Рослини мого краю



Скачати 418.15 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір418.15 Kb.

ПРИРОДА НАВКОЛО НАС

(5 годин)

УРОК № 19

ТЕМА: РОСЛИНИ МОГО КРАЮ

МЕТА: детальніше познайомити учнів з рослинами рідного краю; розвивати інтерес до походження назв рослин; виховувати шанобливе ставлення до рідної природи ОБЛАДНАННЯ: гербарні зразки, рослини, малюнки, ілюстрації

ХІД УРОКУ І. Організація класу Урок розпочинаймо з вами. В чудовий світ природи. А займемося сьогодні То ж часу не витрачаймо,

Серйозними ділами. І швиденько до роботи.

Розкриємо віконце

II. Робота над темою уроку 1. ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ ПРО РОСЛИНИ РІДНОГО КРАЮ



  1. : Улюбленою рослиною українців був барвінок. Листя барвінку залишається зеленим і морозної зими, і спекотної пори. Народна ж назва „могильник" походить від того, що барвінок часто можна зустріти на цвинтарі серед могил. Барвінок - символ дівочої честі, любові, шлюбних урочистос­тей. Голубі пелюстки барвінку розкриваються о шостій ранку і закриваються близько п'ятої години.

Б): Неможливо уявити хлібний лан без цих скромних польових квітів - волошок. Засушені волошки дуже духмяні, їх клали і в купіль новонародженого, і в домовину, зберігали на покуті між образами. Волошки символізували чистоту, сором'язливість.

  1. : Українець завжди брав із собою пучечок чебрецю в далеку дорогу. Його гострий гарячий аромат нагадував про тепло рідної домівки, відновлював сили і зміцнював дух. У народі чебрець називають „богородицькою травою". Чебрець широко застосовується в народній медицині для лікування простудних захворювань.

Г): Запах полину бентежить серце того, хто покинув хату. Згадка про цей рідний терпкий запах болем наповнює щемким болем, тому полин і називають чорнобилем. З полину готують різні лікувальні відвари.

Д): Давня добра слава у Євшан-зілля. Хто мав при собі цю траву, ніколи не забував про рідну землю. Великим везінням вважалося зірвати у купальську ніч цвіт папороті. Її володарю відкривалися всі земні скарби.

ХВИЛИНКА ВІДПОЧИНКУ Пісня „А ми сієм мак"

Е): Нема української землі без верби. З вербових колод майстри видовбували посуд, ночви, мірки, човни. Огорожі з верболозу стали характерною прикметою наших селищ.

З прутовидних верб плели кошелі, клітки, кошари. Здавна верба вважалася священним деревом. Її гілочки освячували в церкві за тиждень до Великодня. Освячену вербу тримали за образами і вірили в її магічну силу.

Є): Наймиліший для серця українця кущ калини.



Діти розповідають легенди, казки, вірші про калину.

Ж): Нема української землі без осокорів та яворів, дубів та смерек, буків та каштанів, лип та беріз. Неможливо навіть згадати усіх порід, не те, що описати .їх. І майже кожне рослинне стебельце оспіване в народних бувальщинах та легендах.



Весь урок проходить у вигляді читання великої книги рослин.

III. Підсумок уроку.

Перегорнули ми чимало гарних сторінок книги „Рослини рідного краю". Сьогоднішня розповідь - це лише крихітна часточка того, що можна було б розповісти про рослинне розмаїття рідної землі. Хай створена нами книга буде яскравим додатком до нашого альбому.

IV. Домашнє завдання

Прочитати і переказати будь-яку легенду про рослину рідного краю.

УРОК № 20



ТЕМА: ОХОРОНА РОСЛИН

МЕТА: закріпити знання учнів про рослини, познайомити школярів із заходами щодо відтворення і збереження приро­ди; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати бережливе ставлення до навколишнього.



ОБЛАДНАННЯ: реквізити для ділової гри „Суд", Червона Книга, шапочки з назвами рослин.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ: ділова гра „Судовий процес".

ХІД УРОКУ І. Оголошення теми та завдань уроку

  • У нас сьогодні незвичайний урок. Ми поширимо знання про охорону рослин у рідному краї, повторимо вивчене про рослини, будемо висловлювати власні думки.

Ми відправимось на судове засідання.

II. Вивчення матеріалу

  • Отже, у суд звернулися панове із заявою про відкриття судової справи. Хто ж потерпілі? Це представники рослинного світу рідного краю.

Секретар: Встати! Суд іде! Заслуховується справа про віроломний напад без оголошення війни, агресивні дії людини щодо рослин нашого краю. Заява поступила у дивному закодованому вигляді. Прочитайте її.

Виставляється малюнковий кросворд, розгадавши який, висвітлиться ключова фраза: „Ми в небезпеці". Слово надається обвинуваченню.

Підсніжник:Я найперша весняна квіточка. Невипадково мене називають підсніжником - я з'являюся в місцевих лісах ще тоді, коли скрізь лежать клаптики снігу. Я квіточка ніжна, приваблива, тендітна, але легко переношу примхи погоди. А ось із жорстокістю людини справитись я не змогла. Кожного року напровесні, щоб скрасити святкування 8 Березня, цілі ватаги „шанувальників краси" вриваються в ліси і зривають квіточки підсніжника цілими оберемками, а решту - витоптують. Від цього болить кожна жилочка, кожна клітиночка. І ось так сталось, що нас, підсніжників, стає все менше у наших подільських лісах. Багато людей впізнає нас лише по картинках чи підручниках.

Береза: Мене люблять і росіяни, і українці. Я - окраса полезахисних смуг, парків. Але через смачний цілющий мій сік - мене нещадно вбивають, викручують мої гілочки. Боляче, ой як боляче!

Мати-й-мачуха: І нас також все менше й менше. Природа нам веліла зацвітати дуже рано. І людина, скучивши довгою зимою за квітами, просто зриває нас, щоб потримати хоч яку-небудь квіточку в руках. Зірве, помне пальцями, а потім викине. А ми могли б їй допомогти, якби нас зривали лише при потребі, за відомими правилами, в певний час, у відповідних місцях.

Конвалія: Людина рве мене, не задумуючись. Але ж, щоб я зацвіла, з того дня. як насіннячко впало в землю, повинно пройти 10 років - за цей час шестирічний малюк встигне закінчити школу! Рвуть мене так невміло: зривати мене можна лише весною і дуже обережно. А колись людина на мою честь легенди складала, свята влаштовувала. У деяких народів я була священною квіткою. Мною завжди цікавились знахарі. 1 зараз з мене виготовляють каплі для лікування серцевої недуги. І що ж я отримала за свою доброту? Був час, коли мене можна було зустріти скрізь, а зараз я потребую охорони.

Дзвоник: У нас в країні 18 тисяч видів трав'янистих видів рослин. А скільки з них потребують охорони! Дзвоники, проліски, ряд видів тюльпанів і піонів, звіробій, сон великий, латаття біле тощо.

Суддя: Ми слухали свідків звинувачення. Після всього, що ми тут почули , що ж нам робити з людиною?

Секретар: На кожному суді слово надається захисту. Давайте заслухаємо іншу сторону.

Адвокат: Хочу ось що сказати. Те, що зробила людина рослинам - тяжкий злочин. Але ж тільки людина може виправити власні помилки. Людина вже створила Червону Книгу, заповідники і охороняє рослини. На наше щастя, є на Землі і хороші, турботливі люди.

Секретар: Запрошуємо свідків захисту.

Виходить вчитель і показує Червону Книгу України і місцеву Червону Книгу.

Вчитель: Флора найбільш беззахисна перед діяльністю людини і тому з урахуванням сучасного стану рослинності її охорона стала нині найважливішим комплексним між народ­ним завданням. У 1948 році при ООН було створено спеціальну постійну комісію з охорони зникаючих видів рослин, а згодом - Міжнародну Червону Книгу, куди донині заносяться всі рослини, яким загрожує небезпека. У 1982 році Закон про Червону Книгу прийнято і в Україні.

Згодом Червону Книгу було створено і у кожній області. У Червоній Книзі Хмельницької області є сторінки тради­ційних кольорів: чорний - рослини, що вимерли, зелений - рослини, що завдяки клопоту людини вижили і відновилися, червоний - ті, що під загрозою зникнення.



Секретар: Запрошую до розмови інших свідків захис­ту - учнів 4 класу, які були на екскурсії в заповіднику, ботанічному саду, оранжереї чи на станції юннатів.

Діти розповідають про свої враження від побаченого, діляться думками. Як підсумок: звучать слова подяки Людині за створення комфортних умов для відновлення росту і розвитку рослин у відповідних закладах.

ХВИЛИНКА ВІДПОЧИНКУ



Секретар: Встати! Суд іде! Просимо уваги. До оголошення вироку залишилися лічені секунди.

Суддя: Враховуючи всі свідчення, докази, матеріали, представлені суду, вважати Людину винною у скоєнні злочину перед рослинністю рідного краю. Але, зважаючи-на пом'якшуючі обставини, на явку з повинною, усвідомлення своєї провини та щире розкаяння засудити Людин до довічного ув'язнення (умовно).

Секретар: Заключне слово просять панове присяжні.

1. Вам у походи ходити І мандрувати, любі діти? Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти В полі, у лісі, над яром. Квіти, дерева і трави, Цвіту не вирви задаром, Гілки не втни для забави. Оберігайте ж повсюди Шлях і стежиночку в гаї. Все те окрасою буде Нашого рідного краю. 2. Небо, сонце, вітер, шепчуть молитви. „Люди, схаменіться, якщо люди ви... Не губіть планети - нашої Землі! Доти їй не вмерти, доки ми не злі. III. Домашнє завдання. Скласти твір „Виправдання людини перед природою"


.УРОКИ № 21-22

ТЕМА: ТВАРИНИ. ПТАХИ.

МЕТА: формувати знання учнів про представників фауни рідного краю, вивчати житгя, розвиток, використання та вшановування людиною тварин і птахів, розвивати вміння збирати необхідну інформацію, опрацьовувати її та користу­ватись нею; виховувати гуманні почуття, турботу за братів наших менших.

ОБЛАДНАННЯ: книги, газетні статті та.журнальні виріз­ки, фотоальбоми, реферати, картки. ТИП УРОКУ: заочна екскурсія.

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА: діти за бажанням вибирають собі форму роботи на уроці - індивідуальну, групову, парну; запросити на урок вчителів біології, географії, літератури, бібліотекаря, старшокласників; проводиться жеребкування учасників заочної експедиції.

ХІД УРОКУ

Робочі столи розміщені побіля стін. На них - таблички з написами: Екологія, Література, Фольклор, Лісництво, Сільське господарство, Біологія, Географія, Мистецтво. Тут сидять консультанти відповідної галузі - вчителі та старшокласники-гуртківтді. В центрі класу - вчительський стіл, а поряд - лотерейний барабан, у якому діти вибирають собі завдання: тварини чи птахи, про які вони збиратимуть інформацію. Роль вчителя - керувати, спрямовувати діяльність учнів, бути регулювальником їх дій.

Учасники заочної експедиції отримують картки для фіксації своїх досліджень. Учні опрацьовують матеріал за відповідними столиками, отримують кваліфіковану допомогу від консультантів, чітко, розбірливо (каліграфічно) оформляють свої картки і готують їх до розміщення в альбомі „Рідний край". В процесі роботи учні мають змогу відпочити під час прослуховування запису пташиного співу та перегляду фрагмента навчального кінофільму „Знай, люби, бережи". Як підсумок уроку проходить виставка учнівських доробок - заповнена картка - завдання, дібраний ілюстрований матеріал (при допомозі консультанта-мистецтвознавця) та виготовлені власноруч аплікації чи малюнки .

ЗРАЗОК КАРТКИ

Назва тварини (птаха)

Короткий опис та спосіб життя

Батьківщина і де можна зустріти в даний час?

Чи зустрічається в нашому лісі?

Яке має значення в природі?

Яке має значення для людини?

У яких художніх творах згадується?

Як вшановують у народі?

Власні спостереженн


яУРОК № 23

ТЕМА: ЕКСКУРСІЯ ДО МІСЦЕВОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ АБО ДО РІДКІСНИХ ОБ'ЄКТІВ ФЛОРИ І ФАУНИ МЕТА: познайомити дітей із рослинами та тваринами рідного краю, показати їх повадки та умови життя; розвивати спостережливість учнів; виховувати любов до краси, що нас оточує, відповідальність за навколишній світ. ТИП УРОКУ: екскурсія



ХІД УРОКУ

  1. Організований похід до місця екскурсії

  2. Інструктаж з ТБ у громадських місцях

  3. Основні правила «спілкування» з рослинами і тваринами

  4. Розповідь екскурсовода

  5. Розгляд експозицій музею

  6. Підсумок уроку.

РІД. РОДИНА. РІДНЯ (6 годин)

УРОК № 24

ТЕМА: МОЯ РОДИНА. МОЇ БАТЬКИ.

МЕТА: виховувати шанобливе ставлення до членів родини; виховувати почуття синівської любові до батьків. ОБЛАДНАННЯ: магнітофон, велика котушка, аркуші паперу, маркери. ТИП УРОКУ: урок - зустріч.

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА: написати твір - розповідь про одного із членів родини, найкращі начитати на магнітофон.

ХІД УРОКУ І. Організація класу



Клас святково прибраний. Столики накриті білими скатертинами. За ними — діти з членами своїх родин. Протягом усього уроку звучить музика, яка залежно від ситуації то стихає, то посилюється.

Вчитель: —У нас сьогодні незвичайний урок. Це урок щирості, сердечності, гарних слів та спогадів, любові до рідних та вдячності їм. Тож приступимо до роботи.

II. Знайомство з родинами та батьками



Учень: На щиру розмову зібрались ми з вами,

Розмову сьогодні присвятимо мамам. Татусям, бабусям і дідусям. Братам і сестричкам. Я всім вам вклонюся, Бо ви того варті. Учень: Ми готували цей урок Старанно і завзято. Спасибі вам, що ви прийшли На це родинне свято.



Учень: Спасибі вам за те, що ви Веселі і привітні. Спасибі вам за те, що ви... Ви просто є на світі.

Вчитель: —- Ми зібралися для того, щоб хорошим словом подякувати батьківському плечу, вклонитись низько до землі святій материнській любові, щоб посміхнутись своїм синові та доньці. І порадіти в цю мить, що ми є, що ми живемо, що ще не перервалась ниточка роду людського, що виростає з цієї малечі нове покоління українського народу.

І від батьків залежить, якими вони будуть, наші діти. Тож жити в мирі, злагоді треба не тільки заради себе, а й заради своїх дітей.



Учень 1: Тато і мама! Чи є в світі тепліші слова? Ні! Батьки ведуть нас в життя, і така вже, бачте, доля, і такий вже розумний лелека, що порозносив нас саме нашим мамі і таткові.

Учень 2: Це прекрасно, що саме моїми батьками є мої мама і тато. 1 що саме в них появився на світ не хто інший, а я.

Вчителель: Батько... В нашій уяві - це образ сильної, сміливої і мудрої людини. Це фундамент сім'ї. І від нього так часто залежить добробут, злагода, достаток. Пам'ятайте, шановні чоловіки, від вас залежить сімейне щастя. Щасливу сім'ю впізнають за усмішкою жінки. Усміхніться своїм дружинам, запросіть їх до танцю. Можливо, хтось із ваших дітей вперше побачить, як танцюють разом мама і тато.

Звучить вальс. Чоловіки запрошують жінок до танцю.

Вчитель: Батьківська любов... Вона більш потайна. Батько любить потайки дитину, поглядом, його любов є стриманою і урівноваженою. Недарма кажуть, батько любить дитину так, щоб вона цього не знала.

У магнітофонному записі звучать уривки дитячих творів про тата.

Вчитель: Як би ми високо не піднімали батьківську любов, як би ми її не оспівували, (хоч вона цього й варта), але ж їй неможливо дотягнутись до святої материнської любові.

Серце матері благословенне і сповнене віри, любові, краси. Її помисли, молитва охороняють дитину протягом усього її життєвого шляху.



У виконанні дівчинки звучить пісня „Є в мене найкраща у світі матуся". Проводиться гра з учнями „Вустами немовляти ". Діти, не вживаючи слова мама, розповідають про свою матусю.

Вчитель: Дорогі жінки! Ні, я назву вас вищим у моральному відношенні словом. Дорогі матері! Мамо, мату­сю, - так вас кличуть ваші діти. А ми інколи сварливі, сердиті, і заплакані, і знервовані. І часом, не бажаючи цього, зганяємо злість на наших дітях. І тільки серце знає, як болить душа за те, що незаслужено образили дитину.

Так, вони, ваші діти, насупившись на хвильку, прощають вас, розуміють вас, бо знають, що життя - це не завжди тільки радість.

Усміхніться, дорогі матері. Знайдіть очима свого синочка чи донечку. Подякуйте поглядом за ці хвилини.

Звучить пісня „Батько і мати - два сонця гарячі".

Вчитель: — А зараз пропоную змайструвати колективну доріжку добрих слів.

Родинам роздано аркуші паперу, на яких вони записують добрі, лагідні, пестливі, ніжні слова, що живуть у їхніх родинах. Потім всі ці аркуші скріплюються почергово у єдину стрічку, яку намотують на велику котушку, зачитуючи хором усі слова.

Вчитель: Сьогодні я хотіла б, щоб кожен з вас, батьків, у ці хвилини згадав своїх батьків, своїх маму і тата. Про когось із них тільки світла пам'ять залишилась у ваших серцях, а хтось ще живе. Вони не милуються краєвидами, дивлячись у вікно, а чекають на вас, дорогі батьки, і вас, улюблені онуки.

Учень 1: Спасибі вам за те, що змалку, Коли зустріли ви внучат, Ви правил нас усіх учили - І хлопців наших і дівчат.

Учень 2: За те, що нам читали книжку, За вашу лагідну усмішку, За те, що з нами в ліс ходили, На поле і в зелений гай. За те спасибі, що навчили Любити палко рідний край. Учень 3: Руки ласкаві цілуєм!

Скільки з них випито сили ! Жали вони і косили, Прали і тісто місили... Скільки з них випито сили! Руки красиві і сивії скроні Ніжно, з любов'ю цілуєм ! Дуже ми вас поважаєм ! Літ до ста жити бажаєм! Читання та обговорення оповідання О. Сухомлинського „Дідусь"



Вчитель: Крім мами і тата, бабусі і дідуся майже у кожного із вас є братики чи сестрички. Це теж ваша найдорожча рідня. І кожен має гордитися усіма членами своєї родини. Надаємо слово батькам багатодітних родин.

Вчитель: Наша зустріч наближається до. завершення. Бажаю вам всім в мирі жити, діток своїх ростити, виховувати хорошими людьми. Бо кажуть, що людина має три лиха: старість, смерть та погані діти. Та старість неминуча, смерть невблаганна, а від поганих дітей нехай береже вас Господь. Учень 1: Кохані матусі і рідні бабулі!

Хай довгі літа накує вам зозуля! Учень 2: Ми любим вас, тати, і вас, дідусі,

Здоров'я і іцастя бажаємо всім. Учень 3: Братам і сестричкам Наш теплий привіт! Учень 4: Кінчаєт ься свято,

Прощатись нам слід. Учень 5: Бажаєм вам радості, щастя й любові, Бажаєм, щоб зажди були ви здорові.


Щоб настрій завжди був веселий, хороший, Щоб в кожній родині водилися гроші. Ми любим за все вас: за строгість, за ласку. Хай буде життя ваше світлим, як казка. Будьте здорові щодня і щоночі. Хай світяться щастям завжди ваші очі. Наймиліші, найдобріші! Щиро любимо ми вас. А тепер ловіть хутчіше поцілуночки від нас. Діти цілують своїх рідних. Учень 10: Ми вам бажаєм, щоб ви не старіли.

Щоб серцем й душею були молоді. До рідного краю любов'ю горіли І користь приносили рідній землі. Учень 11: Без вас, батьки, чого ми в світі варті, Без маминої ласки і тепла, Без батьківської строгості і жарту, Без нашого родинного тепла? Учень 12: Хай рікою щастя ллється, Хай вдома добро ведеться. Хай серце не знає печалі і болю, Бажаєм здоров'я, щасливої долі. Учень 13: Хай Матір Божа вас охороняє,

А Господь з небес щастя посилає На многії літа.

Дітки стають на колінка, молитовно складають ручки і хором читають молитву: — Ой, Icy се дорогенький! В мене серце ще маленьке. Я до тебе ручки зношу і спасіння в тебе прошу для мами, для тата і для всієї родини. Боже, послухай молитву малої дитини.


Учень 6: Учень 7: Учень 8: Учень 9:


У запису звучить „Многая літа" у виконанні церковного хору та урочистий передзвін.
УРОК № 25

ТЕМА: РОДОВІДНЕ ДЕРЕВО

МЕТА: вчити складати родовідне дерево своєї родини; розвивати почуття любові і шани до рідних, бажання більше довідатись про «гілочки» й «корінчики» свого роду; виховувати стійкий інтерес до родини; закріплювати навички роботи з комп'ютером.



ОБЛАДНАННЯ: комп'ютери, журнал з ТБ, приз, списки родичів.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: урок в комп'ютерному класі.

ХІД УРОКУ І. Організація класу

Інструктаж з техніки безпеки в комп'ютерному класі.

II. Вступне слово вчителя

1. Наші прадіди уявляли собі життя усіх людей, які жили на Землі, як велетенське дерево роду, що починалося від Адама і Єви, які за біблійними легендами дали початок роду людському. Далі на дереві з'являлись гілки їхніх дітей, внуків, правнуків, праправнуків - і так аж до нашого часу. Отже, кожен з нас далекий нащадок перших людей на землі. Діти! Кожен рід - це велике дерево, а ви на ньому - гілочки, які швидко ростуть, міцніють, бо живляться соками великої гілки - сім'ї. Сім'я - то ваші мами, тата, дідусі, бабусі. Вона тим міцніша, чим сильнішою є дружба, взаємодопомога і злагода в родині. Як гілка зростається міцно із стовбуром - не відчахнути, не відламати, так і сім'я в роді - ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі-матінки через мову, звичаї, обряди, свята, пісні, казки, ігри, іграшки, родинні реліквії, взаємодопомогу, взаємоповагу і любов.

Всі дерева-роди - це могутній народ, якого нікому не здолати, поки він береже своє коріння і живиться пам'яттю його й історією.

Розпочинати вивчення родоводу слід із складання списку родичів. Давайте перевіримо, як ви впорались із цим завданням. Адже чим давніший і повніший той список, тим більше буде відомо про конкретних членів роду. Найбільш доступні джерела інформації - це старі фотокартки у сімейних альбомах, церковні граматики, живі розповіді та спогади односельчан та сусідів; написи на надмогильних пам'ятниках і хрестах.

А зараз сюрприз: у кого родинний список виявиться найдовшим, того буде нагороджено спеціальним призом.

ВІКТОРИНА. „Рід. Рідня. Родина".


  • Хто такі родичі? — Хто така теща?

  • Хто така тітка? — Хто такий зять?

  • Хто така дядина? — Хто такий свекор?

  • Хто такий дівер? —Хто така свекруха?

  • Хто такий шурин? — Хто така невістка?

  • Хто такий свояк? — Хто така зовиця?

  • Дякую за гарну роботу. Можна вже братись за складання родинного дерева.

На моніторах комп 'ютерів з 'являється зображення пишного, крислатого дерева.

  • Коріння цього дерева - пращури 8-10 покоління. Основу стовбура складають 4-7 покоління. А далі - дрібненькі гілочки (батьки) та зелені листочки (діти).

Отже, ваше завдання - згідно зі своїми списками родичів заповнити схему родовідного дерева.

У класі стиха лине пісня Ніни Матвіснко „Ой роде наш красний ".

ПРАКТИЧНА РОБОТА.



Діти за допомогою клавіатури вносять записи до схеми родоводу. Після завершення роботи схеми видруковуються кожній дитині.

III. Домашнє завдання

Розмалювати картку-схему, прикрасити її фотокартками, розповідями батьків.



IV. Підсумок уроку

Станьте гілкою могутнього дерева і членом не менш могутнього роду. Пишайтеся ним, прищеплюйте гордість і любов своїм дітям-нащадкам і продовжувачам роду. Розшукуючи та провідуючи близьких і далеких родичів, цікавтесь, які вони мають реліквії - предмети побуту, одягу, знарядь праці тощо, що передаються з покоління в покоління. Запишіть легенду (коли існує така) про походження реліквії. — Що навчилися складати сьогодні на уроці?

УРОК № 26

ТЕМА: СВЯТО В НАШІЙ СІМ'Ї. РОДИННІ ТРАДИЦІЇ. МЕТА: розкрити важливість святкування визначних подій у сім'ї, поглибити знання дітей про різні свята, особливості їх святкування в Україні; розвивати вміння логічно викладати свої думки; виховувати культуру поведінки, повагу до старших членів сім'ї, до традицій родини.

ОБЛАДНАННЯ: атрибути до гри, магнітофон. ТИП УРОКУ: гра „Щасливий випадок". ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА: написати твори про улюблене родинне свято.

ХІД УРОКУ І. Організація класу



Визначено 2 команди, до яких входять діти, їхні батьки чи хтось інший з членів родин, команди вітаються і займають свої місця. Гра складається з геймів. Перед кожним геймом ведучий пояснює правила гри.

II. Основна робота на уроці - гра І ГЕЙМ „Хто швидше"



Кожна команда протягом 1 хв. відповідає одним словом на запитання. Допускається хорова відповідь. Перемагає команда, що дасть більше правильних відповідей.

ПИТАННЯ ДЛЯ І КОМАНДИ:



      1. Символ Нового року. (Ялинка)

      2. Су святковому торті. (Свічки)

      3. День ангела. (Іменини)

      4. Приносять на день народження. (.Подарунок)

      5. День народження Ісуса Христа. (Різдво)

      6. Чим дівчата займаються на Андрія. {Гадання)

      7. 19 серпня. {Спаса)

      8. Той, хто приходить на свято. {Гість)

      9. Крашені розмальовані яйця. {Писанки)

      10. Ісус перетворив на сріблястий дощик. (.Павутиння)

      11. Символ Святого Вечора. (Кутя)

      12. Різдвяна пісня. (Коляда)

      13. Місяць, у якому святкують День знань. (Вересень)

      14. Зелені свята. (Трійця)

      15. Обряд поховання покійника. (Похорон)

      16. Храм для богослужіння католиків. (Костьол)

      17. Церковний обряд для наречених. (Вінчання)

      18. Хресні батьки дитини. (Куми)

      19. Вислів „догоріла свічка" означає. (Померти)

      20. Картка з вітальним текстом. (Листівка)

      21. Освячують за тиждень до Пасхи. (Верба)

ПИТАННЯ ДЛЯ II КОМАНДИ

        1. Печуть до Великодня. (Пасха)

        2. Свято одруження. (Весілля)

        3. Обов'язкова страва на День народження. (Торт)

        4. Сніп сіна на Різдво. (Дідух)

        5. Величальна гарданська пісня. (Щедрівка)

        6. Переддень Старого Нового року. (Меланка)

        7. Освячення води після Різдва. (Водохреща)

        8. Залучення дитини до віри. (Хрещення)

        9. Зерно, яким засівають на Новий рік. (Пшениця)

        10. Заборона Їсти м'ясне. (Піст)

        11. Духовне очищення. (Сповідь)

        12. Храм для богослужіння у православних. (Церква)

        13. Вислів „ряст не топтати". (Помирати)

        14. На небі появляється зірочка. (Народження)

        15. Покровитель учнів. (Наум)

        16. 8 Березня - день ... (жінки/мами)

        17. Онучка Діда Мороза. (Снігурочка)

        18. Вечір напередодні Різдва. (Святий)

        19. Святковий весільний хліб. (Коровай)

        20. Святий чудотворець, улюбленець дітей. (Миколай)

Книга книг, Святе Письмо. (Біблія

)ГЕЙМ „Заморочки з бочки"

Команди по черзі витягують бочечки з назвами сімейних свят. Завдання - найкраще розповісти про них. ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ:

День народження, хрестини, перша сповідь, перший дзвоник, весілля, Новий рік, свято Миколая, Пасха, Різдво, День ангела.



МУЗПАУЗА. Всі діти класу виконують таночок „Все збувається на світі".

Зачитуються найкращі учнівські твори про улюблене родинне свято.

ГЕЙМ „Ти - мені, я - тобі"



Одному з членів команди суперника повідомляють назву свята чи обряду. Гравець за допомогою жестів та міміки має показати це своїм товаришам по команді. Кожна правильна відповідь приносить бали команді.

IV. ГЕЙМ „Темна конячка"



Зачитується розповідь про свято, не називаючи його. Виграє та команда, яка швидше відгадає, про що йде мова.

            1. До цього дня всі готують подарунки.

            2. Усі намагаються бути чемними і добрими.

            3. В хаті все має бути чистенько прибране.

            4. Діти готують привітання та святкові концерти.

            5. У школі теж створюється святкова атмосфера.

            6. Це свято жінок, матусь, бабусь, сестричок, подружок.

III. Підсумок уроку

Підбивається підсумок гри. Нагороджуються перемож­ці. Обов'язково відзначити і авторів найкращих творів про улюблене домашнє свято.

УРОК № 27



ТЕМА: СТОРІНКИ СІМЕЙНОГО АЛЬБОМУ МЕТА: познайомити дітей з видатними особистостями родин, вчити складати зв'язні розповіді; розвивати вміння коротко й точно висловлюватися, розповідати про членів родин; виховувати почуття гордості, бажання спілкуватися з друзями.

ОБЛАДНАННЯ: фотографії.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: зустріч за круглим столом.

ХІД УРОКУ



Учнівські парти викладаються по колу. За ними розміщуються діти і вчитель. З допомогою жеребкування визначають, хто починатиме розповідь. Ведучий відкриває сімейний альбом на сторінці із фотографією, яку він обрав, розповідає про членів своєї родини, а потім передає по колу своє фото. Далі свою фотографію і розповідь пропонує інший учень.

Готуючи дітей до уроку, вчитель має їх націлити на те, щоб об'єктами їх розповідей вони обрали різні особистості. Можна розповідати про дідусів і бабусь, дядьків, тіток, маму і тата, братів і сестричок, можна і про чужих людей, які в силу певних обставин зайняли почесні місця в сімейному альбомі та стали рідними.

Під час перегляду фотографій у класі звучать пісні „Росте черешня в мами на городі", „Родительский дом", „Мама", „Повертайтесь частіше додому" тощо. Після перегляду фотокарток варто дітям запропонувати оформити матеріали уроку на сторінках альбому „Край, в якому ми живемо ".

Обов 'язково відзначити і авторів найкращих творів про улюблене домашнє свято.

УРОК № 28



ТЕМА: ПРОФЕСІЇ НАШИХ БАТЬКІВ

МЕТА: поглибити уявлення учнів про різноманітність професій, про важливість і значення кожної з них; розвивати допитливість, творчу фантазію, винахідливість; виховувати повагу до людей праці, батьків. ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: урок-диспут

ХІД УРОКУ І. Організація класу

— Любі діти, добрий день!

Вам зичу праці і пісень.

А вам, гості, я бажаю

Сил, натхнення на весь день.



Учні разом з батьками утворюють групи (за професією дорослого), які протягом уроку захищатимуть свої переконан­ня і відстоюватимуть власні думки.

II. Повідомлення теми уроку

Сьогодні на уроці ми поговоримо про працю. Адже пра­ця - основа життя. Добрі діла прикрашають людину, як сонце землю. Від праці, сонця і людини земля стає квітучою, а людина щасливою. Сьогодні ми поглибимо свої знання про цікавий світ професій, про важливість і значення кожної з них, спробуємо усвідомити необхідність поважати людей праці. Отже, давайте спробуємо дати відповідь на дуже просте на перший погляд запитання: яка професія найважливіша? Хай дадуть відповідь на це запитання представники різних професій, які погодилися прийти на наш урок. Отже, запрошуємо до розмови хліборобів.

1: Честь і слава хліборобам, Що живуть в моїм селі! Хлібороби хліб нам роблять, Знайте й ви про це, малі.

2: В пору літню, в час осінній, Навесні в гарячий час. Косять, жнуть вони і сіють, Лан орють у котрий раз. 3: А їсте ви паляницю, Калачі смачні їсте, Не забудьте уклонитись Хліборобові за те. 4: Шофер не любить довго спати, Із сонцем він встає. І до машини поспішає - Важливі справи є! Ведучий: У нашому класі сформувалася велика група з числа хліборобів: четверо поважних чоловіків, знаних і шанованих в селі, оволоділи хліборобськими професіями: тракторист - ... шофер -... агроном-... комбайнер-...

Запрошуємо вас до розмови. Розкажіть нам про свою працю на хлібній ниві.



(.Кожен з батьків розповідає про свої професії, здобутки і невдачі.)

Діти: Спасибі за працю! (Дарують квіти).

Учень: Сподіваюся, всі переконалися, що професія хлібороба - найважливіша.

Ведучий: Своїми думками просимо поділитися наших кухарів та пекарів.

5: Коровай прийшов із поля. Це не тільки коровай, Це - колгоспний урожай! Пахне сонечком він ясним

І промінням теплим, красним, Пахне колосками. Цей хороший коровай. В ньому праця тата й мами, Що збирали урожай!

6: Ще всі навколо міцно сплять, Та пекар встати встиг Аби духмяним калачем Ти смакувати зміг. 7: Наш кухар ніби боровик, Надів біленьку шапку. Готує він нам холодник І запікає бабку. 8: Смачний у кухаря пиріг, Чудова каша манна! Він дбає про здоров'я всіх Йому подяка й шана.



Ведучий: У групі пекарів дві мами: - Кухар сільської їдальні... Пекар -...

Просимо Вас до слова.



Матері розповідають про свої професії, пригощають присутніх смачніш короваєм.

Діти: Спасибі Вам за працю! (Дарують квіти).

Учень: Що, переконалися, найважливіша професія кухаря. Щоб добре працювати в полі, треба мати силу - треба смачненько поїсти.

Ведучий: Запрошуємо до розмови лісників. 9: Спасибі людям, що зростили ліс. За всі дуби, ялини в пишнім гіллі, І за красу отих зелених кіс, В яких стоять стрункі берізки білі. Коли б не ліс, не знали б ми про те, Що є фіалка, пролісок на світі... Як у маю конвалія цвіте - Найкраща, найніжніша з поміж квітів. Ведучий: Шановний ..., поділіться секретами своєї професії з нами.

Розповідь лісника.

Діти: Спасибі вам за працю!

(Дарують квіти).

Учень: Будьте певні, найголовніша професія в мого татка! Адже ліс - це наше багатство: повітря, волога, деревина, меблі, папір, тепло тощо.

Ведучий: Можливо. Але давайте ще послухаємо представників медичної професії.

10: І наш лікар Айболить Щиро всіх вітає. А як щось когось болить, Всім допомагає.



Розповідь медика про свою професію.

Діти: Спасибі вам за працю!

(Дарують квіти).

Учень: Що переконалися? Хіба може бути щось важливіше нашого здоров'я? Саме на варті здоров'я і хліборобів, і лісників, і пекарів стоїть медична служба.

Ведучий: А зараз запрошується до нашого диспуту делегація вчителів. Вам, шановні, слово.

11: С в тебе справжній вірний друг, Про це не забувай! Він розповість про все навкруг - Про море, гори, ліс і луг.

12: Тобі задачки заважкі Терпляче пояснить. Зчепились в класі хлопчаки - Він їх розборонить.

Ведучий: Професія вчителя дуже почесна, але, здається, добре відома всім. Адже вчитель постійно на очах у своїх вихованців та їх батьків. Просимо Вас, шановна ... , розказати про вчительську професію.

(Розповідь вчителя).

Діти: Дякуємо за Вашу невтомну працю.

(Дарують квіти).

Учень: Без вчителя, без знань жодна людина не здобуде собі професії до душі. Хіба не ця професія найголовніша? Це і треба було довести.

Ведучий: Добре, що думки наші розділились. Добре, що кожен відстоює свою точку зору. Але я впевнена, що будь-яка робота, виконана чесно, з душею - головна. Усі професії необхідні, важливі, корисні, усі взаємопов'язані між собою. Ось давайте переконаємось у цьому, розв'язавши кросворд. У кожного на робочому місці малюнковий кросворд.

III. Підсумок уроку

— Що ж, наш урок-диспут добігає до кінця. І щоб уже все стало на свої місця, я пропоную вам вивчити такий віршик:

Пожежник, лікар чи геолог, Учитель, кухар чи тесляр - Всі називають головною Одну професію - ШКОЛЯР.

МОЯ СВІТЛИЦЯ - РІДНИЙ ДІМ

(6 годин)

УРОК №29



ГЕМА: УКРАЇНСЬКА ХАТА

МЕТА: дати учням загальне поняття про українське житло, про особливості його інтер'єру та оздоблення; розвивати генетичну пам'ять; виховувати національну свідомість. ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації, картинки, малюнки, лялька- негреня, магнітофон.

ХІД УРОКУ 1. Організація класу



  • Діти, до нас на урок завітав хлопчик Том з далекої Африки. Він з батьками мандрує по світу, вивчає традиції і звичаї різних народів. І ось, перебуваючи на Україні, вони побачили дивовижні будинки, справжні палаци, у яких мешкають люди. А музейні експозиції розповідають зовсім інше. Том просить нашої допомоги - пояснити йому, що все це означає.

II. Вивчення нового матеріалу

  • Нині багато з нас живуть у величезних будинках, просторих квартирах і світлих кімнатах. А в давнину люди будували собі прості і дуже затишні оселі.

1: Будинки були хоч і невеликими, але теплими і затишними, вікнами звернені до сонця. Спочатку це були однокімнатні оселі, згодом - двокімнатні (сіни і хатина); трикімнатні (сіни, світлиця і хатина); чотирикімнатні (сіни, світлиця, хатина і комора).

2: Хату господині завжди тримали в чистоті й порядку. Намагалися прикрасити її. Комин розмальовували півнями, квітами. Дбали також про те, щоб у домі був гарний посуд. Скрізь висіли вишиті рушники.

3: Гордістю кожної української оселі була піч. Майстрував її найкращий пічник на селі. Піч займала майже четверту частину хати, але ніхто не шкодував за тим місцем, бо піч - то друга мати: і обігріє, й нагодує, й обсушить. А як гарно пахне від неї стравами, сушеними яблуками, насінням. А ще піч важлива тому, що хліб пече.

4: Навпроти печі оздоблювали парадний кут, що називався покуть. Це було місце для образів. Прикрашали їх вишиваними рушниками, цілющим зіллям і квітами.

5: Крім печі, в світлиці стояли ще й меблі. Біля печі збоку була жердка. На ній висіли одяг і рушники. Під жердкою - піл. На ньому спали, працювали, гралися діти, під полом зберігалися хатні речі. Є в хаті мисник, лави, ослони, стіл. Стіл завжди мав своє постійне місце - у кутку під образами. Крім хліба, накритого рушником, на стіл нічого не клали.

6: Раніше не всі люди мали можливість придбати собі готову сукню, а тому самі виготовляли нитки, ткали полотно, шили одяг. Майже в кожній оселі біля вікна на долівці стояв ткацький верстат.

7: До цікавих елементів у конструкції української хати належить сволок - дерев'яний брус, на якому тримається стеля, до сволока прикріплювався гак, на який підвішувалася дерев'яна колиска. Сволок прикрашався різьбленими календарними знаками. Зазначалися й дати будівництва житла, прізвище майстра. На сволок клали дрібні речі - клубки ниток, веретена, книги, квіти, а також хліб.

8: Цікава історія вікна у народному житлі. Давно в курних оселях були так звані волокові вікна - замість рами зі склом пройма закривалася дощечкою, яка закривалася дощечкою, яка при потребі висувалася чи засувалася у зруб хати. Вікна „склили" бичачим міхуром, використовували й гутне скло. Такі вікна були невеликі, з малими шибками. Пізніше з'явилися віконниці. Ззовні лиштва віконних рам також щедро оздоблювалася різьбленням чи малюванням.

9: Будували хату з глини чи дерева, вікнами до сонця. Накривали її переважно соломою чи комишом. Та головним було обрати добре місце для оселі. За звичаєм, на чотирьох кутах майбутнього житла клали по хлібині і трохи дрібних грошей, щоб щасливо жилося. Коли будівництво закінчувалося, плели вінок з квітів, прикрашали ним дерев'яний хрестик, прибитий до центральної крокви. А коли входили вперше до хати, брали з собою хліб, скатертину і рушник, а поперед себе, хоч би на ніч пускали кота.

У кожної людини є її рідна домівка. І куди б вона не поїхала, куди б не пішла, ніколи не забуває рідного дому, де народилася і виросла. Хата входить у життя кожної людини як щось найсвятіше, найтепліше. Тому що в цьому рідному куточку в кожного були найперші радощі, хвилини дитячого щастя.

Гарно ви підготували свої розповіді про українську хату. Гадаю, вони дуже сподобались нашому гостеві. А зараз пропоную відпочити.

ХВИЛИНКА ВІДПОЧИНКУ

Вивчення пісні „ Хата моя, біла хата ", сл. Д. Луценка, муз. А. Пашкевича

III. Практична робота учнів

— А зараз пропоную всім приступити до роботи у наших творчих центрах: „Ерудит", „Проба пера", „Архітектор", „Художник".

Діти самостійно об'єднуються в центри за власним бажанням та можливостями. Завдання для творчих центрів - на окремих столиках.

ЕРУДИТ: Дати відповіді на тест-запитальник:


    1. Як вибирали місце для будівництва житла?

    2. Як називають українське житло?

    3. Які хатні речі ви знаєте?

    4. Що таке покуть?

    5. Якими рослинами оздоблювали українську хату?

ПРОБА ПЕРА: скласти і записати власний вірш чи поетичну прозу про хату - давню чи сучасну

.АРХІТЕКТОР: з кольорового паперу та картону виго­товити макет української хати, декорувати її.

ХУДОЖНИК: намалювати ілюстрацію до уривка з повісті О. Довженка „Хата"

Плакат з уривком на дошці.

Діти працюють над творчими завданнями. У класі тихо звучать пісні про хату: „Смерекова хата", „Отчий дім" тощо у магнітофонному записі.

IV. Підсумок уроку



Озвучуються письмові роботи, виставляються малюнки, аплікації та саморобки. Найкращі - у подарунок Тому.УРОК № ЗО

ТЕМА: КРИНИЦЯ

МЕТА: познайомити учнів з поняттям криниці як символом українського народу; розвивати уявлення про шанобливе ставлення українців до криниці, джерела; виховувати повагу до оберегів народної пам'яті.



ОБЛАДНАННЯ: діапроектор, програвач, слайди.

ХІД УРОКУ І. Організація класу II. Вивчення нового матеріалу



      1. Учень читає вірш А. Соколовської „Криниця".

      2. Розповідь вчителя:

— З давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, джерел, криниць. Безцінним даром природи є прісна вода, що знаходиться у земних глибинах.

Люди знаходили джерельце, навколо нього копали ямку, ішли ту воду. Але ці копанки швидко замулювалися і люди почали обкладати ямку камінням, колодками. Майже у кожному селі був чоловік, який вмів шукати воду. Він брав два вербові прутики і обстежував ті місця, де ріс найгустіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулись вниз, то на цьому місці можна копати криницю. Або у місці копання криниці ставили на ніч дрібку солі. Якщо на ранок сіль була мокрою, можна було сміливо копати криницю. Криниці копали вже давно, коли ще й техніки не було. Це була дуже важка праця. Особливо там, де був твердий ґрунт. Копали криницю, підіймали нагору землю, опускали вниз зруби чи мурували стіни. Проте українські парубки весело погоджувались йти копати криницю та добути з неї воду для дівчат, щоб попивши її, дівчата безтямно закохувались в них і любили їх. Нові криниці копали лише до літнього давнього свята Яна Купала.



Учень читає вірш „Хто копав криницю " М. Блажевської.

3. Робота в зошиті

  • Запишіть в зошити прізвища тих людей, що в нашому селі є майстрами криничної справи.

Демонструються слайди з зображенням різних видів криниць. Вчитель коментує їх.

  • Існує дуже гарна легенда про криницю - послухайте її (у магнітофонному записі)

  • Чи сподобалась вам легенда?

  • Чи хвилювались ви, слухаючи її?

Можливо, хтось згадає наші місцеві легенди?

III. Підсумок уроку .



  • Про що розмовляли на уроці?

Говорячи сьогодні про криниці, не можна обминути і екологічних проблем, пов'язаних з ними. Сьогодні вкрай тривожна ситуація. І лише доброзичливе, розумне, свідоме ставлення людини до криниць принесе радість і здоров'я нам і нашим нащадкам. То ж робімо все, щоб зберегти безцінний дар - питну воду кринички, щоб „журавлі - надкриничні боги" не гойдали порожніх відер над сліпими криничними очима. Вірш „Криниця", Й. Курлат

.УРОК №31

ТЕМА: МІСЦЕВІ НАЗВИ ОДЯГУ

МЕТА: дати поняття про національний костюм, розкрити практичні його функції, розвивати художній смак, словнико­вий запас учнів; виховувати повагу та шану до одягу та минувшини українців, національну самобутність. ОБЛАДНАННЯ: зразки українського національного одягу, альбом „Національний костюм".

ХІД УРОКУ



Ведучий: Пропоную збори розпочати. Порядок денний:

    1. Доповідь. "Український національний одяг".

    2. Співдоповіді: Чоловіче вбрання.

Жіночий одяг.

Український віночок.



    1. Короткі повідомлення.

Доповідач:

  • Національний костюм - це частина національної культури, це вияв святкового, піднесеного, урочистого настрою. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів, щасливих днів України. Збереження народного вбрання - це глибоке почуття до батьківщини та вірності традиції своїх батьків, дідів та прадідів. Це ознака кожного культурного народу.

Ведучий: Дякуємо. Чи є запитання до доповідача?

Переходимо до наступного питання.

1. ЖІНОЧЕ ВБРАННЯ

Співдоповідач:



  • Жіноча сорочка належить до найдавнішого одягу наших предків. Білий колір та вишивка - найхарактерніші особливості української сорочки. Поверх неї одягали в будень до роботи запаску, а в свято - плахту і попередницю, усе це підперізувалося крайкою. Поверх сорочки жінки одягають

101

кептарі - хутряні безрукавки; лейбики - сукняні безрукавки; корсетки. Уже тепер важко сказати, коли в Україні жінки замінили запаску на спідницю, яка могла бути різною за кольором і пошиттям.

Гарне намисто прикрашало шиї українок. Носили його і в будень, і в свята. Але зовсім без намиста не можна, бо існує повір'я, що намисто оберігає від застуди.

Старші жінки носили хустки, які вишивались золотом, сріблом і шовком.



Ведучий: Чи є запитання до співдоповідача?

2. ЧОЛОВІЧЕ ВБРАННЯ



  • Чоловіче вбрання не відзначається великою кількістю деталей. Комір чоловічої сорочки переважно вишитий сірими, чорними, червоними нитками. Поверх сорочки чоловіки носили безрукавний одяг - кептар або лейбик.

З давніх-давен в Україні були відомі два типи чоловічих штанів: вузькі і шаровари. Вузькі штани шиються з білого домотканого полотна. А шаровари прості селяни шили теж з білого полотна, а заможні - з синьої китайки та дорогоцінних шовкових тканин.

Зверху чоловічий одяг оперізується поясом - шовковим, вовняним чи бавовняним.

З давніх-давен чоловіче населення України носило хутряні шапки. У гарячі сонячні дні влітку одягають солом'яні брилі.

3. УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК

Співдоповідач:


  • Український віночок - не просто краса, а й оберіг. Впліталося до віночка багато квітів рожі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошки, ромашки. Деревій - символ нескореності, барвінок - символ життя, безсмертник дарує життя і здоров'я, цвіт вишні та яблуні - символ материнської любові, ружа, мальва та півонія - символ віри, любові та надії, любисток і васильки - символ людської відданості... А всього в українському віночку - дванадцять квіточок, кожна з яких - лікар, оберіг.

До віночка мають бути і стрічки: світло-коричнева - символ землі годувальниці, жовта - символ сонця, світло- зелена - краса і молодість, голуба чи синя - символ неба і води, оранжева - символ хліба, фіолетова - символ мудрості людини, малинова - символ душевності, щирості, рожева - символ достатку. Люди вірили у магічну силу стрічок.

(Демонструю український віночок).

Ведучий: Пропоную пограти гру „Віночок".

Ведучий: переходимо до коротких повідомлень до теми.

Учні розповідають про народний одяг, про який довідались від своїх бабусь, з додаткової літератури тощо.

Ведучий: Всім дякуємо за активну участь.

*

Підсумок уроку

— Що нового дізналися на уроці?

Домашнє завдання

Намалювати український віночок і вміти пояснити значення кольорів квітів

УРОК №32


ТЕМА: ПОБУТОВА Й ОБРЯДОВА РОЛЬ ПЕЧІ Й РУШНИКА МЕТА: познайомити з побутовим і обрядовим значеннями печі і рушника; розвивати творчу уяву; виховувати національ­ну гордість.

ОБЛАДНАННЯ: вишиті рушники, фотоальбом. ТИП УРОКУ: лекція.

ХІД УРОКУ І. Оголошення теми і мети уроку П. Робота над темою /. ПІЧ УЖИТТІ УКРАЇНЦІВ — Центр житла, його душа - піч.. В середні віки на українських землях печі стали обладнуватися коминами - прибудовами у вигляді ковпака, де збирався дим. З комина дим виводився в димову трубу ( „бовдур", „бас").

Жінки постійно підмазували і білили піч та комин - на цій чистоті тримався авторитет господині. Подекуди в новій хаті частину печі залишали не побіленою. Дівчатам не дозволяли мазати піч, інакше їх доля цілий вік журитиметься. Припічок намагалися замітати не віником, а пташиним пером. Печі прикрашали різноманітними візерунками, а також іноді вкривали кахлями - тоненьким полив'яними цеглинками. Пічний вогонь був не лише годувальником. По його кольору і поведінці господарі визначали погоду, події, які їх чекали.

З самого початку і протягом віків піч була у колі численних обрядів. Щоб дитина росла здоровою і ніхто не міг її образити, після хрещення кума витягувала з печі жаринку, йшла з нею на перехрестя і кидала через себе. Дівчина, до батьків якої приходили свати, стояла і „колупала" піч - це вважалося ознакою соромливості і вміння тримати себе. Після того, як завершувалася сівба озимини, виконували обряд „одруження комина" - піч затирали свіжою глиною, білили, облямовували хмелем, квітчали і ставили поруч хлібну діжу. ХВИЛИНКА ВІДПОЧИНКУ (Танок з вишитими рушниками) 2. «ХАТА БЕЗ РУШНИКА, ЩО СІМ'Я БЕЗ ДІТЕЙ»

Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників:

„Утирач" - використовували для рук і обличчя;

„Стирок" - для посуду, стола і лав;

„Покутник" - для оздоблення стін і покуті;

„Божник" - для облямування святих ікон.

Окремо зберігалися ритуальні рушники: весільні, плечові, „на смерть", подарункові тощо. Обрядові і побутові рушники використовувалися дуже широко. Рушник був символом гостинності і доброзичливості. Перед тим, як запросити гостя до столу, господиня вішала йому на плече чистий рушник, лила воду на руки з кухлика. Хліб-сіль дорогим людям завжди вручали на вишитому рушнику. Рушниками накривали хліб на столі, пасху і крашанки, хлібну діжу після випікання паляниць.

Рушники, які часто розвішувалися над вікнами і дверима, мали оберігати оселю від усього нечистого, шо могло до неї потрапити, тому і орнамент, і візерунки відігравали роль оберегів, символічних позначень дуже важливих для людини предметів і явищ.

Яких тільки прийомів вишивки, орнаментів і візерунків не зустрінеш на українських рушниках! Старовинною технікою вишивання у наддніпрянських селах вважалися різновиди гладі. Із середини минулого століття стали застосовувати вишивання хрестиком. Часто на рушниках поєднувалося декілька технік.

Виряджаючи дитину у далеку дорогу, мати давала вишитий рушник. При цьому, бажаючи щастя, вона стиха говорила: „Нехай стелеться тобі доля цим рушником!". Червоні і чорні нитки у вишивці матусиного рушника - то наша одвічна журба і любов, наша споконвічна доля.



Ш. Підсумок уроку

Учні розглядають виставку вишитих сільськими майстринями рушників, намагаються пояснити їх символіку і колористику. Розглядають також фотоальбом з зображенням української печі різних часів і народів. Висловлюють свої думки та побажання щодо уроку.

УРОКИ № 33-34

ПІДСУМКОВИЙ УРОК

МЕТА: систематизувати знання учнів з вивченого курсу; розвивати творче мислення й увагу; виховувати патріотичні почуття, відчуття національної гордості. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ: Для проведення заняття можна використовувати різні форми й методи роботи, враховуючи можливості дітей:



  • урок-ранок;

  • літературно-музична композиція;

  • інтелектуальна гра „Що? Де? Коли?";

  • родинне свято;

  • презентація створеного класного альбому „Край, в якому ми живем".

Скільки б не відходило у вічність років, але людська пам'ять буде берегти в своїх глибинах те, що змушує серце здригнутися. Тому вчитель добирає до цього заняття найкращі вірші, пісні, легенди, українські таночки; яскраву наочність, зразки народної творчості; спогади старших людей; цікаві запитання тощо.

Література



    1. Володимир Супруненко / Народини. - Запоріжжя, МП «Берегиня», 1993. - 136 с.

    2. Іватьо М.Р. та ін. / Перлина. - К.: Навчальна книга, 2001.- 167 с.

    3. Коструба С.С. та ін. / Читанка «Чарівний струмок». - К.: Форуми, 2002.-304 с.

    4. Іватьо та ін. / Дивосвіт: - К.: Навчальна книга, 2001. - 167 с.

    5. Історія міст і сіл Української PCP. Хмельницька обл. - К.; 1971р.

    6. Подільської землі сини. - Хм.: Поділля, 1993.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка