Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках музики



Скачати 202.56 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір202.56 Kb.



Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках музики

Зміст
Вступ……………………………………………………………………..3-5


Розділ 1. Проблема творчих здібностей у контексті різних галузей наукових знань………………………………………………………………..6-8
1.1. Творчи здібності у психолого-педагогічному аспекті……….6-7
1.2. Творчи здібності у музикознавчому контексті………………..7-8
Розділ 2. Розвиток творчих здібностей на уроках музики через різні види діяльності………………………………………………………...9-18
2.1. Поняття дитяча творчість………………………………………9-14
2.2. Використання тварчих завдань на уроках музики………..14-18
Висновок….…………………………………………………………..19-21
Література……………………………………………………………22-23

Вступ
Актуальність та ступінь дослідженості проблеми. Розвиток української держави зумовлює необхідність виховання нового типу особистості з високим рівнем духовності і культури, спроможної самостійно приймати нестандартні рішення, здійснювати вільний вибір, творчо мислити, гнучко реагувати на зміни обставин і самій їх творити. Цим параметрам відповідають творчі якості людини, які мають стати предметом цілеспрямованого виховання і розвитку. Якраз через це стратегічним завданням, визначеним Державною національною програмою “Освіта” (Україна XXI ст.), є створення умов для реалізації та самореалізації особистості в освітньому процесі. Це вимагає переходу від директивної до особистісно зорієнтованої моделі навчання й виховання, що націлює на пошук нових шляхів і засобів, які забезпечуватимуть розвиток внутрішніх можливостей учнів, їхніх потреб, інтересів, творчих здібностей.


Зазначимо, що проблема творчих здібностей є однією із важливих у психолого-педагогічних дослідженнях.
Принципові положення теорії здібностей, зокрема, співвідношення біологічного і соціального у здібностях, їх структура, філо- і онтогенез, можливості й закономірності їх формування й розвитку розкриваються у дослідженнях Б.Ананьєва, Л.Виготського, О.Ковальова, Г.Костюка, В.Крутецького, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна та ін.
Вітчизняними (Л.Богоявленська, О.Матюшкін, В.Моляко, Я.Пономарьов, та ін.) та зарубіжними (Ф.Баррон, А.Біне, Д.Гілфорд, А.Маслоу, К.Роджерс, Ч.Спірмен, Д.Томсон та ін.) дослідниками вивчалися різні аспекти проблеми творчих здібностей: їх природа, компоненти, критерії та показники розвитку, методи і прийоми формування. Більшість з цих питань все ж залишається дискусійними, що свідчить про складність та багатозначність досліджуваної проблеми.
Ученими неодноразово підкреслювалася думка, що формування здібностей є керованим психолого-педагогічним процесом, що включає вплив на мотиви творчої діяльності (О.Дусавицький, О.Киричук), пізнавальні інтереси (Н.Бібік, Г.Щукіна), загальнонавчальні вміння (Н.Каневська, Н.Підгорна, О.Савченко).
Сенситивність молодшого шкільного віку до творчості, зокрема художньої, підкреслювалася В.Сухомлинським, К.Ушинським, та багатьма іншими педагогами-класиками. У дослідженнях інших педагогів доведено, що зазначений вік є періодом найінтенсивнішого креативного становлення.
Аналізуючи природу музичного мистецтва, музикознавці Г.Арановський, В.Медушевський, Є.Назайкінський, Ю.Холопов та ін. дійшли висновку, що такі специфічні особливості музики, як варіативність образів, висока абстрактність мови є сприятливими для формування образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії, художнього сприймання тощо.
У сучасних умовах гуманізації освіти, варіативності її форм, диференціації та інтеграції змісту, особистісно зорієнтованого навчання і виховання пріоритетами мистецької освіти стає виховання людини з високою культурою, з якостями, що зумовлюють достатній ступінь гуманності, духовності і творчості.

Зміна освітньої парадигми зумовлює необхідність переосмислення сфери виховання творчої особистості засобами мистецтва та розробку ефективних умов, оптимальних методик і технологій, що відповідають сучасним методологічним та теоретичним засадам. Грунтовних досліджень вимагає проблема формування творчих здібностей в умовах суб'єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, що переорієнтовує викладання із авторитарного керування музичною діяльністю учнів на гнучке стимулювання процесу учіння з елементами творчої самостійності.


Таким чином, у процесі розв'язання проблеми формування творчих здібностей молодших школярів виникає ряд суперечностей: між метою і завданнями інноваційної системи гуманітарної освіти та традиційними змістом і технологіями викладання предметів художньо-естетичного циклу в початковій школі; між значним творчим потенціалом музичного мистецтва і недостатньою його реалізацією в існуючій навчально-виховній практиці.
Усе викладене вище свідчить про актуальність обраної теми дослідження “Формування творчих здібностей молодших школярів на уроках музики”.
Об'єкт дослідження - процес творчого розвитку учнів початкової школи.
Предмет дослідження - педагогічні умови формування творчих здібностей молодших школярів на уроках музики.
1. Проблема творчих здібностей у контексті різних галузей наукових знань
1.1 Творчи здібності у психолого-педагогічному аспекті
Аналіз теоретичних джерел з проблеми творчих здібностей дозволив зробити висновок про багатоаспектність поглядів учених на їх природу, структуру, шляхи формування та недостатню розробку питання про творчі здібності в діяльності художнього спрямування.
Природа здібностей вітчизняними вченими трактується з позицій діяльнісного, функціонально-генетичного та суб'єктного підходів. представники діяльнісного підходу (Б.Ананьєв, Л.Виготський та ін.) розглядають здібності як властивості чи особливості особистості, що зумовлюють успішність виконання діяльності. Представники функціонально-генетичного підходу ( Є.Ільїн, Б.Русалов, В.Шадриков та ін.) розглядають здібності з позицій функціональних систем, а генезис здібностей - з позицій спадковості.
Особливість суб'єктного підходу (Т.Артем'єва, С.Науменко, М.Холодна, В.Москвіна та ін.) полягає в тому, що творчі здібності розглядаються не як ізольована, відносно самостійна якість людини, а як істотно необхідна складова її життєдіяльності.
На підставі проаналізованих досліджень можна стверджувати, що здібності - це стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Задатки як анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи є природною основою виникнення й функціонування здібностей, але з поняттям “здібності” не ототожнюються. В загальнотеоретичному плані вченими обґрунтована необхідність і механізми формування здібностей у процесі навчання й виховання. При цьому їхній розвиток відбувається ефективніше за умови врахування як генетичних передумов, так і соціокультурних впливів середовища. Загальновизнаним є положення про те, що здібності формуються в діяльності, проте у сучасних дослідженнях значна увага приділяється особливостям психічної організації суб'єкта, тобто потенціальним резервам особистості, від яких залежать творчі досягнення.
Творчість розглядається як продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності (С.Гончаренко), як діяльність, спрямована на самовираження і самоактуалізацію особистості (Д.Богоявленська).
1.2. Творчи здібності у музикознавчому контексті
Для визначення суті і компонентів творчих здібностей у процесі музичної діяльності необхідним був розгляд цієї проблеми у музикознавчому контексті.
Музична діяльність має три основні різновиди: сприймання, виконання і творення. Наскрізне пронизування творчістю всіх компонентів музичної діяльності визначає особливість власного підходу до музичного навчання, яке розглядається як творчий пошуковий процес, спрямований на стимулювання творчих здібностей дітей у процесі музичного пізнання.
Очевидним є взаємозв'язок між формуванням мотивації дитини й ефективністю її пізнавальної діяльності. Мотивація музично-творчої діяльності зумовлена природою і специфікою музики як мистецтва, основним мотивом є естетична потреба, що спрямовує на глибоке, творче оволодіння мистецтвом. У молодшому шкільному віці активно формується пізнавальний інтерес до музики, який переростає в музично-пізнавальну потребу, що проявляється в прагненні до нової музичної інформації, бажанні експериментувати зі звуками, тобто до власних імпровізацій.
Абстрактні, багатозначні музичні образи народжують у суб'єкта асоціації, завдяки яким образ набуває особистісного смислу, що співвідноситься з індивідуальним життєвим та художнім досвідом дитини відповідно до особливостей її сприймання, образно-асоціативного мислення, уяви тощо.

2. Розвиток творчих здібностей на уроках музики через різні види діяльності


2.1. Поняття дитяча творчість
Мита музично-эстетичного розвитку в загальноосвітній школі - сформувати художню культуру учнів у контексті різних видів творчого пізнання дійсності й оптимізувати творчі якості особистості.
Тенденція в сучасній педагогіці - активізувати процес музично-эстетичного виховання через творчість школяра обумовлена об'єктивними факторами: високою роллю творчості в пізнанні світу; необхідністю всебічного розвитку особистості; природною активністю дитини, що вимагає творчої діяльності, близької й добре знайомій їй з дитинства.
У кожного школяра є здібності й таланти. Діти від природи допитливі й повні бажання вчитися. Прояви творчості характерні для дитини із самого раннього віку, тому що творчість - норма дитячого розвитку. Реалізація творчих здібностей учня робить більше багатим і змістовним його життя. Становлення творчої індивідуальності в шкільному віці є важливою умовою подальшого повноцінного розвитку особистості. Людина, що володіє постійним і усвідомленим інтересом до творчості, умінням реалізувати свої творчі можливості, більш успішно адаптується до умов, що змінюються, і вимогам життя, легше створює свій індивідуальний стиль діяльності, більше здатний до самовдосконалення, самовиховання. Творчий процес тренує й розвиває пам'ять, мислення, активність, спостережливість, цілеспрямованість, логіку, інтуїцію. У музичній творчості провідну роль грає синтез емоційної чуйності й мислення, абстрактного і конкретного, логіки й інтуїції, творчої уяви активності, здатності приймати швидкі рішення й мислити аналітично.
Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, живу уяву.
Музичне-эстетичне виховання учнів на уроках музики відбувається через залучення їх у процес власного художнього творення, соціально-значущого по сутності й спрямованого на пізнання й освоєння навколишнього світу.
Розвитку творчих здатностей властиві певні етапи:

  1. Нагромадження вражень;

  2. Спонтанне вираження творчого початку в зорових, сенсорно-моторних, мовних напрямках;

  3. Імпровізації рухова, мовна, музичні, ілюстративність у малюванні;

  4. Створення власних композицій, що є відбиттям якого-небудь художнього враження: літературного, музичного, образотворчого, пластичного.

Подолання цих етапів здійснюється при рішенні наступних завдань:




  1. Виховання моральна-эстетичної чуйності, емоційної культури учнів, розвиток фантазії, уяви при сприйнятті художніх творів у їхньому діалектичному взаємозв'язку з навколишнім світом;

  2. Виявлення художньо-творчих устремлінь на основі проблемних, пошукових методів навчання: бесіди, ігрові імпровізації, діалоги, спостереження, порівняння, а також знань відповідного типу;

  3. Формування музичних знань, умінь і навичок таких, як:

  4. Порівняння різних музичних втілень явищ навколишнього світу;

  5. Визначення по характеру музики того або іншого персонажа, створення його словесного й мальовничого портретів;

  6. Усвідомлення елементарних принципів звуковисотної і ритмічної організації музики, високих і низьких, довгих і коротких звуків;

  7. Складання найпростіших музичних поспівок, що характеризують настрій, стан;

  8. Елементарне збагнення виразної сутності музичної інтонації як основи для прилучення до співу;

  9. Уміння ритмічно рухатися відповідно до характеру музики.

Якщо під час навчання учні відкривають “для себе” закони, які становлять надбання людства, а не просто одержують їх у готовому виді, то в певній мері вони прилучаються до творчості, до процесу відкриття. Процес виявлення й розвитку творчої активності учня тісно пов'язаний з його розкріпаченням від обов'язкового завчання, запам'ятовування.


Дитяча творчість на уроках музики являє собою пізнавально-пошукову музичну практику, пов'язану із самостійними діями, з уміннями оперувати знаннями, навичками, застосовувати їх у раніше невідомих умовах, у нових видах практики. Воно припускає неодмінну умову - відмова від стереотипних подань. Творчість учнів тим і коштовно, що вони самі відкривають щось нове, раніше невідоме їм у світі музики.
Дітям необхідно творити й переживати, щоб розуміти. “Я чую й забуваю. Я бачу й пам'ятаю довго. Я роблю й розумію. ”(Китайська народна мудрість). Щоб зробити музику надбанням свого особистого досвіду їм необхідно співати, грати на інструментах, танцювати, самим придумувати й змінювати. Тому необхідно приділяти велику увагу творчому розвитку учнів у різних видах музичної діяльності: при слуханні музики, співі, грі на дитячих музичних інструментах, у музично-ритмічних рухах.
Спільне музикування - гра в оркестрі, в ансамблі, спів у хорі, музичні постановки - прекрасно вирішують багато психологічного проблем спілкування: соромлива дитина може, беручи участь у такому музичному дійстві, відчути себе в центрі життя; а творча дитина - проявити власну фантазію на ділі. У творчому колективі діти вчаться проявляти терпіння, витримку, взаєморозуміння й повагу.
Завдання музичного виховання - комплексний розвиток морально-естетичних почуттів дитини, її уяви, творчих і спеціальних музичних здібностей.
Творчість дітей на уроці розуміється як уміння й бажання зробити щось по-своєму, індивідуальне, можливо навіть оригінально. “Заграй, проспівай, станцюй, як ти хочеш” - ці магічні слова розкриває перед дитиною невидимі ворота у світ фантазії, спритності, винахідливості, де він не скований майже ніякими обмеженнями.
Активізація творчої діяльності, проблемність у навчанні вимагає нового підходу до наповнення уроку музики. Одним з методів рішення цього завдання є сюжетність, як принцип побудови уроку музики в молодших класах. Термін “сюжет” означає послідовний і пов'язний опис подій. Стосовно до уроку музики він має на увазі логічно вивірений і вибудуваний хід уроку з наявністю сюжетної дії, що поєднує й підкоряє собі всі елементи уроку, його тематичний матеріал. Сюжетний принцип побудови дозволяє врахувати психологічні особливості дітей молодшого віку, такі як нестійкість уваги, необхідність зміни емоційних станів, швидка стомлюваність, моторна активність, схильність до безпосереднього переживання, прагнення конкретизувати музичні враження, потреба до самовираження в найрізноманітніших формах. Емоційно-виразна активність, допитливість, інтерес до нового, синтетичність сприйняття дозволяє кожній дитині розкритися в подібному сюжетному уроці. З'являється також можливість урізноманітнити форми роботи й види музичної діяльності, часто перемикаючи увагу з одного завдання на інше, швидко міняти самі завдання, чергувати матеріал за рівнем складності, включати велику кількість рухових вправ. Діти, непомітно для себе, постійно зайняті музикуванням.
Що лежить в основі побудови сюжету уроку? Дуже часто - це придумана історія. У ній можуть жити й діяти музичні терміни, казкові герої, це можуть бути подорожі в часі й просторі.
Результатом дитячої творчо-ігрової діяльності на уроці стають різні види елементарних форм імпровізації як найбільш природного для дітей виду творчої діяльності. Спонтанність, народження й втілення багатьох ідей, атмосфера незапрограмованого для дитини творчості становлять суть діяльності на уроці. Рухові, інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації й різні комбінації з них, уміло спрямовані та організовані, дозволяють практично вирішити одне з вічних питань музичної педагогіки - навчання й виховання через творчість.
2.2. Використання тварчих завдань на уроках музики
Творчість дітей базується на яскравих музичних враженнях. Слухаючи музику, дитина завжди чує не тільки те, що в ній самої міститься, що закладено в ній композитором (і, звичайно, виконавцем), але й те, що під її впливом народжується в його душі, у його свідомості, тобто те, що створює вже його власну творчу уяву. Так, прослухане твір народжує в ньому складний сплав об'єктивного змісту музики й суб'єктивного її сприйняття. До творчості композитора й до творчості виконавця приєднується творчість слухача! Музично-слухові подання не народжуються на основі природних задатків.
Уява в дітей молодшого шкільного віку, як правило, яскрава, жива, і “музичні картинки” вони слухають із задоволенням. Їхні зорові відчуття реалізуються в малюнках, що відображує настрої, навіяні прослуханою музикою, які вони малюють прямо на уроці або в дома.
Словесне малювання. Наприклад: «Як би ти описав героя музичного твору, який його характер, злий він або добрий?»
Завдання - допомогти дитині свідомо звернути увагу на зв'язок засобів музичної виразності, колірного рішення з характером музичного образа, про який розповідає у тварі, тими почуттями, які несе в собі цей образ. Таким чином, відбувається моральне осмислення мистецтва й навколишнього світу. На основі порівняльного аналізу йде подальше збагнення понять «прекрасне», «добро», «зло» і так далі. діти самостійно знаходять емоційне й духовне споріднення різних художніх творів.
Дати можливість розкритися кожному учневі може допомагає творче завдання «Музична скринька». Удома діти заповнюють «скриньки» своїми роботами, створеними під впливом музики, що сподобалася. Тут можуть виявитися вірші або слова-епітети, що виникають як асоціації й характеризують окремі моменти твору, цікаві факти з життя композитора й багато чого іншого. Одні діти відразу починають ділитися враженнями й демонструвати свої знахідки, інші не відразу й далеко не всім відкривають свої таємниці. Але проходить час, і можна помітити, що навіть сором'язливі діти перетворюються на активних, почувають себе досить вільно й комфортно, розкриваючись перед своїми однокласниками. Таким чином, це завдання дає можливість кожному учневі самореалізуватися.
Спів - активна діяльність у прилученні до музичного мистецтва, що сприяє творчому розвитку школярів. Шляхи входження в пісню народжуються самою музикою і дітьми й дозволяють розкривати й знаходити все нові й нові різноманітні методи вокально-хорового музикування, допомагають поступово опанувати тим методичним багатством мистецтва. Прийоми освоєння пісні повинні бути освітлені її художнім образом, повністю “виростати” з нього.
Серед різноманітних творчих завдань у вокально-хоровій діяльності музикуванні слід звернути увага на:


  • виразна вимова тексту пісні, що вивчається з наближенням до музичного інтонуванням;

  • пошуки літературних творів, схожих за настроєм;

  • порівняння поетичної інтонації з музичною, як перенос інтонаційно-мовного досвіду дітей на різні форми музикування;

  • складання підголосків;

  • оточення твору, що вивчається подібними, схожими інтонаціями, що дозволяє мимовільно формувати у дітей узагальнений образ мелодії;

  • внутрішнє чуття інтонації даної пісні;

  • активне включення в ігрові ситуації, у діалоги - музичний "розмова ";

  • зіставлення мелодій, окремих музичних фраз на основі інтонаційного збагнення.

Найкращий прийом, коли діти, "проживаючи" текст пісень, народжують, створюють свої варіанти мелодій, що часто наближаються авторському задуму.


Сучасна програма передбачає гру на дитячих музичних інструментах на уроці музики. Їхнє використання викликає величезний інтерес в учнів, вносить різноманітність у хід заняття, допомагає розвитку музичної пам'яті, ритму, гармонійного, тембрового слуху, виробленню виконавських навичок, прищеплює любов до колективного й усіляко стимулює творчу ініціативу дітей.
Дитячі музичні інструменти - засіб навчання музиці, а гра на них - найефективніший шлях до розвитку музичної самостійності школярів, тому що це практична діяльність, дитина створює, а не тільки споживає, перебуває усередині музики, а не зовні її. Реалізуються найбільш значимі завдання:
Створення умов, надання шансу кожному для пошуку і виявлення, індивідуальних для нього способів спілкування з музикою.

Творчий розвиток його природної музичності.


Спільне музикування (спів у хорі, гра в ансамблі) вирішує багато завдань і проблеми спілкування.
Шумовий оркестр - це гра в оркестр, де є місце фантазії, імпровізації, творчості. Гра в оркестр активізує сприйняття дітей, допомагає їм відчути себе учасниками процесу творчості й викликає в школярів жвавий інтерес.
Важливо на музичних заняттях створювати умови для активного вираження себе у творчості кожній дитині, незалежно від індивідуальних можливостей. Всі школярі повинні випробувати радість творчості, тому що з нею пов'язана емоційна чуйність. Такі можливості не може забезпечити тільки пісенна творчість, тому що в молодших класах є чимале число дітей з “задовільними” і навіть із “незадовільними” вокальними даними, зі слабкою координацією слуху й голосу, і для них процес пісенної творчості сполучений з певними труднощами. Вирішити цю проблему допомагає вокальна імпровізація.
Імпровізація – один з улюблених занять школярів. Із задоволенням імпровізують не тільки ті, хто вміє добре співати, але й ті, що недостатньо володіють своїм голосом. В імпровізації дитина як би розкріпачується, йому не треба наслідувати співу інших, що часто буває дуже не легко. Виступаючи із власною мелодією, дитина не боїться проспівати її не вірно й продемонструвати тим самим своє невміння. Розбудити інтерес дитини до співу легше саме в ході імпровізації. Імпровізаційна пісенна творчість дітей не виникає саме по собі. Воно опирається на сприйняття музики, музичний слух дитини, уміння оперувати музично-слуховими поданнями й на уяву дитини, здатність комбінувати, змінювати, створювати щось нове на основі наявного музично-слухового досвіду.
У навчальний процес включаються наступні види вокальної імпровізації: Імпровізування мелодій без тексту в заданому характері, мелодізация віршованих текстів.
До імпровізації мелодій у заданому характері відносимо наступні види завдань: “музична розмова”, імпровізація мелодій у характері пісні, танцю, маршу й доскладання мелодії.
В основі мелодізації віршованих текстів лежить зміст тексту, його емоційний настрой.
Особлива атмосфера уроку, у якій захопленість, внутрішній комфорт, розкутість відчувають усі. Це досягається широким застосуванням комунікативно-рухових ігор, в яких беруть участь не тільки діти, але й дорослі.
Подібна атмосфера бажана на будь-якому уроці, а на уроці музики вона просто безцінна. Саме вона дозволяє здійснити ідею уроку, головну змістовну суть якого становить активна творча діяльність дітей.

Висновок
1. Гуманістична тенденція в освіті, провідними ідеями якої є її гуманітаризація, диференціація, інтеграція, детермінує необхідність впровадження нових підходів до процесу музичного навчання й виховання в початковій школі з максимальним використанням творчого потенціалу музичного мистецтва і сензитивності молодшого шкільного віку, що сприяє формуванню творчої особистості.


2. Науковий аналіз проблеми творчих здібностей дав змогу визначити сутність та особливості прояву творчих здібностей у процесі музичної діяльності. Творчі здібності є інтегративною багатокомпонентною якістю, яка охоплює мотиваційну, когнітивну та діяльнісну сфери. Домінантними компонентами структури творчих здібностей у процесі музичної діяльності є пізнавальний інтерес до музики, образно-асоціативне музичне мислення, здібності до інтерпретації та імпровізації, що формуються у всіх видах музичної діяльності. Репрезентивнішим показником творчих здібностей в музичній діяльності є потяг до створення художніх звуко-інтонаційних образів та виявлення особистісного емоційно-естетичного ставлення до них.
3. Успішне вирішення завдань навчання і виховання молодших школярів перебуває у прямій залежності від характеру взаємодії між учителем і учнем. Переорієнтація навчально-виховного процесу на формування творчої особистості реалізується за умов діалогізації, що мають особистісну спрямованість і стимулюють до творчого розвитку і самовдосконалення особистості.
Ефективним шляхом формування творчих здібностей у процесі музичної діяльності є застосування методики стимулювання творчої самореалізації дитини особистісно зорієнтованого типу, що є альтернативою традиційній системі інформативних та ілюстративних методів навчання і виховання. Методика стимулювання, в основі якої покладено гуманний стиль педагогічного спілкування, побудована на засобах прямого та опосередкованого впливу, основними серед яких є “творчі завдання” та емоційно збагачене навчально-виховне середовище. Ці складові культивують творчі прояви дітей, стимулюють їхню творчу самореалізацію.
4. Усі види музичної діяльності - сприймання, виконання, творення музики - мають потенційні можливості для організації творчого пізнавально-пошукового процесу, у перебігу якого в учнів формуються творчі здібності, що забезпечують вербальну інтерпретацію музичних образів і музичну (вокальну та інструментальну) імпровізацію.
5. Естетичне виховання молодших школярів з вадами зору припускає розвиток і формування сприйняття дітьми краси навколишнього світу й творів мистецтва, а також розвиток їхніх творчих здатностей.
При глибоких порушеннях зору сприйняття краси навколишнього світу ускладнене. Використовуючи всі аналізатори й збережені функції ураженого органа зору, педагоги можуть створити в дитини естетичні образи. Одним з найважливіших засобів естетичного виховання дитини з глибокими порушеннями зору є музика, як найбільш доступним видам діяльності.
Залучення цієї категорії дітей до культурної спадщини свого народу і народів світу, загальнолюдських цінностей, які шліфувались і передавались як культурно-історичний досвід людства з покоління в покоління, допоможе дитині в умовах зорової депривації задовольнити культурні потреби, відновити ушкоджену гармонію взаємодії з довкіллям.
Сліпа дитина випробовує почуття величезної радості, знайомлячи із творами мистецтва, і вчиться сам брати живу участь у творчості, опановуючи музикою, співом тощо.
Формування творчих здатностей незрячих засобами мистецтва досить значимо в системі реабілітаційних засобів соціальної адаптації й інтеграції у суспільство, тому що заняття різними видами мистецтва дозволяють розкрити потенційні можливості особистості.

Література




  1. Вавіна Л.С. Структура та корекційна спрямованість стандарту освіти для осіб із порушеннями зору. Дефектологія. – 2000. – №3. – С. 2-6

  2. Выготский Л. С. Воображене и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 1991. - 93 с.

  3. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. – СПБ: Питер, 2000. – 368 с.

  4. Комплексне використання мистецтва з метою формування творчого сприймання музики у сліпих дітей. Творчий потенціал осіб з особливими потребами: Матеріали міжнар. конфер. ВШПС. – Варшава, 1996. – С. 22

  5. Корекційна спрямованість музично-естетичного виховання сліпих молодших школярів. Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин. Матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. / 2-3 листопада 1994 р.. – К., 1994. – С.135-136

  6. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии: Учеб. пособие для вузов по спец. «Психология» / Под ред. Д. А. Леонтьева, Е. Е. Соколовой. – М.: Смысл, 2000. – 512 с.

  7. Медушевский В.В. О закономерностях и средствах художественного воздействея музыки. – М.: Музыка, 1976. – 254 с.

  8. Мелик-Пашаев А. А. Педагогика искусства и творческие способности. – М.: Знание, 1981. – 96 с.

  9. Моляко В. А. Психология творческой деятельности. – К.: Знание, 1978. – 46 с.

  10. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. Газета "Освіта". 2001. – №38-39. – С. 3

  11. Печерська Е. П. Уроки музики в початкових класах. Навч. Посібник. – Київ: Либидь, 2001. – 272 с.

  12. Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей Особливості використання творчих форм роботи на уроках музики у початкових класах // Художня освіта і проблеми виховання молоді: Збірник наукових статей / Кол. авт.: Рудницька О. П., Уланова С. І., Ростовський О. Я. та ін. – К.: ІЗМН. 1997. – С. 93-107

  13. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі: Навч. – метод. Посібник. Тернопіль, 2000. – 213 с.

  14. Теплов Б. М. Проблема индивидуальных различий. – М.: 1961. – 198 с.

  15. Бутаева З. Н. Веселые уроки музыки в школе и дома. – Донецк: Сталкер, 2002. – 384 с.



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка