін. -Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2001.-С. 38-39.


Хавруняк І.В. Роль здорового способу життя в адаптаційний період студентів І-ІІ курсів ВНЗ на заняттях з фізичного виховання. //Зб. наук. пр. / Редкол.: О.А. Семенюк (голова) та ін..- Кіровоград: Поліграфічне підприємство «Ексклюзив-Систем», 2011.-С.61-65


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка