Розвиток мовлення дітей засобами образотворчого мистецтва



Скачати 333.83 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір333.83 Kb.
Сирота О.В. , вчитель образотворчого мистецтва НВК №24. м. Умань

Розвиток мовлення дітей засобами образотворчого мистецтва.. Методичні поради.
Образотворче мистецтво більшою частиною учасників навчально – виховного процесу ( учнями, батьками, частиною педагогів), вважається другорядним і малокорисним предметом. направленим суто на оволодіння основами технік та ознайомлення ( поверхово) з жанрами мистецтва. В світовій науці існує безліч думок і порад щодо необхідності переключатися з активного ритму життя на пасивний для підвищення продуктивності людської діяльності, профілактики перевтоми фізичної та психічної, тобто збереження нашого здоров»я, але мало хто знає про величезне значення образотворчої діяльності у вирішенні цього питання. Значення образотворчої діяльності для становлення людини як особистості теж мало хто розуміє, хоча всі види мистецтва розвивають не тільки дрібну моторику рук, сенсорні та просторові уміння, а і вчать логічним операціям, мисленню категоріями , об’єктивному сприйманню дійсності, бути уважними до дрібниць та деталей, розумінню філософських основ буття, навчає давати визначення речам, тобто формує інтелектуальні, емоційні, філософські та загальнолюдські цінності.

Сирота Олег Васильович, вчитель образотворчого мистецтва вищої категорії НВК №24, в даній роботі піднімає ще одне важливе питання, вирішенню якого в значній мірі сприяє заняття образотворчою діяльністю – це розвиток мовлення дітей, зокрема мистецької мови, яка, вважає вчитель, нерозривно пов’язана як з усним, так і писемним мовленням, зокрема з графічною діяльністю дитини. Виникнення писемності є не що інше ніж ігри із лініями, мазками, крапками, які протягом тисячоліть удосконалювалися і перетворилися в наш час в струнку систему письма певного народу, групи народів чи й цілого континенту. Цьому питанню присвячений розділ про навчання розуміння і зображення різноманітних символів на папері. Вирішення основних проблем психологічної, етичної та педагогічної сторони навчання мови теж розглядаються вчителем з точки погляду образотворчого мистецтва та педагогічного процесу взагалі. На підтвердження власних суджень та висновків, Сирота О.В. представив додатки з коментарями та серію дитячих робіт.

Питання підняті в роботі рекомендовано для використання у роботі вчителям образотворчого мистецтва, педагогам, які навчають рідної мови учнів початкових класів та вихованців дошкільних закладів, батькам для розуміння всієї складності та важливості правильного підходу до навчання образотворчого мистецтва.

Схвалено:



  • рішенням педагогічної ради НВК №24 протокол №2 від 26.11.2009р.,

  • рішенням методичної ради міського методичного кабінету протокол №4 від 22.12.2009р.,

Відділ освіти Уманської міської ради

Міський методичний кабінет

Навчально – виховний комплекс №24

«Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад І ступеня»


Розділ виставки Психолого – педагогічний супровід навчально – виховного процесу

Класифікація досвіду Методичні поради


Тема Розвиток мовлення дітей засобами

образотворчого мистецтва

Прізвище, ім.»я , по батькові вчителя Сирота Олег Васильович

Фах, посада, місце роботи, категорія Вчитель образотворчого мистецтва НВК №24, вища категорія


З М І С Т

Передмова



  1. Суть питання мовлення

  2. Деякі психологічні аспекти розвитку мовлення

  3. Щирість, як основна риса мовлення

  4. Свідомі завдання з розвитку мовлення

  5. Педагогічні проблеми з розвитку мовлення

  6. Символічні завдання з розвитку мовлення на уроках образотворчого мистецтва.

  7. Образотворчий розмовник

  8. Додатки з коментарями

Використана література.

Передмова

Так само, як і байка,

життя цінується не

за довго тривалість,

а за змістом.


Сенека


Гарний малюнок замінює тисячу слів.

Китайське прислів”я

Одною з головних комплексних характеристик особистості є компетентність ( О. В. Запорожець) , яка вміщує в себе цілий ряд аспектів : інтелектуальний, мовний, соціальний та ін.

Зокрема, під мовною компетентністю розглядають вільний вираз своїх бажань, намірів, а також пояснення змісту і складових своїх дій за допомогою мовних ( мовленнєвих та не мовленнєвих - вестових, мімічних, пантомімічних) засобів. Показником мовної компетентності є здатність дитини будувати своє мовне спілкування з іншими людьми, враховуючи інтуїтивно або свідомо історично складені мовні канони фонетики, семантики, граматики.

Дослідження психологів показало, що вже в 6-7років складаються хоча й прості, але узагальнені, специфічні для кожної людини стійкі психологічні механізми. Тому можна стверджувати, що в цьому віці відбувається становлення особистості. Крім того, саме цей вік найбільш сензитивний, сприйнятливий та сприятливий для такого становлення.


В наш час, коли настільні книги вважаються майже архаїчними, а доброзичливі батьки купують для своєї дитини з раннього віку персональний комп’ютер який часто замінює живе спілкування, можна сміливо казати, що в таких умовах формується особистість з обмеженими мовними можливостями. Послухайте дитячий і підлітковий сленг – і ви погодитесь зі мною. В середовищі, де здавалося б існує багатогранна мовленнєва практика, а інформація оточує нас, як повітря – наше мовлення повинно було б бути відточеним, як мова константинопільського архієпископа Івана Златоуста. Проте, від ділових контактів до сімейних відносин, ми, як правило, користуємося дуже невеликим набором слів. Я вже не кажу про слова-паразити: «тіпа…», «сто пудов…», «цей-го…», «рєально…», «корочє…». Вся ж різноманітність нюансів спілкування виявляється в міміці, жесті, позі, тобто в позамовному компоненті взаємодії людей. Виявилося, що невербальна (безсловесна) мова вміщує значно більше інформації в порівнянні з вербальною.


Німець Фридрих Фребель (той самий, який в 1840 році винайшов термін «дитячий садок» і працями якого на початку захоплювались революційно налаштовані вчителі) вважав, що розвиток дитини – це безперервний процес розкриття божої суті, закладеної від народження в кожній людині. Простіше кажучи, якщо Бог – великий митець, Бог – слово, а людина створена за його подобою, то й кожна дитина від народження потенційно митець і здатна майстерно володіти словом. Теоретик естетичного виховання професор Віктор Лоуенфельд пише: під час народження кожна дитина є потенційним творцем, але життєві обставини або допомагають, або обмежують активність розвитку. Мій американський колега, апвтор «Принципів Пітера» Лоуренс Дж. Пітер виказав думку, що ми, люди, людяні не тому, що здатні рухатися до досконалості, а тому, що ми можемо змінюватись. За своїм педагогічним кредом я ідеаліст. Я вірю, що кожна дитина - художник. Я вірю, що можливо створити суспільство не споживачів, а суспільство творців, які зафарбують цей недосконалий світ у яскраві кольори

Методика Фребеля отримала у радянських педагогів назву «Теорія символів». Італієць Корадо Річі, перший автор психоаналізу дитячої творчості, вважав, що не треба дитині заважати малювати і все станеться само по собі. Це так звана біогенетична теорія розвитку. Росіянин В. М. Бєхтєрєв, автор «Первоначальной эволюции детского рисунка в объективном изучении» (1910р.) критично оцінював погляди вище згаданих педагогів і казав, що неможливо ввійти в суб’єктивний світ дитини і на основі цього визначити особливості його почуттів і уяви, а В. М. Бєхтєрєв вважав за корисне навчання дітей техніці малювання.

Вивчаючи накопичений історичний досвід, я - українець і багатодітний батько маю право на власну думку. Прошу до вашої уваги…

1.Суть питання.


“Якщо мистецтво вимре, то душа людини стане безсилою і світом заволодіє варварство”

Герберт Рід

Мова - знакова система, яка має співвідношення розумового змісту і типового наголосу ( напису).



Вікіпедія. Вільна енциклопедія.

Все вже описано. На щастя, не про все ще додумано.



Станіслав Єжи Лєц,польск.сатирик

Насамперед з’ясуємо, що таке мовлення. Це ж не просто вимова звуків. Це передача інформації в процесі спілкування людей, людей з тваринами, людей з природою, людей з оргтехнікою, людей з Богом. Питання мовлення, або точніше засобу спілкування стоїть зараз дуже гостро в світі, а ще гостріше, у нас на Україні. Ми, люди, розучилися спілкуватися, а може ніколи і не вміли. Якщо твоя правота доводиться галасом, а ще більше кулаками – то це не є мовлення, а звичайне вираження первинних інстинктів. Існує термін – мистецтво спілкування. Щоб стати майстром спілкування треба навчитися і розвинути в собі різноманітні навички:



  • ораторську майстерність,

  • вміння керувати конфліктом,

  • навички ведення переговорів,

  • налаштування до співрозмовника,

  • володіння мімікою, голосом, жестикуляцією.

В інтернет-просторі існує безліч методичної і пізнавальної інформації щодо мистецтва спілкування. Мене зацікавила праця члена-кореспондента Міжнародної педагогічної академії Олександра Яковича Бродецького “Внеречевое общение в жизни и в искусстве. Азбука молчания» .Ось його короткі тези: « Як відомо, наша мова – це тільки мала частка того, що включено до поняття «мови». Існує безліч мов,наприклад таких, як мова глухонімих, нотна грамота, мова програмистів, жести спортивного судді і т.д.» Продовжуючи цей ряд я можу сказати, що існує ще і образотворча мова, яку теж слід вивчати, розуміти і спілкуватися на ній. Всі хто звертається до візуальних мистецтв, рідко визнають себе «невербальними» неуками. Саме тому, так звані мистецтвознавці дуже люблять показувати майже кожного художника або режисера започатківцем якоїсь новітьної мови, хоча насправді він є в кращому випадку винахідником її приватного різновиду. В цій праці я ставлю собі завдання навчити дітей читати живописні твори, як книжки. А для цього перш за все необхідно знати основні «літери» мистецької мови - знакову побудову твору. Словесний діалог – це почерговий обмін інформацією – ти говориш – я слухаю; я говорю – ти слухаїш. А візуальне невербальне спілкування діє постійно, обєднує два одночасних струмка інформації: як я говорю і слухаю – і як ти говориш і слухаєш. Ось чому володіння мовою безвербального (безсловесного) спілкування більшості з нас можливо порівняти з усною мовою неосвідченої людини. Вона, ця мова, може бути яскравою, стильною, але при цьому грамота і краса рідної мови залишиться для такої людини непізнаною.

Мій учнівський контингент від 2 до 10 років. Словесна теорія для таких учнів – важке і нецікаве заняття. Вони потребують рухомої практики. Зазвичай, я показую на дошці послідовність зображення, а учні відтворюють це зображення крок за кроком. Не можна випускати із виду психолого- фізіологічні особливості кожного вікового періоду , зокрема те, що дитина тільки в 5 років отримує зір 0,1, тобто може бачити і сприймати всі об’єкти навкруги. До цього часу вона бачить тільки те, що поруч, або те, на чому можна зблизька зосередити увагу. Тому гасла: «дивіться уважно на дошку!» майже безглузді. Дітям молодшого віку треба просто вкладати олівець або пензель в руку і проводити лінії або мазки. І так робити до тих пір, поки дитина не почне робити це самостійно. І не важливо, що дитина намалювала – мяч, каракулі чи просто плями. Якщо вона самостійно створює знаки – це вже лист спілкування. В журналі «Художественная школа» № 2- 2004 є цікава стаття німецького вчителя малювання Романа Айххорна. Він – російський німець який виріс в Казахстані , отримав освіту в Москві, а в 1991 році переїхав з сім’єю на ПМП в Німеччину. Саме ця “руська” здатність до терпіння і аналізу дозволила йому зробити висновок, що головне в навчанні молодших дітей – це атмосфера майстерні художника. Сам факт, що діти йдуть до Художника – вже налаштовував їх на особливий діловий чин. Дитина, яка ще не вміє розмовляти – вже малює. Вона проявляє себе не тільки звуками, співами, але й за допомогою першого ж рисувального інструменту що попаде під руку. Ці “каракулі” значать: - Я тут! Я навіть можу малювати! І з сяючими очима дарує свої “малюнки” дорослим. Це вираз її “Я”. Нам, дорослим, не тільки треба поважати цей самовираз, але й стимулювати дитину до такого мовлення.

Німецький психолог Інгер Брохманн пише: «В ранніх малюнках всі діти космополіти, так як вони спілкуються на одній і тій самій зрозумілій їм мові»

Висновки з розділу:

1. Мовлення дитини-це не тільки звукова інформація, але й вираз образотворчий. Дитина може «розмовляти» каракулями, лініями і плямами.

2.Слід дуже обережно ставитись до символічної мови дітей. Батькам і вчителям дітей 2-5 років я раджу просто підкладати дітям аркуші і матеріали, не вмішуватись в процес самовиразу.

3. Якщо вдома дитина не мала справи з образотворчими матеріалами і інструментами, вчитель виконує батьківську функцію - знімає страх дитини перед зображенням на площині, вчить користуватись матеріалами і дає перші образотворчі алгоритми – пляма, лінія, крапка…
2. ДЕЯКІ ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ.

Дитина, яка виросла в суспільстві, де дорослі говорять правду, не схильна брехати сама, причому незалежно від моральних настанов. Тільки де його знайти, таке суспільство ?



Джеймс Селі.

Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається. Псалом 11: 9

Техніка дійде до такої досконалості, що людина зможе обійтись без себе. Станіслав Єжи Лєц,польск. сатирик

Марне навчання без думки, але небезпечна думка без навчання.



Конфуцій.

Ліва півкуля головного мозку дитини – це реаліст - вчений ; права півкуля – художник. Все майбутнє матеріальне життя дитина буде будувати лівою півкулею. І тільки, якщо дитина почне співчувати комусь, закохається або буде травмована від несправедливості оточуючого світу – права півкуля зможе на мить отримати верх і дати людині доступ до Божого натхнення. Це, як казав французький психолог П’єр Жане стан “Abaissement du niveau mental”- зниження ментального порогу. В той час, коли ми пригнічені, голодні, емоційно збуджені, або хворі, ми за системою Карла Юнга підключені до всесвітнього континуума знань. Не треба мабуть казати, що діти здебільшого постійно знаходяться в емоційному - стресовому стані.

В психології дитинства часто і густо відбувається “винахід велосипеду”,в чому не важко переконатися, перегорнувши пожовклі сторінки забутих книжок. Я люблю ритися в архівах бібліотек. В листопаді 1895р. вийшла в світ книжка “батька англійської дитячої психології” Джеймса Селі “Вивчення дитинства”. В Росії через 6 років після цього з’явились “Начерки з психології дитинства”. Твір Селі має безліч прикладів і написаний в популярній манері. В розумовому розвитку дитини Селі виділив 3 стадії : поняття, судження і висновок. На першій стадії відбувається народження загальних ідей. Діти від 1 року до 15 місяців винаходять власні слова і самотужки розширюють за допомогою аналогії суть термінів; наприклад, словом “яблуко” вони називають всі плоди. З набуттям досвіду збільшується здатність дитини до абстракції. Роботу дитячого мислення, пов’язану з порівнянням речей, Селі називав “трагізмом дитинства” тому що наївна впевненість дитини в правильності світу стикається з безладом об’єктивної реальності. Намагаючись впорядкувати цей хаос , дитина входить в новий “період питань” до кінця 3 року життя.

Селі розділив дитячі питання на 3 групи:

1 група – питання “ Що?”. Ці питання пов’язані з витівками дитячої фантазії, де всі живі і неживі істоти мають звички дорослих людей.

2 група – питання “Чому?”. Відбувається оцінювання явищ природи в зв’язку із їх служінням людині.

3 група – “Навіщо?”, ”Чому саме?”, “Звідки?”. Наприклад: ”Куди зникає весь вітер?” або “Як починається життя?”

Селі вважав, що на всі питання дитини потрібно обов’язково відповідати, і відповідати обережно. Також була висунута теорія про 3 стадії дитячого малювання, яка отримала високу оцінку у вищезгаданого В.М.Бехтєрєва. Ось коротка суть : здатність дитини в області мистецтва, як і розвиток мови, має “крапки зіткнення з явищами первісної культури”. Селі бачив джерело натхнення в мистецтві первісної людини в діяльності, яка нагадувала гру. На відміну від первісної людини дитина живе в умовах вже існуючої культури, дорослі дарують йому іграшки, співають пісні, вона дивиться телевізор. Досліди В.Прейєра, А.Біне, Д.Болдуїна та ін. відкривають те, що діти люблять поєднання контрастних кольорів – синього з червоним або синього з жовтим. Це слід враховувати під час підготовки до уроків та занять з дошкільнятами для стимулювання мистецьких видів діяльності та активізації мовлення.

Що до форм, то тут діти надають перевагу маленьким або відокремленим речам. Вигляд безкрайнього моря або високої гори викликає у дітей почуття страху перед невідомим. Новонароджена людина майже сліпа. Гострота зору в неї всього 0,01.Це означає, що немовля бачить світ в діаметрі не більше 1 м. Далі – незнана теорія – terra inkognita. Лише до 5 років гострота зору наближається до 1,0. Цікаву думку висловив вже згаданий в попередніх розділах Олександр Бродецький: Перехід дитячих асоціацій в дорослу площину підсвідомості відбувається в 3 етапи:

1 етап – дитинство і пов’язані з ним просторові асоціації ;

2 етап – постійне закріплення цих асоціацій в процесі спілкування дорослих і дітей ;

3 етап – затвердження цих асоціацій у спілкуванні дорослих між собою, закріплення їх у культурі.

Якщо ми бачимо занепад культури будь – якої нації, то можливо відразу знайти розірваний ланцюжок. Звісно, це відсутність 2 періоду.

Основна рушійна пружина пошукового, проблемного навчання – це система питань і завдань, які ставляться перед учнями. В першу чергу це питання, в яких стикаються протиріччя (контрасти). Наприклад : “ Якого кольору сніг? Що біліше – аркуш чи сніг ? Чи буває небо рожевим ?” Активну роботу думки викликають питання, які вимагають встановлення схожості і відмінностей. Наприклад : “Чим , на ваш погляд, відрізняється образ дівчини-осені від дівчини-весни ?” Далі – встановлення причинно-наслідкових зв’язків : “Чому Бабу-Ягу ми зображуємо такою потворною ?” Ще одна низка питань – дія вибору, яка полягає у зважуванні і зіставленні один з одним різних варіантів. Наприклад :”Яке може бути продовження казки про Попелюшку ? Ким стануть в подальшому Попелюшка і Принц ?” Далі – дія вибору. Якщо учневі не подобається тема завдання, я пропоную йому назвати свою . Якщо ця тема не пусте базікання , то я дозволяю малювати на вибрану тему. Чудове завдання для розвитку мозкової діяльності і мовлення – виправлення чужих логічних, фактичних , стилістичних та інших помилок. Саме це улюблений метод викладання Ш.Амонашвілі. Треба пам’ятати також, що за результатами останніх психологічних досліджень, у більшості дітей 6 років вільна діяльність ще не сформована (в усякому випадку, на нормативному рівні). Для таких дітей важливо отримати кінцевий результат якнайшвидше. Є діти, які навіть випереджають моє пояснення. Тобто через 10 хвилин від початку уроку вже приносять готовий малюнок. Звісно, цей малюнок виконаний неохайно, «тяп - ляп», для того, щоб якомога швидше закінчити нецікаву роботу.. Я запитую: “Яку оцінку ти хочеш за цей малюнок?” Це питання збиває з пантелику. Для учня робота цілком закінчена. Він не розуміє, що мені треба не кінцевий результат якнайшвидше, а щоб він приклав максимум зусиль і розумової праці над кожною лінією.

За словами корифея російської педології Л.С. Виготського : «Творчі заняття дітей не можуть бути ні обов’язковими, ні примусовими і можуть виникати тільки з дитячої зацікавленості»

Слід згадати і працю професора В.В.Зєньковського, а саме декілька слів про асоціацію образів у дітей. Дослідження по цьому питанню були зроблені Цигеном, Ламброзо, Мейманом з Вінгелером та інш. Відмітимо насамперед особливу слабкість чисто словесних асоціацій у дітей : за винятком окремих випадків число словесних асоціацій у дітей буває не вище 2%, в той самий час, як у дорослих вони займають дуже важливе місце…Ще цікавіше порівняння між дітьми та дорослими по відношенню до змісту образів асоціації : у дорослих зазвичай (80%) усяке слово розуміється в його загальному змісті - образ, який виникає за асоціацією виникає в своєму загальному змісті замість певної форми. Проте у дітей слово, яке вони чують, розуміється ними в цілком конкретній формі, так само як і асоціації створюють образ певного характеру. Тому що мислення дітей несе на собі предметний ( а не словесний ) і певний ( а не загальний ) характер.

Дитина може розвинутися психічно і психологічно тільки в тому випадку, коли в неї є можливість все краще і краще пізнавати саму себе. В процесі розвитку мовлення дітей формуються як основні психічні процеси (сприйняття, вищі форми пізнавальної діяльності, здатність до поняттєвого мислення та ін.), так і особистість дитини в цілому. Тільки мовлення відкриває людині доступ до всіх досягнень людської культури, так як, зміст людського досвіду узагальнений в мовній формі.

Висновки з розділу

1. Обов’язково відповідати на всі питання дітей.

2. Вчитель на кожний урок готує питання-рушії мозкової діяльності

3. Кінцевий результат уроку повинен бути виконаним при максимальному мозковому напруженні..

4. Запорука мовленнєвого розвитку дитини - постійне спілкування дітей з вчителями, вихователями та батьками в домашніх умовах.



3. ЩИРІСТЬ, ЯК ОСНОВНА РИСА МОВЛЕННЯ.

Сьогодні художник не каже: Прийдіть подивіться бездоганні роботи, але говорить : Прийдіть подивитися щирі твори. Едуард Мане.

І я знаю, Боже мій, що Ти вивідуєш серце й любиш щирість…

Молитва Давида-царя.1 Кн. Хронік 29:17

Ми занепокоєні майбутнім своїх дітей, але забуваємо, що вони живуть сьогодні. Стейсія Таушер


Щирість - риса, що оспівана в нашому національному характері. Та чи так вже й популярна ця риса в оточуючій нас дійсності…Ось значення терміну “ щирість” з вільної енциклопедії Вікіпедія : Щирість - відсутність протиріч між реальними почуттями і намірами по відношенню до іншої людини (або групи людей) і тим, як ці почуття і наміри надаються їй на словах. Важливішою ознакою відсутності щирості є незгода між словесними заявами і невербальними знаками ( жестами, мімікою , інтонацією), які той, що говорить не завжди може контролювати.

Конфуцій казав: Благородна людина має вимоги до себе, низька людина має вимоги до інших. Я тричі на день питаю себе : Чи сумлінно я працював для людей ? Чи зберіг я щирість у спілкуванні з друзями ? Чи повторював те, чому мене вчили ? Це ще один аспект щирості.



Як я вже згадував, я батько багатодітної родини - дітей віком від 6 місяців до 14 років. Завдяки такому великому віковому цензу я маю чудове експериментальне педагогічне поле. Я на власному досвіді переконався в щирості вислову Антона Чехова: Хто не може взяти ласкою, той не зможе взяти і суворістю. Та ще й у вірності китайської доктрини Сюнь-цзи : новонароджені всюди плачуть однаково. Якщо ж вони виростуть, у них з являються різні звички. Це - результат виховання… А ось ще один висновок із досвіду багатодітної родини: Не зважаючи на те, що батько єдиний (маю на увазі генну теорію), всі мої діти різні за характером, темпераментом, здатністю до уваги, сприйняттю інформації і т.п. Познайомтесь з трирічним Данилом. Я йому даю аркуш паперу і фарби і кажу: намалюй мені щось. Він приносить мені готовий твір і розказує: Це, папа, потяг, а внизу написано - я дуже тебе люблю! (Додаток № 1-Б) Я в захваті! Не стільки від його любовних зізнань, скільки від оригінальності зображення і правильності моєї теорії! Всі діти - обдаровані! До чого тут гени? Все, що я роблю - підкладаю йому чисті аркуші і прошу на них самовиразитись До того ж він бачить, що і я іноді роблю те ж саме. Тобто є приклад самовиразу. Якщо син бачить, що в тата всі думки зайняті улюбленим мікробусом, то й він тільки і мріє про мікробус і всім розповідає про мікробус. Дайте чистий аркуш паперу і фломастери. Попросіть його намалювати мікробус. Це не буде зображення якогось певного об’єкту, але це буде лист до вас. Щирий лист до вас. Я зустрічаюсь на уроках з такими самими дітьми, як мій Данило. Діти не те, що не бачили олівців і фарб. Вони навіть не розуміють, для чого чистий аркуш паперу. Витерти шмарклі чи просто його зім’яти. І це диво, що десь наприкінці старшої групи вони починають зображувати те, що треба зображувати в молодшій. Я сотні разів пояснюю батькам: - Ви задаєте старт мовленню своєї дитини. Я далі це розгортаю. Якщо приходить 0, то якщо навіть 0 помножити на 9 – все одно буде 0. Ще раз повторюю – це диво, що в результаті 300-400 уроків 0 перетворюється на 1 чи на 2. Я вже можу пророкувати далі. В середній школі 2 доросте до 6, а після закінчення школи в результаті “складності” життя і матеріальних перегонів 6 знову стане 0. І народяться батько чи мати, які зроблять мені заяву: - В нашій родині ніхто не малював, то й моє дитятко не вміє малювати! Ні, і ще раз кажу. ні ! Всі діти можуть і повинні малювати, так само як читати і писати! Дайте своїм дітям аркуш! Створіть умови! Посидьте з дитиною поруч і прийміть з подякою намальований лист до вас! От вам і вся щирість! Бо батьки брешуть вчителю, вчитель бреше собі, що в освіті все гаразд, а дитина, дивлячись на те, що дорослі брешуть і сама починає брехати. Як у Гегеля : Виховання має ціль зробити людину самостійною істотою, тобто істотою із вільною волею. Тільки щирість (правда) робить людину вільною. Всяка брехня (навіть гуманна) надіває людині на свідомість ланцюги, як господарській собаці, яка вимушена бігати по колу і гавкати на все чуже.

Висновки з розділу:

1. Мовлення дитини починається в родині.

2.Щирість мовлення дитини залежить від щирості оточуючих її дорослих.

3.Виховання щирості починається з 2-3 років в результаті душевного спілкування з батьками.


4. СВІДОМІ ЗАВДАННЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Живописець складаєтся з двох людей – поет і ремісник. Поетом треба народитись, ремісником можливо стати.



Еміль Золя

Завжди знайдеться якесь виправдання щоб не жити власним життям.



Чак Паланік.
Мій наставник і талановитий педагог Мекіндо К. Г., у якого я вчився в образотворчій студії, любив казати : Навчити малювати можливо навіть медведя з цирку. Я згадав цей вислів тому, що ми дотепер плутаємо два поняття: художник і вихована людина. Щоб бути вихованою людиною, треба вміти малювати (зображувати свої думки і оточуючий світ), а щоб бути художником – треба мати талант (особливий погляд на звичайні речі). Художник - це не обов’язково вихована людина. Можна мати талант, але не мати елементарної культури. І народжуються кон’юнктурники, які замолоду вставляють себе у Світову енциклопедію мистецтва, хоч не мають для цього жодних підстав. Згадаймо лише пана Пояркова…

Французький освітянин Дені Дідро виказав думку, що країна, де вчили б малювати так само, як вчать читати, перевершила б невдовзі всі інші країни в усіх мистецтвах…

І в мистецтві мовлення так само. На уроках в старших групах (5-7 річні) я вже ставлю свідомі завдання (Див. Додатки № 6, 7). Точніше, я завжди ставив свідомі завдання. Але у молодших групах мало звертав увагу на відповідність теми і зображуваного. В старших групах ця відповідність займає більше уваги. Як правило всі діти (за виключенням тих, що не проходили підготовку в молодшому дошкільному віці ) справляються з темою і охоче інтерпретують мій показ. Можна почути на мою адресу звинувачення в тому, що я пригноблюю дитячу індивідуальність. Але в мене є фактичні докази на моє виправдання – малюнки учнів. Ось подивіться: одна тема, однакове пояснення вчителя, однакова композиція і зовсім різне виконання (Див. Додатки № 4 – А, Г, 4 – Б, В) . Індивідуальність – це як посмішка. Всі посміхаються, але в кожного посмішка набуває своїх неповторних рис. Індивідуальність – це як відбитки пальців. Можна зачіпати одні і ті ж самі речі, але відбитки залишаться різні. Так і в мистецтві. Відоме прислів’я : талантам треба допомагати, а бездарі пробиваються самі – не втрачає своєї чинності. Якщо художник в 25 років відомий на весь світ із-за кількості проданих робіт – в мене його талант викликає великі сумніви. Талантам треба допомагати не продавати картини і робити світовий піар – їм треба допомагати творити. Як казав Едуард Мане , що все, чого потребує художник – це глядача, який його розуміє. Іншими словами, щоб допомогти талантам – треба готувати глядача. Людина, що розуміє мову і характер художника, що може “прочитати” картину, як книжку – це і є той глядач. І таку людину треба готувати вже починаючи з дитячого садка.

Повернемося до поурочних завдань Вони відповідають стандартному програмовому змісту. Адже неважливо, що ти малюєш, важливо, як ти малюєш. Наприклад, тема “Птахи відлітають у вирій” (Див. Додаток № 7 – Г) Цей малюнок олівцями виконав мій син Марко, коли йому було 5 років. Виконав на звичайному уроці в групі. Виконав за поясненням на дошці. Чи можливо таку роботу назвати творчою ? Звісно ні ! Це – алгоритм. Алгоритм, який запам’ятався і може вже бути вставлений в творчу доробку. Індивідуальний підхід, на мою думку полягає не в тому, щоб розкрити в кожній дитині те, що в ній є. Але, як люблять зараз казати розпалити смолоскип. Розпалити смолоскип кожного.

Мозок, добре налаштований вартий більшого, ніж мозок, добре заповнений. Мішель Монтень.

Налаштувати мозок можливо тільки правильними настройками. А настройки – це якраз і є ті самі алгоритми.

Алгоритм – це послідовність дій, які напрямлені на одержання визначеного результату за кінцеве число кроків. (Вікіпедія. Вільна енциклопедія.)

В додатках з коментарями можливо ознайомитися з великою кількістю малюнків – алгоритмів.

Процеси фантазії є нічим іншим, як функцією пам’яті. За теорією второваних шляхів Германа Еббінгауза. Отже, якщо заповнювати пам’ять дитини образотворчими алгоритмами, тим самим ми будемо підштовхувати її до творчості. Не можу втриматись, щоб не згадати ще один вислів професіонала: «Наше ремесло пов’язане з терпінням і послідовними зусиллями, воно не в’яжеться з блиском і тріскотнею романтизму.» ( П’єр Огюст Ренуар).

Висновки з розділу :

1. Навчити малювати можна будь-яку дитину.

2. ЗАПОВНЮЮЧИ ПАМ”ЯТЬ ДИТИНИ АЛГОРИТМАМИ, ми тим самим підштовхуємо її до зображувальної діяльності та збагачуємо мовлення.

3. ЗАВДАННЯ ВЧИТЕЛЯ – РОЗПАЛИТИ СМОЛОСКИП КОЖНОГО..


5. ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ МОВЛЕННЮ.

Не треба вчити яблуню родити яблука, треба лишень відгородити її від свині. Григорій Сковорода

Навіть, якщо дати корові какао, з неї не видоїш шоколаду. Станіслав Єжи Лєц,польск.сатирик

В дійсності про рівень цивілізації говорить не перепис населення, не розміри міст, не зібрані врожаї – ні, про нього говорить якість людини, яку виробляє країна.



Р.У. Емерсон, америк.філософ і поет

У варварів з царем гірше, ніж в китайських землях без нього.



Конфуцій.
Головна педагогічна проблема – це відсутність в сучасній школі диференціації і наявність колективної свідомості. Світова педагогічна думка вже багато разів доводила, що максимальна кількість учнів у одного вчителя може бути не більша 10 чоловік. 12 було тільки у Христа! Звісно урок можна провести і з класом в 40 учнів. Але це буде шоу! Або традиційна вистава. Поклавши руку на серце, будь-який вчитель може сказати, що дійсно він працює приблизно з 10 учнями. A інші? Інші вже отримали оцінку і з ними «займаються» додатково. У спадщину нам дісталась колективна радянська система освіти. Я не маю права давати їй оцінку. Бо вона приносила впевнені результати. Але результати для країни, яка вже мала міцні традиції в освіті ї сталий інститут влади. Я розмірковую: а яку ж систему треба нам ? Яка якість людини потрібна нам? Хіба ще одна рука на одноголосному голосуванні з особливим «кухонним» менталітетом ? Чи може людина, яка має свою, власну думку ? Яка має свій особистий смак, переваги, систему цінностей, мрії . Яка може впевнено сказати, що білий колір - це не завжди символ чистоти, а чорний колір не говорить про злочинність і смерть.

Всі діти – квіти. Але не всі діти – троянди або волошки. Є квітка будяка, є квітка берізки і т.п. Сотні тисяч різновидів. І всі мають право на життя. І всіх створив Бог. І до кожного треба свій підхід. Не можна однаково зрощувати троянду і берізку Це і є диференціація Або прикладне розуміння – картопля і огірки. Картоплю треба підгортати, а огірки підв’язувати. Це теж диференціація. І не можливо картоплю зрощувати з огірками. Огірки чудово ростуть разом з кукурудзою або соняшником. І це диференціація.

Дещо про колективну свідомість. Одного разу я був присутнім на уроці образотворчого мистецтва в найкращій школі міста. Тема називалась : “Тарас Шевченко – видатний художник”. Діти відповідали впевнено і витончено, і якось на диво одностайно. Після уроку запрошені вчителі зібрались на обговорення. Я висловився, що дітей важливо вчити своїй власній думці щодо творчості відомих художників. Адже відомий і видатний – суб’єктивні поняття . Особисто я не вважаю Тараса Шевченко видатним художником, хоча його малюнкам властива самобутність і оригінальність. Не треба мабуть казати, що оточуючі вчителі дружно осудили мене за таку “зухвалість”. А хіба це зухвалість ? Комусь подобається один художник, комусь інший. Я. Наприклад, знаю сотні українських художників, які значно витонченіші щодо малюнку, колориту, композиції, задуму ніж шанувальник Брюлова – Шевченко. Звісно, якщо для когось Шевченко – геній смаку – будь ласка! Але залучати дітей до загальнообов’язкового поклоніння – це вже примус! А що може вийти корисного з примусу ? Згадаймо відомий афоризм Ст. Єжи Лєца : «Хто підхоплює ідею, як нежить, тому легко начхати на неї…»

Колективна свідомість арабського світу УМА (з арабськ. – нація) доводиться на прикладі будівництва мурашника або перелету птахів в теплі краї. Все логічно , але по суті не вірно. Люди – це не мурахи і не птахи. В деяких країнах система влади відповідає концепції шестірні : весь народ - набір шестерень великого працюючого державного механізму. Логічно, але знов таки по суті невірно. Люди - це не штучні істоти. Звісно, через колективну свідомість людей можливо перетворити на мурах, на птахів або навіть на шестерні, але чи такої держави прагне цивілізоване суспільство ? Всі винаходи, всі перетворення, всі зрушення починаються з людей, які мислять і мовлять не так, як всі. В цьому якраз і полягає перевага особистої свідомості над колективно

Якщо ви за іронією долі стали вчителем зображувальної діяльності без освіти і без відповідних навичок – це достатньо розповсюджене явище в освітянському світі, де малювання – предмет найнижчого рівня значущості. Ніяких проблем. Треба заставити себе відвідувати якусь образотворчу студію і отримати ці навички.

На педагогічних семінарах і конференціях найчастіше я чую таке : Закладу повезло , якщо уроки малювання проводить фахівець ! Дивна розсудливість! Ну, по-перше, я не вважаю, що фахівець – це гарантія того, що заняття та уроки будуть проходити на належному рівні. І я не бачу свої уроки досконалими…По друге, я вимушений підтримувати себе в належній образотворчій формі ( відвідую заняття студії при педагогічному університеті, виконую безліч учбових натюрмортів, приймаю участь у виставках і художніх зібраннях) По-третє, завжди треба діяти в залежності від обставин. Якщо фахівця немає, то не робіть з уроків малювання щось на кшталт : «Малюйте, що хочете, тільки тихенько…» Київський перукар Дюденко не має професійної освіти, але відомий на весь світ майстер. І навпаки є багато перукарів , що зовсім не відомі, але роблять акуратні зачіски мільйонам. І те, і друге служить на користь людям. Але, якщо ти перукар, то роби зачіску, а не волосяний жах.

Тому, розкриваючи зміст щодо діяльності вчителя образотворчого мистецтва, можна сказати, що не відсутність фахівця сприяє занепаду у роботі, а те, що вас взагалі не турбує малювання і все, що пов’язане з мистецькими видами діяльності. Ось кредо відомого музиканта Антона Рубінштейна : «Якщо я один день не граю, то це помічаю я сам, якщо два дні не граю, то це помічають мої друзі. Якщо ж я три дні не граю, то це помічає публіка…»

В родині, або в умовах, наближених до сімейних, дитина вбирає в себе стереотип “ мовної поведінки” і мовної культури оточуючих. Аналогія по відношенню до освітніх закладів для дітей раннього і дошкільного віку очевидна. На практиці сьогодні часто-густо відмічають певне відставання педагогічної роботи з розвитку мовлення від реальних потреб дітей. Це зумовлює той факт, що діти, накопичуючи в результаті навчання достатньо великий запас слів, не можуть зорієнтувати їх на вдоволення потреб в спілкуванні. Мова, яка формується на заняттях, часто-густо не виконує функції комунікації, заінформована, позбавлена адресата і мотиву . Діти, як і ми –істоти соціальні. Термін “соціальний” має два різних змісти: 1.Примусові відношення – соціальна взаємодія між дитиною і дорослим; 2.Взаємовідносини кооперації – соціальні відносини між самими дітьми.

Висновки з розділу:

1. Незважаючи на вашу думку про стан сучасної освіти, все одно намагайтеся поспілкуватися на уроці з кожним учнем.

2.Знайти до кожного учня прийоми обробки ( Аналогія з квітами)

3. Формувати прикладну мову дитини, на якій вона зможе спілкуватися і поза межами школи.



6.СИМВОЛІЧНІ ЗАВДАННЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Якщо ми не будемо заохочувати наших дітей до самовиразу в символічній формі, то ми отримаємо невдачу в розвитку найбільш ефективних засобів комунікативного досвіду.



Герберт Рід

Сучасне образотворче мистецтво наближується в бік витонченості – воно буде скоріше музикою, аніж гравюрою. І нарешті, в ньому буде домінувати колір…



Вінсент Ван Гог
Слово і музика – два великих першоджерела, дві стихії мистецтва, які повинні бути присутніми на уроках образотворчого мистецтва. Образотворче мистецтво в його найвищій досконалості повинно стати музикою. Якщо дивитися на щиру картину можна почути її, почути музику душі художника, музику фарб, кольорових поєднань і ліній. Треба виховувати в дітях нахил до музики зображуваного. Поезія, музика і образотворче мистецтво – це частки одного цілого, і вони повинні бути в гармонії. В ідеалі я мрію, щоб вчитель музики, хореографії, літератури і образотворчого мистецтва був в одній особі. Але є дійсність...

Я хочу в дитині розвинути спрагу по мистецтву, бо ця спрага не приходить сама по собі. Простіше пояснити навіщо лазити по “ шведській” драбині - це щоб стати сильним, спритним ; або навіщо вчити математику – ясно, що це для того, щоб не обрахували в магазині. А ось загальний зміст картин, скульптур не дуже зрозумілий. Навіщо вони? Складність полягає ще й в тому, що образотворче мистецтво менш активне, ніж кіно, музика, відео, Інтернет. Можливо заплакати перед телеекраном, а от перед картиною - навряд чи… Та щасливий той, хто зрозумів і відчув, що разом із зображеними образами входить в нас великий світ!

Почнемо з раннього дитинства, а саме з символічних завдань з розвитку мовлення. Відомий фізіолог І.М. Сєченов вважав: вся різноманітність зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться в кінці кінців тільки до одного явища – м’язового руху. На заняттях в молодшій групі я часто повторюю дітям на їх нудьгуваті твердження: А я не вмію малювати…А я не можу…- Візьміть міцно олівець в руку, натисніть ним на папір і ведіть рукою. Олівець залишить лінію. Олівець - чарівний сам по собі! Щоб малювати - треба всього нічого - рухати рукою!

Коли я вивчав національну японську програму естетичного виховання “БІДЗЮЦУ”, а саме розділ “каліграфія” – зелена жаба заздрощів душила мене. Чого в мізерній Японії збереглись традиції “бідзюцу” і кожна людина вміє бачити красу, насолоджуватись диким садом каміння ? Чого там дітей не ділять на талановитих і безталанних ? Як в одному ієрогліфі може бути вміщено стільки змісту і витонченості ?

Але повернемось до символів. Символи нас оточують звідусіль. Я не говорю про СИГІЛИ – магічні символи. Я маю на увазі графіті на залізобетонних парканах, написи на асфальті, на стінах будинків…Це не що інше, як самовираз в символічній формі. Самовираз характеру, темпераменту, виховання, цінностей, сновидінь, тощо. Дайте зовсім маленькій дитині або дорослому на скучній нараді аркуш паперу і фломастер і побачите дивне : один малює маленькі кульки, другий веде зигзагоподібну лінію, третій б’є крапки, а хтось фарбує безформну пляму. Як у Еміля Золя : Художній твір – це шматок дійсності, побачений крізь темперамент…Якщо ж роздивлятись знаки і символи в дитячому малюнку, то побачите там таємну днину. Проблема знакової природи дитячого малюнку – одна з найбільш широко обговорених проблем психології зображувальної діяльності дитини. Вже перші дослідники дитячого малювання, Дж. Селі (1904), Г. Кершенштейнер (1914), В. Креч (1917), К. Бюлер (1924), Х. Енг (1931) та інші, вважали, що з того часу, як дитина починає задумувати таке собі значення своїм каракулям, їх можна вважати символами того чи іншого об’єкта. Перші спроби зобразити предмети Дж. Селі називає одним із самих цікавих продуктів дитячого розуму. Дитячий малюнок специфічний. За думкою того ж Джеймса Селі маленький художник скоріше символіст, аніж реаліст. Дитина не піклується про повноту й точність схожості, вона задоволена натяком. Карло Бюлер вважає, що дитина малює судженнями.

З вищесказаного зовсім не випливає, що на заняттях з малюнку дітям я даю вільну тему. Нібито, малюйте, що хочете.. Я обов’язково повідомлю назву об’єкту зображення і показую на дошці послідовність виконання зображення. Це пов’язано з тим, що діти займаються в групі. А будь-яка група дітей, навіть одного віку складається з різних психотипів, з різним рівнем розвитку зорової уваги, зосередженості і виконавчої здатності. Декотрих я підштовхую до виконання малюнка, деяких припрошую робити рухи рукою з олівцем, а деяким достатньо показу на дошці. Говорити про те, що діти вільні не малювати на занятті – це значить не знати суті питання. Налаштування на урок відбувається до уроку, а не на уроці.

Трохи історії…Починаючи десь з 3000 р. до н.е. люди починають вибивати на камені символічні зображення. Попередній наскальний живопис, хоч і стилізований, але все ж таки реалістичний, змінюється на дивні абстрактні малюнки. Невже форми мислення та зображення так змінились під впливом новітньої віри в духів – русалок, гномів, тролів, фей ? Люди почали використовувати символи для зображення не тільки цих містичних істот, але і звірів, та й самих звичайних речей, не говорячи вже про абстрактні поняття. Навіть їх геометричні креслення ми сьогодні важко розуміємо, вони сповнені таємничого. Що, наприклад, повинні означати такі архаїчні символи, як коло або колесо вітряка? В епоху мегаліта почалась справжня революція в мистецтві : натуралізм і стилізація поступово змінились на абстрактні символи…Наша звична нам абетка – результат перетворення символів на письмові знаки. А і В – перші в нашій абетці – це символи тварин “А” і символ хатини, місця відпочинку “В”… Я зробив цей історичний екскурс з однією метою – задуматись дорослим над важливістю дитячих символів. Хтозна, може розшифрувавши їх ми віднайдемо універсальну систему виховання.

Хочу сказати декілька слів про аналіз дитячого символічного мовлення. Я ознайомився з працями психологів (зокрема А.Л.Венгера) по цьому питанню. Не можу погодитися, що це об’єктивні дослідження. Але засоби і прийоми вірні – це порівняння кольорових гамм, перевага теплих або холодних кольорів, сила натиску на олівець, характер ліній, розмір малюнків тощо.

Висновки з розділу

1. Даючи на уроці реальне завдання ви одноразово даєте і символічне завдання.2.Символічний результат теж підлягає оцінюванню.

3. Символічний результат для розвитку мовлення іноді значно важливіший, ніж реальний.

6. ОБРАЗОТВОРЧИЙ РОЗМОВНИК
Твір мистецтва говорить сам за себе, якщо є до кого звернутись.

Ст.Єжи Лєц

РОЗДІЛИ


1. Живопис.

2. Графіка.

3. Скульптура.

4. Декоративно-ужиткове мистецтво.

5. Оточуюче середовище.
І. Пояснення щодо розділів

1. Живопис. Зображення кольоровими плямами. Буває станковий (те. що ми називаємо картинами) і монументальний (те. що ми називаємо розпис стін).

2. Графіка. Будь-яке зображення лінією, рискою або монохромною (одноколірною) плямою. Розділяється на безпосередньо графіку і всілякі види гравюри (друку на площині від основної матриці). Крім того, існує комп’ютерна графіка, де зображення на моніторі наглядно демонструє відбиток з основної матриці).

3. Скульптура. Зображення об’ємними формами. Розрізняють круглу скульптуру (статуя, група, статуетка, торс – тулуб, бюст – погрудне зображення) і монументальну (всілякі види пам’ятників). Також рельєф (барельєф, горельєф), чеканку і скульптури малих форм – медальєрну і гліптику (на коштовних та напівкоштовних каміннях).

4. Декоративно-ужиткове мистецтво. Сюди можуть входити твори живопису і графіки, і скульптури, які не несуть глибокого змісту і не потребують довгострокового „читання”, але служать для прикраси житла або садиби. Крім того сюди ж відносять вироби ремісники – порцеляни, меблі, килими, одяг. Садово-паркове мистецтво теж можна розглядати, як один із побратимів декоративно-ужиткового мистецтва.

5. Оточуюче середовище. Ну кому невідомий японський сад з каменю або природна екібана? Мистецтво створювати із оточуючого середовища естетичне – природна здатність людини. Але справжня естетика – це побачити красу в звичайних речах. Сюди ж можна віднести і мистецтво архітектури та інтер’єру.


ІІ. Як користуватись розмовником.

Спочатку визначаємо розділ або, простіше кажучи, визначаємось, про що ми будемо говорити. Опис і розуміння твору мистецтва в усіх розділах майже однакове:

1. Характеристика автора твору та доби, в якій він творив.

2. Визначення художнього напрямку, до якого належав автор. Це як визначення почерку. Почерк формується від долі, світогляду і характеру автора, його системи цінностей.

3. Ретельний розбір сюжету. Що зображено. Як побудована композиція (розміщення елементів сюжету). Яке психологічне навантаження несе даний твір. Випадковість або змістовність вибору матеріалу.

4. Символи та алегорії на зображеному творі. Їх трактування.

5. Техніка виконання твору. Робота з простором та світлом.

6. Розміщення твору мистецтва в середовищі, яке вигідне для його „прочитання”.


ІІІ. Пояснення щодо пунктів розбору твору мистецтва.

1. Характеристика автора та доби. Є таке поняття „кіч” – вироби з претензією на твори мистецтва, але насправді, як є прикрасою середовища художньо-неосвіченої людини. Якщо 20-річний сучасний художник ретельно написав копію „Джоконди”, то це не є твір мистецтва, а плагіат. Так само, якщо б я назвався поетом і на прохання прочитати вірші, почав: „У Лукоморья дуб зеленый...” Всі одноразово вигукнули б – та це з Пушкін! Отже, насамперед нам треба ознайомитись з автором. Його вік, освіта, характер, система цінностей, мета заняття мистецтвом. Якщо його мета – слава і гроші, то вся робота, можете не сумніватися, буде побудована на зовнішніх ефектах або золотоносних рамах.

2. Проблема почерку чи не найголовніша проблема в сучасному образотворчому мистецтві. Справжнього майстра завжди можна взнати по почерку. Визначити почерк можливо по напрямку, до якого належить художник. Існує багато „ізмів” у мистецтві. Я не буду перераховувати їх тут, але все, що можна було вигадати, вже вигадали.

3. Роздивіть уважно твір. Взнайте назву. Якщо це історичний сюжет – прочитайте перед цим історію. Яке перше емоційне враження? Яке враження від довгострокового споглядання? Не поспішайте робити висновки! „Читайте” уважно очима твір!

4. Відштовхуйтесь від назви. Назва підкаже, які символи і алегорії художник заклав у твір. Їх може і не бути. Адже імпресіонізм – це очарування від миті споглядання за красою природи або оточуючої дійсності.

5. Техніка виконання може розповісти про освіту художника, його темперамент, матеріальний стан, психічний стан, систему цінностей і життєві орієнтири.

6. Кожен твір мистецтва має для себе певне середовище. Статуя Афродіти на картопляному полі буде виглядати опудалом. Величезне полотно Айвазовського „Життя людини” в комунальній квартирі просто не поміститься. Картина Генріха Семирацького „Грішниця” не призначена для сауни „нового українця”. Отже, для кожного твору мистецтва треба забезпечити певне середовище, належне освітлення, і, якщо це треба, музичне оформлення.
8. ДОДАТКИ З КОМЕНТАРЯМИ.
Додаток № 0. Коротка біографія американської письменниці Хелен Адамс Келер.

Інформація до роздумів для скептично налаштованих батьків і вчителів.

Життя –це або захоплююча пригода, або ніщо… Хелен Келер.

Не сумуй, що люди тебе не знають, але сумуй, що ти не знаєш людей. Конфуцій

Життя Хелен Адамс Келер – це окрема сторінка світової педагогіки. Коли їй було всього 19 місяців від народження вона внаслідок хвороби осліпла і оглухла. Але вже в 7 років вона винайшла більш ніж 60 різних знаків, щоб таки спілкуватися з рідними. Мати дівчинки, Кейт Келер вирішила, що життя доньки на цьому не закінчується, а тільки починається. Мати відвезла її в Бостон (штат Масачусетс), де познайомила з 20- річною вчителькою Ен Саліван ( яка до речі і сама потерпала від хвороби зору) Їх зустріч відкрила період спільної плідної педагогічної праці довжиною в 49 років. Перше завдання Саліван було навчити неслухняну дівчинку дисципліні. Прорив в спілкуванні стався, коли Хелен і Ен винайшли назви для оточуючих речей, до яких вони торкалися руками. В 10 років під керівництвом Саліван Хелен навчилася поняттєво мислити і говорити за методом Тадоми : торкаючись до губ людини, що говорить, і за їх вібрацією розпізнаючи слова. Одноразово Саліван позначала літери в неї на долоні. Крім англійської Хелен також навчилася читати французькою, німецькою, грецькою і латиною. В 24 роки Хелен за протекцією Марка Твена і спонсорством голови компанії “ Стандарт Оїл” Роджерсом отримала вищу освіту, як перша сліпоглуха людина. Не зважаючи на те, що Келер не могла писати самостійно, вона є автором 7 книжок. Одна з них – автобіографічна повість “ Історія мого життя”- видана в 2003 році російською… Хелен Адамс Келер померла у ві сні у віці 87 років, за чотири роки до того встигши отримати з рук Президента США Ліндона Джонсона “ Медаль Свободи”, одну з двох найвищих нагород США.
Додаток № 1.

А, Г – роботи трирічного Марка „Коні і жирафи”. Зверніть увагу на символічність та оригінальність зображення.

Б, В – символічні листи трирічного Данила, молодшого мого сина. Навіть не озброєним оком видно, що Марко випереджає його у здібностях. Але ж Марко не отримав ніякої особливої підготовки? Це просто вияв його внутрішньої суті.
Додаток № 2. Роботи учнів молодшої вікової групи.

А. Жадан Ілля „Хліб-сіль”.

В. Тіховська Мар’яна „Курені”.

Г. Касьянов Вадік „Яблука”.

2-Б. Робота першокласника Гірика Дмитра „Ворона”.
Додаток № 3. 3 – А, Б – Трипільські орнаментальні символи.

3 – Г – так звана „Велесова абетка” із порівняльною характеристикою до сучасної літерації.

3 – Б – Робота Марка, 7 років. „Мій самий сумний день”. Тема задана після того, як Марко був покараний за неслухняність. Зверніть увагу на символічність і емоційність сюжету.
Додаток № 4. Відмінності в художньому почерку.

Тема одна. Показ вчителем однаковий. Але виконання завдання різне.

4 – А, Г – „Скіфи-вершники”

Кшевіцький Владік, 1 клас; Уживенко Катя, 1-й клас

4 – Б, В – Світлична Ганна, 3 клас „Образ осені”,

Сиваченко Ян, 3 клас.


Додаток № 5. А – Філіна Тетяна, 1 клас „Завірюха”. Завдання – зображення завірюхи.

5 – Б – Наконечний Іван, 1 клас, „Поле за селом”. Робота побудована за образотворчими алгоритмами.

5 – В – Душин Богдан, 1 клас, „Мокра алея”. Завдання – зображення дощової похмурої погоди.

5 – Г – Кічайкін Антон, 1 клас, „Холодна гама”. Завдання – на використання холодної гами кольорів.


Додаток № 6. 6 – А – Ведецька Інна, 2 клас, „Реве та стогне Дніпр широкий”. Конкурсне завдання до Шевченківських днів. Ілюстрація до поетичного твору.

6 – Б – Світлична Ганна, 4 клас, „Землероб”. Робота побудована за образотворчими алгоритмами.

6 – В – Дробот Тетяна, 3 клас, „Уманська фортеця”. Ви можете бачити очевидну схожість побудови композиції і колірної гами з роботою Ганни Світличної.

6 – Г – Руда Ліза, 1 клас, „Тепла гама кольорів”. Завдання – користуватися теплою гамою кольорів.


Додаток № 7. 7 – А – Штик Захар, 3 клас, „Двобій”. Історичний сюжет до конкурсу.

7 – Б – Гоменюк Олексій, 3 клас, „Два крила”. Низький рівень здібностей не завадив цьому учневі виконати відмінно композицію. Єдина причина цього – увага на уроці до пояснень учителя.

7 – В – Уживенко Катя, 5 років, „Квіти в глечику”.

7 – Г – Сирота Марко, 6 років, „Качиний клин. Птахи відлітають”.



ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Бродецкий А.Я. Внеречевое общение в жизни и в искусстве.Азбука молчания М. Гуманитарный изд.центр «Владос» 2000

Волков Н. Процесс изобразительного творчества и проблема обратных связей \\ Психология художественного творчества: Хрестоматия.- Минск: Харвест,1999

Герберт Рид. Краткая история современной живописи. М. Искусство ХХ1 век.2009

Герберт Рид. Зелёное дитя. Б.С.Г.- Пресс,2004

В.В. Зеньковский Психология детства. Ек.-бург «Деловая книга» 1995

Конфуций Изречения. Харьков «Фолио» 2008

Косминская В.Б. и др. Теория и методика изобразительной деятельности в детском саду. М. Просвещение,1977

Джон Кехо, Нэнси Фишер. Сила Разума для детей. Ооо «Попурри» 2003



Непомнящая Н.И. Становление личности ребёнка 6-7 лет М. Педагогика,1992

В.С. Ротенберг, С.М. Бондаренко Мозг, обучение,здоровье. М. Просвещение 1989


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка