Розділ 1 Загальнотеоретична характеристика правового виховання



Скачати 403.14 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.03.2016
Розмір403.14 Kb.
  1   2   3


ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................3


Розділ 1 Загальнотеоретична характеристика правового виховання

1.1. Ґенеза ідеї правового виховання та огляд джерел за темою дослідження............................................................................................................14

1.2. Методологія дослідження……………………………………………….31

1.3. Поняття та сутність правового виховання..............................................38

1.4. Система правового виховання.................................................................54

Висновки до розділу І......................................................................................83


Розділ 2 Роль міліції в процесі правового виховання


2.1. Міліція як суб’єкт правовиховного процесу..........................................86

2.2. Форми та методи правовиховної діяльності окремих підрозділів міліції.....................................................................................................................99

2.3. Особливості взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання.............................................................................................................112

2.4. Формування високого рівня правосвідомості та правової культури працівників міліції як необхідна умова підвищення ефективності їх правовиховної діяльності...................................................................................144


Висновки до розділу ІІ..................................................................................163

Висновки..............................................................................................................166


Додатки................................................................................................................170

Список використаних джерел............................................................................195

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВСТУП
Актуальність теми. Становлення України як соціальної правової держави потребує формування особистості з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що може бути досягнуто в процесі правового виховання. Значна роль у здійсненні правового виховання належить міліції, з огляду на здійснювану нею профілактичну функцію. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує проблема дослідження системи правового виховання в цілому, ролі та місця в ній міліції зокрема. Взаємодія суб’єктів правовиховної діяльності є необхідною для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Організована належним чином взаємодія міліції з іншими суб’єктами правового виховання містить у собі значні потенційні можливості щодо зменшення кількості правопорушень, підвищення ефективності роботи органів, що займаються правовиховною діяльністю, тому вирішення проблем у цій сфері є злободенним. Запорука успіху цієї діяльності полягає в налагодженні та удосконаленні взаємозв’язку міліції з іншими суб’єктами правового виховання, а також у тісній взаємодії між самими підрозділами міліції.

Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оцінного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості. Ця культура передбачає глибоку повагу до правової основи держави; розуміння соціальної ролі права і переконання в необхідності точного дотримання його норм і принципів; готовність до повсякденного співставлення своєї поведінки з принципами і нормами закону і до сприяння формуванню такої ж позиції у інших членів суспільства тощо.

На формування та підвищення рівня правової свідомості та правової культури спрямоване правове виховання. У правовому вихованні необхідно зосередити зусилля як на своєчасному правовому інформуванні суспільства і кожної особи, так і на виявленні позитивних рис та недоліків, привнесених правовим вихованням, що знаходять вираз у правомірній та протиправній поведінці. Це дозволить узагальнювати набутий позитивний досвід правового виховання, ним користуватися та його збагачувати. Ретельно продумана й ефективна правовиховна діяльність, з урахуванням усіх її форм, засобів, способів і методів, надасть можливість підвищити рівень правосвідомості та правової культури суспільства.

Значну роль у правовому вихованні, що здійснюється міліцією, має встановлення правильного співвідношення переконання та примусу, застосування нових, більш ефективних, форм впливу на свідомість людей, раціональне використання профілактики, не пов’язаної з покаранням. Дослідження юридичною наукою різних аспектів проблеми правового виховання осіб, соціальних груп, суспільства в цілому та втілення результатів цих досліджень у правовиховній діяльності міліції має позитивно позначитися на стані профілактики правопорушень в Україні (відповідно до “Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” від 20 грудня 2006 року № 1767).

У різні періоди проблема правового виховання населення, його зв’язку з правовою культурою та правовою свідомістю, досліджувалася значною кількістю науковців (особливо в СРСР), що спостерігається в працях вчених: В.В. Альхіменка, В.Д. Бабкіна, Л.Є. Баліна, К.М. Бейсебаєва, А.Д. Бойкова, В.В. Бородіна, М.М. Галімова, А.Ф. Граніна, О.Ф. Гіди, В.І. Гоймана, В.В. Головченка, С.Д. Гусарєва, К.Ф. Загоруйка, В.П. Зеніна, Д.А. Керімова, А.Б. Козловського, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, С.М. Легуші, О.О. Лукашевої, Г.Д. Маркової, А.В. Міцкевича, В.М. Обухова, В.В. Оксамитного, П.М. Рабіновича, І.Ф. Рябка, В.П. Сальникова, О.Ф. Скакун, В.М. Скобєлкіна, О.В. Татаринцевої, В.І. Темченка, О.Д. Тихомирова, В.В. Тищенка, В.Т. Томіна, О.В. Шмоткіна, М.Й. Штангрета та інших. На необхідності дослідження науково-теоретичних та методологічних аспектів правового виховання наголошувалося у працях О.О. Ганзенка, С.М. Легуші, П.В. Макушева, О.Л. Слюсаренко, С.С. Сливки, Л.К. Суворова, М.М. Цимбалюк та інших.

Разом з тим, не всі аспекти проблеми правового виховання отримали достатньо повне висвітлення у науковій літературі. Зокрема, дотепер не розкрито сутність правового виховання, не охарактеризовано його ознаки; немає однозначного підходу до розуміння категоріального апарату теорії правового виховання, а саме форм, способів та засобів правового виховання. Крім того, залишається не з’ясованими роль міліції в механізмі правового виховання, а також форми та методи, які використовуються працівниками міліції в процесі правовиховної діяльності. Актуальність обумовлюється необхідністю змістовного покращання діяльності міліції, правової свідомості та правової культури її працівників, де велике значення має якість правового виховання.

З урахуванням теми дослідження, в роботі використані положення ряду філософських та гуманітарних наук, а саме: філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, теорії держави і права, адміністративного права та кримінології.

Емпіричною основою є матеріали статистичної звітності УМВС України в Дніпропетровській області щодо кількості проведених бесід, лекцій, зустрічей з населенням та виступів в засобах масових інформацій з правового виховання, а також результати анкетування студентів, курсантів та слухачів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та працівників міліції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України протоколом № 1 від 29 січня 2003 року. Дослідження окресленої проблеми відповідає „Національній програмі правової освіти населення” від 18 жовтня 2001 року № 992/2001, затвердженої Указом Президента України № 992/2001 від 18 жовтня 2001 року, тематиці „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, „Основним напрямам наукових досліджень та річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ”, „Програмі реформування освітянської діяльності МВС України”, затвердженої Наказом МВС України №1213 від 20 жовтня 2003 року.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, праць вітчизняних і зарубіжних науковців, котрі торкалися питань правового виховання, а також узагальнення матеріалів статистичної звітності в цій сфері та соціологічного опитування курсантів і працівників міліції, розкрити загальнотеоретичне поняття та систему правового виховання, сформулювати пропозиції про підвищення ролі міліції в правовому вихованні населення на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Вказана мета досягається шляхом вирішення наступних завдань:



  • визначити стан наукової розробки тематики правового виховання на сучасному етапі;

  • проаналізувати й систематизувати основні підходи до розуміння поняття правового виховання, з’ясувати його ознаки та сформулювати дефініцію;

  • розкрити сутність правового виховання;

  • висвітлити зміст понять „система правового виховання” та „механізм правового виховання”, з’ясувати структуру та співвідношення цих категорій;

  • провести класифікацію суб’єктів правовиховної діяльності;

  • визначити специфічні особливості діяльності міліції як одного з суб’єктів правового виховання;

  • дослідити роль окремих підрозділів міліції (кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції та центру громадських зв’язків) у правовому вихованні населення на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства;

  • здійснити теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання;

  • визначити чинники, що впливають на рівень правової свідомості та правової культури працівників міліції;

  • запропонувати основні напрями підвищення рівня правосвідомості та правової культури працівників міліції як необхідної умови покращання ефективності їх правовиховної діяльності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері правового виховання в Україні взагалі і в процесі правовиховної діяльності міліції зокрема.

Предметом дослідження є закономірності конституювання правовиховного процесу за участю міліції України на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема використано такі методи: діалектичний метод пізнання, який розкриває механізм правового виховання як явище динамічне і таке, що знаходиться у взаємозв’язку із правовою свідомістю та правовою культурою суспільства; історичний – при вивченні генезису правового виховання, а також стану наукової розробки проблеми; спеціально-юридичний – при аналізі чинного законодавства та його застосування у правовиховній діяльності міліції. Формально-логічні методи аналізу та синтезу дозволили виокремити ознаки понять, що складають предмет дослідження, а також провести класифікацію суб’єктів правового виховання та сформулювати визначення понять „правове виховання”, „система правового виховання” та „механізм правового виховання”; системний метод дозволив дослідити процес правового виховання як множину елементів (суб’єктів, об’єктів, форм, засобів та методів), поєднаних між собою зв’язками та відношеннями; аксіологічний метод використовувався при з’ясуванні оцінного відношення громадян та працівників міліції до чинного права; соціологічний метод анкетування дозволив з’ясувати точку зору працівників міліції щодо необхідності здійснення ними правового виховання серед особового складу міліції та громадян.

Наукова новизна одержаних результатів визначається такими положеннями і теоретичними узагальненнями:

вперше:

  • в загальнотеоретичній юридичній науці подано класифікацію суб’єктів правовиховної діяльності за різними критеріями (за територією дії; за характером компетенції; за формами здійснення правовиховної діяльності; за строком функціонування; за місцем, яке займає правове виховання у діяльності його суб’єктів; за типом правовиховної роботи);

  • доведено, що категорії „правова освіта”, „юридична освіта” та „правова просвіта”, всупереч усталеним в юридичній науці поглядам, слід розрізняти. Дві останні є різновидами правової освіти. Під правовою освітою слід розуміти цілеспрямований процес правового навчання в системі освіти юридичного і не юридичного профілю, що полягає у набутті знань, умінь і навичок правового характеру. Юридичною освітою є цілеспрямований та послідовний процес здобуття системи професійних знань, умінь і навичок у вищих навчальних закладах, училищах, технікумах, коледжах, спеціалізацією яких є юриспруденція, формально засвідчений відповідним документом. Правова просвіта – це процес роз’яснення права в формі усних чи письмових консультацій, інформації, бесід, зустрічей населення з працівниками міліції та іншими правоохоронними органами, конкурсів і олімпіад правових знань тощо;

  • запропоновано розглядати юридичну клініку як особливий різновид юридичної освіти (для студентів юридичних навчальних закладів) і правової просвіти (для населення). Юридична клініка – це діяльність студентів юридичних навчальних установ з отримання практичних навичок через надання юридичних консультацій населенню, яке потребує юридичної допомоги;

  • здійснено теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання та зазначено, що взаємодія суб’єктів правовиховної діяльності є необхідною умовою для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Взаємодія міліції з іншими суб’єктами правового виховання – це процес здійснення спільних, скоординованих дій, що мають на меті підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення. Серед значної кількості суб’єктів правового виховання найбільший правовиховний потенціал мають підрозділи міліції, Міністерство юстиції України, навчальні заклади, громадські організації та засоби масової інформації. Окреслено перспективи взаємодії міліції з іншими суб’єктами правового виховання та запропоновано прийняти Закон України „Про організаційно-правові засади взаємодії суб’єктів правового виховання”;

  • доведено необхідність прийняття „Концепції правового виховання населення України” (проект Концепції надається у додатку А), яка передбачає удосконалення правовиховного механізму у розбудові України як правової держави.

удосконалено:

– ознаки правового виховання, спираючись на які сформульовано дефініцію: це здійснювана на основі правових норм та принципів права за допомогою спеціальних форм та методів, послідовна, систематична та цілеспрямована діяльність суб’єктів права, що має на меті підвищення рівня правової свідомості та правової культури окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому і зорієнтована на їхню соціально-активну правомірну поведінку;



  • понятійний апарат, що стосується наукового пізнання структури системи правового виховання та співвідношення її елементів (суб’єктів, об’єктів, форм, засобів, способів та методів).

набули подальшого розвитку:

  • розкриття сутності правового виховання через аналіз функцій і принципів даного явища, формулювання їх характерних рис;

  • дослідження форм та засобів правового виховання. Доведено, що правовиховна форма відображає організаційно оформлений правовий вплив суб’єкта, а правовиховний засіб є інструментом, за допомогою якого здійснюється правовий вплив. Формами правового виховання є правова освіта, правова пропаганда, правова агітація, юридична практика, правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка, самовиховання. Засобами є теле- радіопередачі, лекції на правову тематику, індивідуальна робота, друковані правові видання, спеціальні акції правового змісту (прес-конференції, брифінги, зустрічі, лекції, бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консультації тощо);

  • визначення ролі міліції України в правовиховному процесі, висвітлення форм та методів правовихової діяльності окремих підрозділів міліції. Залучення анкетного методу опитування і узагальнення результатів анкетування посприяло визначенню форм та методів правовиховної діяльності підрозділів кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції та центру громадських зв’язків;

  • опрацьовування напрямів підвищення рівня правової свідомості та правової культури працівників міліції.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:

– у науково-дослідній сфері – для подальших теоретичних розробок проблем правового виховання населення як явища політико-правової дійсності та визначення ролі правоохоронних органів, зокрема міліції, у їх розв’язанні;

– у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції у сфері правового виховання населення України, зокрема, окремі положення можуть бути враховані при формуванні загальнодержавних або галузевих програм, концепцій правової освіти і правового виховання;

– у правозастосовчій діяльності – як теоретичний матеріал для вдосконалення правозастосовчої роботи різних структурних підрозділів міліції щодо забезпечення законності при винесенні індивідуальних правозастосовчих актів;

– у правовиховній роботі – для правовиховної роботи серед працівників міліції, всього населення України щодо підвищення рівня правової культури та правової свідомості;

у навчальному процесі – для використання матеріалів, положень і висновків дисертації під час викладання теорії держави і права, філософії права, юридичної деонтології, у науково-дослідній роботі курсантів, студентів та слухачів для підготовки доповідей, рефератів, курсових і дипломних робіт з цієї проблематики. Концептуальні засади можуть враховуватися при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні занять із студентами та слухачами юридичних навчальних закладів, в системі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

Наукові положення дисертації використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін „Теорія держави та права” і „Юридична деонтологія” (акт впровадження від 27 листопада 2006 року) та працівниками міліції, а саме державної автомобільної інспекції у своїй практичній діяльності (акт впровадження від 06 червня 2007 року).

Положення і висновки дисертаційного дослідження були використані під час розробки проекту такої Концепції правового виховання населення, яка була направлена у відділ правової роботи, правової освіти та кодифікації Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Положення, які містяться у проекті, було використано для підготовки Положення про Координаційну раду молодих юристів при Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області, у практичній діяльності Координаційної ради молодих юристів та в роботі відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 12 вересня 2007 року).



Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дослідження обговорено на засіданнях кафедри теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри теорії та історії держави і права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на:



  1. міжвузівській науково-практичній конференції “Виховна парадигма в системі національної вищої школи: головні складові та джерела” (м. Дніпропетровськ, 27 травня 2003 року; тези опубліковано);

  2. міжвузівському науково-теоретичному семінарі “Проблеми правового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 20 червня 2003 року);

  3. науковому семінарі “Проблеми наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року);

  4. науковому семінарі „Проблеми наукового забезпечення діяльності міліції громадської безпеки в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 31 березня 2005 року);

  5. обласній науково-практичній конференції “Шляхи вдосконалення правового навчання та виховання в умовах профільної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (м. Дніпропетровськ, 29 квітня 2004 року);

  6. всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми формування правосвідомості молоді в сучасних умовах розвитку української державності (Львівські юридичні читання молодих вчених)” (м. Львів, 22 жовтня 2004 року);

  7. міжнародній науковій конференції „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (в рамках ІІ читань пам’яті В.М. Корецького) (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 року; тези опубліковано);

  8. міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених “Проблеми боротьби зі злочинністю очима майбутніх правоохоронців” (м. Дніпропетровськ, 18 травня 2005 року);

  9. науково-практичній конференції “Взаємодія кафедр соціальних та загально-правових дисциплін щодо підготовки дільничних інспекторів міліції” (м. Дніпропетровськ, 30 листопада 2005 року);

  10. науковій конференції „Юриспруденція ХХІ століття: теорія та практика” (м. Дніпропетровськ, 14 листопада 2007 року; тези опубліковано).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації містяться у 10 публікаціях, 8 з яких – у фахових виданнях ВАКу, а також у тезах 2 доповідей на наукових конференціях і семінарах.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html



ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства, практики підрозділів міліції України з правовиховної діяльності, осмислення наукових праць з різних галузей суспільних наук (філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, юриспруденції, зокрема теорії права, адміністративного права та кримінології), автором зроблено висновки, сформульовано рекомендації та внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення правовиховного процесу в Україні та правовиховної діяльності підрозділів міліції. Їх теоретико-методологічний і законодавчо-практичний характер полягає у наступному:

  1. Правове виховання як самостійне явище суспільної дійсності має глибоке історичне та соціальне коріння. Серед учених, які досліджували і досліджують проблеми правового виховання немає єдиної думки щодо поняття та сутності зазначеного феномена. Це пояснюється не тільки суб’єктивним фактором, але й тим, що поняття правового виховання розглядається в юридичному, педагогічному, психолого-педагогічному та інших аспектах і є складовою предмета дослідження кількох наук.

  2. Правове виховання може бути визначено як здійснювана на основі норм та принципів права за допомогою спеціальних форм та методів, послідовна, систематична та цілеспрямована діяльність суб’єктів права, що має на меті підвищення рівня правової свідомості та правової культури окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому і зорієнтована на їхню соціально-активну правомірну поведінку.

  3. Визначено, що ознаками правового виховання є такі: послідовність; систематичність; цілеспрямованість; реалізація через діяльність суб’єктів права; цільова спрямованість на формування і підвищення правової свідомості та правової культури; використання правовиховних форм і методів; базування на нормах та принципах права.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка