Розвиток креативності один з найдоступніших шляхів для того, щоб малюк



Скачати 108.69 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір108.69 Kb.

Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи й заради досягнення цілей, намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси. Чим різноманітніше середовище дошкільного закладу, тим легше дитині проявляти самостійність, критичність, творчу активність та креативність, важливими умовами для розвитку якої є врахування індивідуальних інтересів та переваг, довірчі форми спілкування з дитиною, надання їй права на вільний вибір, бо ж творчість не формують, а стимулюють! Для того щоб вона проявлялася й розвивалася, потрібно створювати сприятливі умови, вміти допомагати дитині задовольняти природне прагнення до креативності.

Креативність - це творчі можливості, здатність їх реалізувати; здібності людини, що можуть виявитись у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих

видах діяльності, які характеризують особливість в цілому або її окремі сторони: продукти діяльності, процес їх створення.

Розвиток креативності - один з найдоступніших шляхів для того, щоб малюк,

пізнаючи довкілля, зміг самоствердитися, самовиразити себе як особистість.


Тому мета моєї роботи - це виявлення природних нахилів дітей , розвиток креативності та забезпечення подальшого їх розвитку у дошкільному закладі.

Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість та креативність є гра. У процесі гри у дитини з’являється потреба активно впливати на речі, предмети, що її оточують. Вона розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості.


В грі дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційної пам'яті, добре розвинутої мови, міміки), тобто вміння триматися в суспільстві.
Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина охоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр з його театралізованими іграми, які відкривають простір для участі дітей у різних видах самостійної художньої діяльності , сприяють розкриттю і розвитку їхніх художньо-творчих здібностей , збагаченню мистецьких знань та виробленню естетичного смаку. Під час проведення театралізованих ігор найбільшу увагу я приділяю іграм – драматизація та іграм на теми літературних творів.

Гра-драматизація полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів. Під час проведення ігор- драматизацій я розробила наступний алгоритм роботи над ними:



1 етап: Підготовка до гри

Переказування тексту за виконаними дітьми ілюстраціями




Розповідання літературного тексту



Переказування змісту тексту з метою закріплення послідовності подій

Бесіда про особливості характеру голосів персонажів



Прослуховування тексту звукозапису


2 етап:Збагачення знань дітей про персонажі та події , про які йдеться у грі



Підготовка атрибутів і декорацій

Вправляння у виразному читанні тексту



3 етап: Гра –драматизація, в якій розвивається креативність та творчі здібності дітей

Якщо говорити про ігри не тему літературного твору, то з власного досвіду можу стверджувати , що діти відносно легко втілюють його сюжет. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами та

орієнтуються на їх поведінку, тим паче, що ігри на теми літературних творів менше прив'язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри –драматизації та поєднують в собі події з різних літературних джерел, передбачають нових героїв. В ході спостережень за дітьми я прийшла до висновку, що одні діти розігрують лише окремі епізоди казки, інші діють як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку , дещо збагативши її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи при цьому творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів діють дуже несподівано, діти вільно примирять непримиримих за сюжетом казки героїв, легко перемагають зло, і гра закінчується так, як хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі.

В моєму розумінні театралізована діяльність у дошкільному віці це один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток креативності у дитини, що використовується з певною метою і спонукається мотивами. Тому собі за мету я поставила розвивати в дошкільників: уміння «входити в образ» і «утримувати» його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлення мовленнєвих та виконавчих дій; уміння передавати характерні особливості будь-якого художнього образу; переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність; виявляти зацікавленість до театру як виду мистецтва; усвідомлення змісту, ідеї, художніх образів літературних творів.

Водночас театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості. Діти охоче залучаються до театралізованої діяльності завдяки літературним, ігровим, особистісним мотивам. У них з’являються різноманітні потреби у грі, що виникають під впливом літературного твору. А також бажання самовираження, а значить і бажання бути креативними навіть не усвідомлюючи цього;спілкування, пізнання себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердечному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах театралізованої діяльності дитина виявляє рівень креативності та художньо-естетичного сприймання, мовленнєву компетенцію, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.



Розвиток мовленнєвого спілкування




Розвиток

пізнавальних інтересів






Можливість самовираження

особистості



Свято




Театр в житті дошкільника




Можливість подолати власні сумніви,

сором'язливість сором






Усвідомлення власного «Я»




Високий рівень естетично-го виховання

Гурток театралізованої діяльності «Грайлик » під моїм керівництвом працює за програмою, яка складається з п'яти взаємопов'язаних частин, а саме: майстерність, мистецтво художнього слова, етика спілкування, основи сценічного руху, репертуар. Зміст кожної частини відповідає віковим особливостям дошкільника. Починаючи з молодшої групи я послідовно знайомлю дітей з різними видами театру. Паралельно з цим навчаю азів акторської майстерності, вчу відтворювати людські емоції, настрої, окремі риси характеру.

Заняття з акторської майстерності включають оволодіння дітьми своїми психофізичними можливостями, сприйманню: театрального образу як живого акторського дійства, вміння співвідносити свої дії з діями партнера, перебувати в певному образі, творчому стані. Етюди, вправи, які я провожу в ігровій формі, передбачають формування певних якостей особистості, розвивають фантазію, уяву, спостережливість, сценічну увагу і пам'ять, артистизм, сценічне самовираження. Невід’ємною складовою театралізованих ігор є музичний супровід . Музика допомагає дітям передавати характер дійових осіб, підказує зміну дій, появу іншого персонажа. Під неї герої співають і танцюють. З метою привити дітям гарний смак я надаю перевагу класичній музиці.h:\dcim\100olymp\p3230536.jpg

В своїй роботі, для розкриття дитиною свого природного потягу до гри, наслідування того, що вона бачить і чує, я використовую різноманітні координаційні завдання: перш за все ігри для розвитку креативності,наприклад гра « Будиночок». Діти отримують картинки із зображенням різних предметів: велосипеду, стільчика, книжки і т.д. Кожній дитині необхідно звернутися до того, хто живе у будиночку від імені отриманого предмета. Перша дитина , наприклад «велосипед», заходить до будиночку і поселяється у ньому , друга дитина ( наприклад «стільчик») підходить до умовного будиночку і звертається до його мешканця: «Хто, хто й будиночку живе, хто, хто у невисокому живеh:\dcim\100olymp\p4010590.jpg

Дитина, яка « живе» у будиночку, відповідає: «Я , велосипед, а ти хто?» .Тоді «стільчик» відповідає : «А я стільчик, пусти мене до себе жити».

Але його пускають тільки після того, як він скаже , чим дитина – «стільчик» схожа на того , хто «живе « у будиночку ( дитину – «велосипед») тощо.

Гра «Казка за малюнками» . Діти отримують набір картинок, кількість яких відповідає кількості дітей, із зображенням різних предметів, тварин , людей, природних явищ, рослин тощо. Вихователь пропонує дітям розглянути картинки, придумати за ним казку, а потім програти її у ролях так. Щоб кожна картинка відповідала певній ролі дитини у казці.

Роботу над художнім словом я спрямовую на розвиток мовленнєвих навиків таких як володіння силою, темпом голосу, його інтонацією; виправлення мовленнєвих недоліків. Наприклад під час гра « А я б зробив так….» дітям пропонується ілюстрація до будь-якої казки. Потім діти уявляють , як би вони вчинили у цій казці, якщо б самі опинилися на місці зображеного персонажа. Наприклад, якби дитина вчинила. Якби опинилася на місці лисички у казці «Колобок» тощо.

Гра « Перевтілення»

Вихователь пропонує дітям у явити, що вони веселі. Легкі повітряні кульки які рухаються підстрибуючи легко догори.

Варіанти перевтілень, з якими звертається вихователь до дітей:


  • Активні працьовиті бджілки, які весело і голосно гудуть;

  • Великий ведмідь, який повільно рухається;

  • Дощова крапелька, яка капає з неба, і потім розтікається на землі;

  • Могутній велетень, який голосно тупає ногами;

  • Кішечка, яка солодко муркає, і потягується після сну.

У динамічних міні-етюдах я пропоную дітям скласти розповіді на запропоновані теми, розіграти їх з допомогою ігрового театру, настільного, лялькового, пальчикового. h:\dcim\100olymp\p3190511.jpg

У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, їхніх характерних висловлювань, непомітно активізується словник дитини, удосконалюється звуковий склад мови. Нова роль, особливо діалоги персонажів, ставить малюка перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується діалогічна мова, її граматична будова, він починає активно користуватися словником, який, у свою чергу, теж поповнюється.

Таке поступове залучення дошкільників до театрально-ігрової діяльності дає позитивні результати. У шість років вони уже можуть бути не лише її учасником і виконавцем певних ролей,а й «режисером», який розробляє власні сценарії, самостійно показує виставу «театру іграшок» або лялькового. Можуть бути ініціатором і організатором гри – драматизації серед однолітків за сюжетами знайомих художніх творів, можуть передавати характерні особливості певного сценічного образу і головне — реалізувати потреби в самовираженні, спілкуванні, виявленні особистісного ставлення до свого героя.

В результаті, діти стають більш розкутими психічно та емоційно, більш усвідомлено демонструють позитивні емоції (радість успіху в співах, захоплення грою на музичних інструментах, самі вигадують «озвучені жести» одразу по ходу знайомства з сюжетними піснями). Завдяки пластичним вправам на виразність емоцій діти краще відчувають пластику твору і розуміють єдність характеру і сюжету в інструментальних і вокальних творах, що сприяє розвитку вестибулярного апарату дитини. Участь у музично-театральних іграх, костюмованих дитячих виставах вчить дитину володіти собою, відчувати себе членом колективу й отримувати емоційну насолоду від виступів перед глядачами. Діти старшого дошкільного віку стають митцями легко й природно. Діти проявляють ініціативу у самостійному виборі ролей, аргументуючи своє рішення. Володіють силою, темпом, ритмом голосу. Вміють легко перевтілюватися в певний образ, знаходять вдале місце на сцені під час діалогів, контролюють свої рухи. Формуються у дітей і естетичні смаки. Дошкільнята часто висловлюють своє бачення зовнішнього вигляду героя, вносять зміни у деталі костюму. Творчо підходять до використання декорацій, аксесуарів, реквізиту. Виявляють себе f:\фото днз оксанка\суботник,ляльковий театр, проон трененг\pa210148.jpg

емоційними та естетично чутливими глядачами. Співпереживають персонажам , розуміють зміст дійства вистави, усвідомлюють колективний характер дієстворення. Театральний образ сприймають як живу акторську дію з використанням засобів мовлення , міміки , рухів, музики, танцю, співу для передачі образу. У процесі перевтілення в сценічний образ демонструють особистісну позицію, запам'ятовують сюжетну послідовність, одержують задоволення від процесу та результату творення. Варіанта «правильно — не правильно» не існує, тому що існує точка зору кожної дитини, будь-який варіант приймається як можливий.

Театралізовані ігри являються основним видом діяльності в дошкільному закладі, в якому діти можуть розкрити свій творчий потенціал та креативність.

А театралізована діяльність – джерело формування різних видів здібностей дитини

Людські можливості – здібності, почуття, воля, особливості характеру – величини не постійні, а змінні, які посилюються із розвитком людини. Моя мета — спонукати дітей до творчого самовираження, конструктивної творчості, довіритися природним здібностям дитини і дати їй розвиватися найбільш зручним для неї шляхом. Адже дітям найбільш за все хочеться перенестися в казковий незвичайний світ, де вони зможуть перетворитися на чарівних фей або хороброго рицаря, врятувати світ та допомогти злу перемогти добро, застерегти Колобка не слухати хитру лисичку, і ще багато – багато іншого можливо тільки в театрі, і тому театральне мистецтво таке близьке і зрозуміле дітям - адже в його основі лежить гра- найголовніша річ для дошкільника. Я думаю, що кожному з нас хочеться іноді хочеться перенестися в казковий незвичний світ: стати добрим, чесним, хоробрим героєм улюбленої казки, і все це можливе в театрі!І поки наші діти малі, важко сказати, ким вони стануть – водіями чи поетами, перукарями ми вченими,та це й не важливо, важливо , щоб кожен з них , у якій би галузі він не працював, міг розуміти, любити і творити прекрасне…h:\dcim\100olymp\p3190514.jpg





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка