Росте черешня в мами на городі



Скачати 169.74 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір169.74 Kb.
Фонограма "Росте черешня в мами на городі"
Ведучий 1.
Знаю я слово у цілому світі 
Краще й тепліше від сонця і квітів. 
Слово це пестить, голубить і гріє, 
В душу дитячу вселяє надії. 
Помандрувало від роду й до роду 
І освятило людину й природу. 
Хай же це слово завжди буде святом - 
Будемо маму свою шанувати. 
Ведучий 2. Дорогі гості! Милі, добрі жінки: жінки-доньки, жінки-трудівниці, жінки-матері, жінки-бабусі! Дозвольте цього теплого дня сердечно привітати вас з Днем матері, побажати здоров'я, миру і сімейного благополуччя.
Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поговорити про найдорожчу, найближчу людину, про людину, перед якою ми завжди в несплаченому боргу.
Ведучий 3. І цю людину називають прекрасним гордим ім'ям - Мати. Мати віддає дитині всю мудрість своєї душі, тепло свого серця, своє здоров'я. Материнська любов не знає страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.
Ведучий 1. У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері. Виявляється, свято Матері не нове.
Ведучий 2. Так, ще на початку минулого століття травень називали місяцем Матері Божої. Першого тижня і дорослі, і діти несли до церкви квіти, співали пісні, в яких славили жінку, яка привела на світ Сина Божого. Небесна Матір Діва Марія для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, вона благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства.

Ведучий 3. А в другу неділю в церквах відбувались богослужіння на честь усіх матерів. І тоді діти вітали своїх матерів, вітали піснями, віршами, квітами.
Ведучий 1. Це свято прийшло до нас зі США. У 1914 р. конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – Дня Матері. А спричинилося це зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна боляче переживала втрату і звернулась з листом до президента США, у якому запропонувала раз у рік, а саме напровесні, другої неділі травня, віддавати честь і шану усім матерям за їх працю і доброту.

Ведучий 2. У 1928 р. це свято влаштував Союз Українок Канади, а наступного 1929 р. це свято відзначалося у Львові.

Ведучий 3. Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

(Звучить «Аве Марія» Шуберта. На фон і музики учениця читає вірш.)
Учениця. Ой маю я три матері, та всі три хороші—
Три матері, три квіточки, як три красні рожі.
Перша мати — Непорочна ж лілея біла,
Із дитятком-немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати—це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька—Україна.
Третя мати—що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Ой маю я три матері, та всі три хороші,
Три матері, як три квітки, як три красні рожі.

Учениця. Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа—пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.
Ведучий 1. Мати веде нас, спочатку несміливих, невпевнених дітлахів, через усе життя, не помічаючи, що ми вже стали дорослими. І як би далеко не закинула нас доля, ми завжди відчуваємо серце матері, згадуємо її очі, які недосипали ночей, руки, які пестили нас у дитинстві, бо душа матері завжди поряд з нами.
Ведучий 3. Кожна мати дає своїй дитині свій рушник, свій наказ, свою любов. Хай минають роки, але завжди буде чути знайомий голос, який лине до синів та дочок, щоб зігріти у скрутну годину, розважити у сумну хвилину, розділити радість в час веселощів.
Відео «За день до твого народження»
Учень. Із далекого синього вирію
Як вертатимусь в рідні краї
За думками і мріями щирими
За сердечним спокоєм своїм.
Я вертатимусь, мамо!
У негоду і в сонячний день
Все ітиму до тебе
Крізь високі землі перелоги
І стрічатиму долю, ступивши на рідні пороги
І вклонюся низенько, шукаючи нових пісень.

Учениця. Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.
День, копи мої маленькі губи
Вперше груди мамині знайшли,
День, що мене вперше приголубив
Паскою проміння із імли.
Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми! -
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми!

В. СИМОНЕНКО


Ведучий 1. Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.
Ведучий 3. Мати... Матуся... Ненька... З цим словом у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує нас у години радості й печалі.



Учень.


Я позбираю зорі з неба

Для тебе, мамо, в каятті,

О люба, сліз уже не треба –

Було їх досить у житті.

 

Давно безпечно й величаво



Не снив я на твоїх руках.

А дні й літа збігають жваво,

І світиш ти мені в думках.

 

Любові, віри нас навчала



Журлива, добра, як свята.

В твоїх піснях, як у хоралах,

Моя душа у вись злітала

До стіп розп’ятого Христа.

 

В твоїх очах – моя надія,



А ніжність, ніби два крила.

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.
 Я засвічуся серед ночі

Вікном одним серед села,

Розвидню темінь, як захочеш…

Щоб ти щасливою була…

 

Зберу нектар з найкращих квітів,



Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

 

З небес зорину вечорову



Спущу до ніжного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

 

Нехай вас не понівечить розлука,



Не роз’їдає зайве каяття.

Життя – хоч нелегке, а сильна штука.

Життя – це вічно: матір і дитя!


Пісня

Як добре, що у мене матуся рідна є,

Вона мене голубить і жаліє,

І знов весна приходить, і сонечко встає,

Бо так любити тільки мама вміє.

До мами пригорнуся, неначе пташеня,

Люблю тебе, матусенько моя!

Приспів:

Я по хмарці білій босоніж пробіжусь,

У далекі далі задивлюсь, задивлюсь,

Мамі посміхнуся і відійдуть жалі,

Щоб була матуся в діток всіх на землі!

Як добре, що весною буяє первоцвіт

І журавлі додому повертають,

Як добре, що зі мною матуся стільки літ

Від бід усіх мене оберігає.

До мами пригорнуся, неначе пташеня,

Люблю тебе, матусенько моя!

Приспів

До мами пригорнуся, неначе пташеня,

Люблю тебе, матусенько моя!

Приспів (2)




Ведучий 1. Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла – сонечко прихилила б.
У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонечко, що дає життя всій родині.

Учень. 



А хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.


Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій Землі безконечній
Веселого дому.



Ведучий 3. Невгамовний біль втрати найдорожчої у світі людини—матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе означала, коли не стане її на світі. 


(Інсценізація легенди про маму.)
Автор. Жила собі на світі жінка, і мала вона четверо дітей. Жили з рибальства. Жінка сама ловила рибу та годувала дітей. Але якось застудилася та й злягла хвора. Лежить у постелі, а діточок нема чим годувати. Вже пересохло в неї в горлі. Мовила тихо:
Мати. Діточки, подайте мені води, бо не дам собі ради, аби підвестись. А пити так хочеться.
Діти. Нема води в хаті.
Мати. Візьміть відра, ідіть до річки та наберіть.
Старший хлопець. Нехай іде сестра, я не маю чобіт.
Мати (до дочки). Піди, доню, принеси мені водиці.
Дочка. У мене немає хустки, хай іде менший.
Мати. Івасику, піди принеси мені водиці.
Івасик. У мене немає в що вдягнутися.
Автор. Так ніхто й не приніс матері води. Пішли діти надвір, граються. А мати в хаті обростає пір'ям. Найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати стала зозулею. Став кричати до братів і сестричок.
Хлопчик. Наша мама стала зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
Автор. Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки. Набрали води та й кричать.
Діти. Мамо, мамочко, пий воду!
Автор. Та стала мати зозулею й відлітає від хати.
Мати. Пізно, діти. Пізно!
Автор. А малі за нею бігли, бігли, збиваючи нога до крові. І досі в лісах, на полях стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих. Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.
(Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».)



Учень.

Сива ластівка
Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.
Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася
Теплим леготом.
Задивлялася білим лебедем,
Дивом-казкою
За віконечком, -
Сива ластівко,
Сиве сонечко.
Б. Олійник


Ведучий 1. Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.
Ведучий 2. Був у матері єдиний син. Одружився він з красунею. Незлюбила вона матір.
 Нехай не заходить мати в кімнати, посели її в сінях.
Поселилася мати в сінях. Боялася на очі невістці показатися. Як невістка ішла через сіни, мати ховалася під ліжко. Говорить невістка чоловікові:– Щоб і духом матері не пахло в домі. Посели її у хліві.
Відпочивала якось вночі красуня під яблунею. Побачила, як вийшла мати, розлютилася: "Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, – убий матір, вийми з грудей серце і принеси мені."
Не здригнувся син. Каже: "Ходімо, мамо, скупаємось в річці." Ідуть.
Спіткнулась матір об камінь. Розсердився син:
 Що ви спотикаєтесь? Під ноги дивитися треба.
Скупалися. Убив син матір, вийняв із грудей серце, поклав на кленовий листок, несе.
Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об той самий камінь, упав, вдарився коліном. Упало гаряче серце на гостру скелю, закривавилось, стрепенулось і прошепотіло:
 Синочку мій рідний, чи не боляче ти вдарився?
Заридав син, схопив материне серце, побіг до річки, уклав в розтерзані груди, облив гарячими слізьми.
Зрозумів він, що ніхто не любить його так палко і віддано, як рідна мати. І такою невичерпною була любов матері, що ожило серце, встала мати і пригорнула до грудей голову сина.

Учень.

За все, що маю, дякую тобі!
За все, що маю і що буду мати
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати
Тому, що сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати
Тому спішу подякувати тобі
За все, що маю, і що буду мати
Нехай світанок цим весняним святом
Над цілим світом зоряно цвіте,
Хай сяє сонцем в серці слово – "мати",
Таке незгасне, вічне і святе!

Ведучий 1. Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.

Ведучий 3. Ким тільки не може бути мама! Та головне , що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.


 Інсценізація «Рахунок для мами»



Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Богдан: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (хоче підглянути)

Богдан: Побачиш, коли я допишу.

 Автор: Хлопчина списав цілий листок , простягнув його мамі і вона почала його читати.



Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко – 30 коп.

4 рази прибрав у кімнаті – 90 коп.

2 рази помив посуд – 60 коп.

5 разів почистив взуття - 95коп.

3 рази допомагав накривати на стіл – 80 коп.

Це разом – 3 грн..55 коп.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Богдан: Твій рахунок?

Мама: Так, невеличкий .

Богдан: Ну, добре , почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень (читає)

Рахунок  Галини Віталіївни синові Богданчику:

12 років для тебе варила їсти – 0 грн. 0 коп.

12 років для тебе прала – 0 грн.0 коп.

50 штанів і курток , сорочок зашила – 0грн.0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.0 коп.

Усе разом – 0 грн.0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок  і був  здивований:

Богдан: Але, мамо, чому ти скрізь  написала  0 грн. 0 коп..?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але , якщо ти хочеш , я можу тобі дати ті 3 грн. 50 коп. які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився  зі свого місця, підбіг до матері , обняв її. і сказав:

Богдан: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки…Прости мені…Я все зрозумів.
Учениця 1.

Коли буває важко на душі,

Промов, матусе, хоч півслова -

І згасне біль, розсіються дощі,

І сонце усміхнеться знову.

Кохана мамо, ти – найкращий друг,

Моя пораднице єдина.

Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук -

В очах побачу небо синє…

Учениця 2.

Я знаю, що життя твоє важке -

Біда і жаль, туга і тривоги…

Але ніхто не любить так мене.

Як ти, дана мені від Бога.

Матуся приголубить в мить біди,

Розділить всі важкі дороги.

Спасибі, рідна, що ти у мене є,



Учениця 3.

Спасибі вам , рідні мами

За те, що сьогодні з нами.

До вас наше щире слово:



Разом: Матусі, будьте здорові!

Бува ж і так, тож скажемо  прямо,

Що через нас сумують мами.

То ж всі сьогодні просимо вас



Разом:   Пробачте , любі мами нас!

С. Прокопчук

(діалог доньки з матір’ю)

-         Ой чого ж це, мамо, у Вас коси білі?

А були ж ті коси чорними колись…

-         Вибілила коси тяжка доля , доню.

Не на коси - в серце ти моє дивись.

-         Та у Вашім серці стільки віри, мамо!

А любові скільки! Вистачить на всіх.

-         Що ж, бери, дитино, і живи так само,

Щоби в твоє серце не вселився гріх.

-         Та чи зможу жити так, як Ви, матусю?

Чи зумію щиро я усіх любить?

-         Знаю я , що зможеш, якщо будеш в Бога

Кожен день в молитві помочі просить.

-         Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,

За благословення, за любов без меж.

-         Кожен день твій, доню, я благословляю,

І тому щаслива в світі ти живеш…
Ведучий 1. Мама, матуся…Скільки спогадів і тепла таїть це дивовижне  слово,  яким називаємо найближчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу, найріднішу для кожного з нас людину.

Ведучий 3. Скільки гірких дум і хвилин переживають материнські серця, відчуваючи, що син або донька байдужі, безсердечні, що вони забули все добре, зроблене батьками.
Ведучий 2. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Смерть – невблаганна, старість – невідворотна. Перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, навчаючи їх робити добро, бути вдячними.

Учень. Я часто ночами пригадую знов
Дитинства сполохану казку…

Спасибі, Вам, мамо,
Спасибі, Вам, мамо, за вічну любов,
І щедру незміряну ласку.
Схилялось над ліжком привітне чоло
Дрімали натомлені очі…
Спасибі, Вам, мамо,
Спасибі Вам, мамо за ваше тепло
І довгі недоспані ночі.
Ховали тривогу в собі й гіркоту
До мене всміхалися радо…
Спасибі Вам, мамо,
Спасибі Вам, мамо за всю доброту
І пісню, залишену в спадок.

Танок дівчат
Ведучий 1. І скільки б нам не було років - 5 чи 50 - нам завжди потрібна мама, її ласка, погляд. І чим більше любові до мами, тим яснішим і радіснішим стає її життя. Борг перед мамою не можна виміряти, не можна віддати увесь. Намагайтеся відчувати серце матері. Бо вона у вас одна-єдина.
Учень.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,


Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорногубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

Учениця.


В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга з вікна...
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили -
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі - сила.
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу -
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
В. СИМОНЕНКО

Учень.




У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...
Т. ШЕВЧЕНКО

Учень.




Я прокидаюся рано -
Й зразу, хоч ще не встаю,
тільки спросоння погляну,
бачу матусю свою.
Мати - досвітня пташина,
З досвітку віч не зімкне,
ходить по хаті навшпиньки,
щоб не збудити мене.
Мати - то сонечко рідне,
сонечко ясне, земне,
слово її заповітне
гріє і живить мене.
І. ГНАТЮК

Ведучий 1. Низький уклін тобі, кохана,
В цей день великий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі!
Ведучий 3. Рідні наші матусі! Ми обіцяємо Вам, що будемо старатися жити так, щоб ви могли пишатися нами.
Ведучий 1. Дарунків, золота не маєм,
Щоби до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що допоки будем жити—
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько,
Щоб діти всі цілого світу
Тобі співали «Многая літа».

Відеопрезентація

Ведучий 2. Я впевнена, кожен може сказати ще дуже багато приємних, теплих слів про свою маму. І говорити треба не тільки в свято, а завжди - день за днем. Ще раз вітаємо вас, милі мами.

Вчитель.Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу побажати всім – дорослим і дітям пам’ятати про тих, хто дав нам життя, цінувати їх, бо життя їхнє не вічне, щоб не довелося потім карати себе за те, що не сказав, чи не зробив.
Тож бережіть своїх матусь, будьте їхньою надією і опорою. Бажаю вам всім: любові від матусь, поваги від дітей, а щастя і здоров’я від Бога.
Ведучий 2.
Мати піде, в серці лишить рану –
Всохне корінь твій і верховіть.
Закликаю: бережіте Маму,
Діти світу, Матір бережіть.

Вчитель. Прийміть нашу вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю. Нехай любов,  дарована дітям, повернеться сторицею, рясними Божими благословеннями!

Пісня

Навесні, коли проліски перші зітхають


І птахи повертаються з теплих країв,
Всі слова, що у серці своєму тримаю,
Я скажу рідній мамі своїй дорогій.
Пр:
Хай навколо мете, вітер хвилями б'є,
Повертаюсь до тебе з розлуки,
Дяка Богу за те, що у мене ти є,
Я цілую натруджені руки.
Навесні, коли сонечко лагідно світить
І цвітуть перші проліски в тихім гаю,
Обійму я тебе найдорожчу у світі
І скажу, як тебе я, рідненька, люблю.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка