Розвиток творчих здібностей у днз



Скачати 67.51 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір67.51 Kb.
Розвиток творчих здібностей у ДНЗ

У дошкільному віці закладаються основи творчої діяльності дитини, які проявляються в здібностях до задуму та його реалізації в умінні комбінувати свої знання й уявлення, у щирому вияві своїх почуттів. Тому потрібно створювати достатньо стійке підґрунтя для розвитку її креативності Що більше дитина бачила, чула, пережила, то більше вона знає уміє й засвоїла і продуктивнішою буде її уява в інших умовах.



Креативність є складовою творчості. Це вміння бачити речі в новому, незвичному світлі, можливість знаходити нестандартні розв`язки ситуацій.

Креативність – це здібность дитини до творчої діяльності, до подолання і виходу за межі звичних обмеженіх способів, уявлень про себе й оточення, до конструктивного, нестандартного мислення й поведінки.

Порівняно з раннім віком, у дошкільному зазнає змін характер типу діяльності. Л.С.Виготский характеризує його як перехід до творчої діяльності, коли з`являється можливість утілювати задум, іти від думки до ситуацїі, ане навпаки. Учений звертав увагу на те, що уява дошкільників поступово набуває більш активного характеру, розвивається здібность до творчої діяльності.

Згідно со словником «Дошкільна освіта» :

Креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості.

Креативність дошкільника - готовність до передбачуваних рішень, допитливість, здатність до коментування процесу та результату діяльності, мотивація досягнень, розвинута уява, а також здатність до створення творчого образу, який відрізняється оригінальністю, варіативністю та гнучкістю.

Стадїі творчої активності.

Існує чотири стадїі прояву дошкільнико творчої активності.



Наслідування – дитинаповторює за дорослим готовий спосіб дїі заради досягнення бажаного результату.

Творче наслідування – дитина повторює дїі дорослого, але з деякии неістотними змінами. На цій стадїі в дитини є можливість вперше самовиразитися, виявити переваги в своїх схільностях.

Репродуктивна творчість – дитина бере за основу схему дій дорослого, але вносить свої істотні зміни, перевіряє, піпорядковує свої дїі до певних умов, ситуацій. Ця стадія характеризує дошкільників – креативів.

Справжня творчість, створення нового – створення чогось оригінального, нового, спираючись на свої здібності й схильності. Ця стадія характерна лише дорослим на піку свого креативного розвитку, із достатнім досвідом умінь і знань.

Умови креативного розвитку.

На реалізацію креативного розвитку дошкільників, на нашу думку, впливають такі чинники:



Накопичення вражень про навколишній світ. Для формування творчих здібностей, дитині потрібно накопичити якнайбільше вражень про навколишній світ під час різних видів діяльності. Зацікавлення процесом творчості спочатку вібуватиметься в тому, який найбільше подобається. Сформувавши інтерес дитини до якогось із видів діяльності, з`являється можливість виховувати за допомогою елементів творчості.

Створення розвивального середовища. Педагогові необхідно створити в дитячому садку сприятливі умови для реалізації природного прагнення дитини до креативності. Серед них: розвивальні завдання, правильна оцінка досягнень у творчої діяльності, утримання від негативних оцінок під час прояву творчої активності, ситуації вільного спілкування, відповіді на численні запитання, можливість побути на самоті, достатня свобода для реалізації творчих завдань, ненав`язливе спонукання до творчих дій, а також наявність необхідних для творчості матеріалів ( вони завжди мають бути доступними для дитини).

Креативність і емоційність педагога. Педагоги мають зберегти в своїй душі дитячи особливості поведінки : безпосередність, доброзичливість, чистоту думок, мрійливість, довірливість, віру в казки, захоплення від пізнання світу, доброту.

Робота з сім`єю. Педагоги повинні інформувати батьків про шляхи розвитку креативності дітей із метою більш гармонійного й цілісного підходу до цього питання.

Використання творчих завдань у роботі з дітьми надає широкі можливості для їх розвитку. По – перше, ці завдання вчать, розвивають і виховують. По – друге, це прекрасна можливість для спілкування дитини як з дорослим, так і з однолітками. По – третє, вони стимулюють пізнавальну активність дитини, привчають її бути спостережливою. Допитливою, сміливою у знайомстві з навколишнім світом.

Систематичне використання творчих завдань в освітньому процесі дошкільного навчального закладу зробить навчання дітей легким та цікавим, зблизить їх дасть змогу бути безпосередніми, невимушеними, оригінальними. Відповідно і дорослий, який творчо працює з малюками, стане уважнішим до проявів дитячої індивідуальності, зможе виявити неповторні риси та розвинути їх.

Дитиною, яка має розвинені креативні здібності можна вважати ту, яка:



  • Часто,легко й охоче продумує конструктивні ідеї, здатна самостійно їх апробувати й застосовувати;

  • Аналізує свої дїі, прогнозує ймовірні наслідки;

  • Уникає одноманітного маніпулювання, урізноманітнює пошуки способів розв`язання; николи не залишає розпочате на півдорозі, переважно самостійно долає труднощі;

  • Уміє зважено ризикувати, вдало використовувати різну інформацію й здобувати нову;

  • Приймає самостійні рішення в невизначених ситуаціях;

  • Реалістично оцінює результат своєї діяльності, об`єктивно визначає, яких зусиль їй це коштувало ( було важко чи ні);

  • Прагне виявити оригінальність у відтворенні зразків.

Якщо педагог не може зробити оптимістичний прогноз щодо здатності вихованця до творчої діяльності, доцільно з`ясувати причини цього; розробити індивідуальну стратегію виховання й навчання дитини; частіше спонукати їі до фантазування, прогнозування, самостійних припущень і висновків, ризикування. Важливо налагодити тісніші контакти з родиною, цього дошкільника, оскільки його залежність, скутість, невпевненість в собі – похідні родинних настанов.

Організовучи життєдіяльність старших дошкільнят у сім`ї та дошкільному закладі, слід сміливіше запроваджувати експериментування; надавати дитині можливість самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати, обстоювати власну точку зору. Варто давти батькам конкретні поради щодо розвитку в дитини допитливості, здатностей творчо переробляти життєві враження, збагачувати індивідуальний досвід, розширювати асоціативний ряд, втілювати творчу уяву в реальній дійсності, розв`язувати нескладні життєві проблеми.

Треба пояснювати батькам подвійний характер творчої уяви. З однієї сторони, вона є основою творчості, з іншої – може продуктувати відрив від реальності, надмірну мрійливість,небажання докладати вольових зусиль. Тобто творча дитина може характеризуватися цінною здатністю реалізовувати свої фантазії та мрії, досягати високих результатів у різних видах діяльності, а може, навпаки, замикатися, занурюватися в себе, відмовлятися від розв`язання реальних життєвих завдань, особливо складних.

Для розвитку асоціацій у дітей необхідно проводити роботу в таких напрямках:



  • Вільні асоціації , пов`язані з предметними образами;

  • Колірних асоціацій;

  • Асоціацій, пов`язаних з геометричними формами;

  • Тактильних асоціацій;

  • Предметних асоціацій;

  • Асоціацій, викликаних друдлами;

  • Звукових асоціацій;

  • Смакових асоціацій;

  • Нюхових асоціацій.

Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так:»Про що ви подумали?» Ніколи не запитуйте у дошкільнят: «Які асоціації у вас виникли?», бо вони цього не зрозуміють. Хочу застерегти дорослих від намагання всановити будь – які зв`язки між двома запропонованими образами. Навпаки прагніть самі та заохочуйте й вчить дітей самостійно пояснювати найнезвичайніші поєднання предметів. Наприклад : дитина взяла книжку і подумала про ковзани, тому що їі обкладинка така ж гладенька, як і лід на ковзанці.

Або дитина побачила кішку й подумала про синій колір…, бо згадала


, як її кішка спить на синьому дивані. Найголвніше в цьому виді роботи - не встановлювати ніяких правил, а лише вчити дитину пояснювати зв`язок двох предметів.

Вільні асоціацїі пов`язані з предметними образами. У маленьких дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв`язки самостійно. Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Якщо починати працювати з дітьми молодшої групи, то на прикінці середньої зорові підказки вже не знадобляться.

А починати треба так:


  • У мене є курча. Про що ви подумали?

Відповіді можуть бути найрізноманітнішими, та непередбачуваними:

  • Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як курчатко, а може курчатко любить грітися на сонечку;

  • Я подумала про пташку, бо курчатко – це теж птах, а може, тому що всі вони вміють цвірінькати.

На цьому етапі занять головне, щоб діти вчили обґрунтовувати свій асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність, робить дітей сміливішими та впевненішими у висловлюваннях, формує вміння обстоювати свою думку.

Скажи мені – і я забуду,

Покажи мені – і я запам`ятаю,

Дай доторкнутися і я зрозумію.

Китайська народна мудрість.

Самец цей підхід до роботи з дошкільниками є підгрунтям основного ейдентичного принципу таких видів асоціативного мислення, як тактильні та предметні асоціацїі. Тут криються психологічні особливості малюків, які вивчаючи світ, тільки того й прагнуть: подивитися, понюхати, обмацати і перевірити на міцність, а то й спробувати на зуб. Не випадково дітей цього віку називають дослідниками, чомусиками, адже світ такий великий, а в ньому стільки різног! І про все потрібно дізнатися, усе спробувати! А допоможе нам в цьому, звичайно ж , ейдетика.



Джерело: журнал «Психолог дошкілля» № 12- 2013р.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка