Розділ ХІІІ. Плата за землю



Скачати 261.99 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір261.99 Kb.



Розділ ХІІІ. Плата за землю

Стаття 1. Визначення термінів


У цьому розділі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1.1) плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

1.2) земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі у цьому розділі – податок); 

1.3) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у цьому розділі – орендна плата);

1.4) земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;

1.5) прибудинкова територія – встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд;

1.6) землевласники – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава;

1.7) землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до законодавства надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, в тому числі на умовах оренди;

1.8) нормативна грошова оцінка земельних ділянок – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

1.9) ставка податку – законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

1.10) одиниця площі оподатковуваної земельної ділянки:

1.10.1) у межах населеного пункту – 1 (один) метр квадратний (кв. метр);

1.10.2) за межами населеного пункту – 1 (один) гектар (га).

1.11) смуга відведення залізниць – землі, надані під залізничне полотно та його облаштування;

1.12) смуга відведення автомобільних доріг – землі, надані під проїзну частину та узбіччя;

1.13) дані державного земельного кадастру сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлені відповідно до закону;

1.14) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку;

1.15) землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;



1.16) сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги;

1.17) несільськогосподарські угіддя - господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо;

1.18) землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;

1.19) бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

1.20) лісові землі – земельні ділянки, на яких розташовані лісові ділянки;

1.21) нелісові землі – земельні ділянки, зайняті чагарниками, комунікаціями, сільськогосподарськими угіддями, водами і болотами, малопродуктивними землями тощо.


Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку є:

2.1.1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2.1.2) землекористувачі.
Стаття 3. Об'єкти оподаткування
3.1. Об'єктами оподаткування є:

3.1.1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

3.1.2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Стаття 4. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування є:

4.1.1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

4.1.2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.


Стаття 5. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

5.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

5.1.1) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

5.1.2) для багаторічних насаджень - 0,03.

5.2. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 5.1 цієї статті.

5.3. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на яких понад три роки не ведеться таке виробництво, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 5.1 цієї статті із застосуванням коефіцієнта 1,2, який у разі подальшого неведення такого виробництва щороку збільшується на 20 відсотків.


Стаття 6. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)
6.1. Податок за лісові землі, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодавством.

6.2. Ставка податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, встановлюється у розмірі 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 7. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено
7.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 5, 6 і 9 цього розділу.
Стаття 8. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

8.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:



Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб

Ставки податку

гривень за 1 кв. метр



Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

до 0,2

0,075




від 0,2 до 1

0,105




від 1 до 3

0,135




від 3 до 10

0,15




від 10 до 20

0,24




від 20 до 50

0,375

1,2

від 50 до 100

0,45

1,4

від 100 до 250

0,525

1,6

від 250 до 500

0,6

2,0

від 500 до 1000

0,75

2,5

від 1000 і більше

1,05

3,0

8.2. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 8.1 цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

8.2.1) на південному узбережжі Автономної Республіки Крим – 3;

8.2.2) на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,5;

8.2.3) на західному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,2;

8.2.4) на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2;

8.2.5) у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей – 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

8.2.6) на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях – 1,5.

8.3. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 8.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 8.2 цієї статті.
Стаття 9. Особливості встановлення ставок земельного податку

9.1. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивідуальними гаражами і садовими дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 10 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.2. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.3. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов’язано з функціональним призначенням цих територій та об’єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 7 і 8 цього розділу із застосуванням таких коефіцієнтів:

9.3.1) міжнародного значення - 7,5;

9.3.2) загальнодержавного значення - 3,75;

9.3.3) місцевого значення - 1,5.

9.4. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.

9.5. У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 9.1, 9.4 цієї статті, іншим суб’єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 7 цього розділу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ, залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 8 цього розділу.

9.6. Податок за земельні ділянки несільськогосподарського призначення (в межах та за межами населених пунктів), які перебувають у власності або у постійному користуванні фізичної особи і загальна площа яких перевищує 0,5 гектара, справляється із застосуванням коефіцієнта 5.


Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено
10.1. Ставка податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь) за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок.
Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
11.1. Ставки податку за один гектар несільськогосподарських угідь встановлюються у таких розмірах:

11.1.1) за земельні ділянки, зайняті господарськими шляхами і прогонами, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, крім тих, що віднесені до земельних лісових ділянок (у тому числі захисних насаджень лінійного типу, площею не менш як 0,1 гектара), – 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

11.1.2) для земельних ділянок, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), – 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

11.2. Ставка податку за земельні ділянки, надані садовим кооперативам, в тому числі зайняті садовими дачними будинками фізичних осіб, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

11.3. Ставка податку за земельні ділянки, на яких розміщені відокремлені житлові будинки садибного типу та котеджі, встановлюється у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Стаття 12. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
12.1. Ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту в межах смуг відведення), зв’язку, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

12.2. Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту в межах смуг відведення, військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, госпрозрахунковим підрозділам Збройних Сил України, встановлюється у розмірі 0,02 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

12.3. Ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі), встановлюються у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Стаття 13. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

13.1. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь та лісових земель), нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Стаття 14. Ставки податку за земельні ділянки на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
14.1. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

14.2. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.


Стаття 15. Пільги щодо податку для фізичних осіб
15.1. Від сплати податку звільняються:

15.1.1) інваліди першої і другої групи;

15.1.2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 16 років;

15.1.3) пенсіонери (за віком);

15.1.4) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

15.1.5) фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

15.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 15.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

15.2.1) для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

15.2.2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах - 0,1 гектара;

15.2.3) для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,1 гектара;

15.2.4) для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

15.2.5) для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

Стаття 16. Пільги щодо податку для юридичних осіб

16.1. Від сплати податку звільняються:

16.1.1) заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

16.1.2) дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

16.1.3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, – які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

16.1.4) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

16.1.5) релігійні та благодійні організації, зареєстровані відповідно до законодавства України, що не провадять підприємницьку діяльність;

16.1.6) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

16.1.7) громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

16.1.8) заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

16.1.9) підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за умови спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту за напрямами і в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України; 

16.1.10) на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

16.1.11) новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах – протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Стаття 17. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

17.1. Не сплачується податок за:

17.1.1) сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

17.1.2) землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

17.1.3) земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

17.1.4) земельні ділянки, зайняті автомобільними дорогами загального користування у межах смуги відведення;

17.1.5) земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

17.1.6) земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.

Стаття 18. Особливості застосування пільгового оподаткування

18.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. 

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

18.2. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

18.3. Якщо платники податку, що користуються пільгами щодо податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок на земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування (оренду), сплачується на загальних підставах, з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Стаття 19. Податковий період

19.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

19.2. Податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний місяць.

19.3. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Стаття 20. Порядок обчислення плати за землю

20.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

20.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

20.3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

20.4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

20.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року податкове повідомлення – рішення про внесення податку.

20.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю, з урахуванням прибудинкової території.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.


Стаття 21. Строк сплати плати за землю та порядок її зарахування до бюджетів
21.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

21.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня. 

21.3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

21.4. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

21.5. Податок фізичними особами сплачується рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватись через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Фізичні особи, які своєчасно не були залучені до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за три попередні роки.

21.6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

21.7. У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 9.1, 9.4 статті 9, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

21.8. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку або приміщення, переведеного у нежиле у зв’язку із набуттям його у власність на підставі цивільно-правового договору, укладеного в установленому законом порядку, повинен сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

21.9. Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Стаття 22. Орендна плата

22.1. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

22.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

22.3. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

22.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

22.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

22.5.1) не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

22.5.2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок, наданих в оренду;

22.5.3) може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у цьому підпункті, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

22.6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

22.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів здійснюється відповідно до вимог статей 19-21 цього розділу.


Стаття 23. Індексація нормативної грошової оцінки земель
23.1. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

23.2. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції за попередній рік, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = Кіп х ( [І - 10]:100),

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація;

Кіп – добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.

23.3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Стаття 24. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено

24.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, щороку станом на 1 січня уточнюються на коефіцієнт індексації.

24.2. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки податку, встановлені пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, які індексуються станом на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації за формулою, визначеною у пункті 23.2 статті 23 цього розділу.

24.3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції визначає величину коефіцієнтів індексації базових ставок податку, встановлених пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, і не пізніше 15 січня відповідного року інформує центральний орган державної податкової служби і власників земельних ділянок та землекористувачів про коефіцієнти індексації.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка